Стандарти в галузі охорони праці
Стандарти в галузі охорони праці відносяться до нормативно-правових актів, тобто офіційних документів компетентного органу державної влади, якими встановлюються загальнообов’язкові правила. Серед НПАОП особливе місце посідають Державні(національні) стандарти України з питань безпеки праці (ДСТУ), які почали розроблятись з 1992 року. Чимало стандартів з безпеки праці належать до групи «Міжнародні стандарти безпеки праці», які були прийняті ще за часів колишнього Радянського Союзу. ГОСТ( Государственный стандарт), ОСТ (Отраслевой стандарт), СТП( Стандарт предприятия), СНиП- строительные нормы и правила, ССБТ- система стандартов безопасности труда.
В Державному реєстрі вони подаються в такому вигляді:
ГОСТ-12.Х.ХХХ-ХХ. ССБТ
В наведеному вище коді цифра 12 означає, що норматив належить до системи стандартів «безопасность труда – ССБТ». Подальша після 12 цифра Х (від 0 до 9) означає підсистему, наступні три цифри ХХХ ( від 001 до 100) визначають порядковий номер в даній підсистемі, а останні дві цифри ХХ- рік затвердження і реєстрації даного стандарту.
Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до Угоди про співробітництво в галузі охорони праці, укладеної керівниками урядів держав СНД, стандарти ССБТ надалі визначаються Україною як міждержавні стандарти за узгодженим переліком, що переглядаються в міру необхідності з урахуванням національного законодавства держав СНД та результатів спільної роботи, спрямованої на удосконалення Системи стандартів безпеки праці.
До міждержавних, міжгалузевих нормативних актів належать: будівельні норми і правила(СНиП), санітарні норми (СН), норми радіаційної безпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатись посилання на ОНТП — отраслевые нормы технологического проектирования або ISO – міжнародні норми, які діють в Україні згідно з угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці.
Санітарні, будівельні норми, інші загальнодержавні документи з охорони праці
До міждержавних, міжгалузевих нормативних актів належать: будівельні норми і правила(СНиП), санітарні норми (СН), норми радіаційної безпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатись посилання на ОНТП — отраслевые нормы технологического проектирования або ISO – міжнародні норми, які діють в Україні згідно з угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці.
Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура, розробка та затвердження. Інструкції з охорони праці.
Типові інструкції є основою для місцевих інструкцій, які розробляються адміністрацією підприємства (безпосереднім керівником робіт) разом з профспілковим комітетом, узгоджуються з відділом охорони труда (інженером по техніки безпеки) і затверджуються головним інженером підприємства. Типові інструкції переглядаються 1 раз на 5 років, місцеві 1 раз на 3 роки, а також у випадку необхідності (після аварії, нещасного випадку, при зміні правил і норм тощо). Місцеві інструкції можуть бути загальні для підприємства, загально-цеховими та інструкціями по робочих місцях.
Особливим видом загально-цеховий інструкції є аварійна інструкція або план ліквідації аварії.
Інструкції по робочих місцях зазвичай складаються з трьох частин. У перший вказують загальні положення та вимоги по забезпеченню безпеки праці; у другій — вимоги до працівника перед початком роботи, під час роботи та після її закінчення; в третій — відповідальність за невиконання інструкції.
Запрацювали міждержавні стандарти з охорони праці, які важливі для проведення роботодавцем атестації робочих місць за умовами праці. Зокрема, знову в дії:
— ГОСТ 12.1.005-88 «Система стандартів безпеки праці (ССБП). Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони»,
— ГОСТ 12.1.005-88 «Система стандартів безпеки праці (ССБП). Небезпечні та шкідливі фактори. Класифікація».
Завдяки атестації робочих місць за умовами праці працівники можуть користуватися пільгами та отримувати компенсації за роботу на важких та у шкідливих умовах праці, достроково вийти на пенсію тощо.
Своєю чергою для роботодавців не проведення атестації робочих місць може призвести до адміністративної, а в окремих випадках і до кримінальної відповідальності.