Шляхи покращання ефективності фінансової діяльності підприємства

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність фінансової діяльності підприємства

1.2. Класифікація чинників, що впливають на обсяги та ефективність фінансової діяльності підприємства

1.3. Методичні підходи щодо оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА МАТЕРІАЛАХ АТ "КИЇВХЛІБ"

2.1. Аналіз динаміки фінансово-майнового стану підприємства

2.2. Аналіз динаміки та структури капіталу

2.3. Аналіз ефективності залучення підприємством позикового капіталу

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА АТ "КИЇВХЛІБ"

3.1. Розробка плану доходів та витрат підприємства

3.1. Обґрунтування необхідності змін в структурі капіталу підприємства

3.2. Оцінка ефективності заходів щодо підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність. Проблема аналізу фінансової діяльностіпідприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні, оскільки з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а з другого боку – визначає передумови розвитку підприємства. Тому дане питання було розглянуто у працях багатьох економістів, як вітчизняних так і зарубіжних, і особлива увага приділялася питанням пов’язаних не тільки з аналізом фінансового стану, а й з його оцінкою та управлінням.

Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансової діяльності підприємств, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайн, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова, Р. Холт, А.Д. Шеремет, Д.Н. Шиян та інші. Проте, незважаючи, що трактування поняття „фінансова діяльність підприємства” ?! було розглянуто багатьма науковцями, спостерігаються великі розбіжності як у трактуванні даного поняття так і у визначенні складу показників аналізу фінансового стану, та їх критичних значень.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що повинна забезпечувати життєдіяльність підприємства.

Тема: „Шляхи покращання ефективності фінансової діяльності підприємства”.

Об`єктом дослідженнявиступає діяльністьАТ «КИЇВХЛІБ».

Предметом дослідження є процес оцінкиефективностіфінансової діяльності підприємства.

Основною метою нашого дослідження є проведення теоретико-методологічного дослідження щодо змісту та шляхів підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства.

Завданнями роботи є:

визначення сутності фінансової діяльності підприємства;
дослідження та систематизація чинників, що впливають на обсяги та ефективність фінансової діяльності підприємства;
здійснення критичного огляду методичних підходів щодо оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства;
обгрунтування шляхів підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства.

При проведенні аналізу фінансової діяльності підприємства АТ "КИЇВХЛІБ" "Хлібокомбінат №12" були застосовані наступні методи: горизонтальний аналіз вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз, побудова прогнозної фінансової моделі на прогнозний період.

Інформаційною базою фінансового аналізу була бухгалтерська звітність підприємства за 2006-2008 рр. роки, а саме: бухгалтерський баланс (форма № 1 по ОКУД), звіт про фінансові результати (форма № 2 по ОКУД) і інші. При висвітленні теоретичних питань управління фінансовими ресурсами були використані різні учбові посібники, фахові періодичні видання.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність фінансової діяльності підприємства

Фінансова діяльність – об’єктивно необхідний атрибут будь-якої держави, її економічної системи. Світовий досвід переконує, що одним з важливіших індикаторів стану економіки будь якої країни ринкової орієнтації є розвиток фінансової діяльності в державі [18, с. 56].

— фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

— пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

— виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

— мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

— контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Предметом дослідження теорії фінансування є визначення та обґрунтування критеріїв, на основі яких можна оптимізувати рішення у сфері інвестування та фінансування, тобто йдеться про вироблення наукового підходу при прийнятті рішень щодо формування окремих позицій активів і пасивів підприємств.

Залежно від характеру теоретичних і практичних висновків, а також методів і принципів дослідження виокремлюють три основні теоретичні підходи до визначення критеріїв прийняття фінансових рішень: класичний; неокласичний; неоінституційний.

У центрі уваги досліджень представників класичної теорії фінансів стоїть питання оцінки ефективності різних форм фінансування з погляду капіталодавців (власників і кредиторів підприємства), а також фінансові аспекти заснування, ліквідації та реструктуризації підприємств [18, с. 59]. Згідно з класичним підходом процес формування фінансових ресурсів підприємства слід розглядати як «допоміжну функцію другого порядку», яка повинна забезпечити підприємство необхідним капіталом для здійснення інвестицій з метою підвищення ефективності виробничої діяльності [18, с. 59]. Отже, інвестиційні рішення та пропозиції щодо фінансування можуть розглядатися ізольовано. В рамках класичної теорії виокремлюють дві основні концепції: теорія інвестування; теорія фінансування.

У теорії інвестування досліджується широкий спектр питань, пов’язаних зі здійсненням інвестором капіталовкладень, у т. ч. питання фінансового аналізу, оцінки інвестиційної привабливості об’єктів вкладень, планування фінансових інвестицій тощо. Теорія фінансування вивчає питання оптимізації процесу залучення фінансових ресурсів з погляду капіталоодержувача, за заданих напрямків інвестування та обсягів потреби в капіталі [18, с. 60].

Для класичної теорії характерним є використання дескриптивного (описового) підходу до вивчення економічних процесів, в основі якого лежить метод дескриптивного аналізу. Цей метод ґрунтується на даних дескриптивної статистики, яка описує певну сукупність даних за допомогою побудови таблиць, графіків, у т. ч. шляхом знаходження середнього значення досліджуваних показників і дисперсії. Під час прийняття рішень у сфері інвестування чи фінансування класики рекомендують використовувати зазначений метод для тестування наявних альтернатив на предмет відповідності визначеним критеріям. Наприклад, за вибору зовнішніх джерел фінансування доцільно використовувати систему критеріїв, за допомогою яких можна оцінити переваги та недоліки залучення позичкового і власного капіталу в кожному конкретному випадку. До типових критеріїв за класичною теорією належать:

— походження та строки повернення капіталу;

— вартість залучення капіталу, в т. ч. накладні витрати;

— законодавчі (нормативні) обмеження;

— можливості контролю та участі в прийнятті рішень для капіталодавця;

— ризиковість об’єктів інвестування (рівень кредитоспроможності, інвестиційна привабливість, наявність кредитного забезпечення тощо);

— податкові та фінансові зобов’язання.

Вважається, що структура капіталу впливає як на вартість підприємства, так і на ціну залучення фінансових ресурсів. Причому фінансовий менеджмент шляхом оптимізації співвідношення між власним і позичковим капіталом може впливати на середньозважену вартість капіталу.

У контексті антикризового фінансового управління класична теорія вивчає механізм та правові наслідки використання нестандартних схем фінансування: двоступінчаста санація, реструктуризація, злиття, зменшення капіталу, ліквідація. Непересічного значення при цьому набуває також питання правильного формування критеріїв вибору наявних альтернатив [17, с. 38].

З традиційного погляду як головні індикатори кредитоспроможності розглядаються коефіцієнт заборгованості і показник фінансування необоротних активів за рахунок власного капіталу та довгострокового позичкового капіталу. Йдеться про дотримання вимог золотого правила балансу, золотого правила фінансування та правила вертикальної структури. Емпіричні дослідження класичної теорії значною мірою спрямовані на розробку моделей прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства, зокрема прогнозування банкрутства. Тут значення має розроблений класиками емпірично-індуктивний метод побудови системи показників, який ґрунтується на математично-статистичному тестуванні та групуванні підприємств. Одним з різновидів методу є одно- і багатофакторний дискримінантний аналіз.

Неокласична теорія управління фінансами підприємств досліджує процеси, що відбуваються на ринку капіталів, і побудована на гіпотезі досконалого ринку, який існує за виконання таких основних умов:

— нейтральний вплив оподаткування та інших обмежувальних чинників, зумовлених державним регулюванням економіки;

— на товарному ринку та ринку капіталів переважає досконала конкуренція;

— однаковий доступ усіх учасників ринку до інформації про економічні процеси, які відбуваються на ринку;

— діяльність усіх учасників ринку є раціональною і спрямована на максимізацію власної вигоди [17, с. 39].

На думку неокласиків, вартість фінансових інструментів визначається двома основними параметрами: ризиковістю та рентабельністю. Взаємозв’язки між цими параметрами оцінюються безпосередньо на ринку капіталів. Представники неокласичного напряму фінансової науки відстоюють автономність прийняття рішень щодо фінансування та інвестування. Вони абстрагуються від реального існування таких інституцій, як банківські установи, страхові організації, інші фінансові посередники, а також від інституту банкрутства [17, с. 39].

Неокласики не вбачають істотної різниці між використанням різних форм фінансування і не пояснюють природу впливу правової форми організації бізнесу на фінансову діяльність суб’єктів господарювання. Серед численних концепцій неокласичного напрямку виокремимо основні:

— теорема іррелевантності;

— теорія вибору портфеля інвестицій;

— модель оцінювання дохідності активів (CAPM);

— теорія арбітражного ціноутворення.

В основу теореми Міллера та Модільяні покладено три тези [17, с. 42]:

1. Ринкова вартість підприємства за заданого рівня ризику не залежить від структури його капіталу (джерел фінансування), а визначається лише капіталізованою вартістю його потенційних (очікуваних) доходів. З цього випливає, що за інших рівних умов середньозважена вартість капіталу підприємства також не залежить від структури капіталу, тобто від рівня заборгованості. Оптимальної ж структури капіталу не існує взагалі.

2. Вартість залучення власного капіталу є лінійно-зростаючою функцією до рівня заборгованості підприємства. Звідси рентабельність власного капіталу, якої вимагатимуть інвестори, буде дорівнювати ринковій ставці дохідності за корпоративними правами підприємств, які повністю фінансуються за рахунок власного капіталу та належать до аналогічного класу операційного ризику і премії за ризик структури капіталу (фінансовий ризик). Ця премія визначається рівнем заборгованості та різницею між рентабельністю активів і процентною ставкою за позичками.

3. Рішення щодо фінансування (джерел покриття потреби в капіталі) та інвестицій на підприємстві можуть прийматися автономно (бути сепаратними). Це зумовлено тим, що ринкова процентна ставка, яка порівнюється з прибутковістю вкладень у дане підприємство і є критерієм прийняття рішень щодо його фінансування, залежить виключно від комерційного ризику (ризику операційної діяльності) і відповідає нормі прибутковості за вкладами з класом ризику, до якого належить підприємство [17, с. 43].

Одним з базових елементів сучасної теорії ринку капіталу є концепція оптимізації портфеля інвестицій. Автором її є американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Г. Марковіц. У 1952 р. він уперше обґрунтовано довів, що вкладення заданого обсягу інвестиційного капіталу в один об’єкт інвестицій є ризикованішим, ніж інвестування цієї ж суми в різні об’єкти (диверсифікація). Завдяки диверсифікації можна зменшити сукупний ризик портфеля інвестицій підприємства. Автор зробив спробу аргументувати правило формування портфеля інвестицій, тобто дати відповідь на питання щодо кількості і виду цінних паперів (об’єктів інвестицій), які повинні бути відібрані в інвестиційний портфель з погляду оптимізації співвідношення «ризик-прибутковість» за заданого обсягу інвестиційних ресурсів. Далі висновки Марковіца щодо оптимізації портфеля цінних паперів були застосовані з метою формування портфеля реальних інвестицій підприємства [17, с. 44].

За Марковіцем, портфель інвестицій вважатиметься оптимальним, якщо, з одного боку, за однакового рівня прибутковості не існуватиме будь яких-інших інвестиційних можливостей з меншим рівнем ризику; з іншого — не існуватиме інших, прибутковіших інвестиційних портфелів, які характеризуються таким самим рівнем ризику. При цьому йдеться про так звані несистематичні ризики.

Несистематичні ризики — це специфічні ризики, властиві конкретним активам, наприклад ризик отримання збитків від операційної діяльності, а отже, ризик падіння прибутковості фінансового активу тощо. Зазначені ризики можуть бути мінімізовані на основі широкої диверсифікації інвестиційного портфеля [17, с. 45].

Модель оцінки дохідності капітальних активів (САРМ)

Однією з центральних теоретичних проблем у сфері фінансової діяльності підприємств є питання ціноутворення на фінансових ринках. Вирішенню цієї проблеми присвячена модель оцінки дохідності капітальних активів (Capital Asset Pricing Model = CAPM), яка переважно ґрунтується на висновках теорії оптимізації портфеля інвестицій та М-М-теорії. Авторами моделі є американські економісти В. Шарп, Дж. Лінтнер, Дж. Моссін. Вона побудована на тезі про те, що ціна окремих капітальних активів залежить від очікуваної рентабельності та ризику. Модель САРМ характеризує процес формування ринкової ціни окремих цінних паперів (інших об’єктів реальних і фінансових інвестицій) за умов досконалого ринку капіталів та з урахуванням систематичного ризику, який не підлягає диверсифікації [17, с. 47].

При проведенні дослідження оцінки різних методик, можна визначити оптимальну кількість груп фінансових показників (якомога меншу) та виділити їх за значенням при оцінці фінансового стану підприємства. На нашу думку, за рівнем значущості слід виділити, для оцінки фінансового стану, такі групи показників: на першому місці — оцінка активів, що використовують для розрахунку окремих показників, зокрема при розрахунку показників ліквідності і платоспроможності враховують усю дебіторську заборгованість за оцінкою їх у балансі; на другому місці — рентабельність; на третьому — фінансової стійкості; на четвертому — ліквідність підприємства. Крім вибору груп, необхідно обґрунтувати і перелік показників, що включатиме кожна з цих груп.

Відомо, що в міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства — його інтегральну оцінку, серед яких заслуговують на увагу моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера. Широке застосування даних моделей у закордонній практиці обумовлено наступними перевагами:

— вони мають невелику кількість показників, що забезпечують високу точність результатів, за незначних затрат трудомісткості;

— моделі дають можливість поєднувати різноманітні об’єкти;

— інформація для розрахунку усіх показників є доступною, оскільки відображається в основних формах фінансової звітності;

— а також є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, визначення зони ризику в якій перебуває підприємство.

Проте дані моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств. У зв'язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства [2, с. 23].

Окрім того, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об'єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства.

Тому з огляду на це необхідно розробити такий методичний підхід, за якого оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на:

— вітчизняних стандартах обліку і звітності, на поєднанні різноманітних методів;

— використовувала б інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням їхньої галузевої специфіки, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності.

Отже, аналіз різноманітних трактувань сутності фінансового стану підприємства та методичних підходів до його аналізу й оцінки, дає можливість зробити висновок про необхідність уніфікації трактування поняття ,,фінансовий стан підприємства” та удосконалення методик проведення різних видів аналізу.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

— фінансове прогнозування та планування;

— аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

— оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат — визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів [18, с. 92].

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

— поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

— раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

— зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

— скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

— зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

— економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний — у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому [15, с. 160]. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки: аналіз фінансових результатів та рентабельності; аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

— аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

— аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

— аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

— аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

— аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

— аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

— факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

— аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

— аналіз фінансової стійкості підприємства;

— аналіз ліквідності балансу;

— комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

— постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

— своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

— забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

— своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

— своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

— здійснення платежів за фінансовими операціями.

1.2.Класифікація чинників, що впливають на обсяги та ефективність фінансової діяльності підприємства

Головна мета управління фінансовими ресусами підприємства — забезпечення зростання добробуту власників капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій [18, с. 69].

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);

3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямами є:

1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);

2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);

3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньо економічної діяльності суб'єктів господарювання [15, с. 233].

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м'які.

Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» і «м'які» є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення — «м'яким товаром». За аналогією «твердими» чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м'якими» — ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів [15, с. 234].

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних, строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством (організацією) для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації).

Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств (організацій);

ж) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому;

2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо).

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизняних технологій);

б) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу);

в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій);

г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях;

д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності) [12, с. 129-131].

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

1.3.Методичні підходи щодо оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства. Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику [19, с. 312].

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства. Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

— визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

— вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства [19, с. 317].

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни [19, с. 317].

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

— прогноз звіту про прибутки та збитки;

— прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

— прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Прогнозний звіт про прибутки та збитки показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства — це зведена таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких видів джерел (пасивів) передбачається фінансування створення активів.

Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами, а саме:

— комерційний розрахунок;

— неприбуткова діяльність;

— кошторисне фінансування.

Відмінність між окремими методами полягає у схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх формування, доходами, витратами і фінансовими результатами.

Основний метод фінансової діяльності — комерційний розрахунок. При ньому фінансова діяльність будується таким чином:

Визначальну роль у формуванні фінансових ресурсів при цьому методі відіграють власні кошти, котрі покривають значну частину витрат, а також є забезпеченням отриманих кредитів. Бюджетні асигнування і надходження з цільових та централізованих фондів виконують допоміжну роль, а збалансування потреб у фінансових ресурсах здійснюється за допомогою кредиту. Метою діяльності є отримання прибутку.

Основою високоефективного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є здійснення фінансової діяльності на засадах комерційного розрахунку.

Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом фінансової діяльності. Він спонукає підприємство до пошуку достатніх і дешевих фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення, мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку. Комерційний розрахунок притаманний ринковій економіці. Саме він, а не ринкові відносини самі по собі, сприяє високоефективному господарюванню.

Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах:

— повна господарська і юридична відокремленість;

— самоокупність;

— прибутковість;

— самофінансування;

— фінансова відповідальність.

Усі принципи між собою тісно взаємозв’язані й становлять єдине ціле. Недотримання хоча б одного з них відразу ж зводить нанівець ефективність комерційного розрахунку. Разом з тим визначальним принципом є господарська і юридична відокремленість.

Необхідність установлення повної господарської і юридичної відокремленості випливає з вимоги чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси, повноважень у визначенні оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів. Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань виробничої і фінансової діяльності. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фінансові результати. Установлення господарської і фінансової відособленості дає змогу встановити чітку залежність між зусиллями даного підприємства і його фінансовими результатами. Неприпустимо, щоб рішення з питань діяльності підприємства приймались одними особами, а відповідальність за результати цієї діяльності покладалися на підприємства [12, с. 138].

Самоокупність є другим за значенням принципом у системі комерційного розрахунку. Вона означає покриття витрат на просте відтворення виробництва за рахунок отриманих доходів. Погашення залучених кредитів і сплата процентів здійснюється за рахунок отриманих доходів чи відповідного матеріального забезпечення позичок. Принцип самоокупності означає, що фінансова діяльність підприємства ґрунтується на такому вкладенні коштів, яке обов’язково має окупитись, тобто забезпечується стабільний кругообіг фінансових ресурсів.

У фінансовій практиці розрізняють повну і часткову самоокупність. Повна самоокупність означає повне покриття витрат за рахунок отриманих доходів. При частковій самоокупності отримані доходи покривають лише частину здійснених витрат. Часткова самоокупність може бути як непередбаченим наслідком зміни кон’юнктури ринку і зниження рівня цін на певну продукцію, так і запланованим явищем, коли свідомо підтримується невисокий рівень цін на окрему продукцію. Непередбачена часткова самоокупність веде до збитків, запланована — потребує встановлення відповідних джерел відшкодування втрат доходів. Як правило, запланована часткова самоокупність визначається державною ціновою політикою для певних товарів і послуг. Наприклад, у більшості країн світу на сільгосппродукцію ціни підтримуються на невисокому рівні, унаслідок чого держава надає субсидії з бюджету її виробникам [12, с. 141].

Прибутковість, яка є логічним продовженням принципу самоокупності, означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток. Прибуток відіграє надзвичайно важливу роль. По-перше, це мета підприємницької діяльності, чистий дохід власників підприємства. По-друге, це критерій ефективності діяльності підприємства. У прибутку, як кінцевому результативному показнику, відображаються всі позитивні й негативні чинники, що характеризують роботу підприємства. По-третє, прибуток є основним джерелом нарощування фінансових ресурсів і розширення виробництва. В умовах ринкової економіки виживають тільки ті підприємства, які постійно розвиваються. Можливості ж розвитку безпосередньо залежать від маси отриманого прибутку.

Прибуток відіграє важливу стимулюючу роль для підприємства, націлюючи його на максимізацію доходів і мінімізацію витрат. При цьому ринкові механізми сприяють установленню оптимального рівня рентабельності продукції (робіт, послуг). З одного боку, підприємство заінтересоване в максимальному розмірі прибутку, однак, з іншого, це спричинить зростання ціни, а відтак і зменшення обсягів продажу та суми отриманого прибутку. Ця противага двох компонентів і веде до визначення оптимального рівня рентабельності, який забезпечує достатність прибутку для розвитку виробництва та формування особистих доходів підприємців і дає змогу максимально знизити рівень цін. Саме ціновий чинник є основною складовою конкуренції.

Самофінансування передбачає покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рахунок прибутку. Це дуже важливий принцип комерційного розрахунку, оскільки підприємство має саме дбати про розвиток виробництва. Цей принцип установлює взаємозв’язок між розвитком підприємства і фінансовими результатами його діяльності. Він забезпечує раціональне використання зароблених і залучених фінансових ресурсів, адже мета самофінансування полягає не в тому, щоб просто самостійно витратити певну суму коштів, а в тому, щоб отримати певний ефект. Результатом такого вкладення коштів має бути приріст прибутку.

Фінансова відповідальність є підсумковим принципом комерційного розрахунку і забезпечує його дійовість. Сутність цього принципу полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності. Отримані збитки покриваються за рахунок власних коштів. Якщо розмір збитків настільки підриває фінансову базу підприємства, що воно не в змозі продовжувати діяльність, то тоді приймається рішення про банкрутство. У разі банкрутства встановлюється фінансова відповідальність підприємства перед його кредиторами. Ліквідаційна комісія відповідно до чинного законодавства встановлює черговість відшкодування боргів і збитків.

Термін «комерційний розрахунок» досить співзвучний з «господарським розрахунком». Госпрозрахунок як метод організації фінансової діяльності застосовувався в умовах планової адміністративної економіки. Установлені принципи госпрозрахунку практично ідентичні розглянутим принципам комерційного розрахунку. Однак якщо останній надійно забезпечує ефективне господарювання, то госпрозрахунок практично ніколи не давав реальних результатів [12, с. 147]. Пояснювалось це дуже просто.

Принципи комерційного розрахунку для підприємства є реальністю, тоді як принципи госпрозрахунку були лише декларативними. Так, підприємства в умовах планової економіки ніколи не мали повної господарської відособленості і самостійності. Державні органи, у підпорядкуванні яких вони перебували, більшою чи меншою мірою визначали діяльність підприємства. Постійно стояла проблема розширення господарської самостійності підприємств. Принцип самоокупності більш-менш дотримувався, однак досить часто збитки підприємств покривалися з бюджету. Аналогічно діяв принцип прибутковості. Отримані прибутки і рівень рентабельності визначались не стільки результатами діяльності підприємств, скільки рівнем установлених державою цін. Принцип фінансової відповідальності зовсім не діяв, навпаки, завжди підкреслювалось, що соціалістичне підприємство не може збанкрутувати.

Отже, госпрозрахунок був обмеженим варіантом комерційного розрахунку. Ця обмеженість призводила до невисокої його ефективності. Якщо комерційний розрахунок ставить підприємство в такі умови, що погано працювати воно просто не може, інакше не отримає достатнього прибутку або взагалі стане банкрутом, то госпрозрахунок не створював передумов для ефективного господарювання. Саме тому неодноразово проголошувався перехід до повного госпрозрахунку, хоча ніколи не визнавався його обмежений характер.

Неприбуткова діяльність у цілому організована на такій самій основі, як і комерційний розрахунок, але за дещо обмеженою:

Специфічною ознакою формування фінансових ресурсів є те, що досить часто воно здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Цей метод організації фінансової діяльності не передбачає принципу прибутковості. Головна мета функціонування неприбуткових підприємств, організацій та установ — забезпечення певних потреб суспільства, а не отримання прибутку. Відсутність прибутку дає змогу знизити рівень цін і зробити відповідні товари та послуги більш доступними. На принципах неприбутковості можуть здійснювати свою діяльність установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства.

Виділення в умовах ринкової економіки неприбуткової діяльності є цілком логічним. Завжди є певні сфери, які або не можуть бути прибутковими і тому не цікавлять підприємницькі структури, або повинні бути доступними широким масам населення. Використання цього методу дає змогу поєднати в умовах ринку як досягнення основної мети підприємницької діяльності — отримання прибутку на основі комерційного розрахунку в прибуткових галузях, так і забезпечення соціально значущих потреб суспільства. Водночас цей метод, забезпечуючи зіставлення витрат і доходів, сприяє раціональному веденню господарської діяльності.

Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах:

— господарська і юридична відособленість;

— самоокупність;

— фінансова відповідальність.

Стосовно господарської і юридичної відособленості слід зазначити, що в цілому вона достатня для самостійного ведення фінансової діяльності. Разом з тим є певні обмеження. По-перше, з боку засновників, які визначають характер і напрями діяльності. По-друге, з боку держави, яка може регламентувати рівень витрат. Адже важливе не тільки встановлення самоокупності, а й рівня, на якому вона досягається. Рівень витрат повинен забезпечити доступність товарів і послуг [12, с. 149].

Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Воно здійснюється за такою схемою:

Кошторисне фінансування може здійснюватися за двома напрямами: з бюджету і з централізованих фондів корпоративних об’єднань чи фондів підприємств. Установи, які фінансуються з бюджету на основі кошторису, називаються бюджетними. На внутрішньому кошторисному фінансуванні перебувають відособлені підрозділи підприємств і організацій, як правило, соціального призначення.

Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами:

— плановість;

— цільовий характер виділених коштів;

— виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи;

— підзвітність.

Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (звідси і назва методу). Кошторис — це документ, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповідний плановий період (місяць, квартал, рік) чи відповідні заходи. Розрахунки планових витрат здійснюються, як правило, на основі нормативного методу. Складання кошторису ґрунтується на оперативно-сітьових показниках, які характеризують обсяги діяльності установи, та нормативах витрат за окремими статтями. Крім того, витрати можуть установлюватись на підставі статистичних розрахунків, виходячи з динаміки розвитку установи [15, с. 319].

Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом. При цьому в окремих випадках може надаватися право певного перерозподілу коштів між окремими статтями. Цільове призначення асигнувань дає змогу фінансуючій організації здійснювати контроль за їх раціональним і ефективним використанням.

Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників. Отже, фінансування здійснюється не автоматично за планом, а з урахуванням реальних потреб. Це дуже важливо, бо сприяє недопущенню завищення планових розрахунків для отримання більшого фінансування.

Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування. Необхідність контролю випливає з того, що цей метод фінансової діяльності не передбачає реальних стимулів і фінансової відповідальності за результати діяльності. Тому потрібен жорсткий і постійний фінансовий контроль за діяльністю таких організацій та установ.

В окремих випадках у межах одного підприємства чи організації може застосовуватись одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Наприклад, у державних вищих закладах освіти студенти навчаються за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі. При цьому, як правило, ці напрями діяльності чітко розмежовуються.

Бюджетне фінансування може здійснюватися також за узагальненими нормативами, наприклад, у медичних закладах — за нормативом на одного жителя. Такий підхід означає послаблення цільового характеру бюджетних асигнувань, оскільки вони виділяються в загальній сумі, а їх розподіл за статтями витрат здійснює сама організація (установа).

Кошторисне фінансування як метод організації фінансової діяльності не включає достатніх стимулів до раціонального й ефективного господарювання. Тому він застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. Насамперед це установи соціальної сфери, які надають так звані безплатні послуги, тобто оплата здійснюється не отримувачем послуг, а державою чи за рахунок централізованих фондів.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА МАТЕРІАЛАХАТ "КИЇВХЛІБ"

2.1. Аналіз динаміки фінансово-майнового стану підприємства

Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів [30, с. 9].

Підприємство АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 12 за формою власності — колективне, галузь – виробництво та вид економічної діяльності – хлібопекарна промисловість. Воно створене згідно з вимогами Закону України "Про господарські товариства" та Статуту відкритого акціонерного товариства "Київхліб".

Дочірнє підприємство в процесі своєї діяльності регулюється:

1. чинним законодавством України;

2. статутом АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 12;

3. своїм Статутом з урахуванням змін та доповнень.

Повне офіційне найменування підприємства — "Дочірнє підприємство АТ "КИЇВХЛІБ" Хлібокомбінат №12.

Місцезнаходження. м. Київ – 146 Ленінградський район, бульвар Р. Ролана, 16

Дочірнє підприємство (надалі – підприємство) є правонаступником структурної одиниці (філії) державного підприємства АТ "КИЇВХЛІБ" Хлібокомбінат №12.

Основною метою підприємства є отримання прибутку.

Основними видами діяльності підприємства є:

— виробництво та реалізація хлібобулочних, макаронних, кондитерських та інших харчових виробів;

— надання транспортних послуг;

— оновлення та постійна підтримка на належному рівні виробничих фондів у відповідності з нормативною документацією;

— впровадження нової техніки та технології, які відповідають світовому науково-технічному рівню;

— проведення будівельних, монтажних, ремонтних та спеціальних робіт;

— здійснення торгівельно-посередницьких операцій та послуг, реалізації власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів, інших торгівельних закладів;

— поновлення і поліпшення асортименту власної продукції підвищення її якості, та надання послуг, за рахунок підприємства.

У серпні 1972 р рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів у промвузлі Київському тресту хлібопекарної промисловості було виділено ділянку на 3,1 га під будівництво нового хлібозаводу. В березні 1979 р остаточно погоджено й затверджено проект хлібозаводу потужністю 200 тонн хліба та хлібобулочних виробів на добу. Тоді ж Київським виробничим об'єднанням хлібопекарної промисловості укладено договір на підрядні роботи з фірмою "Київінвест". Першу чергу хлібозаводу, потужністю 140 тонн хлібобулочних виробів, здано в експлуатацію наприкінці 1994 р, а через рік державна приймальна комісія підписала акт про введення в дію хлібозаводу загальною потужністю 200 тон хліба та хлібобулочних виробів на добу. Наказом по Київському об'єднанню хлібопекарної промисловості від 15 квітня 1989 р. хлібозаводу присвоєно назву "Київський хлібокомбінат №12".

Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, інших господарських засобів та цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства.

Приріст підприємства здійснюється внаслідок його господарської діяльності за рахунок одержаних доходів, в інших випадках — на підставах не заборонених чинним законодавством.

Джерелами формування майна є:

доход, від власної господарської діяльності;
надходження від цінних паперів та дивідендів;
безоплатні та благодійні внески;
придбання майна іншого підприємства, організації;
інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Статутний фонд підприємства становить 996,4 тис. грн.

Власний капітал підприємства сформовано за рахунок статутного капіталу 996,4 тис. грн. та іншого додаткового капіталу, який складає 9152,0 тис. грн.

Управління підприємством здійснюється згідно із статутом АТ виконавчим органом підприємства — Дирекцією, штат якої затверджується Головою Правління (Генеральним директором).

Дирекцією очолює Директор. Умови трудового договору Директора визначається контрактом.

Директор підприємства:

організовує оперативне управління та здійснення керівництво економічною, господарською та соціальною діяльністю підприємства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань;
втілює в життя рішення керівних органів підприємства;
без довіреності представляє інтереси підприємства і здійснює дії від імені підприємства;
розпоряджається господарськими засобами й майном підприємства в межах визначених його статутом.

Фірмова торговельна мережа комбінату складається із одного магазину "Київські торти", кіоску"Хліб та кондвироби" розташованих за адресою: Бульвар Ромена Роллана, 16, кіоску "Київські торти", по вулиці Зодчих, 58; "Купава" на вулиці Уборевича., 17, "Купава" по вулиці Булгакова, 17.

Товарообіг фірмової мережі у 2008 році склав3604,1 тис. грн., що на 48,1 відсотків, більше ніж у 2007 році.

Прибуток віл торговельної діяльності хлібокомбінату в зазначеному періоді склав111,3 тис. грн.

Виручка від реалізації за 2008 рік складає 37817,5 тис. грн., а за вирахуванням ПДВ 31512,1 тис. грн. Причому, в загальному обсязі реалізації 18270,8 тис. грн., або 58,0 % складає виручка від реалізації хлібобулочних виробів 12729,6 тис. грн., або 40,4 % складає виручка від реалізації кондитерських виробів та 511,7 тис. грн. або 1,6 % складає виручка від реалізації від іншої торгівельної діяльності.

За підсумками роботи хлібокомбінату за 2007 рік одержано балансовий прибуток 4802,8 тис. грн. — в т.ч. :

а) прибуток від реалізації:

— хлібобулочних виробів – 2406,1 тис. грн. або 50,1 % від розміру балансового прибутку;

— кондитерських виробів – 2338,2 тис. грн. або 48,7% від балансового прибутку;

— макаронних виробів – 1,0 тис. грн. або 0,02 % від балансового прибутку;

б) прибуток від торговельної діяльності 57,5 тис. грн.:

— 1,2 % від балансового прибутку;

Не розподіленого прибутку за станом на 01.01.2009р. на хлібокомбінаті немає.

У 2009 році хлібокомбінатом змотувати та ввести в дію павільйон для продажу кондитерських та хлібобулочних виробів по вулиці Клавдіївській, 27 Ленінградського району м. Києва.

На хлібокомбінаті № 12 в центрі уваги постійно знаходиться якість продукції і, як результат, із29 перевірок якості продукції в 2008році, контролюючими організаціями (Укр. ПСМС, Агростандарт, Київська міська, Київська обласна, Ленінградського району санепідемстанції) не було виявлено жодних порушень.

Важливе місце в рекламі і вивченні попиту на продукцію займає фірмова торгівельна мережа.

Велику увагу на хлібокомбінаті приділяється економії паливно-енергетичних ресурсів.

З цією метою в 2008 році були заплановані і виконані наступні організаційно-технічні заходи :

1. проведено реконструкцію експедиції кондитерських виробів з встановленням охолоджуючих пристроїв з примусовою циркуляцією повітря;

2. встановлено на всіх споживачах пару конденсатовідвідників;

3. проведено модернізацію системи подачі муки з складу БЗМ на виробництво;

4. змонтовано систему подачі теплого повітря на пальники парових кокотлів Е1/9Г;

5. переведено печі кондитерського цеху на роботу на низькому тиску газу;

6. виготовлено, змонтовано та введено в експлуатацію градирню для зворотної системи охолодження холодильних машин та технологічного обладнання.

В результаті виконання цих заходів в 2008 році було зекономлено:

— газу -109 тис м;

— електричної енергії — 72 тис. кВт/рік;

— води — 11,0 тис. м;

У 2008 році відділом збуту було підписано 418 договорів на випуск хлібобулочних виробів.

Проведено 4 споживацьких конференції. Хлібокомбінат прийняв участь у виставці що проходили у м. Києві (“Ласощі-2005”, “Еспо — Прод – Україна-2005”, “Київська ярмарка-2005”, “СпоживачамХХІ століття — якісні продукти харчування” та ін., )

Для поліпшення роботи відділу збуту було змінено графіки роботи приймальників замовлень і вантажників.

Відділом збуту 2008 р. вивчався попит продукції, він так же приймав активну участь у розробці нових видів продукції. Аналіз зміни динаміки випуску продукції наведено в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Аналіз вартісних і натуральних показників по випуску продукціїАТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 12 за період 2007-2008 рр.

Показники	Один. виміру	Фактично	Темп зростання/знижен. за 2008 р.
2007 р.	2008 р.
1	2	3	4	5
Обсяг продукції в діючих цінах
в діючих цінах відповідного року	Тис. грн.	31023	46883	151,1
— хлібобулочні вироби	Тис. грн.	28715	29918	104,2
— в т.ч.хліб масою 700-900 г.	Тис. грн.	19934	19397	97,3
— булочні і здобні вироби масою 500 г і менше	Тис. грн.	8778	10508	119,7
— з них булочні і здобні масою 300 г. і менше	Тис. грн.	127	227	178,7
— макаронні вироби	Тис. грн.	23	20	87,0
— кондитерські вироби	Тис. грн.	1494	1506	100,8
-в т.ч. торти і тістечка	Тис. грн.	1409	1421	100,9
— кекси	Тис. грн.	85	85	100,0
Товарна продукція в порівняних цінах
в порівняних цінах на 01.01.2008 р.	Тис. грн.	32584	34268	105,2
— хлібобулочні вироби	Тис. грн.	18245	19926	109,2
— кондитерські вироби	Тис. грн.	14310	14317	100,0
— макаронні вироби	Тис. грн.	29	25	0,86
Середня оптова ціна.	Відхилення
— хлібобулочні вироби	Тис. грн.	635,38	666,05	+30,67
— кондитерських виробів	Тис. грн.	9578,31	9506,64	-71,7
— макаронні вироби	Тис. грн.	1260,87	1250,00	-10,87

Зростання товарної продукції в порівняних цінах проти минулого року складає на 5,2 відсотка (34268 : 32584) x 100.

По хлібобулочним виробам зростання становить 9,1 відсотків (19926 : 18245) x 100.

— за рахунок збільшення випуску хлібобулочних виробів:

666,05 х (29918 — 28715) = 801 тис. грн. або 4,3 відсотка.

— за рахунок зростання середньої оптової ціни, зросла питома вага булочних і здобних виробів масою 0,5 кг. і менше у загальному випуску хлібобулочних виробів:

30,67 х 28715 = 880 тис. грн.

Разом приріст становить: 801 + 880 = 1681 тис. грн. 9,1 відсотка.

Товарна продукція по кондитерським виробам зросла проти минулого на 7 тис. грн. або 0,8 відсотка а саме:

— за рахунок збільшення випуску кондитерських виробів:

9506,64 х (1506 – 1494) = 114,0 тис. грн. або 13,0 відсотка;

— за рахунок зниження середньої оптової ціни товарна продукція кондитерських виробів зменшилась на 71,67 х 1494 = 107,0 тис. грн.

Разом приріст становить:

114 – 107 = 7 тис. грн.

Собівартість виробленої продукції за 2006 рік. в порівнянні з 2005 роком зросла на 5412.3 тис. грн.Фактори зростання собівартості товарної продукції наведені в таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2.

Аналіз факторів росту (зниження) собівартості товарної продукції

Фактори росту (зниження) собівартості	Сума тис. грн.	Питома вага у загальній сумі росту собівартості
1. Зріст обсягів виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів	1755.1	32.4
2. Зріст цін на сировину	2434.5	45.0
3. Зріст ціни на електроенергію	77.8	1,4
4. Зниження ціни на паливо	-24.1	-0.4
5. Зріст амортизаційних відрахувань	117.0	3.3
6. Віднесення витрат на собівартість, які в 1998 р. на неї не відносились (податки на транспорт і землю)	25.4	0.4
7. Зріст платежів та зборів за рахунок собівартості ( зріст обсягів виробництва)	162.0	3.0
8. Зріст цін на пакувальну продукцію	198.0	3.6

9. Зріст транспортних витрат на доставку. продукції у торговельну мережу ( за рахунок росту цін на паливо та мастильні матеріали)	150.7	2.8
10. Зріст заробітної плати (з 1 лютого 1999 р. були підвищені годинні тарифні ставки та оклади)	676.9	12.5
11. Зниження відрахувань на соціальні заходи (відміна відрахувань до фонду ЧАЕС)	-221.0	-4.0
Разом:	5412.3	100.0

З наведених даних бачимо, що зріст собівартості обумовлений в основному зростанням цін на сировину, електроенергію, амортизаційних відрахувань, зріст платежів та зборів за рахунок собівартості, на пакувальну продукцію, транспортних витрат, зріст заробітної плати. — 52.8 %.

Аналіз динаміки зміни рентабельності окремих видів продукції наведено в таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3.

Аналіз динаміки рентабельності продукції

Назва виробів	2007 р.	2008 р.
Хлібобулочні вироби	15,2	18,2
— за регульованими цінами	8,5	10,5
— за вільними цінами.	25,6	35,7
Кондитерські вироби	22,5	23,5
Макаронні вироби	4,6	9,0
Усього по хлібокомбінату	18,1	20,0

Перевірена продукція (41,2 тон хлібобулочних, кондитерських і макаронних виробів) відповідала вимогам діючої нормативної документації встановлених рецептур.

Разом з тим, відділом поточного контролю (ВПК) хлібокомбінату відбракована певна кількість продукції, що не відповідала вимогам нормативної документації. Динаміка відрахувань продукції наведена в таблиці 2.1.4.

Таблиця 2.1.4.

Динаміка відрахувань продукції

Найменування продукції	За рік	Виготовлено продукції
2007	2008	2007	2008
Тон	%	Тон	%	Тон	Тон

Виробничий брак

Хлібобулочні вироби	39,6	0,15	44,1	0,15	26382,0	28715,0
Кондитерські вироби	—	—	0,01	0,01	1388,2	1493,6
Макаронні вироби		—	—	—	17,4	23,1

Експедиційний брак

Хлібобулочні вироби	25,0	0,09	36,1	0,13	—	—
Кондитерські вироби	—	—	—	—	—	—
Макаронні вироби	—	—	—	—	—	—

Відповідно до плану заходів на 2008 рік, спрямованих на поліпшення якості продукції, а саме:

1. Хлібобулочне виробництво:

— задіяне окремий паровий котел на технологічні потреби відповідно до встановлених параметрів;

— введене в експлуатацію дільницю виробництва дрібно-штучних здобних виробів;

— встановлено другу зварочну машину ХЗМ-600 для приготування житніх заквасок;

— освоєно виробництво хліба із пшеничного борошна на сухих дріжджах.

Додатково виконано капітальний ремонт силосів борошна № 3 і №5, що включало залягання борошна.

Кондитерське виробництво:

встановлено мікромельницю “Харків” для приготування “цукрової пудри“;
встановлено нову тістомісильну машину ТМ-63 і тістоподілювач для приготування дріжджових кексів;
освоєно новий вид жиро добавки при виробництві витушок “листкових”;
на основі рулетного тіста з використанням спец сумішей розроблено і освоєно на виробництві 2 види рулетів (“Родзинка”, “Павутинка”).

Додатково до плану заходів виконано:

введено в експлуатацію додаткову холодильну камеру для охолодження напівфабрикатів;
встановлено варочний котел для приготування цукрово-агарових сиропів та желе;
змонтовано додатковий транспортер в оздоблювальному відділенні цеху для збільшення терміну охолодження тортів, глазурованих суфлетними масами, перед оздобленням поверхні шоколадною та кондитерською глазур’ю (торти “Славутич”, “Пташине молоко”, Вітальний”, “Пікантний” та інше).

Крім цього, постійно проводиться робота щодо розширення та оновлення асортименту продукції на протязі 2008 р. освоєно 34 види кондитерських і хлібобулочних виробів хліб “Біличанський”, плюшка “Макова”, каравай “Весільний”, батон “Новоградський”, торти “Надвечір’я”, “Дніпровські зорі” “Червона рута”, “Бджілка Майя”, “Апельсиновий” та інші). Постійно проводиться робота по штриховому кодуванню продукції — номери присвоєно 79 найменувань хлібобулочних та кондитерських виробів.

В хлібобулочному цеху хлібокомбінату встановлено 6 комплексно — механізованих ліній: 5 ліній з печами ППЦ-250; 1 лінія з піччю “Гостол”.

Таблиця 2.1.5.

Потужність цеху в умовному асортименті

Потужності хлібобулочних виробів в фактичному асортименті складають
батон масою 0,5 кг	39,2 т/добу
хліб пшеничний із суміші борошна 1 та 2 ґатунку масою 0,8 кг	56,4 т/добу
хліб пшеничний житній 0,9 кг	19,0 т/добу
дрібно штучні здобні вироби	115,3 т/добу

Всього вироблено 28715 т хлібобулочних виробів, що в порівнянні з 2007 роком складає 108.8 %. Виробничі потужності в цілому по хлібобулочних виробах використовувались на 74 % проти 68 % в 2008 році, а саме в асортименті:

батон	0.5 кг 65.5 %	проти 49 % в 2004 році
хліб пшеничний.	0.8 кг 72.8 %	проти 81 %
хліб житній — пшеничний.	0.9 кг 95.3 %	проти 69 %

Кондитерські вироби вироблялись на 4 печах тунельного типу марки ПХС-25 та печі лінії тістечок “Еклер”.

На протязі року потужність зменшилась на 32 тон за рахунок зміни асортименту:

зросла питома вага торгів масою 0,5 кг і менше до 27,6 % з 24,8 % в 2007 р.,
— знизилась питома вага кексів до 5,6 % в загальному обсязі, проти 6,3 % в 2007 р.

Всього вироблено 1493,6 т кондитерських виробів, що складає 107,6 % в порівнянні з минулим роком.

Виробничі потужності кондитерського виробництва використовувались в 2008 р. на 80 відсотків, проти 73 відсотків в 2007 р.,

Потужності макаронного виробництва хлібокомбінату залишились нарівні 2007 року і складають 34,4 тон на рік.

В 2008 році використання виробничих потужностей макаронного виробництва склало 67,1 відсотків проти 50,6 відсотків в 2007 р.

Прибуток, одержаний за 2008 рік використаний послідуючим напрямкам:

1222,5 тис. грн. – 25,5 % від балансового прибутку платежі до бюджету;
1247,5 тис. гри. — податок на прибуток;
763,1 тис. грн. або 15,9 відсотків від балансового прибутку направлено на формування фондів згідно Статуту АТ “Київхліб”, а саме: 85,2 тис. грн. до резервного фонду АТ “Київхліб” – 1,8 відсотків від чистого прибутку підприємства.
213,0 тис. грн. — до фонду дивідендів або 4,0 % від чистого прибутку;
354,9тис. грн. — до фонду накопичення або 10,0 % від чистого прибутку;
10,6 тис. грн. — відрахування “Укрхлібпрому” або 0,2 % від чистого прибутку;
481,6 тис. грн. — направлено на поповнення власних оборотних коштів;
2329,9 тис. грн. – 48,5 відсотків балансового прибутку направлено на формування фондів економічного стимулювання в т.ч.
918.4 тис. грн. — фонд матеріального заохочення;
331,0 тис. грн. — фонд соціального розвитку;
1080.5 тис. грн. — фонд розвитку виробництва.

Фонди економічного стимулювання, джерела їх формування і використання.

1. Фонди матеріального заохочення

Основним джерелом формування даного фонду був прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства 918,4 тис. грн. та надходження з АТ “Київхліб” – 2,2 тис. гри.

Кошти фонду матеріального заохочення витрачалися на поточне преміювання і одноразові заохочення працівників, надання матеріальної допомоги працівникам хлібокомбінату, винагороду по підсумках роботи за 2007 рік, винагороду ветеранам за безперервний стаж роботи. По даному фонду залишок на 01.01.2008 р. становить 80,0 тис. грн.

2. Фонд соціального розвитку

На протязі року в указаний фонд надійшло 506,9 тис. грн. Основним джерелом його формування були: прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства — 331,0 тис. грн., одержано від працівників хлібокомбінату в погашення позики на будівництво житла – 88,1 тис. грн., поступило з АТ “Київхліб” — 80,0 тис. грн. та внески працівників хлібокомбінату в касу підприємства в оплату вартості путівок 7,8 тис. грн.

Витрати фонду соціального розвитку зарік становлять 490,7 тис. грн. Основним напрямком використання фонду соціального розвитку були: видача подарунків до свят, придбання путівок, утримання фельдшерського пункту, різні соціально-культурні заходи. За станом на 01.01.2009р. по даному фонду залишок становить 70,2 тис. грн.

3. Фонд розвитку виробництва

30 відсотків чистого прибутку, або 1080,5 тис. грн. направлені до даного фонду. Крім цього до фонду розвитку виробництва зараховані амортизаційні відрахування:

а) на повне відновлення основних фондів в розмірі 470,7 тис. грн.;

б) нематеріальних активів – 7,1 тис. грн. Загальні надходження за рік склали 1558,3 тис. грн.

Витрати фонду виробництва за рік становлять 1478,4 тис. грн. в основному на придбання основних фондів, проведення капремонту, будівельно-монтажні роботи, підготовка кадрів. Залишок коштів по фонду розвитку виробництва на 01.01.2008 р. становить 236,0 тис. грн.

Таблиця 2.1.6.

Розподіл прибутку по ФЕС

показники	Факт 2007 р.	Кошторис на 2008 р.	Факт за 2008 р.
1. Фонд матеріального заохочення	605,4	663,0	918,0
2. Фонд соціального розвитку	385,7	200,0	331,0
З.Фонд розвитку виробництва	910,7	732,0	1080,5

Таблиця 2.1.7.

Аналіз показників праці на підприємстві

рік	Всього	в т. ч, ПВП	із ПВП	в т.ч. непромислова група
робітники	керівники, спеціалісти, службовці
2008р.	4975,6	4807,3	3730,5	1076,8	168,3
2007р.	3979,2	3814,4	2913,8	716,6	164,8

В 2008 році фонд оплати збільшився на 996.4 тис. грн., або на 20,0 відсотків. З 1 липня на 40 відсотків були підвищені годинні тарифні ставки та оклади.

Склад фонду оплати праці наведено в таблиці 2.8.

Таблиця 2.1.8.

Склад фонду оплати праці

Фонди	Всього	в т.ч. ПВП	Із ПВП	в т.ч.
робітник	керівник, спеціалісти, службовця	Непромислова група
1	2	3	4	5	6
Фонд оплати праці, всього:	4975,6	4807,3	3730,5	1076,8	168,3
в т.ч.
Фонд основної заробітної плати	2053,7	1974,0	1498,6	475,4	79,7
Фонд додаткової заробітної плати	2046,7	1991,1	1640,2	350,9	55,6
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати	875,2	842,2	591,7	250,5	33,0

Питома вага основної заробітної плати (заробітна плата за відрядними розцінками, тарифними ставками та окладами) в фонді оплати праці складає 41.3 %, додаткової заробітної плати — 41.1 %.

Таблиця 2.1.9.

Середньоспискова чисельність працівників

	Весь персонал	в т.ч. ПВП	із ПВП	в т.ч. непромисловий персонал
робітники	керівники, спеціаліст, службовці.
за 2008 р.	846	812	711	101	34
за 2007 р.	808	765	666	99	43
збільшення	+38	+47	+45	+2
— зменшення					-9

Середньоспискова чисельність працівників в порівнянні з попереднім роком, збільшилась на 38 чоловік, при цьому чисельність промислово-виробничого персонал у збільшилась на 47 чоловік, або на 6.1 відсотків, а непромислового персоналу – зменшилась на 9 чол.

Чисельність робітників хлібобулочного цеху та відділу збуту збільшилась у зв’язку з введенням в дію вкінці 2008 року дільниці з виробництва дрібно штучних булочних виробів.

Ріст чисельності робітників кондитерського цеху пояснюється випуском більш трудомістких виробів.

Чисельність транспортного відділу зросла у зв’язку із збільшенням кількості автомобілів для перевезення продукції. У господарчий відділ введено робоче місце сторожа (інваліда).

Зменшення чисельності непромислового персоналу на 9 чоловік — за рахунок скорочення робітників гуртожитку, паспортиста, товарознавця.

Таблиця 2.1.10.

Динаміка зміни середньомісячної заробітної плати

	Всього	в т.ч. ПВП	із ПВП робітники	в т.ч. непромисловий. персонал
за 2008 р.	488,7	492,8	436,6	390,2
за 2007 р.	409,3	415,1	366,4	306,6

Середньомісячна зарплата збільшилась на 19,4 відсотків. (488,7 : 409,3) x 100. Використання часу наведено в таблиці 2.1.11.

Таблиця 2.1.11.

Використання часу промислово-виробничих робітників

2006 рік	За 2008 р.	За 2007 р.,
людино-днів	в % до відпрацьованого. часу	людино-днів	в % до відпрацьованого. часу
1	2	3.	4	5
Відпрацьовано:	188255		178179
Число неявок. Всього	36263	19,2	37257	20,9
в т.ч.
— чергові відпустки	23055	12,3	22674	12,7
— тимчасова непрацездатність	9688	5,1	11324	6,4
— відпустки у зв'язку з навчанням	1390	0,7	978	0,5
-неявки, передбачені законодавством	404	0,2	371	0,2
— неявки з дозволу адміністрації	1726	0,9	1910	1,1
із них: — через відсутність замовлень торговельної мережі	240	0,1	412	0,2
Відпрацьовано, людино-годин	1503670		1420568

Значну питому вагу в числі неявок складають втрати по тимчасовій непрацездатності, які зменшились у відсотках до відпрацьованого часу на 1,3 рази. В 1,7 рази зменшились втрати через відсутність замовлень торговельної мережі, на 0,2 відсотків загальна кількість неявок з дозволу адміністрації.

2.2. Аналіз динаміки та структури капіталу

Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, випливає в першу чергу відзначити такі його характеристики:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає змогу встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна та окремих його видів.

Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий капітал. Співвідношення між цими величинами дозволить оцінити довгострокову платоспроможність.

Необхідність регулювання діяльності підприємства визначається її значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів його власників, персоналу та держави. Важливою складовою механізму регулювання результативності діяльності підприємства є методів аналізу. Аналіз, як метод — це процес дослідження умов і результатів формування й використання ресурсів підприємства, його рівня з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності регулювання діяльності на підприємстві.

Аналіз стану балансу та оцінку його майна можна провести за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Його можна одержати з вихідного балансу шляхом додавання однорідних за своїм складом та економічним розрахунком статей балансу і доповнення показниками структури, динаміки та структурної динаміки підприємства. Аналітичний баланс включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу — найважливіші характеристики фінансового стану підприємства. У залежності від міри ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи:

Таблиця 2.2.1.

№	значення	Показник	Джерела інформації
1	Аб	загальну вартість майна підприємства, що дорівнює підсумку балансу	(рядок 280 або 640) форми №1;
2	Ан	вартість іммобілізованих (не обігових) коштів (активів) або нерухомого майна, що дорівнює підсумку розділу І активу балансу.	(рядок 080) форми №1;
3	Аоб	вартість матеріальних обігових засобів та мобільних (обігових) коштів, що дорівнює підсумку розділу II активу балансу	(рядок 260) форми №1;
4	Аз	Вартість активів, що повільно реалізовуються запаси (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) і довгострокові фінансові вкладення.	(рядки 100-140) форми №1;
5	Ад	активи, що швидко реалізовуються дебіторська заборгованість і інші активи;	(рядки 260 – (100-140) + 270 форми №1;
6	Агр	найбільш ліквідні активи грошові кошти підприємства і короткострокові фінансові вкладення	(рядки 230 + 240) форми №1;
7	Пк	розмір власних коштів підприємства, що дорівнює підсумку розділів І, II, V пасиву балансу	(рядки 380 + 430 + 630) форми №1;
8	Пз	Поточні зобов’язання, розмір позикових коштів, що дорівнює сумі підсумків розділів V і IV пасиву балансу	(рядки 620 + 630) форми №1;
9	Пв	розмір власних коштів в обороті, що дорівнює різниці підсумків розділів І, II, V пасиву та І активу чи (П1 – А2).	(рядки 380 + 430 + 630-080) форми №1.

Після групування балансу ми обчислюємо кожний показник по відповідному періоду і зведемо розрахунки у таблицю 2.2.2

Таблиця 2.2.2

Темп зростання показників АТ „КИЇВХЛІБ” 2006-2008 рр.

№	Показник	2006 р.	%	2007 р.	%	2008 р.	%
1	Аб	11286,3	100	12379,0	109	15028,7	133,1
2	Ан	9105,7	100	9791,4	107.5	11514,2	126.4
3	Аоб	2166,7	100	2570,7	118.6	3474,0	160.3
4	Аз	1313,7	100	1872,0	142,5	2421,5	184,3
5	Ад	866,9	100	715,6	82,0	1093,0	126,0
6	Агр	74,9	100	186,0	248,3	181,3	242,0
7	Пк	8904,8	100	9753,4	109,5	11496,2	129,1
8	Пз	2381,5	100	2628.0	110,3	3541,7	148,7
9	Пв	— 200,9	100	— 40,4	20,11	— 27,0	13,44

Приріст загальна кількість майна по підприємству становить на 33 відсотка.

Аналіз почнемо з необоротних активів. Їх приріст склав за два останні роки 126,45 %. Але тенденція майна підприємства складає таку картину (Ан / Аб):

— в 2006 році доля необоротних активів до сукупних активів склав 80,68 %;

— в 2007 році доля склала 79,1 %;

— в 2008 році вже 76,61 %.

Як бачимо, доля необоротних активів в порівнянні з іншими роками зменшується і за останніх два роки знизилась на 4,07 відсотки (80,68 – 76,61).

Частка зношуваності основних засобів складає 5163,8 тис. грн., це 32,77 % до первинної вартості основних засобів. Тобто одна третя частка основних засобів вже зношена.

Проаналізуємо оборотні активи підприємства. Їх сукупний приріст за два роки склав 1307,3 тис. грн. Це майже 160,3 %. Доля їх в активах становила:

в 2006 році 19,2 %;
в 2007 році 20,0 % ;
в 2008 році 23,12 %.

Ця тенденція має позитивний характер, що свідчить про збільшення долі цієї статті в сукупних активів підприємства на 3,92 відсотків.

Зросли всі статті балансу оборотних активів а саме: стаття Агр (грошові кошти і їх еквіваленти). За два звітних років зросла в 2,42 рази.

Стаття (Аз) вартість активів, що повільно реалізовуються запаси (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) і довгострокові фінансові вкладення) запаси і витрат. Їх приріст склав 184,3 % ( це 1,84 рази).

Стаття (Ад)(активи, що швидко реалізовуються дебіторська заборгованість і інші активи). Їх приріст склав за 2000 рік 126,0 %, хоч в 1999 році цей показник знизився на 18,0 % і склав 82,0 %.

Показник власних коштів в обороті (Пв). В структурі балансу займає найменш відповідний статус. На початку звітного року (Пв) має від’ємне значення (- 200,9 тис. грн.). Але тенденція зміни йде не на нарощування а на зменшення від’ємності. І вже на кінець звітного року (Пв) склав (- 27,0 тис. грн.).

Власний капітал має значну частку коштів на підприємстві. Пк в 2008 році зріс на 29,1 відсотків в порівнянні з 2007 роком. Отже збільшення балансу підприємства на 33 % пов’язано збільшенням власного капіталу на 29,1 % і збільшення позикових коштів на 2,4 %. Частка власного капіталу в загальній вартості майна підприємства є нам позитивним явищем і характеризує майновий стан підприємства. Ця частка складає в 2006 році 78,9 %, а в 2008 році 76,49 %. Що підтверджує висновок, що підприємство має більшу частку свого капіталу ніж залученого, і незначне зниження його долі не впливає на загальну структуру майна. Адже довгострокових додатково залучених коштів у підприємства не має.

Збільшення вартості власного капіталу сталося, в основному, за рахунок зростання додаткового капіталу, який збільшився до 1534,3 тис. грн. за період, що аналізується. Темп зростання додаткового капіталу становив 120 %. Збільшення додаткового капіталу сталося в наслідок переоцінку кожному році основних засобів.

Так само на збільшення вартості власного капіталу вплинуло збільшення нерозподіленого прибутку. Зростання нерозподіленого прибутку на кінець 2008 року 1212,2 тис. грн. ( 1338,6 – 126,4) або у 10,59 разів.

Щодо аналізу пасиву балансу то в цьому розділі мають місце негативні тенденції. Одна з них, це стосується змін Пз (розмір поточних зобов’язань, що дорівнює сумі підсумків розділів V і IV пасиву балансу). За порівнянні роки ця стаття балансу збільшилась на 148,7 %. Що до частки поточних зобов’язань до загальної вартості майна, то побачимо, що вони також мають тенденцію до збільшення.

Так в 2006 році поточні зобов’язання в структурі балансу займали 21,1 відсоток, в 2007 році 21,2 відсоток, і в 2008 році відповідно 23,5 %.

Темп зростання позикового капіталу за період, що аналізується становив 2,4 %. Позикові зобов’язання, сформовані в основному за рахунок кредиторської заборгованості.

Заборгованість по соціальному страхуванню й забезпеченню зросла з 99,6 тис. грн. на початок 2008 року, що досліджується, до 143,2 тис. грн. в кінці. Темп зростання заборгованості по соціальному страхуванню й забезпеченню становив 143,7 %. Має місце збільшення на 70,9 тис. грн. заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам. Так само збільшилась на 376,8 тис. грн. заборгованість підприємства перед бюджетом. Темп зростання заборгованості по заробітній платі становив 129,8 %, а темп зростання заборгованості підприємства перед бюджетом становив 207,8 %. Темпи зростання заборгованості по вказаним статтях значний, але, як видно зміна суми заборгованості по цих статтях балансу не вплинула на зміну структури джерел фінансових ресурсів у зв’язку з невеликою часткою в загальній сумі балансу.

Як видно, структура позикових джерел фінансових ресурсів не можна охарактеризувати однозначно. Спостерігається зростання заборгованості по так званих "хворих статтях" — по соціальному страхуванню, заборгованість перед бюджетом, інші короткострокові пасиви. Хоча заборгованість по цих статтях балансу росте швидкими темпами, сума її досить мала.

Головною тенденцією в динаміці джерел коштів підприємства АТ ”КИЇВХЛІБ” “Хлібокомбінат №12” є збільшення частки залучених додаткових фінансових ресурсів у загальній сумі капіталу при неістотному збільшенні поточних зобов’язань. Зростання частки залучених фінансових ресурсів може характеризувати фінансове становище підприємства як з позитивною, так і з негативної сторони. Якщо підприємство має високий рівень рентабельності, то збільшення частки залучених коштів може свідчити про підвищення темпів зростання обороту підприємства і, отже, нестачі коштів на фінансування змінних, а часто і постійних витрат. Так само, висока частка залучених ресурсів у пасиві підприємства може означати про його низьку рентабельність і фінансову сталість.

Фінансові ресурси трансформуються в активи підприємства. Від раціонального розміщення фінансових ресурсів в активах підприємства і оптимальності структури цих активів залежить підвищення чи зменшення суми прибутку, рентабельності підприємства, а отже, поліпшення його фінансового становища.

Виходячи з розуміння самої суті балансу підприємства можна затверджувати, що чинниками, які забезпечують приріст оборотних активів, є зменшення інших елементів активів або збільшення будь-яких елементів пасивів, і навпаки, як негативні чинники приросту оборотних активів виступають збільшення інших елементів активів або зниження розмірів джерел фінансових ресурсів.

Оцінка складу і структури чинників приросту оборотних активів приведена в таблиці 2.2.3:

Таблиці 2.2.3

Структура факторів приросту оборотних активів АТ ”КИЇВХЛІБ” Хлібокомбінат № 12.

Показник	Сума, тис. гр.	в % до приросту
Приріст оборотних активів	2649,7	100
Фактори, які впливають на приріст ( "+", "-")
1. Капітал і резерви	1736,0	65,52
2. Кредити банків	0	0
3. Кредиторська заборгованість	502,9	18,98
5. Поточні зобов’язання за розрахунки	403,8	15,24
8. Доходи майбутніх періодів	6,8	0,26

Оцінка структури вказаних чинників дозволяє відповісти на питання, чи можна вважати збільшення мобільних коштів підприємства випадковим або це постійно діюча тенденція.

Як видно з таблиці, що до чинників приросту оборотних активів, має місце збільшення капіталу й резервів і кредиторської заборгованості. Такі чинники не можна трактувати однозначно позитивно. Приріст капіталу і резервів стався в основному за рахунок збільшення залученого капіталу, що, у свою чергу викликано переоцінкою основних коштів. Цей захід не привів до реального підвищення мобільності майна. У той же час має місце збільшення кредиторської заборгованості. Збільшення кредиторської заборгованості як позикові джерела коштів — ненадійний спосіб підвищення мобільності майна внаслідок самого характеру кредиторської заборгованості, яка може бути запитана в терміни, що не влаштовують підприємство.

Інформація про власний капітал згідно з Інструкцією № 291 узагальнюється на рахунках класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" і відповідно до П(С)БО 2 відображається в розділі І Пасиву Балансу, рядках 300 — 380.

Величина позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації за такими розділами Балансу: розділ II "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", розділ III "Довгострокові зобов'язання", розділ IV "Поточні зобов'язання", розділ V "Доходи майбутніх періодів".

Розглянемо наступні коефіцієнти, які можна використати для аналізу довгострокової платоспроможності підприємства:

1) коефіцієнт автономності (незалежності);

2) коефіцієнт концентрації власного капіталу;

3) коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

4) коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу [28, с. 213].

Оскільки в нашому випадку підприємство не має довгострокових зобов’язань то коефіцієнт забезпеченості за кредитами ми виключаємо із списку коефіцієнтів аналізу довгострокової платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу(інше найменування цього коефіцієнта — коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності). Визначає частку коштів власників підприємства в загальній, сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів. Розрахунок коефіцієнта наведено в табл. 2.2.4.

Таблиця 2.2.4.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу

Рік	Розрахунок	норматив	значення	Динаміка %
2006	8614,1 : 11286,3	0,5-1	0,76	100,0
2007	9751,0 : 12379,0	0,5-1	0,78	102,6
2008	11487,0 : 15028,7	0,5-1	0,76	100,0

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансове стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. А в нашому випадку підприємство забезпечує власними коштами на 78 % свою господарську діяльність.

Згідно з Методикою № 81 і Методикою № 22 підприємство вважається фінансове стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше 50 %.

Хочемо звернути увагу також на П(С)БО 5, відповідно до якого заповнюється форма фінансової звітності "Звіт про власний капітал". Показники, наведені у звіті, можна використовувати для аналізу динаміки структури власного капіталу.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта — їх сума дорівнює 1 (або 100 %). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Розрахунок коефіцієнта концентрації позикового капіталу наведено в табл. 2.2.5.

Таблиця 2.2.5.

Розрахунок коефіцієнта концентрації позикового капіталу

Рік	Розрахунок	значення	динаміка %
2006	2672,2 : 11286,3	0,23	100,0
2007	2628,0 : 12379,0	0,21	0,91
2008	3541,7 : 15028,7	0,23	100,0

Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Як і вище перелічені коефіцієнти, цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.

Розрахунок коефіцієнта співвідношення позикового капіталу і власного наведено в табл. 2.2.6.

Таблиця 2.2.6.

Розрахунок коефіцієнта співвідношення позикового капіталу і власного

Рік	Розрахунок	значення	динаміка
2006	2672,2 : 8614,0	0,31	100,0
2007	2628,0 : 9751,0	0,26	0,83
2008	3541,7 : 11487,0	0,30	0,96

Показник має досить просту інтерпретацію:

Його значення, що дорівнює 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 30 коп. позикових коштів. Зниження показника в динаміці свідчить про послаблення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке підвищення фінансової стійкості.

Можна сформулювати правило для підприємств будь-яких типів: кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю, оскільки таке підприємство з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери, інвестори, інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів.

Але ці показники не показують нам повну картину про фінансову стійкість підприємства. Треба ще виконати ряд обчислень які дадуть нам відповідь про фінансову стійкість. Це розрахунок трьох показників.

Таблиця 2.2.7.

Формування власних та позикових джерел

Показник	Описання	Формула	Значення
Н1	Це наявність власних оборотних засобів для формування запасів та витрат	Пв	— 27,0
Н2	Це наявність власних а також довгострокових та середньострокових позикових джерел формування.	(Н1+ рядок 480 № 1)	-27,0
Н3	Загальна величина всіх джерел формування запасів та витрат.	Н2+ рядок 620 № 1)	3514,0
Н4	Запаси та витрати	(рядки100 – 140) ф. №1	2421,5

Таблиця 2.2.8.

Співставлення джерел формування запасів та витрат і їх фактичне існування

Е1	Це надлишок ( недостача) власних оборотних засобів підприємства	Н1-Н4	— 2448,5

Е2	Це надлишок ( недостача) власних та також середньо та довгострокових позикових джерел формування запасів та витрат	Н2-Н4	— 2448,5
Е3	Це надлишок ( недостача) всіх джерел формування запасів та витрат	Н3-Н4	1092,5

Оцінка зроблених рахунків дозволить зробити наступний висновок:

Таблиця 2.2.9.

Показники фінансового стану підприємства

№ п/п	показник	опис
1	Е1>0;Е2>0;Е3>0;	абсолютна фінансова стійкість
2	E1<0;E2>0;E3>0;	нормально стійкий фінансовий стан
3	E1<0;E2<0;E3>0;	нестійкий фінансовий стан
4	E1<0;E2<0;E3<0;	кризовий фінансовий стан

Це свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства в 2008 р.

2.3. Аналіз ефективності залучення підприємством позикового капіталу

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного аналізу фінансової діяльності підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової сталості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Фінансову діяльність підприємства необхідно аналізувати з позицій і короткострокової, і довгострокової перспектив, оскільки критерії його оцінки можуть бути різні, стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його коштів і джерел їх формування, аналіз фінансового становища проводиться з метою встановити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Стійке фінансове положення підприємства залежить передусім від поліпшення таких якісних показників, як — продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача, а також виконання плану по прибутку. Раціональному розміщенню коштів підприємства сприяє правильна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обороту. Тому аналіз фінансового становища проводиться на завершальній стадії аналізу фінансово-господарської діяльності. У той же час фінансові ускладнення підприємства, відсутність коштів для своєчасних розрахунків можуть вплинути на стабільність постачання, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового становища підприємства і аналіз інших сторін його діяльності повинні взаємно доповнювати один одну.

У зв'язку з різним функціональним призначенням і особливостями використання в плануванні і обліку засобу підприємства поділяються на основні і оборотні.

Головним чинником, що визначає фінансове положення підприємства є стан його оборотних коштів. Оборотними коштами називаються грошові ресурси, необхідні для створення виробничих запасів, авансування витрат для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.

Аналіз фінансової стійкості підприємства дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

абсолютна фінансова сталість – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;
нормально сталість фінансовий стан – коли запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
нестійкий фінансовий стан – коли запаси і витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел.
кризовий фінансовий стан – коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства [28, с. 211].

Фінансове стійке можна вважати підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями.

Як відомо, крім поточних зобов'язань у підприємства є також і довгострокові зобов'язання, термін погашення яких складає більше 12 місяців з дати балансу. У зв'язку із цим розглянемо наступну групу коефіцієнтів, за допомогою яких аналізується можливість погашення довгострокових зобов'язань та оцінюється здатність підприємства функціонувати тривалий період часу.

АТ „КИЇВХЛІБ” не слід нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;
виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;
вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;
залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Одна з головних задач фінансового менеджменту — максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику — реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є „фінансовий ліверидж”.

Фінансовий ліверидж характеризує використання підприємством позикових коштів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий ліверидж являє собою об`єктивний фактор, що виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому дістати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відбиває рівень додаткового прибутку власним капіталом при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового лівериджа.

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється по наступних етапах

1. Аналіз капіталу підприємства.

2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Проведення різноманітних розрахунків з використанням механізму фінансового лівериджа дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, що забезпечує максимізацію рівня фінансової рентабельності.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненні різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Існують три принципових підходи до фінансування різних груп активів підприємства.

Склад активів підприємства.

Консервативний підхід до фінансування активів підприємства Помірний або компромісний підхід до фінансування активів підприємства Агресивний підхід до фінансування активів підприємства

Перемінна частина оборотних активів КЗК КЗК КЗК

ДЗК+СК

Постійна частина оборотних активів ДЗК+СК

ДЗК+СК

Позаоборотні активи

Умовні позначки: КЗК — короткостроковий позиковий капітал; ДЗК — довгостроковий позиковий капітал; СК — власний капітал.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та спеціальні фонди.

Якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоспроможність підприємства.

Для виміру сукупних економічних результатів, що досягаються при різному співвідношенні власного та позикового капіталу підприємства, використовується показник „ефект фінансового лівериджу”. Фінансовий лівередж вимірює ефект, що полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикового капіталу в загальній його сумі.

Розрахунок ефекту фінансового лівереджу дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу з позиції найбільш вигідного його використання. Фінансовий ліверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного і позикового капіталу.

Таблиця 2.2.7.

Розрахунок ефекту фінансового лівереджу АТ „КИЇВХЛІБ” на 2008 рік

Показник	Розрахунок	Значення
Диференціал фінансового лівериджу	(-4228,1 : 20246,7 — 0)	= -0,209
Коефіцієнт фінансового лівериджу	((9345,9+343,2) : 10291,2)	= 0,941
Ефект фінансового лівереджу	((2 : 3) x (-0,209% — 0%) x 0.941)	= -0,732
Рентабельність власних засобів	((2 : 3) x (-0,209) – 0,732	= -0,871

Ефект фінансового ліверидж є від`ємним, що оцінюється негативно і свідчить про збитковість підприємства і загрозу банкрутства.

АТ „КИЇВХЛІБ” в 2008р. отримало чистий доход від реалізації продукції 9300,7 тис.грн., собівартість реалізованої продукції становила 8221,8 тис.грн., валовий прибуток – 1078,9 тис.грн. Збиткова діяльність підприємства пояснюється занадто великими операційними витратами:

— адміністративні витрати – 1425,8 тис.грн., або 15,3 % чистого доходу;

— витрати на збут – 534,7 тис.грн., або 5,7 % чистого доходу;

— інші операційні витрати – 497,0 тис.грн., або 5,3 % чистого доходу.

Операційні витратиАТ „КИЇВХЛІБ” в 2008р. становили 26,4 % чистого доходу підприємства.

Тому найголовніша задача для АТ „КИЇВХЛІБ” – управління прибутком через зниження собівартості виробництва та операційних витрат.

Для ефективного управління прибутком слід починати з управління витратами. Управління витратами — це:

визначення де, коли і в яких обсягах витрачаються ресурси підприємства;
прогнозування де, для чого і в яких обсягах необхідно залучати додаткові фінансові ресурси;
забезпечення максимально високого рівня віддачі від використання ресурсів.

Управління витратами — це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

На АТ „КИЇВХЛІБ” матеріальні ресурси займають 60% в структурі витрат на виробництво продукції. Звідси, зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. На перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходить від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарілого обладнання.

Розподілимо витрати підприємства на постійні і змінні. При аналітичних розрахунках необхідно розрізняти перші витрати від других за допомогою проміжного результату діяльності підприємства. Цю величину називають валовою маржею. Головною метою підприємства має бути максимізація валової маржі, оскільки саме вона є межею покриття постійних витрат і формування прибутку.

Операційний аналіз дозволить розрахувати таку суму або кількість продаж, при яких надходження дорівнює витрачанню

Запас фінансової міцності показує, як виручка від реалізації віддаляється від межі рентабельності.

Шляхом розрахунку можливих змін витрат і ціни складено план на 2009 р. На основі моделювання різних варіантів змін витрат і ціни визначено, що ціна на продукцію підприємства має бути підвищена на 30%, а витрати на виробництво та операційні витрати знижені на 20%.

Таблиця 2.2.8.

Прогнозний розрахунок межі рентабельності, запасу фінансової міцності і сили впливу операційного важеля на 2009 р.

Показники	2009 рік
Розрахунок	Всього
Чистий дохід від реалізації від реалізації	9300,7*1,3	12091,0
Змінні витрати	(4857,8+1714,7+590,2+534,7)*0,8	6158,0
Валова маржа	12091-6158	5933,0
Коефіцієнт валової маржі	5933/12091,0	0,49
Постійні витрати	(569,2+323,1+1425,8+49)*0,8	2252,0
Межа рентабельності	2252/0,49	4596,0
Запас фінансової міцності, грн..	12091-4596	7495,0

Запас фінансової міцності, у % до виручки	7495/12091	0,62
Прибуток	7495*0,49	3672,5

Управління прибутком має базуватись на врахуванні комерційних ризиків: зменшення обсягу продажу внаслідок підвищення ціни, зростання цін на матеріальні і енергетичні ресурси і т.д. Будь-яке зниження виручка завжди викличе зменшення прибутку і підприємство може отримати збиток. Сила впливу операційного важеля показує на скільки відсотків зміниться прибуток при змінні виручки на 1%.

Сила впливу операційного важеля:

валова маржа/прибуток=5933,0/3672,5=1,62.

Це означає, що при скороченні виручки на 10% прибуток знизиться на 16,2% (10*1,62).

Таким чином, потрібно постійно контролювати запас фінансової міцності підприємства, знаходити шляхи зменшення витрат, проводити гнучку цінову політику, що сприятиме збільшенню обсягу реалізації продукції. Як тільки підприємство досягне межі рентабельності (4596,0 тис. грн..), можна використовувати систему знижок, інші заходи по стимулюванню збуту.

На основі планових розрахунків на 2009 рік розрахуємо ефект фінансового ліверидж на 2009 р.

Таблиця 2.2.9.

Розрахунок ефекту фінансового лівериджу на 2009 рік

Показник	Розрахунок	Значення
Диференціал фінансового левериджу	(3672,5 : 20246,7 — 0)	= 0,181
Коефіцієнт фінансового лівериджу	((9345,9+343,2) : 10291,2)	= 0,941
Ефект фінансового лівереджу	((2 : 3) x (0,181% — 0%) x 0.941)	= 0,114
Рентабельність власних засобів	((2 : 3) x (0,181) +0,114	= 0,235

Розраховані показники фінансового лівериджу засвідчують високий фінансовий ризик, пов`язаний зі збитковою діяльністю підприємства в 2008р. В плановому 2009 р. валовий прибуток за розрахунками становитиме 3672,5 тис.грн., структура та загальна вартість капіталу планується незмінною, ефект фінансового лівериджу заплановано позитивним , це засвідчує про зменшення фінансового ризику підприємства.

Важливим завданням для АТ „КИЇВХЛІБ” є збільшення ефекту фінансового лівериджу.

У АТ „КИЇВХЛІБ” позикові кошти займають значну питому вагу в загальному обсягу майна (в 2008р. майже 50 %).

Підприємству не має сенсу збільшувати суму позикового капіталу , це не збільшить ефект фінансового лівериджу, тому, що підприємство використовує не кредит за який треба платити процент за використання, а кредиторську заборгованість. У АТ „КИЇВХЛІБ” збільшення ефекту фінансового лівериджу можна досягти шляхом збільшення обсягу випуску і реалізації продукції, зменшення заборгованості з кредиторами, зменшення дебіторської заборгованості, — це дасть підприємству значні кошти на збільшення обсягу реалізації і стимулювання збуту продукції.

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВААТ "КИЇВХЛІБ"

3.1.Розробка плану доходів та витрат підприємства

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів [24, с. 129].

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень — оперативний фінансовий план.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

— який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

— імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

— питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості [24, с. 133].

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Після проведених ефективної фінансової політики формування фінансових ресурсів підприємства, доцільно провести оцінку прогнозу. Основа даних береться виходячи з проведених заходів, побудови прогнозної балансової моделі. Кінцеві дані підставляються до показників.

Після проведеного моделювання фінансового балансу, баланс АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 12 має такий вигляд.

Таблиця 3.1.1.

Баланс на прогнозний період АТ „КИЇВХЛІБ” (тис. грн.) 2009 р.

група	показник	Актив	показник	Пасив
I	Необоротні активи	11419,2	Власний капітал	11574,3
II	Запаси	2201,4	Запозичений капітал	0,0
III	Дебіторська заборгованість	711,7	Поточні зобов’язання	3037,2
IV	Грошові кошти	288,4	Доходи майбутніх періодів	9,2
баланс	всього	14620,7	всього	14620,7

Оцінка здійснюється, за чотирма групами: платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності і рентабельності. Оцінка ліквідності поводиться за трьома коефіцієнтами. Оцінка коефіцієнтів розраховані в наступній таблиці.

Таблиця 3.1.2

Оцінка коефіцієнтів ліквідності АТ „КИЇВХЛІБ” на прогнозний період 2006-2009 рр.

№	Назва показника	2006 рік	2007 рік	2008 рік	На прогнозний період 2009	Відхилення
1	К. покриття.	0,91	0,98	0,99	1,05	106 %
2	К. швидкої ліквідності.	0,36	0,27	0,3	0,32	106 %
3	К. абсолютної ліквідності.	0,03	0,07	0,05	0,09	180 %

На основі отриманих даних можна зробити висновок, що в прогнозному періоді група показників ліквідності збільшилася. Коефіцієнт покриття збільшився на 6 відсотків і становить 1,05. Коефіцієнт швидкої ліквідності збільшився теж на 6 відсотків в порівняно з минулим роком 0,32. Коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився на 80 відсотків порівняно з 2007 роком. В цілому ця група показників зросла позитивно порівняно з минулими роками.

Інша група показників під назвою фінансова стійкість. Ця група характеризується чотирма коефіцієнтами. Розрахунок проведений в наступній таблиці.

Таблиця 3.1.3.

Розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості АТ „КИЇВХЛІБ” на прогнозний період2006 – 2009 рр.

№	Назва показника.	2006 рік	2007 рік	2008 рік	На прогнозний період 2009 р.	Відхилення
1	К. автономії	—	—	—	0,05	—
2	К. концентрації власного капіталу	0,76	0,78	0,76	0,79	104,1 %
3	К. концентрації позикового капіталу	0,24	0,22	0,24	0,21	0,87 %
4	К. співвідношення позикового і власного капіталу	0,31	0,26	0,3	0,26	0,86 %

Після проведеного аналізу з’ясувалось, що підприємство підвищить концентрацію власного капіталу на 4,1 відсотка. Також зменшить концентрацію позикового капіталу на 13 відсотків ( 100 – 0,87) порівняно з минулим роком. І ще зменшить коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу на 14 відсотків (100 – 0,86).

Інша група показників, це група ділової активності підприємства. До її групи входять:

коефіцієнт оборотності запасів,
коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості,
коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості,
коефіцієнт оборотності активів.

Таблиця 3.1.4.

Розрахунок показників ділової активності підприємства АТ „КИЇВХЛІБ” на прогнозний період2007 – 2009 рр.

№	Назва показника.	2007 рік	2008 рік	На прогнозний період 2009 р.	Відхилення
1	К. оборотності запасів	16,74	17,6	18,3	103,9
2	К. оборотності дебіторської заборгованості	58,59	79,5	81,13	102,0
3	К. оборотності кредиторської заборгованості	10,65	12,33	12,52	101,6
4	К. оборотності активів	2,66	3,41	4,25	124,8

Виходячи з розрахунків показників можна зробити висновки:

— коефіцієнт оборотності запасів на прогнозний період становить 18,3 (40527,7 : 2311,4). В прогнозному періоді його значення збільшиться на 3,9 відсотків;

— коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на прогнозний період становить 81,13 (61796,9 : 761,7). Його значення збільшиться на 2,6 відсотків;

— коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості теж збільшиться на прогнозний період. І буде становити 12,52. (40527,7 : 3234,8);

— коефіцієнт оборотності активів після розрахунків становить 4,25. (61796,98 : 14520,7). Його значення збільшиться на 24,8 відсотків.

Інша група складається з коефіцієнтів рентабельності. Розрахунок наведено в таблиці.

Таблиця 3.1.5.

Розрахунок коефіцієнтів рентабельностіАТ „КИЇВХЛІБ” на прогнозний період2007 – 2009 рр.

№	Назва показника.	2007 рік	2008 рік	На прогнозний період 2009 р.	Відхилення
1	Рентабельність продажу	0,013	0,032	0,036	112,5
2	Рентабельність активів	0,03	0,10	0,12	120,0
3	Рентабельність капіталу	0,04	0,14	0,16	114,8

Отже з розрахунків зробимо висновок, що підприємство збільшитьсвою рентабельність продажу на 12,5 відсотка (0,036 = 1861,5 : 51497,49). А також збільшить рентабельність активів на 20 відсотків (0,12 = 1861,5 : 14824,7). І збільшить рентабельність капіталу на 14,8 відсотків (0,16 = 1861,5 : 11574,3). Підводячи підсумок всі розрахунки зводимо в таблицю:

Таблиця 3.1.6

Фінансове становищеАТ „КИЇВХЛІБ” на прогнозний період2007–2009

№	Ліквідність	Динаміка 2006 з 2008 роком ?!!!	Динаміка 2006 з 2005 роком	Ділова активність	Динаміка з 2005
Назва показника	2006	2007	2008	Назва показника	2007	2008
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
2	К. покриття	0,91	0,98	0,99	108,7	101,0	К. оборотності запасів	16,74	17,6	105,1
3	К. швидкої ліквідності	0,36	0,27	0,3	0,83	111,1	К. оборотності дебіторської заборгованість	58,59	79,74	135,6
4	К. абсолютної ліквідності	0,03	0,07	0,05	166,6	0,71	К. оборотності кредиторської заборгованість	10,65	12,33	115,7
5	Чистий робочий капітал	-200,9	-40,4	-27,0	0,13	0,66	К. оборотності активів	2,66	3,41	128,2
	Платоспроможність	Рентабельність
6	К. автономності	—	—	—	—	—	Рентабельність продажу	0,013	0,032	237,0
7	К. концентрації власного капіталу	0,76	0,78	0,76	100,0	0,97	Рентабельність активів	0,035	0,10	304,4
8	К. концентрації позикового капіталу	0,23	0,21	0,23	100,0	109,5	Рентабельність власного капіталу	0,04	0,14	303,3
9	К. спів. позикового і власного	0,31	0,26	0,3	0,96	115,3	фондовіддача	3,335	4,394	131,5

Виходячи на основний показник слід сказати, що підприємство на кінець прогнозного періоду дійшло до покращення структури фінансового становища, що призвело в цілому до більш ефективного використання обігових засобів які як правило позитивно вплинули на покращення рентабельності підприємства в цілому. Це ми зможемо побачити в таблиці:

Таблиці 3.1.7.

№	Ліквідність	норматив	Динаміка 2007 з 2008	Ділова активність	Динаміка 20006 з 2007 роком
Назва показника	2007	2008	Назва показника	2007	2008
1	2	5		6	7	8	10		11
2	К. покриття	0,99	1,05	2 : 1	106,0	К. оборотності запасів	17,6	18,3	103,9
3	К. швидкої ліквідності	0,3	0,32	1 : 1	106,0	К. оборотності дебіторської заборгованість	79,5	81,13	102,6
4	К. абсолютної ліквідності	0,05	0,09	0,25	180,0	К. оборотності кредиторської заборгованість	12,33	12,52	101,6
5	Чистий робочий капітал	-27,0	155,1	—	574,4	К. оборотності активів	3,41	4,25	124,8
	Платоспроможність	Рентабельність
6	К. автономності	—	0,05	—	—	Рентабельність продажу	0,032	0,036	112,5
7	К. концентрації власного капіталу	0,76	0,79	0,5 – 1	104,1	Рентабельність активів	0,10	0,12	120,0
8	К. концентрації позикового капіталу	0,23	0,21	0,5 – 1	0,87	Рентабельність власного капіталу	0,14	0,16	114,8
9	К. спів. позикового і власного	0,3	0,26		0,86	фондовіддача	4,39	4,49	102,2

3.2.Обґрунтування необхідності змін в структурі капіталу підприємства

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

— визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами [29, с. 97].

Завданнями фінансової стратегії є:

— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств [29, с. 98].

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

— плану звіту про прибутки та збитки;

— плану руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

— планового балансу активів та пасивів підприємства [29, с.99].

План про прибутки та збитки показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.

План руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.

Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.

Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства — це зведено таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких видів джерел (пасивів) передбачається фінансування створення активів [29, с. 101].

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами.

За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок "зверху". Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування [29, с. 103].

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

— забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

— установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

— визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

— виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

— здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

— які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні; які джерела їх надходження;

— чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;

— яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

— як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;

— як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування [29, с. 105].

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

— максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

— економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

— економія поточних витрат;

— мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

— максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану [29, с. 108].

Для оцінки перспективи фінансового розвитку підприємства потрібно побудувати балансову модель фінансового розвитку, яка є формою прогнозної звітності і має мету показати очікуваний фінансовий стан підприємства через один прогнозний рік.

Стаття “основні засоби” – складається з сукупності необоротних активів. Це насамперед основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгостроково дебіторська заборгованість. Контрольний рядок 080 ( форми №1).

Стаття “запаси” – яка складається з виробничих запасів, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, товари, готова продукція. Контрольний рядок 100 — 140 ( форми №1).

Стаття “дебіторська заборгованість” – складається з дебіторської заборгованість за товари, роботи, послуги, і за розрахунками. Контрольний рядок 160 -220 ( форми №1).

Стаття “грошові кошти” – складається з грошових коштів та їх еквіваленти. Це в національній та іноземній валюті. Контрольний рядок 230 — 240 ( форми №1).

Стаття “капітал” – складається з статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку, неоплаченого капіталу, вилученого капіталу, Контрольний рядок 380 ( форми №1).

Стаття “довгострокові та короткострокові зобов’язання” – складається з довгострокового кредиту банків, довгострокових фінансових зобов’язань, та короткострокові кредити банків. Контрольний рядок 440 — 500 ( форми №1).

Стаття “поточні зобов’язання” – складається з кредиторської заборгованості за товари, послуги, роботи, і поточними зобов’язання за розрахунками. Контрольний рядок 510 — 620 ( форми №1).

Стаття “доходи майбутніх періодів” – складається з доходів майбутніх періодів. Контрольний рядок 630 ( форми №1).

Господарські операції, на основі яких побудована прогнозна модель балансу підприємства є формою прояву контактів підприємства з зовнішнім середовищем (Див. Додаток К.).

3.3. Оцінка ефективності заходів щодо підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства

Успіх ефективності фінансової діяльності підприємства залежить від структури капіталу на підприємстві. Структура капіталу може бути перешкодою для підприємства. Вона також прямо впливає на рентабельність, норму прибутку, коефіцієнтів ділової активності та оборотності на підприємстві.

На АТ "Київхліб" Хлібокомбінат № 12 можна запропонувати такі напрямки та шляхи підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства:

— зменшення запасів та готової продукції на складах підприємства;

— зменшення дебіторської заборгованості.

— зменшення поточних зобов'язань.

Як оборотний капітал на підприємстві використовуються поточні активи. Фонди, використовувані як оборотний капітал, проходять визначений цикл. Ліквідні активи використовуються для покупки вихідних матеріалів, що перетворюють у готову продукцію; продукція продається в кредит, створюючи рахунки дебіторів; рахунки дебітора оплачуються й інкасуються, перетворюючи в ліквідні активи.

Таким чином із запропонованих заходів перейдемо до обґрунтування першого заходу.

Перший захід. Один із способів економії оборотного капіталу, а отже — підвищення його оборотності полягає в удосконалюванні управління запасами. Оскільки підприємство вкладає кошти в утворення запасів, то витрати збереження зв'язані не тільки зі складськими витратами, але і з ризиком псування товарів, а також із тимчасовою вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що могла бути отримана в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.

Збільшення запасів і дебіторської заборгованості призводить до зменшення оборотності оборотних коштів. Застій запасів, які, у свою чергу, не можуть бути використані і створюють нестачу оборотного капіталу, що примушує підприємство ставати боржником. А це явище, як правило негативно впливає на структуру капіталу підприємства. Також збільшуються об’єми готової продукції на складах, в наслідок поганої роботи маркетингового відділу та не конкурентноздатності продукції.

Прискорення оборотності оборотних коштів веде до росту обсягів виробництва й реалізації продукції. Великий запас готової продукції (зв'язаний з передбачуваним обсягом продажів) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при зненацька високому попиті.

Підвищення оборотності оборотних коштів зводиться до виявлення результатів і витрат, зв'язаних із збереженням запасів, і підведенню розумного балансу запасів і витрат. Для прискорення оборотності оборотних коштів на підприємстві доцільно:

— планування закупівлю необхідних матеріалів;

— використання сучасних складів;

— удосконалювання прогнозування попиту;

— швидка доставка сировини й матеріалів.

Вартість запасів на прогнозний рік складатиме 2001,4 тис. грн. (це 18 процентів від суми вартості запасів з 2008 року, яка дорівнювала 2421,5).

Після того, як ми підставимо нове значення до коефіцієнта оборотності запасів. Вийде таке прогнозне значення.

К об. зап. 2008 рік = 37988,8 : 2146,75 = 17,6 разів.

К об. зап. на прогнозний (2009) рік = 40527,73 : 1951,59 = 18,3 разів.

Тобто коефіцієнт оборотності збільшився в порівнянні з минулим роком на 3.9 процентів. Отже, зміна приводить до позитивного впливання на цей коефіцієнт. Зменшуючи при цьому термін поповнення запасів до двадцяти днів. Тобто, ще на один день швидше ніж у минулому році.

Другий захід. Прискорення оборотності оборотного капіталу складається в зменшенні рахунків дебіторів.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: вид продукції, місткість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, прийнятий на підприємстві, система розрахунків і інше. Керування дебіторською заборгованістю припускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Добір здійснюється за допомогою формальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни в минулому, прогнозні фінансові можливості покупця по оплаті запитуваного їм обсягу товарів, рівень поточної платоспроможності, рівень фінансової сталості, економічні і фінансові умови підприємства продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці і т.п.).

Оплата товарів постійним клієнтам в кредит, причому умови кредиту залежать від безлічі факторів. В економічно розвитих країнах широко розповсюдженої є схема "2/10 повна 30", що означає, що:

— покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом десяти днів із початку періоду кредитування;

— покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11 по 30 день кредитного періоду;

— у випадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варіювати в залежності від моменту оплати.

Найбільш уживаними способами впливу на дебіторів із метою погашення заборгованості є напрямок листів, телефонні дзвоники, персональні візити, продаж заборгованості спеціальним організаціям (факторинг).

З наведеного у другій частині диплому про розмір та динаміку зміни коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості бачимо, що він має тенденцію до збільшення оборотності від 58,59 разів на рік до 79,5 разів і до зменшення періоду інкасації від шести днів в 2007 році до чотирьох с половиною тобто до п’яти днів в 2008 році.

При збільшенні запланованого випуску продукції на 10 відсотків від поточного розміру, та зниження дебіторської заборгованості на 33 відсотків. Завдяки вище переліченими методами впливу. То підприємство матиме такий прогнозний вигляд коефіцієнта.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на прогнозний період = 61796,98 : 761,7 = 81,1 разів на рік, де 61796,98 тис. грн. це сума, яка може бути одержана на наступний прогнозний рік від реалізації продукції. Сума 761,7 тис. грн. отримана в наслідок зменшення суми вартості дебіторської заборгованості на 33 процента.

Отже коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зріс на 2,0 відсотків.

Це значить, що підприємство за допомогою дебіторської заборгованості може зробити собі покращення в фінансовому становищі, збільшуючи цим самим свою оборотність, як дебіторської заборгованості так оборотності оборотних активів в цілому.

Третій захід. Спрямований в зменшені поточних зобов’язань.

По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат.

По-третє, доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, кошти можуть бути отримані від продажу непотрібних запасів та готової продукції на складі. А також отримати кошти від дебіторів.

На період минулого року підприємство має тенденцію до покращення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості.

В 2007 році 10,65. В 2008 році цей показник був 12,33 рази.

Хоч у підприємства динаміка збільшується. Так це завдяки тому, що підприємство зробило переоцінку майна, цим самим збільшило суму амортизації, а це збільшило собівартість реалізованої продукції. Собівартість в 2007 році складала 26672,4 тис. грн. в 2008 році 37988,8 тис. грн.) Виходячи з аналізу прибутку існує ймовірність, що в прогнозний період собівартість буде становити 40527,73 тис. грн.

Кредиторська заборгованість складатиме (з урахуванням зменшенняїї на 17 відсотків), 2937,2 тис. грн. середнє значення її буде 3234,85 тис. грн.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на прогнозний рік складатиме:

К окз. = 40527,73 : 3234,85 = 12,52

Це майже на 1,6 процент більше ніж попередній коефіцієнт минулого року. (12,56 : 12,33 = 101,6).

Слід також зазнати, що на підприємстві існує асортимент, який не приносить прибуток. Після проведеного аналізу з’ясувалось, що вісім видів продуктів не мають прибуток.

Це батон із родзинкою, булочка “родзинка”, здоба з повидлом, здоба з повидлом в упаковці, здоба фігурна, булочка “звягельська”, витушка з кокосом упакована в плівку, торт “мазайка”. Загальною масою 4,4 тон на рік. А це додатково знизить об’єм запасів і призведе до зменшення видатків на закупівлю сировини. А також непотрібно буде додатково залучати трудових ресурсів. Тіш робітники перейдуть на виготовлення іншої продукції. Так і з місцем, непотрібно буде будувати чи орендувати додатково основні засоби. Робота буде виконуватись на тих же печах. Виходячи з потужності основних засобів збільшення виготовлення не спричинить додатково залучення основних засобів.

Отже підприємство, створюючи цей та інші заходи, по зменшенні кредиторської заборгованості, запасів, дебіторської заборгованості, має можливість покращити свою ділову активність, та ще ряд інших коефіцієнтів, такі, як співвідношення позикового та власного капіталу на суму зменшеного поточного зобов’язання, та ряд інших коефіцієнтів фінансової сталості, ліквідності та рентабельності всього капіталу в цілому.

ВИСНОВКИ

Метою дипломної роботи, є розробка заходів для підвищення та шляхів покращання ефективності фінансової діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження даної роботи виступає проведення теоретико-методологічного дослідження фінансової діяльності підприємства, щодо змісту та шляхів покращання ефективності фінансової діяльності підприємства. Основною метою підприємства є отримання прибутку. Це підприємство харчової промисловості, яке займається випуском і реалізацією хлібобулочних та кондитерських виробів. 60 % доля виручки від хлібобулочне виробництво і 40 % доля виручки кондитерського виробництва в загальному обсязі реалізації. Виробнича добова потужність підприємства складає 132,6 тон. хлібобулочного та 15 тон. кондитерських виробів. Всього персоналу 846 чоловік. По хлібокомбінату складає приблизно 200 видів найменування продукції.

З теоретичних позицій фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Проблемою державних підприємств є забезпечення їхнього ефективного функціонування і подальшого розвитку, як і в цілому реального сектору України. Воднораз нераціональною залишається їхня структура, що є наслідком помилок, допущених під час здійснення приватизації економіки. Значною мірою гальмують розвиток підприємств і фінансові проблеми, зокрема забезпеченість власним оборотним капіталом, обгрунтованість фінансового планування, розподілу прибутку, взаємовідносин із бюджетом тощо.

Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

— формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

— виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами, а саме:

— комерційний розрахунок;

— неприбуткова діяльність;

— кошторисне фінансування.

Аналіз ефективності фінансової діяльності по хлібокомбінату №12 показав, що найбільшу частку джерел займає власний капітал 76 % у відношенні до всього активу балансу. Частка позикових джерел засобів зросла на 9,7 відсотків при одночасному зниженні частки власного капіталу на 3 відсотки. У складі позикових джерел головну частину займає кредиторська заборгованість.

Позитивним є те, що у підприємства немає короткострокових і довгострокових зобов’язань.

Отже основні недоліки, які виявилися при аналізі, це по перше великий обсяг запасів, в результаті того, що підприємств має не конкурентноздатний вид продукції. В наслідок чого, на підприємстві збільшуються обсяги кредиторської заборгованості, яка спрямована на покриття потреб у власних оборотних активах. Має місце нарощування і дебіторської заборгованості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України “Про господарські товариства” //Збірник систематизованого законодавства. — 2007. — Вип. 10. — С. 6-118
“Про підприємства в України”: Закон України від 27 березня 1991 року. № 887 – XII, із змінами та доповненнями, внесеними Законами України // Закон України. – Т. 1. – с 310 – 332
“Про підприємство”: Закон України від 7 лютого 1991 року. № 698 – XII, із змінами та доповненнями, внесеними Законами України //Закон України. – Т. 1. – с. 92 – 201
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" // Вісник податкової служби. — 2006. — № 24. — С. 10-11
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" // Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. — № 5. — С. 7-11
Абібуллаєв М. Фінансування інноваційної діяльності //Фінанси України. — 2001. — № 3. — C. 111-115
Амбарцумов М. О. Аналітичні методи контролю фінансово-господарської діяльності підприємств // Економіка АПК. — 2007. — № 11. — С.114-117
Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства: Навчальний посібник. — К. : Кондор, 2005. — 238, с.
Андрієць В. С. Забезпечення економічного зростання підприємства за допомогою оптимізації грошових потоків підприємства // Економіка. Фінанси. Право. — 2008. — № 11. — С. 16-18
Андрієць В. Структурно-логічна схема оптимізації грошових потоків торговельних підприємств // Економіка. Фінанси. Право. — 2008. — № 7. — С. 3-6
Білик М. Д. Управління фінансами державних підприємств: Монографія. — К. : Знання, 1999. — 312 с.
Бланк И.А. Управление капиталом: Учебный курс. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 576 с.
Боголіб Т. М. Система і методи фінансового аналізу фінансово-господарської діяльності ВНЗ //Фінанси України. — 2006. — № 5. — С.50-62
Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2006. — 350, с.
Білоус О. Фінансові та грошово-кредитні чинники інвестиційно-інноваційного розвитку малого та середнього бізнесу //Банківська справа. — 2005. — № 1. — С. 74-82
Власюк В. Є.Формування фінансово-кредитної системи в умовах світової глобалізації // Фінанси України. — 2005. — № 12. — С.89-94
Вовк В. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю //Фінанси України. — 2000. — № 1. — C. 88-92
Воловець Я. В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчальний посібник. — К. : Алерта, 2005. — 199 с.
Галушкина А. Оценка финансовой устойчивости промышленного предприятия // Проблемы теории и практики управления. — 2008. — № 10. — С. 54-56
Говорушко Т. А. Механізм фінансового забезпечення малого підприємництва у харчовій промисловості // Економіка АПК. — 2008. — № 3. — С. 84-90
Годованець О. Контроль за здійсненням операцій фінансового лізингу у сфері зовнішньоекономічної діяльності //Вісник податкової служби України. — 2002. — № 19. — C. 36-40
Головко В. І. Фінансово-економічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 445, с.
Горбач Л. М.Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2006. — 435 с.
Давідов М. В. Організаційно-фінансове забезпечення інноваційної діяльності суб`єктів господарювання // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 9. — С. 92- 97
Давідов М. В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 4. — С. 130- 134
Долінський Л. Б. Оцінка надійності підприємств: теоретико-методологічний підхід // Фінанси України. — 2008. — № 1. — С.108-117
Замасло О. Вплив податкової політики держави на фінансову діяльність підприємств //Фінанси України. — 2002. — № 7. — C. 39-43
Зимовець В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки //Економіка України. — 2003. — № 11. — С.9-18
Зятковський І. В. Державна підтримка нових форм інноваційної діяльності промислових підприємств: організаційні та фінансові аспекти // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 6. — С. 73 – 82
Економіка підприємства: Навчальний посібник /П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін. — К. : Ельга-Н : КНТ, 2007. — 777, с.
Економіка підприємства: Підручник (в 2 т.) /За ред. Покропивного С. Ф. — .: Хвиля-Прес, 1995. – 418 с.
Економічна теорія: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.
Клочан В. П. Використання методу коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємства // Економіка АПК. — 2008. — № 7. — С.54-55
Ковальчук А. Т. Фінансовий словник. — К. : Знання , 2005. — 287 с.
Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 432 с.
Козловський В. О. Теоретико-методологічні підходи до визначення потенціалу підприємства // Вісник Вінницького політехнічного інституту. — 2007. — № 3. — С. 28-41
Комаринський Я. Фінансово-інвестиційний аналіз. — К.: Українська енциклопедія : Агенство "Книга Пам'яті України", 1996. — 298 с.
Корінько М. Д. Оцінка результатів диверсифікації діяльності підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 3. — C. 52-56
Корінько М. Д. Диверсифікація як економічний процес // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 4. — С. 48 — 53
Коробов М. Я Фінанси промислового підприємства – К.: Либідь, 1995. – 234 с.
Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. — К. : Знання, 2002. — 394 с.
Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз: Підручник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за освітньо-професійною програмою бакалавра з напряму підготовки "Фінанси і кредит". — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 386, с.
Крейнина М.Н. Фінансове становище підприємства. Методи і оцінки. — М.: ИКЦ "Дис". – 1998. – 384 с.
Кривов’язюк І. В. Антикризове управління підприємством : Навчальний посібник. — К. : Кондор, 2008. — 365 с.
Кудряшов В. П. Фінанси: Навчальний посібник. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. — 356 с.
Лезебник Л. Л. Сутність та компоненти фінансової політики // Фінанси України. — 2006. — № 1. — С.63 – 66
Лєснікова М.В. Інноваційна діяльність і формування системи відносних показників фінансового стану підприємства //Проблеми науки. — 2003. — № 3. — C. 17-22
Лопатинський Ю. М. Фінансові ресурси підприємств: монографія. — Чернівці : Рута, 1997. — 79 с.
Ляшенко Ю. Фінансова діяльність держави: цілі, засоби, результати //Фінанси України. — 2003. — № 6. — С.61-66
Мазурова И. И. Варианты прогнозирования и анализа финансовой устойчивости организации: Учеб. пособие. — СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та экономики и финансов, 1995. — 108 с.
Максімова В. Визначення об'єктів формування витрат //Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 10. — C. 155-159
Малышкин А. И. Финансовая отчетность предприятия: Международные и национальные стандарты: Учебное пособие. — Суми : Университетская книга, 2001. — 157, с.
Маркарьян Э. А. Герасименко Г. П. Финансовый анализ. – М.: Приор, 1997
Маслова С. О. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2006. — 190 с.
Марцин В. С. Планування як основна складова процесу фінансової діяльності // Фінанси України. — 2008. — № 4. — С.23-31
Марцин В. С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість — основні складові оцінки фінансового стану підприємства // Економіка. Фінанси. Право. — 2008. — № 7. — С. 26-29
Медведєва Т. Практика застосування положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток" // Економіка. Фінанси. Право. — 2004. — № 8. — С. 30-3
Мицак О. Ліквідність як елемент фінансового управління діяльністю підприємства //Фінанси України. — 2003. — № 10. — С.62-65
Нікбахт, Ейсан. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — 382 с.
Обущак Т. А. Основні методичні напрямки оцінки фінансового стану торговельних підприємств // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 12. — С. 99-106
Обущак Т. А. Сучасні тенденції розвитку капіталу торговельних підприємств // Економіка. Фінанси. Право. — 2008. — № 8. — С. 3-8
Онишко С. Фінансовий потенціал інноваційного розвитку економіки //Фінанси України. — 2003. — № 6. — С.67-74
Панасенко О. В. Вдосконалення фінансового планування на підприємстві з використанням економіко-математичних моделей // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 7. — С. 219-227
Партин Г. О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. — К. : Знання, 2006. — 379 с.
Перетятько А. Сучасні підходи до оцінки фінансово-господарської діяльності як основи ефективного управління підприємством //Економіка. Фінанси. Право. — 2006. — № 11. — C. 19-22
Рудченко О. Ю. Формування власного капіталу як складова розвитку малого підприємництва // Фінанси України. — 2008. — № 6. — С.54-62.
Семенов Г. А. Техніко-економічні розрахунки на підприємстві: Навчальний посібник. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 182 с.
Сизоненко В. Методологічні аспекти фінансової діяльності суб'єктів малого підприємництва //Фінанси України. — 2000. — № 12. — C. 103-108
Сирота А. Ретроспектива та сучасний генезис категорії " фінанси " // Підприємництво, господарство і право. — 2008. — № 4 . — С. 66-69
Скибінська З. М. Економіка та управління підприємством: Навчальний посібник для студентів дистанційної форми навчання. — Львів : Львівська політехніка, 2005. — 135, с.
Софіщенко І. Я. Фінансування зовнішньоторговельної діяльності підприємства: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 137 с.
Стеців Л. П. Фінанси: Навчальний посібник. — К. : Знання , 2007. — 235 с.
Турило А. М. Методологічні підходи до оцінки фінансової діяльності підприємства // Фінанси України. — 2007 . — № 3 . — С. 100- 104
Усач Б. Аудит фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності //Фінанси України. — 1999. — № 10. — C. 45-50
Федулова Л. І. Інституційно-фінансові можливості забезпечення інноваційної діяльності // Фінанси України. — 2007. — № 12. — С.3-16
Філатов О. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності //Фінанси України. — 2003. — № 5. — С.73-77
Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посібник . — К. : Кондор, 2005. — 397, с.
Фінанси підприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2006. — 551 с.
Фінанси: Навчальний посібник. — К. : Знання , 2006. — 415 с.
Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К. : КНЕУ, 2006. — 312 с.
Фінансова діяльність підприємств: Навчальний посібник. — Київ: ВД "Професіонал", 2004. — 238 с.
Фінансова діяльність підприємства: Підруч. для студ. вуз. — К.: Либідь, 1998. — 310 с.
Фінансова діяльність підприємств : Навчальний посібник / В. І. Аранчій, В. Д. Чумак, О. Ю. Смолянська, Л. В. Черненко ; М-во освіти і науки України. — Київ : ВД "Професіонал", 2004. — 348 с.
Фінансова діяльність підприємства: Підруч. для студ. вуз. / Олександр Бандурка, Марк Коробов, Павло Орлов, Катерина Петрова. — К. : Либідь, 1999. — 386, с.
Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2007. — 588 с.
Финансовый анализ деятельности фирмы – М.: Крокус Интернейшнл, 1992. – 240 с.
Финансовый менеджмент теория и практика /Под ред. Е. С. Стояновой издательство второе. – М.: Издательство “Перспектива” 1997. – 574 с.
Фінансово-банківська система України у європейському вимірі: Збірник статей /Упор. С. А. Буковинський, А. А. Гриценко, А. Т. Кияк та ін.; Передм. Гельмута Курта,; НБУ, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, Фонд ім. Фрідріха Еберта (Регіональне бюро в Україні, Білорусі та Молдові). — К.: Козаки, 2002. — 223 с.
Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К. : КНЕУ, 2006. — 312 с.
Фінансове управління підприємством: принципи, методи та інструменти // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 1. — С. 171-175
Харко А. Бюджетування у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства //Фінанси України. — № 9. — C. 87-91
Харко А. Ризики в управлінні фінансовою діяльністю //Фінанси України. — 2002. — № 7. — C. 79-84
Хлістунова Н. В. Інформаційна підтримка зниження впливу фінансових ризиків на діяльність підприємств //Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 10. — C. 196 — 199
Шеремет А. Д. Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа предприятия. – М.: Инфра – М, 1995. – 75 с.
Шеремет А. Д. Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. – М.: Инфра, 1997
Экономика и статистика фирмы /Под ред. Ильенковой С. Д. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 240 с.
Berg, Hendrik. Economic Growth and Development: An Analysis of Our Greatest Economic Achievements and Our Most Exciting Challenges: McGraw-Hill Higher Education, 2001. — 610 p.
Bruner, Robert F. Case Studies in Finance Managing for Corporate Value Creation : учбовий посібник: Irwin/McGraw -Hill, 1999. — 958 p.
Colander, David C. Economics. — Boston : McGraw-Hill/Irwin, 2001. — 787 p.
Lewy H. Principles of corporate finance: монографія. — Cincinnati : South-Western College Publishing, 1998. — 871 р.
Libby Robert. Financial Accounting. McGraw-Hill Higher Education ; Boston : McGraw-Hill/Irwin, 2001. — 875 p.

ДОДАТКИ

Додаток А.

Підприємство:	АТ „КИЇВХЛІБ”	за ЄДРПОУ
Територія:	Київ	за КОАТУУ
Форма власності:	колективна	за КФВ
Орган державного управління:	немає	за СПОДУ
Галузь:	Харчова промисловість	за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності:	виробництво	за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн.	Контрольна сума
Адреса:	м. Київ – 146 Ленінградський район, бульвар Р. Ролана, 16

БАЛАНС

на

" 01 " січня

2006 р.

Форма №1

Код за ДКУД

1801001

Актив	Код рядка	За 2004 рік	За 2005 рік	За 2006 рік
1	2	3	4	5
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість	010	11,2	15,8	37,4
Первісна вартість	011	13,3	24,0	52,8
Знос	012	2,1	8,2	15,4
Незавершене будівництво	020	1,7	9,1	451,4
Основні засоби:
Залишкова вартість	030	8930,3	9385,1	10592,7
Первісна вартість	031	13257,0	14104,2	15756,5
Знос	032	4326,7	4719,1	5163,8
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040		0,0	0,0
інші фінансові інвестиції	045		0,0	0,0
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	162,5	381,4	432,7
Відстрочені податкові активи	060		0,0	0,0
Інші необоротні активи	070			0,0
Усього за розділом I	080	9105,7	9791,4	11514,2
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	1287,6	1824,1	2327,0
незавершене виробництво	120		0,0	0,0
готова продукція	130	4,0	27,3	66,5
Товари	140	22,1	20,6	28,0
Векселі одержані	150		0,0	0,0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	251,7	349,0	366,4
первісна вартість	161		443,4	421,1
резерв сумнівних боргів	162		94,4	54,7
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	7,9	54,2	97,6
за виданими авансами	180		67,5	98,6
з нарахованих доходів	190	144,6	0,0	0,0
із внутрішніх розрахунків	200	333	0,0	0,0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	40,9	42,0	56,5
Поточні фінансові інвестиції	220		0,0	1,7
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	74,9	186,0	181,3
Інші оборотні активи	250		0,0	250,4
Усього за розділом II	260	2166,7	2570,7	3474,0
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	13,9	16,9	40,5
Баланс	280	11286,3	12379,0	15028,7
Пасив	Код рядка	За 2004 рік	За 2005 рік	За 2006 рік
¹	2	3	4	5
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	996,4	996,4	996,4
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320
Інший додатковий капітал	330	7617,7	8628,2	9152,0
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350		126,4	1338,6
Неоплачений капітал	360
Вилучений капітал	370		0,0	0,0
Усього за розділом І	380	8614,1	9751,0	11487,0
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410	11,7	0,0	0,0
Цільове фінансування	420	279,0	0,0	0,0
Усього за розділом ІІ	430	290,7	0,0	0,0
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440
Довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460		0,0	0,0
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом ІІІ.	480		0,0	0,0
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	116,6	1134,1	1637,2
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540		146,2	379,6
з бюджетом	550	307,6	349,3	726,1
з позабюджетних платежів	560	34,1	43,2	51,4
зі страхування	570	99,6	104,4	143,2
з оплати праці	580	245,9	237,9	308,8
з учасниками	590	9,1	0,0	286,2
із внутрішніх розрахунків	600	1145,0	610,5	0,0
Інші поточні зобов'язання	610	423,6	0,0	0,0
Усього за розділом IV	620	2381,5	2628,0	3532,5
V. Доходи майбутніх періодів	630		2,4	9,2
Баланс	640	11286,3	12379,0	15028,7

Додаток Б.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ 2006 рік

Форма № 2 код за ДКУД 1801003

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	56795,4	37817,5
Податок на додану вартість	015	9976,1	6303,0
Акцизний збір	020	0,0	2,4
	025	0,0
Інші вирахування з доходу	030	3,4
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	46815,9
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	37988,8	25204,6
Валовий:		0,0
Прибуток	050	8827,1	4839,4
Збиток	055	0,0
Інші операційні доходи	060	210,9
Адміністративні витрати	070	1974,2
Витрати на збут	080	2901,9
Інші операційні витрати	090	1093,5
Фінансові результати від операційної діяльності:
Прибуток	100	3068,4
Збиток	105	0,0
Доход від участі в капіталі	110	0,0
Інші фінансові доходи	120	1,2
Інші доходи	130	71,2
Фінансові витрати	140	0,0
Витрати від участі в капіталі	150	0,0
Інші витрати	160	128,6
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
Прибуток	170	3012,2
Збиток	175	0,0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	1513,9
Фінансові результати від звичайної діяльності:
Прибуток	190	1498,3
Збиток	195	0,0
Надзвичайні:
Доходи	200	0,0
Витрати	205	0,0
Податки з надзвичайного прибутку	210	0,0
Чистий:
Прибуток	220	1498,3
Збиток	225
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	за звітний період	за попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	33461,8	19461,9
Витрати на оплату праці	240	4962,3	3140,7
Відрахування на соціальні заходи	250	1780,0	1138,0
Амортизація	260	772,5	492,4
Інші операційні витрати	270	5084,7	2268,8
Разом	280	46061,3	26501,8
ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті	Код рядка	За звітний період	за попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340
Витрати на сплату відсотків	0,0
Передплата по податку на прибуток		0,0	0,0
Аванси видані на основні засоби
Аванси видані на нематеріальні активи
Дебіторська заборгованість (основні фонди, нематер. активи)		4,5
Кредиторська заборгованість (основні фонди, нематер. Активи			108,5
в тому числі:
Промбуд синтез			100,1
ПП "Булат та К			0,7
МП "Канід"			7,7
Придбання основних засобів			1840,2
поліпшення основних фондів(капітального характеру)	106,8
Зобов’язання по податку на прибуток		84,5	305,3
Реалізація необоротних активів	0,3
Інші фінансові доходи	62,2
Інші фінансові витрати	66,1
Надані позики працівникам	122,6
Повернені позики працівниками	59,9
Довгострокові позики визнані короткотерміновими	11,4
Отримані дивіденди від АТ
Викуплені акції інших підприємств	1,7
списання необоротних активів	57,0
безкоштовно отримані активи (Амортизація)	4,7

Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 (Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87)

Додаток В.

К о д и

Підприємство:

АТ „КИЇВХЛІБ”

за ЄДРПОУ

Територія:

Київ

за КОАТУУ

Форма власності:

колективна

за КФВ

Орган державного управління:

немає

за СПОДУ

Галузь:

Харчова промисловість

за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності:

виробництво

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Контрольна сума

Адреса:

м. Київ – 146 Ленінградський район, бульвар Р. Ролана, 16

БАЛАНС

на

" 01 " січня

2007 р.

Форма №1

Код за ДКУД

1801001

	Актив	Код рядка	на поч.зв.пер.	на кін.зв.пер.
	I. Необоротні активи:
	Нематеріальні активи:
	Залишкова вартість	10	0,8	2
	Первинна вартість	11
	Знос	12
	Незавершене будівництво	20	2534,4	746,6
	Основні засоби:
	Залишкова вартість	30	22450	23660
	Первинна вартість	31	41023,2	42021,3
	Знос	32	18573,2	18361,3
	Довгострокові фінансові інвестиції:
	які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств	40
	інші фінансові інвестиції	45	5,3	5,3
	Довгострокова дебіторська заборгованість	50	0	105,3
	Відстрочені податкові активи	60
	Інші необоротні активи	70
	Усього за розділом I	80	24990,5	24519,2
	II. Оборотні активи
	Запаси:
	виробничі запаси	100	1589,1	2305,2
	тварини на вирощуванні та відгодівлі	110
	незавершене виробництво	120
	готова продукція	130	224,5	722,9
	Товари	140	357,5	237,1
	Векселі одержані	150
	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:		2432	2194,8
	чиста реалізаційна вартість	160
	первинна вартість	161
	резерв сумнівних боргів	162
	Дебіторська заборгованість за розрахунками:
	з бюджетом	170	266,5	231
	за виданими авансами	180	82,1	0
	з нарахованих доходів	190
	із внутрішніх розрахунків	200	0	275,2
	Інша поточна заборгованість	210	531,3	424
	Поточні фінансові інвестиції	220
	Грошові кошти та їх еквіваленти:
	в національній валюті	230	51,3	64,3
	в іноземній валюті	240
	Інші оборотні активи	250	311,6	78,7
	Усього за розділом II	260	5845,9	6533,2
	III. Витрати майбутніх періодів	270	16,9	55,5
	Баланс	280	30853,3	31107,9

	Пасив	Код рядка	на поч.зв.пер.	на кін.зв.пер.
	1	2	3	4
	I. Власний капітал
	Статутний капітал	300	205	205
	Пайовий капітал	310
	Додатковий вкладений капітал	320
	Інший додатковий капітал	330	24045,5	24683,2
	Резервний капітал	340
	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	-1234,4	0
	Неоплачений капітал	360
	Вилучений капітал	370	-1,3	-89,6
	Усього за розділом I	380	23014,8	24798,6
	II. Забезпечення наступних витрат і платежів
	Забезпечення витрат персоналу	400
	Інші забезпечення	410
	Цільове фінансування	420
	Усього за розділом II	430
	III. Довгострокові зобов'язання
	Довгострокові кредити банків	440
	Довгострокові фінансові зобов'язання	450	1500	937,5
	Відстрочені податкові зобов'язання	460	0	0
	Інші довгострокові зобов'язання	470
	Усього за розділом III	480	1500	937,5
	IV. Поточні зобов'язання
	Короткострокові кредити банків	500	208,3	632,7
	Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
	Векселі видані	520	687	4,9
	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	1808,2	2046,2
	Поточні зобов'язання за розрахунками:
	з одержаних авансів	540	474,2	0
	з бюджетом	550	420,8	560,8
	з позабюджетних платежів	560	667,8	168,8
	зі страхування	570	1752,3	1719,9
	з оплати праці	580	202,8	186,4
	з учасниками	590	23,4	20,9
	із внутрішніх розрахунків	600	22,9	5,8
	Інші поточні зобов'язання	610	71	25,4
	Усього за розділом IV	620	6338,7	5371,8
	V. Доходи майбутніх періодів	630
	Баланс	640	30853,5	31107,9
	К о д и
ГВП „Зоря”	01	01	01
Підприємство:	АТ „КИЇВХЛІБ”	за ЄДРПОУ
Територія:	М. Київ	за КОАТУУ
Форма власності:	колективна	за КФВ
Орган державного управління:	немає	за СПОДУ
Галузь:	Харчова промисловість	за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності:	виробництво	за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн.	Контрольна сума
Адреса:	м. Київ – 146 Ленінградський район, бульвар Р. Ролана, 16

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

на

" 01 " січня

2007 р.

Форма №2

Код за ДКУД

1801003

I. Фінансові результати

	Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
	1	2	3	4
	Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	10	22037,4	27924,6
	Податок на додану вартість	15	3672,9	4654,1
	Акцизний збір	20
	Інші вирахування з доходу	30
	Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	35	18364,5	23270,5
	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	40	15976,4	18829,3
	Валовий:	50	2388,1	4441,2
	— прибуток
	— збиток	55
	Інші операційні доходи	60	9420,2	3490,4
	Адміністративні витрати	70	1682,4	1697,8
	Витрати на збут	80	1948,0	246,0
	Інші операційні витрати	90	9248,1	4878,5
	Фінансові результати від операційної діяльності:	100		1109,3
	— прибуток
	— збиток	105	-1070,2
	Доход від участі в капіталі	110
	Інші фінансові доходи	120
	Інші доходи	130	148,7	1221,4
	Фінансові витрати	140	7,1	165,0
	Витрати від участі в капіталі	150
	Інші витрати	160	148,7	0,0
	Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:	170	0,0	2165,7
	— прибуток
	— збиток	175	-1077,3
	Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	382,2	293,6
	Фінансові результати від звичайної діяльності:	190		1872,1
	— прибуток
	— збиток	195
	Надзвичайні:	200
	— доходи
	— витрати	205
	Податки з надзвичайного прибутку	210
	Чистий:	220	-1459,5	1872,1
	— прибуток
	— збиток	225

	ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
	Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
	1	2	3	4
	Матеріальні витрати	230	15367,4	12531,9
	Витрати на оплату праці	240	3327,9	2877,2
	Відрахування соціальні заходи	250	1289,6	1079
	Амортизація	260	1570	1224,3
	Інші операційні витрати	270	399,7	388,1
	Разом	280	21954,6	18100,5

	ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
	Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
	1	2	3	4
	Середньорічна кількість простих акцій, тис.шт.	300
	Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
	Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, грн.	320
	Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
	Дивіденди на одну просту акцію	340
Додаток Ж.	К о д и
ГВП „Зоря”	01	01	01
Підприємство:	АТ „КИЇВХЛІБ”	за ЄДРПОУ
Територія:	м. Київ	за КОАТУУ
Форма власності:	колективна	за КФВ
Орган державного управління:	немає	за СПОДУ
Галузь:	Харчова промисловість	за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності:	виробництво	за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн.	Контрольна сума
Адреса:	м. Київ – 146 Ленінградський район, бульвар Р. Ролана, 16

БАЛАНС

на

" 01 " січня

2008 р.

Форма №1

Код за ДКУД

1801001

Актив	Код рядка	на поч.зв.пер.	на кін.зв.пер.
1	2	3	4
I. Необоротні активи:
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість	10	2	1,4
Первинна вартість	11
Знос	12
Незавершене будівництво	20	746,6	748
Основні засоби:
Залишкова вартість	30	23660	22650
Первинна вартість	31	42021,3	42562,2
Знос	32	18361,3	19912,2
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств	40
інші фінансові інвестиції	45	5,3	5,3
Довгострокова дебіторська заборгованість	50	105,3
Відстрочені податкові активи	60
Інші необоротні активи	70
Усього за розділом I	80	24519,2	23404,7
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	2305,2	1346,6
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110
незавершене виробництво	120
готова продукція	130	722,9	820,3
Товари	140	237,1	208,5
Векселі одержані	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	2194,8	3213,9
первинна вартість	161
резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	231	143,5
за виданими авансами	180	0	323,3
з нарахованих доходів	190
із внутрішніх розрахунків	200	275,2
Інша поточна заборгованість	210	424	530,7
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	64,3	25,8
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250	78,7	8,3
Усього за розділом II	260	6533,2	6620,9
III. Витрати майбутніх періодів	270	55,5	4,4
Баланс	280	31107,9	30030,0

Пасив	Код рядка	на поч.зв.пер.	на кін.зв.пер.
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	205	205
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320
Інший додатковий капітал	330	24683,2	25460,3
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	0
Неоплачений капітал	360
Вилучений капітал	370	-89,6	-3,8
Усього за розділом I	380	24798,6	25661,5
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення витрат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440
Довгострокові фінансові зобов'язання	450	937,5
Відстрочені податкові зобов'язання	460	0	1643
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом III	480	937,5	1643
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	632,7	527,8
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Векселі видані	520	4,9	4,9
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	2046,2	1439,4
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	0	409,4
з бюджетом	550	560,8	72,3
з позабюджетних платежів	560	168,8
зі страхування	570	1719,9	51,2
з оплати праці	580	186,4	154,9
з учасниками	590	20,9	20,9
із внутрішніх розрахунків	600	5,8	20,1
Інші поточні зобов'язання	610	25,4	24,6
Усього за розділом IV	620	5371,8	2725,5
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	31107,9	30030
	К о д и
Дата (рік, місяць, число)	01	01	01
Підприємство:	АТ „КИЇВХЛІБ”	за ЄДРПОУ
Територія:	м. Київ	за КОАТУУ
Орган державного управління:	немає	за СПОДУ
Галузь:	Харчова промисловість	за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності:	виробництво	за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн.	Контрольна сума

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

на

" 01 " січня

2008 р.

Форма №2

Код за ДКУД

1801003

1. Фінансові результати

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	10	31084,3	22037,4
Податок на додану вартість	15	5180,7	3672,9
Акцизний збір	20
Інші вирахування з доходу	30
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	35	25903,6	18364,5
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	40	20255,0	15976,4
Валовий:	50	5648,6	2388,1
— прибуток
— збиток	55
Інші операційні доходи	60	5556,1	9420,2
Адміністративні витрати	70	2353,8	1682,4
Витрати на збут	80	296,8	1948,0
Інші операційні витрати	90	7488,4	9248,1
Фінансові результати від операційної діяльності:	100	1065,7
— прибуток
— збиток	105		-1070,2
Доход від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130		148,7
Фінансові витрати	140	168,4	7,1
Витрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160		148,7
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:	170	897,3	0,0
— прибуток
— збиток	175		-1077,3
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	897,3	382,2
Фінансові результати від звичайної діяльності:	190	0,0
— прибуток
— збиток	195
Надзвичайні:	200
— доходи
— витрати	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий:	220	0,0	-1459,5
— прибуток
— збиток	225

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні витрати	230	15022,0	15367,4
Витрати на оплату праці	240	3892,5	3327,9
Відрахування соціальні заходи	250	1454,2	1289,6
Амортизація	260	1672,5	1570,0
Інші операційні витрати	270	1295,8	399,7
Разом	280	23337,0	21954,6

ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій, тис.шт.	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, грн.	320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340

Додаток З.

Звіт про рух грошових коштів за 2008 рік
Форма № 3	Код за ДКУД	1801004
Стаття	Код	За звітний період	За попередній період
Надходження	Видаток	Надходження	Виданок
1	2	3	4	5	6
І. Рух коштів у результаті операційної діяльності	010
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування		3012,2	0,0
Коригування на: амортизацію необоротних активів	020	772,5	X		X
збільшення (зменшення) забезпечень	030	0,0	0,0
збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць	040
збиток (прибуток) від не операційної діяльності	050	0,0	0,8
Витрати на сплату відсотків	060	0,0	X		X
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	070	3783,9	0,0
Зменшення (збільшення): оборотних активів	080	0,0	1017,5
витрат майбутніх періодів	090	0,0	23,6
Збільшення (зменшення): поточних зобов'язань	100	291,5	0,0
доходів майбутніх періодів	110	6,8	0,0
Грошові кошти від операційної діяльності	120	3041,1
Сплачені: відсотки	130	X	0,0	X
податки на прибуток	140	X	1293,1	X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	150	1748,0	0,0
Рух коштів від надзвичайних подій	160
Чистий рух коштів від операційної діяльності	170	1748,0	0,0
ІІ. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності Реалізація: фінансових інвестицій	180	0,0	X		X
необоротних активів	190	0,3	X		X
майнових комплексів	200
Отримані: відсотки	210		X		X
дивіденди	220	0,0	X		X
Інші надходження	230	71,3	X		X
Придбання: фінансових інвестицій	240	X	1,7	X
необоротних активів	250	X	1700,5	X
майнових комплексів	260	X		X
Інші платежі	270	X	122,6	X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	280	0,0	1753,2
Рух коштів від надзвичайних подій	290
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	300	0,0	1753,2
ІІІ. Рух коштів у результаті фінансової діяльності Надходження власного капіталу	310		X		X
Отримання позики	320	0,0	X		X
Інші надходження	330	72,1	X		X
Погашення позик	340	X	0,0	X
Сплачені дивіденди	350	X		X
Інші платежі	360	X	71,6	X
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	370	0,5	0,0
Рух коштів від надзвичайних подій	380
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	390	0.5	0,0
Чистий рух коштів за звітний період	400		4,7
Залишок коштів на початок року	410	186,0	X		X
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів	420
Залишок коштів на кінець року	430	181,3	X		X

Додаток до до пположення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 (Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87)

Додаток К.

Звіт про власний капітал за 2008 рік

Форма № 4 код за ДКУД 1801005

Стаття	код	Статут ний капітал	Пайовий капітал	Додатковий вкладений	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Неоплачений капітал	Вилучений капітал	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Залишок на початок року	010	996,4	0,0	0,0	8628,2	0,0	126,4	0,0	0,0	9751,0
Коригування: Зміна облікової політики	020
Виправлення помилок	030
Інші зміни	040
Скоригований залишок на початок року	050	996,4	0,0	0,0	8628,2	0,0	126,4	0,0	0,0	9751,0
Переоцінка активів: дооцінка основних засобів	060				528,5					528,5
Уцінка основних засобів	070
Дооцінка незавершеного будівництва	080
Уцінка незавершеного будівництва	090
Дооцінка нематеріальних активів	100
Уцінка нематеріальних активів	110
чистий прибуток (збиток) за звітний період	130						1498,3			1498,3
Розподіл прибутку: Виплати власникам (дивіденди)	140						286,2			286,2
Спрямування прибутку до статутного капіталу	150
Відрахування до Резервного капіталу	160
	170
Внески учасників: Внески до капіталу	180
погашення заборгованості з капіталу	190
	200
Вилучення капіталу: Викуп акцій (часток)	210
Пперепродаж викуплених акцій (часток)	220
Анулювання викуплених акцій (часток)	230
Вилучення частки в капіталі	240
Зменшення номінальної вартості акцій	250
Інші зміни в капіталі: Списання невідшкодованих збитків	260
активи	270				4,7					14,7
	280
Разом змін в капіталі	290	0,0	0,0	0,0	523,8	0,0	1212,1	0,0	0,0	1736,0
Залишок на кінець року	300	996,4	0,0	0,0	9152,0	0,0	1338,6	0,0	0,0	11487,0

Елементи операційних витрат

Найменування показника	Код рядка	Статті операційних витрат
	Собівартість реалізованих	Адмін. Витрати	Витрати на збут	Інші витрати операц. ліяпьн	Усього
		продукції	товарів	послуг
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Матеріальні витрати	230	32673,9		3,2	129,8	307,5	347,4	33461,8
Витрати на оплату праці	240	3261,1		13,6	619,8	813,7	254,1	4962,3
Відрахування на соціальні заходи	250	1187,2		5,1	205,9	302,5	79,3	1780,0
Амортизація	260	421,2		2,1	141,3	121,6	86,3	772,5
Інші операційні витрати	270	686,6		115,3	877,3	1356,6	2049,0	5084,7
з них:
— касове обслуговування					43,2			43,2
— транспорт						1302,6		1302,6
— податки					534,5	4,0	11,7	550,2
— відрахування профкому							14,3	14,3
— вартість ліцензій, патентів						7,1		7,1
— поточний ремонт		234,8			22,7	4,8		262,3
— послуги охорони					114,2			114,2
РАЗОМ:		38230,0	0,0	139,2	1974,2	2901,9	2816,1	46061,3

Додаток Л.

Модель балансу на прогнозний період

Пасив балансу	IV	11	9,2							9,2
III	10	3532,5	+ 48,0	— 48,0	-100		+117	-612,0	2937,2
II	9	0							0
I	8	11487,0	+ 22,4	— 5,1			+70		11574,3
	Тис. грн.	7	15028,7	+70,4	-53,1	0		+187	-612,0	14520,7
Актив балансу	IV	6	181,3	+290,5	— 53,1	+100,0	-300	+ 582	-512,0	288,4
III	5	911,7			-200,0			-100	611,7
II	4	2421,5	— 220,1			+ 395	— 395		2201,4
I		11514, 2				— 95,0			11419,2
Фінансові операції	2	Баланс на початку прогнозного року.	Продажу готової продукції на складі	Розрахунок з бюджетом.	Розрахунок з дебіторами.	Створення готової продукції.	Реалізація готової продукції.	Розрахунок з кредиторами за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості.	Підсумок балансу.
№	1	1	2	3	4	5	6	7	8

Освіта та самоосвіта

Шляхи покращання ефективності фінансової діяльності підприємства

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність фінансової діяльності підприємства

1.2.Класифікація чинників, що впливають на обсяги та ефективність фінансової діяльності підприємства

1.3.Методичні підходи щодо оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА МАТЕРІАЛАХАТ "КИЇВХЛІБ"

2.1. Аналіз динаміки фінансово-майнового стану підприємства

Назва виробів

2.2. Аналіз динаміки та структури капіталу

Показник

динаміка

2.3. Аналіз ефективності залучення підприємством позикового капіталу

Таблиця 2.2.7.

Диференціал фінансового лівериджу

Диференціал фінансового левериджу

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВААТ "КИЇВХЛІБ"

3.1.Розробка плану доходів та витрат підприємства

3.2.Обґрунтування необхідності змін в структурі капіталу підприємства

3.3. Оцінка ефективності заходів щодо підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Пасив

Код рядка

Інший додатковий капітал

Баланс

Стаття

Найменування показника

Витрати на оплату праці

Назва статті

Витрати на сплату відсотків

ПП "Булат та К

Код за ДКУД

Код

Видаток

Розділи

Теги