Вступ

В усіх промислово розвинених країнах підвищення рівня виробництва, поліпшення якості продукції і зростання життєвого рівня населення тісно пов’язані з широким використанням стандартизації в галузі охорони природи. Стандартизація є одним з атрибутів державності, а з іншого боку — нормативним засобом управління, вона — об’єктивна реальність та одна з форм дії економічних законів розвитку суспільства. Тому докорінна зміна економічних відносин потребує створення відповідних правових основ і суттєвого перегляду ставлення до самої стандартизації.

Згідно із міжнародного стандарту ІБО/ІЕЗ: «Стандартизація — діяльність, яка спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багатократного використання у відношенні реально існуючих або перспективних завдань».

Предмет стандартизації — технічне законодавство та нормативні документи регламентації процесів, методів, способів, правил життєдіяльності людини. Суб’єкти стандартизації. Законодавством України встановлено такі суб’єкти стандартизації:

• центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;
• центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;
• рада стандартизації;
• технічні комітети стандартизації;
• інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.

1. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя і здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар’єрів у торгівлі.

Рис.1. Види стандартизації [2, c. 83]

Державна політика у сфері стандартизації ґрунтується на таких принципах:

♦        забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандарті в та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

♦        відкритість та прозорість процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

♦        доступність стандартів та інформації щодо них для користувачів;

♦        відповідність стандартів законодавству;

♦        адаптація до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

♦        пріоритетність прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

Рuс. 2. Схема видів стандартів [2, c. 85]

♦        дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

♦        участь у міжнародній (регіональній) стандартизації [1, c. 22-23].

Рис. 3. Структура стандартизації як галузі науково-технічної діяльності [4, c. 165]

2. Основні завдання та положення державної системи стандартизації

Державна система стандартизації — це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов’язаних правил і положень, які регламентують організацію в галузі стандартизації країни.

Рис. 4. Схема методів класифікації та кодування інформації [4, c. 184]

Після проголошення незалежності України, у 1992 р. Кабінет Міністрів прийняв Постанову № 269 «Про організацію робіт, спрямованих на створення державних систем стандартизації, метрології і сертифікації», а також Декрет № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», які започаткували створення державної системи стандартизації.

Метою державної системи стандартизації в Україні є здійснення єдиної технічної політики; захист інтересів вітчизняних виробників та споживач і в продукції (процесів, робіт, послуг); раціональне використання всіх видів ресурсів; відповідність продукції світовому рівню якості та надійності; гармонізація національних нормативних документів зі світовими аналогами; відповідність вимог нормативних документів законодавчим актам.

Рис. 5. Структура основних органів ІЕС [4, c. 188]

Для виконання цієї мети перед державною системою стандартизації стоять такі завдання:

♦        запровадження раціональної номенклатури продукції;

♦        встановлення прогресивних вимог до якості продукції, методів їх контролю та випробувань;

♦        забезпечення комплексності об’єктів стандартизації;

♦        забезпечення взаємозв’язку та узгодженості нормативних документів на всіх рівнях;

♦        забезпечення вимогу галузі розроблення, виробництва, експлуатації та ремонту продукції шляхом розроблення загальнотехнічних та організаційно-методичних комплексів стандартів і систем класифікації та кодування техніко-економічної інформації;

♦        контроль за правильністю використання нормативних документів [1, c. 24].

Рис. 6. Структура Міжнародної організації законодавчо метрології (OIHL) [4, c. 191]

Комплекс правил та положень державної системи стандартизації України наведено в основних стандартах України:

♦        ДСТУ 1.0 «Державна система стандартизації України. Основні положення»;

♦        ДСТУ 1.2 «Державна система стандартизації України. Порядок розроблення державних стандартів»;

♦        ДСТУ 1.3 «Державна система стандартизації України. Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення технічних умов»;

♦        ДСТУ 1.4 «Державна система стандартизації України. Стандарти підприємства. Основні положення»;

♦        ДСТУ 1.5 «Державна система стандартизації України. Загальні вимоги до побудови, викладання, оформлення та змісту стандартів»;

♦        ДСТУ 1.6 «Державна система стандартизації України. Порядок державної реєстрації галузевих стандартів науково-технічних та інженерних товариств і спілок».

Найважливіші структурні елементи державної системи стандартизації:

♦        орган и та служби стандартизації;

♦        комплекс нормативних документів;

♦        система контролю за впровадження і виконання НД. Основні положення державної системи стандартизації:

♦        основна мета і завдання елементів державної системи стандартизації;

♦        об’єкти стандартизації;

♦        організація робіт зі стандартизації;

♦        категорії та види стандартів;

♦        порядок розробки, затвердження, перегляду та використання стандартів;

♦        державний нагляд за додержанням стандартів;

♦        міжнародне співробітництво.

До об’єктів державної стандартизації належать:

а)       організаційно-методичні та загальнотехнічні об’єкти:

♦        організація (правила) проведення робіт зі стандартизації;

♦        термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

♦        класифікація та кодування техніко-економічної, соціальної інформації;

♦        системи і методи забезпечення якості та контролю якості, методи випробувань;

♦        метрологічне забезпечення;

♦        вимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики;

♦        системи технічної та іншої документації загального користування, єдина технічна мова;

♦        системи величин та одиниць;

♦        типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загально-машинобудівного застосування;

♦        інформаційні технології;

♦        довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

б)       продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку;

в)       складові елементи народногосподарських об’єктів державного призначення, зокрема банківсько-фінансова система, транспорт, зв’язок, енергосистема, охорона навколишнього середовища, оборона;

г)       об’єкти державних соціально-економічних та державних науково-технічних програм  [1, c. 25].

Основними принципами стандартизації є:

• врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності і ефективності технологічних процесів для виробника, вигоди та безпеки для споживача і держави в цілому;
• гармонізація нормативних документів з стандартизації з міжнародними, регіональними і національними стандартами інших країн; забезпечення відповідності вимог нормативних документів актам законодавства;
• участь у розробленні нормативних документів усіх зацікавлених сторін (розробник, виробник, споживач); взаємозв’язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність нормативних документів для сертифікації і продукції;
• відкритість інформації про чинні стандарти і програми робіт з стандартизації з урахуванням вимог чинного законодавства;
• відповідність комплексів (систем) стандартів складу та взаємозв’язкам об’єктів стандартизації для певної галузі, раціональність, несуперечність та обґрунтованість вимог стандартів, можливість їх перевірки;
• застосування інформаційних систем і технологій у галузі стандартизації [2, c. 81].

3. Органи та служби стандартизації

Органи стандартизації — це підрозділи, які виконують Функції державного управління всіма підприємствами і організаціями з питань стандартизації, метрології та якості продукції, здійснюють координаційну діяльність і діють від імені держави.

Із набуттям незалежності в Україні було створено Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), який підпорядкований Кабміну. Роботи зі стандартизації в галузі будівництва очолює Міністерство будівництва та архітектури.

Держстандарт України створює і забезпечує функціонування ДСС,утому числі:

♦        визначає єдину організаційно-методичну основу проведення робіт зі стандартизації на всіх рівнях управління національною економікою (міжгалузевому, галузевому та ін.);

♦        планує, розробляє, провадить експертизи та поширює національні стандарти;

♦        затверджує державні (національні) стандарти, веде їх облік і реєстрацію;

♦        гармонізує національні стандарти України з міжнародними та європейськими, забезпечує відповідність ДСТУ вимогам ринку, застосовує системний підхід щодо розробки комплексів НД у пріоритетних галузях економіки;

♦        розробляє основні положення системи класифікації та кодування техніко-економічної, соціальної інформації, затверджує державні класифікатори та здійснює їх реєстрацію;

♦        забезпечує доступ вітчизняних товаровиробників до міжнародних стандартів шляхом розвитку Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів та поширення інформації через спеціальні видання і засоби масової інформації.

До структури Держстандарту України входять центральні, територіальні органи та галузеві служби.

До центральних органів належать органи управління, науково-дослідні інститути, центри і відділи наукової, техніко-економічної та нормативно-технічної інформації, навчальні заклади (див. схему на рис. 1) [1, c. 27].

Рис. 9. Структура органів та служб Держстандарту України [1, c. 27]

Центральні органи:

♦        організовують і координують роботи зі стандартизації та функціонування державної системи стандартизації;

♦        встановлюють у державних стандартах загальні організаційно-методичні правила проведення робіт зі стандартизації;

♦        здійснюють міжгалузеву координацію робіт, включаючи планування, розроблення, видання, поширення і застосування державних стандартів;

♦        визначають порядок державної реєстрації нормативних документів;

♦        беруть участь у проведенні заходів із міжнародної, регіональної стандартизації відповідно до міжнародних договорів України;

♦        організовують навчання та професійну підготовку спеціалістів у сфері стандартизації.

Згідно з рішенням Держстандарту створено 127 технічних комітетів (ТК) для організації та забезпечення розроблення, експертизи, погодження й підготовки до затвердження державних стандартів та інших нормативних документів; проведення робіт із міжнародної (регіональної) стандартизації.

До роботи в ТК залучено на добровільних засадах уповноважених представників зацікавлених підприємств, установ і організацій замовників, розробників, виробників продукції, органів із питань стандартизації, товариств споживачів, науково-технічних та інженерних товариств, громадських організацій, провідних учених та фахівців.

Так, наприклад, із метою розвитку державного процесу стандартизації послуг створено ТК 118 «Послуги торгівлі, громадського харчування та туристичної індустрії» на базі Київського національного торгово-економічного університету. ТК 118 здійснює роботи з розроблення, експертизи та підготовки до затвердження НД у сфері послуг торгівлі, громадського харчування і туризму [1, c. 28].

Держстандарт має розгалужену мережу територіальних органів, які об’єднують 35 центрів стандартизації, метрології та сертифікації(ЦСМ).

До ЦСМ входять лабораторії Держнагляду.

Основними функціями ЦСМ є:

♦        контроль за додержанням стандартів та іншої НД єдністю вимірювань у тому чи іншому регіоні;

♦        поширення інформації про НД;

♦        організаційно-методична і технічна діяльність зі стандартизації, метрології, управління якістю та сертифікації, оцінки якості продукції, її випробування.

У галузях народного господарства діють галузеві служби стандартизації, що працюють у рамках міністерств та організацій. До їх складу входять управління, головні та базові організації.

Управління здійснюють керівництво діяльністю служб у системі міністерства; вивчення основних напрямків розвитку галузевої стандартизації; організацію впровадження стандартів і здійснення контролю за їх впровадженням.

Головні організації — це самостійні науково-дослідні чи проектно-конструкторські, технологічні організації, які: 1) виконують найважливіші роботи зі стандартизації продукції відповідного профілю; 2) здійснюють науково-методичне керівництво і координацію робіт галузевих базових організацій; 3) готують експертизу проектів стандартів до затвердження, галузеві та державні стандарти; 4) вивчають науково-технічний рівень продукції; 5) перевіряють і переглядають чинні стандарти; 6) здійснюють контроль за впровадженням та використанням стандартів.

Базові організації ведуть роботи зі стандартизації певної групи продукції, яку виробляють підприємства галузі (науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, фабрики та заводи). Базові організації розробляють основні напрямки розвитку стандартизації закріпленої за ними групи продукції, проекти стандартів на конкретний вид продукції, здійснюють перевірку технологічних розробок, експертизи нових виробів.

На окремих підприємствах і в організаціях створено відділи зі стандартизації, або спеціальні бюро, а в торгових підприємствах усі роботи виконуються під керівництвом комерційного директора, заступника директора з роздрібної чи оптової торгівлі, начальника торговельного відділу. До основних функцій відділів належать систематичний контроль за впровадженням і дотриманням стандартів та іншої нормативної документації; контроль якості; забезпечення єдності вимірювань [1, c. 29].

4. Планування робіт зі стандартизації

Планування робіт зі стандартизації є складовою плану економічного та соціального розвитку країни. Усі роботи зі стандартизації здійснюються на основі перспективних і поточних планів стандартизації, програми комплексної стандартизації та метрологічного забезпечення.

Плани стандартизації мають бути науково обґрунтовані, погоджені з реальними можливостями виробництва, спрямовані на його вдосконалення, розвиток і підвищення технічного рівня. При складанні планів враховують досягнення науки і техніки, основні напрямки розвитку господарства країни та окремих галузей. Загальне методичне керівництво розробленням планів виконують Держстандарт і Кабмін на основі ДСТУ 3250.

Рис. 10. Схема методів класифікації та кодування [1, с. 39]

Перспективні та поточні плани робіт із державної стандартизації та метрологічного забезпечення розробляються: у галузі (відомстві); на підприємстві (об’єднанні); у науково-дослідних організаціях. Усі плани зі стандартизації є складовою технологічно-промислового та фінансового плану галузі, підприємства чи розробити систему нормативів основного виробництва, облік і аналіз застосування технологічної документації.

Впровадження СТД допомогло розробити єдину технологічну мову, підвищити рівень технологічних розробок, якість продукції, зменшити матеріальні витрати і собівартість продукції, автоматизувати процеси обробки інформації із залученням комп’ютерної техніки. У позначенні стандартів СТД цифра 3 вказує на приналежність до цієї системи [1, c. 37-38].

Висновки

Науково-технічний прогрес характеризується прискореними темпами розвитку науки і техніки, більш тісною їх взаємодією та впливом на виробництво. Відбувається значне ускладнення зв’язків між галузями народного господарства, підприємствами та організаціями, зростають вимоги до сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції. Першорядного значення набувають питання якості, надійності й безпеки товарів виробничого призначення та товарів народного споживання.

Стандартизація сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень у практику, допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу і народного господарства країни.

Зростає роль стандартизації як важливої ланки у системі управління технічним рівнем якості продукції — від наукових розробок до експлуатації та утилізації виробів. Сьогодні немає такої сфери діяльності людини, з якою б не була пов’язана стандартизація, тому що з поширенням і поглибленням пізнання, розвитком науки і техніки, удосконаленням виробництва масштаби робіт значно зростають і розширюється сфера використання принципів стандартизації.

Основною метою стандартизації є оптимальне впорядкування об’єктів стандартизації для прискорення науково-технічного прогресу, покращення якості продукції, удосконалення організації управління народним господарством, розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва.

Список використаної літератури

1. Студеняк, Ігор Петрович. Основи стандартизації та сертифікації товарів і послуг [Текст] : Опорний конспект / Ігор Студеняк, Юрій Ажнюк, Іван Чучка, 2007. — 151 с.
2. Тарасова В. В. Метрологія, стандартизація і сертифікація [Текст] : Підручник для вищих навчальних закладів / В. В. Тарасова, А. С. Малиновський, М. Ф. Рибак, 2006. — 262 с.
3. Саранча Г. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю: Підручник / Георгій Архипович Саранча,; Георгій Cаранча,, 2006. — 668 с.
4. Цюцюра С. Метрологія, основи вимірювань, стандартизація та сертифікація: Навчальний посібник / Світлана Цюцюра, Володимир Цюцюра,, 2005. — 242 с.