Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі міжнародний туризм розвивається значними темпами, охоплюючи зростаючу частину світового ринку товарів і послуг. Так за даними ВТО станом на 2008 рік доходи від міжнародного туризму склали 30 % світового ринку послуг. Зважаючи на останні зміни кон’юнктури світового ринку, виникає гостра необхідність в дослідженні тенденцій розвитку міжнародного туризму та аналізі причин цих коливань.

Дослідженням сфери міжнародного туризму присвячені наукові праці багатьох вчених та дослідників, таких як: Азар В.І., Безносюк В.Д., Гук Н.А., Черніна І.В., Коваленко Ю.О., Вертелєва О.В. та ін. Ними досліджувались як сучасний стан, так і проблеми розвитку сфери туристичного бізнесу в епоху глобалізації, конкурентні переваги України як об'єкта міжнародного туризму. Також висвітлювались теоретичні засади формування та функціонування світового ринку туристичних послуг.

В умовах динамічності світового ринку необхідна постійна актуалізація тенденцій розвитку міжнародного туризму для можливості зберігання власних позицій окремої країни в структурі ринку міжнародних туристичних послуг.

Міжнародний туризм є одним з перспективних напрямів розвитку світового господарства. В умовах трансформації економіки України підвищення ефективності функціонування цієї галузі набуває особливої актуальності, беручи до уваги її вплив на прибутковість та розвиток різних сфер суспільного виробництва, розв'язання широкого спектра соціально-економічних проблем країни.

Головною метою роботи є аналіз світових тенденцій розвитку міжнародного туризму, визначення місця України в структурі міжнародного туризму.

1. Аналіз розвитку системи міжнародного туризму в Україні

Конкурентний статус ринку міжнародних туристичних послуг, його кон'юнктура, неоднорідність тенденцій зростання проявляються у тому, що він розвивається в тісному взаємозв'язку з іншими сторонами міжнародного життя і реагує піднесенням або спадом темпів зростання на загальне політичне і економічне становище не тільки у світі в цілому, але й в окремих країнах та регіонах. Цим пояснюється нерівномірність розвитку міжнародного туризму в різні періоди та його специфіка по регіонах світу.

Глобалізація міжнародного туризму передбачає розгалужену мобільну структуру індустрії туристичної галузі. Вона представлена управлінськими структурами, які сформовані для цього світовим співтовариством під егідою високорозвинених країн і міждержавними інтеграційними угрупованнями. її характеризує велика кількість туристичних агентств, асоціацій, туроператорських фірм, туристичних корпорацій, структурних об'єднань, що діють на глобальному рівні.

Розвиток сучасних ринків послуг та новітньої інфраструктури сервісної економіки є вирішальним і невід'ємним компонентом господарського поступу, а рівень якості й асортименту наданих послуг є надійним показником темпів економічного зростання, технологічного прогресу й нагромадження капіталу. Визначні міста світу, концентруючи фінансові, інформаційні та управлінські функції, консолідуючи ділову активність, перебирають на себе керівну роль регулятора світогосподарських зв'язків.

В умовах переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії господарського розвитку, зростаючої взаємозалежності економік різних країн розширюється простір для туристичної діяльності. Адже посилення відкритості національних ринків, поглиблення міжнародного поділу і кооперації праці дають можливість туристичним фірмам залучати до своєї діяльності на конкурентній основі нові туристичні ресурси і повніше задовольняти зростаючі потреби в подорожах та екскурсіях. На основі проведеного в дослідженні аналізу комплексу понять і категорій ринку міжнародних туристичних послуг автор наводить розширену їх класифікацію за рівнями запровадження і функціональними взаємозв'язками з механізмами господарського поступу та сучасними напрямами розвитку туристичної галузі в умовах глобалізації.

На основі дослідження напрямів розвитку міжнародних туристичних відносин на етапі сьогодення, становлення новітньої парадигми регіональної системи міжнародного туризму відбувається на базі трьох агрегованих складових, зокрема:

1) консолідація різних сфер економічної діяльності навколо туристично-рекреаційних комплексів як особливої економічної системи, що сприяє підвищенню ефективності економіки, сталих темпів зростання та стійкості в умовах становлення постіндустріальної цивілізації;

2) виникнення стійких передатних механізмів між стимулюванням розвитку туристичної галузі в регіоні та темпами господарського поступу (насамперед у формі консолідації виробничо-наукового потенціалу та банківського капіталу, застосуванні нових форм управління й маркетингу, запровадженні моделі сталого економічного розвитку);

3) застосування новітніх інформаційних технологій в галузі міжнародних туристичних послуг, що викликане необхідністю скорочення витрат виробництва, поліпшення якості наданих клієнтам послуг, створення нових форм і методів обслуговування.

Особливостями комплексного аналізу є припущення, що в умовах вільної торгівлі Україна розглядається як держава, котра не може суттєво впливати на ціну турпродукту на світовому ринку. Це означає, що внутрішня ціна тісно пов'язана зі світовими цінами. Тобто світові ціни є визначальними для внутрішньої ціни, оскільки українські туроператори і турагентства мають можливість реалізовувати турпродукт як на внутрішньому ринку, так і експортувати ринку. У випадку, коли внутрішні ціни на турпродукт нижче за світові, українські туроператори та турагентства експортують якомога більші обсяги туристичних послуг. У разі, коли внутрішня ціна на туристичні послуги перевищує світову, українські підприємства сфери туристичного бізнесу будуть реалізовувати їх на внутрішньому ринку. Отже, світова ціна створює потенційну можливість отримати вищий прибуток. Надмірні маркетингові витрати, що, зокрема, виникають через відсутність достатніх заходів державної політики, спрямованих на просування вітчизняного туристського продукту на зовнішні ринки, дозволяють досягти подальшого зниження внутрішньої ціни.

Отже, у разі падіння внутрішньої ціни поведінка споживачів та виробників є протилежною. Виробники турпродукту потерпають від зниження ціни, оскільки у цій ситуації вони отримують менше доходів.

Важливо відзначити, що надмірні маркетингові витрати у собівартості туристичних послуг в Україні включають витрати на просування вітчизняного туристського продукту на зовнішні ринки.

Частково їх зростання спонукають недостатні заходи державної та регіональної політики, що спрямовані на розвиток сфери туристично-рекреаційних послуг.

До складових надмірних маркетингових витрат варто включити не тільки прямі витрати, але й опосередковані, пов'язані з надмірною забюрократизованістю державного регулювання: неефективною і багато етапною системою отримання дозволів, на відкриття бізнесу, неврегульованістю ринку землі та іпотеки, а також надмірно високий рівень процентних ставок у вітчизняній банківській системі.

Одним з напрямів формування додаткових маркетингових витрат є неврегульованість відносин Україна — ЄС. Проведені автором дослідження дозволили окреслити можливі сценарії формування конкурентної позиції вітчизняних експортерів туристичних послуг за умов укладання нових базових угод про партнерство і співробітництво з ЄС. Формування цільових пріоритетів і ефективної обґрунтованої стратегії виробничого й економічного розвитку регіонів має вироблятися також з урахуванням туристичної складової.

Висновки. Цілеспрямована інтеграція України до глобальної системи світогосподарських зв'язків значною мірою залежить від процесу реформування економіки України, від зовнішніх джерел фінансування та світової зовнішньоторговельної кон'юнктури, а набуття членства у СОТ, необхідність чіткої регламентації відносин з ЄС та іншими торговельно-інтеграційними угрупованнями, сприяє збільшенню вимог щодо конкурентоспроможності українських продуктів в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародному ринку. З іншого боку, в Україні зберігаються передумови для створення конкурентоспроможної економіки й зміцнення позицій на міжнародних ринках туристичних послуг. Це насамперед вигідне географічне положення, кваліфікована й дешева робоча сила, високі технології, наука й відносно ефективна система освіти. Саме тому необхідно запроваджувати нові інструменти й технології міжнародних туристичних відносин, перейти на міжнародні стандарти обслуговування, а також розробити проекти нових компонентів електронної туристичної комерції для підвищення конкурентних позицій на світовому туристичному ринку.

2. Основні тенденції розвитку міжнародного туризму та місце в ньому України

Згідно класифікації ВТО всі країни, задіяні в сфері міжнародного туризму представлені п’ятьма регіонами:

• Африка, що включає п’ять субрегіонів (Північна Африка, Західна Африка, Центральна Африка, Східна Африка та Південна Африка);
• Америка, що включає 4 субрегіони (Північна Америка, Карибські острови, Центральна Америка та Південна Америка);
• Азія і Тихий океан, що включає 4 субрегіони (Північно-Східна Азія, Південно-Західна Азія, Південна Азія та Океанія);
• Європа, що включає 5 субрегіонів (Північна Європа, Західна Європа, Центральна та Східна Європа, Південна Європа та Східна Середземноморська Європа);
• Середній Схід.

Проаналізуємо динаміку в’їзного туризму за період з 1980 року до 2009 років в розрізі вищеназваних п’яти регіонів. Кількість міжнародних туристичних прибуттів в динаміці з урахування вищенаведених рекомендацій і статистичних даних ВТО [3] наведені в таблиці 1 та зображені на діаграмі (рис.1). З таблиці видно, що починаючи з 1980 року, міжнародний туризм набуває значного розвитку, з кожним роком підвищуючи темпи свого зростання. Така позитивна тенденція спостерігалась до 2008 року. По-перше, туризм є галуззю, що приносить найшвидший прибуток, по-друге, він є каталізатором розвитку споріднених галузей, тим самим підвищуючи необхідність власного розвитку. Порівнюючи темпи зростання обсягів в’їзного туризму, можна зазначити, що найбільше зростання (в 6-7 разів ) відбулось в країнах Африки, Азії та Тихого Океану, Середнього Сходу. Країни, що не мали в наявності розвиненої інфраструктури до певного періоду, всі зусилля спрямували на її вдосконалення та розвиток, зайняли значну частку у світовому ринку туристичних послуг і стабільно її тримають. 2008 рік був досить суперечливим з точки зору зниження темпів розвитку міжнародного туризму. Дослідники ВТО виділили 3 головні причини таких негативних тенденцій:

• глобальна фінансова криза;
• зростання цін на споживчі товари та паливо;
• різкі коливання валютних курсів.

Таблиця 1

Динаміка в’їзного туризму за період з 2005 р. до 2009 р. за субрегіонами

Міжнародні туристичні прибуття, млн.
Роки	Африка	Америка	Азія і Тихий Океан	Європа	Середній Схід	Світовий ринок
2005	37,3	133,5	155,4	441,5	39,0	806,7
2006	40,9	135,7	167,8	460,8	41,0	846,2
2007	44,2	142,1	184,9	480,1	46,4	897,7
2008	45,7	147,1	184,1	487,1	55,6	919,6
2009	48,0	139,6	180,5	459,7	52,5	880,3

Так у 2009 році міжнародні туристичні прибуття скоротились на 4% в порівнянні з 2008 роком до 880млн., що перевищило їх зниження у 2008 році в порівнянні із 2007 роком, яке становило 1% на той час. Але зважаючи на динаміку в розвитку міжнародного туризму до дії вищенаведених трьох причин, можна переконливо стверджувати, що спад викликаний не внутрішніми факторами його розвитку, а зовнішніми. І саме подолання глобальної фінансової кризи дасть змогу вивести галузь туризму на зростаючі темпи його розвитку.

Рис. 2.1. Міжнародні туристичні прибуття в динаміці за субрегіонами

Україну експерти ВТО визначають, як туристичну країну зі швидкими темпами зростання даного сегменту ринку. Так станом на 2008 рік згідно даних ВТО Україна посідала 7 місце за кількістю туристичних прибуттів за рік, залишивши за собою Туреччину, Німеччину та Мексику. Світовими лідерами за даним показником є Франція, США, Іспанія, Китай, Італія, Об'єднане Королівство. Отже всі можливості у прийнятті іноземних туристів в Україні є, але незначні питомі грошові туристичні надходження не дають змоги достатньо отримати коштів від даної галузі. І це спричинило те, що відповідно до обсягів міжнародних грошових туристичних надходжень Україна не увійшла в десятку світових лідерів (США, Іспанія, Франція, Італія, Китай, Німеччина, Об'єднане Королівство, Австралія, Туреччина, Австрія). За наявними даними ВТО дані надходження на одну особу населення зросли у 2008 році в порівнянні із 2005 роком з 177,6 дол. до 227,2 дол. на особу (на 28 % ). Наочно динаміка показників представлена на рис. 4-6. Порівнюючи із середнім світовим аналогічним показником, який сягає у 2008 році 1026,5 дол. на одне прибуття, можна стверджувати, що є необхідність розвитку та активізації використання туристичного потенціалу країни.

Рис. 2.2. Міжнародні туристичні прибуття в Україну в динаміці

Рис. 2.3. Міжнародні туристичні грошові надходження в динаміці

Динаміка міжнародних туристичних грошових надходжень в Україну на одне прибуття за період з 2005 р. до 2008 р.

При цьому потрібно враховувати і рівень розвитку країни, а саме ВВП на душу населення, як один із важливих макроекономічних показників.

Рис. 2.4. Міжнародні туристичні грошові надходження в Україну на одне прибуття в динаміці

Протилежним до в’їзного туризму і надходжень від нього є показник міжнародних туристичних витрат як індикатор виїзного туризму, що є складовою частиною міжнародного туризму. Безперечно він залежить він рівня розвитку країни, що впливає на можливості туристів-резидентів отримувати послуги в сфері туризму за межами країни постійного місця проживання. З таблиці 4 помітно виділяються безперечні лідери за рівнем даного показника. Перші місця посідають Німеччина, США, Об’єднане Королівство, не порушуючи тенденцій пріоритетності і в показниках в’їзного туризму. Для аналізу були обрані декілька країн із повного переліку 50 країн-лідерів, запропонованих експертами ВТО. Порівнюючи Україну (яка станом на 2008 рік посідала 43-тє місце із 50-ти) з іншими країнами – споживачами туристичного продукту, можемо спостерігати як високі темпи зростання даного показника в абсолютному вираженні (таблиця 2), так і більш повільні, але позитивні – щодо відносного показника (таблиця 2 та рис. 4 ). Так станом на 2008 рік найбільші витрати на особу здійснюються резидентами Австрії, Об’єднаного Королівства, Нідерландів і т.д. Найменші витрати із даного переліку здійснюються резидентами Китаю, Туреччини та Єгипту, що знову ж таки пояснюється рівнем розвитку даних країн та відповідно рівнем доходу на душу населення.

Таблиця 2

Динаміка міжнародних туристичних витрат країн за період з 2004 р. до 2008 р.

Міжнародні туристичні витрати країн, млрд.дол.	Темпи росту міжнародних туристичних витрат країн, %
Країни	2005	2006	2007	2008	2005/ 2004	2006/ 2005	2007/ 2006	2008/ 2007
Україна	2,8	2,8	3,3	4,2	112,0	100,0	117,9	127,3
Німеччина	74,4	73,9	83,1	84,3	104,8	99,3	112,4	101,4
США	69,0	72,1	76,2	82,8	99,7	104,5	105,7	108,7
Об'єднане Королівство	59,6	63,1	72,3	76,2	100,0	105,9	114,6	105,4
Франція	30,5	31,2	36,7	36,4	106,6	102,3	117,6	99,2
Китай	21,8	24,3	29,8	36,0	114,1	111,5	122,6	120,8
Італія	22,4	23,1	27,3	28,8	109,3	103,1	118,2	105,5
Канада	18,2	20,5	24,8	29,0	114,5	112,6	121,0	116,9
Російська Федерація	17,4	18,2	22,3	26,7	110,8	104,6	122,5	119,7
Японія	27,3	26,9	26,5	24,9	71,5	98,5	98,5	94,0
Нідерланди	16,2	17,0	19,1	20,3	98,8	104,9	112,4	106,3
Іспанія	15,1	16,7	19,7	19,9	123,8	110,6	118,0	101,0
Австрія	8,5	9,6	10,6	10,0	71,4	112,9	110,4	94,3
Польща	4,3	7,2	8,5	8,9	113,2	167,4	118,1	104,7
Чеська Республіка	2,4	2,8	3,6	4,0	104,3	116,7	128,6	111,1
Турція	2,9	2,7	3,3	3,6	116,0	93,1	122,2	109,1
Єгипет	1,6	1,8	2,4	3,5	123,1	112,5	133,3	145,8

Рис. 2.5. Питомі міжнародні туристичні витрати українських резидентів в динаміці

Отже, на основі дослідження напрямів розвитку міжнародних туристичних відносин на етапі сьогодення, становлення новітньої парадигми регіональної системи міжнародного туризму відбувається на базі трьох агрегованих складових, зокрема:

1) консолідація різних сфер економічної діяльності навколо туристично-рекреаційних комплексів як особливої економічної системи, що сприяє підвищенню ефективності економіки, сталих темпів зростання та стійкості в умовах становлення постіндустріальної цивілізації;

2) виникнення стійких передатних механізмів між стимулюванням розвитку туристичної галузі в регіоні та темпами господарського поступу (насамперед у формі консолідації виробничо-наукового потенціалу та банківського капіталу, застосуванні нових форм управління й маркетингу, запровадженні моделі сталого економічного розвитку);

3) застосування новітніх інформаційних технологій в галузі міжнародних туристичних послуг, що викликане необхідністю скорочення витрат виробництва, поліпшення якості наданих клієнтам послуг, створення нових форм і методів обслуговування.

3. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму в Україні

У високо розвинутих країнах міжнародний туризм займає друге-третє місце щодо експортних галузей економіки (Австрія, Швейцарія, Данія, Франція), а в країнах із середнім розвитком економіки (Іспанія, Греція, Португалія) — перше місце.

Зазначена статистика є вкрай важливою для України, оскільки тенденції до скорочення експорту товарів і послуг призвели у 2008 році до від'ємного сальдо торгового балансу (у 2009 році позитивне сальдо торгового балансу утримується лише за рахунок скорочення імпорту товарів) та до утворення від'ємного сальдо платіжного балансу.

Протягом І кварталу 2010 р. Україну відвідали 3,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 5 % або 222,6 тис. осіб менше, ніж за аналогічний період 2009 року.

Зменшення обсягів в’їзного потоку у І кварталі 2010 р. відбулося за рахунок зменшенню числа поїздок за всіма мотиваціями.

Зменшення службових поїздок відбулося в основному за рахунок скорочення кількості подорожуючих з країн: Білорусії (↓на 18 % або на 1,3 тис. осіб), Польщі (↓на 8 % або на 2 тис. осіб), Росії (↓на 10 % або на 5,1 тис. осіб), Словаччини (↓на 79 % або на 14,7 тис. осіб).

Зменшення організованого туризму відбулося в основному за рахунок скорочення кількості подорожуючих з країн: Білорусії (↓на 50 % або на 5,6 тис. осіб), Польщі (↓на 21 % або на 2,9тис. осіб), Росії (↓на 31 % або на 12,9 тис. осіб).

Зменшення в’їзного турпотоку з країн СНД відбулося за рахунок скорочення кількості подорожуючих з країн: Білорусії (↓на 20 % або на 92 тис. осіб), Азербайджану (↓на 8 % або на 1,3 тис. осіб), Вірменії (↓на 13 % або на 1,4 тис. осіб), Молдовії (↓на 17 % або на 157,5 тис. осіб), Таджикистану (↓на 23 % або на 2 тис. осіб).

Збільшення в’їзного турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок зростання кількості подорожуючих з країн: Угорщини (↓на 35 % або на 59,7 тис. осіб), Німеччини (↓на 6 % або на 1,8 тис. осіб), Румунії (↓на 2 % або на 5,7 тис. осіб).

Зменшення приватного туризму відбулося в основному за рахунок скорочення кількості подорожуючих з країн: Білорусії (↓на 20 % або на 85,1 тис. осіб), Молдовії (↓на 17 % або на 15,2 тис. осіб), Польщі (↓на 15 % або на 83 тис. осіб), Словаччини (↓на 10 % або на 11,2 тис. осіб).

Виїзний турпотік у І квартал 2010 р становив 3,3 млн. осіб, що на 3 % або на 111,1 тис. осіб більше, ніж за аналогічний період 2009 року.

Збільшення обсягів виїзного потоку у І кварталі 2010 р. відбулося за рахунок зростання числа поїздок за всіма мотиваціями.

Збільшення службових поїздок туризму відбулося за рахунок зростання кількості подорожуючих за такими напрямами: Росія (у 2,5 разів або 29 тис. осіб), Туреччина (на 17 % або на 0,8 тис. осіб).

Збільшення організованого туризму відбулося за рахунок зростання кількості подорожуючих за такими напрямами: Єгипет (на 33 % або на 14,6 тис. осіб), Ізраїль (на 38 % або 1,1 тис. осіб), ОАЕ (на 64 % або на 4,9 тис. осіб), Росія (у 4 рази або на 66,3 тис. осіб), Туреччина (на 14 % або 2 тис. осіб), Таїланд (на 32 % або на 0,9 тис. осіб).

Приватні поїздки збільшились за рахунок зростання кількості виїжджаючих українців до Білорусії (на 6 % або на 10,7 тис. осіб), Польщі (на 44 % або на 223,7 тис. осіб), Румунії (на 5 % або 5,6 тис. осіб), Угорщини (на 1,7 % або на 5,9 тис. осіб), Єгипту (у 7 раз або на 9,7 тис. осіб), Італії (на 23 % або на 2,8 тис. осіб), Чехії (на 15 % або на 1,7 тис. осіб).

Зменшення виїзного турпотоку в країни СНД відбулося в основному за рахунок скорочення кількості подорожуючих за такими напрямами: Білорусь (↓на 3 % або на 5,8 тис. осіб), Молдова (↓на 18 % або на 77,6 тис. осіб), Росія (↓на 4 % або на 41 тис. осіб).

Збільшення виїзного турпотоку в країни ЄС відбулося в основному за рахунок зростання кількості подорожуючих за такими напрямами: Польща (на 34 % або на 201,2 тис. осіб), Іспанія (на 20 % або на 0,9 тис. осіб), Німеччина (на 36 % або на 13,2 тис. осіб), Румунія (на 5 % або на 5,1 тис. осіб).

Рейтинг 10 головних країн виїзного туризму:

Слід зазначити, що розвиток міжнародного туризму як експортної галузі не несе фінансових ризиків, які зазвичай притаманні при експорті товарів та послуг. При цьому, іноземним туристам можна реалізувати товари та послуги всередині країни, які не можна реалізувати на зовнішньому ринку.

Крім надходжень від туризму, до державного та місцевих бюджетів надходять кошти у вигляді податків і зборів від реалізації товарів, робіт та послуг, які супутні туризму: транспортні перевезення, страхові та банківські операції, інформаційні, експертні послуги. Туризм сприяє розвитку національних ремесел.

Прийняті останніми роками керівні документи на різних рівнях управління у сфері туризму визначають два головні напрями і, відповідно, цілі розвитку туристичної галузі в Україні: перший — становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, другий — формування конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту. За першим напрямом документами передбачено вживання заходів з упровадження ефективних методів управління та механізмів фінансово-економічного регулювання, стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць. У результаті очікується збільшення частки туристичної галузі у ВВП та надходжень від туристичної діяльності до державного та місцевих бюджетів.

Другий напрям — популяризація національного туристичного продукту, досягнення світових стандартів у наданні туристичних послуг, а також спрощення процедур, зокрема, митних, візових тощо, під час їх отримання іноземними туристами. Це сприятиме активізації участі України в міжнародному поділі праці, очікується також, що вона посяде провідні позиції на світовому ринку туристичних послуг [4].

Проте, в основному декларативний характер державних та регіональних програм розвитку туризму (Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року — Указ Президента України від 10.08.1999 №973/99, Державна програма розвитку туризму на 2002¬2010 роки — постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 №583, Заходи щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму — розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №390-р та інші нормативно-правові акти) не сприяє реальному зростанню кількості туристів, надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Аналіз цих документів показує, що туризму в економіці України відведено дещо обмежену роль, увага зосереджується переважно на економічній та зовнішньоекономічній його компонентах.

Зважаючи на євроінтеграційні устремління України, державна політика у сфері туризму, повинна бути скоригована згідно з документами ВТО, а також прийнятими на їх основі рекомендаціями Ради Європи з питань сталого розвитку туризму, серед яких: "Генеральний курс для сталого і екологічно-безпечного розвитку туризму", "Політика сталого туризму на природоохоронних територіях", "Політика розвитку сталого та екологічно безпечного туризму на прибережних територіях". Прийняття світових та європейських стандартів розвитку туризму сприяло б не тільки соціально-економічному зростанню України, а й створенню передумов для сприйняття її світовим співтовариством як рівноправного партнера.

Одним з найважливіших напрямів державної підтримки має стати істотне збільшення притоку інвестицій, які забезпечать будівництво нових та реконструкцію вже існуючих елементів інфраструктури туризму. На сьогоднішній день Україна являє собою крупний в Європі і практично не освоєний іноземними капіталами ринок туристичних послуг. Для залучення у вітчизняний туристичний бізнес капіталу з-за кордону необхідно вирішити ряд проблем, а саме: стабілізувати економічне законодавство; спростити бюрократичні процедури, які виникають при реєстрації і відкритті іноземних або спільних підприємств; сприяти прозорості земельних аукціонів; створити, в цілому, імідж держави, привабливої для туристів.

Вважаємо необхідним створити умови для розвитку зеленого туризму, оскільки він може стати важливим фактором вдосконалення всієї соціальної сфери села та закріплення і працевлаштування тут молоді, покращення життя мешканців при збереженні самобутніх ознак, які притаманні сільській місцевості. Тим паче, що для його розвитку є необхідні передумови, так як значна кількість рекреаційний і туристичних ресурсів зосереджена в сільській місцевості (при цьому житловий фонд сіл нашої країни нараховується 6,2 млн житлових будинків, з яких 99,9% перебуває у приватний власності [9, с. 260]). Також необхідно звернути увагу на духовну спадщини українського народу, в якій поєднуються народні обряди, звичаї, народна творчість, промисли, народна архітектура, український побут і ремесла, які при раціональному використанні можуть стати родзинкою туристично-рекреаційної галузі нашої країни.

Не менш вагомим напрямом роботи у розвитку туристичної галузі України є використання сучасних методів просування туристичного-рекреаційного продукту. Дослідження всесвітньої туристичною організації (ВТО), яка обрала для аналізу декілька країн, виявили закономірність між збільшенням видатків на рекламу і наступними надходженнями від туризму за п' ять років. Збільшення урядових видатків на рекламу тільки на 1 дол, приносять в державну казну 493 дол. від видатків іноземних туристів і близько 74 дол. — від нових податкових надходжень [10, с. 28].

На наш погляд, доцільним також було б створення зведеного каталогу, який містив би інформацію про: особливі природні, історичні і архітектурні об' єкти, що допомагає зробити відвідування цих міст незабутнім; авіа, залізничне і автобусне сполучення; загальну кількість і тип готельних номерів й інших видів короткотермінового розміщення; середній ціновий діапазон, сезонний а також тижневий рівень завантаженості різних міст розміщення; можливості для організації конгресів, включаючи тип приміщень, організації харчування, забезпеченості електроприладами; ресторани в районі; агентства по оренді автомобілів; безкоштовні туристичні засоби якщо такі є в наявності; наявний медичний персонал; рекреаційні можливості; короткотермінові виставки; щорічні заходи; банківські установи.

Також вважаємо за потрібне приділити особливу увагу підготовці висококваліфікованих кадрів туристичної індустрії. Оскільки відсутність необхідних кваліфікованих кадрів на ринку готельних послуг є однім з факторів, що пояснюють неефективну організацію праці в готелях. Недостатня кількість фахівців туристичного супроводу та їх невідповідність кваліфікації суттєво ускладнює належне використання об'єктів культурної спадщини.

Висновки

Глобальна економічна криза негативно вплинула на сферу міжнародного туризму. Але враховуючи попередні багаторічні позитивні тенденції і зрушення в розвитку даного сегмента світового ринку послуг експерти ВТО розробили прогноз щодо майбутнього галузі міжнародного туризму. Так у 2020 році кількість туристичних прибуттів за прогнозами буде становити 1,6 млрд., тобто спеціалістами прогнозується значне зростання ємкості світового туристичного ринку. Оскільки Україна в даній сфері не є країною-аутсайдером, то яку частку туристичного ринку вона охопить, буде залежати, насамперед, від дій держави, від вчасного спрямування політики на активізацію використання туристичного потенціалу як самої країни в цілому, так і кожного регіону.

Вирішення цих проблем сприятиме успішному розвитку міжнародного туризму в нашій державі.

Підсумовуючи, зазначимо, що туризм, інтегруючи майже всі галузі економіки, потребує формування державного підходу до розвитку міжнародного туризму, який буде сприяти розквіту економічного і соціального стану та позитивному іміджу України.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про туризм» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nau.kiev.ua/
2. Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.unwto.org
3. Волочай О. Організація внутрішнього та міжнародного туризму // Бухгалтерія. — 2004. — 6 вересня. — С. 64-69
4. Кокіна В. Туризм та екскурсії: час рівнятися на кращий міжнародний досвід // Урядовий кур'єр. — 2008. — 13 березня. — С. 14-15
5. Пестушко В. Успіхи міжнародного туризму // Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 11-12. — С. 44
6. Смаль І. Міжнародний туризм: динаміка і тенденції розвитку// Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2010. — № 36. — С. 4-6