Ще донедавна у широких колах громадськості панувала думка, що використання «брудних грошей» у легальній економіці не становить загрози її розвитку. Необхідно відзначити, що це було однією з причин того, що в Україні тривалий період боротьбі з цим негативним явищем не приділяли належної уваги. Суть цього явища у різних країнах та на різних етапах соціально-економічного розвитку є однаковою, але характер та ступінь його деструктивного впливу на суспільні відносини різняться. Особливу небезпеку легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна незаконного походження становить для країн, що перебувають на стадії формування ринкових відносин.

Його суспільна небезпека полягає у тому, що воно:

• руйнує авторитет держави;
• веде до гальмування та спотворення соціально-економічних реформ;
• перешкоджає розвитку ринкових відносин;
• живить організовану злочинність;
• ускладнює відносини зі світовою спільнотою.

Соціально-економічні трансформації, притаманні цьому періоду, створюють сприятливе підгрунтя для поширення цього злочину, а соціальні інститути ще надто слабкі, щоби протидіяти його негативному впливу на фінансово-господарський механізм держави та ефективність державного управління. Очевидним став процес формування нових груп злочинних діянь, що вчиняються в умовах докорінних змін у сфері господарської діяльності. Наявність грошей незаконного походження створює сприятливі умови для зміцнення організованої злочинності та посилення її контролю над усіма сферами суспільного життя, що призводить до послаблення демократичних засад функціонування суспільства.

Спалах злочинності у сфері господарської діяльності набув загрозливих масштабів: у 2000 р. загальна кількість злочинів сягнула 29,8 тис. За експертними оцінками фахівців FATF, щорічний обсяг «брудних грошей» українського походження, що надійшли у світову фінансову систему, становить 5 млрд дол. США. За результатами інспекційної перевірки FATF, Україну у жовтні 2002 р. було внесено до «чорного списку» країн, що не вживають цілеспрямованих заходів щодо попередження відмивання грошей.

Відмивання грошей, як правило, характеризується високим ступенем злочинної організованості, мобільності, швидким реагуванням на зміни у чинному законодавстві, використанням сучасної техніки та технологій. Явище відмивання «брудних грошей» вийшло за рамки окремих фінансово-економічних злочинів і перетворилось на самодостатню систему тотального пограбування суспільства, стало одним із вирішальних факторів дестабілізації економіки.

Основні зміни, що відбуваються в економіці перехідного періоду, полягають у постійному перерозподілі фінансових та матеріальних ресурсів, а також в ускладненні форм економічних зв’язків та відносин. Втручання легалізованих «брудних грошей» у господарські реформи:

по-перше, підсилює негативні тенденції, притаманні економіці перехідного періоду, а саме:

по–перше, інфляцію, відплив капіталу з країни,низьку інвестиційну привабливість,

по-друге, привносить деструктивні елементи:

• у процес перерозподілу суспільних благ (за даними на грудень 2000 р., в окремих галузях економіки 70% працівників одержали заробітну плату, меншу від прожиткового мінімуму);
• у функціонування банківської та фінансово-кредитної системи;
• у формування та виконання державного бюджету (в Україні за вісім місяців 2000 р. надходження до бюджету з ПДВ склали 4 млрд грн, а відшкодовано суб’єктам підприємництва 5,8 млрд грн, а протягом аналогічного періоду 2001 р. – 4,3 млрд грн і 8,6 млрд грн відповідно) [3, с.64].

Для відмивання грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, використовуються багаторівневі схеми товарно-грошових потоків, що дозволяє висунути припущення про наявність взаємозв’язку процесів відмивання із недоодержанням податкових надходжень;

по-третє, перетворює приватизацію на джерело живлення тіньової економіки. Більшість закордонних експертів оцінюють обсяги тіньової економіки в різних країнах у межах 5-15% від офіційного ВВП, а в Україні, за різними офіційними даними, обсяг тіньового сектора економіки становить від 45-47% до 50-60%, при цьому 70% обсягу тіньового капіталу спрямовується у господарську діяльність;

по-четверте, перешкоджає природному перебігу інституційних змін;

по-п’яте, підсилює диспропорції у розвитку різних галузей економіки (тіньовий капітал спрямовується загалом не у сферу матеріального виробництва, а, як правило, у торгівлю, посередницьку діяльність, кредитно-фінансову сферу, де існує можливість отримання надприбутків).

Суттєво обтяжуються господарські відносини і на мікрорівні. Значне погіршення стану підприємств реального сектора економіки спонукає підприємців, позбавлених можливості самостійного ведення відтворювальних процесів, до зрощення із владними структурами для отримання пільг та послаблення контролю за дотриманням нормативно-правових вимог. Інші суб’єкти господарської діяльності стають відвертими політичними антагоністами держави, що призводить до дискредитації ринкової ідеї та змушує органи державного регулювання постійно доводити легітимність своєї політики, зумовлює тінізацію економіки, підтверджує низьку управлінську дієздатність держави. За вказаних умов держава спроможна зосереджуватись тільки на здійсненні екстрених заходів у розв’язанні поточних проблем, спрямовуючи зусилля на досягнення окремих економічних показників (обмеження рівня інфляції, врегулювання платіжного балансу, виконання невідкладних соціальних зобов’язань), а не на формуванні та реалізації єдиної концепції розвитку держави, тим самим порушуючи внутрішню логіку процесу переходу до ринкової економіки.

Процес легалізації «брудних грошей» набув ознак інтернаціональної діяльності в зв’язку із інтеграцією українського фінансового ринку у світову фінансову систему. За даними Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України, на іноземних банківських рахунках осідає і не повертається до України понад 70% валютного доходу [1, с.54].

Сьогодні відчутною є потреба у координації зусиль світового співтовариства, що грунтувалась би на уніфікації законодавчих систем та широкому використанні успішного досвіду різних країн. Очевидно, що формування національного законодавства щодо протидії відмиванню «брудних грошей» повинно враховувати міжнародно-правові зобов’язання України та рекомендації міжнародних організацій, рецепцію Україною найкращих досягнень іноземних держав у сфері кримінально-правової протидії цьому злочину. Адже навіть реформоване вітчизняне законодавство ще має відомі (очевидні) резерви для удосконалення.

Слід зазначити, що специфічність практики сучасного правового регулювання в Україні проявляється у недостатній ефективності запобігання проникненню злочинного капіталу у легальний господарський обіг. У процесі відмивання активно використовуються банківські інструменти і легальні організаційно-правові форми інститутів ринкової економіки.За даними держстатистики України, в 1998 – 2000 рр. найбільшими інвесторами після Німеччини та США є Швейцарія, Кипр, Вірджинські острови, Ліхтенштейн. Порівняльний аналіз списку офшорних зон та зазначених країн наводить на думку про нелегальне походження більшості інвестицій, що надійшли у нашу економіку з цих країн.

Легалізація «брудних грошей» набула ознак професійної діяльності. Безпосередній зв’язок осіб, що здійснюють легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом, із банківськими структурами дозволяє налагодити ефективний процес легалізації, утверджує наміри подальшого скоєння злочинів, зміцнює загальний кримінальний фон у країні.

Відмивання коштів та інших цінностей, здобутих злочинним шляхом, є основним супутником багатьох форм кримінальної діяльності. Спроби подолати чи суттєво обмежити організовану економічну злочинність малоефективні без викорінення легалізації «брудних грошей».

Похибки в законодавчому регулюванні політичних та економічних реформ в Україні зумовлюють парадоксальну ситуацію, коли законодавча база, замість забезпечення дотримання режиму законності, стала одним із факторів, що дестабілізують цей процес.

Тож існує гостра потреба активізувати розробку дійових схем заходів у боротьбі з легалізацією «брудних грошей», насамперед- перекрити доступ нелегального капіталу у легальний сектор економіки України з метою уникнення зрощування легального та нелегального капіталів. Налагодження ефективного функціонування ринкового механізму, особливо фінансової системи, сприятиме прозорості руху капіталу. Це підвищить рівень економічної безпеки, особливо необхідної державі протягом трансформаційного періоду.

Боротьба зі скоєнням цього злочину повинна проводитись як складова системи загальносоціальних та спеціальних заходів, воно не може вичерпуватися лише кримінально-правовими заходами. Для ефективної протидії відмиванню «брудних грошей» слід враховувати його беззаперечний стійкий зв’язок з економічною політикою держави, соціально-економічними процесами та явищами.

Проте загалом можна впевнено констатувати, що Україна у своєму національному законодавстві загалом реалізувала покладені на неї міжнародно-правові зобов’язання щодо встановлення відповідальності за відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, і зробила важливий крок у формуванні системи заходів, спрямованих на усунення детермінант його вчинення. Аналіз статистичних даних свідчить про зростання кількості кримінальних справ за ст.209 КК України. Так, починаючи від 01.09.2001 р. до 01.07.2002 р. згідно з матеріалами підрозділів МВС України порушено 167 кримінальних справ за ст.209 КК України, а до кримінальної відповідальності притягнуто 256 осіб. Станом на 06.03.2002 р. слідчими управліннями Податкової міліції ДПАУ розслідується майже 300 кримінальних справ, порушених за ст.209 КК України, в т. ч.80 із них передано на розгляд до суду.

У лютому 2004 р. FATF вивчалася ситуація в Україні для підготовки доповіді про стан боротьби з відмиванням грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом та відповідності законодавства країни міжнародним стандартам. За висновками інспекційної перевірки Україну викреслено з «чорного списку» цієї організації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гапоненко В.Ф., Мельников А.Б., Эриашвили Н.Д. Финансово-правовые особенности криминализации холдинговых корпораций: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 247 с. – (Сер. «Проблемы экономической безопасности Российской Федерации»).
2. Кирш А. Крокодиловы слезы // Бухгалтер. – 2001. – №27. – С.64.
3. Ларичев В.Д. Преступления в кредитно-денежной сфере и противодействие им: Учебн.-практ. пособ. – М.:ИНФРА-М, 1996.
4. Михайлов В.И. Противодействие легализации доходов от преступной деятельности: Правовое регулирование, уголовная ответственность, оперативно-розыскные мероприятия и международное сотрудничество.-СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.