Вступ

1. Розвиток грошово-кредитної системи в країнах СНД

2. Огляд банківського сектору Молдови

3. Сучасний стан грошової і валютної політики Республіки Молдова

4. Інструменти грошової політики

5. Грошовий дохід ринку. Міжбанківський грошовий ринок

6. Валютний ринок

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Колишні соціалістичні країни (постсоціалістичні) здійснюють перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової. До групи країн з перехідною економікою належать країни СНД, Балтії, Центральної та Східної Європи (колишні члени РЕВ) і Китай. Особливість перехідної економіки полягає в тому, що вона вже не є плановою, але ще й не набула усіх характеристик ринкової економіки. У такій економіці діють механізми обох типів систем і водночас важливу роль відіграють неекономічні фактори розвитку.

Процес трансформації в перехідних економіках передбачає створення грошово-кредитної системи, що відповідає потребам розвитку ринкової економіки, забезпечує ефективність виробництва та включення національної економіки в міжнародний поділ праці. Вирішення цих завдань потребує трансформації існуючих і створення нових необхідних елементів та структур грошово-кредитних систем. Нових форм та якості набирає грошово-кредитна політика держави, спрямована передусім на забезпечення фінансової стабільності через використання непрямих методів регулювання.

Важливим напрямком формування національної ринкової економіки у країнах СНД стало створення самостійних грошових систем. Національні валюти запроваджено в Росії (1992 р.), у Вірменії, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Туркменістані (1993 р.), в Азербайджані, Узбекистані (1994 р.), у Грузії, Таджикистані (1995 р.), в Україні (1996 p.).

Тема: «Розвиток грошово-кредитної системи в Молдові».

1. Розвиток грошово-кредитної системи в країнах СНД

У переважній більшості держав СНД спостерігається тенденція до зниження курсу національних валют стосовно долара США. Вкрай негативно вплинула на економіку країн СНД фінансова криза 1998 та 2008 рр. В результаті кризи істотно знизилися курси національних валют у Білорусі — у 2,1 раза, Киргизстані — на 46,4 %, Молдові — на 74, Таджикистані — на 30,6, в Україні — на 52,3 % [3, с. 118].

Одним із негативних наслідків перетворень в економіках країн СНД стала інфляція, що відзначалася винятково високими темпами і дестабілізувала економіку.

Основні чинники інфляції:

— лібералізація цін (з 1 січня 1991 р. було запроваджено нові оптові прейскуранти на основні сировинні матеріали);

— високий рівень монополізації економіки, що давало можливість запровадити монопольне ціноутворення;

— різке зменшення обсягів виробництва внаслідок розпаду єдиного народногосподарського комплексу СРСР;

— здійснення у великих обсягах грошової емісії для покриття касових розривів державних бюджетів;

— ажіотажний попит на споживчих ринках [3, с. 119].

Протягом 1992-1996 pp. індекс споживчих цін в Україні збільшився в 42,5 тис. разів, у Білорусі — у 39,6 тис, Вірменії — у 26,4 тис, Казахстані — у 21,6 тис, Таджикистані — у 15,4 тис, в Азербайджані — у 13,5 тис, у Росії — у 2,2 тис, Молдові — у 1,5 тис, Киргизстані — у 941, в Узбекистані в 1992-1995 pp. — у 4,7 тис, у Туркменістані в 1992-1994 pp. — у 4,2 тис. разів [3, с. 119].

Інфляційні процеси досягали апогею на етапі найбільш радикальних перетворень: у Росії — у 1992 р., у Вірменії, Киргизстані, Молдові, Таджикистані та в Україні — у 1993 р., в Азербайджані, Білорусі, Казахстані й Узбекистані — у 1994 р. І хоча в наступні періоди темпи збільшення споживчих цін сповільнилися, інфляційна тенденція збереглася. У першому кварталі 1998 р. середньомісячний приріст інфляції становив в Азербайджані 0,7 % (у відповідному періоді 1997 р. — 1,1 %), у Вірменії — 1,5 (1,8), Білорусі — 3,5 (6,5), Грузії — 0,6 (1,0), Казахстані — 1,0 (1,3), Молдові — 0,6 (1,3), Росії — 0,9 (1,6), Таджикистані — 1,4 (7,8), в Україні — 0,7 % (1,1 %) [3, с. 120].

Невід'ємними елементами нових кредитних систем у країнах СНД є комерційні банки. В умовах зниження обсягів прямого державного фінансування вони покликані вирішувати питання кредитування економіки. Проте фінансова криза дуже обмежує їх можливості.

Щоб забезпечити ефективний розподіл ресурсів у ринковій економіці, потрібні механізми визначення реальної вартості капіталу та переливання капіталів між сферами економіки. Формування таких механізмів передбачає розвиток фінансового ринку. У багатьох країнах важливим інструментом мобілізації фінансових ресурсів для розвитку виробництва стали такі інститути фінансового ринку, як фондові біржі. Масштаби їх діяльності визначаються насамперед глибиною процесів приватизації у країні.

У країнах Центральної та Східної Європи одним з пріоритетних завдань ринкових реформ стало формування ефективної системи кредитно-грошового регулювання, що дає можливість прискорити вирішення проблем фінансової стабілізації, стимулювання інвестиційної активності, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, стабілізації рівня життя населення. Щоб вирішити ці завдання, необхідно здійснити цілеспрямовану реформу фінансової системи.

У ринковій економіці фінансовий сектор перебуває в центрі мобілізації та розподілу ресурсів, ціноутворення й оцінки ризику. У плановій економіці функції мобілізації коштів виконує податкова система, а фінансова — примітивна і пасивна — ігнорує чинники ризику і пристосовується до планових запитів кредитів. Тож реформа і розвиток фінансового сектору життєво важливі для системних реформ. Країни Центральної та Східної Європи реформі фінансової системи приділяють основну увагу.

Складовою політики стабілізації у країнах, що зазнали значних темпів інфляції, було здійснення грошових реформ. Прикладом успішного здійснення грошової реформи у Словенії було запровадження національної грошової одиниці. 25 червня 1991 р. було проголошено мораторій незалежності Словенії. Виконуючи його, Скупщина Словенії прийняла пакет із шести законів щодо становлення власної грошової системи. Було віддруковано купони без назви грошової одиниці за підписом Міністерства фінансів, бо Національного банку на той час ще не існувало. У Словенії було створено спеціальну парламентську комісію з питань грошової політики [9, с. 170].

У жовтні 1991 р. Скупщина Словенії ухвалила закон про національну валюту, назвавши її толар. Грошова реформа здійснювалась у два етапи.

На першому етапі югославські динари обмінювали на словенські купони за курсом 1:1. На той час у Словенії був введений так званий політичний курс динара до німецької марки — 1:13. Курс толара було оголошено у співвідношенні 1:32, проте це не дестабілізувало ситуацію [9, с. 170].

Народний банк Словенії узяв на себе функцію Центрального банку, вилучивши всю динарову готівку і безготівкові баланси. Через тиждень, коли курс толара стабілізувався, було здійснено його ревальвацію (1 динар : 0,8 толара), щоб захистити нову валюту від динарової інтервенції.

Ці кроки вживалися за порадою консультантів ЄБРР та американських фінансових кіл. Допомогу надавав також Федеральний банк Німеччини. Словени використали німецьку модель, пристосувавши її до своїх умов.

На другому етапі банк запровадив в обіг повноцінні купюри. Толар вдалося стабілізувати і зробити його конвертованим. Інфляція зменшилася з 20 до 1,5-4 % на місяць [9, с. 171].

Обмінний курс національної валюти стосовно вільно конвертованої валюти було встановлено вищим за реальний паритет купівельної спроможності з метою зміцнення довіри до національної валюти і створення тим самим сприятливих умов для збільшення експорту.

Банківська система більшості країн з плановою економікою на початку реформування мала такий вигляд: фінансова система включала центральний і комерційний банки, що обслуговують підприємства, ощадний банк, що приймає вклади від громадян і займається кредитуванням (здебільшого іпотечним) індивідуальних клієнтів, зовнішньоторговельний банк, що здійснює операції з іноземною валютою, і страхову компанію. Вони перебували у власності держави. Процентні ставки були, як правило, дуже низькі і ще нижчі — за депозитами фірм та іпотечними кредитами. Гроші з рахунків в ощадному банку зазвичай спрямовувалися у виробничий сектор через Центральний банк. Керування в умовах ризику, політика ціноутворення, критерії доцільності не відігравали ролі в розподілі ресурсів, нормуванні та контролі, в організації потоків фінансової інформації. Норми бухгалтерського обліку не відповідали узвичаєним стандартам, не було незалежного аудиту. Діяльність центрального і комерційного банків, ринку цінних паперів регламентувалася законодавством, а клієнти кредитно-фінансових установ не мали навичок спілкування з ринковими структурами.

Стратегічним напрямком реформ у кредитній сфері країн Центральної і Східної Європи стала принципова відмова від монополії держави на банківські послуги, організаційно оформлена у переході до дворівневої банківської системи. На першому рівні перебував Центральний державний банк, на другому — комерційні банки та інші фінансові інститути (мають право здійснювати окремі банківські операції). Рівні банківської системи нового типу відносно виокремлені, але у функціонуванні взаємозалежні й утворюють єдиний сектор грошово-кредитної економіки.

Особливу увагу у реформуванні банківського сектору було приділено створенню ефективної системи правового регулювання і контролю за діяльністю фінансової системи. На початковому етапі реформ у регіоні було прийнято закони про Центральні банки, про банки і банківську діяльність, про фінансові інститути та інші, що регулюють основні види діяльності цього сектора економіки.

Центральні банки в країнах Центральної та Східної Європи виконують певні функції.

1. Макроекономічне регулювання — контроль за зміною грошової маси в обігу і відповідно за стабільністю національної валюти. Для цього використовуються такі інструменти:

— офіційні дисконтні ставки;

— норма обов'язкових мінімальних резервів, що депонуються в центральних банках (резервні вимоги);

— рефінансування банків і кредити уряду;

— валютні інтервенції: операції з державними цінними паперами;

— установлення цільових орієнтирів на збільшення грошової маси;

— кількісні кредитні обмеження.

2. Регулювання і здійснення нагляду за діяльністю інститутів, що надають банківські послуги, за такими основними критеріями:

— достатність капіталу,

— якість активів з урахуванням ступеня ризику,

— якість менеджменту,

— ліквідність,

— прибутковість.

3. Комерційна діяльність, що здійснюється як безпосередньо, так і через участь у капіталах банків країни (переважно колишніх державних). Ця сфера діяльності центральних банків зі зміцненням ринкових відносинах у країнах зазначеного регіону постійно скорочується, хоча в умовах перехідного періоду відмовлятися від неї повністю не можна [9, с. 173-174].

Згідно із законодавством країн Центральної та Східної Європи основна і виняткова функція комерційних банків — залучати і розміщувати на принципах вільної ринкової конкуренції тимчасово вільні кредитні ресурси юридичних осіб та населення. Ця функція перебуває під контролем і регулюється центральними банками.

До основних видів операцій комерційних банків належать:

— залучення вкладів юридичних і фізичних осіб;

— розміщення вкладів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності й строковості;

— відкриття і ведення банківських рахунків юридичних і фізичних осіб, їх касове обслуговування;

— купівля-продаж іноземної валюти;

— інкасація коштів, платіжних і розрахункових документів;

— видача банківських гарантій [3, с. 127].

Комерційні банки мають право також здійснювати довірче керування коштами та іншим майном за угодою із юридичними і фізичними особами, операції з цінними паперами, лізингові операції, надавати консультаційні послуги.

Особливості створення комерційних банків та їх функціонування зумовлені передусім характером трансформаційних процесів, що відбуваються в економіках країн регіону. Основні з них — неоднорідність фінансових установ, нерівноправне їх становище щодо можливостей отримати фінансові ресурси.

Крім цього, регіональна і функціональна спеціалізація та обмеження чисельності клієнтів, що користуються послугами одного банку, перешкоджали підвищенню ефективності банківської системи, посиленню конкуренції. Хоча нові закони розширили сферу діяльності банків і дали змогу створити нові банки, фінансова система була нерозвине-ною. У Польщі, наприклад, на 40 тис. чол. було лише одне відділення банку, тоді як у Західній Європі одне відділення обслуговувало 10-15 тис. чол. У фінансовому секторі зайнято всього 1,2 % робочої сили. Він не спроможний здійснювати велику кількість операцій, швидкість розрахунків порівняно зі стандартами ринкових країн низька [3, с. 128].

Югославська банківська система розвивалася інакше. Після ліквідації в 1971 р. монопольної структури до 1988 р. було створено близько 360 нових банків, що належали, як правило, асоціаціям підприємств, які водночас були основними клієнтами. До банків центральної банківської системи входили Національний банк Югославії і вісім регіональних національних банків.

В Югославії та Польщі у 80-х роках істотно збільшилися валютні депозити. За валютні зобов'язання у країнах Центральної та Східної Європи відповідав звичайно центральний або зовнішньоторговельний банк. Девальвація призвела до помітного скорочення валютних ресурсів. Національний банк Югославії зазнав втрат, що становили 60 % усього капіталу, а польський "Банк Хандловий" втратив суму в сім разів більшу, ніж його капітал [3, с. 130].

Важкою спадщиною стали борги підприємств і субсидії на позички під нерухомість. Вони завдали серйозних збитків у перші роки сповільнення економічного зростання за порівняно високих капіталовкладень. У жодній країні неможливо точно оцінити ці втрати, і вони, звичайно, збільшуються, поки тривають економічні реформи. У деяких країнах внутрішня заборгованість знизилася через інфляцію.

Можливості позабанківського фінансування у країнах Центральної і Східної Європи були обмежені. Виняток становили взаємні кредити, обсяг яких істотно збільшився у 80-х роках із розширенням самостійності підприємств. У Югославії вони стрімко збільшувалися протягом 80-х років, в Угорщині — у 1988 р. зі здійсненням жорсткої грошової політики, а в Польщі у середині 90-х років вони перевищили банківські кредити. Хоча цей процес якоюсь мірою можна вважати показником нормального розвитку комерційних відносин, взаємні кредити за відсутності оцінки ризику (особливо при монополістичній структурі торгівлі) загальмували макроекономічну стабілізацію і раціоналізацію виробничої діяльності, а також породили загрозу системної неплатоспроможності. Ринок цінних паперів почав розвиватися наприкінці 80-х років, але роль його поки що незначна через нечіткість права власності і нерозробленість процедур банкрутства [3, с. 131].

Реформи фінансового сектору у країнах Центральної та Східної Європи породили багато проблем. Передусім треба зазначити, що реформувати фінансовий сектор у цих країнах було складніше, ніж у країнах із ринковою економікою, оскільки необхідно було не просто лібералізувати фінансову діяльність, а кардинально її перебудувати і пожвавити. Існуюча система банківських розрахунків технічно й організаційно потребувала удосконалення. Необхідно було переглянути процентні ставки і правила оподатковування кредитно-фінансових установ, посилити механізми мобілізації капіталу і розробити нову кредитну політику. Банкам та їх клієнтам потрібні були належна інформаційна система, незалежний фінансовий контроль, які б забезпечували законодавчо процедуру стягнення боргів і розв'язання інших проблем. Держава повинна була встановити розумний контроль за фінансовими інститутами і регулювати їх діяльність, заохочуючи до конкуренції. Нарешті, у перехідний період життєво важливо мати механізми контролю за грошовим агрегатом, адже забезпечити ефективний макроекономічний контроль неможливо без розв'язання проблем надлишкової грошової маси, дефіциту державного бюджету і бюджетів підприємств, нагромадження безнадійних боргів і скорочення валютних резервів.

Інша проблема, перед якою постала банківська система, пов'язана з розподілом банківських та інших фінансових послуг, зокрема гарантоване розміщення і продаж цінних паперів, вкладення капіталу в цінні папери й у страхові поліси. У розвинених індустріальних країнах історично склалася певна спеціалізація посередницьких функцій, хоча останнім часом універсальні банки пропонують широкий набір подібних послуг. Банківським структурам, що формуються в перехідних економіках, нелегко розширювати сферу послуг, оскільки керувати універсальними банками і контролювати їх діяльність набагато складніше, ніж спеціалізованими установами.

2. Огляд банківського сектору Молдови

У 2005 році загальні банківські активи збільшилися на 31,5%, до USD 1,4 млрд., завдяки значному збільшенню обсягів кредитування, які зросли в порівнянні з попереднім роком на 28,8%. Загальна сума банківських зобов’язань збільшилась в порівнянні з попереднім роком на 35,7%, до USD 1,17 млрд., в результаті збільшення депозитів фізичних осіб на 39,7%, сума яких досягла USD 501 млн., та зростання корпоративних депозитів на 69,7%, сума яких досягла USD 372 млн. Загальна сума акціонерного капіталу в цьому секторі склала USD 235 млн., що на 13,8% вище у порівнянні з попереднім роком. Більш дрібні молдовські банки збільшили свій акціонерний капітал, в результаті чого частка іноземних інвестицій зменшилась на 0,65%, до 50,6% [13].

У 2005 році у секторі продовжувалась тенденція до консолідації. Хоча на п’ять найбільших банків припадає майже 70% загальної суми активів у секторі, багато дрібніших банків зростали такими ж швидкими темпами, як і великі банки, орієнтуючись на клієнтів та пропонуючи привабливі продукти. Загалом, капітал молдовських банків збільшився за останній рік, що призвело до позитивного впливу на їх фінансову стабільність та їх здатності зменшувати ризики, пов’язані з банківськими операціями. П’ять найбільших банків контролюють 70% ринку.

Якість кредитного портфеля країни покращилась за останній рік завдяки консолідації внутрішніх систем контролю та покращенню внутрішніх процедур, пов’язаних із створенням резервів на погашення прострочених кредитів. В результаті цього відсоток прострочених кредитів скоротився до 4,3%, покращившись у порівнянні з попереднім роком на 2,6%. Загалом, банківська система є стабільною і характеризується високими рівнями прибутковості та помірними кредитними ризиками. Хоча прибутки дещо зменшилися, середній прибуток на акціонерний капітал залишався високим у 2005 році і був на рівні 17,34% (на 0,47% нижче в порівнянні з попереднім роком). Дохідність активів складала 3,16% (на 0,56 нижче в порівнянні з попереднім роком) [13].

У 2005 році середні відсоткові ставки по кредитах та депозитах зменшилися відповідно на 1,66% та 1,86%. Це негативно вплинуло на чисту маржу відсотків, яка зменшилася на 2,04%, до 6,42% — все ще привабливий рівень у порівнянні з іншими ринками у регіоні. Отже можливість отримувати синдиковані кредити від іноземних банків буде одним з ключових питань для молдовських банків у майбутньому. Тому банки, які сьогодні мають можливість отримувати іноземні кредити, знаходяться у виграшному становищі.

Відсоткові ставки по кредитах та депозитах зменшуються, але діапазон залишався на досить високому рівні – 6,42%

Рис. 2.3. Відсоткові ставки в Молдові (2005 р.) [13]

У 2005 році частка кредитів в іноземній валюті зменшилась з 42% дo 37%. Чисті кредити та фінансовий лізинг зросли на 28,8%, досягнувши USD 748 млн. Хоча все ще переважають кредити юридичним особам, частка яких у загальному портфелі банківського сектору складає 90%, відбувається зростання сегменту кредитування фізичних осіб, який має величезний потенціал для зростання. Переважають кредити юридичним особам.

Споживчі кредити зросли в минулому році на 183%, досягнувши USD 58,3 млн. (USD 17 000 на душу населення), що все ще є низьким показником навіть в порівнянні з сусідньою Україною (USD 133 000 на душу населення) або Росією (USD 240 000 на душу населення). Іпотечні кредити, кредити на будівництво та ремонт житла збільшились на 49%, до USD 51 млн., визначивши ще один перспективний сегмент в банківському секторі Молдови [13].

Рис. 2.4. Розподіл кредитів за секторами (2005 р.) [13]

Серед комерційних банків найбільшим банком в Молдові є Agroindbank, загальна сума активів якого на кінець січня 2006 року складала USD 301 млн. (на 31% більше у порівнянні з попереднім роком). Усі великі банки змогли збільшити свої активи завдяки залученню нових депозитів. Державний банк Banka De Economii, який є другим найбільшим банком у Молдові з 486 відділеннями, збільшив свої активи на 45% завдяки збільшенню депозитів юридичних осіб на 130% та депозитів фізичних осіб на 47%. Viktoriabank, третій найбільший банк Молдови, який має лише 12 відділень в країні, у 2005 році збільшив свої активи лише на 17% (що є нижче середнього показника для галузі, який складає 31,5%) [13].

Agroindbank є найбільшим банком із сумою активів USD 301 млн.

Банки із сумою активів понад USD 100 млн. та з розвинутою мережею представництв змогли розширити свою діяльність в основному за рахунок залучення грошових коштів від юридичних та фізичних осіб, тоді як більш дрібні банки були змушені використовувати ринки капіталу для залучення додаткових кредитних ресурсів.

Прикладами таких банків можуть служити Fincombank та Eximbank, кожен з яких має лише п’ять відділень і активи у розмірі трохи більше USD 70 млн. Ці банки вирішили збільшити свій акціонерний капітал відповідно на 39% та 29%. Провідними фінансовими установами з точки зору збільшення суми активів у 2005 році були Banka De Economii (45%), Mobiasbanka (68%), Energbank (43%), Investprivatbank (49%) та ProCredit (44%) [13].

Більшість банків у Молдові надають повний спектр банківських послуг і працюють з широкою клієнтською базою. Банк Mobiasbanka забезпечив собі гарну репутацію в Молдові як лідер кредитування як юридичних, так і фізичних осіб. У той же час, найбільший банк Молдови, Moldova Agroindbank, вже надає багатьом своїм клієнтам, в тому числі, малим підприємствам, спеціалізовані послуги.

Таким чином, у банківському секторі вже має місце тенденція до розробки спеціалізованих продуктів, що відповідають специфічним потребам специфічних категорій клієнтів. Наприклад, ProCredit є фінансовою установою, яка вже давно обрала цю маркетингову стратегію. Він чітко позиціонував себе у секторі малого та середнього бізнесу, який є сегментом з величезним потенціалом, враховуючи культуру підприємництва у Молдові. Прості процедури видачі кредитів та ретельно розроблені продукти для цільового сегменту дозволили цій компанії збільшити свій кредитний портфель у 2005 році, збільшивши, таким чином, свої активи на 44% [13].

Дрібні банки почали реалізовувати свій потенціал, маючи чітке позиціонування

У 2005 році прибуток на акціонерний капітал молдовських банків залишався на високому рівні і складав 17,34%. Ми прогнозуємо, що у 2006-2007 роках прибуток на акціонерний капітал в цілому по галузі залишиться на цих рівнях. Можливо, що він лише трохи зменшиться у 2006 році, оскільки все більше банків збільшують свій акціонерний капітал, як цього вимагає Національний банк, намагаючись збільшити свої кредитні портфелі [13].

Банки збережуть рівень прибутковості, якого вони досягли у 2005 році.

Очікується, що Національний банк Молдови буде продовжувати робити жорсткішою кредитно-грошову політику, прагнучи знизити інфляцію, але, тим не менше, грошова маса, ймовірно, продовжуватиме зростати через значні надходження грошових коштів від молдаван, що працюють за кордоном. Тому ми прогнозуємо, що купівельна спроможність населення продовжуватиме зростати, стимулюючи подальше зростання у сегменті роздрібної торгівлі. Очікується, що сектор приватного бізнесу, який відіграє важливу роль в економіці Молдови, спричинить додаткове зростання банківського сектору, особливо банків, що спеціалізуються на обслуговуванні підприємств малого та середнього бізнесу. Для того щоб зберегти конкурентоспроможність, все більше банків продовжуватимуть зосереджуватися на більш вузьких категоріях клієнтів і розроблятимуть спеціалізовані продукти, щоб задовольнити унікальні потреби своїх клієнтів.

Очікується подальше зростання сегментів роздрібної торгівлі та малого і середнього бізнесу.

3. Сучасний стан грошової і валютної політики Республіки Молдова

Грошова і валютна політика на 2009 р. розроблено відповідно до Закону про Національний Банк Молдови № 548-XIII від 21 липня 1995 р. і має своїм завданням аналіз і оцінку грошової і валютної політики на 2008 р., а також визначення основних завдань грошової і валютної політики на 2009 рік. Основний завдання є забезпечення підтримки стабільності цін, грошова і валютна політика Національного Банку Молдови в 2009 р. спрямована на утримання рівня інфляції в межах 9.0% на кінець року, із можливим відхиленням на +/- 1.0 відсотком [14].

Основним завданням грошової і валютної політики на 2008 р. було утримання рівня інфляції в межах 10.0% на кінець року. Інфляція за січень – листопад 2008 р. становила 7.5%, у т.ч. ціни на продовольчі товари зросли на 6.5%, на непродовольчі – на 3.4%, на послуги надані населенню – на 16.0%. Рівень інфляції у листопаді 2008 року порівняно з листопадом 2007 р. становив 8.5%, ціни на продовольчі товари збільшилися на 8.0%, на непродовольчі – 4.2% і на послуги населенню – 16.2% [14].

У еволюції споживчих цін у період січень — листопад 2008 р. позначилися два етапи:

а) до кінця травня 2008 р. споживчі ціни зросли значно, досягнувши з початку року 7.4%, а в порівнянні з травнем 2007 р. — 16.9%. Зростання цін на даному етапі було зумовлено:

– значним подорожчанням продовольчих товарів як наслідок вторинних наслідків несприятливих кліматичних умов в 2007 р. в Молдові і в регіоні;

зростанням цін на енергетичні ресурси і тарифів на послуги, викликані еволюцією світових цін;

збільшенням пропозиції грошей у зв'язку зі зростанням припливу валюти і різкого підвищення банківського кредиту.

б) в червні – липні було зареєстровано дефляція в 2.0%, згодом в серпні, вересні, жовтні і листопаді 2008 р. спостерігалося помірне зростання споживчих цін — на 0.7%, 0.6%, 0.8%, 0.0% відповідно, що зумовило зниження рівня інфляції з початку року до 7.5% і річний рівень інфляції – до 8.5% [14].

Зниження рівня інфляції стало можливим в результаті ухвалення Національним Банком і Урядом Республіки Молдова певних спільних дій таких як, жорсткість грошової і бюджетно-податкової політики, а також підтримку ринку заснованого на принципах вільної конкуренції. Наступними чинниками, які сприяли зниженню рівня інфляції у вересні – жовтні, були зниження ціни на нафту на міжнародному ринку і позитивні наслідки високого врожаю 2008 року. Ціни виробників промислових товарів за 10 місяців 2008 р. зросли на 6.2%, у т.ч. в гірничодобувній промисловості ціни збільшилися — на 13.9%, у переробній промисловості – на 4.6%, у електро- і тепло енергетиці, газ і водопостачання – на 41.6% [14].

Аналіз ситуації і чинників, які посилають у наступному періоді еволюцію споживчих цін, дозволяють прогнозувати те, що інфляція до кінця року буде в межах 10.0%.

Макроекономічна ситуація

Валовий внутрішній продукт (ВВП) у січні – вересні 2008 р. становив 43534.0 млн. леїв в поточних цінах, при зростанні на 7.6% в реальному вираженні порівняно з аналогічним періодом 2007 року. У січні — вересні 2008 р. обсяг продукції сільського господарства становив 12016.0 млн. леїв, на 27.3% в реальному вираженні порівняно з аналогічним періодом 2007 року.

Обсяг промислової продукції у січні — жовтні 2008 р. становив 21776.9 млн. леїв, на 2.8% в реальному вираженні порівняно з відповідним періодом 2007 року. У січні — вересні 2008 р. інвестиції в основний капітал становили 9575.1 млн. леїв, збільшившись на 9.0% в реальному вираженні порівняно з аналогічним періодом минулого року. Середньомісячна заробітна плата одному працівникові в національної економіці за січень – жовтень 2008 р. становила 2474.9 леїв, збільшившись на 24.1% порівняно з аналогічним періодом 2007 р. Роздрібна торгівля, здійснювана комерційними організаціями за січень – жовтень 2008 р., становила 17365.4 млн. леїв, зареєструвавши реальне зростання на 13.1% порівняно з відповідним періодом минулого року. Обсяг платних послуг, наданих населенню офіційно зареєстрованими підприємствами у січні – жовтні 2008 році становив 9141.0 млн. леїв, збільшившись в реальному вираженні на 0.2% порівняно з аналогічним періодом минулого року. За січень – жовтень 2008 року в національний публічний бюджет надійшло доходів у сумі 20383.2 млн. леїв, що становить 105.3% щодо намічених цілей на цей звітний період. Витрати національного публічного бюджету становили 20645.4 млн. леїв, чи 93.9% щодо передбаченого бюджету за десять місяців 2008 р. [14].

Відмітимо, що порівняно з аналогічним періодом 2007 року доходи збільшилися на 15.6%, а витрати – на 20.3%. За 10 місяців 2008 р. національний публічний бюджет зареєстрував дефіцит у розмірі 262.2 млн. леїв. На 30 листопада 2008 р. внутрішній державний борг становив 3510.23 млн. леїв, зменшившись на 238.43 млн. леїв порівняно з 31 грудня 2007 року [14].

Платіжний баланс

За перші 9 місяців 2008 р. дефіцит поточного рахунку платіжного балансу Республіки Молдова становив 776.06 млн. доларів США, на 68.5% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це збільшення сталося за рахунок збільшення дефіциту торгівлі товарів і послуг до 2392.45 млн. доларів США (на 54.6% більше порівняно з 9 місяцями 2007 року). Позитивне сальдо за доходами і поточним трансфертам в обсязі 1616.39 млн. доларів США покрили дефіцит від зовнішньої торгівлі товарів і послуг на 67.6% [14].

Баланс послуг за 9 місяців 2008 року зареєстрував позитивне сальдо у розмірі 20.02 млн. доларів США, знизившись на 21.0% щодо 25.34 млн. доларів США зареєстрованих в аналогічному періоді минулого року. Баланс доходів зареєстрував позитивне сальдо у сумі 473.13 млн. доларів США (на 64.5% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року). В доходах від інвестицій відтік перевищив приплив на 113.42 млн. доларів США. Доходи від резидентів які працюють за кордоном оцінили в розмірі 639.0 млн. доларів США. Баланс поточних трансфертів зареєстрував позитивне сальдо у сумі 1143.26 млн. доларів США, на 43.1% більше щодо 9 місяців 2007 р. – приплив збільшився на 45.8% і становив 1248.04 млн. доларів США, а відтік – на 84.8% досягнувши 104.78 млн. доларів США. Поточні трансферти працівників за кордоном оцінили в розмірі 803.65 млн. доларів США [14].

Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами платіжного балансу був закритий вперше в першому півріччя 2008 р. із чистим припливом у сумі 413.77 млн. доларів США. Прихід прямих іноземних інвестицій в національну економіку було оцінено чистою вартістю в 307.70 млн. доларів США, з яких 158.29 млн. доларів США – в статутному капіталі.

Позики, які контактуються ззовні банками протягом першого півріччя 2008 року становили 60.82 млн. доларів США, а економічних агентів інших секторів – 182.90 млн. доларів США. Національний банк Молдови отримав транш у сумі 18.88 млн. доларів США з наданого кредиту МВФ і погасив 11.01 млн. доларів США попередніх позик [14].

Уряд Республіки Молдова отримав кредити у сумі 17.60 млн. доларів США, погашення становили 16.16 млн. доларів США, суми переоформлені відповідно до умов Паризького клубу кредиторів становили 14.10 млн. доларів США, з яких по основного боргу – 9.67 млн. доларів США.

Зовнішній борг Республіки Молдова на 30 червня 2008 становив 3752.44 млн. доларів США, з яких 973.36 млн. доларів США – державний борг і гарантований державою, 2779.08 доларів США – негарантований борг приватного сектора [14].

4. Інструменти грошової політики

У 2008 році Національний Банк Молдови, в якості основних інструментів грошово-кредитної політики, використовував базисну ставку і норму обов'язкових резервів.

У 2008 році, було затверджено зміну у законодавстві, яка стосуються базисною ставки. У відповідність з цим, базисна ставка стала ставкою для основних короткострокових грошово–кредитних операцій, яка використовується як максимальна ставка в операціях зі стерилізацією надлишкової ліквідності і відповідно – мінімальна ставка рефінансування банків. Національний Банк Молдови встановлює базисну ставку залежно від виконання основних завдань, ситуації на грошовому, валютному і кредитному ринку, еволюції національної економіки, ситуації в світі, очікувань прогнозів в економіці Республіці Молдова.

Протягом 2008 р. проявилися два основних етапи у змінах базисної ставки.

Перший етап – до травня місяця 2008 року, коли темп річної інфляції зареєстрував 16.9%. З метою зміни тренду і утримування інфляції на рівні 10.0%, Національний Банк Молдови збільшив втричі базисну ставку:

1. 31 січня 2008 року на 2.5 процентних пункти до 16.0%;

2. 12 березня 2008 року на 1.0 процентних пункти до 17.0%;

3. 23 травня 2008 року на 1.5 процентних пункти до 18.5% [14].

З огляду тимчасовим періодом в 3 – 6 місяці між прийняттям рішення і його впливом на основні завдання, Національний Банк Молдови зберіг базисну ставку до вересня місяця 2008 року. Пізніше Національний Банк Молдови прийняв такі рішення:

1. 25 вересня 2008 року знизив базисну ставку на 1.5 процентних пункти до 17.0%;

2. 27 листопада 2008 року знизив базисну ставку на 1.5 процентних пункти до 15.5%;

3. 18 грудня 2008 року знизив базисну ставку на 1.5 процентних пункти до 14.0% [14].

Рішення про розмірі базисною ставки, затвердженої Адміністративною радою Національного Банку, були адекватні економічній ситуації в країні, доказом була зміна тренду інфляції і повернення її нижче 10.0% в жовтні 2008 року.

Продаж сертифікатів НБМ.

Протягом 2008 року Національний банк Молдови в рамках операцій на відкритому ринку використовував як основний інструмент зі стерилізацією надлишкової ліквідності сертифікати Національного банку Молдови (РНБ). На аукціонах проведених з оголошенням мінімальної ціни, Національним банком Молдови були повністю акцептовані заявки банків. У 2008 році Національним банком Молдови були випущені РНБ зі термінами погашення 28, 14 і 7 днів. У червні місяці 2008 року Національний банк Молдови призупинив розміщення сертифікатів НБМ зі терміном погашення 28 днів, пропонуючи до продажу на аукціонах сертифікати зі термінами погашення 7 і 14 днів. Середньомісячне сальдо операцій зі стерилізацією надлишкової ліквідності у січні—листопаді ц.р. становило 1256.9 млн. леїв, з максимальним обсягом зареєстрованим в лютому місяці – 1772.2 млн. леїв і мінімальним в травні 2008 року – у розмірі 1130.9 млн. леїв. Відсоткові ставки на операції зі стерилізацією встановлювалися Національним банком Молдови залежно від зміни базисної ставки. Середньомісячна відсоткова ставка операцій зі стерилізацією надлишку ліквідності перебувала в діапазоні 15.83% — 18.34% річних, середня ставка за 11 місяців 2008 року становила 17.23% річних [14].

Обов'язкові резерви.

Норма обов'язкових резервів, будучи із основних інструментів регулювання рівня ліквідності на грошовому ринку застосовуваних НБМ в 2008 року, постійно переглядалася відповідно до зміни базисної ставки. Так, відповідно до рішення Адміністративного ради НБМ від 12 березня 2008 року норма обов'язкових резервів по залучених коштах у молдавських леях, так і в вільно конвертованій валюті було збільшено на 1.0 відсотковий пункт й встановлено на рівні 16.0% від розрахункової бази, починаючи з періоду спостереження залучених коштів 6 — 20 квітня 2008 року. Рішенням від 23 травня 2008 р. Адміністративний рада затвердила поетапне збільшення норми обов'язкових резервів на 6.0 процентних пункти у встановлені терміни:

— 21 червня – 5 липня 2008 року — у розмірі 20.0% від розрахункової бази;

— 6 липня – 20 липня 2008 року — у розмірі 21.0% від розрахункової бази;

— 21 липня – 5 серпня 2008 року — у розмірі 22.0% від розрахункової бази [14].

Таким чином, основним чинником, який вплинув на приріст обсягу обов'язкових резервів за 9 місяців ц.р., стало підвищення норми обов'язкових резервів. В умовах зміни тренду інфляції, зниження інфляційних очікувань і повернення прогнозованої інфляції в рамки цільового орієнтування на 2008 рік, Адміністративним радою НБМ було внесено такі зміни:

1. Відповідно до рішенням від 25 вересня 2008 року була знижено норму обов'язкових резервів на 1.5 процентних пункти і встановлено на рівні 20.5% від розрахункової бази, починаючи з періоду спостереження залучених коштів 6 — 20 жовтня 2008 року.

2. Відповідно до рішення від 27 листопада 2008 року була знижено норму обов'язкових резервів на 1.5 процентних пункти і встановлено на рівні 19.0% від розрахункової бази, починаючи з періоду спостереження залучених коштів 21 листопада – 5 грудня 2008 року.

3. Відповідно до рішення від 18 грудня 2008 року була знижено норму обов'язкових резервів на 1.5 процентних пункти і встановлено на рівні 17.5% від розрахункової бази, починаючи з періоду спостереження залучених коштів 21 грудня 2008 – 5 січня 2009 року [14].

Величина обов'язкових резервів в MDL періоду спостереження залучених коштів 6 – 20 листопада 2008 року, підтримувана банками у період 21 листопада – 5 грудня 2008 року, становила 3170.0 млн. леїв, збільшившись на 1171.6 млн. леїв (58.6%) порівняно з резервами що підтримувалися банками наприкінці 2007 року. На 30 листопада 2008 року обов'язкові резерви підтримувані банками в вільно конвертованій валюті (ВКВ) становили 119.1 млн. доларів США і 133.2 млн. євро, що вище на 51.3 млн. доларів США (75.7%) і на 63.9 млн. євро (92.2 %) стосовно до 31 грудня 2007 року [14].

Постійні переваги.

У режимі функціонування постійних переваг Національний банк Молдови протягом 2008 року продовжив надавати банкам кредити і депозити “овернайт”.

У січні — листопаді 2008 року банки часто зверталися за депозитним перевагою “овернайт”, в основному наприкінці періоду підтримки обов'язкових резервів. Середній залишок депозитів “овернайт” становив 52.0 млн. леїв, збільшившись на 19.8% порівняно з аналогічним періодом 2007 року.

В умовах достатньої ліквідності, спостерігається у банківській системі в аналізованому періоді, кредитна перевага “овернайт”, яка не часто використовувалося банками. Середній залишок кредитів “овернайт” у січні – листопаді 2008 року був на рівні менше 3% аналогічного показника минулого року, в межах 4.7 млн. леїв, що на 88.0% вище ніж за відповідний період минулого року.

5. Грошовий дохід ринку. Міжбанківський грошовий ринок

Протягом 11 місяців 2008 року обсяг операцій на міжбанківському грошовому ринку становив 13628.1 млн. леїв і збільшився порівняно з тим самим періодом минулого року на 20.1%. Основний обсяг операцій на міжбанківському сегменті, традиційно було подано тільки міжбанківськими кредитами / депозитами і становив 13345.3 млн. леїв (97.9% із загального обсягу). Відсоткові ставки по міжбанківським операцій мали тенденцію зростання, від 12.83% до 19.56% річних, як результат, що проводилася Національним Банком Молдови політики відсоткових ставок [14].

Середній термін по операціям на міжбанківському ринку в аналізованому періоді становив приблизно 4 дня, відповідаючи рівню минулого року.

Індекаційні відсоткові ставки на міжбанківському ринку.

Крива дохідності показника CHIBOR протягом 11 місяців 2008 року поводилася адекватно ситуації на грошовому ринку, відображаючи тенденцію зростання протягом майже всього періоду, зі значним збільшенням у другій половині року, як наслідок зростання відсоткових ставок по інструментам грошової політики Національного Банку Молдови. На 30 листопада 2008 року індикативні міжбанківські відсоткові ставки становили: CHIBOR “овернайт” – 18.09%, CHIBOR на 1 місяць – 20.02% і CHIBOR на 3 місяці – 20.86%.

Ринок державних цінних паперів (ГЦБ).

Протягом 2008 року Національний Банк Молдови виконував положення Закону, діючи як банкіра і фіскального агента держави. Обсяг ГЦБ у зверненні на кінець листопада 2008 р. становив 1296.8 млн. леїв за ціною купівлі та зменшився на 119.6 млн. леїв порівняно з кінцем минулого року. Процентна ставка по ГЦБ зі терміном погашення до одного року проданих на аукціонах протягом 11 місяців 2008 року, зросла порівняно з тим самим періодом 2007 року становила 17.83% річних [14].

Динаміка грошових агрегатів.

За період з січня по листопад 2008 року грошова база збільшилася на 17.0%, чи на 1622.0 млн. леїв і становила 11159.2 млн. леїв. Зростання грошової бази зумовлене збільшенням грошей у зверненні на 398.1 млн. леїв і банківських резервів на 1224.0 млн. леїв. Зростання грошової бази було зумовлено купівлею іноземної валюти з зменшення надмірних коливань обмінного курсу національної валюти. З метою зниження інфляційного тиску, Національний Банк Молдови збільшив норму обов'язкових резервів із одного боку, тим самим, збільшивши обсяг нейтралізованої ліквідності на рахунках банків, а з сторони, збільшивши грошову базу. За період з січня по листопад 2008 року грошова маса M2 (гроші в зверненні + депозити в леях) збільшилася на 14.9% порівняно з кінцем 2007 року становила 21145.7 млн. леїв. У структурі грошової маси M2 залишок вкладів в національній валюті становив 14064.5 млн. леїв (зростання на 20.1%), тоді як сальдо грошей у зверненні зросло на 398.0 млн. леїв (6.0%) [14].

Значний вплив на динаміку готівки мали такі фактори:

• видачі з депозитних рахунків громадян (39.6%),
• виплати дивідендів, доходів, амортизація і купівля Державних цінних паперів (22.5%),
• виплати пенсій, посібників страхових компенсацій (14.9%)
• на купівлю іноземної валюти від фізичних осіб (8.9%).

Грошова маса M3 (М2 + депозити в іноземній валюті) збільшилася на 11.9% за цей період і становила 30601.7 млн. леїв, у тому числі депозити в іноземній валюті зросли на 508.7 млн. леїв. Залишок вкладів на кінець листопада становив 23520.5 млн. леїв, збільшившись на 20.3% порівняно з аналогічним періодом 2007 року, в тому числі депозити в національній валюті зросли на 31.5%, тоді як депозити в іноземній валюті (виражені в леях) зросли на 6.8% [14].

Середньозважена відсоткова ставка за депозитами в національній валюті за цей період становила 17.86%, а за депозитам в іноземній валюті вона становила 9.35%, збільшившись на 2.81 і 3.40 відсоткових пунктів, відповідно [14].

За одинадцять місяців 2008 року сальдо кредитів економіку зросло на 4005.5 млн. леїв порівняно з 31 грудня 2007 року становило 24889.3 млн. леїв (чи на 19.2% , тоді як у січні—листопаді 2007 року, зростання становило 44.2%), у тому числі кредити в національній валюті збільшилися на 3214.2 млн. леїв (27.3%) і кредити в іноземній валюті зросли на 791.3 млн. леїв (8.7%) [14].

В аналізованому періоді середньозважена відсоткова ставка за кредитами в національній валюті становила 20.80%, а за кредитам в іноземній валюті 11.87%, збільшившись на 1.97 і 0.96 відсоткових пунктів, відповідно.

Грошово – кредитна політика, що проводиться Національним Банком Молдови в 2008 року, була спрямована на вилучення надлишку ліквідності й одночасно на зниження пропозиції готівки і мала на меті зміну тренду інфляції, що вплинуло на грошові агрегати.

Протягом січня-листопада 2008 року грошова база зросла на 17.0%, порівняно з 41.3% в 2007 року. Грошова маса М2 і М3 у січні-листопаді 2008 року збільшилися лише на 14.9 і 11.9% відповідно, тоді як у січні — листопаді 2007 М2 і М3 зросли на 34.4 і 31.1%. Гроші у зверненні в 2008 року зареєстрували найнижчий зростання 6.0% порівняно з 17.9% в 2007 року. Зниження темпів зростання грошових агрегатів в 2008 року порівняно з 2007 роком послабило зрослий попит на товари і послуги і дозволило змінити тренд інфляції [14].

6. Валютний ринок

Динаміка основних показників на внутрішньому валютному ринку у січні-листопаді 2008 року залежала, в основному, від збільшення обсягів ліквідності в іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку на тлі збереження значних притоків валюти до країни та нестабільності на валютному ринку з урахуванням зростаючого міжнародного дисбалансу на зарубіжних ринках.

Протягом звітного періоду, офіційний обмінний курс молдавської леї щодо долара США зміцнився на 8.3% (з 11.3192 на січня 2008 року до 10.3795 леїв за один долар США на кінець листопада 2008 року) й стосовно до євро — на 19.6% (відповідно, з 16.6437 леїв за один євро до 13.6844 леїв за один євро) [13].

З початку року по 3 вересня 2008 року офіційний обмінний курс молдавськогї леї зріс на 14.7% щодо долара США. Починаючи з 4 вересня 2008 року, під впливом зрослого попиту на іноземну валюту, особливо з основних імпортерів енергоресурсів, офіційний обмінний курс молдавської леї щодо долара США, змінив свій тренд, знизившись на 7.6 відсотка, з 9.6507 на 3 вересня 2008 року до 10.3795 молдавських леїв за долар США за станом на 30 листопада 2008 року [13].

Основними чинниками, які призвели до збільшення обсягу ліквідності іноземної валюти на внутрішнім валютному ринку, є:

• Збільшення нетто пропозиції іноземної валюти від фізичних осіб на 59.7%, яке на кінець вересня становило 1885.9 млн. доларів США;
• Збільшення нетто припливу приватних іноземних кредитів, грантів і технічної допомоги на 16.7%, який на кінець вересня становило 212.6 млн. доларів США;
• Збільшення нетто припливу прямих інвестицій, портфельних інвестицій і позик, виданих афілірованим особам на 67.4%, який на кінець вересня становив 250.5 млн. доларів США [13].

Протягом січня – листопада 2008 року з метою пом'якшення надмірних коливань номінального офіційного курсу національної валюти щодо долара США, Національний Банк проводив інтервенцію на внутрішньому валютному ринку, використовуючи такі інструменти:

• купівлю доларів США на суму 367.1 млн. доларів США;
• продаж доларів США на суму 145.9 млн. доларів США;
• операції типу зворотний SWAP в доларах США (купівля) розмірі 1.0 млн. доларів США [13].

Реальний ефективний курс національної валюти (розрахований порівняно з груднем 2000 року з урахуванням інфляції в країнах — торговельних партнерах зміна середньомісячного обмінного курсу) в жовтні 2008 становив 122.7%, зареєструвавши зростання на 18.0 відсоткових пунктів порівняно з груднем 2007 року (104.7%) [13].

Протягом січня – листопада 2008 року валютні резерви зросли на 264.8 млн. доларів США, з 1333.7 млн. доларів США на кінець 2007 року до 1598.5 млн. доларів США на 30 листопада 2008 року, які покривають приблизно 3.4 місяців імпорту.

Банківська система

За станом на 30 вересня 2008 року на території Республіки Молдови функціонували 16 акціонерних комерційних банків, у тому числі 3 філії іноземних банків. Загальна кількість банківських установ становила 1141, яких 293 філії і 848 представництв. За 9 місяців Капітал I-го рівня по банківській системі зріс на 1193.6 млн. леїв (22.8%) і досяг 6421.1 млн. леїв. Частка іноземних інвестицій в капіталі банків становила 73.1% на 30 вересня 2008 року [13].

Рівень достатності капіталу виваженого за ризиком продовжує залишатися на високому рівні, склавши 30.8% (нормативний мінімальний рівень становить 12.0%). За 9 місяців 2007 року загальні активи банківської системи зросли до рівня в 39356.2 млн. леїв чи на 7354.2 млн. леїв (23.0%).

Частка несприятливих кредитів (субстандартних, сумнівних і безнадійних) загалом обсязі кредитів збільшилася на 0.9 п.п.5.1.7. порівняно з початком року, склавши 4.6% на 30 вересня 2008 року. Найбільшу частку загалом обсязі кредитного портфеля на 30 вересня 2008 року займали кредити, надані промисловості і торгівлі – 48.0%, за ними слідували іпотечні кредити, на будівництво і розвиток — 14.5%, потім кредити сільському господарству та харчової промисловості — 13.6% і споживчі кредити – 13.3% [13].

Показники ліквідності відбивають здатність банків погашати свої зобов'язання, як поточні, так і довгострокові. Поточна ліквідність (ліквідні активи виражені готівкою і коштовними металами, ліквідні цінні папери, депозити в НБМ, чисті міжбанківські кредити зі терміном повернення до 1 місяці) протягом дев'яти місяців 2008 року збільшилася на 3075.1 млн. леїв (33.1%) порівняно з 31 грудня 2007 року, склавши на 30 вересня 2008 року 12371.4 млн. леїв [13].

Виходячи з цього, поточна ліквідність відповідно до принципу II (коефіцієнт частки ліквідних активів / Загальна сума активів має бути не менш як на 20.0 відсотків) становила 31.4%. Відповідно, довгострокова ліквідність, I принцип ліквідності (активи зі терміном погашення понад 2 років/фінансові ресурси зі терміном вилучення перевищують 2 року ≤ 1) становила 0.6.

Зобов'язання комерційних банків збільшилися на 6141.6 млн. леїв (23.2%) порівняно з початком року на 30 вересня 2008 року становили 32598.6 млн. леїв. Збільшення зобов'язань найбільшою мірою в результаті зростання депозитів, що свідчить про підвищенні довіри до банківської системи. Збільшення бази отримання доходів викликане розширенням частки активів, які приносять доходи, які становили 84.4% чи 33214.2 млн. леїв загальних активів. Це дозволило банкам отримати за 9 місяців 2008 року чистий дохід на суму 1080.5 млн. леїв, що на 261.6 млн. леїв (31.9%) більше ніж за відповідний період минулого року [13].

Рентабельність активів (чистий річний прибуток/середні активи) і рентабельність акціонерного капіталу (чистий річний прибуток/середній акціонерного капіталу) за станом на 30 вересня 2008 року становив відповідно 4.0% і 23.3%.

Борг Держави перед Національним Банком за станом на 30 вересня 2008 року державний борг перед НБМ становив 2213.4 млн. леїв, скоротившись на 118.8 млн. леїв порівняно з кінцем 2007 року, в результаті погашення 27 березня 2008 року Міністерством фінансів кредиту раніше виданого НБМ. Відповідно до Планом конвертації державних кредитів раніше виданих Національним Банком Молдови у державні цінні папери (ГЦБ), затвердженим Міністерством фінансів і Національним банком у вересні 2007 року, на протязі першого кварталу 2008 року були конвертовані у державні цінні папери весь кредитний портфель, тим, щоб державний борг перед НБМ складався цілком з державних цінних паперів.

Національний банк Молдови проводив реемісію державних цінних паперів за ринковими відсотковими ставками в інтервалі 15.04 – 20.61% річних зі термінами погашення між 84 і 182 днями.

Депозити Держави, розміщені у Національному Банку.

У 2008 Міністерство Фінансів розмістило у Національному банку термінові депозити на підставі двостороннього угоди, підписаної 5 грудня 2007 року. Сума депозитів розміщених протягом 9 місяців становила 1113.5 млн. леїв за річної середньозваженої відсоткової ставки 16.66% [14].

Створення умов для впровадження Стратегії таргетування інфляції.

Зміна основних завдань Національного банку на «підтримку стабільності національної валюти», на «забезпечення підтримку стабільності цін» зумовлює зміну режиму, що проводилася до грошової політики. З метою оперативного і адекватного переходу до режиму інфляційного таргетування Національний Банк Молдови затвердив в 2007 році План Дій з реалізації стратегії інфляційного таргетування. У 2008 році у частині реалізації Плану Дій Національний банк Молдови виконав наступне:

1. Відповідні структурні підрозділи, були реорганізовано, з метою забезпечення ефективної діяльності, по переходу на пряме таргетування інфляції з наступним виконанням нових основних повноважень;

2. Базисній ставці відвели роль головного інструмента грошово – кредитної політики, установлюваної залежно від досягнення основних цілей, інфляційних очікувань та внутрішніх і зовнішніх економічні прогнозів;

3. Основні інструменти грошово – кредитної політики, були оптимізовано шляхом зниження кількості термінів погашення Сертифікатів Національного банку, при відповідному збільшенні кількості щотижневих аукціонів;

4. Постійно і оперативно інформується громадськість про розвиток валютного, грошового і кредитного ринків, а також про прийняті рішення з поясненням очікуваних результатів [14].

Висновки

У 2009 році грошова і валютна політика Національного банку Молдови буде спрямована на досягнення підтримки рівня інфляції в межах 9.0% на кінець року, із можливим відхиленням +/- 1.0 процентних пункти. Без шкоди для свого основного завдання, Національний банк Молдови розвиватиме й буде підтримувати фінансову систему, засновану на ринкових принципах і сприяти єдиній економічній політиці держави. В якості основних інструментів для здійснення грошової політики в 2009-2010 р. Національний банк має намір використовувати базисну ставку і норму обов'язкових резервів. В якості проміжних цілей використовуватимуться грошові агрегати. Проведення грошової і валютної політики в 2009 р. грунтується на наступних прогнозах й очікуваннях:

1. Зростання ВВП на 6.0% в реальному вираженні;

2. Експорт товарів і послуг в 2009 р. збільшиться на 19.0%, а імпорт збільшиться на 24.0%;

3. Ритм зростання грошових агрегатів нижче зростання 2008 року;

4. Поступове зниження інфляційних очікувань.

У 2009-2010 р. Національна банк Молдови продовжить здійснення грошової і валютної політики, заснованої на таких принципах:

— базисна ставка Національного банку Молдови підтримуватиметься на реальному позитивному рівні;

— встановлення норми обов'язкових резервів відповідно до рівня інфляції, інфляційними очікуваннями, економічної ситуацією умовами на внутрішньому грошовому ринку;

— подальша оптимізація інструментів грошової політики з збільшення ефективності операцій на відкритому ринку;

— монетизація економіки буде достатня для забезпечення запланованого економічного зростання;

— подальше використання режиму вільно плаваючого курсу національної валюти. Національний банк в 2009 р. продовжить реалізацію Плану дій з впровадження стратегії таргетування інфляції. План дій передбачає оптимізацію операцій грошової політики Національним банком Молдови, створення централізованої бази даних, а також структури для аналізу, моделювання і прогнозу, розробки політики з інформування громадськості та прийняттю заходів для збільшення довіри населення до здійснюваної грошової політики Національним банком Молдови.

У 2009 році Національний банк Молдови продовжить розрахунок, моніторинг і періодичний аналіз грошових агрегатів. Цей аналіз послужить основою для прийняття рішень по грошовій політиці. Водночас у, обсяг, і динаміку грошових агрегатів та складових розглядатимуться крізь призму інфляції і інфляційних очікувань. Національний Банк Молдови буде постійно відстежувати обсяг ліквідності у банківській системі і збереже монетизацію економіки достатньої для забезпечення запланованого економічного зростання і економічної стабілізації.

Грошова політика Національного Банку Молдови в 2009 р. буде спрямована на продовження зниження рівня інфляції, з використанням інструментів, у розпорядженні грошової політики. Кількісна оцінка використовуваних грошових інструментів, залежатиме від досягнення основний завдань, поточної економічної ситуації, макроекономічних і монетарних прогнозів і інфляційних очікувань.

У 2009 році Національний Банк Молдови продовжуватиме використовувати базисну ставку як головний інструмент грошово-кредитної політики з максимальною ставкою для стерилізації надлишку ліквідності у банківській системі, і відповідно, мінімальної ставкою – для операцій із банків. Базисна ставка Національного Банку Молдови підтримуватиметься на реальному позитивному рівні, залежно від реалізації основний завдання, ситуації на грошовому, валютному і кредитному ринку, розвиток національної економіки, ситуації на світовому ринку, очікувань і прогнозів в економіці Республіки Молдова.

В 2009 році Національний Банк Молдови продовжить використання норми обов'язкових резервів як інструмента при проведенні грошової політики, віддаючи пріоритет ринковим інструментам. Норму обов'язкових резервів буде визначено залежно від реалізації основний завдання, економічної ситуації, макроекономічних і прогнозів і інфляційних очікувань. Операції на відкритому ринку Національний Банк Молдови в 2009 р. продовжить використання широкого спектр інструментів, для операцій на відкритому ринку. Вибір інструментів для відповідних операцій залежатиме від конкретних умов сегментів грошового ринку. У разі надлишкової ліквідності на грошовому ринку Національний Банк Молдови проводитиме вилучення надлишкової ліквідності у банківській системі, а в разі нестачі ліквідності Національний Банк вдаватиметься до рефінансування банків.

Національний Банк Молдови проводитиме основні операції на відкритому ринку на основі аукціонів, відповідно до встановленого графіка.

Кредити та депозити овернайт будуть постійно в розпорядженні банків для використання за ініціативи. У тцей час, Національний Банк Молдови зберігає за собою право переглядати надання постійних кредитних переваг залежно від результатів і прогнозів грошової політики. Відсоткові ставки з цих двох інструментам визначать кордону коридору ставок Національного Банку Молдови.

Національний банк Молдови в 2009 році збереже й надалі режим вільно плпваючого валютного курсу і встановить офіційний обмінний курс молдавського леї щодо долара США на основі валютних курсів, домінуючих на внутрішньому валютному ринку. У даному контексті, Національний банк Молдови залишає за собою право здійснювати валютні інтервенції з обмеження надмірних коливань валютного курсу і поповнення міжнародних валютних резервів. Як інструментів валютної політики буде використано прямі інтервенції на внутрішній валютний ринок, у т.ч. операції форвард, а також зворотні валютні операції своп.

У рамках здійснення валютної політики на 2009 р., Національний банк Молдови стежитиме також за міжнародними валютними резервами на рівні, необхідному для покриття не менше 3-х місяців імпорту. Здійснювати розміщення державних міжнародних резервів в інвестиційні інструменти, відповідні критеріям надійності і ліквідності.

З метою подальшої консолідації банківського сектора та зростання довіри до нього особливу увагу на буде приділено подальшому стимулюванню:

— розробки і реалізації в банках ефективних політик з управління активами і пасивами;

— забезпечення визначення реальних позицій ризику;

— дотримання допустимих лімітів ризику та відповідності обсягу і типу здійснених угод; —

— вдосконалення процедур, які забезпечують виконання зобов'язань відповідно до намірів і повноважень керівництва;

— правильну реєстрацію схвалених угод і зобов'язань, реальних і майбутніх;

— систематичної переоцінки активів і адекватного формування відповідних резервів;

— зусиль з виявлення власників банків.

В 2009 році Національний Банк Молдови продовжить співробітництво з Урядом стосовно координування грошової політики і податково — бюджетної політики. Відповідно до угоди, укладеної між Національним Банком і Міністерством Фінансів 24 вересня 2008 р., Міністерство Фінансів викупить протягом 2009 р. державні цінні папери, випущені в результаті конверсії раніше наданих позик Національним Банком Молдови у сумі 118.8 млн. леїв. Державні цінні папери з портфеля Національного Банку Молдови будуть реемітовані протягом 2009 р. на ринкових умовах та сальдо на кінець 2009 р. становитиме 2094.6 млн. леїв. У той же час Уряд Республіки, в особі Міністерства Фінансів, на основі підписаної Угоди, матиме змогу розміщення депозитів у Національному Банку.

Основні ризики, з якими може зіштовхнутися Національний Банк Молдови у проведенні грошової і валютної політики протягом 2009 р. пов'язані з міжнародною фінансовою кризою, яка розпочалася наприкінці 2008 року.

Фінансово-банківська система Республіки Молдова має достатні ліквідні засоби, для виконання своїх зобов'язань стосовно до своїх клієнтів. Водночас зниження темпів зростання світової економіки в 2009 році може вплинути певною мірою на приплив іноземної валюти в Республіку Молдова. Національний банк Молдови буде уважно спостерігати за розвитком подій і буде вносити оперативні зміни в грошово – кредитну і валютну політику, з метою мінімізації будь-яких негативних впливів міжнародної економічної ситуації на грошовий, валютний і кредитний ринки Республіки Молдова.

Список використаних джерел

1. Вовчак О. Д. Кредит і банківська справа: підручник. — К.: Знання, 2008. — 564, с.
2. Галицька Е. В. Фінансова статистика : навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — К. : Кондор, 2008. — 432, с.
3. Гроші та кредит: Підручник. — К. : КНЕУ, 2006. — 740, с.
4. Денисенко М. П. Грошово-кредитна діяльність банків: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. — 338 с.
5. Єгоричева С. Б. Організація діяльності банків у зарубіжних країнах. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 207 с.
6. Загородній А. Г. Кредитування: Термінологічний словник. — К.: Кондор, 2007. — 167, с.
7. Ковтун О. І. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 337, с.
8. Михайловська І. М. Гроші та кредит: Навчальний посібник. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 431 с.
9. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 273 с.
10. Світовий бізнес: Навчальний посібник. — Житомир: Рута, 2008. — 497, с.
11. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв’язання: колективна наукова монографія /Нац. академія управління ; за ред: М. М. Єрмошенка. — К. — 2008. — 451, с.
12. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 429, с.
13. http://www.moldova.ru
14. http://www.horizoncapital.com.ua