Вступ

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах розвитку суспільства та становлення ринкової економіки успіх кожної людини в Україні, а отже, і суспільства в цілому можливий лише в тому випадку, коли більша частина людей свідомо, виходячи з особистого досвіду та враховуючи властиві їй особливості, буде діяти відповідно до об’єктивно існуючих економічних закономірностей. Забезпечення майбутнього держави в нових ринкових умовах складають нові вимоги до підготовки молодого покоління до економічних взаємовідносин, що є можливим за умови вивчення теорії та практики формування економічних знань старшокласників у процесі навчання.

Реалізація державних програм з економіки залежатиме від досвіду ринкового господарювання, змісту економічної освіти та серйозної організаційно-методичної перебудови навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах, зважаючи на інтеграцію України в європейську спільноту. Наголосимо, що економічні знання мають бути системними на засадах дидактичних принципів з урахуванням їхньої варіативності, регіональних і галузевих особливостей, а також потреб кожної особистості.

Формування економічних знань старшокласників завжди привертало увагу педагогів, психологів і дидактів. Сучасну теоретичну та дидактичну базу визначили дослідження зарубіжних учених, які мають особливе значення для формування економічних знань і мислення учнів. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу відзначити праці вчених В. Афанасьєвої, Ю. Васильєвої, О. Вощенкової, Н. Гордієнко, В. Дудика, М. Єрмоленко, Н. Кулакової, Н. Лебедєва, Г. Романової, І. Рябової, І. Сасової, Б. Щемякіна й інших.

П. Буніч, А. Кітов, В. Попов, П. Платонов та ін. розглядають дослідження як особливу галузь знань на перетині економіки й психології, сутність якої полягає в дослідженні закономірностей розвитку економічних знань і мислення учнів.

Серед науковців, які досліджували сутність та структуру дослідницьких здібностей, можна відзначити В. І. Андрєєва, А. Деметроу, В. М. Дружиніна, А. Н. Поддьякова, Е. І. Регірера, О. І. Савенкова та ін. Окремим питанням розвитку дослідницьких здібностей присвячені праці С. П. Балашової (формування дослідницьких умінь у студентів педагогічного коледжу у процесі вивчення природознавчих дисциплін), Н. Д. Волкової (дослідницька діяльність учня під час вивчення геометрії), Г. Г. Колінець (психологічні передумови формування математичних дослідницьких здібностей у старшокласників), Л. З. Кареліна (використання задач на дослідження у шкільному курсі геометрії), Н. Г. Недодатко (формування навчально-дослідницьких умінь у старшокласників), С. А. Ракова (формування математичних компетентностей учителя математики з використанням інформаційних технологій), А. В. Рибалко (система дослідницьких задач як засіб розвитку продуктивного мислення у старшокласників у навчанні фізики) та ін.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування дослідницьких знань старшокласників на заняттях економіки.

Відповідно до поставленої мети визначено низку  завдань дослідження, а саме:

1. Проаналізувати стан проблеми формування економічних знань у педагогічній теорії та практиці.
2. Теоретично обґрунтувати педагогічні основи формування економічних знань у шкільному навчальному процесі.
3. Розглянути дидактичну модель формування економічних знань старшокласників у процесі вивчення їх у загальноосвітніх навчальних закладах.

Об’єкт дослідження – процес вивчення предметів природничого та суспільствознавчого циклів у старшій школі в загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження – дидактичні основи формування економічних знань старшокласників у процесі навчання.

1. Опис досвіду роботи (загальна характеристика досвіду роботи)

Економічна освіта, головним завданням якої є формування економічних знань у загальноосвітніх навчальних закладах, розуміється як особистісно орієнтований вид освітньої діяльності, спрямований на засвоювання учнями наукових і практичних економічних знань, умінь, емоційно-цілісного ставлення до світу, що забезпечить здатність учнів до вирішування творчих життєво важливих проблем в умовах недосконалості засобів навчання та непередбаченості ситуацій, що можуть вплинути на результат.

Проблема економічного спрямування змісту шкільного курсу економіки на основі застосовування специфічного принципу сприяє поглибленню науковості й системності економічних знань і вдосконаленню організації усього навчально-виховного процесу. Потрібно як у програмах, так і в підручниках увести матеріал щодо методів дослідження в економіці та історії її розвитку; посилити увагу на розкриття значення економіки у розв’язуванні практичних завдань.

Незважаючи на певний досвід, накопичений рядом загальноосвітніх навчальних закладів України, організація економічної освіти школярів потребує вироблення єдиного підходу до оптимального поєднання самостійного курсу економіки з іншими суспільствознавчими курсами, поєднання теоретичних форм проведення занять з практичними та ін. Окрім цього, проблема загострюється і з переходом навчальних закладів середньої освіти на профільне навчання в старшій школі.

Усе сказане дає змогу визначити такі педагогічні передумови формування економічних знань:

– знання вчителем географії: а) основних положень сучасної економічної теорії; б) програмного матеріалу шкільного курсу «Основи економіки» та інших предметів, де розглядають економічні питання; в) ліній сходження і розмежування економічного підходу до пізнання світу;

– змістове забезпечення процесу формування економічних знань учнів у програмах, підручниках, посібниках;

– організація розвиваючої взаємодії: а) учителя й учнів на засадах особистісно орієнтованого навчання; б) учнів з учнями (інтерактивність у здобуванні економічних знань); в) учнів з батьками (у процесі виконання дослідницьких домашніх завдань).

Вивчення економіки не повинне обмежуватися тільки вивченням і викладанням спеціального предмету, оскільки навчитися економіці – значить знати результативніше, раціональніше мислити й діяти, пізнавати алгоритм відповідного мислення та діяльності. Тому економічні знання повинні пронизувати всі шкільні предмети, і вивчати їх потрібно не уривками, а у поєднанні один з одним. З’ясовано, що об’єднаною ланкою є людина – вчитель, яка буде розкривати кожен предмет з позиції економічних знань, що містяться в його змісті. Очевидно, що для цього потрібно переглянути зміст усіх предметів і розробити відповідні критерії відбору навчального матеріалу з природничих і суспільствознавчих предметів для формування економічних знань учнів старшої школи.

При визначенні критеріїв відбору навчального матеріалу з різних шкільних предметів для формування економічних знань учнів старшої школи доцільно розділити їх на критерії відповідності, достатності й пріоритетності.

По-перше, це проблема одержування якісної і достовірної інформації про економічні знання і відповідну термінологію – історію, розвиток, інтерпретацію, обробку і трансформацію.

По-друге, це практичне використовування одержаної інформації та її узагальнення.

Вирішення цієї проблеми вбачається у створенні дидактичної моделі формування економічних знань у старшокласників у процесі вивчення природничих і суспільствознавчих предметів. Це зумовлює необхідність перегляду та переосмислення змісту економічних знань старшокласників та інтегративного підходу до їх формування в системі шкільної освіти.

2. Обґрунтування актуальності і практичної значимості досвіду

Сучасній людині потрібно мати уявлення про економічну теорію й практику та про застосування економічних закономірностей у конкретних практичних ситуаціях. Економічна підготовка учнів і вчителів повинна бути педагогічною основою формування індивідуальних траєкторій, які потрібно вирішити в процесі економічної підготовки учнів у загальноосвітніх навчальних закладах: соціально-особистісний розвиток учня та формування ціннісних установок, особистих якостей, виявлення потреб і мотивів, які можуть визначити поведінку людини в ситуації вибору в подальшому життєвому шляху; осмислення цінних аспектів майбутньої професійної кар’єри людини, яка зможе об’єктивно оцінити заробляння грошей та їх витрату; становлення особистості в демократичній країні, де учень має право висловлювати свою думку, упливати на вирішення багатьох питань розвитку суспільства, у т. ч. економічних питань.

Реалії сучасного стану вивчення основ економіки потребують іншого підходу, щоб учень навіть початкових класів розумів, що таке потреба й можливості, умів робити усвідомлений економічно раціональний вибір, мав уявлення про гроші, розумів, з чого складається бюджет сім’ї та школи, що таке ціна товару й від чого вона залежить, як створюється багатство та які його джерела тощо. Таким чином, ми стверджуємо, що в процесі шкільної підготовки дитина засвоює навколишній соціальний простір, у т. ч. господарську діяльність, відбувається формування її уявлень про економічні процеси та явища, їх реалізацію в конкретних формах соціально-економічної діяльності, а також економічної поведінки особистості в умовах ринкової економіки.

На сучасному етапі розвитку шкільної економіки пріоритетного значення набувають такі економічні знання, які сприяють формуванню в школярів активної соціальної позиції, готовності постійно навчатися, як у професійному особистому, так і в суспільному житті, здатності адаптуватися до умов суспільного життя, готовності брати на себе відповідальність у вчинках і навіть подумки. Актуальності набувають також економічні знання, які забезпечують опанування школярами усного й писемного спілкування, оволодіння кількома мовами, формують в учнів готовність розуміти несхожість людей, поважати їхню мову, історію, релігію, культуру, будувати стосунки з іншими на засадах взаємоповаги, співробітництва та підтримки.

3. Теоретична база досвіду

Проблема реалізації дослідницько-розвиваючого навчання має декілька аспектів, яким не приділено певної уваги.

По-перше, це проблема одержування якісної та достовірної інформації про економічні знання й відповідну термінологію – історію, розвиток, інтерпретацію, обробку і трансформацію.

По-друге, це практичне використовування одержаної інформації та її узагальнення.

Сформувати економічні знання – це не тільки засвоїти їх зміст, а й уміти застосовувати їх при розв’язуванні теоретичних і практичних завдань. Тільки у такому поєднанні в учнів сформується здатність логічно мислити. Під час процесу формування треба активізувати розумову діяльність учнів. Слід правильно спрямувати логічне мислення учнів, а саме:

– у процесі вивчення нового матеріалу ставити запитання, що потребують аналізу, синтезу, порівняння, установлення зв’язків, узагальнення й визначення;

– систематично використовувати схеми, діаграми та графіки, що розвивають знання й уміння та показують їхні істотні ознаки;

– здійснювати попереднє формування економічних уявлень не за допомогою розповіді, бесіди, а під час проведення екскурсії, перегляду кінострічок, діафільмів, фотографій, схем, карт або поєднання методів усного викладу з наочним.

Уважаємо, що для повної реалізації навчальних і виховних можливостей нового змісту економічної освіти необхідно в кожен конкретний момент перебігу педагогічного процесу бачити, наскільки він відповідає освітнім і виховним задачам школи та залежно від наявного стану речей скоригувати навчальну діяльність учнів у бажаному напрямі, іншими словами – забезпечити не тільки прямий, а й зворотний зв’язок у навчанні основ економіки.

4. Технологія досвіду ( в чому виражається)

З. Б. Чухрай визначає дослідницькі здібності як систему індивідуально-психологічних особливостей особистості, які сприяють успішному виконанню дослідницької діяльності [2].

На думку вчених, найбільш повно дослідницька діяльність охарактеризована О. І. Савенковим [6] як «… особливий вид інтелектуально-творчої діяльності, що породжується в результаті функціонування механізмів пошукової активності і побудований на основі дослідницької поведінки». О. І. Савенков [6] наголошує на тому, що, крім пошукової активності, дослідницька діяльність охоплює аналіз одержаних результатів, оцінку на їх основі розвитку ситуації, прогнозування відповідно до цього своїх подальших дій. Тому дослідницькі здібності він розглядає як комплекс трьох відносно автономних складових: пошукова активність характеризує мотиваційну складову дослідницьких здібностей. Висока мотивація, інтерес, емоційність — необхідні складові дослідницької поведінки, що вказує на наявність пошукової активності; дивергентне мислення — дивергентна продуктивність (здатність до дивергентного мислення: коли мисленнєва задача має одну умову, а правильних відповідей може бути велика кількість (Дж. Гілфорд). Важливі його характеристики (продуктивність, оригінальність, гнучкість мислення, здатність до розробки ідей) є абсолютно необхідними умовами для успішного здійснення дослідницької діяльності (здатність знаходити і формулювати проблеми, генерувати максимально велику кількість ідей у відповідь на проблемну ситуацію, оригінальність, здатність реагувати на ситуацію нетривіально); конвергентне мислення важливе на етапах аналізу й оцінки ситуації, на етапах вироблення суджень й умовиводів; є важливою умовою для успішної розробки і вдосконалення об’єкта дослідження (або ситуації), оцінки знайденої інформації.

Навчання школярів спеціальним знанням, а також розвиток у них загальних умінь і навичок, необхідних у дослідницькому пошуку, — одне з основних практичних завдань сучасної освіти. Як зазначають О. С. Нестерова та Л. М. Ільїних, загальні дослідницькі уміння і навички — це уміння бачити проблеми; ставити питання; висувати гіпотези; давати визначення поняттям; класифікувати; спостерігати; проводити експерименти; робити висновки; структуризувати матеріал; працювати з текстом; доводити і захищати свої ідеї [7].

На думку В. Ю. Гаврилюка, оновлення системи освіти держави значною мірою пов’язане з розробкою та впровадженням у педагогічну практику ефективних технологій розвитку інтелектуальних і творчих здібностей особистості, формування її пізнавальної та творчої активності. Особливо актуальною є проблема реорганізації форм та методів роботи зі старшокласниками, оскільки саме старший шкільний вік характеризується активним розвитком пізнавальних і творчих здібностей, становленням наукового світогляду, особистісним самовизначенням дитини [8]. Основними формами залучення учнів до пошукової та науково-дослідницької діяльності є:

—         участь в роботі МАН України, наукових гуртках, товариствах, секціях, клубах, школах юних дослідників, творчих лабораторіях;

—         індивідуальна та групова робота над пошуковими та науково-дослідницькими проектами («Сто чудес України», «Краса і біль України», «Мій рідний край — моя земля», «Пам’ятаймо минуле заради майбутнього», «Птах року» тощо);

—         науково-практичні конференції, семінари, колоквіуми, зльоти, наукові читання, конкурси-виставки пошукових та дослідницьких робіт, арістотелівські та сократівські бесіди;

—         навчальні екскурсії, експедиції, дослідницькі маршрути;

—         розроблення мультимедійних проектів, участь в Інтернет-олімпіадах, віртуальних дослідницьких змаганнях та конкурсах;

—         робота сезонних наукових шкіл, оздоровчих одно- і багатопрофільних науково-практичних таборів в канікулярний час;

—         самоосвітня діяльність [8, с. 17].

Серед ефективних форм науково-дослідної діяльності, що сприяють розвитку творчого потенціалу учнів, чільне місце посідає Мала академія наук (МАН), яка спрямовує зусилля на розвиток дослідницьких здібностей школярів, залучає їх до активної дослідницької роботи. Саме тут старшокласники проходять першу школу становлення як майбутніх науковців, дослідників. У МАН учні ознайомлюються з досягненнями науки і техніки, розвивають творчу думку, реалізують прагнення до наукового пошуку, набувають дослідницьких умінь.

МАН України є творчим об’єднанням учнівської молоді, яке забезпечує її інтелектуальний і духовний розвиток, підготовку до активної діяльності в галузі науки та сприяє самовизначенню в майбутній професії. Мала академія залучає учнівську молодь до систематичної науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської і винахідницької діяльності в галузі історії та літературознавства, математики й екології, фізики та біології, хімії та економіки, технічної творчості та геології, педагогіки та географії, сільського господарства й археології тощо [9, с. 72].

Малі академії та наукові товариства учнів створюються на базі обласних, районних, позашкільних навчально-виховних та інших закладів освіти, як їх структурні підрозділи або як секції, гуртки, клуби науково-дослідницького напряму діяльності. Метою роботи кожного регіонального відділення є пошук, відбір і навчання здібної учнівської молоді. Кращі вчителі працюють над тим, щоб залучити учнівську молодь до систематичної науково-дослідницької, експериментальної, винахідницької діяльності у різних галузях знань.

5. Ведуча педагогічна ідея досвіду

На сьогодні вчителі недостатньо підготовлені до організації навчально-дослідницької діяльності учнів. Вони майже не володіють новими технологіями навчання, що значною мірою стало причиною низького рівня навчально-дослідницьких умінь старшокласників. Формування їх у школярів має випадковий, спонтанний характер.

Програми середніх шкіл певною мірою орієнтують учителів на формування в учнів умінь навчально-дослідницької діяльності. Проте у структурі уроків здебільшого не передбачена організація навчально-дослідницької діяльності. Методичні розробки таких уроків практично відсутні.

Основним засобом формування навчально-дослідницьких умінь є дидактична система навчально-дослідних завдань відповідно до типу навчального закладу. Головне призначення такої системи полягає в тому, що за її допомогою учні готуються до самостійного використання доступних їм методів наукового пізнання, отже, вона дозволяє управляти розвитком пізнавальної діяльності.

Впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань повинно здійснюватись поетапно (підготовчий, формування умінь, вдосконалення умінь, оцінка досягнутих результатів). Для кожного етапу потрібно визначити конкретні методи та форми навчально-дослідницької діяльності.

На підготовчому етапі старшокласники знайомляться  з технологією дослідження, його методами, зразками окремих дій.

На етапі формування навчально-дослідницьких умінь розв’язання завдань здійснюється в процесі фронтальної роботи класу. Зв’язок індивідуальної та колективної діяльності полягає у тому, що первинною формою навчальної діяльності було її колективне виконання [13].

Формування навчально-дослідницьких умінь здійснюється  поелементно. Процес навчання складається з ряду послідовних дій.

1. Створення позитивної мотивації навчально-дослідницької діяльності.
2. Ознайомлення зі змістом, структурою навчально-дослідницького вміння та його значенням.
3. Навчання виконанню окремих дій і формування вміння в цілому.
4. Вправи на застосування вмінь.
5. Застосування вмінь у нових умовах.

На основі аналізу виконаного завдання вчитель разом з учнями виділяє послідовність розумових і практичних дій та складав припис. Передбачається, що складання приписів та користування ними буде сприяти глибшому усвідомленню учнями виконуваних операцій, прискорюватиме процес формування дослідницьких умінь.

З метою формування визначених у дослідженні навчально-дослідницьких умінь добираються відповідні завдання.

Для формування вміння спостерігати підбираються завдання на визначення етапів розвитку явища, усвідомлення процесу розвитку явища та його механізму, а також на встановлення нових фактів та явищ, виявлення структури об’єкту і взаємовідношень між його елементами.

Для вироблення  уміння порівнювати пропонуються завдання на встановлення загальних і часткових закономірностей, відмінного в подібних і схожого у відмінних об’єктах, виявлення типовості одиничного і масового явища, визначення ступеня прогресивності явища, складання характеристики об’єктів та їх груп.

Для формування вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки добираються  завдання на визначення наступності між фактами, подіями, явищами, залежності між будовою і функцією об’єкта, оцінки характеру та значення явища.

Висунення гіпотези вимагає виконання завдань співвіднесення: часткового факту і загальної закономірності, знання теорії і спостережуваних явищ чи фактів [12].

6. Результативність

Зі зростанням рівня сформованості навчально-дослідницьких умінь суттєво підвищилася якість знань школярів. Отримані знання оформлювалися в теоретичні поняття, які відображають внутрішні зв’язки предметів і явищ та проявляються насамперед у способах діяльності старшокласників.

Впровадження в навчальний процес обґрунтованої дидактичної системи навчально-дослідних завдань викликає певні труднощі. Вони пояснюються великим обсягом і складністю програмного матеріалу, а також тим, що у старшому шкільному віці визначений стереотип мислення і діяльності.

Встановлено, що розробка і впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань сприяє підвищенню його ефективності і вихованню рис творчої особистості школяра.

Для забезпечення впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань необхідна цілеспрямована підготовка вчителів до організації навчально-дослідницької діяльності школярів.

Проведене дослідження показало, що засвоєння навчального матеріалу й формування навчально-дослідницьких умінь — єдиний творчий процес. Чим вищий рівень сформованості навчально-дослідницьких умінь, тим ґрунтовніші знання учнів і більший інтерес до навчально-дослідницької діяльності.

Спеціально організована навчально-дослідницька діяльність має вирішальний вплив на розвиток психічних процесів, збагачує форми пізнання оточуючого світу, що, в свою чергу, створює передумови для подальшого формування нових способів пізнавальної діяльності.

Висновки

Аналіз досліджуваної проблеми показав, що засвоєння економічних знань старшокласниками посідає чільне місце в психолого-педагогічних дослідженнях. У сучасних дидактичних працях поглибилася галузева диференціація теоретико-методичних досліджень. Відзначимо, що вони присвячені формуванню окремо або географічних, або лише економічних знань. Віднесення географії та економіки в Державному стандарті середньої освіти до різних освітніх галузей – природознавства й суспільствознавства – сприятиме посиленню ефективності навчального процесу старшокласників з формування економічних знань засобами природничих і суспільствознавчих предметів.

Оскільки під час навчання природничих і суспільствознавчих предметів економічні знання постають як категорія вираження цілей навчання, як зміст, внутрішній бік педагогічного процесу, виокремлюють навчальний матеріал, який детермінує всі інші компоненти змісту освіти. Відповідно до цього, аналізуючи структуру знань, можна виділити такі види економічних знань, які повинні бути передбачені в програмах, підручниках і в самому навчальному процесі. Передусім це поняття й терміни, факти повсякденної дійсності та науки, основні закони науки, теорії, наукові й соціальні ідеї, знання про способи діяльності, оцінювальні знання, знання про норми ставлення до різних явищ життя, прийняті в суспільстві.

Список використаних джерел

1. Концепція державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки // Освіта України. — 2006. — № 48 (741). — 30 червня. — С. 1-3.
2. Булигіна О. О. Вплив соціально-педагогічних умов на економічне виховання старшокласників / О. О. Булигіна // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць. – Вип. XXXIV / за заг. ред. В. І. Сипченка. – Слов’янськ : Вид. центр СДПУ, 2007. – С. 114–118.
3. Чухрай З. Б. Проблема розвитку дослідницьких здібностей у студентів [Електронний ресурс] / З. Б. Чухрай // Педагогічні науки. — 2008. — Режим доступу : PDF created with pdfFactory trial version www.pdffactory.com. — С. 435-444.
4. Білоус С. Ю. Розвиток дослідницьких здібностей старшокласників у процесі діяльності Малої Академії Наук (на матеріалі фізики) : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / С. Ю. Білоус. — Запоріжжя, 2005. — 329 с.
5. Карлащук А. Ю. Формування дослідницьких умінь школярів у процесі розв’язування математичних задач з параметрами : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / А. Ю. Карлащук. — Донецьк, 2001. — 242 с.
6. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / В. И. Андреев. — Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1988. — 228 с.
7. Савенков А. И. Психологические основы исследовательского подхода к обучению : [учеб. пособие] / А. И. Савенков. — М. : Ось-89, 2006. — 480 с.
8. Булигіна О. О. Економічна освіта і виховання як чинники формування економічної культури старшокласників / О. О. Булигіна // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Болонський процес в Україні та Європі: досвід, проблеми, перспективи : зб. наук. праць. – Вип. VIII. – Рівне, 2008. – С. 31–38.
9. Булигіна О. О. Концепція економічної освіти школярів / О. О. Булигіна // Проблеми освіти : науковий зб. – Вип. 58. – К. : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2009. – С. 92–95.
10. Гаврилюк В. Ю. Формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів у процесі пошукової та науково-дослідницької діяльності [Електронний ресурс] / В. Ю. Гаврилюк. — Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.Ua/vupysku/1/statti/2gavrulyuk/2gavrulyuk.htm
11. Пронюк Н. П. Організація роботи Малої академії наук / Н. П. Пронюк // Рідна школа № 6. — 2000.- С.72-73.
12. Недодатко Н. Г. Методичні рекомендації «Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників » /Для вчителів середніх загальноосвітніх шкіл. — Кривий Ріг, 1999.- 64с.
13. Недодатко Н. Г. Теоретичні основи формування навчально-дослідницьких умінь // Вопросы педагогики высшей и средней школы: Сборник научных трудов.- Кривой Рог, 1994.-С.158-162.