Актуальність теми зумовлена розвитком підприємництва як гарантії становлення ринкових відносин, оскільки малі підприємства гнучко реагують на зміну попиту, прагнуть до заповнення ринкових ніш, сприяють підвищенню рівня ВВП країни, забезпечують зайнятість та самозайнятість, роблять внесок у розвиток середнього класу. Світовий досвід показує, що одним зі шляхів піднесення економіки та підвищення добробуту населення є стимулювання розвитку малого бізнесу. Однак в Україні темпи зростання підприємництва є досить скромними, особливо порівняно з країнами з розвинутою економікою.

З посиленням уваги до людського ресурсу поняття “підприємництво” як одна з форм реалізації його потенціалу потребує систематичного дослідження. Суть підприємництва, людський ресурс та державну політику вивчає багато науковців світового рівня. Як методологічну базу дослідження використано праці вітчизняних і зарубіжних авторів: М. Армстронга, З.С. Варналія, В.Г. Воронкової, С.В. Глущенко, Г. Десслера, Л.І. Донця, Р.М. Кантер, А.Я. Кібанова, В.М. Колпакова, О.Є. Кузьміна, А.І. Кулікова, К. Неларіна, М.Г. Пивоварова, О.В. Покатаєвої, А.І. Рофе, П.С. Роббінса, С.Я. Салиги, Н.П. Тарнавської, В.В. Тертички, Н.А. Чижова, С.А. Шапіро та інших.

Розвиток малого бізнесу дає можливість розкрити підприємницький талант людини. Як зарубіжні, так і вітчизняні вчені досліджують роль людського ресурсу в малому бізнесі, оскільки подібна специфічна взаємодія між власником та людським ресурсом властива лише малим підприємствам.

Проте наявні теоретичні знання не є цілісними та потребують систематизації для того, щоб стати підґрунтям для визначення державної політики. Недостатня вивченість проблеми підприємництва призвела до хаотичного та непродуманого формування основних її засад з перших років незалежності. Збільшення кількості суб’єктів малого підприємництва в структурі господарювання дає змогу зробити висновок про те, що сьогодні малий бізнес в Україні набуває важливого значення, а тому потребує підвищеної уваги до розробки механізмів підтримки підприємницьких ініціатив людського ресурсу та програм соціальної спрямованості. Це зумовлює необхідність змін у державній політиці України як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Подальший ефективний розвиток малого бізнесу залежить від практичного втілення в життя засад державної політики.

Наявність значної кількості дискусійних питань у сфері підприємництва як невід’ємного напряму реалізації державної політики, місця у ньому людського ресурсу, а також важливість їх прикладного опрацювання зумовили вибір теми дисертації, мету й завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки отримано в межах науково-дослідних тем Класичного приватного університету: “Методологія оцінки ефективності діяльності підприємств з корпоративним управлінням” (державний реєстраційний номер 0109V001276), у ході виконання якої автором розроблено механізм підвищення ефективності захисту людського ресурсу; “Розвиток національної економіки в контексті сучасної економічної теорії” (державний реєстраційний номер 0110U006234), в якій особисто автору належить розробка пропозицій щодо підвищення імплементації заходів державної політики в господарську практику підприємництва.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та аналіз основних аспектів підприємницької діяльності людського ресурсу в контексті державної політики.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– розкрити сутність категорій “підприємництво”, “малий бізнес”, “державна політика”; дослідити роль державної політики в становленні феномену підприємництва в Україні;

– визначити сутність категорії “людський ресурс” з позицій малого бізнесу; дослідити передумови виникнення концепції “управління людським ресурсом” з урахуванням специфіки підходу до нього на підприємствах малого та великого бізнесу;

– проаналізувати світовий досвід реалізації державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу;

– визначити напрями комплексного дослідження функціонування малого підприємництва та людського ресурсу в контексті державної політики України;

– запропонувати алгоритм підвищення ефективності імплементації напрямів державної політики;

– удосконалити механізм взаємодії “держава – підприємець” у сфері соціального захисту людського ресурсу.

Об’єктом дослідження виступає процес розвитку підприємництва та людського ресурсу в контексті державної політики України.

Предметом дослідження є теоретичні й практичні аспекти розвитку підприємництва та людського ресурсу.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є використання системного підходу до вивчення проблематики реалізації потенціалу людського ресурсу через підприємницьку діяльність. Достовірність та надійність отриманих у ході проведення аналізу даних забезпечується використанням таких методів: узагальнення, аналізу й синтезу – для дослідження концептуальних підходів до визначення категорій “підприємництво”, “людський ресурс”, “державна політика”; історико-логічного – для визначення становлення концепції “управління людським ресурсом”, розвитку підприємницької діяльності в Україні; системного підходу – при виявленні особливостей впливу державної політики на розвиток підприємництва та людського ресурсу; вибірок, групування, статистичного порівняння – при проведенні аналізу показників господарської діяльності малих підприємств; графічного – для наочного зображення отриманих результатів. Симбіоз у використанні методів дослідження реалізації державної політики на малих підприємствах дає змогу забезпечити комплексний характер при вивченні предмета та вирішенні поставлених завдань.

Статистичну й фактологічну базу дослідження становлять законодавчі акти України відповідної спрямованості, матеріали Державної служби статистики України, аналітичні доповіді Державного комітету Україні з питань регуляторної політики та підприємництва, дані офіційних Інтернет-сторінок представництв малого бізнесу різних країн, публікації вітчизняних та зарубіжних науковців, результати соціологічних досліджень. Для обробки статистичної інформації, побудови таблиць і графіків використано можливості прикладних пакетів MS Word та MS Excel для ЕОМ.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в ході проведення дослідження результати вирішують науково-практичне завдання – визначення напрямів підвищення ефективності активізації підприємницької діяльності людського ресурсу шляхом удосконалення реалізації державної політики.

Основні результати, що відображають наукову новизну дослідження та виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

– запропоновано алгоритм підвищення ефективності підприємницької діяльності людського ресурсу шляхом удосконалення імплементації заходів державної політики в господарську практику в розрізі структурного, економічного та соціального аспектів, що дасть змогу підвищити результативність малого бізнесу;

удосконалено:

– підхід до визначення практичних напрямів комплексного дослідження діяльності людського ресурсу в підприємництві, що, на відміну від існуючого, ґрунтується на принципах цільової підтримки підприємництва з боку держави;

– механізм підвищення ефективності захисту людського ресурсу шляхом поєднання взаємодії держави й підприємця на реалізацію функцій управління, що, на відміну від існуючих, конкретизують вплив держави на зайнятий на малому підприємстві людський ресурс;

дістало подальшого розвитку:

– розкриття закономірностей впливу державної політики на функціонування малого бізнесу, що дало можливість дослідити роль держави політики в становленні феномену підприємництва в Україні;

– теоретичні положення щодо визначення сутності категорії “людський ресурс” з позицій малого бізнесу, що дало змогу провести порівняльний аналіз основних характеристик концепцій “управління людськими ресурсами” та “управління персоналом” і виявити провідну роль людського ресурсу в розвитку підприємництва в Україні;

– дослідження світового досвіду, результати якого дають можливість використати передові досягнення в розробці перспективних напрямів удосконалення імплементації реалізації державної політики у сферу підприємництва та розвиток людських ресурсів в Україні.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю використання запропонованих положень при розробці практичних засад державної політики у сфері підтримки людського ресурсу, що задіяний у підприємництві. Результати дисертації можуть слугувати науковим підґрунтям для розробки концепції відносин між малим бізнесом та органами державної влади, а також при розробці соціальної складової державної політики.

Основні положення дисертаційної роботи прийняті до впровадження Головним управлінням економіки Запорізької обласної державної адміністрації при розробці довгострокових пріоритетних напрямів Комплексної програми розвитку малого підприємництва в Запорізькій області – запропоновано прикладні аспекти розмежування функцій Запорізького центру зайнятості (довідка № 08-26/1227 від 08.02.2011 р.); при розробці стратегії діяльності Спілки підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України – обґрунтовано напрями підтримки підприємництва шляхом розвитку їх інвестиційної привабливості, механізмів диверсифікації, трансформації структури малого бізнесу (довідка № 105/1 від 24.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, представлені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистого дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на конференціях: Науково-практичній конференції “Корпоративна культура організацій ХХІ століття” (м. Краматорськ, 2007 р.); V Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених та студентів “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2009 р.); VII Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених та студентів “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2010 р.); VIII Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених та студентів “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2011 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено в 12 наукових публікаціях, з яких: 8 статей у наукових фахових виданнях, 4 публікації в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,72 д. а., з яких особисто автору належить 3,21 д. а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 222 сторінки. Дисертація містить 5 таблиць та 28 рисунків, 6 додатків на 12 сторінках. Список використаних джерел включає 249 найменувань і займає 29 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження суті державної політики в розвитку підприємництва” – надано визначення основних категорій та висвітлено процес регулювання діяльності людського ресурсу у сфері підприємництва з урахуванням напрямів державної політики; досліджено вплив особливостей функціонування малого бізнесу на розробку засад державної політики; проаналізовано світовий досвід реалізації державної політики у сфері підприємництва.

Аналіз наукових праць у сфері підприємництва, розвитку людського ресурсу дає можливість зробити висновок про зацікавленість науковців у дослідженні та вирішенні проблем підприємств малого бізнесу. Спираючись на аналіз господарського законодавства, статистичні та аналітичні матеріали органів державної влади, недержавних вітчизняних і міжнародних організацій, які протягом років незалежності України здійснюють дослідження стану та тенденцій розвитку підприємництва, можна говорити про те, що підприємництво як особлива складова економіки в Україні не тільки набуло певних форм, а й стало об’єктом регулювання на рівні державної політики, спрямованої на його підтримку. У державних програмах недостатньо враховано основні постулати концепції “управління людськими ресурсами”. Отже, цілісний та послідовний підхід до управління найбільш цінним активом підприємства – людським ресурсом – практично відсутній у державній політиці.

Передумовою виникнення малого підприємництва є бажання людини займатися діяльністю, що дає можливість втілювати свої ідеї в життя, обирати спосіб ведення бізнесу, управляти створеним бізнесом; забезпечує незалежність у прийнятті рішень та вимагає відповідальності за їх обґрунтованість і ризикованість. На розвиток підприємництва великий вплив справляє держава, яка реалізує свою регламентуючу функцію через розробку державної політики. У ході дослідження ролі людського ресурсу в підприємництві було виявлено, що при розробці державної політики до його визначення потрібно підходити з двох позицій: по-перше, як підприємця, який веде справу на свій ризик та сприяє збільшенню внеску малого бізнесу у ВВП країни – для цього розроблено законодавчу базу та Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва; по-друге, як задіяного персоналу, який потребує захисту з боку держави.

Аналіз діяльності малих підприємств дав змогу з’ясувати основні відмінності їх функціонування порівняно з великим та середнім бізнесом та залежно від життєвого циклу. Зважаючи на те, що одним із завдань дослідження є визначення складових, які є важливими для функціонування малого бізнесу, визначено, що основними елементами підприємницького середовища є ефективне управління трудовими ресурсами, інноваційна діяльність, фінансова система, стабільне політико-правове середовище. Узагальнюючи ці елементи, можна відзначити, що саме державна політика визначає в підсумку ефективність здійснення підприємницької діяльності та розвитку людського ресурсу.

Дослідження світового досвіду дає змогу визначити роль малого підприємництва в економіці через внесок у ВВП країни. Значна частка малого бізнесу у ВВП країни спостерігається в країнах, які мають тривалу історію розвитку підприємництва. Визначено, що загальним для всіх країн напрямом підтримки людського ресурсу, задіяного в підприємництві, є: визнання підприємництва окремою важливою складовою національної економіки; забезпечення підприємницької діяльності на законодавчому рівні; розвиток відповідної інфраструктури, спрямованої на забезпечення ефективного розвитку малого бізнесу; визнання ролі малих підприємств у реалізації підприємницьких ініціатив громадян і забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості населення.

У другому розділі – “Дослідження стану реалізації державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу” – проаналізовано динаміку показників розвитку підприємств малого бізнесу в період розвитку ринкової економіки в Україні; досліджено практичні напрями реалізації державної політики підтримки розвитку малого підприємництва; висвітлено проблеми зайнятості та розвитку людського ресурсу в контексті державної політики.

Для розуміння функціонування підприємництва виділено та проаналізовано такі показники: кількість малих підприємств на 10 тис. населення, обсяг виробленої ними продукції, чисельність зайнятого на малих підприємствах населення. Їх динаміка дає змогу зробити висновок про ефективність державної політики з підтримки розвитку підприємництва на рівні регіонів.

Статистичні дані свідчать, що створення малих підприємств не відбувалось пропорційно в кожній галузі. Так, показник малих підприємств вище від середнього по Україні (63 одиниці) спостерігається в Києві та Київській області, АР Крим, Одеській, Львівській та Харківській областях. Нерівномірність розвитку підприємництва за регіонами зумовлена в тому числі результативністю реалізації Національної програми з підтримки підприємництва. За даними Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, своєчасно було затверджено регіональні програми лише в шести регіонах: АР Крим, Вінницькій, Івано-Франківській, Кіровоградській області, Києві та Севастополі. Однак загальна кількість повністю виконаних з намічених заходів у цілому по Україні зросла за 2010 р. до 74%, на відміну від 69% за 2009 р. Незважаючи на це, показник обсягу виробленої малими підприємствами продукції впродовж 2002–2010 рр. демонструє тенденцію до зниження. Не відображає реальну ситуацію зайнятості в малому бізнесі й показник чисельності зайнятих. Визначено, що наявна прихована зайнятість – значна кількість працівників не оформлена офіційно.

Для дослідження реалізації державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу запропоновано використання напрямів, наведених на рис. 1.

Дослідження запропонованих напрямів дало змогу отримати такі результати:

– аналіз нормативно-правової підтримки людського ресурсу, задіяного в підприємництві, виявив недосконалість законодавчої бази, а саме: незважаючи на велику кількість прийнятих нормативних актів, наявний факт “правового нігілізму”; велика кількість законів фактично не впроваджені в господарську практику, це стосується й основного документа, який покликаний сприяти розвитку підприємництва в довгостроковому періоді – Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва; значна кількість прийнятих законів призвела до появи суперечностей між ними; нестабільність політико-правового поля спричиняє підвищення ризикованості реалізації проектів, пов’язаних з розвитком підприємництва та збільшення рівня його тінізації;

– підвищення інвестиційної привабливості є одним із завдань державної політики. Прикладом цьому може бути концептуальна програма “Стратегія залучення інвестицій в економіку Запорізької області на 2006–2010 роки”, при розробці якої передбачено використання багатовекторного підходу до процесу активізації інвестиційного забезпечення області. Виявлено, що найбільш привабливий інвестиційний клімат (за кількістю надходжень) має південний схід України та м. Київ, що зумовлено розвитком промисловості, кадровим потенціалом, інфраструктурою. Серед перешкод надходженню інвестицій відзначено високий рівень корупції, політичні ризики, нестабільне правове середовище.

Привабливість українського бізнесу для інвестування щороку змінюється. У 2006 р. Україна посідала четверту позицію, у 2009 р. перемістилася на сімнадцяту, а в 2010 р. – узагалі не потрапила до списку AT Kearney 30 найбільш привабливих країн для інвестицій у роздрібний бізнес. У цілому приріст сукупного обсягу інвестицій з урахуванням його переоцінки на початок 2011 р. становив 44,7 млрд дол., тобто на 11,6% більше, ніж на початок 2010 р. Приплив іноземних інвестицій в економіку України експерти ЮНКТАД пояснюють продажем державних підприємств, серед яких Укртелеком, що є монополістом на ринку телекомунікаційних послуг. Це дає змогу зробити висновок про більшу інвестиційну привабливість великого бізнесу порівняно з малим. Окрім інших факторів, це пояснюється відсутністю малих підприємств, які впроваджують інновації, частка останніх становить 7–23%, незважаючи на те, що для підтримки інноваційної діяльності створюється відповідна інфраструктура;

– аналіз фінансових результатів діяльності малих підприємств показав, що лише 58,6% з них ведуть діяльність у прибутковій зоні (на відміну від 60,1% у 2009 р.), 41,1% – збиткові (на відміну від 39,9% у 2009 р). Однією з причин такої частки збиткових підприємств є нестача коштів у підприємців для ефективного функціонування. Навіть незважаючи на те, що центром зайнятості розроблено програми підтримки підприємців, деякі банки передбачають видачу мікрокредитів. Враховуючи те, що ставки за бізнес-кредитами сьогодні становлять 16–24% річних (у тому числі на купівлю обладнання та на поповнення оборотних коштів), можна зробити висновок, що дешеві кредити на розвиток власної справи людському ресурсу будуть доступні не скоро. Крім того, податкова реформа змінила умови функціонування малого бізнесу та, на думку багатьох підприємців, зробила їх неприйнятними для подальшого функціонування малого бізнесу. Аби не поповнити лави безробітних, підприємці будуть намагатися уникати сплати великої кількості податків за рахунок зменшення бази оподаткування, тобто переведення частини бізнесу в “тінь”. Очевидною постає потреба в розробці напрямів державної фінансової підтримки людського ресурсу, задіяного в малому бізнесі, яка може стосуватися не тільки царини кредитування та субсидування підприємця;

– соціальна складова державної політики полягає в реалізації програм зайнятості, захисту та розвитку людського ресурсу. Однак зі зменшенням кількості підприємств на 10 тис. населення зменшується й кількість зайнятих у них осіб. Показовою є структура зайнятості за видами зайнятості: найбільше найнятого людського ресурсу припадає на торгівлю, на відміну від сільського господарства, готельного бізнесу, фінансової діяльності, де діяльність здійснюють власники особисто і створюється невелика кількість робочих місць.

Загалом картина працевлаштування в Україні має такий характер: на великих підприємствах задіяні 3278,7 тис. осіб працездатного населення, на середніх – 2844,1 тис., на малих – 2152,0 тис., тобто 26%. У європейських країнах цей показник перевищує 50% (рис. 2).

Якщо врахувати майже 2 млн безробітних в Україні, то показник зайнятості саме в малому бізнесі мав би бути набагато вищим. Відзначено, що велика кількість найманого персоналу не оформлена офіційно, що спотворює статистичні дані та загальну картину зайнятості в Україні. За різними оцінками, зокрема, Міністерства соціальної політики, Світового банку, Інституту демографії, у різних видах трудової діяльності нелегально зайнято від 2 млн до 4,7 млн осіб, а на малі підприємства припадає майже 95% загальної незадекларованої зайнятості.

Зважаючи на той факт, що підприємець не тільки забезпечує роботою себе, а і є роботодавцем для певної кількості людського ресурсу, він має нести соціальну відповідальність. Характерною особливістю оплати праці на підприємствах малого бізнесу є дотримання мінімального її рівня, а значну частку заробітку отримують “у конверті”. Практика зменшення офіційного фонду заробітної плати є суттєвим резервом зменшення витрат, що призводить до того, що ситуація із соціальним, у тому числі й пенсійним забезпеченням, в Україні щороку змінюється на гірше. Резюмуючи, можна зауважити, що державна політика недостатньо виконує своє завдання – сприяння збільшенню залучення людського ресурсу до підприємництва та його підтримці.

Аналіз реалізації державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу за переліченими напрямами дав змогу окреслити коло проблем у регулюванні відносин між державою, підприємцями-роботодавцями та найманими працівниками, у тому числі для забезпечення їх соціального захисту, встановлення норм і правил здійснення підприємницької діяльності, регламентування діяльності органів державної влади щодо виконання наданих їм повноважень у сфері підприємництва.

У третьому розділі – “Напрями вдосконалення державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу” – запропоновано реалізацію структурної трансформації як передумови вдосконалення підприємницької діяльності людського ресурсу; визначено напрями економічної підтримки підприємства; обґрунтовано необхідність соціального захисту людського ресурсу як одного з напрямів імплементації засад державної політики на підприємствах малого бізнесу.

Малий бізнес в Україні розвивається із часів незалежності, однак досі не вироблено дієвого механізму, який би забезпечив ефективність підприємницької діяльності. На основі проведеного аналізу підприємницької діяльності з урахуванням впливу державної політики розроблено алгоритм удосконалення підприємництва та розвитку людського ресурсу за рахунок державної політики в розрізі структурного, економічного й соціального напрямів (рис. 3).

Реалізація структурного напряму дасть змогу змінити нинішнє бачення ролі та місця підприємництва в системі економічних відносин і розвитку людського ресурсу, тобто визнати його реальним сегментом економіки. Важливими заходами в рамках цього напряму є: зміна методології збору та аналізу статистичної інформації для забезпечення підґрунтя якісного наукового аналізу розвитку підприємництва; зменшення кількості законів, які регулюють підприємницьку діяльність, та усунення суперечностей між ними; реформування системи регулювання підприємницької діяльності (рис. 4); заохочення до кооперації між великими та малими підприємствами; створення умов, за яких підприємець буде зацікавлений у розвитку бізнесу в суміжних галузях.

Наведена схема відображає суть адміністративної реформи, яка полягає в комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління та сприяє формуванню ефективної організації роботи виконавчої влади.

Не можна стверджувати, що тільки реформування системи регулювання розвитку підприємництва може бути ефективним інструментом підвищення результативності підприємницької діяльності людського ресурсу. Практичні засади реалізації державної політики повинні мати характер правил, містити чітко визначений алгоритм їх реалізації та передбачати певний рівень деталізації. Як показує практика розвинутих країн, підприємницька діяльність є механізмом, що саморегулюється; керуючись законами ринку й конкуренції, малі підприємства є ефективними регуляторами економічних процесів та місцем прикладного використання трудового потенціалу населення. Натомість надлишкове втручання держави в процеси розвитку підприємництва можуть мати негативний дезорієнтуючий характер. Там, де необхідно застосування державного впливу, повинні переважати заходи, які стимулюватимуть підприємця до суспільно необхідної поведінки.

Метою реалізації економічного напряму є забезпечення можливості розвитку малого підприємства. Спираючись на проведений аналіз, запропоновано такі шляхи реалізації цього напряму: збільшення державної підтримки малого бізнесу (надання субсидій, кредитів, державного замовлення тощо); по-друге, збільшення власного капіталу малого підприємства. Останнє можливе за умови зменшення рівня відрахувань, упровадження податкових канікул, покращення інвестиційного клімату в країні. Характер реформ, які передбачають перерозподіл важелів управління, має визначати й основне спрямування соціальних змін у суспільстві.

Обґрунтовано, що одним із заходів, які дадуть змогу підвищити захищеність працівників малого підприємства, є підвищення ефективності реалізації функції управління людським ресурсом. Запропоновано механізм, який враховуватиме вплив підприємця на задіяний людський ресурс та окреслюватиме сферу впливу держави як гаранта дотримання конституційних прав людини (рис. 5).

Поєднання уваги держави та підприємця до задіяного людського ресурсу дасть можливість збільшити ефективність використання його потенціалу та підвищити рівень захищеності.

Відповідно до запропонованого алгоритму передбачено вдосконалення соціального захисту в розрізі трьох напрямів:

а) соціально-структурного, який передбачатиме розробку механізмів подальшої реалізації захисту права людини на працю та покликаний сприяти зниженню рівня безробіття;

б) соціально-економічного, що полягатиме в забезпеченні контролю над виконанням процедури виплати заробітної плати; зменшенні рівня її тінізації; упровадженні нових прийомів у реалізацію соціального захисту людського ресурсу;

в) соціально-інституційного, який полягатиме в регламентуванні діяльності фінансових інститутів, що опікуються соціальним захистом; сприяння розвитку недержавних інститутів пенсійного страхування; розмежуванні впливу держави та підприємця на реалізацію функції управління найнятим людським ресурсом.

висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення науково-практичного завдання – дослідження основних аспектів функціонування малого бізнесу, що дасть змогу визначити напрями підвищення ефективності активізації підприємницької діяльності людського ресурсу з урахуванням впливу державної політики,

Отримані положення дали змогу сформулювати такі основні висновки та пропозиції:

1. Вивчено підходи до трактування категорій “підприємництво”, “малий бізнес”, “державна політика”. Доведено, що формування ефективної економіки країни – багатофакторний процес, одним з яких є розвиток підприємництва як джерела прикладного використання потенціалу людського ресурсу. Значення малого бізнесу полягає в сприянні підвищенню рівня зайнятості, розвитку конкуренції, насиченню ринку. Розвиваючись, мале підприємництво в Україні стає об’єктом правового регулювання та вимагає підвищення уваги до себе з боку держави. Визначено, що малі підприємства є вразливими до факторів зовнішнього середовища, вони функціонують в умовах більш жорстких, ніж великі підприємства. Саме тому малий бізнес має бути одним з ключових аспектів розробки державної політики, спрямованої на його підтримку, яка разом з ринковою кон’юнктурою зумовить напрями та темпи його розвитку.
2. Розглянуто концептуальні підходи до визначення сутності категорії “людський ресурс”. Відзначаючи важливу роль малого бізнесу в розвитку економіки, не можна не враховувати роль людського ресурсу, який є рушієм його розвитку, оскільки можливості малого підприємства в доступі до фінансування, матеріально-технічної бази досить невеликі. Натомість конкуренція серед підприємств малого бізнесу досить жорстка, й основною перевагою в ній стає саме людський ресурс з його потенціалом, амбіціями, можливістю навчання та самовдосконалення. На відміну від великих підприємств, де існує чітка ієрархія, а людина виконує лише свої визначені функції, на малих підприємствах значно ширші повноваження та рівень відповідальності. Визнання людини не лише фактором виробництва, урахування багатоплановості її інтересів, частина з яких виявляється завдяки трудовій діяльності, спричинили появу концепції “управління людськими ресурсами”, відмінність якої від концепції “управління персоналом” була проаналізована за рядом визначальних характеристик. Виявлено, що в межах державної політики перехід до нової концепції спричинив підвищення уваги до такого напряму розвитку людського ресурсу, як соціальний.
3. Досліджено досвід розвинутих країн з реалізації державної підтримки розвитку підприємництва. Результати аналізу показують, що роль малого бізнесу в підвищені добробуту країни є значною, це виражається у внеску малих підприємств у підвищення рівня ВВП країни, обсязі виробленої продукції, кількості зайнятих на малих підприємствах. Визначено, що перелічені фактори зумовлюють роль державної політики у створенні сприятливих умов для розвитку малих підприємств, основним критерієм результативності якої виступає ефективність малого підприємництва. Для її підвищення в Україні розроблено правову базу, реалізується система державної підтримки у вигляді державного замовлення, функціонують програми з покращення інвестиційного клімату в країні, досліджуються механізми найбільш продуктивної фінансової підтримки малого бізнесу та розвитку людського ресурсу, розвивається інфраструктура.
4. Визначено напрями комплексного дослідження функціонування малого підприємництва та людського ресурсу в контексті державної політики України: нормативно-правовий, інвестиційно-інноваційний, фінансовий, соціальний. У межах аналізу цих напрямів виявлено, що нормативно-правова підтримка малого бізнесу не відповідає потребам бізнесу. Незважаючи на велику кількість нормативних документів наявні суперечності між ними. Виявлено специфічні риси функціонування малого підприємства: невеликі розміри, складність доступу до сировинної бази, відсутність державної підтримки в упровадженні інновацій, невелика кількість продуктів банківського сектору, розроблених для малого бізнесу, тощо. Незважаючи на це, у цьому сегменті ринку спостерігається зростання. Протягом 2002–2010 рр. кількість малих підприємств на 10 тис. населення збільшилась на 18,87%, частка їх внеску в загальний обсяг реалізованої продукції зросла у 2010 р. до 14,2%. При цьому малі підприємства ще не набули статусу вагомої складової економіки, оскільки їх внесок у ВВП країни становить, за різними оцінками, від 5 до 16%, а кількість підприємств на 10 тис. населення – у середньому лише 63 одиниці. Малий бізнес в Україні забезпечує роботою 26% від загальної кількості зайнятих. У розрізі галузей зберігається тенденція до функціонування у сфері торгівлі, майже поза увагою залишається сільське, лісове господарство, мисливство. Відзначено низький рівень соціального захисту людського ресурсу. Виявлено, що реалізація державної політики не відповідає сучасній реальності, не враховує швидкості змін зовнішнього середовища та є залежною від політичної ситуації.
5. Запропоновано алгоритм підвищення ефективності імплементації заходів державної політики у сферу підприємництва та розвиток людського ресурсу. Визначено, що важливим аспектом забезпечення ефективності державної політики є вдосконалення структурного, економічного та соціального напрямів, підвищення уваги до яких дасть змогу на державному рівні створити сприятливі умови для ведення малого бізнесу в Україні. Вдосконалення структурного напряму приведе до зменшення тінізації, покращення зайнятості, забезпечення відповідності статистичної звітності потребам користувачів, коригування правового поля, створить умови для інтеграції з підприємствами великого бізнесу та переходу підприємницьких ініціатив в інші галузі народного господарства. Упровадження економічного напряму дасть змогу розробити фінансові механізми підтримки підприємництва, спростити податковий тиск. Аргументовано, що підвищення уваги до виділених напрямів сприятиме в національному масштабі загальному оздоровленню економіки країни.
6. Обґрунтовано, що одним з важливих напрямів удосконалення державної політики є розробка виваженої соціальної політики, яка дасть змогу вирішити широке коло проблем задіяного в малому підприємництві людського ресурсу. Запропоновано реформування соціальної складової державної політики за такими напрямами: соціально-структурний, соціально-економічний, соціально-інституційний, реалізація яких дасть можливість всебічно охопити проблеми соціального захисту людського ресурсу, який задіяний у підприємництві. Запропоновано механізм підвищення ефективності реалізації функції управління людським ресурсом шляхом поєднання сфери впливу держави й підприємця при реалізації функцій управління людським ресурсом, що окреслює повноваження підприємця та конкретизує роль держави як гаранта соціального захисту людського ресурсу.

Список Опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Павлішина Н.М. Персонал – основний рушійний механізм інноваційної діяльності малого підприємства / Н.П. Павлішина // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво : науково-виробничий журнал. – 2008. – № 3. – С. 184–187.
2. Павлішина Н.М. Розкриття сутності економічної категорії “управління персоналом” з позиції малого бізнесу / Н.М. Павлішина // Вісник Донецького університету економіки та права : збірник наукових праць / ред. кол.: В.К. Мамунтов, О.І. Амоша, Н.Ю. Брюховецька та ін. ; гол. ред. Я.Г. Берсуцький. – Донецьк : ДонУЕП, 2008. – № 1–2. – С. 195–198.

 

3. Павлішина Н.М. Персонал як стратегічний ресурс малого підприємства / Н.М. Павлішина // Проблеми економіки та управління в промислових регіонах : збірник наукових праць : в 2 т. / НАН України, Ін-т економіко-правових досліджень ; відп. ред. В.К. Мамутов. – Запоріжжя : ЗНТУ, 2008. – Т. 2: Проблеми економіки та управління підприємствами промислових регіонів. – С. 169–171.
4. Павлішина Н.М. Аналіз ролі власника / управлінця у системі управління персоналом на малому підприємстві / Н.М. Павлішина // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності : збірник наукових праць. – Маріуполь : ПДТУ, 2010. – Т. 3. – С. 138–142.
5. Павлішина Н.М. Аналіз практичних засад реалізації державної політики в Україні на сучасному етапі функціонування малого підприємництва / Н.М. Павлішина // Економіка і регіон : науковий вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. – Полтава : ПолтНТУ, 2010. – № 25-С2 (спеціальний випуск 2). – С. 76–81.
6. Павлішина Н.М. Основні засади державної політики України в сфері зайнятості на малих підприємствах / Н.М. Павлішина, Л.О. Кримська // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво : науково-виробничий журнал. – 2011. – № 2. – С. 253–257.

Особистий внесок здобувача: визначено напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості населення (0,27 д. а.).

7. Павлішина Н.М. Дослідження реалізації державної політики України у сфері підприємництва та розвитку людських ресурсів у розрізі практичних напрямків / Н.М. Павлішина, Л.О. Кримська // Економічний простір : збірник наукових праць. – 2011. – № 50. – С. 88–97.

Особистий внесок здобувача: розроблено дослідницьку модель аналізу практичних напрямів реалізації державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу (0,26 д. а.).

8. Павлішина Н.М. Перспективні напрями імплементації засад державної політики в сферу підприємництва та розвитку людського ресурсу / Н.М. Павлішина, Л.О. Кримська // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. – 2011. – № 7. – С. 31–34.

Особистий внесок здобувача: розроблено цілісну програму вдосконалення державної політики у сфері підприємництва та розвитку людського ресурсу в розрізі напрямів, а також схему реформування системи регулювання розвитку підприємництва (0,41 д. а.).