Сільський зелений туризм – це прекрасна можливість повернутися до природи, до землі,  до своєї суті і стати самим собою. Португалія займає 5 місце в Європі по кількості приїжджаючих туристів. Приваблюють сюди туристів із усього світу (але насамперед з Англії, Німеччини, Голландії, США, Канади, Іспанії) найчистіший океан, екологічно чисті пляжі, відзначені блакитним прапором незалежного контролю ЮНЕСКО, м’який рівний клімат ( приємно теплий без зайвої спеки), привітний і дружелюбний народ, унікальні пам’ятники історії та архітектури, відмінна кухня і вина. Найкращі курорти: Алгарве, о-ви Мадейра та Порто-Санто, Азорські острови.

Наявність острівних територій, у межах яких погодно-кліматичні умови дозволяють відпочивати цілий рік — особливість геотуристичного положення країни, де розвивається зелений туризм.

До туристичних ресурсів Португалії належать мозаїчні ландшафти: гори і долини у північній і центральній частині змінюються рівнинами у південних широтах. Тут м’яка зима і спекотне літо, яке пом’якшується впливом Атлантики. На океанічному узбережжі велика кількість зручних пляжів. У багатьох містах сконцентровані унікальні пам’ятки матеріальної та духовної культури. Особливо виділяються Лісабон і Порту.

Туристичними «гарячими точками» у Португалії є Лісабон, Алгарве й Мадейра. У цей час португальський уряд розробляє нові місця для туризму: Дуеро, Порту-Санту й Алентежу. Португалія пішла шляхом розвитку пізнавально-культурного туризму.

Найбільш відомі регіони для зеленого туризму в Португалії:

• Costa Verde — Португальський зелений берег містить у собі все північне узбережжя Португалії від устя ріки Миньо до Порту.
• Costa da Prata — Срібний берег. Узбережжя центральної Португалії від Порту до Лісабона.
• Costa de Lіsboa — узбережжя Лісабона. Узбережжя столиці і її пригородів.
• Montanhas — гірські й внутрішні райони північної й центральної Португалії, а саме: Серра-Так- Эштрела й Tras-Os- Montes.
• Planіcіes — Португальська плоска область в Алентежу на півдні.
• Algarve — південне узбережжя Португалії.
• Madeіra — Мадейрские острова.
• Acores — Азорські острова.

В Португалії туризм є однієї із пріоритетних галузей розвитку економіки, даючи свій внесок у валовий національний доход від 15 до 35 %.

Португальські міста — дуже старі. Багато хто з них виник на місці населених пунктів в період панування римлян. У південній частині країни і понині збереглися руїни римських храмів і акведуків. У невеликому містечку Евора (пам’ятник світової культури), крім прекрасних церков, монастирів і мавританських палаців вражають останки римського храму Діани з 14 гранітними колонами Корінфа. А в декількох кілометрах від містечка Сантьяго-де-касену розкопано кельтсько-рімськоє поселення. Стародавня мостова, римська «дорога легіонерів», що пов’язує Лісабон з містом Брага, приводить до останків стародавнього римського міста Конімбріга, де можна побачити розкішні мозаїчні підлоги, приватні лазні з басейнами, що обігріваються, і підлогами, а також реконструйований садовий двір з фонтанами.

Сільський та зелений туризм активно розвивається у Португалії, оскільки його розглядають як найефективніший шлях соціального розвитку сільських депресивних регіонів, шлях до забезпечення зайнятості сільського населення, яке витісняється зі сфери матеріального виробництва внаслідок науково-технічного прогресу. 

Таблиця 1. Класифікація баз відпочинку, які належать до типу «Bed & Breakfast»

Поширення сільського, зеленого (екологічного) туризму, а також екстремального (спортивний, гірський, підводний, мисливський) поряд з традиційними видами туризму (автомобільний, культурний, лікувально-оздоровчий, релігійний) дає можливість залучати значні фінансові інвестиції до екологічно-чистих регіонів – як правило сільськогосподарських та депресивних територій, які не зазнали урбаністичного впливу цивілізації.

Португалія є однією з найбезпечніших країн Шенгенського союзу. Туристи можуть спокійно пересуватися по країні у будь-який час дня і ночі, не боячись яких-небудь посягань на своє життя або гаманець.

Вся північна гориста частина Португалії вражає розмаїтістю ландшафтів і затишно вписаними в них маленькими сільцями й старими замками. Природні й культурні визначні пам’ятки тут органічно з’єднані в єдине ціле.

У самій північній частині країни, у прикордонному районі, перебуває національний парк «Пенеда-Жерешь». Гористий ландшафт із висотами до 1500 м, порізаний ущелинами річкових долин, охороняється державою з 1971 року. Західна частина парку — це своєрідна область із древньою культурою. По схилах розсипані численні селища й хутірці, жителі яких віддавна   займаються сільським господарством.

Ще збереглися стародавні, криті соломою сараї, тачки й візки на дискових колесах, а також сховища маїсу у вигляді гранітних будиночків на палях. Границя рослинності проходить на висоті 1200 м, далі тільки накопичення потрісканих скель. Поховання ІІІ- ІІ ст. до н.е., кам’яні римські дорожні знаки, руїни романських церков — все це підсилює враження від величі цих місць.

Важкодоступна східна частина парку заселена дуже слабко і є притулком для рідких диких тварин.

У центрі північної частини країни перебуває найвищий  гірський масив Португалії Серра-Так-Ештрела. Його довжина становить близько 60 км, а ширина близько 30. Тут на кам’янистих схилах туляться селища, обрамлені каштановими гаями. На самому верху масиву здіймають стрімкі скелясті стіни й стрімчаки вигадливої форми. Це єдине місце в Португалії, де можна займатися горно-лижним спортом. Неподалік розташований невеликий водоспад Посу-Ду-Інферну.

На захід від цього масиву на схилах гір Букасу перебуває лісовий парк площею 480 га; ростуть гігантські кедри, а також безліч інших як місцевих, так і екзотичних видів рослин.

У центральній частині країни, у границі з Іспанією, розташований хребет Сан-Мамеде, оголошений заповідною зоною. Тут можна зустріти ведмедів.

Ще одна цікава природоохоронна зона — хребет Аррабида, густо зарослим лісом і круто обривається до моря, розташований у південно-східній частині країни. Туристів сюди залучає сполучення прекрасних ландшафтів і вигадливої рослинності.

Португальські міста дуже старі. Багато хто з них виникли на місті населених пунктів у період правління римлян або ще раніше. У південній частині країни увага гостей залучають руїни римських храмів і акведуків. У невеликому містечку Евора, крім чудових церков, монастирів і мавританських палаців, туристів вражають останки римського храму Діани з 14 коринфськими гранітними колонами.

Аматорам орнітології цікаво побувати в південній провінції Алгарве, неподалік від міста Фаро. Тут перебуває затишна затока, захищений від моря піщаною косою, — місце відпочинку багатьох перелітних птахів.

Важливою туристичною принадою Португалії є Азорські острови, розташовані в Атлантичному океані.

Португалія оригінально розпорядилася частиною своїх архітектурних пам’яток: середньовічні заїжджі двори, замки, палаци і маєтки переоснащені під сучасні засоби розміщення туристів, які називаються поузади. Вони мають сучасний інтер’єр, обладнані новітнім устаткуванням, але зберігають архітектурні, декоративні та гастрономічні особливості тих районів Португалії, де вони розташовані.

Цікава туристам і колишня столиця країни, одне з найбільш старих міст Португалії — Порту, що і дало країні свою назву. Це місто розташоване на півночі країни. Туристи воліють оглядати це місто в пішій екскурсії, переборюючи круті схили по сходам і вузьким провулкам.

У Португалії заняття сільським туризмом заохочується на національному рівні і розглядається як складова Програми комплексного соціально-економічного розвитку села. Для країни розвиток цього виду туризму став головним напрямом охорони і відтворення національних сільських ландшафтів. В країні туристичні поїздки в сільську місцевість займають друге місце після відпочинку на морі. Тому кількість ліжко-місць для відпочиваючих у сільській місцевості в оселі у господарів дорівнює кількості ліжко-місць у готелях.

Особливістю сільського зеленого туризму Португалії є привабливість для туристів дійсно старих селищ без імітацій. Сільський зелений туризм у Франції пропонує більш комфортний відпочинок, ніж у інших країнах Південної Європи.

Зовнішній потік агротуристов зрівнявся з внутрішнім, завдяки дотриманню вимог якості обслуговування, що контролюється асоціаціями господарів агросадиб, та налагодженості мережі інформаційної підтримки сільського туризму. Класифікація сільських садиб виділяє три групи: сільський готель (HR — hotel rural); замок, історичний маєток (CA — Castillo); сільський будинок (CR — casa rural).

Отже, кожна країна вибирає свої методи організації сільського зеленого туризму і в процесі розвитку цього бізнесу єдиного «рецепту успіху» не існує. У кожній державі свої поняття про комфорт і гостинність. Кожна країна відрізняється своїми кліматичними та етнокультурними умовами.

Список використаної літератури

1. Горобець І. Лісабон. Скарби Старого Світу // Міжнародний туризм. — 2011. — № 4. — С. 76-83
2. Горобець І. Маври та Білосніжка // Міжнародний туризм. — 2011. — № 2. — С. 108-115
3. Евсюкова С. Корона Европы // Женский журнал. — 2011. — № 7. — С. 162-167
4. Нерослова Н. Сердечно ваш, Лиссабон // Натали. — 2009. — № 6. — С. 166-169
5. Сидоренко В. Португалія. Відкриття Старого світу // Міжнародний туризм. — 2010. — № 3. — С. 26-40
6. Сидоренко В. Португалія. Відкриття Старого Світу // Міжнародний туризм. — 2010. — № 4. — С. 78-92