Вступ

Патріотизм в країні, яка нещодавно здобула незалежність, постає дуже гостро. Що для сучасної молоді означає патріотизм? В головах та думках багатьох людей по різному трактується таке поняття, як патріотизм . В одних людей вірне тлумачення, в інших помилкове. То що ж насправді означає слово патріотизм?

Уявлення про патріотизм зв’язуються з трепетним ставленням до своєї Батьківщини, але уявлення про сутність патріотизму у різних людей різний. З цієї причини, одні люди вважають себе патріотами, а інші їх такими не вважають.

Патріотизм (грец. patriotes- співвітчизник, грец. patris — батьківщина) — це моральний і політичний принцип, соціальне відчуття (сприйняття), змістом яких є любов до Батьківщини (місця народження всіх поколінь предків і самої людини), відданість своєму народові, готовність заради них на жертви (в тому числі готовність підкорити свої особисті потреби потребам суспільства перебування (проживання) і подвиги. Патріотизм припускає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу. Історичне джерело патріотизму — століттями і тисячоліттями закріплене існування відособлених держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах освіти націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відображає загальнонаціональні моменти в його розвитку. А з практичного боку — характеристика особистості, тобто особистість, котра сповідує патріотизм до певної країни, є патріотом цієї країни.

1. Поняття та сутність патріотизму в соціології

Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму — важлива складова виховної діяльності.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів вітчизни. У конкретно-історичному розгляді, з’явившись внаслідок розвитку людського суспільства, соціально-моральне, у своїй основі, патріотичне почуття набувається особистістю не через біологічну спадковість, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання і співставлення себе з іншими членами свого народу, постійна готовність підкоряти свої особисті інтереси інтересам загалу, в якому живеш, та захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.

Патріотизм може проявлятися в наступних формах:

• полісної патріотизм — існував в античних містах-державах (полісах);
• імперський патріотизм — підтримував почуття лояльності до імперії та її уряду;
• етнічний патріотизм (націоналізм) — в основі має почуття любові до свого народу;
• державний патріотизм — в основі лежать почуття любові до держави.
• квасний патріотизм (ура-патріотизм) — в основі лежать гіпертрофовані почуття любові до держави та свого народу.

В умовах утворення двох типів держав побудованих на мононародному принципі і полінародному (національному) принципі патріотизм набуває різного забарвлення і розуміння. У першому випадку — це патріотизм в прямому його розумінні, а у другому випадку — це космополітизм з усіма витікаючими наслідками.

Космополітизм — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.

Тому в державах, побудованих єдиним народом, існує тяга до ще більшої консолідації, а в багатонаціональних державах, побудованих різними народами, рано чи пізно утворюються різні патріотичні осередки навколо кожного з народів, що утворюють цю державу. Така держава розривається відцентровими силами протидії різних патріотичних поглядів на окремі складові — мононародні держави.

Саме тому поняття патріотизму має різне наповнення і тлумачиться по різному. Протягом віків патріотизм відігравав дуже важливу роль, об’єднуючи народ держави в боротьбі з зовнішньою агресією. У часи боротьби з зовнішнім ворогом внутрішні протиріччя між різними народами відходили на задній план. Тому багатонаціональні країни успішно прогресують тільки у часи воєн і протиборств з зовнішнім і внутрішнім ворогом. У мирний час у таких країнах посилюються відцентрові сили протиріч, існуючих між різними народами, що населяють багатонаціональну державу.

Тому в багатонаціональних державах існує термін абсолютизованого патріотизму, що виражає вузькокорисні групові інтереси (інтереси певної групи в державі, наприклад, аристократії), або певного народу (одного з багатьох і не обов’язково найчисельнішого, здебільшого народу до якого відноситься керівна/царська/ верхівка). З часом такий патріотизм перетворюється на шовінізм.

Шовінізм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — найодіозніша форма націоналізму, пропагування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації, поширення ідей національної переваги, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Таким чином, ідеологія патріотизму, прийнята в багатонаціональній державі, перетворюється в ідеологію націоналізму, шовіністичну ідеологію і працює на виокремлення окремого (панівного) народу з числа інших народів, що проживають на визначеній території. Після виокремлення народу націоналістична ідеологія починає працювати на становлення, захист і зміцнення виключно панівного народу, на шкоду інших народів такої багатонаціональної держави.

2. Розуміння патріотизму на сучасному етапі

Починаючи з 90-х років серед молоді України спостерігається різке падіння моралі, зниження рівня патріотизму.

Майже половина української молоді не вважає себе патріотами, а 54, 6 % молодих українців не пишаються тим, що є громадянами України. За результатами дослідження Інституту Горшеніна, це найгірший показник серед молоді Росії, України, Польщі та Казахстану.

Така ситуація пов’язана, у першу чергу, із змінами у політичному та економічному житті країни, які негативно позначилися на всіх формах виробництва, розвитку нації, культури, освіти, систем виховання молоді.

Значний вплив на зниження рівня патріотизму серед молоді мають: відсутність національної ідеї, складне історичне минуле України, низький рівень впевненості у завтрашньому дні, втрата моральних цінностей.

Було зруйновано систему «радянського виховання», а нові важелі впливу на сучасну молодь системно не розроблені.

Проблема патріотизму молоді займає одне із провідних місць у розбудові сучасного суспільства, і підвищення рівня патріотизму є пріоритетним завданням держави.

Передбачається що:

– зменшення престижу патріотизму серед молоді, студентів  потребує спеціальних, інноваційних підходів у їх вихованні;

– об’єктивні труднощі в умовах перехідної економіки, зубожіння населення спричинили значне погіршення  морально-етичних якостей;

– засоби масової інформації, інші інформаційні ресурси в Україні не відповідають сучасним вимогам студентів та молоді щодо формування позитивних  морально-психологічних  якостей;

–  мають місце неоднозначність знань молоді та студентів  про  історію України, її  національних героїв, а також протиріччя між потребами у цих знаннях і їх задоволенням бібліотеками;

–  необхідно консолідувати та систематизувати   наявні ресурси держави, які впливають на виховання молоді.

71,6% громадян України вважають себе патріотами країни, 21,1% не можуть себе назвати такими. Про це свідчать результати соцопитування, проведеного холдингом Research & Branding Group.

Результати опитування оприлюднив соціолог холдингу Євген Копатько. Він зазначив, що число тих, хто вважає себе патріотом України, зростає із південного сходу (62%) на захід (84,5%) країни.

Також 7,3% опитаних не змогли відповісти.

Крім того, за словами Копатька, респондентам пропонувалося погодитися на одне із тверджень щодо сприйняття України. 45,2% опитаних відповіли, що «Україна могла б бути гарною країною, якщо б не її керівники»; 21,1%, що «Україна сильна країна, тільки дісталася вона бездарам»; 14,8%, що «Україна — просто моя Батьківщина, а Батьківщину не вибирають»; 8,9%, що «Україна — гарна країна»; 5,2% респондентів вважають, що «Україна – є нездійсненим державним та соціальним проектом»; 2,8%, що «Україна — наслідок історичного непорозуміння», 0,8% — що «Україна — окраїна Росії»; 0,2%, що «Україна — окраїна Європи», 1,1% не змогли відповісти.

Дослідження тривало із 17 до 27 лютого 2012 року в усіх областях України та Криму методом інтерв’ю. Загалом було опитано 2067 респондентів: представників дорослого населення. Очікувана середня похибка вибірки 2,2%.

Як повідомлялося, за даними дослідження компанії GfK Ukraine, проведеного у жовтні 2008 року на замовлення Європейського фонду професійного навчання, близько чверті українців у віці від 18 до 40 років (27%) серйозно розглядають можливість виїзду за кордон.

В української молоді все ж таки проявляється в певній мірі патріотизм: у відчутті пошани до своєї країни, у знанні історичного минулого, активності у громадському житті країни. У цьому не останню роль відіграє сімейне виховання. Але реалії життя дуже негативно впливають на рівень патріотизму.

Історично склалося, що за роки незалежності України влада не приділяла належної уваги процесу виховання патріотів та не створила загальнодержавних програм патріотичного виховання. Це призвело до того, що велика кількість молодих людей готова за першої нагоди покинути країну, не знає історичного минулого та байдуже ставиться до майбутнього нашої країни.

Саме влада держави повинна, мабуть, побудувати концепцію патріотичного виховання молоді України як систему поглядів на формування громадянина – патріота Вітчизни в сучасних умовах, що створить правову основу для реалізації державної політики в області патріотичного виховання.

Висновки

Отже, соціологічне дослідження патріотизму сучасної молоді дозволило визначити, що собою представляє це поняття, які фактори впливають на патріотичне виховання у школі, в університеті, родині; що повинен робити громадянин, який вважає себе патріотом; причини втрати патріотизму та резерви його підвищення.

На жаль, як показали результати дослідження, держава фактично не впливає на патріотичне виховання, а шкільне виховання дозволяє отримувати більш стійкі патріотичні переконання, ніж університетські.

Особливу увагу потрібно приділяти саме молоді. Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України. Ставлення владної еліти до виховання молоді на кращих зразках історії рідного народу, його досвіду, традицій, освіти та культури, вищих християнських ідеалів, є лакмусовим папірцем її справжніх намірів у будівництві соборної самостійної держави національного типу.

Шлях у майбутнє вирішення цієї проблеми лежить через духовну освіту нашого суспільства. Роль бібліотеки полягає у тому, щоб якомога активніше впливати за допомоги книги на розум та серця молодого покоління. На сьогоднішній день робота бібліотек направлена на виховання молоді в дусі слов′янських традицій і цінностей, поваги до держави і суспільства.

Для укріплення життєвої позиції у молоді, прищеплення любові до свого народу, знання своєї історії, культури, літератури бібліотеки області проводять чимало різноманітних заходів та акцій: уроки-мандрівки до Дня незалежності України, години пам′яті, години-вшанування до Дня пам′яті героїв Крут, ліквідаторів Чорнобильської АЕС, ветеранів війни, зустрічі-діалоги з воїнами, які звільнилися в запас, історичні мандрівки, уроки народознавства, присвячені розповсюдженню культурно-історичної спадщини.

Список використаної літератури

1. Герасимчук А. Соціологія: Навчальний посібник/ Андрій Гера-симчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян,; Ред. В. Я. Пипченко, Н. М. Труш. -3-є вид., вип. й доп.. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -245 с.
2. Дворецька Г. Соціологія: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — 2-ге вид., перероб.і доп. — К. : КНЕУ, 2002. — 472с.
3. Додонов Р. Соціологія: Навч. посібник для курсантів і студ. вищих навч. закл. МВС України / Донецький юридичний ін-т МВС при Донецькому національному ун-ті. — Донецьк, 2005. — 224с.
4. Жоль К. Соціологія: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. — К. : Либідь, 2005. — 440с.
5. Лукашевич М. Соціологія : Базовий курс: Навчальний посібник/ Микола Лукашевич, Микола Туленков,; . -К.: Каравела, 2005. -310 с.
6. Макеєв С. Соціологія: Навч. посібник / Сергій Олексійович Макеєв (ред.). — 2.вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2003. — 454с.
7. Попова І. Соціологія: Пропедевтичний курс : Підручник для студ. вузів/ Ірина Попова,; Пер. з рос. В.П.Недашківський. -2-е вид.. -К.: Тандем, 1998. -270 с.
8. Сасіна Л. Соціологія : Навчальний посібник/ Людмила Сасіна, Наталя Мажник; М-во освіти і науки України, Харківський нац. економічний ун-т. -Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. -206 с.