ВСТУП

Актуальність дослідження. Екологічна ситуація, яка склалася в світі, настійно вимагає швидкої перебудови мислення людства і кожної конкретної людини, формування екологічної свідомості і екологічної культури. У зв`язку з цим екологічна освіта і екологічне виховання стають новим приоритетним напрямком педагогічної теорії і практики. Відповідно Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ-му столітті одним із ключових питань системи освіти розглядає питання екологічного виховання.

Природа – це невичерпне джерело, з якого діти можуть черпати предмети для спостереження, ігор, роботи.

Ставлення до природи – своєрідна проекція тих ціннісних підходів, що виробляються людством у процесі культурного розвитку. Процес становлення та розвитку людських потреб і ставлень обумовлений емоційними переживаннями, що базується на наявному фонді потреб, мотивів і ціннісного ставлення.

Дошкільний вік — найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого-розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Мета: показати розвиток у дитини почуття любові до природи в процессі спостережень.

Завдання роботи:

— здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з питань формування у дітей дошкільного віку любові до природи;

— показати роль спостережень природничого змісту у формуванні у дітей дошкільного віку почуття любові до природи

— охарактеризувати програми роботи з формування у дітей старшого дошкільного віку любові до природи в процесі спостережень;

— провести експериментальне дослідження формування у дітей старшого дошкільного віку любові до природи в процесі спостережень;

— використання практичних занять екологічного змісту при роботі з дітьми дошкільного віку;

Об`єктом роботи є розвиток у дитини почуття любові до природи у процесі спостережень.

Предметом роботи є теоретичні основи формування у дітей дошкільного віку почуття любові до природи в процесі спостережень.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПОЧУТТЯ ЛЮБОВІ ДО ПРИРОДИ

1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження

Засади розв’язання проблеми екологічного виховання дітей дошкільного віку закладено ще у працях Я. Коменського, Й. Песталоцці, К. Ушинського. Вони визначили багатогранність впливу природи на особистість дитини, що фактично відповідає системному підходу до розуміння сутності та значення природи.

Теоретичні надбання педагогічної науки розвивалися вченими у подальші періоди. Протягом ХІХ – початку ХХ століття Є. Водовозова, Є. Тихеєва, О. Симонович, С. Русова та інші, активно розробляючи теорію й практику дошкільного виховання, систематично звертались до природи як засобу гармонізації внутрішнього світу дитини, її відносин із довкіллям. Використання природи Є. І. Тихеєва не обмежує розумовим та естетичним розвитком дитини. Вона робить спробу обґрунтувати використання природи в естетичному розвитку дитини. «Спостерігаючи за життям рослин і тварин, — пише дослідниця, — існуючи з ними й обслуговуючи їх, дитина звертається до джерела, яке живить не тільки зовнішні відчуття і розум, але й робить добродійний вплив на розвиток високих почуттів» [7, с. 147]. Є. І. Тихеєва підкреслює значення радості, яке викликає в дітей спілкування з природою — відчуття, «яке обумовлює розквіт усіх найкращих сторін дитячої душі» [7, с. 147]. Слід відзначити, що вона права, вказуючи на враження дітей про природу як на джерело дитячої радості, значення якої незаперечне.

Надзвичайно цікавою фігурою, яка проявила себе в період Української Республіки, була С. Ф. Русова. їй завдячуємо за створення національного дитячого садка, однією з провідних ідей якого є формування дитини засобами рідної природи. У своїх працях «Теорія і практика дошкільного виховання», «Нова школа», «Дошкільне виховання» С. Ф. Русова переконливо доводить, що природознавство можна назвати першою наукою для маленьких дітей. Це джерело необхідних наукових знань, яке дисциплінує розум, привчає дитину до спостережень, до послідовних висновків. Природознавство має найкращий моральний та естетичний вплив на виховання дитини. С. Ф. Русова обґрунтовує це впливом природних об’єктів на емоції дітей їхньою доступністю.

Формування духовного світу гармонійно розвиненої особистості неможливе без виховання у неї ціннісного ставлення до природного середовища. Теоретичний фундамент поняття «емоційно-ціннісне ставлення» складають, з одного боку, теорія цінностей, що розроблена у філософській літературі В. Василенко, О. Дробницьким, В. Тугаріновим, а з іншого – загальна теорія ставлень (Б. Ананьєв, О. Лазурський, В. М’ясищев та ін.), теорія емоцій (В. Вілюнас, Б. Додонов, К. Ізард, П. Симонов та ін.) [10, с. 12].

Проблема цінностей – це проблема цілісного ставлення людини до світу і до природи зокрема, а також до самої себе, проблема універсальності людського буття. Цінності сприяють перетворенню соціальних норм і ідеалів у особистісні принципи життєдіяльності (М. Каган, М. Колєсов, Б. Марков, В. Межуєв).

Дослідження провідних науковців сучасності (Л. Артемової, А. Богуш, З. Борисової, Н. Виноградової, Н. Лисенко, С. Ніколаєвої, З. Плохій, Т. Поніманської, Н. Яришевої та ін.) засвідчують, що ефективними формами та методами ознайомлення з природою є ті, що забезпечують чуттєве сприймання, наочно знайомлять дітей з живою природою, дають чіткі уявлення про навколишній світ [10, с. 13].

Посилення уваги до емоційно-ціннісної сфери особистості у процесі екологічного виховання характерне для досліджень, здійснених стосовно дошкільного та молодшого шкільного віку (В. Зотова, Г. Марочко, Д. Мельник, Н. Пустовіт, Л. Різник, М. Роганової, Д. Струннікової, І. Цвєткової, Л. Шаповал). Здійснення роботи з екологічного виховання дітей потребує глибокого усвідомлення комплексу завдань, спрямованих на використання природи для їхнього всебічного розвитку.

Загальне і найбільш повне уявлення про новий аспект навчання та виховання в екологічному плані дають праці сучасних дослідників: О. М. Захлєбного, І. Д. Звєрєва, І. С. Матрусова, О. П. Сідєлькового, І. Т. Суравєгіної. Враховуючи теоретичні основи сучасної комплексної екології, автори розкривають суть екологічної культури, роль і місце ДНЗ та школи у вихованні дітей. Творчим розвитком прогресивних ідей і поглядів на природу є праці сучасних учених, які працюють безпосередньо у сфері дошкільної педагогіки. Вони особливо акцентують на глибокому ознайомленні дошкільників із рослинами і тваринами рідного краю (Н. М. Кондратьєва, З. П. Плохій, А. М. Федотова, Н. Ф. Яришева) [10, с. 13]. При цьому автори, підбираючи об’єкти, дотримуються краєзнавчого принципу дидактики. На їхню думку, саме він забезпечує комплексне вивчення природи рідного краю, сприяє глибшому розумінню її внутрішніх взаємозв’язків, забезпечує глибоке враження дітей від рідної природи. На сьогодні особливу увагу приділяють необхідності комплексного підходу до виховної роботи з дітьми, тобто завдання екологічного змісту слід вирішувати в єдності із вихованням у дітей естетичного почуття. Також активно розробляються системи знань для дошкільників про взаємозв’язки живих організмів із навколишнім середовищем, про захисні пристосування тварин (Т. В. Земцова, С. М. Ніколаєва, К. Є. Фабрі). Вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин (Т. В. Немцова, Л. Ф. Ушецкене). Автори виділяють основні напрямки систематизації знань про природу (П. Г. Саморукова). У багатьох працях велике значення надається матеріальній базі дошкільного навчального закладу — обладнанню кімнат і куточків природи, зимових садів (Є. І. Золотова, М. М. Марковська) [10, с. 14].

Питання формування в дітей дошкільного віку ставлення до природи розглядалися в дослідженнях В. Г. Грецевої, Н. М. Кондратьєвої, З. П. Плохій, І. А. Хайдурової та ін. У цих працях дане відношення визначається як, турботливе, гуманне, позитивне. З. П. Плохій розглядає формування бережного і турботливого ставлення до природи з позиції комплексного підходу, що передбачає розвиток різноманітних відчуттів дітей, засвоєння ними знань про взаємозв’язки в природі і навчання їх елементарним навичкам створення умов для життя живих істот [21, с. 216]. Дослідження С. М. Ніколаєвої з екологічного виховання дошкільників також показують, що в його основу мають бути покладені систематизовані знання про закономірні явища життя рослин і тварин, з якими спілкується дитина цього віку. Здатність дошкільників засвоювати систематизовані знання про природу і бережно ставитися до неї підтверджено в дослідженнях Л. С. Ігнаткіної, Н. М. Кондратьєвої, С. М. Ніколаєвої, Є. Ф. Терентьєвої, А. М. Федотової, І. А. Хайдурової та ін. Наше дослідження продовжить вирішення цього питання. Новизна підходу полягає в тому, що екологічне виховання дітей здійснюється спільно з вихователями та батьками (Н. М. Кот) [10, с. 16]. Визначені успіхи в екологічному вихованні дітей дошкільного віку досягнуто на сьогодні у практиці дошкільних навчальних закладів в Україні. Концепція дошкільного виховання націлює практиків на важливість екологічного виховання, на докорінну переорієнтацію з репродуктивних методів роботи з дошкільниками на продуктивні, тобто на формування в них навичок пізнання природи, активних дій, самостійних «відкриттів» її таємниць. Саме такий підхід до питань екологічного виховання підвищує інтерес дітей, спонукає їх до діяльності. Екологічне виховання може дати бажані результати на основі комплексного підходу, з урахуванням цілісного впливу на весь розвиток дитини. Тому принципове значення має чітке визначення його місця, мети, завдань, а також очевидного результату. На основі вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми, а також у результаті аналізу накопиченого в ході дослідження фактичного матеріалу, ми розглядаємо дану проблему в педагогічному аспекті, що характеризується такими особливостями. Екологічне виховання передбачає наявність необхідних знань, поглядів і суджень. Пізнання є початком будь-якої діяльності. Перш ніж дитина розпочне якусь діяльність, вона повинна набути знання про сутності, цілі і завдання цієї діяльності, способи і засоби досягнення поставленої мети та умови, необхідні для досягнення успіху в цій діяльності. Старшим дошкільникам показують прості взаємозв’язки, які існують у природі. Ці знання потрібні, і зрозуміти, переконатись у їхній важливості діти зможуть тоді, коли вони зіткнуться із проблемами рідної природи. Другою характерною особливістю екологічного виховання є емоційно-ціннісне ставлення до природи. Воно вирішує завдання формування в дітей естетичного сприйняття, оцінок і суджень, що припускає розуміння цінності кожного з них. Як наслідок, в екологічному вихованні має місце емоційно-пізнавальне ставлення дітей до природи, пов’язане з наявністю знань. В екологічному вихованні закладено моральне виховання. У ньому відбивається не просто прагнення особистості оволодіти, дізнатися, побачити той чи інший об’єкт або явище навколишньої дійсності, але й прагнення застосовувати ці знання, уміння та навички в практичній діяльності. Моральне ставлення людини до природи формується на основі відношення до суспільства, людей і праці. Ця діяльність вимагає від дитини виявлення почуття бережності, турботливості, любові до живого, непримиренності з марнотратством природних багатств. Моральний сенс відношення до природи як універсальності — це турбота про майбутні покоління. Завдання, які має вирішувати школа, дошкільний заклад, організовуючи екологічне виховання в рамках нашого дослідження як психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в дітей знань про елементарні взаємозв’язки, необхідні переконання, природоохоронну діяльність. На нашу думку, психологічна сторона ставлення до природи, тобто почуття любові до неї, не компенсує відсутності екологічних знань. Коли ми говоримо про оцінку конкретного вчинку, в результаті якого завдано шкоди природі, то потрібно звертати увагу не тільки на рівень екологічних знань дитини або ступінь розвитку естетичних почуттів, але й на моральну мотивацію. У цьому плані характерні спостереження В. О. Сухомлинського. Він пише: «Життя запевнило мене, що якщо дитина виростила троянду для того, щоб милуватися її красою, якщо єдиною винагородою за її працю стала насолода красою і творіння цієї краси для щастя і радості іншої людини — вона не здатна на зло, підлість, цинізм, безсердечність» [9, с. 36].

1.2. Роль спостережень природничого змісту у формуванні у дітей дошкільного віку почуття любові до природи

Формування знань про природу у повсякденному житті є вирішальним фактором у докорінній зміні ставлення дітей до природи як світу невичерпних чудес, самостійних „відкриттів», джерелом нескінченного пізнання. Очевидно і цілком закономірно, що в процесі такого безпосереднього чуттєвого пізнання вихователь має формувати у дітей поряд із знанням, відповідальне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами та явищами.

Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. Її основними видами є: екологічні екскурсії, спостереження, прогулянки.

Спостереження — основний метод ознайомлення дітей з природою. Активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження факторів, початкових уявлень про об’єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання [3, с. 19].

Прогулянки — повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об’єктів природи, уявленнями про які складаються протягом тривалого часу.

Одним із основних методичних прийомів розвитку естетичного сприймання в педагогічній практиці є спостереження на прогулянках за природою, до яких дієво готуюсь, обов’язково враховую особистість кожної дитини, а також настрій дітей, їх самопочуття.

Спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприймання предметів та явищ, під керівництвом вихователя.

Види спостереження:

1. За тривалістю: короткотривалі; довготривалі.
2. За формою організації дітей: індивідуальні; групові; колективні.
3. За дидактичною метою: первинні; повторні; заключні.

Уміння організувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності.

Найбільш значущим в організації цього процесу є такі моменти:

— зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд, способи функціювання (поведінка), компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосуватися до нього, взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

— спостереження з певної теми проводяться протягом одного – трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки йому у дитини формується пізнавальний інтерес, емоційний досвід;

— в процесі сприймання природних об’єктів важливу роль відіграють емоційні почуття дитини [3, с. 20].

Вибір методів і форм визначається змістом програми і залежить від природного оточення дошкільного закладу, місця і об’єкта спостереження. А також від віку дітей і їхнього досвіду.

В групах раннього і молодшого віку особливе значення мають чутливі сприйняття дітей, тому основним методом буде спостережливість. Дидактична гра, показ картин відіграють велику роль в пізнанні дітьми природи.

Враховуючи конкретність мислення і невеликий досвід у дітей середньої групи, потрібно при ознайомленні їх з природою широко використовувати наочний матеріал. Для утворення і закріплення уявлення широко використовують дидактичні ігри з природним матеріалом або їх зображення на картинках, невеликі бесіди.

Ознайомлення дітей старшої і підготовчої до школи груп з природою проходить в основному шляхом спостереження на екскурсія, прогулянках, під час ігор і праці. В цих групах велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури.

Форми ознайомлення:

1. На заняттях;
2. В повсякденному житті.

Також як окремий вид використовують екскурсії.

Заняття — це основна форма організації дітей при ознайомленні з природою. Заняття проводять в певні години по розробленому плану, згідно програми. Заняття будують так, щоби в процесі ознайомлення з природою здійснювався розвиток пізнавальна здатність і мова дітей, виховання інтересу і любові до природи. Головне в занятті — це засвоєння всіма дітьми програмного матеріалу [3, с. 20].

Екскурсія — це заняття, на якому діти знайомляться з природою в звичайних умовах: в лісі, на полі, в саду, в гаю.

Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей всіх вікових груп з природою. Вони можуть носити характер невеликих екскурсія, під час яких вихователь проводить огляд ділянки, організує спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи.

Ознайомлення дітей з природою в дитячому саду вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є організація в дитячому саду кутка природи. Кожна вікова група повинна мати свій куток природи. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року. Праця в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно. Організація праці дітей залежить від віку. В першій молодшій групі діти тільки спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, а в другій молодшій групі вони самі приймають участь в цій роботі. В середній групі всі виконують окремі доручення вихователя. В старших групах їх виконують чергові під наглядом вихователя. В підготовчій групі, крім чергових, діти ведуть індивідуальні спостереження за рослинами і тваринамиВ кожному дитячому саду є своя ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року [3, с. 21].

Ділянка — це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами і тваринами протягом всього року.

На земельній ділянці діти працюють після денного сну. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Наявність на ділянці дерев, кущів, городу, квітника, плодово-ягідних посаджень має велике виховне значення. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережливе відношення до природи.

Сукупність засобів, використаних на екскурсії, дають дитині змогу зрозуміти, яке значення має для людини природа. На екскурсіях дитина більш широко розкривається, пропускаючи крізь серце красу довкілля. Збагачує екологічні знання, привчає до культури поведінки.

1.3. Програми з формування у дітей старшого дошкільного віку любові до природи в процесі спостережень

У зв’язку із актуальністю екологічного виховання у системі дошкільної освіти виникла потреба у створенні спеціальних програм, спрямованих на ефективне засвоєння дітьми дошкільного віку основ екологічних знань. Таких програм останнім часом створено багато, і кожна пропонує вирішення певних завдань екологічного виховання дошкільників. Окрім державних загально — дидактичних програм, в яких представлені всі розділи освітньо — виховного процесу дошкільного навчального закладу («Малятко», «Дитина»), існує низка тематичних, присвячених одному напрямку роботи з дітьми, альтернативних авторських експериментальних програм з екологічного виховання.

Основою для створення навчально — виховних програм для дітей дошкільного віку в Україні є Базовий компонент дошкільної освіти [2]. Цей документ окреслює оптимально необхідні, однак достатні для дітей дошкільного віку знання та вміння з різних сфер суспільного життя. У програмі сконцентровані державні вимоги до освіченості та вихованості дошкільників. Сфера «природа» за Базовим компонентом передбачає формування у дітей елементів цілісного природо відповідного світогляду, ціннісної змістовної спрямованості на екологічно доцільну поведінку та сприйняття дитиною себе як частки природи, формування почуття відповідальності за те, що відбувається внаслідок її взаємодії з оточуючим світом. Вона (сфера) має дві змістовні лінії. Перша — природа планети Земля, що окреслює обсяг знань, умінь та ставлення дитини до об’єктів і явищ природного довкілля. Інша лінія — природа Космосу. Вона окреслює знання дітей щодо розуміння окремих космічних об’єктів (зірки, серед яких Сонце, планети: Земля, Марс, Венера, супутник планети Земля — Місяць тощо), спрямованість на формування поняття єдності та взаємозалежності всіх елементів Космосу, одним із яких є людина. Сучасні програми навчання і виховання дітей в дошкільному закладі освіти спрямовані на реалізацію окреслених у Базовому компоненті завдань [2].

Так, програма «Дитина» дозволяє вихователям своєчасно ввести дитину у світ рідної природи, виховувати любов до неї, розвивати пізнавальний інтерес до об’єктів та явищ природи, закласти фундамент екологічного світосприйняття.

Авторські програми, що спрямовані на розвиток екологічного світогляду та екологічної культури дошкільнят можна умовно поділити на три основні групи:

1. Програми екологічної (біоекологічної) спрямованості.
2. Програми естетико — екологічної спрямованості.
3. Програми соціально — екологічної спрямованості.

Програми першої групи акцентують увагу на питаннях класичної екології (ознайомлюють дітей з окремими залежностями між живими об’єктами і оточуючим середовищем, екосистемами). До них можна віднести програми Г. Бєлєнької, О. Богініч «Природа і рух», С. Ніколаєвої «Юний еколог», Н. Кондратьєвої «Ми», Ж. Васякіної — Новикової «Павутинка», А. Корольової «Екологічна Стежка» та ін. [19, с. 24].

Програми другої групи звертають увагу на естетичному та моральному вихованні дітей, а питання власне екології виступають базисною основою формування кращих естетичних та моральних почуттів. Об’єкти природи розглядаються з позицій «стихій»: землі, повітря, вогню, води. До цієї групи програм можна віднести наступні програми: В. Ашикова, С. Ашикової «Веселка», І. Булавіної, М. Найденської «Планета — наш дім», Т. Попової «Світ навколо нас», Т. Копцевої «Природа і художник» та ін. [19, с. 26].

Третя група програм відрізняється у змісті контексту питань соціальної спрямованості (соціальної екології, економіки, людинознавства). У якості зразків програм цієї групи можна навести програми М. Вересова «Ми — земляни», Т. Потапової «Дитячий садок ХХІ», Л. Кларіної «Економіка та екологія» [19, с. 27].

Авторська програма науковців НПУ ім. М. П. Драгоманова «Природа і рух» розроблена на основі філософії американської програми «siep by siep». В ній враховано можливості розвитку дитини в процесі навчання через подолання «сходинок» різного рівня складності та національні особливості ставлення українців до природи. Один із розділів цієї програми «Дитина у світі природи» поділяється на чотири основні блоки: «Дитина в світі неживої природи», «У природи немає поганої погоди», «Дитина у світі рослин», «Дитина знайомиться зі світом тварин». Всі розділи автори пропонують вивчати не послідовно, а паралельно. Кожний розділ, у свою чергу, має підрозділи, що дозволяють дітям засвоїти знання у певній системі і відповідно до індивідуальних темпів просування стежиною знань. Програма є досить нетрадиційною за змістом і формою побудови, розрахована як на педагогів, так і на батьків, що зацікавлені у розвитку своєї дитини. Програма містить цікаві історичні відомості, що відображають ставлення наших пращурів до оточуючого довкілля, авторські казки про природу тощо.

Наступна програма, яка може бути використана в роботі з дошкільниками — програма «Розвиток», вона розроблена науковим колективом під керівництвом Л. Венгера. У ній представлено розділ «Ознайомлення з природою дошкільників». Автори програми вважають, що знайомство з природою дітей молодшого дошкільного віку є необхідною й надзвичайно важливою складовою розвитку їхніх уявлень про оточуючий світ та самих себе. У старшому дошкільному віці важлива увага звертається на розвиток екологічної свідомості та інтелектуальних і творчих здібностей дітей, які знайомляться з об’єктами та явищами живої і неживої природи. Відбувається це як на заняттях, так і поза ними: на прогулянках, під час ігор, спостережень та праці в куточку природи, на городі чи квітнику тощо. Під час занять відбувається уточнення, розширення, систематизація та узагальнення емпіричних уявлень дітей за допомогою засвоєння ними спеціальних умовних означень тих чи інших явищ природи [19, с. 30].

Змістом програми Н. Кондратьєвої «Ми» є знання про людину і її зв’язки з природою, іншими людьми, уявлення про людину й природу як найвищі цінності, знання про гуманне ставлення до всього живого і вміння його здійснювати. Головна увага при цьому приділяється розгляду зв’язків живих організмів з оточуючим середовищем на різних рівнях.

Мета програми С. Ашикової та В. Ашикова «Веселка» — сприяти становленню більш досконалої у моральному, світоглядному, творчому плані особистості . Автори виділяють такі блоки: «Планета Земля», «Небо», «Мистецтво», «Світочі» [19, с. 31].

Програма Т. Копцевої «Природа і художник» відрізняється від попередніх за структурою. Програма характеризується блочно — тематичним планування: «Світ природи», «Світ тварин», «Світ людини». Автор розглядає світ природи як предмет детального вивчення і як засіб емоційно — образного впливу на творчу діяльність дітей.

Л. Кларіна зазначає, що її програма «Економіка і екологія» [8 маг] спрямована на вдосконалення економічної, екологічної й соціальної свідомості дітей. Ця програма розрахована на дітей віком 6 — 10 років, проте її елементи використовують і працівники дошкільних закладів освіти для роботи з меншими дітьми. Проблеми економіки й екології розв’язуються Л.Кларіною через питання використання природних ресурсів та аналіз потреб людини.

Т. Потапова у програмі «Дитячий садок хні ст.» поряд з питаннями освіти, зокрема, в галузі екології оточуючого середовища, приділяє значну увагу формуванню у дитини основ громадянської позиції, серед яких є ознайомлення з правами людини, питання раціонального природокористування. Автор підкреслює, що при ознайомленні дитини з оточуючим світом слід акцентувати увагу не стільки на її знаннях про об’єкти та явища оточуючої дійсності, скільки на формуванні в дошкільників навичок дбайливої й природоцільної взаємодії з ними та вихованні бажання спілкуватися зі світом на засадах гуманності, взаємоповаги та розуміння.

Авторська програма з екологічного виховання «Наш дім — природа» (автор Н. Рижова) розрахована на дітей віком від 5 до 7 років. Основні змістовні лінії екологічної освіти, що складають ядро знань дітей про оточуючу природу, представлені у програмі так: різноманітність оточуючого світу природи, залежності в природі, циклічність природних явищ та процесів. При доборі змісту програми були враховані принципи науковості, доступності, системності, гуманності, дієвості тощо. Основна мета цієї програми — виховання з перших років життя дитини гуманної, соціально — активної, творчої особистості, здатної розуміти та любити оточуючий світ, природу, уважно та бережливо ставитись до них [19, с. 33].

Авторська тематична програма «Юний еколог» розроблена С.Ніколаєвою на основі теоретичних та практичних наукових досліджень в галузі екологічного виховання дітей. У ній виділені два аспекти змісту екологічного виховання: передача від дорослого до дитини основ екологічних знань, їх трансформація у ставлення до оточуючої природи. В основу програми покладено адаптовані для дітей дошкільного віку провідні ідеї екології, що розкриваються за такими змістовними лініями: організм і середовище, сукупність живих організмів і середовище, людина і середовище.

Ще одна авторська програма, яка заслуговує на увагу — еколого-психо- педагогічний тренінг «Світ навколо нас — і я його частинка», автор Д.Романовська. Діти під час тренінгових занять вправляються у встановленні різноманітних взаємозв’язків та залежностей, що існують в екологічних та валеологічних системах [19, с. 35].

Мета — формування у дітей еколого- психологічного відчуття, запобігання екологічним помилкам, долучення дітей до світу природи, формування в них моральної відповідальності за кожну живу істоту.

Екопсихотренінг доречний як в індивідуальній роботі з дітьми, так і в колективних різновидах. Під час групових занять влаштовують різноманітні конкурси, змагання між командами. Організовують конкурс на знання правил поведінки у природі, правил догляду за власним тілом.

Засвоєння дошкільнятами кожного правила має грунтуватися на осмисленні його еколого — психологічної суті та наслідків, до яких може призвести порушення норми. Діти розв’язують якусь моральну (екологічну, психологічну) проблему, самостійно обирають спосіб поведінки.

Ми вважаємо, що основою еколого — психологічного виховання дошкільнят мають стати формування емоційної сфери, розвиток естетичного почуття, любові до довкілля, піклування про власне здоров’я. Дитина має бачити себе позитивним героєм і другом природи. А формування естетичних почуттів до неї є основним показником еколого-психологічної свідомості, культури.

Мета еколого — психологічного тренінгу:

— формувати у дітей: поняття «природа», її значення для життя рослин, тварин, людей; адекватні екологічні уявлення; суб’єктивне ставлення до природи;

— здійснювати корекцію екологічних установок особистості та прагматичного ставлення до природних об’єктів;

— допомагати в дослідженні і вирішенні психологічних проблем особистості, покращенні психічного здоров’я; сприяти особистому зрос-тання та саморозкриттю себе;

— розвивати: екологічну свідомість (усвідомлення себе як частинки довкілля); самосвідомість з метою зміни та корекції поведінки; перцептивні можливості суб’єкта при його контактуванні з природними об’єктами;

— розширення індивідуального екологічно простору, системи умінь і навичок (технології) взаємодії зі світом природи [19, с. 38].

Методичні засоби:

— групова дискусія — розвиває вміння слухати і взаємодіяти між собою;

— метод аналізу ситуацій — стимулює звертання до досвіду інших та свого;

— ігрові методи (ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, імітаційні, ділові);

— психодрама — метод групової роботи, де діти виконують ролі, моделюють життєві ситуації;

— проективне малювання — для розуміння власних думок і почуттів;

— психодіагностика-метод, при якому учасники — діти, виявляють себе і спілкуються без допомоги слів;

— музикотерапія — встановлює взаєморозуміння, довіру, інтенсифікує групову динаміку (музика використовується як фонограма, живий звук);

— діагностичні процедури як засіб для саморозуміння і саморозкриття;

— спеціальні методики на екологічну тематику («Моє життєвесередовище»- незакінчені речення, анкети «Екологічні проблеми»);

— домашнє завдання — осмислення інформації;

— читання літератури на розвиток екологічної свідомості;

— відеофільми, відеозйомки і фотозйомки (фототерапія) [19, с. 39].

Підсумовуючи все вищесказане, слід зазначити, що ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі. Всі означені програми можуть бути з успіхом використані педагогами дошкільних навчальних закладів освіти і допоможуть їм в організації цікавої та максимально ефективної роботи з дітьми.

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЛЮБОВІ ДО ПРИРОДИ В ПРОЦЕСІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

2.1. Констатуючий експеримент

У відповідності з метою, перед дослідженням були поставлені наступні завдання:

— перевірити стан розглянутої проблеми в психолого-педагогічній та науково-методичній літературі;

— розробити комплекс заходів щодо розвитку у дитини почуття любові до природи в процесі спостережень;

— провести апробацію розробленого комплексу заходів.

Для більш комплексного дослідження проблеми екологічного виховання дошкільників, в роботі були застосовані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення; педагогічний експеримент. У ході педагогічного експерименту було використано метод педагогічного тестування.

Основними способами вивчення та узагальнення передового досвіду екологічного виховання дошкільників у нашому дослідженні були: аналіз літературних джерел, вивчення сучасних програм екологічного виховання дошкільників, вивчення документів планування занять з дошкільнятами та їх батьками, педагогічні спостереження.

Педагогічний експеримент проходив у три етапи:

1) констатуючий експеримент;

2) формуючий експеримент;

3) контрольний експеримент.

У педагогічному експерименті брали участь 10 дошкільнят старшої групи, що становлять експериментальну групу.

Для перевірки практичної ефективності занять, що проводяться з дошкільнятами експериментальної групи, була виділена контрольна група також з 10 дошкільнят старшої групи.

Метою констатуючого експерименту було визначення рівня почуття любові до природи старших дошкільників.

Завдання констатуючого експерименту:

1) визначити критерії рівня екологічної вихованості старших дошкільників;

2) підібрати діагностичний матеріал та обладнання;

3) провести діагностику рівня розвитку у дитини почуття любові до природи в експериментальній і контрольній групах.

Критерії сформованості екологічних знань:

1) знання про світ тварин;

2) знання про рослинний світ;

3) знання про неживу природу;

4) знання про пори року.

Контрольні завдання для визначення рівня сформованості екологічних знань дошкільників

Завдання 1. Визначення характерних особливостей представників світу тварин (проводиться індивідуально з кожною дитиною).

Мета. Визначити рівень знання характерних особливостей представників світу тварин.

Обладнання. Три великі карти: перша розділена на три частини (господарський двір, ліс, краєвид спекотних країн); на другий карті зображені блакитне небо, гілки дерев і земля; на третій карті зображені небо і луг. Фігурки тварин: коні, корови, свині, кози, барана, собаки; вовка, лисиці, ведмедя, зайця, оленя, тигра, слона, жирафа, зебри. Фігурки птахів: голуба, синиці, горобця, дятла, сороки, ворони, снігура, сови. Фігурки комах: метелики, бджоли, божої корівки, бабки, мурашки, коника, мухи, комара, павука.

Інструкція до проведення. Педагог пропонує взяти першу карту, з усіх фігурок вибрати тварин і розмістити їх на карті з урахуванням місця їх проживання.

Педагог пропонує взяти другу карту, з решти фігурок вибрати птахів і розмістити їх на карті на свій розсуд. Педагог пропонує взяти третю карту, з решти картинок вибрати комах і розмістити їх на карті.

Якщо на столі залишилися які-небудь фігурки, можна запропонувати дитині ще раз подумати і розмістити їх у відповідності з інструкцією. Запитати, за якими ознаками він розмістив тварин на картах.

Після того як дитина впорався із завданням, педагог пропонує йому вибрати два зображення тварин, три зображення птахів і три зображення комах і потім відповісти на наступні питання відповідно до обраних картинками.

— Як називається тварина (птах, комаха)?

— Що ти можеш розповісти про нього?

— Твоє ставлення до них.

Оцінка результатів діяльності

Високий рівень (13 — 15 балів)

— Дитина без особливих зусиль розподіляє представників тваринного світу за видами; аргументує свій вибір.

— Співвідносить представників фауни з середовищем існування.

— Знає характерні ознаки.

— Без особливих зусиль, докладно і послідовно відповідає на поставлені питання.

— Виявляє інтерес і емоційно висловлює своє ставлення до тварин, птахів і комах.

Середній рівень (8 — 12 балів)

— Дитина іноді допускає незначні помилки при розподілі представників тваринного світу за видами.

— Не завжди аргументує свій вибір.

— В основному співвідносить представників фауни з середовищем існування.

— Знає характерні ознаки, але іноді допускає неточності у відповідях.

— На поставлені запитання відповідає послідовно, але іноді відповіді бувають надто короткими.

— Виявляє інтерес і емоційно висловлює своє ставлення до тварин, птахів і комах.

Низький рівень (5 — 7 балів)

— Дитина часто допускає помилки при розподілі представників тваринного світу за видами.

— Не завжди аргументує свій вибір.

— Не завжди співвідносить представників фауни з середовищем існування.

— Утруднюється назвати характерні ознаки.

— На поставлені запитання відповідати не може, а якщо і відповідає, то в основному невірно.

— Не проявляє інтересу і не висловлює своє ставлення до тварин, птахів і комах.

Завдання 2. Визначення характерних особливостей рослинного світу (проводиться індивідуально з кожною дитиною).

Мета. Визначити рівень знання характерних особливостей рослинного світу.

Обладнання. Кімнатні рослини: герань (пеларгонія), традесканція, бегонія, аспідістра (дружна сімейка) і бальзамін султанський (вогник); лійка для поливу кімнатних рослин; розпилювач води; паличка для розпушування; ганчірочка і піддон.

Інструкція до проведення. Педагог називає п’ять кімнатних рослин, пропонує показати їх.

— Які умови необхідні для життя, росту і розвитку кімнатних рослин?

— Як правильно доглядати за кімнатними рослинами?

— Покажи, як правильно це потрібно робити (на прикладі однієї рослини).

— Для чого людям потрібні кімнатні рослини?

— Чи подобаються тобі кімнатні рослини і чому?

Потім педагог пропонує з представлених (дані в дужках) вибрати:

а) спочатку дерева, потім чагарники (тополя, бузок, береза);

б) листяні та хвойні дерева (ялина, дуб, сосна, осика);

в) ягоди і гриби (суниця, волнушка, підберезник, полуниця);

г) квіти саду і квіти лісу (айстра, пролісок, конвалія, тюльпан).

Оцінка результатів діяльності

Високий рівень (13 — 15 балів)

— Дитина самостійно називає різні види рослин: дерева, чагарники і квіти.

— Без праці виділяє групи пропонованих рослин.

— Без допомоги дорослого називає умови, необхідні для життя, росту і розвитку кімнатних рослин.

— Розповідає, як правильно доглядати за ними.

— Виявляє інтерес і емоційно висловлює своє ставлення до кімнатних рослин.

Середній рівень (8 — 12 балів)

— Дитина іноді допускає незначні помилки у назві видів рослин: дерев, чагарників і квітів.

— В основному правильно виділяє групи пропонованих рослин, іноді не може аргументувати свій вибір.

• Без допомоги дорослого називає умови, необхідні для життя, росту і розвитку кімнатних рослин.

— Розповідає, як правильно доглядати за ними.

— Практичні вміння та навички догляду за кімнатними рослинами сформовані недостатньо.

— Виявляє інтерес і емоційно висловлює своє ставлення до кімнатних рослин.

Низький рівень (5 — 7 балів)

— Дитина не може називати види рослин: дерева, чагарники і квіти.

— Не завжди може виділити групи пропонованих рослин, не може аргументувати свій вибір.

— Утруднюється розповідати, як правильно доглядати за кімнатними рослинами.

— Практичні вміння та навички догляду за кімнатними рослинами не сформовані.

— У процесі практичної діяльності постійно звертається за допомогою до дорослого. Не проявляє інтерес і не висловлює своє ставлення до рослин.

Завдання 3. Визначення характерних особливостей неживої природи (проводитися індивідуально з кожною дитиною).

Мета. Визначити рівень знання характерних особливостей неживої природи.

Обладнання. Три баночки (з піском, з камінням, з водою).

Інструкція до проведення. Педагог пропонує визначити вміст баночки. Після того як дитина назве об’єкти неживої природи, пропонує відповісти на наступні запитання.

— Які властивості піску ти знаєш?

— Де і для чого людина використовує пісок?

— Які властивості каменів ти знаєш?

— Де і для чого людина використовує камені?

— Які властивості води ти знаєш?

— Де і для чого людина використовує воду?

Оцінка результатів діяльності

Високий рівень (13 — 15 балів)

— Дитина без праці визначає вміст баночок.

— Правильно називає відмінні характеристики об’єктів неживої природи.

— Самостійно розповідає про те, для чого люди використовують об’єкти неживої природи.

— При відповідях на поставлені питання проявляє творчість і фантазію.

Середній рівень (8 — 12 балів)

— Дитина в основному правильно визначає вміст баночок.

— Називає основні відмінні характеристики об’єктів неживої природи.

— Після додаткових питань дорослого наводить приклади того, як люди використовують об’єкти неживої природи.

Низький рівень (5 — 7 балів)

— Дитина допускає значні помилки при визначенні вмісту баночок.

— Не завжди правильно називає відмінні характеристики об’єктів неживої природи.

— Утруднюється при відповіді на запитання, для чого вони використовуються.

Завдання 4. Знання пір року (проводиться індивідуально або маленькими підгрупами).

Мета. Визначити рівень знання пір року.

Обладнання. Альбомний аркуш паперу, кольорові олівці та фломастери.

Інструкція до проведення. Педагог. Яка пора року тобі подобається найбільше і чому? Намалюй картинку, де буде зображено цю пору року. Назви пору року, яке настане після твого улюбленого пори року, скажи, що піде за ним і т.д.

Потім пропонує відповісти на питання «Коли це буває?»:

— Світить яскраве сонце, діти купаються в річці.

— Дерева покриті снігом, діти катаються з гірки на санчатах.

— З дерев опадає листя, птахи відлітають у теплі краї.

— На деревах розпускаються листочки, розквітають проліски.

Оцінка результатів діяльності

Високий рівень (13 — 15 балів)

— Дитина правильно називає пори року. Перераховує їх у потрібній послідовності.

— Знає характерні ознаки кожної пори року.

— Виявляє творчість, і фантазію при відповіді на питання «Яка пора року тобі подобається більше і чому?»

— По пам’яті відтворює сезонні особливості того чи іншої пори року.

— Коментує свій малюнок.

— Висловлює естетичне ставлення до природи.

Середній рівень (8 — 12 балів)

— Дитина правильно називає пори року. Іноді важко назвати їх у потрібній послідовності.

— В основному знає характерні ознаки кожної пори року, але іноді допускає незначні помилки.

— На питання «Яка пора року тобі подобається більше і чому?» відповідає коротко.

— У малюнку відображає істотні ознаки того чи іншої пори року.

— Висловлює естетичне ставлення до природи.

Низький рівень (5 — 7 балів)

— Дитина не завжди правильно називає пори року. Важко назвати їх у потрібній послідовності.

— Не знає характерних ознак різних пір року.

— Відповідаючи на запитання «Яка пора року тобі подобається більше і чому?», Називає лише пору року.

— У малюнку не може відобразити характерні ознаки того чи іншої пори року.

— Чи не висловлює естетичного ставлення до природи.

Контрольне завдання для визначення екологічно правильного ставлення дошкільників до природних явищ і об’єктів

Завдання 5. Екологічне ставлення до світу природи (проводиться індивідуально з кожною дитиною).

Мета. Визначити рівень екологічно правильного ставлення до світу природи.

Інструкція до проведення. Педагог пропонує відповісти на наступні запитання.

— Як ти допомагаєш дорослим доглядати за домашніми тваринами (якщо вони є)? Якщо у дитини немає домашніх тварин, запитуйте: «Якщо б у тебе вдома була кішка або собака, як би ти став доглядати за ними?»

— Як ти допомагаєш дорослим доглядати за мешканцями Куточка природи в дитячому садку?

— Що ти разом з дорослими можеш робити, щоб на ділянці дитячого саду завжди росли рослини?

— Як ми можемо допомогти зимуючим птахам?

Оцінка результатів діяльності

Високий рівень (13 — 15 балів)

— Дитина повними пропозиціями відповідає на поставлені питання.

— Знає, як треба доглядати за домашніми тваринами і мешканцями Куточка природи.

— Розуміє взаємозв’язок між діяльністю людини і життям тварин, птахів і рослин.

— Без праці висловлює своє ставлення до проблеми.

Середній рівень (8 — 12 балів)

— Дитина відповідає на поставлені питання.

— В основному знає, як потрібно доглядати за домашніми тваринами і мешканцями Куточка природи.

— Іноді не розуміє взаємозв’язку між діяльністю людини і життям тварин, птахів і рослин.

— Може висловити своє ставлення до проблеми.

Низький рівень (5 — 7 балів)

— Дитина не може відповідати на поставлені питання.

— Не має уявлення про те, як потрібно доглядати за домашніми тваринами і мешканцями Куточка природи.

— Не розуміє взаємозв’язку між діяльністю людини і життям тварин, птахів і рослин.

— Утруднюється висловити своє ставлення до проблеми.

Результати діагностики рівня екологічної вихованості дошкільнят експериментальної та контрольної груп представлені в таблицях 2.1., 2.2. і рис. 2.1.

Порівнюючи результати діагностики експериментальної та контрольної груп констатуємо:

1. Дошкільнята експериментальної та контрольної груп в цілому показали середній рівень сформованості екологічних знань та екологічно правильного ставлення до світу природи — відповідно 10,0 і 9,9 балів.
2. Рівень знання дошкільнят експериментальної та контрольної груп про світ тварин однаковий — 9,5 бала.
3. Рівень знання про рослинний світ і рівень екологічно правильного ставлення до світу природи у дошкільників експериментальної групи нижче, ніж у дошкільнят контрольної групи відповідно на 0,4 і 0,1 балу.
4. Рівень знань про неживу природу і пори року в дошкільнят експериментальної групи вище, ніж у дошкільнят контрольної групи на 0,5 бала.

Крім того, порівнюючи розподіл оцінок результатів діяльності дошкільнят у відсотковому співвідношенні (табл. 2.3.), робимо висновок, що в цілому показники дошкільнят з експериментальної групи більш «розкидані», у них більше, ніж у дошкільнят контрольної групи як високих, так і низьких оцінок, що ускладнює роботу з групою.

2.2. Формуючий експеримент

Метою формуючого педагогічного експерименту був вибір найбільш ефективного способу підвищення рівня почуття любові до природи старших дошкільників.

Завдання формуючого експерименту:

1) розробити комплекс заходів, на заняттях у ДОП і в повсякденному житті, щодо підвищення рівня почуття любові до природи старших дошкільників за допомогою формування на заняттях системи знань про тварин.

2) апробувати розроблений мною комплекс на дошкільнят експериментальної групи.

Результати діагностики дошкільнят експериментальної групи, отримані в ході констатуючого експерименту, дозволили конкретизувати завдання:

1. У ході формуючого експерименту була врахована різниця в рівнях сформованості почуття любові до природи в окремих дошкільнят експериментальної групи: 20% з них показали високий, а 20% — низький рівень, причому Артур З. показав високий, а Галя Ф. — низький рівень у всіх 5 завданнях. Отже, до цих дошкільнятам був особливо необхідний індивідуальний підхід.
2. При складанні комплексу занять в ДОП і самостійної діяльності дошкільників враховувалися результати по кожному з 5 завдань констатуючого експерименту. Особливу увагу було приділено розвитку тих екологічних знань, в освоєнні яких дошкільнята відчували труднощі — знання про тваринний (середній бал 9,5) і рослинному (8,6) світі, відношення до світу природи (9,4).

Заняття будувалися з урахуванням наочно-дієвого і наочно-образного сприйняття дитиною навколишнього світу. Мною були проведені цикли занять, спрямованих на розвиток почуття любові до природи (знання про світ тварин; знання про рослинний світ; знання про неживу природу; знання про пори року) і екологічно правильного ставлення до природних явищ і об’єктів.

Велике значення я надавала дослідницької діяльності дітей — проведенню спостережень. У процесі навчання я звертала увагу на те, щоб задіяти всі органи чуття дитини, а не тільки слух і зір. Для цього дітям надавалася можливість доторкнутися, понюхати оточуючі його об’єкти і навіть спробувати їх на смак, якщо це безпечно. Був проведений, зокрема, цикл спостережень за мешканцем куточка природи — хом’ячком. Велика увага приділялася спілкуванню дітей з природою: з деревами, птахами, комахами. Не можна прищепити емоційне ставлення до природи по книгах і малюнках. Дитині потрібно відчути запах трави після дощу або прілої листя восени, почути спів птахів. Тому ми постійно виводили своїх вихованців на прогулянки, екскурсії. Змістом проводяться з дошкільнятами екскурсій було обстеження прилеглої місцевості для формування уявлень про оточуючий природних умовах, рельєф місцевості, умови, екологічної обстановці, наявність тварин і рослин. Під час екскурсії діти збирали природний матеріал для колекцій, досліджували рослини, грунт, воду, камені і т.д.

Велике значення надавалося провідною формою діяльності дошкільнят — грі (сюжетно-рольові, рухливі, самостійні ігри екологічного та природничого змісту). Розвинути позитивні емоції по відношенню до природи допомагали ігри-перетворення, спрямовані на виникнення у дитини симпатії до тварин, рослин, об’єктів неживої природи.

На заняттях з фізичної культури навчанні дітей різноманітним видам рухів і ігровим вправам проводилося у вигляді імітаційно-наслідувальних рухів і ігор, в яких дитина повинна була відтворити знайомі йому образи звірів, птахів, комах, дерев і т.д. Образно-наслідувальні руху розвивають у дошкільнят творчу рухову діяльність, творче мислення, орієнтування в рухах і просторі, увагу, фантазію і т.д.

2.3. Контрольний експеримент

Мета контрольного експерименту — перевірка ефективності розробленого комплексу заходів — на заняттях і в повсякденному житті — з підвищення рівня почуття любові до природи старших дошкільників. Для визначення ефективності виконаної роботи, мною був використаний той же діагностичний матеріал, що і в констатуючому експерименті. Результати контрольного експерименту представлені в табл. 2.4 та 2.5. і Рис. 2.2.

За результатами діагностики в констатуючому і контрольному експерименті визначаємо величину зміни рівнів сформованості екологічно правильного ставлення до світу природи та почуття любові до природи у дошкільників експериментальної та контрольної груп (табл. 2.6., Рис. 2.3.).

Якісні зміни сформованості екологічно правильного ставлення до світу природи та почуття любові до природи дошкільнят експериментальної та контрольної груп представлені в табл. 2.7.

Аналіз результатів діагностики почуття любові до природи старших школярів експериментальної та контрольної груп у контрольному експерименті показує:

1. Рівень сформованості екологічних знань та екологічно правильного ставлення до світу природи підвищився в обох групах, однак динаміка його підвищення в експериментальній групі вище, ніж у контрольній по всіх п’яти показниками — і в рівнях сформованості екологічних знань, і в рівні екологічного ставлення до світу природи (Рис. 2.3., табл. 2.6.).
2. Значно зріс рівень сформованості екологічних знань та екологічно правильного ставлення до світу природи у дошкільників експериментальної групи, що показали в констатирующем експерименті низькі результати. У контрольному експерименті всі вони показали середній рівень сформованості екологічних знань і, за винятком Галі Ф., середній рівень екологічно правильного ставлення до світу природи.
3. Дані табл. 2.7 показують, що в результаті проведеного нами формуючого педагогічного експерименту оцінки результатів діяльності дошкільнят експериментальної групи, по-перше, стали менш «розкидані», по-друге, покращилися більш значно, ніж у дошкільнят контрольної групи.

Крім того, помітно змінилося ставлення дітей експериментальної групи до природних об’єктів. У процесі безпосередніх спостережень за природою в свідомість дітей залягало ясне і точне уявлення про предмети і явища природи, що в живій природі все пов’язано між собою, що окремі предмети і явища взаімообусловлівают один одного, що організм і середовище — нерозривне ціле, що будь-яка особливість у будову рослин, в поведінці тварин підпорядкована певним законам, що людина, як частина природи, наділена свідомістю, своєю працею активно впливає на природу.

Особливу турботу діти стали виявляти за мешканцями Куточка природи. Всі діти, які відчувають активний інтерес, бажання, прагнення брати участь у роботі, доглядають за тваринами не тільки під час свого чергування в Куточку природи, а й допомагають іншим дітям в інші дні. Особливу турботу діти виявляють по догляду за хвилястими папужками. Дітям дуже подобається мити годівницю, поїлки, насипати свіжий корм, а потім спостерігати за діями, поведінкою папужок. Після спостереження діти з цікавістю і захопленням розповідають вихователю і іншим дітям про побачене. Так само великий інтерес у дітей викликають акваріумні рибки.

На заняттях з екології діти стали більш уважними. Вони з інтересом слухають розповіді про тварин і рослини, задають багато додаткових, які їх цікавлять, на які вихователь з задоволенням відповідає. Знання, отримані на заняттях діти «перевіряють» у самостійній експериментальної діяльності на основі методу проб і помилок. Поступово елементарні досліди стають іграми-дослідами, в яких, як у дидактичній грі, є два начала: навчальний — пізнавальне та ігрове — цікаве. Ігровий мотив посилює емоційну значимість для дитини даної діяльності. У результаті закріплені в іграх-дослідах знання про зв’язки, властивості і якості природних об’єктів стають більш усвідомленими і міцними.

Під час прогулянок та екскурсій діти стали виявляти велику цікавість до життя птахів і комах. Стали дбайливіше ставиться до дерев, мурашникам й іншим живим істотам під час прогулянок у ліс. Тепер всі діти знають, що людина і природи нерозривно пов’язані. І від того, як людина буде любити, берегти і дбати про природу, буде залежати його подальше існування на Землі.

Отже, розроблений нами комплекс заходів щодо розвитку почуття любові до природи старших дошкільників на заняттях у ДОП і в повсякденному житті досить ефективний.

2.4. Використання практичних занять екологічного змісту при роботі з дітьми дошкільного віку

Сьогодні навчання та виховання передбачає переорієнтацію уваги з „інформаційного” впливу на діяльнісне виховання, тобто на активізацію самого вихованця в пізнавальній, ігровій, мовленнєвій, образотворчій, конструктивній, трудовій діяльності. Отже, процес виховання та навчання полягає не в нав’язуванні системи знань, умінь та цінностей, а в створенні таких умов, за яких способи дій, норми та закони стають для дитини особистісно значущими алгоритмами. При цьому варто пам’ятати: розвиток мислення дітей забезпечується їхньою практичною діяльністю. Особливістю психічного розвитку дошкільнят є те, що, не володіючи ще достатньою мірою навичками читання, письма, усного мовлення, вони, зазвичай, віддають перевагу художнім засобам самовираження. Ми пропонуємо творчі практичні вправи, які підвищують роль спостережень природничого змісту у формуванні у дітей дошкільного віку почуття любові до природи.

Структура творчих конструктивних вправ включає в себе такі складові:

1) обстеження, аналіз об’єктів, їхніх властивостей, пошук аналогів;

2) орієнтовні запитання й підказки експериментатора;

3) демонстрування зразків, творчих робіт (творчої поведінки), обговорення, взаємообмін ідеями;

4) роботу над задумом;

5) аналіз ідей, робіт, підсумок.

Пропоновані нами творчі завдання мають широкий аспект застосування, доступні за використовуваними матеріалами, тобто не залежать від рівня добробуту батьків, технічної оснащеності дитячого садка. Вони органічно пов’язані з навчальною та ігровою діяльністю дошкільнят, прості й безпечні.

Різні типи творчих завдань можна розглядати як базу для розвитку творчості, естетико-екологічної культури дошкільнят.

Розглянемо деякі з них.

1. Вправа „Домалюй”.

Вправа передбачає роботу з формами, що мають конфігурацію природних об’єктів. Форма-контур є свого роду інтерпретатором мислительних образів дітей і каталізатором процесу пізнання об’єктивної реальності, адже малюки здебільшого ще не спроможні відтворити їх без опори на форму.

Дітям ставиться завдання: за допомогою форми-контура (півкола-півмісяця, краплини, квасолини тощо) зобразити різні предмети.

Спочатку малята обстежують запропоновану форму і разом з дорослим знаходять її аналоги. Так, аналогами до форми півмісяця є гриб, їжак, сонце, човен, гора, капелюх, парасолька, півкружальце цитрини, жук, черепаха, кошик, дах, міст, голова, НЛО, танк, машина, намет тощо. Дітям демонструють зразки робіт і пояснюють, що всі зображення можна поділити на дві групи:

1) прості аналоги форми, що мають лише конфігурацію півмісяця (краплі, квасолини);

2) складні аналоги, де зображення вже складніші для побудови, хоча теж є аналогами представленої дітям форми. Для їх зображення вже застосовують метод комбінування (човен, капелюх, гриб, їжак, черепаха, кошик, парашут, танк, машина, планета, жук, метелик, повітряна куля, сніговик, світлофор, людина).

Після закінчення образотворчої діяльності обов’язково треба розглянути й проаналізувати роботи дітей. Під час виконання наступних завдань варто поступово вилучати другий і третій етапи, тобто орієнтувати вихованців на самостійне виконання за задумом.

Закінчи малюнок Квадрат — віконце, кружальце — сонце. Чи вмієш, ти, друже, Предмети впізнавати? Чи зможеш їх намалювати?

Дорослий на піску (паличкою), на асфальті (крейдою) або на аркуші паперу малює фігурки, схожі на реальні предмети. Дитина має домалювати кожну фігурку так, щоб вийшов якийсь цікавий малюнок. Дорослий пояснює вихованцеві, що фігура, намальована ним, може бути або частиною більшого предмета, або в ній треба щось змінити так, щоб вона стала схожою на якийсь конкретний предмет (спосіб «включення» та «опредмечення»). Потім варто запропонувати придумати назви малюнків і скласти за ними цікаву історію.

2. Вправа „Живі” камінці”!.

Дошкільнятам пропонують визначити характерні особливості форми різних камінців й «перетворити» їх на відомі предмети, розфарбувавши їх фарбами чи кольоровою крейдою. Усі варіанти задумів обговорюються. Спочатку діти копіюють зразки, виконані дорослим, доповнюючи їх власними елементами, а потім працюють за власними оригінальними задумами.

3. Вправа „Мозаїка з гальки”.

Дітям пропонують викласти зображення з плоских камінців, узявши за основу задуму їх контури, тобто знайти образи-аналоги до форми камінців. Усі задуми можна поділити на дві групи: прості — камінець — образ-аналог предмета (наприклад: їжак, сонце, хмара, пеньок, риба тощо); складні — комбінація аналогів — конструкція складається із кількох аналогів (камінців): квітка, метелик, гриб, котик, чоловічок тощо.

Дітям пропонують об’єднувати конструкції спільним сюжетом („У лісі”, „На галявині”, „Тварини” та ін.), що сприяє активізації їхньої діяльності.

4. Вправа „Мозаїка з насіння”.

Завдання: викласти зображення предметів із різного насіння.

Спершу шукаємо разом з дітьми аналоги до кожного з цих видів насіння.

Насіння гарбуза: око, ніс, вухо, пелюстка, крило, риб’яча луска тощо; ясена: пелюстка, стебло, хвіст, крило (птаха, літака); кукурудзи: ніс, око, зірка, виноград. Діючи за схемою, дошкільнята працюють над утіленням задуму, враховуючи підказки та запитання дорослого. Бажано комбінувати аналоги, будуючи сюжет.

5. Вправа „Аплікація із сухого листя”.

Аплікацію із сухого листя виконують аналогічно, за схемою, тобто спочатку розглядають кожний листок, шукають аналоги за кольором, формою. Наприклад: листя клена — зірка, корона, сонце, хвіст жар-птиці, спідничка; ясена — човен, пелюстка, рибка, тулуб, вухо зайця; дуба — ялинка, віник, дерево, крило, хвіст птаха; верби — пір’я, стебло, шия жирафа.

Завдяки розмаїттю форм, барв та відтінків сухих листків засобом аплікації можна відтворити силуети птахів, звірів, фігурки людей, різні споруди тощо.

Дітям можна запропонувати виконати сюжетну аплікацію («На лузі», «Акваріум» тощо). Флоромозаїка

Дітям пропонують, використовуючи різні природні матеріали (листя кукурудзи, лушпиння часнику, цибулі, шматочки березової кори, засушене листя дерев, квітів, мох тощо), «намалювати» (викласти) на дощечці (картоні) якусь цікаву декоративну або сюжетну композицію [28, с. 24-26].

Структура виконання цієї вправи аналогічна попередній схемі. Орієнтувальні підказки дорослого передбачають такі запитання: «На що схоже?», «З чим можна порівняти?», «Кого (що) нагадує?» тощо. Вони сприяють активізації експериментування з природним матеріалом, пошуку аналогів. Демонструються зразки творчих робіт, виконаних дорослим або старшими дітьми.

Після детального ознайомлення з наявним матеріалом, який виступає «центром кристалізації» майбутніх конструкцій, діти обговорюють та узгоджують сюжет, композицію; дорослий коригує колективне конструювання (малювання).

Завдання дорослих — повсякчас спонукати своїх вихованців пильно придивлятися до всього, що поруч з ними. Наприклад, педагог звертається до дітей; «Проходячи повз дуба, придивіться: земля біля нього всипана діжечками-жолудями. Зупиніться, не поспішайте. Розгляньте їх уважно. Адже це зовсім і не жолуді, а маленькі гномики — одні з них тонші, інші — товстіші. А що під ялинкою? її шишки. Шишки? Але ж це сова, а варто з’єднати ось ці дві шишки, і вже буде лисиця. Скільки таємниць ви відкриєте, якщо будете уважними до всього, що навколо вас».

ВИСНОВКИ

Спостереження — основний метод ознайомлення дітей з природою. Активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження факторів, початкових уявлень про об’єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання, планувати послідовність дій, самостійно ставити короткочасну мету спостереження, фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень, а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

Уміння організувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності.

Найбільш значущим в організації цього процесу є такі моменти:

— зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд, способи функціювання (поведінка), компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосуватися до нього, взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

— спостереження з певної теми проводяться протягом одного – трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки ому у дитини формується пізнавальний інтерес, емоційний досвід;

— в процесі сприймання природних об’єктів важливу роль відіграють емоційні почуття дитини.

Підсумовуючи все вищесказане, слід зазначити, що ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі. Всі запропоновані програми можуть бути з успіхом використані педагогами дошкільних навчальних закладів освіти і допоможуть їм в організації цікавої та максимально ефективної роботи з дітьми.

Розроблений нами комплекс заходів щодо розвитку почуття любові до природи старших дошкільників на заняттях у ДОП і в повсякденному житті досить ефективний.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про дошкільну освіту» //Урядовий кур’єр. – 2001. – №144. – С. 1 – 9
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг. ред. О.Л.Кононко. 3-тє вид., випр. К.: Світич, 2009. – 430 с.
3. Балашова С. Спостереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школярів //Початкова школа. — 2005. — № 3. — C. 19-21
4. Бех І. Д. Педагогіка і психологія // Педагогічна думка. — 1996. — №4. — С. 136-141
5. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання. – 2001. – № 10. – С. 16 – 19
6. Грущинська І. Ведення спостережень за природою як засіб ознайомлення молодших школярів з основами екологічної грамоти //Початкова школа. — 2004. — № 5. — С.33-35
7. Гуріна Р. Екологічне виховання // Народное образование. — 2004. — №6. — 147-162
8. Копейкіна О. Оглядова інформація про діючі державні регіональні авторські варіативні програми виховання і навчання дітей дошкільного віку //Дитячий садок. – 2002. – Жовтень – № 40 (184) – С. 17
9. Лисенко Н. В. Дошкільник і екологія. — К.: РУМК, 1991. – 126 с.
10. Лисенко Н. В. Екологічне виховання дошкільників — К.: Освіта, 1993. – 157 с.
11. Лисенко Н. В. Практична екологія для дітей. — Івано-Франківськ, 1999. – 203 с.
12. Лисенко Н.В., Кирста Н.Р. Педагогіка українського дошкілля: У 2 частинах: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 2006. — Ч. 1. — 302 с.
13. Лях В. Казка в екологічному вихованні молодших школярів //Початкова школа. — 2001. — № 1. — C. 63-64
14. Мазур П. Тематичні екскурсії — перший щабель у залученні молодших школярів до натуралістичної роботи //Початкова школа. — 2007. — № 6. — C. 52-53
15. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку / Відповідальний редактор З.П.Плохій. — К., 1991. — 199 с.
16. Мартиненко С.М. , Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 167 с.
17. Мелаш В. Екологія для молодших школярів // Початкова школа. — 2001. — № 5. — C. 22-24
18. Мелаш В. Екологія для молодших школярів //Початкова школа. — 2001. — № 3. — C. 47-49
19. Методичні рекомендації до програми виховання дітей дошкільного віку «Малятко» / Відповідальний редактор З.П.Плохій. — К.: Видавництво СП «СВЕНАС», 1993. — 254 с.
20. Плохій З. П. Виховання екологічної культури дошкільників. — К. — 2002. – 162 с.
21. Плохій З.П. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2001. – № – С.216 – 219
22. Положення про Всеукраїнську науково-методичну раду з екологічної освіти та виховання дітей та учнівської молоді //Освіта. — 2004. — № 35. — C. 2
23. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Академвидав», 2004. — 456с.
24. Поніманська Т.І., Дичківська І.М. Дошкільна педагогіка. Практикум: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, спеціальність «Дошкільне виховання». — К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. — 352 с.
25. Програма розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» / Науковий керівник О.Л.Кононко. — К., 2004. — 192 с.
26. Пурдя Л. Екологічна освіта і виховання молодших школярів: (З досвіду Балаклійської районної станції юних натуралістів //Початкова школа. — 2007. — № 6. — C. 14-15
27. Сапронова О. Організація фенологічних спостережень з молодшими школярами //Початкова школа. — 2000. — № 5. — C. 15-18
28. Сапронова О. Практичні завдання-дослідження як засіб екологічного виховання молодших школярів //Початкова школа. — 2005. — № 12. — C. 24-26
29. Сапронова О. Практичні завдання-дослідження як засіб екологічного виховання молодших школярів //Початкова школа. — 2005. — № 6. — C. 28-30
30. Яришева Н.Ф. Екологічне виховання дошкільників. – К.: Грамота 2001. – 233 с.
31. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – К.: Вища школа 1993. – 165 с.

 

ДОДАТКИ

Таблиця 2.1. Результати констатуючого експерименту з експериментальної групи

Імя дитини	Рівень сформованості екологічних знань								Ставлення до світу природи		Середня оцінка в балах	Загальний рівень
	про світ тварин		про рослинний світ		про неживу природу		про пори року
	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку
Таня В.	8	З	7	Н	9	З	11	З	9	З	8,8	З
Женя К.	10	З	8	З	11	З	13	У	9	З	10,6	З
Світла К.	6	Н	5	Н	8	З	10	З	7	Н	7,2	Н
Оля Г.	12	З	13	У	13	У	12	З	12	З	12,4	З
Олександр Д.	8	З	7	Н	10	З	11	З	8	З	8,8	З
Марат М.	9	З	8	З	13	У	13	У	9	З	10,4	З
Саша Л.	10	З	8	З	11	З	12	З	8	З	9,8	З
Маша С.	13	У	12	З	13	У	13	У	13	У	12,8	У
Галя Ф.	6	Н	7	Н	7	Н	7	Н	6	Н	6,6	Н
Артур З.	13	У	11	З	14	У	14	У	13	У	13,0	У
У середньому по гр.	9,5	З	8,6	З	10,9	З	11,6	З	9,4	З	10,0		З

Таблиця 2.2. Результати констатуючого експерименту з контрольної групи

Ім’я дитини	Рівень сформованості екологічних знань								Ставлення до світу природи					Середня оцінка в балах		Загальний рівень
	про світ тварин		про рослинний світ		про неживу природу		про пори року
	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах		Рівень розвитку
Катя Ш.	8	З	10	З	12	З	13	У	8		З			10,2		З
Ельвіра М.	9	З	9	З	10	З	11	З	9		З			9,6		З
Вова К.	7	Н	5	Н	8	З	8	З	6		Н			6,8		Н
Петя М.	10	З	8	З	9	З	10	З	8		З			9,0		З
Олег С.	9	З	8	З	11	З	11	З	10		З			11,8		З
Міша А.	13	У	10	З	13	У	13	У	13		У			12,4		З
Катя У.	7	Н	9	З	7	Н	10	З	8		З			8,2		З
Галя І.	7	Н	8	З	8	З	9	З	7		Н			7,8		З
Марина П.	12	З	13	У	13	У	13	У		14		У			13,0		У
Вадим Б.	13	У	10	З	13	У	13	У		12			У		12,2		З
У середньому по гр.	9,5	З	9,0	З	10,4	З	11,1	З		9,5

Таблиця 2.3. Оцінки результатів діяльності дошкільнят експериментальної та контрольної груп у констатуючому експерименті (у%)

Рівні	Рівень сформованості екологічних знань								Ставлення до світу природи		Загальний рівень по групі
	про світ тварин		про рослинний світ		про неживу природу		про пори року
	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.
Високий рівень	20	20	10	10	40	20	40	40	20	20	20	10
Середній рівень	60	50	50	80	50	70	50	60	60	60	60	80
Низький рівень	20	30	40	10	10	10	10	0	20	20	20	10

Таблиця 2.4. Результати контрольного експерименту з експериментальної групи

Ім’я дитини	Рівень сформованості екологічних знань								Ставлення до світу природи		Середня оцінка в балах	Загальний рівень
	про світ тварин		про рослинний світ		про неживу природу		про пори року
	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку
Таня В.	11	З	10	З	11	З	12	З	11	З	11,0	З
Женя К.	12	З	10	З	12	З	14	У	12	З	12,0	З
Світла К.	8	З	8	З	10	З	11	З	9	З	9,2	З
Оля Г.	13	У	14	У	14	У	14	У	13	У	13,6	У
Олександр Д.	11	З	9	З	13	У	12	З	11	З	11,2	З
Марат М.	12	З	12	З	14	У	14	У	12	З	12,8	З
Саша Л.	13	У	10	З	12	З	13	У	11	З	11,8	З
Маша С.	14	У	13	У	14	У	15	У	14	У	14,0	У
Галя Ф.	8	З	9	З	9	З	10	З	7	Н	8,6	З
Артур З.	14	У	13	У	14	У	15	У	14	У	14,0	У
У середньому по гр.	11,6	З	10,5	З	12,3	З	13,0	У	11,4	З	11,8	З

 

Таблиця 2.5.

Результати контрольного експерименту з контрольної групи

Ім’я дитини	Рівень сформованості екологічних знань								Ставлення до світу природи		Середня оцінка в балах	Загальний рівень
	про світ тварин		про рослинний світ		про неживу природу		про пори року
	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку	Оцінка в балах	Рівень розвитку
	10	З	10	З	10	З	13	У	10	З	11,2	З
Ельвіра М.	10	У	10	З	13	У	13	У	11	З	10,8	З
Вова К.	7	Н	6	Н	8	З	8	З	7	Н	7,2	Н
Петя М.	11	З	10	З	12	З	12	З	10	З	11,0	З
Олег С.	11	З	9	З	12	З	12	З	11	З	11,0	З
Міша А.	13	У	10	З	14	У	15	У	14	У	13,2	У
Катя У.	7	Н	9	З	7	Н	10	З	8	З	8,2	З
Галя І.	9	З	9	З	10	З	10	З	8	З	9,2	З
Марина П.	13	У	14	У	15	У	13	У	14	У	13,8	У
Вадим Б.	14	У	11	З	13	У	15	У	13	У	13,2	У
У середньому по гр.	10,5	З	9,8	З	11,4	З	12,1	З	10,6	З	10,9	З

Таблиця 2.6.Динаміка підвищення рівнів сформованості екологічних знань та екологічно правильного ставлення до світу природи у дошкільників експериментальної та контрольної груп 

	Рівень сформованості екологічних знань								Ставлення до світу природи		Загальний рівень по групі
	про світ тварин		про рослинний світ		про неживу природу		про пори року
	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.
Контрольний експеримент	11,6	10,5	10,5	9,8	12,3	11,4	13,0	12,1	11,4	10,6	11,8	10,9
Констатуючий експеримент	9,5	9,5	8,6	9,0	10,9	10,4	11,6	11,1	9,4	9,5	10,0	9,9
Приріст показників (у балах)	2,1	1	1,9	0,8	1,4	1	1,4	1,0	2,0	1,1	1,8	1,0
Різниця (у балах)	1,1		1,1		0,40		0,4		0,9		0,8

Рис. 2.3. Динаміка підвищення рівнів сформованості екологічних знань та екологічно правильного ставлення до світу природи в експериментальній і контрольній групах (в балах)

Таблиця 2.7.

 

Оцінки результатів діяльності дошкільнят експериментальної та контрольної груп у контрольному експерименті (у%)

Рівні	Рівень сформованості екологічних знань								Ставлення до світу природи		Загальний рівень по групі
	про світ тварин		про рослинний світ		про неживу природу		про пори року
	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.	Експ. гр.	Контр. гр.
Високий рівень	40	30	30	10	50	40	70	50	30	30	30	20
Середній рівень	60	50	70	80	50	50	30	50	60	60	70	70
Низький рівень	0	20	0	10	0	10	0	0	10	10	0	10