Вступ

Актуальність теми дослідженняСтратегічне планування розвитку території сьогодні розглядається як один із найбільш перспективних та ефективних механізмів реалізації довгострокової регіональної політики в умовах посилення самоорганізації територіальних громад різних рівнів.

Пошук ефективних моделей регіонального (територіального) соціально-економічного розвитку визначає необхідність використання стратегічного планування на всіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування для пошуку найбільш оптимальних стратегій регіонального розвитку, з врахуванням пріоритетів, визначених Стратегією економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції на 2004-2015 роки», «Державною стратегією регіонального розвитку України на період до 2015 року», Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів».

Створення та збереження якісного середовища життєдіяльності людини є важливою умовою сталого розвитку сучасного суспільства і має стати одним із основних розділів довгострокової стратегії розвитку України та її регіонів. У цьому контексті забезпечення ефективного використання територіального ресурсу, використання інструменту планування території при формуванні стратегії соціально-економічного розвитку регіонів сьогодні залишається актуальною проблемою та невикористаним резервом на шляху до оптимізації територіальної організації суспільства. Планування території на всіх рівнях управління має відігравати роль ефективного засобу державного регулювання та регламентування використання території та сприяти досягненню цілей збалансованого просторового розвитку.

Запровадження практики планування території в Україні повною мірою відповідає рекомендаціям Європейської економічної комісії ООН і Ради Європи.

Багатокомпонентність, складність процесу стратегічного планування, міждисциплінарний характер чинників та умов, які впливають на соціально-економічний розвиток територій взагалі, є причиною того, що різними аспектами дослідження цієї проблеми сьогодні займаються фахівці багатьох галузей науки – економісти, географи, екологи, демографи, фахівці з державного управління. Значний науково-методологічний потенціал у сфері планування території накопичений географами й спеціалістами в сфері архітектури та містобудування.

Теоретичні положення, методологічні та методичні основи формування стратегії регіонального розвитку, планування території, викладені в роботах М. Дацишина, С. Максименка, В. Нудельмана, Ю. Палехи, І. Санжаровського, А. Степаненка, О.Топчієва.

Базові нормативні засади та концептуальні напрямки використання та розвитку території України визначені Генеральною схемою планування території України, затвердженої Законом України «Про Генеральну схему планування території України» від 7.02.2002 р. №3059-ІІІ, «Державною стратегією регіонального розвитку України на період до 2015 року» (затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р. № 1001), Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів», Законом України «Про планування і забудову територій», «Концепцією вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України», схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 року №504-р.

У країнах ЄС концептуальні засади територіального планування та просторового розвитку визначаються такими документами: «Засади європейської політики територіального розвитку» та «Перспективи європейського територіального розвитку». На національному рівні в кожній країні ЄС існує система багаторівневого просторового планування.

Мета дослідження– розробка програми соціально-економічного та культурного розвитку території на прикладі Дарницького району м. Києва.

Задачі дослідження:

— визначити сутність, функції, критерії планування розвитку територій;

— показати планування соціально-економічного розвитку територій;

— розкрити світовий досвід розробки соціально-економічного розвитку території;

— аналіз виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва 2008-2009 рр.;

— розробка та погодження проекту програми соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва на 2010 рік;

— охарактеризувати проект програми соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва на 2010 рік;

— окреслити стратегію розвитку програми соціально-економічного та культурного розвитку до 2015 р.;

— показати роль місцевих органів виконавчої влади у розробці та реалізації програми соціально-економічного та культурного розвитку.

Об’єкт дослідження– Дарницький район м. Києва.

Предмет дослідження– теоретичні основи вивчення соціально-економічного розвитку територій.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний аналіз, наука про управління процесами стосовно теорії розвитку територій.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження втілені в практику розробки соціально-економічного розвитку території Дарницького району м. Києва, що сприяє реалізації планувальних рішень на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади соціально-економічного та культурного розвитку територій

1.1. Сутність, функції, критерії планування розвитку територій

На сьогодні стратегічне планування та менеджмент в державному управлінні та місцевому самоврядуванні є базовими інструментами ефективного розвитку соціально-економічних процесів у високорозвинених країнах світу. Однак рівень використання цих знань в органах державного управління всіх рівнів в Україні ще недостатній.

Питання пріоритетів та шляхів розвитку громади в числі багатьох інших належить до компетенції місцевої влади. В період розбудови соціальної ринкової економіки в Україні відбулись значні зрушення в напрямку децентралізації влади та розширення прав органів місцевого самоврядування як виразників інтересів територіальної громади. Більшість питань регіонального та місцевого економічного розвитку перебувають у компетенції місцевої влади та вирішуються на місцях, що відповідає принципам Європейської Хартії місцевого самоврядування. Разом з тим залишається нерозв’язаною значна кількість проблем, зокрема фінансових, без вирішення яких довгостроковий соціально-ефективний розвиток територіальних громад неможливий.

Однією з основоположних засад регіональної політики є відродження принципів комплексного соціально-економічного розвитку. Від спрощеного трактування комплексності за централізованої економічної системи як досягнення оптимальної структури, економічно обґрунтованих масштабів виробництва в кожній з галузей у відповідності з наявними в регіоні природними та економічними передумовами і потребами народного господарства [24, с. 63] необхідно перейти до нового змістовного наповнення зазначеного принципу. В основі сучасного трактування комплексності — збалансованість ресурсного забезпечення, потенціалу регіону з економічним розвитком та підвищенням якості життя населення регіону.

До компетенції регіональної та місцевої влади закономірно переходять функції планування та прогнозування соціально-економічного розвитку відповідних територій. Якщо за часів планово-централізованої економіки планування розвитку території здійснювалось союзними чи республіканськими структурами, то за сучасних умов регіони повинні самостійно, з урахуванням інтересів населення відповідної території, визначати економічні перспективи та управляти економічним розвитком. На жаль, сьогодні переважають стихійність та різний рівень інтенсивності опанування новими функціями регіональною владою. В числі причин такої ситуації варто відзначити:

— відсутність єдиної загальнодержавної стратегії та тактики децентралізації управління;

— брак відповідних професійних знань та досвідчених фахівців з економічного розвитку в регіонах;

— низький рівень досвіду регіонального управління в умовах ринкової економіки тощо [24, с. 64].

В багатьох українських містах та регіонах планування економічного розвитку здійснюється лише на короткостроковий період, як правило, на один рік. Перелік проблем, які вирішуються річним планом соціально-економічного розвитку регіону, обмежується поточними, такими, що вирішують нагальні потреби життєзабезпечення населення.

Стратегічне планування соціально-економічного розвитку території (регіону, району, міст, селищ, сільських населених пунктів) розглядається як науково обґрунтоване та практично орієнтоване прогнозування розвитку, яке передбачає визначення напрямків і параметрів розвитку територій, їхньої економіки, екології і соціальної сфери, заходів щодо реалізації намічених програм та проектів, засоби та шляхи їхнього досягнення на довготермінову перспективу [24, с. 65].

В Україні здійснюється прогнозування та планування економічного і соціального розвитку АР Крим, областей, районів, міст селищ, сільських населених пунктів, де відображаються:

• аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередній період та характеристика головних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери;
• стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
• можливі шляхи розв’язання головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
• цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку та пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для їхнього досягнення;
• основні показники соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одинці;
• висновки щодо тенденцій розвитку економіки [11, с. 49].

Таблиця 1.1.

Структура планування та прогнозування соціально-економічного розвитку в Україні

Характер та термін дії	Види програмних та прогнозних документів
Довгострокові прогнозні та програмні до- кументи (стратегічний характер, на термін понад 5 років, корегуються кожні 5 років)	стратегія економічного та соціального розвитку України; державна стратегія регіонального розвитку; регіональні стратегії розвитку АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя стратегії розвитку галузей (сфер діяльності) економіки

Продовження табл. 1.1.

Середньострокові прогнозні та програмні документи (розробляються на основі до- вгострокових, на термін до 5 років)

програми діяльності Кабінету Міністрів; прогноз економічного та соціального розвитку; основні напрямки бюджетної політики та прогноз показників Зведеного та Держаного бюджету; прогноз бюджету на середньостроковий період; державні цільові програми; стратегічні плани роботи центральних органів виконавчої влади

Короткострокові прогнозні та програмні документи (розробляються на основі серед- ньострокових на один рік)

основні напрями соціально-економічної політики України; прогноз економічного та соціального розвитку України; основні засади грошово-кредитної політики» основні напрямки бюджетної політики; Державний бюджет; план дій Кабінету Міністрів щодо виконання своєї Програми діяльності; річні плани роботи центральних органів виконавчої влади; бюджети адміністративно-територіальних одиниць і програми їх соціально-економічного розвитку

Відповідно до «Концепції вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України» схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 року метою прогнозування і планування розвитку є створення довго-, середньо– та короткострокових документів, в яких відповідно до соціально-економічних і суспільних процесів, що відбуваються в Україні, з урахуванням впливу зовнішніх економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій визначаються цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку й способи їхньої реалізації [18]. В концепції визначена багаторівнева ієрархічна система планування та прогнозування розвитку країни (табл.1.1). Як окремий вид програмних документів у даній Концепції визначаються послання Президента до народу, щорічні та позачергові послання Президента до Верховної ради.

Як видно з табл. 1.1, стратегічний характер мають усі довгострокові прогнозні та програмні документи. На наш погляд формування ефективних стратегії економічного та соціального розвитку України, державної стратегії регіонального розвитку, регіональних стратегій розвитку, стратегій розвитку окремих територіально залежних сфер діяльності неможливе без використання інструменту планування території. При цьому слід наголосити, що важливою умовою для досягнення суспільно значимих результатів є застосування саме стратегічного підходу як до прогнозування соціально-економічного розвитку територій на різних рівнях управління на основі оптимального поєднання та узгодження загальнодержавних та регіональних інтересів, так і до планування території з метою визначення стратегії використання територіального ресурсу на різних рівнях управління на перспективу. У цьому контексті можна говорити про взаємозалежність та взаємопов’язаність стратегічного прогнозування і планування розвитку та стратегічного планування території [18].

На відміну від планування розвитку, планування території має вужчий, конкретний, зако нодавчо закріплений зміст, і визначається як процес регулювання використання територій.

Отже, планування території являє собою процес розробки схем планування територій різного масштабу, результатом якого є формування генеральних планів та відповідної містобудівної документації.

У законі України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III термін «планування території» визначається як процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень [6].

Містобудівна документація представляє собою затверджені текстові та графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та використання територій.

Оскільки територія сьогодні є надзвичайно важливим та обмеженим ресурсом, то її ефективне використання значною мірою впливає на суспільний розвиток. У цьому контексті обов’язковим структурним елементом, територіальною основою стратегії регіонального розвитку має стати планування території. Відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій» планування територій здійснюється на загальнодержавному (Генеральна схема планування території України), регіональному (схеми планування територій АР Крим, областей, районів, їхніх груп) та місцевому (генеральний план населеного пункту) рівнях [9, с. 35].

Схема планування території визначається у вищеназваному законі як містобудівна документація, яка формує принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їхніх окремих частин [9, с. 35].

Генеральна схема планування території України визначає пріоритети та концептуальні вирішення планування і використання території країни, вдосконалення систем розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, розвитку виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі [9, с. 36].

Основними завданнями Генеральної схеми планування території України є:

— визначення законодавчих вимог щодо планування території країни;

— аналіз стану використання території України та функціонування систем розселення;

— узагальнення прогнозів соціально-економічного розвитку країни, визначених у загальнодержавних програмах соціального та економічного розвитку, інших державних програмах, схемах розвитку галузей економіки, та виявлення пов‘язаних із цим намірів та потреб використання окремих територій;

— аналіз санітарно-епідеміологічного, екологічного, техногенного і природного стану регіонів та реалізації відповідних цільових програм, а також аналіз заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля;

— аналіз диспропорцій використання територій;

— визначення територій, небезпечних для розселення внаслідок можливих катастроф техногенного та природного характеру;

— визначення ступеня ризику виникнення небезпеки для довкілля та створення умов для планування заходів щодо зниження їхнього впливу;

— визначення територій за видами переважного використання;

— визначення напрямків удосконалення систем розселення та сталого розвитку населених пунктів;

— обґрунтування комплексу заходів із реалізації Генеральної схеми [2].

На рівні регіонів та місцевих територіальних громад планування території має більш конкретних характер і визначається необхідністю створення конкретної містобудівної документації та схем планування території конкретної області, району, міста, населеного пункту. За визначенням О. Топчієва на даний час планування території має зосереджуватися на таких ключових напрямках:

— розроблення концепцій і програм створення природних каркасів екологічної безпеки території країни і регіонів;

— розробка тематичних серій карт, що представляють просторовий розподіл антропогенно-техногенних навантажень на природне середовище;

— обґрунтування схем агроландшафтної організації сільської місцевості;

— планування територій великих міст та приміських зон, міських агломерацій і урбанізованих ареалів [31, с. 396].

1.2. Планування соціально-економічного розвитку територій

Стратегічне планування розвитку міста — це діяльність представників всіх основних верств громади задля визначення стратегічних та оперативних цілей розвитку та логічної послідовності дій щодо їх досягнення. Воно слугує основою для затвердження річного бюджету міста та щорічного плану соціально-економічного розвитку [9, с. 44].

Ідеологія стратегічного планування полягає у взаємодії наукового обґрунтування та широкого наукового обговорення шляхів розвитку міста, що дозволяє поєднати довгострокову перспективу розвитку, поточне управління та вирішення нагальних завдань. Стратегічне планування розвитку міста сприяє вирішенню значної кількості проблем: забезпеченню необхідного рівня соціально-економічної стабільності, сприянню розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, створенню якісно нових робочих місць, покращенню життєвих стандартів.

Громада будь-якого міста України має право обирати власну долю. Останнім часом процес стратегічного планування як ефективний інструмент такого самовизначення застосовується все частіше. При цьому в Україні стратегічне планування відбувається за різними методиками, що мають походження, зокрема, з США та Польщі. Існує вже певний український досвід, що поєднує в собі найкращі риси різноманітних іноземних методик. Власне кажучи, будь-який алгоритм стратегічного планування має багато спільних рис, він добре відомий фахівцям. Що ж стосується інструментів реалізації обраних громадами стратегій розвитку, у кожного міста є свої, подекуди унікальні, засоби [9, с. 45].

Кращий досвід регіонів.

При активній участі і співробітництві з недержавними організаціями і представниками бізнесу в місті було розроблено і у 2002 році затверджено Стратегічний план економічного розвитку міста “Вознесенськ 2010”. Загальне бачення мешканцями майбутнього міста: “Місто з розвиненою економікою, високим рівнем життя, екологічне чисте, безпечне, привабливе для інвесторів та молоді”.

Головні Стратегічні пріоритети розвитку міста відповідають раніше прийнятому Статуту міста та мають посилений соціальний акцент:

— Інвестиційна політика та розвиток економіки в місті.

— Соціально-культурне забезпечення сім’ї, соціальна допомога найбільш уразливим верствам населення міста, поліпшення умов життєзабезпечення населення міста.

Ретельний аналіз місцевих можливостей та перешкод дозволив вірно визначити базові ресурси, на яких планувалось будувати модель економічного розвитку міста:

1. Промисловий потенціал з високими показниками динаміки розвитку у поєднанні з трудовими ресурсами міста, з високим кваліфікаційним рівнем. Зокрема, виробництво валового внутрішнього продукту підприємствами Вознесенська в 2003 році склало 52 млн. дол. США, або 6,3% від загального обласного виробництва, при цьому обсяг виробництва на душу населення склав 1262 дол. США, що удвічі більше середнього показника по країні.

2. Рекреаційні ресурси міста та туристичний потенціал.

Сприяти використанню такого потенціалу мала наявність достатніх водних та мінерально-сировинних ресурсів у поєднанні з розвиненою транспортною інфраструктурою.

Таким чином, планувався розвиток міста, заснований на діючому виробництві, підприємництві та використанні потенціалу навколишнього середовища.

Механізм стратегічного планування, що поширюється в регіонах та містах України, дозволяє реалізувати принципово новий підхід до планування та управління економічного розвитку. Основні принципові особливості його — відображення та реалізація інтересів територіальної громади, всебічний та системний підхід до вирішення проблем розвитку, варіантність та етапність.

Кваліфіковано розроблений Стратегічний план розвитку міста може бути розрахований на 10–30 років. Він не є чітко детермінованим і може змінюватись зусиллями постійно діючої робочої групи залежно від зміни обставин, факторів розвитку тощо. Разом з тим, така точка зору не є загальновизнаною. В період суспільно-економічної трансформації активність та направленість реалізації стратегічних планів міст, регіонів часто обмежується термінами владних повноважень керівництва відповідних суб’єктів регіональної економіки. В такому випадку є сенс формувати стратегічний план на міжвиборчий період. В контексті його реалізації важливо те, що економічний поступ території здійснюватиметься не всупереч, а із врахуванням позиції конкретної територіальної громади і задля її користі [26, с. 82-83].

Законодавчо встановлена обов’язковість врахування Генеральної схеми планування території України органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при підготовці проектів загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку України, програм охорони довкілля, виборі трас і проектуванні найважливіших об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури тощо.

У той же час, як свідчить практика, Генеральна схема планування території України, хоч і має законодавчо затверджений статус, фактично залишається декларативним, формальним документом. Слід також зауважити, що більшість стратегій мають також декларативний характер, без обґрунтування засобів та шляхів реалізації визначених стратегічних пріоритетів.

Серед стратегічних напрямків регіонального розвитку, визначених у «Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року», планування території повинно бути основою ефективного використання територіального ресурсу при реалізації таких пріоритетних напрямів як «реструктуризація економічної бази окремих регіонів і створення умов для диверсифікації на новій технологічній основі»; «розбудова та модернізація інфраструктури, що сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості регіонів», «реформування адміністративно-територіального устрою» [1].

В той же час, в «Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року» закладені лише окремі положення Генеральної схеми. Зокрема, ті, які стосуються вдосконалення систем розселення та забезпечення розвитку населених пунктів [1].

У процесі прогнозування та стратегічного планування регіонального розвитку сьогодні не достатньо використовується інструмент планування території. Так, аналіз існуючих стратегій розвитку регіонів України, проведений шляхом опитування працівників місцевих адміністрацій та контекст-аналізу 18 стратегій розвитку в рамках проекту партнерства Канада-Україна «Регіональне врядування та розвиток» засвідчив, що у якості нормативно-правової основи розробки стратегії регіонального розвитку в жодному регіоні не було вказано використання положень Закону України «Про Генеральну схему планування території України» від 7.02.2002 р, №3059-ІІІ [2]

Так, зокрема, в доопрацьованому станом на вересень 2007 року проекті «Стратегії економічного і соціального розвитку Одеської області на період до 2015 року» завдання «розробки та реалізації схеми планування території області з визначенням переваг та перспектив територіального розвитку» міститься лише в стратегічному напрямі «1.3.3. Ощадливе та раціональне використання рекреаційного потенціалу».

Серед важливих напрямків, закладених у Генеральній схемі планування території найбільш проблематичним щодо реалізації залишається формування національної екологічної мережі (Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» № 1989-ІІІ від 21.09.2000 року) [2].

Фактично в стратегіях регіонального розвитку не розглядаються питання реального відведення земель для створення національної екомережі, збільшення площ природоохоронних територій, відповідної оптимізації землекористування в регіонах. Ці питання не розглядаються і в «Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року» та в більшості існуючих стратегій соціально-економічного розвитку областей [1].

Слід зауважити, що низький рівень використання інструменту планування території в процесі розробки стратегій регіонального розвитку залежить від таких основних та опосередкованих чинників:

— недостатній рівень використання комплексного, системного та інтегрованого підходу в процесі стратегічного планування регіонального розвитку в системі «середовище-населення-господарство-управління»;

— недооцінка значення планування території для стратегічного планування регіонального розвитку;

— свідоме ігнорування питань законодавчого врегулювання використання територій з метою збереження практики зловживань у сфері розподілу та використання земельних ресурсів;

— відсутність якісного складу фахівців, які входять до робочих груп, що працюють над розробкою прогнозних та програмних документів у регіонах, загроза вибору невідповідних потенціалу регіону стратегічних напрямків розвитку, відсутність практики стратегічного планування, пряме копіювання та дублювання програмних документів центральних органів влади;

— організаційні, інституційні проблеми, неузгодженість діяльності різних гілок влади в питаннях стратегічного планування, ситуативний характер стратегічного планування;

— відсутність системи контролю реалізації стратегії регіонального розвитку, оцінки її ефективності, нерозвиненість мережі аналітичних груп та незалежних аналітичних агенцій;

— проблеми нормативно-правового характеру, які потребують вирішення шляхом узгодження та внесення змін до чинних законодавчих актів;

— обмеженість фінансових ресурсів, що не дозволяє проводити роботи по створенню сучасних схем планування території, проводити їхнє корегування та оновлення [1].

На нашу думку, стратегія регіонального розвитку обов’язково має містити розділ, який би відображав територіальний аспект розвитку регіону на основі планування території. Такий підхід створює можливість визначення оптимальних шляхів досягнення довгострокових цілей з урахуванням територіальних можливостей та особливостей кожного регіону чи окремої самоврядної території, повнішого врахування загальнонаціональних, регіональних, місцевих пріоритетів, комплексного розвитку територій [1].

У стратегії регіонального розвитку обов’язковим компонентом має бути також графічний матеріал, який би відображав локалізацію проблемних ситуацій у розвитку регіонів, напрямки трансформації територіальної структури та організації території, прив’язку найбільш перспективних проектів до конкретних територій тощо.

Розробку схем та моделей планування території потрібно здійснювати у двох площинах на основі взаємного узгодження та прив’язки: вертикальна – від Генеральної схеми планування території України до місцевих громад, горизонтальна – від регіону до регіону, від громади до громади. При корегуванні Генеральної схеми планування території України важливим є зворотній зв’язок, який давав би змогу враховувати і визначати в Генеральній схемі регіональну специфіку планування території України, особливості використання територій окремих регіонів [24, с. 68].

Завдання планування території на регіональному та місцевому рівнях полягає у розробці та корегуванні генеральних планів із врахуванням специфіки кожного регіону, виявлення шляхів оптимізації використання території, зменшення масштабів просторових конфліктів різних видів господарської діяльності, застосування принципів функціонального зонування території.

Як показує практика, сьогодні найбільш серйозними проблемами в сфері використання територій на рівні регіонів та окремих міст є пряме нехтування нормами забудови території, ігнорування визначених у генеральних схемах та планах статусу територій, видів їхнього використання, нецільове використання території, стихійна забудова рекреаційних та природоохоронних зон, ігнорування містобудівних норм, стандартів вимог щодо суспільних потреб при визначені типів пріоритетного використання територій, що, безумовно, буде мати довготривалі негативні наслідки в майбутньому [24, с. 69].

Слід відзначити, що недоліки та слабкі місця також має чинна Генеральна схема планування території України, що потребує уточнення в процесі подальших досліджень. Передусім це стосується нівелювання особливостей та специфіки окремих регіонів, окремих міст. На нашу думку, важливим недоліком Генеральної Схеми є, зокрема, відсутність визначення специфіки територіальної організації та особливостей використання території приморської смуги України, приміських зон, рекреаційних зон. Окремі території, враховуючи їхній природно-ресурсний потенціал, особливості економіко-географічного положення, потребують диференційованого підходу в процесі планування території [2].

Сьогодні, коли після затвердження Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року відбувається процес корегування та доопрацювання регіональних стратегій, важливо, щоб питанням планування території областей, районів міст приділялась належна увага [1].

Наразі пріоритетним завданням для України та її регіонів на шляху до збалансованого, ефективного, сталого розвитку залишається досягнення такого стану, коли територіальне планування поступово перейде із площини наукових проектів у площину конкретних і реальних дій на всіх рівнях управління, і стане невід’ємним елементом при формуванні стратегії соціального й економічного розвитку кожного регіону.

Розроблення схем планування території на всіх рівнях організації території є надзвичайно актуальним для України, оскільки сьогодні в 11 областях розробляються схеми планування областей та існує нагальна потреба в удосконаленні та узгодженні методики планування території, розробки та прийняття відповідних нормативноправових актів, вивчення досвіду країн ЄС у сфері просторового та регіонального планування.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Потребує досліджень проблема просторової природно-господарської впорядкованості та раціональної організації території на рівні окремих регіонів, обґрунтування оптимальних поєднань функціональних типів використання території, їхньої просторової локалізації, проблем територіальної сумісності–несумісності різних видів господарської діяльності та використання території. Потребує подальшої розробки та вдосконалення методологія просторової організації та планування регіонів України на рівні районів та населених пунктів.

Важливим напрямом дослідження є обґрунтування майбутніх суспільних потреб та визначення переважних напрямів використання території, застосування принципів функціонального зонування території, формування принципів урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування на рівні регіонів та окремих міст, формування відповідної нормативно-правової бази.

1.3. Світовий досвід розробки соціально-економічного розвитку території

Дієвою альтернативою зазначеного виду планування є поширення досвіду розвинутих країн США та Західної Європи щодо стратегічного планування розвитку територіальних громад. Злет стратегічного планування в цих країнах прийшовся на середину 60-х рр. ХХ ст. і був обумовлений не тільки зростанням рівня складності систем управління та зв’язків між ними, прискоренням науково-технічного прогресу, але й сприйняття позитивного досвіду управління соціально-економічними процесами в тодішніх соціалістичних країнах. Зміна методології довгострокового планування розвитку в напрямку максимально можливого залучення громади, дозволила створити дієвий механізм управління територіальним розвитком [23, с. 11].

У країнах Центральної та Східної Європи, СНД та Балтії поширення стратегічного планування розвитку міст прийшлося на середину 1990-х рр., частково завдяки міжнародним програмам сприяння розвитку демократії, частково — за ініціативи наукової громадськості, прогресивних представників органів місцевої влади.

Тривалий процес формування системи взаємовідносин між центром і регіонами в європейських країнах отримав завершення у законодавчих актах, які чітко регулюють економічні, соціальні та інші процеси регіонального характеру. Цей досвід міг би бути успішно використаний в Україні. Проте ця проблема знаходиться поки що на периферії наукових інтересів вітчизняних управлінців та правників. Виняток складають хіба що збірник "Регіональна політика в країнах Європи. Уроки для України", виданий свого часу інститутом Схід – Захід, праці вчених львівського Інституту регіональних досліджень та поодинокі статті, присвячені аналізу регіональної політики окремих країн [23, с. 15].

Правовідносини, що виникають у процесі здійснення державного впливу на розвиток регіонів, регулюються одночасно юридичними нормами, які містяться у різноманітних актах національного законодавства та міжнародно-правових документах. Серед них важливе місце займають закони, які як нормативно-правові акти, що мають найвищу юридичну силу регулюють найважливіші суспільні відносини [23, с. 16]. Звичайно, практично кожен закон опосередковано регулює ті чи інші проблеми розвитку регіонів, наприклад, адміністративно-територіального поділу, місцевого самоврядування, розподілу компетенції і фінансів тощо. Їх неможливо проаналізувати в межах окремої статті, тому мова надалі йтиме лише про закони та окремі акти центральних органів виконавчої влади, спеціально присвячені проблемам регіонального розвитку та регіональної політики.

Основні принципи відносин держави з її регіонами в цілому регулюються чинними конституціями європейських країн. Зміст такого регулювання залежить від особливостей правової системи, форми державного устрою, традицій конституціоналізму у державі та інших чинників.

Деякі основні закони перераховують всі регіони держави, що значно ускладнює процес їх можливого реформування (наприклад, стаття 3 конституції Бельгії вказує, що держава включає три регіони: Валлонський, Фламандський та Брюссельський, стаття 3 конституції Латвійської республіки фіксує, що територію держави Латвія, в межах, визначених міжнародними договорами, складає Ліфляндія, Латгалія, Курляндія і Земгалія [23, с. 18]. Основні закони інших держав, навпаки, оминають це питання і містять бланкетні норми. Так, стаття 11 конституції Литовської республіки зазначає, що адміністративні одиниці території Литовської держави та їхні кордони встановлюються законом [23, с. 18].

Як правило, на рівні конституцій здійснюється розподіл повноважень між центром та територіальними одиницями субнаціонального рівня.

Так, статтями 142 та 143 конституції Республіки Болгарії проголошено, що область – це адміністративно-територіальна одиниця для проведення регіональної політики, здійснення державного управління на місцях та забезпечення відповідності між державними і місцевими інтересами, тому норми зазначених статей визначають повноваження та компетенцію регіональних органів [23, с. 19].

Конституційні норми розвиваються та деталізуються у законах, які регулюють вплив держави на регіональний розвиток. Наприклад: у ФРН – діє закон "Про вдосконалення регіональної економічної структури" (1969), в Іспанії – закони "Про міжтериторіальний компенсаційний фонд" (1984) та "Про регіональні стимули для коригування міжтериторіальних економічних диспропорцій" (1985), в Італії – декрет Президента № 616 від 1977 року [23, с. 19].

Тривалу історію має правове регулювання розвитку територій у Нідерландах. Її початок пов’язують з прийнятим ще у 1901 році законом про житлове господарство. Пізніше на його основі сформувалася ефективна методологія міського і регіонального планування. У 1965 році було прийнято Закон про фізичне планування, який, крім іншого, передбачив права і обов’язки органів влади трьох рівнів стосовно регіональної політики [23, с. 20].

У Великій Британії питання правового регулювання регіональних проблем розглядається з початку 30-х рр. минулого століття. Зокрема, у 1934 році було прийнято Закон про особливі території, відповідно до якого об’єктами першочергової уваги уряду були визнані чотири регіони: Південний Уельс, Північно-Східна Англія, Західний Камберленд та Західна і Центральна Шотландія. Після війни було прийнято закони "Про державний контроль за розміщенням промисловості" (1945), "Про міське і сільське планування" (1947). Власне, у післявоєнний період діяльність щодо вдосконалення правової бази регіонального розвитку у Великій Британії не припиняється [23, с. 21].

У Франції урядовий декрет від 14 вересня 1954 року, підтверджений законом від 2 квітня 1955 року визначив, що державний вплив на регіональний розвиток має здійснюватися з урахуванням власних потреб регіонів, які потерпають від аномально високого безробіття чи недостатнього рівня розвитку господарства. Практично одночасно були прийняті так звані обмежувальні закони. Суть їх полягала, з одного боку, в установленні системи попередніх дозволів на відкриття нових чи розширення діючих підприємств, а з другого, – у децентралізації деяких адміністративних, наукових, комерційних, промислових, культурних і соціальних закладів, що перебували у віданні держави. Обмежувальні закони торкалися переважно Паризького регіону. Паралельно розроблялося так зване "заохочувальне законодавство", що передбачало різноманітні пільги підприємствам, які створювалися у сільській місцевості тощо [23, с. 22].

У Бельгії сучасна регіональна політика розпочалася з закону про економічний розвиток, прийнятого у липні 1959 року [23, с. 22].

Уряд ФРН у 1951–1961 рр. розробив і здійснював Програму регіонального розвитку, яка з часом модифікувалася, а в 1959 році була поділена на три окремі частини: Програма надання допомоги регіонам, які знаходилися на східних кордонах ФРН, Програма розвитку регіонів, що підлягали відбудові, та Програма індустріалізації основних центрів економічного розвитку. Нормативно-правова база з проблем регіонального розвитку у ФРН розвивалася також у напрямі регулювання територіального устрою та регіонального планування. Зокрема, питання територіального устрою знайшли своє відображення у федеральному законі від 8 квітня 1965 року та законах окремих земель, що були прийняті переважно у 1950–1964 роках. Федеральний закон передбачає, крім іншого, що розвиток окремих регіонів має відповідати політиці розвитку держави в цілому, а також розвиток держави має враховувати особливості та потреби окремих територій [23, с. 24].

Практично в усіх згаданих країнах перші спроби законодавчого регулювання державного впливу на розвиток регіонів були спрямовані на підтримку національної промисловості і розвиток тих регіонів, у яких рівень безробіття був значно вищим за середній показник у державі.

У країнах Центральної Європи майже до кінця минулого століття були відсутні національні концепції державного регулювання розвитку регіонів, а отже, і їхнє законодавче забезпечення. Винятком є Угорщина, в якій вже у 1970-х рр. був розроблений і втілювався у життя Національний план розвитку поселень (1971), а 1985 року було схвалено закон про завдання розвитку регіонів та поселень. У 1996 році парламент Угорщини прийняв закон про регіональний розвиток та просторове планування, який затвердив сучасні європейські принципи регіональної політики, зокрема децентралізацію та субсидіарність. У 1999 році до згаданого закону внесено зміни, що передбачали створення регіонів, які відповідали б вимогам ЄС [23, с. 26].

Схвалена на підставі згаданого закону Національна концепція регіонального розвитку на 1998–1999 роки визначила основні пріоритети регіональної політики Угорщини. У концепції чітко визначено принципи децентралізації фінансових ресурсів, регіони–реципієнти державної допомоги, частку річного бюджету, яка через Фонд регіонального розвитку має спрямовуватися на потреби регіонів, механізм узгодження регіональних та галузевих програм.

Важливе значення для врегулювання відносин з регіонами мав також закон про принципи державної регіональної економічної політики (1992), який вказував на необхідність забезпечення мінімальних соціальних стандартів праці та життя в усіх регіонах шляхом надання допомоги підприємствам малого та середнього бізнесу, на територіях з високим рівнем структурного безробіття, вкладення коштів у розбудову інфраструктури. Основним завданням держави у сфері розвитку територій було визначено створення робочих місць на малих та середніх підприємствах [23, с. 27].

У Чеській республіці в 1998 році прийнято закон про принципи регіональної політики. Відповідно до нього державна регіональна політика – це діяльність органів державної влади національного рівня та органів управління регіонального рівня, основною метою якої є забезпечення збалансованого та гармонійного розвитку усіх регіонів, зменшення різниці у рівнях їхнього соціально-економічного розвитку, вдосконалення економічної та соціальної структур. Основними суб’єктами регіональної політики стали органи самоврядування новостворюваних регіонів (країв).

У Румунії запровадження сучасної державної регіональної політики було визнано одним із чинників, який допоможе їй наблизитися до країн Вишеградської четвірки. Тож не дивно, що Концепція регіонального розвитку Румунії була підготовлена спільно румунськими експертами та фахівцями Єврокоміcії в межах програми PHARE. Цей документ базувався на європейському баченні засад та пріоритетів ролі держави у регіональному розвитку і став основою схваленого 1998 року закону про регіональний розвиток. Відповідно до нього основними об’єктами регіональної політики є вісім програмово-статистичних макрорегіонів розвитку, які об’єднали на добровільних засадах регіональні адміністративно-територіальні одиниці – повіти. Після підписання угод між повітами межі території макрорегіону закріплюються законодавчим шляхом. Цікаво, що уряд у законі висловив намір підтримувати нові територіальні утворення за допомогою інвестиційних програм лише за умов, що вони є здатними на добровільне започаткування міжрегіональних коопераційних проектів. Макрорегіони, у свою чергу, діляться на субрегіони розвитку, для яких характерні спільні соціально-економічні проблеми. Саме субрегіони визначаються як пріоритетні території для отримання автономного, незалежного від інших територій, державного фінансування [23, с. 29].

Сучасна законодавча база регіонального розвитку сформувалася і в Болгарії. Однак, на відміну від вищезгаданих країн, Стратегія регіонального розвитку Болгарії та закон про розвиток гірських територій чітко визначили основним завданням регіональної політики усунення регіональних диспропорцій шляхом державних інвестицій, реалізації програм реструктуризації економіки та використання можливостей транскордонного співробітництва. Держава має надавати кошти на підтримку регіонів із структурними проблемами, прикордонним територіям, Причорноморському та Дунайському регіонам. Окрім того, урядом розроблено правовий механізм надання державної допомоги регіонам у кризових ситуаціях. Кабінет Міністрів Болгарії затверджує Національну програму регіонального розвитку і критерії визначення території макрорегіонів.

Актуальним для України є досвід Естонії щодо правового забезпечення розвитку регіонів. Базовим документом у цій державі є Стратегія регіонального розвитку, яка визначила пріоритетом використання внутрішнього потенціалу кожного регіону заохочення місцевих ініціатив та залучення громадськості до регіонального управління. З огляду на специфічні особливості географічного та геополітичного розташування Естонії, до завдань регіональної політики належить просторове збалансування щільності населення у різних регіонах, сталий еколого-економічний розвиток та забезпечення інтеграції територій. В Естонії основи регіональної політики визначаються переважно постановами уряду.

Цікавим є також досвід Польщі у сфері законодавчого забезпечення розвитку регіонів. Дослідники звертають увагу на позитивні та негативні сторони Закону "Про засади підтримки регіонального розвитку" від 12 травня 2000 року. Уряд у межах своїх повноважень приймає національну стратегію регіонального розвитку, яка конкретизує умови і основні напрями державного впливу на регіональний розвиток [23, с. 32].

У Росії законотворчий процес у сфері регіональної політики покликаний гармонізувати відносини між центром і суб’єктами федерації в межах чинної конституції. Хоча існує думка, що конституція Російської Федерації має певні недоліки порівняно з конституціями США та ФРН у частині розмежування повноважень регіональних органів і федерального центра [23, с. 34]. Як вимушений захід розглядають російські фахівці укладення договорів про розмежування повноважень федерації і регіонів. Ці договори в основному враховують регіональні особливості, принцип збереження територіальної цілісності, єдності економічного простору, необхідність забезпечення дієвої державної влади, але приймаються переважно через те, що законодавчий процес у справі регулювання взаємовідносин федерального центра з суб’єктами РФ відбувається занадто повільно [23, с. 35].

Основним документом, предмет якого безпосередньо складає регіональна політика, є Указ Президента Росії "Про основні положення регіональної політики в Російській Федерації" від 3 червня 1996 року. Зазначений документ серед основних положень регіональної політики Росії згадує закріплення максимально можливої кількості повноважень із сфери спільної компетенції за суб’єктами федерації, врахування специфіки кожного з суб’єктів при реалізації принципу їх рівноправності, а також дотримання прав та інтересів суб’єктів федерації при прийнятті нових правових актів федерального рівня. Правда, деякі російські регіоналісти сприйняли цю концепцію критично, через те що вона містить чималий перелік завдань, кожне з яких не має чітко визначених меж і передбачає, в свою чергу, вирішення широкого кола різноманітних проблем. Цей документ не встановив також предмета регіональної політики та її суб’єктів, не визначив механізми прийняття і реалізації рішень, джерела фінансування відповідних заходів [23, с. 39].

Концепція регіональної політики України, схвалена Указом Президента України від 25 травня 2001 року № 341/2001, є, на думку С. Серьогіної, прикладом некритичного сприйняття і копіювання російського досвіду і відтворює основні недоліки Указу Президента Російської Федерації [23, с. 39].

Очевидно, єдиною європейською державою, де на сьогодні практично відсутня нормативно-правова база регіональної політики, є Білорусь [23, с. 40].

Більшість європейських держав набули конструктивного і різноманітного досвіду державного регулювання регіонального розвитку, а, отже, і його нормативно-правового забезпечення. Воно здійснюється актами, що мають різну юридичну силу, структуру та зміст і залежать від певних чинників. Практично в усіх західно- та центральноєвропейських державах діють спеціальні закони, акти глав держав та центральних органів влади, предметом яких є забезпечення соціально орієнтованого, сталого, збалансованого розвитку всіх регіонів держави та здійснення особливих селективних заходів у окремих, як правило, проблемних регіонах.

Україна, яка до цього часу практично не прийняла жодного закону, який би спеціально присвячувався врегулюванню відносин центру з регіонами та міжрегіональних взаємин, значно відстає у цьому питанні від своїх сусідів, зокрема західних. Цю проблему має вирішувати насамперед парламент, створивши відповідне законодавче поле, що дозволить уряду приймати потрібні підзаконні акти у межах своїх повноважень.

Заповнюючи зазначену правову прогалину, вітчизняний законодавець, без сумніву, потребуватиме серйозного ознайомлення з досвідом європейських країн.

Розділ 2. Розробка програми соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва

2.1. Аналіз виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва 2008-2009 рр.

Чисельність наявного населення в Дарницькому районі м. Києва на 01.12.2009 р. складає 308,5 тис. осіб, що на 2,7 тис. осіб більше, ніж на початок року. Збільшення відбулось як за рахунок перевищення міграційного приросту населення, так і за рахунок постійного збільшення народжуваності.

Аналіз виконання Програми економічного і соціального розвитку Дарницького району м. Києва за 2009 рік свідчить про те, що в районі станом на 01.01.10 р. до районного бюджету надійшли надходження в сумі 261895,5 тис. грн., в т. ч. загальнодержавні податки та збори – 256887,7 тис. грн. та дотація вирівнювання – 5007,8 тис. грн.

Уточнена сума надходжень до загального фонду бюджету району на 2009 рік склала 333222,3 тис. грн., в т.ч. загальнодержавні податки та збори – 328214,5 тис. грн. та дотація вирівнювання – 5007,8 тис. грн.

Виконання районного бюджету по загальнодержавним податкам і зборам за 2009 рік становить 78,3%. В порівнянні з минулим роком загальнодержавних податків та зборів надійшло менше на 56,1 млн. грн., або 82,1%.

Видаткова частина бюджету району за січень — грудень 2009 року профінансована в сумі 297469,9 тис. грн., або на 89,3 % до затвердженого бюджету поточного року, який становить 333222,3 тис. грн. У порівнянні з фінансуванням минулого року видатки профінансовані на 88,4 % (за січень -грудень 2008 року профінансовано 336455,4 тис. грн.) [34].

За звітний період 85,6 % у видатковій частині бюджету району складають видатки на утримання установ соціально-культурної сфери. Це установи та заклади освіти, культури та соціального захисту населення, на які було направлено за січень — грудень поточного року 254683,4 тис. грн., що складає 101,9 % у порівнянні з відповідним періодом минулого року (у січні — грудні 2008 року профінансовано 250002,6 тис. грн.).

За спожиті енергоносії за звітний період сплачено 21146,6 тис. грн., або на 83,5 % фінансування відповідного періоду минулого року ( у січні – грудні 2008 року сплачено за спожиті енергоносії 25327,4 тис. грн.).

У січні – грудні 2009 року першочергові витрати бюджетних установ забезпечені у повному обсязі. Виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери проводились, відповідно до чинного законодавства, у повному обсязі.

Станом на 01.01.2010р. на обліку в районному управлінні Пенсійного фонду України перебуває 64532 пенсіонери.

Згідно з Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” одержують пенсію 58405 чол., що становить 90,51% від загальної кількості пенсіонерів.

Кількість одержувачів пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ» становить 254 чол., або 0,39% від загальної кількості пенсіонерів.

Кількість одержувачів пенсій відповідно до Закону України «Про Прокуратуру та Держслужбу» становить 1878 чол., або 2,91% від загальної кількості пенсіонерів.

Кількість одержувачів пенсій відповідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» становить 915 чол., або 1,42% від загальної кількості пенсіонерів.

Кількість одержувачів пенсій відповідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 3080 чол., або 4,77 % загальної кількості.

Середньомісячний розмір пенсії становить 1245 грн. 03 коп.

До Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва станом на 01.01.2010р. надійшло 857,9 млн. грн.

Виконання плану надходжень до Управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва складає 101,45 %. В порівнянні з минулим роком надходження зменшилось на 0,8%.

Заборгованість платників перед Пенсійним фондом України в порівнянні з початком року збільшилась на 3961,2 тис. грн. Станом на 01.01.2010р. складає 10714,6 тис. грн.

Зайнятість населення та ринок праці

Протягом 2009 року до Центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулось 6517 чол., з них безробітних – 3291 чол. За цей період працевлаштувались за сприяння служби зайнятості 3418 чоловік.

За 2009 рік на підприємствах, в організаціях, установах району створено 6607 нових робочих місць у сфері торгівлі та надання послуг, діяльності транспорту та зв’язку, переробної промисловості, тощо. За даними, які надійшли до ЦЗ від підприємств, організацій (за ф-5ПН) в районі введено в дію 2107 н. р. м. на 92 підприємствах. Крім того, проводиться робота щодо сприяння легалізації робочих місць в районі шляхом оформлення трудових договорів між працівниками та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності. Так, за 2009 рік зареєстровано 1830 трудових угод, в органах виконавчої влади зареєстровано 2670 фізичних осіб – суб’єктів підприємництва [34].

За рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття протягом 2009 року професійну підготовку проходили 688 чол. Після закінчення навчання за сприянням служби зайнятості працевлаштована 551 особа.

Позитивні тенденції на ринку праці, плідна співпраця з роботодавцями, підвищення якості обслуговування громадян, які звернулись до служби зайнятості, дали змогу збільшити обсяги охоплення незайнятих громадян активними заходами сприяння зайнятості. Протягом 2009 року відділом профорієнтації надано 24711 профорієнтаційних послуг, які отримали 8433 особи, що звернулись за сприянням у працевлаштуванні.

Соціальний захист населення

За даними підприємств, станом на 31.12.09р., заборгованість із виплати заробітної плати на двадцяти підприємствах району становить 13045,7 тис. грн., з неї сума боргу сімнадцяти економічно активних підприємств — 12593,9 тис. грн. Порівняно з початком грудня місяця заборгованість зменшилася на 1013,3 тис. грн. (погасили заборгованість у повному обсязі 13 підприємств).

За даними підприємств, станом на 21.01.10р., заборгованість із виплати заробітної плати на двадцяти підприємствах району становить 13021,4 тис грн. з неї сума боргу сімнадцяти економічно активних підприємств – 12569,6 тис. грн. (ДП КРЗ «Радіан» — 87,8 тис. грн., ДП КДЗ «Буревісник» — 4260,4 тис. грн., АТ Містобудівельний загін № 103 – 1147,1 тис. грн., ТОВ «Рорса» — 262,2 тис. грн., ВАТ ПБК «Схід» — 1069,тис. грн., ДП «Схід-03» ВАТ ПБК «Схід» — 210,1 тис. грн., ТОВ «Управління механізації і автомобільного транспорту» (УМІАТ) – 307,5 тис. грн., ТОВ «Скло сталь» — 203,6 тис. грн., КП ТВФ «Магазин 834» — 10,7 тис. грн., ТОВ «Будівельний проект» — 70,8 тис. грн, ВАТ ПТІ «Укроргводбуд» — 68,8 тис. грн., Автобусний парк №7 КП «Київпастранс» — 560,3 тис. грн., ТОВ «Сучасні технології будівництва» — 99,4 тис. грн, ДП МОУ «Київський ремонтно-механічний завод» — 3833,1 тис. грн, ДП «Укрспецавтобаза» — 303,0 тис. грн., ТОВ «Завод Сталкою» — 40,2 тис. грн., ТОВ «М’ясний альянс» — 35,6 тис. грн.). Порівняно з початком місяця заборгованість зменшилася на 24,3 тис. грн. [34]

Розвиток підприємництва та малого бізнесу

В районі проводиться політика ефективної підтримки незайнятого населення, сприяння створенню робочих місць у сфері підприємництва, малого та середнього бізнесу, індивідуальної трудової діяльності.

Станом на 31.12.09р. в районі зареєстровано 45300 суб’єктів господарювання, з них:

— юридичних осіб — 13401,

— фізичних осіб — 31899.

За 2009 рік зареєстровано 2645 новостворених суб’єктів

— юридичних осіб — 545,

— фізичних осіб — 2100.

Охорона здоров’я

Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів району представлена центральною районною поліклінікою з трьома медичними амбулаторіями, трьома територіальними поліклініками для дорослих, двома поліклініками для дітей, навчально-практичним центром сімейної медицини та стоматологічною поліклінікою.

В лікувальних закладах Дарницького району продовжується робота по впровадженню в систему охорони здоров’я надання медичної допомоги населенню на засадах сімейної медицини. На засадах сімейної медицини в районі працює 2 заклади. Сформовано 13 територіальних одиниць сімейної медицини.

В медичних установах району забезпечено безвідмовне, безоплатне, анонімне та добровільне обстеження на ВІЛ. За 12 місяців 2009 року проведено 10003 обстеження, виявлено 32 серопозитивних випадки. Пацієнти направлені на дообстеження в міський центр СНІДу.

З метою виконання медико-соціальних протитуберкульозних заходів в лікувальних закладах району визначено категорії підприємств, організацій і установ, працівники яких підлягають щорічним медоглядам з застосуванням флюорографії, всього 115404 особи, обстежено (за оперативними даними) 108232 особи, сформовано групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз – 20874 особи. Станом на 30.12.09р. виявлено 75 осіб, хворих на легеневий туберкульоз. Проведений аналіз захворюваності на туберкульоз свідчить про те, що 45% тих, що захворіли вперше, виявлено при профілактичному огляді. В лікувальних закладах працює 4 флюорографа у 2 зміни, обстеження проводиться безкоштовно, безвідмовно [34].

Станом на 31.12.09 р. в районі на обліку перебуває 8480 ветеранів війни.

Стаціонарну допомогу ветерани війни отримують планово на ліжках міського шпиталю для інвалідів війни, госпітального психоневрологічного відділення міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, госпітальних відділень КМКЛ №11, 10, 8, 7, в денних стаціонарах, в стаціонарах вдома.

Отримали стаціонарне лікування протягом 2009 року 2763 ветерани війни, 100% від потребуючих.

В денних стаціонарах проліковано 1059 ветеранів війни. У всіх денних стаціонарах поліклінік району виділені палати для інвалідів війни. В стаціонарах вдома проліковано 3725 ветеранів війни. Санаторно-курортне лікування отримали 703 ветерани війни.

Фактичні видатки з районного бюджету на дитяче харчування для 42 дітей станом на 30.12.09р. складають 106,44 тис. грн.

Загальна потужність лікувальних закладів первинної медико-санітарної допомоги у районі (без стоматологічної поліклініки) складає 4335 відвідувань у зміну. Згідно Державних будівельних норм планування і забудови міст та сільських поселень загальна потужність амбулаторно-поліклінічних закладів для населення Дарницького району повинна бути близько 7300 відвідувань у зміну (норма на тисячу населення 24 відвідування у зміну). Поліклініки працюють з перевантаженням. Об’єктивне зростання медичних потреб населення відбувається на тлі недостатнього розвитку мережі поліклінік району, це є найбільш соціально-гострою проблемою в діяльності районної галузі охорони здоров’я [34].

Освіта

Протягом 2009 року діяльність управління освіти була направлена на виконання загальноміської програми “Освіта столиці. 2006-2010 рр.”, Комплексної програми розвитку освіти Дарницького району на 2007-2010 роки, державних, міських та районних програм, нормативно-правових актів щодо забезпечення належного функціонування освітньої галузі та ефективного управління навчально-виховним процесом у підпорядкованих закладах.

Мережа закладів освіти сформована відповідно до потреб населення району та забезпечує створення умов для формування гармонійно розвиненої особистості. Станом на 31.12.2009р. у районі функціонує 102 заклади освіти, з них 92 – комунальної форми власності: дошкільні навчальні заклади – 38, школи-дитячі садки – 14, загальноосвітні навчальні заклади – 36 (початкова школа — 1, середні школи – 10, спеціалізовані школи – 11, гімназії – 9, ліцеї – 3, спеціальні школи-інтернати — 2), позашкільні навчальні заклади – 4.

Серед 10 приватних закладів освіти: дошкільних — 2, шкіл-дитячих садків – 2, позашкільних закладів – 4, загальноосвітніх навчальних закладів – 2,

На виконання розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 19.08.09р. №552 школу-дитячий садок І ступеня «Абетка» реорганізовано у дошкільний навчальний заклад №500 «Абетка».

На фінансування у 2009 році заходів, направлених на розміщення матеріально-технічної бази навчальних закладів та виконання основних програм було передбачено кошти в сумі 4312,7 тис. грн. Станом на 31.12.09р. профінансовано 1917,6 тис. грн. (42,1%).

Протягом травня – червня 2009 року управління освіти здійснювало заходи по підготовці та організації літнього оздоровлення школярів. У червні 2009р. на базі 17 закладів освіти працювали пришкільні табори з денним перебуванням, в яких відпочило 1518 дітей, що на 21,6% менше, ніж у 2008р.

На базі 18 навчальних закладів було організовано роботу трудових об’єднань старшокласників, в яких 280 учнів виконали громадські роботи по благоустрою територій та приміщень шкіл на загальну суму 80,0 тис. грн.

На підтримку освітньої галузі депутатами райради у 2009 році було виділено кошти у сумі 35,4 тис. грн.

Програма підготовки установ та закладів освіти до нового навчального року виконана на 99,1%. Програма підготовки до роботи в осінньо-зимовий період виконана на 56,7 % у зв’язку з недостатнім фінансуванням [34].

Таблиця 2.1.

Програма підготовки установ та закладів освіти до нового навчального року

ПРОГРАМИ	Заплановано у 2009 році (кількість/ тис.грн.)	Виконано за 2009 рік № закладу	Фактично виконано, тис. грн.	Профі-нансовано, тис. грн.
1. Підготовка установ та закладів до нового навчального року – 600,00 тис. грн.
Аварійний ремонт	600,00	СШ № 280, Слов’янська гімн. ДНЗ № 678,792,148, 314, СШ № 160,305.	411,0	411,0
Разом	600,00		595,1	595,1
2. Підготовка установ та закладів до роботи в осінньо-зимовий період – 2159,30 тис. грн.
Повірка та ремонт теплолічильників	98,80		61,5	39,1
Підготовка по формі Е-8	100,00		55,2	—
ТО сантехнічного обладнання	650,90	В усіх закладах освіти	251,4	350,0
ТО МІТП	650,0	В усіх закладах освіти	175,0	184,9
ТО теплолічильників	199,80	В усіх закладах освіти	56,9	135,7
ТО електрощитових	160,00	В усіх закладах освіти	96,6	110,8
ТО обладнання харчоблоків	199,9	В усіх закладах освіти	138,6	99,5
ТО пральних машин	99,90	В усіх днз та шдс	69,62	49,9
Разом	2159,30			969,9
ВСЬОГО	2759,3			1565,0

Культура

У підпорядкуванні відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації працює 18 закладів культури: 12 бібліотек, 4 школи естетичного виховання, Палац культури «Дарниця», культурно-мистецький центр (загальною площею майже 15,0 тис. кв. м.).

У 2009 році управлінням культури і туризму та підпорядкованими йому закладами проведено 849 заходів до державних, традиційних народних та професійних свят, зокрема: свята Водохреща, проводів зими “Дарницька Масляна — 2009”, Дня Матері, Дня Києва, Дня Столиці, Дня Конституції, Дня туризму, вечори пам’яті з нагоди 20–ї річниці виводу військ з Афганістану, з нагоди 23-ї річниці аварії на ЧАЕС, мітинг-реквієм до Дня Перемоги, урочистий вечір з святковим концертом до Дня захисника Вітчизни, до Міжнародного дня прав жінок і миру, до Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва, Всеукраїнського дня бібліотек, Дня Партизанської слави, 66-річчя визволення Дарниці та міста Києва, Всеукраїнського дня бібліотек, 65-річчя визволення України. На районні заходи було виділено кошти в сумі 29,7 тис. грн..

У 2009-2010 навчальному році в школах естетичного виховання навчається 1625 учнів, із них 164 користуються пільгами по оплаті за навчання. Це діти-інваліди, діти з малозабезпечених сімей, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-сироти, діти з багатодітних сімей (троє і більше дітей віком до 18 років), видатки по пільгах складають 121,0 тис. грн.

Культурно-мистецький центр постійно проводить виставки робіт декоративно–прикладного мистецтва, живопису, професійних художників, художників–аматорів та дитячих малюнків. Також в КМЦ проводяться екскурсії, святкові концерти, засідання клубів за інтересами: «Ветеран», «Підліток і закон», «Дарницьке джерело», «Палітра». В 6 гуртках центру займається 115 осіб. Колективу образотворчого мистецтва «Палітра» присвоєно звання «Зразковий», театру-студії «Театрон» присвоєно звання «Народний».

Головним центром дозвілля в Дарницькому районі є Палац культури «Дарниця», на базі якого постійно проводяться районні святкові заходи, в яких беруть участь колективи художньої самодіяльності. В ПК «Дарниця» працює 19 гуртків, які відвідує 653 особи.

Бібліотеками району було записано та перереєстровано 46800 читачів, з них 13900 — діти; до фондів бібліотек району через централізоване міське комплектування надійшло 2949 екземплярів книг, списано 11020 примірників книг. 25 червня 2009 року рішенням № 12 чотирнадцятої сесії V скликання Дарницької районної в м. Києві ради затверджена Програма «Розвиток бібліотечної електронної мережі для задоволення інформаційних потреб населення Дарницького району м. Києва на 2009 – 2013 роки».

В Дарницькому районі більшість бібліотечних закладів знаходяться в пристосованих приміщеннях, а в новозабудованих мікрорайонах Осокорки та Позняки — відсутні зовсім.

Центральна районна бібліотека ім. В.Стуса, не маючи власного приміщення, вимушена розмістити штат працівників в кількості 25 осіб на території бібліотеки ім. Ю. Смолича. Бібліотечний фонд літератури, який становить 59 тис. екземплярів, складовано в непристосованому приміщенні бібліотеки № 143 в м/р Бортничі [34].

Споживчий ринок

Торговельна мережа району постійно зростає. Станом на 31.12.09р. в Дарницькому районі торговельне обслуговування населення здійснюють 745 стаціонарних магазинів по продажу продовольчих (199) та непродовольчих (546) товарів, 220 підприємств ресторанного господарства та 451 підприємство побутового обслуговування населення.

Слід відзначити достатню забезпеченість району торговими площами, в тому рахунку площами продовольчої мережі. Площі торгових приміщень продовольчих та непродовольчих підприємств району за 2009 рік збільшились на 4,1 тис. кв. м, переважно за рахунок відкриття прогресивних закладів торгівлі, адаптованих до світових стандартів, які застосовують високотехнологічні форми обслуговування – супермаркети, гіпермаркети, підприємства ресторанного господарства.

Особлива увага в районі приділяється роботі по розширенню продовольчої мережі. У 2009 році введено в дію 3 продовольчі магазини, які розміщені у приміщеннях, що належать до комунальної власності району, загальною площею 64,52 кв.м., а саме:

— магазин на вул.Вербицького,4 ФОП Чорногор С.М.- 23,77 кв.м.;

— магазин на вул. Декабристів, 5-Б ФОП Кудряшов М.Г.- 22,25 кв.м.;

— магазин на вул. Харківське шосе, 65-А ФОП Білошапка Г.Ф.-18,5 кв.м.

Протягом 2009 року у районі відкрито 12 продовольчих магазинів загальною площею 4717,5 кв.м, відкрито 14 магазинів непродовольчої мережі, введено в дію 9 підприємств ресторанного господарства.

В 2009 році відкрито 28 підприємств побутового обслуговування, серед них салони краси та перукарні, станції технічного обслуговування автомобілів, салон фотопослуг, майстерні по пошиттю та лагодженню одягу та інші об’єкти побуту.

В Дарницькому районі створено:

— в сфері торгівлі — 481 нове робоче місце;

— на підприємствах побутового обслуговування населення — 150 нових робочих місць.

З 13.06.09р. в районі на вул. Дніпровська Набережна відкрито новий ринок «Євробазар» ТОВ «Княжий Затон». Введено в дію 286 торговельних місць продовольчої та непродовольчої мережі. З 19.12.09р. розпочато роботу нового продовольчого павільйону загальною площею 3,0 тис. кв. м на 82 торговельних місця, 45 з яких – соціальні.

Для більш повного забезпечення мешканців району сільськогосподарською продукцією в 20009 році в Дарницькому районі організовано та проведено 24 ярмарки з продажу сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, в тому рахунку в серпні – ярмарок на вул. Ревуцького за участю підприємств-виробників з Білорусії.

Розширена географія проведення ярмарків. Вперше в районі запроваджено ярмарки по п’ятницях на вулицях Крупської та Срібнокільській.

Великим попитом у населення користуються ярмарки, які проводяться в сезон масового збору урожаю, коли багатотонними автомобілями завозяться овочі і фрукти для закладки та переробки.

На ярмарках реалізовано 7947,5 т продукції, в т.ч. плодоовочевої – 5411,6 т, м’яса – 645,1 т, риби – 112,1 т, інших продовольчих товарів — 1778,8 т.

Станом на 31.12.09 р. реалізовано 3497,0 т картоплі, 17238,0 т овочів, 1236,0 т кісточкових, 2115,0 т зерняткових, 239,0 т ягід, 2263,0 т баштанних культур, винограду – 461,0 т.

Станом на 31.12.09 р. перероблено: 78,0 т огірків, 74,0 т помідорів, 20,0 т кавунів, 37,0 т яблук. Завершено закладку свіжих овочів для зберігання: 727,0 т картоплі, 665,0 т капусти, 265,0 т буряків, 271,0 т моркви, 370,0 т цибулі, 24,0 т часнику, 100,0 т інших овочів, 338,0 т зерняткових плодів.

В порівнянні з минулим роком кількість перевірок збільшилась на 44 (2008р. — 317 перевірок). Це обумовлено зростанням товарообігу, розвитку торговельної мережі в районі та найголовніше — обізнаністю та здобуттям споживачами потрібних знань Закону України „Про захист прав споживачів”, що дає можливість звернутись до відділу за захистом їх прав [34].

Житлова політика

Станом на 01.01.10р. на квартирному обліку для надання житлової площі по району перебуває 12342 сім’ї, із них:

— позачерговиків – 1842 сім’ї;

— першочерговиків – 3743 сім’ї;

— на загальних підставах – 6757 сімей.

За 2009 рік на квартирний облік прийнята 351 сім’я, із них:

— з правом позачергового отримання житла — 39 сімей;

— з правом першочергового отримання житла — 181 сім’я;

— на загальних підставах — 131 сім’я.

За 2009 рік знято з квартирного обліку 951 сім’ю.

Більше 20 років на обліку перебуває 3021 сім’я.

За кількістю членів родини на обліку з сім’єю 6 та більше осіб перебуває 395 сімей.

Проживаючих в комунальних квартирах перебуває 315 сімей.

Проживаючих в гуртожитках перебуває 2278 сімей.

Перезатверджено за місцем проживання 32 справи, переданих з інших районів та підприємств міста.

За 2009 рік покращили свої житлові умови за рахунок державного житлового фонду 33 сім’ї, із них отримали житло у новобудовах – 33 сім’ї (із них 2 родини без зняття з квартирного обліку) [34].

Промисловість

Промисловий комплекс Дарницького району складається із 40 промислових підприємств обробної промисловості, серед яких:

— харчова промисловість — 9 підприємств;

— хімічна і нафтохімічна промисловість — 3 підприємства;

— виробництво гумових та пластмасових виробів — 3 підприємства;

— машинобудування — 13 підприємств;

— металургія та оброблення металу — 4 підприємства;

— виробництво інших неметалевих мінеральних виробів — 2 підприємства;

— виробництво деревини та виробів з деревини — 1 підприємство;

— виробництво поліграфічних виробів — 2 підприємства;

— інші види в галузі обробної промисловості — 3 підприємства.

За 2009 рік підприємствами району реалізовано продукції на суму 2112,4 млн. грн., що на 47,6 млн. грн. менше в порівнянні з минулим роком.

Аналіз результатів роботи в промисловості показує, що абсолютне збільшення показника обсягу реалізованої продукції, в порівнянні з минулим роком, спостерігається на підприємствах трьох галузей: хіміко-фармацевтичної (30,1% загальнорайонних обсягів реалізації), целюлозно-паперової та поліграфічної (31%), виробництва гумових та пластмасових виробів (5,6%), які представлені провідними підприємствами: ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", ТОВ СП "Голографія", ТОВ "Знак», ТОВ "Ітак". Стабільна робота ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінат №11 сприяла збереженню харчовою галуззю лідируючих позицій в структурі промислового комплексу району і незначному зменшенню показника реалізації промислової продукції харчової галузі.

Поряд з цим, з початку року повністю або частково припинили виробничу діяльність промислові підприємства: ТОВ НВП "Техномет", КП "Київський птахокомбінат", ТОВ "М'ясний Альянс". ТОВ «Атілла» перенесло виробництво за межі міста.

Залишається складною ситуація на підприємствах галузі виробництва неметалевих мінеральних виробів. На ВАТ "Дарницький завод ЗБК", в порівнянні з минулим роком, зменшились обсяги виробництва: збірних залізобетонних конструкцій і товарного бетону — на 70 %, стінових блоків — на 90 %. На підприємстві ТОВ СП "Основа Солсиф" виробництво товарного бетону зменшилось на 25%.

Найбільша питома вага по кількості підприємств залишається у галузі машинобудування – 32 %, в ній зайнято 36% працюючих в промисловості району. Проте, в 2009 році ними реалізовано продукції на суму близько 200,0 млн. грн., або 10 % всієї продукції району.

В 2009 році промисловими підприємствами району інвестовано в виробництво близько 14,0 млн. грн. власних коштів.

На ДП "Київський державний завод "Буревісник" впроваджено інноваційну технологію очищення, дезінфекції та стерилізації АШВЛ; ресурсозберігаючий технологічний процес термоусадки полімерних матеріалів на поверхню ДСО із застосуванням станцій гарячого повітря JT – 7700; енергоефективна технологія ультразвукового очищення ПДМ.

КП "Радіовимірювач" освоєно діагностичне устаткування для бортових авіаційних радіотехнічних систем (для перевірки МС 121 01 М).

Нові види конкурентоспроможної продукції, освоєні на ДП "КДЗ "Буревісник": апарати штучної вентиляції легенів для дорослих та дітей: „Бриз”, „Малятко”, для рухомих засобів МНС та швидкої медичної допомоги (“Бриз-Т”) трьох модифікацій: переносний, для роботи в умовах клініки без зволожувача та без стійки, зі стійкою та зволожувачем; модернізація радіолокаційної станції „Буревісник-1” з системою ЕКНІС; вимірювач артеріального тиску з функцією добового моніторингу ВАТ 41-1; меблі медичні; сімейство автоматичних моделей парових стерилізаторів з різними ємкостями стерилізаційної камери.

Найбільш вагомим новим видом конкурентоспроможної продукції, основної на ВАТ "Київський радіозавод", є ліфти електричні та гідравлічні. В рамках спільної господарської діяльності СГД ВАТ «Київський радіозавод» та ТОВ «Браво СТ» розпочали виробництво сучасних ліфтів та ескалаторів, об'єднавши науково-технічний потенціал, досвід виробництва, виробничі потужності ВАТ «Київського радіозаводу» та новітні розробки компанії. Проводиться повний комплекс робіт з проектування та виробництва ліфтів, ескалаторів та ліфтових шахт різної складності, виконання монтажних робіт, проведення модернізації ліфтів, гарантійне та післягарантійне обслуговування ліфтів та ескалаторів власного виробництва [34].

Протидія злочинності і корупції, охорона громадського порядку і безпеки громадян

За 2009 рік у районі зареєстровано 2917 злочинів, загальний рівень злочинності в районі збільшився на 35,4% у порівнянні з минулим роком. Досягнуто позитивних результатів у розкритті злочинів. Рівень розкриття 57,6%, що є найкращим показником у м. Києві.

Завдяки проведеним профілактичним заходам на 29,4% знизилась кількість навмисних тяжких тілесних ушкоджень, розбійних нападів, крадіжок, пограбувань (зареєстровано 12 проти 17 у 2008 р.).

У 2009 році проведено ряд цільових операцій, в ході яких профілактовано понад 3,0 тис. осіб, в т. ч. 396 раніше судимих, 168 злісних п’яниць, 472 сімейних дебошири, 68 наркоманів, вилучено із незаконного обігу 19 боєприпасів і зброї.

Прямої залежності збільшення загальної кількості злочинів від соціально-економічної кризи не вбачається. По лінії боротьби з економічною злочинністю та корупцією виявлено 174 злочини у 2009 році, проти 169 минулого року.

У сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків за звітний період виявлено 306 фактів (з них 108 – за збут наркотиків), по яких порушені кримінальні справи.

Впродовж 2009 року членами громадського формування з охорони громадського порядку спільно з працівниками правоохоронних органів попереджено 2017 правопорушень (у 2008р. – 1804). Забезпечено громадський порядок під час проведення 74 масових заходів.

Станом на 31.12.2009р. на території Дарницького району м. Києва здійснюють свою діяльність 17 автотранспортних підприємств, працює 14 автобусних маршрутів загального користування, 4 трамвайних, 37 таксомоторних маршрутів та розташовано 7 станцій Сирецько-Печерської лінії метрополітену. Для надання послуг перевізникам, водіям, пасажирам та гостям міста в районі функціонують об’єкти дорожнього сервісу: стоянки, мийки, АЗС, мотелі, кемпінги, магазини, пункти громадського харчування, зв’язку та медичної допомоги.

Київський метрополітен

В районі розташовано 7 станцій Сирецько-Печерської лінії метрополітену. Цілодобово, згідно графіку, перевезення пасажирів здійснюють 248 вагонів, більша частина з яких проводить свій відстій та ремонт на нововведеному електродепо «Харківське». Відкриття депо на Сирецько-Печерській лінії стало визначною подією, оскільки його введення в експлуатацію дозволило збільшити кількість потягів метрополітену, скоротити інтервал руху та посилити безпеку пасажирських перевезень. Одночасно ВАТ “Київметробуд” продовжуються будівельні роботи по розвитку Сирецько-Печерської лінії метрополітену.

Необхідно продовжити будівництво нових станцій метрополітену Сирецько-Печерської лінії, зокрема «вул. Промислова», «вул. Горбунова» та «Дарницький вокзал», що значно розвантажить наземний громадський транспорт у напрямку центру міста та покращить транспортне обслуговування пасажирів.

Залізничний вокзал «Дарниця»

Зі станції залізничного вокзалу «Дарниця» – (вул.Привокзальна,3) населення обслуговують електропотяги ст.“Дарниця” – «Київ пасажирський» (2 од.) та електропоїзд підвищеної комфортності Київ – Гребінка. Ведеться будівництво залізничного вокзалу ст. “Дарниця” по вул. Привокзальна, 3. Добова пропускна спроможність вокзалу складає 14,6 тис. чол., а загальна площа будівлі вокзалу — 70903 м². Після завершення будівництва вокзал зможе приймати та відправляти 45 пар пасажирських та приміських поїздів щодоби. З метою покращення пасажироперевезень та залізничної розв’язки міжміського сполучення, вкрай необхідно завершити будівництво ж/д вокзалу «Дарниця», яке було призупинено в зв’язку з відсутністю фінансування із державного бюджету.

Громадський пасажирський транспорт

В районі працює 14 автобусних маршрутів, основними перевізниками яких є АП №7 та АП №2. Щоденно на лінії працюють автобуси великої та середньої місткості. Для надання більших зручностей для осіб з обмеженими фізичними можливостями під час пасажироперевезень, автобусні парки забезпечуються новими низькопідлоговими автобусами. Сьогодні в АП №7 КП «Київпастранс» нараховується 72 одиниці низькопідлогових автобусів (МАЗ-103, МАЗ-105, ЛАЗ-А183, Богдан-А231, Вольво), АП №2 КП «Киїівпастранс» нараховує 79 низькопідлогових автобусів (МАЗ-103, ЛАЗ-А183, ЛАЗ-А292, Богдан-А232). З метою забезпечення безпеки пасажироперевезень в автопарках систематично проводиться перевірка та ремонт гальмових систем та рульових механізмів рухомого складу. Автопарки дотримуються плану заходів щодо підготовки водіїв до роботи у весняно-літній та осінньо-зимовий періоди. Разом з цим є і недоліки в обслуговуванні пасажирів, зокрема, це порушення графіків (інтервалу) руху на маршрутах та порушення водіями правил дорожнього руху.

Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо КП “Київпастранс” обслуговує район 4-ма трамвайними маршрутами: №8 «ст. м. Позняки – ст. м. Лісова» (21 трамвай), №22 «завод ЗБК – б-р Перова» (22 трамваї), №25 «завод ЗБК – Харківський масив» (8 трамваїв), №29 «Червоний Хутір – ст. м. Лісова» (12 трамваїв). Всього на маршрутах задіяно 63 трамваї. До роботи у весняно-літній та осінньо-зимовий періоди в депо проводиться обстеження рухомого складу, зокрема ревізія систем опалювання, повне зовнішнє пофарбування трамвайних потягів, а також приводяться до належного санітарного стану трамвайні зупинки та диспетчерські пункти.

З метою належного обслуговування мешканців району трамвайними маршрутами, Дарницькою райдержадміністрацією до Київської міської державної адміністрації надано відповідні пропозиції, для включення їх до Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007–2015 роки [34].

Будівництво

Відповідно до Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2009 рік за січень – грудень 2009 року виконано робіт по будівництву та проектуванню об’єктів на замовлення Дарницької райдержадміністрації загальною вартістю 9332,45 тис. грн., в т.ч :

— за рахунок районного бюджету — на 1538,12 тис.грн.;

— за рахунок інших коштів – на 7794,34 тис.грн.

Галузь «Житлове будівництво»

— комплекс житлових будинків по вул. Леніна, 47-59,

Отримано рішення Київради від 02.04.09р. №199/1255 про поновлення на 3 роки з 22.04.2008 договору оренди. Виконуються роботи з оформлення поновленого договору оренди.

Розпорядженням Дарницької райдержадміністрації №411 від 24.04.07р. на підставі позитивного висновку Київдержекспертизи від 11.04.07р. затверджені техніко-економічні показники рекомендованого до затвердження проекту будівництва житлових будинків з об’єктами соціально-побутового призначення.

Отримано дозвіл Держархбудконтролю від 14.05.08р. №0330-Др.

З вересня місяця будівництво відновлено. Будівельно-монтажні роботи виконуються на 3-х секціях. З початку року освоєно коштів на суму 7720,0 тис. грн.

Загалом, у 2009 році на території Дарницького району завершено будівництво та підготовлено Акти готовності об’єктів до експлуатації по 15 житлових будинках загальною площею квартир 295,65 тис. кв. м, що на 35,8% менше порівняно з 2008 роком [34].

2.2. Розробка та погодження проекту програми соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва на 2010 рік

Програма соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва на 2010 рік розроблена, виходячи з оцінки ресурсного потенціалу району, його конкурентних переваг, проблем і зовнішніх викликів, формулює ключові цілі та пріоритети розвитку району на 2010 рік, визначає шляхи і механізми їх реалізації.

Законодавчим підґрунтям розроблення Програми є Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про столицю України — місто-герой Київ"; Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 N 1001; Генеральний план розвитку м. Києва на період до 2020 року, схвалений рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804; комплексні та галузеві загальнодержавні, міські й районні програми [30, с. 4].

Структура Програми враховує вимоги Типової структури програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на короткостроковий період, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 N 621.

Враховуючи результати аналізу динаміки та тенденцій соціально-економічного розвитку Дарницького району м. Києва, а також оцінку ресурсного, в тому числі фінансового, потенціалу, досвід управління попередніх років, в Програмі сформульовано ключові проблеми, що постають перед районною владою, визначено цілі та пріоритети розвитку району у 2010 році, шляхи та механізми їх реалізації.

У розробці Програми брали участь управління, відділи та інші структурні підрозділи виконавчого органу Дарницької районної у м. Києві ради (Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації). Також враховані пропозиції підприємств, установ і організацій району всіх форм власності, звернення мешканців та депутатів району в межах компетенції та фінансування Дарницької РДА [34].

У 2010 році головні зусилля Дарницької районної влади будуть спрямовані на подалання виходу із світової фінансової кризи, яка відобразилась на економіці країни та міста (району), закріплення досягнутого рівня економічного розвитку на базі його інноваційно-інвестиційної складової, забезпечення доступу до результатів економічного зростання жителів району, справедливої оплати праці, повноцінного відновлення робочої сили та задіяння стимулів до збільшення індивідуальних доходів громадян.

Завдання і заходи Програми узгоджені з бюджетом Дарницького району м. Києва. В процесі виконання Програма може уточнюватись з метою врахування трансформацій, що відбуватимуться в економіці країни, міста та району. Зміни та доповнення до Програми затверджуються Дарницькою у м. Києві районною радою за поданням постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Головною ціллю Програми на 2010 рік є збереження стабільного стану економічного розвитку, забезпечення на цій основі комплексного і збалансованого розвитку району, функціонування інженерної та транспортної інфраструктури, доступність соціальних послуг, дотримання екологічних стандартів, підтримання добробуту громадян.

Основними цілями і пріоритетами районної влади у 2010 році визначено:

Підтримання добробуту громадян.

Пріоритет: Поліпшення рівня та якості життя населення:

— підвищення добробуту сімей та молоді, забезпечення нормальних умов життєдіяльності людей поважного віку; підтримка соціально-вразливих верств населення за рахунок районного бюджету; посилення адресності надання соціальної допомоги;

— збереження рівня грошових доходів населення;

— підтримка самостійної зайнятості населення та розвиток підприємництва;

— підвищення якості освітньо-виховного процесу.

Забезпечення позитивних структурних зрушень на інноваційній основі.

— Пріоритет: Модернізація та структурна перебудова економіки на інноваційній основі:

— збільшення кількості інноваційно-активних підприємств району;

— збереження рівня обсягів промислового виробництва;

— надання підтримки суб’єктам інноваційної діяльності за її пріоритетними напрямами, здатними істотно вплинути на розвиток економіки та зростання експортного потенціалу району;

— удосконалення механізмів економічного стимулювання з енергозбереження у всіх сферах життєдіяльності суспільства;

— розширення участі підприємств району в міжнародних науково-технічних проектах і програмах.

Формування нової якості суспільних послуг.

Пріоритет: Підвищення доступності якісних послуг для населення:

— збереження та поліпшення стану здоров’я населення за рахунок підвищення доступності та ефективності медичної допомоги, підтримання санітарно-епідеміологічного благополуччя, створення умов для ведення здорового способу життя;

— поліпшення якості комунальних послуг завдяки техніко-технологічній модернізації комунального господарства, максимальній персоніфікації споживачів комунальних послуг і переведенню їх відносин з виконавцями послуг на договірну основу.

Пріоритет: Раціональне використання природних ресурсів, поліпшення екологічної ситуації:

— впровадження енергозберігаючих та екологічно безпечних технологій в усіх сферах життєдіяльності;

— поліпшення екологічного стану землі, повітря та водних ресурсів на території району.

Створення умов для розвитку малого та середнього бізнесу.

Пріоритет: Підтримка розвитку малого та середнього бізнесу:

— збільшення кількості малих підприємств;

— збільшення обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) малими підприємствами.

Формування сприятливих умов для збільшення надходжень інвестиційних ресурсів в район.

Пріоритет: Покращення інвестиційного клімату:

— залучення в економіку району іноземних інвестицій;

— використання коштів населення як джерел інвестиції;

— реалізація інвестиційних проектів підприємств у найближчі 5-10 років.

Пріоритет: Проведення ефективної податково-бюджетної політики:

— забезпечення повноти і своєчасності надходжень і обов’язкових платежів до бюджетів усіх рівнів;

— забезпечення збалансованості доходної і видаткової частини бюджету;

— дотримання соціальної спрямованості бюджету, забезпечення фінансовими ресурсами першочергових потреб району, соціального захисту населення та фінансування установ соціально-культурної сфери;

— забезпечення дієвого контролю за ефективним і цільовим використанням фінансових ресурсів [30, с. 7-8].

2.3. Проект програми соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва на 2010 рік

Програма соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва на 2010 рік (далі – Програма) розроблена відповідно до вимог Закону України від 23.03.2000 року №1602 "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 року № 621 "Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 року №504-р "Про схвалення Концепції вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України".

В основу програми покладені завдання проекту Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2010 рік та Стратегічного плану економічного розвитку Дарницького району м. Києва.

Інструментами виконання Програми є цільові галузеві програми, які затверджені міською радою, заходи яких увійшли як складові до програмних заходів 2010 року. Відповідно до наявних проблем та їх впливу на економіку міста у Програмі визначені пріоритети соціально-економічного розвитку, основні завдання та заходи по їх реалізації з використанням коштів Державного, обласного, міського бюджетів та позабюджетних коштів.

Програму соціально-економічного та культурного розвитку Дарницького району м. Києва на 2010 рік розроблено управлінням економіки разом з відділами і управліннями міської ради, за участю підприємств, установ і організацій. Методичне забезпечення розробки Програми здійснювало управління економіки міської ради.

І. Соціальна політика

1. Доходи населення та заробітна плата

В рамках програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності діяльність структурних підрозділів райдержадміністрації та інших органів виконавчої влади буде спрямовано на недопущення зниження доходів населення від трудової діяльності, підвищенню соціальної відповідальності роботодавців, удосконаленню соціального діалогу.

Протягом року передбачається здійснити комплекс заходів:

— упровадження постійного контролю за рівнем оплати праці на підприємствах з метою недопущення виплати зарплати у розмірах, нижчих від затвердженого законодавством мінімального рівня, а також виключення мінімізації офіційного заробітку працівників;

— забезпечення роботи районної комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, де заслуховувати керівників підприємств, які не забезпечили своєчасну виплату заробітної плати;

— проведення моніторингу укладення колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях, які використовують найману працю з метою забезпечення соціально-трудових гарантій працівникам.

Очікуваний фонд оплати праці штатних працівників становитиме 64,8 млн. грн. (більше на 13,6 %), середньомісячна заробітна плата прогнозується у розмірі 1200,00 грн. (більше на 11,1 %).

2. Зайнятість населення та ринок праці

Необхідною умовою для динамічного соціально-економічного розвиту Дарницького району є створення достатнього трудоресурсного забезпечення економіки району, підвищення конкурентоспроможності робочої сили, формування збалансованого ринку праці з чіткими соціальними орієнтирами, забезпечення зайнятості та соціального захисту працездатного населення.

Пріоритетним завданням служби зайнятості в умовах світової фінансової кризи є поліпшення якості обслуговування громадян, посилення взаємодії з роботодавцями, збільшення обсягів охоплення незайнятих громадян активними заходами сприяння зайнятості, професійна підготовка та перепідготовка безробітних з урахуванням потреб та вимог ринку праці, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення та роботодавців щодо забезпечення гарантій державного соціального захисту від безробіття.

Заходи, що вживаються Дарницькою районною в м.Києві державною адміністрацією, спрямовані на виконання завдання по створенню нових робочих місць, визначеного Урядом України з метою реалізації вимог Указу Президента України “Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні“.

У 2010 році діяльність служби зайнятості населення Дарницького району буде спрямована на безумовне виконання у повному обсязі завдань «Програми зайнятості населення».

Пріоритетами у діяльності і надалі залишаться:

— поліпшення якості обслуговування громадян;

— посилення взаємодії з роботодавцями;

— збільшення обсягів охоплення незайнятих громадян активними заходами сприяння зайнятості;

— професійна підготовка та перепідготовка безробітних з урахуванням потреб та вимог ринку праці;

— проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення та роботодавців щодо забезпечення гарантій державного соціального захисту від безробіття;

— часткова зайнятість на громадських роботах;

— подальше розширення сфери прикладання праці за рахунок створення нових робочих місць;

— сприяння підприємницькій діяльності та сомозайнятості.

Реалізація заходів із забезпечення зайнятості та підвищення ефективності функціонування трудового потенціалу району дозволить у 2010 році створити близько 6,0 тис. нових робочих місць. Служба зайнятості готова прийняти всіх безробітних громадян і надати їм необхідну допомогу.

3. Пенсійне забезпечення

Головною проблемою пенсійної системи є: погашення заборгованості по сплаті страхових внесків перед Пенсійним фондом. На даний час заборгованість становить 6,7 млн. грн. До підприємств-боржників застосовані всі передбачені законодавством заходи, керівники підприємств-боржників запрошувались на засідання Тимчасової комісії з питань погашення заборгованості.

Основні цілі та завдання на сучасному етапі реформування пенсійної системи:

— забезпечення виконання планових показників надходжень до Пенсійного фонду;

— забезпечення сталого і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій;

— підвищення якості та оператовності обслуговування пенсіонерів та інших громадян;

— удосконалення роботи із підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які мають заборгованість із обов’язкових платежів до Пенсійного фонду;

— забезпечення відкритості у роботі Пенсійного фонду, покращення якості інформування населення про його діяльність.

Протягом 2010 року очікується зростання чисельності пенсіонерів на 1,5-2,0 тис. осіб. Значний приріст числа пенсіонерів пов’язаний з тим, що Дарницький район є районом інтенсивної забудови, збільшується загальна чисельність населення, в тому числі і пенсіонерів.

Реалізація комплексних заходів з наповнення дохідної частини бюджету дасть змогу забезпечити виконання планових показників і своєчасність пенсійних виплат та грошової допомоги.

Обсяг пенсійних виплат становитиме 978,2 млн. грн.

4. Соціальне забезпечення

Соціальний захист населення – одна з головних функцій держави, яка здійснюється завжди і за будь-яких умов на користь соціально-вразливих верств населення. Рівень соціальної захищеності громадян залежить від стану економіки.

З метою забезпечення належних умов життя дарничан районною владою здійснюються заходи щодо підтримки соціально-незахищених мешканців району, передбачені діючими соціальними програмами.

У районі діє Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та самотніх громадян.

У 2010 році до найбільш актуальних проблемних питань, вирішення яких потребує державної допомоги, відносяться:

— недостатній обсяг фінансування для надання одноразової допомоги малозабезпеченим громадянам району;

— виділення коштів на придбання путівок для оздоровлення ветеранів

війни та праці, інвалідів;

— виділення коштів на харчування малозабезпечених громадян району

та дітей-інвалідів, які відвідують відділення ДЦП денного перебування.

Вирішення проблем та реалізація заходів із соціального захисту населення дозволить посилити адресну спрямованість соціальних виплат, підвищити рівень життя найменш захищених і соціально-вразливих верств населення.

ІІ. Гуманітарна сфера

1. Здоров’я населення

Медико-санітарна допомога жителям м. Києва та приїжджим надається за такими основними напрямками:

— первинна медико-санітарна допомога;

— стаціонарна допомога хворим із гострими та хронічними захворюваннями, які потребують госпіталізації, інтенсивної терапії і цілодобового спостереження;

— медичне обслуговування дітей, жінок у період вагітності;

— медична допомога пільговим категоріям населення;

— медична допомога працюючим у шкідливих і небезпечних умовах;

— профілактика і лікування соціально-небезпечних захворювань (туберкульозу, венеричних, психічних, СНІДу, наркоманії, алкоголізму).

Головним завданням на 2010 рік є покращення матеріально–технічної бази центру шляхом:

— проведення реконструкцій та капітальних ремонтів закладу на суму, що орієнтовно складає 175,0 тис. грн.;

— придбання сучасного медичного та діагностичного обладнання — 533,5 тис. грн.

Головні проблеми в галузі медицини у районі на 2010 рік:

— неукомплектованість штатних посад сімейних лікарів (загальної практики) та лікарів. Слід вийти з клопотанням перед КМДА про закріплення молодих спеціалістів та залучення іногородніх з наданням службового житла, а також можливість отримання безвідсоткових кредитів для придбання власного житла;

— через зростання кількості обслуговуючого населення потужність існуючого закладу не відповідає нормам. Необхідне розширення мережі медичних закладів Дарницького району шляхом будівництва нових.

Будівництво поліклініки для дорослих на 600 відвідувань в зміну в мікрорайоні Осокорки-11, по вул. Вишняківська, 15 та підстанції швидкої медичної допомоги на розі вулиць Вирлівської та Крушельницької в 11-му мікрорайоні ж/м Осокорки.

Враховуючи сучасні тенденції до пріоритетності первинної медико- санітарної допомоги, намагання територіально наблизити лікувально- профілактичні заклади до споживачів медичних послуг, проблеми слід вирішувати шляхом впровадження страхової медицини та створення більш розгалуженої мережі амбулаторій загальної практики – сімейної медицини.

2. Освіта

Головна мета розвитку освіти на 2010 рік полягатиме у забезпеченні громадянам рівного доступу до якісної освіти, демократизації освіти, соціальному захисті учасників навчально-виховного процесу, інноваційному розвитку освіти, що передбачає:

— відкриття новобудов, з них: загальноосвітня школа на 1080 місць (Позняки 9, діл. 11);дошкільний навчальний заклад на 280 місць (Позняки 2, діл. 28);

— забезпечення раціонального використання мережі державних закладів освіти разом з розвитком закладів недержавної форми власності;

— розширення сфери надання освітніх послуг за потребою батьків на базі дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів комунальної форми власності та закладами недержавної форми власності;

— здійснення подальшого зміцнення матеріально-технічної бази закладів освіти шляхом закупівлі меблів, комп'ютерної техніки, медичного та реабілітаційного обладнання, спортивного інвентарю;

— проведення капітальних і поточних ремонтів фасадів, дахів, місць загального користування, приміщень, подвір'їв, стадіонів, басейнів;

— забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням учнів 1- 4 класів та учнів пільгових категорій; вітамінізованими напоями (молоком або соками) та хлібобулочними виробами учнів 5-11 класів, учнів пільгових категорій 1- 4 класів; сніданками учнів 1-11 класів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей з малозабезпечених сімей;

— посилення соціального захисту працівників освіти.

У 2010 році кількість працюючих у закладах та установах освіти становитиме 8,1 тис.чол.

За рахунок реалізації програм і заходів у 2010 році очікується задоволення потреб населення у закладах освіти, якісного надання освітніх послуг, поліпшення матеріально-технічної бази навчальних закладів, підвищення рівня навчально-виховного процесу.

3. Культура і духовність

Основні завдання управління культури і туризму на 2010 р.:

— підтримка талановитої молоді, розвиток естетичного виховання;

— удосконалення та зміцнення матеріально-технічної бази установ культури району;

— поетапне впровадження сучасних інформаційних технологій в бібліотеках району;

— поетапне впровадження програми «Розвитку бібліотечної електронної мережі для задоволення інформаційних потреб населення Дарницького району м. Києва на 2009 – 2013 роки»;

— створення довідкового туристично-інформаційного центру на залізничному вокзалі «Дарниця» та мережі інформаційних екскурсійних пунктів на території району;

— впровадження нової редакції «Програми розвитку туризму в Дарницькому районі м. Києва на 2005 – 2010 роки»;

— проведення щорічних заходів спортивно-оздоровчого туризму (чемпіонати, змагання, естафети тощо з техніки різних видів активного туризму);

— сприяння у проведенні культурно–мистецьких заходів у районі.

Для вирішення вищевказаних завдань у 2010 році передбачається забезпечити реалізацію районної «Програми розвитку установ культури Дарницького району м. Києва на 2008-2011 роки» та в межах програми здійснити такі заходи:

— сприяти розвитку аматорської творчості;

— сприяти участі колективів району та талановитих дітей в міжнародних, всеукраїнських фестивалях та конкурсах;

— забезпечити поповнення бібліотечних фондів періодичними виданнями;

— поліпшити матеріально-технічну базу закладів культури шляхом проведення капітальних ремонтів і ремонтних робіт у приміщеннях таких закладів:

— капітальний ремонт глядацької зали в ПК «Дарниця» ( вул.Заслонова, 18);

— капітальний ремонт приміщень бібліотеки ім. Чехова (вул. Поліська,6);

— капітальний ремонт бібліотеки № 133, вул.Олійника,10;

— капітальний ремонт приміщень бібліотек по пр. П. Григоренка, 20 та 22/20;

На витрати, пов’язані з проведенням культурно-масових заходів на 2010 рік, плануються кошти в сумі 100,0 тис.грн.

Очікувані результати:

— виконання законодавчих гарантій у галузі доступу населення до надбань історико-культурної спадщини, підвищення рівня задоволення його потреб у послугах сфери культури та відпочинку;

— поліпшення матеріально-технічної бази закладів культури;

— зміцнення та примноження культурного потенціалу району;

— забезпечення змістовного та різноманітного культурно-мистецького життя району.

ІІІ. Створення умов для сталого розвитку регіонального сектору економіки

1. Промислова політика

У 2010 році промисловими підприємствами Дарницького району заплановано реалізувати промислової продукції на суму 2241,5 млн. грн.

В наступному році 13 підприємств району планують виробляти високотехнологічну продукцію, сертифіковану за стандартами ISO.

Всього у 2010 році підприємствами району планується реалізувати продукції, сертифікованої за стандартами ISO, на суму 1360,5 млн. грн., що на 7,6 % більше обсягів 2009 року. Серед них найбільше:

— ТОВ “СП “Голографія” – на 485,4 млн. грн.;

— ЗАТ “Індар” – на 96,0 млн. грн.;

— ТОВ СП «Основа Солсиф» — 79,5 млн. грн.;

— ТОВ «Знак» — 76,9 млн. грн.;

— ДП Київський державний завод "Буревісник" – на 73,6 млн. грн. та ін.

Прогнозними показниками проекту плану передбачається, що у 2010 році 19 промисловими підприємствами району (або 40 %) буде експортовано продукції на суму 38 млн.дол США. Свою продукцію відправляти на експорт планують ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”, Завод “Буревісник”, ВАТ “Гарантспецсервіс”, ВАТ “Елміз”, ВАТ "Укрліфтсервіс" та інші.

Обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2010 році заплановано на рівні 254 млн. грн.

Підприємствами району планується в наступному році виробити 39 нових видів продукції. Серед них – ВАТ "Київський радіозавод" – 7, ДП АТ "Київхліб" Хлібокомбінат №11 – 6, ТОВ "Відікон" – 5. Нові лікарські препарати буде вироблено на ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” – 5, ЗАТ “Індар” – 12 нових препаратів.

Сучасне високотехнологічне наукомістке виробництво потребує притоку кваліфікованих спеціалістів, тому сьогодні гостро стоїть проблема навчання і підготовки робітників, а саме – верстатників, зварювальників та інші.

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах району у наступному році планується на близько 9466 чол.

2. Розвиток підприємництва

Робота в сфері підтримки підприємництва у Дарницькому районі м. Києва протягом 2010 року буде спрямована не на збільшення кількісних показників, а на поліпшення його галузевої структури у бік переважаючого зростання виробничої сфери, збільшення кількості працюючих на одному підприємстві, підвищення прибутковості підприємств та заробітної плати працівників. За рахунок розвитку самоорганізації малого підприємництва зросте його вплив на процес побудови громадянського суспільства.

На підставі аналізу динаміки заснування господарської діяльності, аналізу стану та тенденцій розвитку підприємництва в Дарницькому районі м. Києва за останні 4 роки, основні показники його розвитку та їх очікувана кількість на період до 2010 року матимуть наступний вигляд.

З метою розширення ринків збуту продукції наших підприємств в т.ч. малого бізнесу, розвитку міжрегіональних та міжнародних економічних зв’язків проводяться виставки продукції, використовуються можливості мережі Internet, видаються довідкові каталоги.

На фоні позитивних тенденцій у сфері підприємництва існують проблеми, що потребують вирішення у 2010 році, а саме:

— складна система оподаткування, обліку та звітності;

— недосконалість інформаційної та освітньої складової державної підтримки малого підприємництва;

— нерозвиненість системи бізнес-інкубації для становлення малого бізнесу, насамперед, у високотехнологічному виробництві.

Головними ризиками малого підприємництва на сучасному етапі є необґрунтований тиск зі сторони контролюючих органів, низький рівень прибутковості та високі шанси банкрутства і згортання підприємництва, низький ступінь економічної безпеки господарювання внаслідок обмежених ресурсів розвитку, в першу чергу фінансових і майнових, обмежені можливості відстеження ринкової кон’юнктури через низький рівень розвитку інформаційної інфраструктури малого бізнесу.

Для вирішення зазначених проблем і з метою удосконалення організаційно-правових умов розвитку бізнесу передбачається вжити комплекс заходів, зокрема:

— забезпечення подальшої реалізації положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

— створення системи правового захисту підприємців, укріплення їх соціального статусу та престижу;

— орієнтація крупного підприємництва на інвестування промислового виробництва в традиційних галузях спеціалізації господарського комплексу, що сприятиме збереженню їх кадрового потенціалу (насамперед, висококваліфікованого) та зменшенню потреби в перекваліфікації зайнятих, а також на поглиблення міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв’язків шляхом участі в транснаціональних бізнес-структурах ЄС і СНД;

— реструктуризація та диверсифікація збиткових та ресурсномістких виробництв на сукупність об'єднань великих, малих і середніх підприємств з тісними виробничо-технологічними, економічними та інформаційними зв’язками;

— застосування механізмів конкурентного середовища, як засобів стимулювання процесів розширення асортименту товарів і послуг суб’єктів підприємницької діяльності;

— розширення і вдосконалення механізмів функціонування ринкової інфраструктури бізнесу, а також співпраці підприємницьких структур, органів міської влади і територіальної громади як засобу визначення пріоритетних напрямів розвитку підприємництва в районі, посилення соціально-психологічної мотивації підприємницької діяльності.

3. Транспорт

Рішенням Київської міської ради від 29.11.07р. за №1365/4198 затверджена міська Програма будівництва та реконструкції дорожньо-транспортних об’єктів на 2007-2011 роки, до якої ввійшли: будівництво підходів до залізничного автомобільного мосту через р.Дніпро, будівництво транспортної розв’язки на Харківській площі, будівництво транспортної розв’язки на примиканні Харківського шосе до вул. Привокзальної з реконструкцією шляхороводу у Дарницькому районі, реконструкція Привокзальної площі біля залізничного вокзалу «Дарниця» з будівництвом двох автомобільних тунелів та трамвайного тунелю, будівництво автомагістралі по проспекту Григоренка, будівництво вул.Здолбунівської на ділянці від Харківського шосе до вул.Тепловозної і на ділянці від залізничних колій до Дніпровської набережної та реконструкція вул. Здолбунівської на ділянці від вул. Тепловозної до залізничних колій, будівництво підземного пішоходного переходу на просп. М.Бажана біля станції метро «Позняки», реконструкція просп. М.Бажана та вул. Бориспільської, реконструкція вул. Ташкентської з реконструкуцією трамвайних колій.

У 2010 році Даницькою райдержадміністрацією планується реалізація ряду заходів, спрямованих на поліпшення стану транспортного комплексу району, а саме:

— поточний ремонт вул. Тростянецька, вул. Леніна, вул. Декабристів, вул. Вишняківська, вул. Драгоманова, вул. Княжий затон, вул. Ялтинська, вул. Ахматової, вул. Дніпровська Набережна;

— облаштування наземних пішохідних переходів;

— поточний ремонт та очистка колекторів зливостоків;

— дрібний ремонт за заливка тріщин на покриттях;

— капітальний ремонт вул. Харківське шосе.

Очікувані результати

В ході реалізації визначених завдань у 2010 році буде досягнуто:

— поліпшення транспортного сполучення та обслуговування жителів району;

— підвищення рівня дорожньо-транспортної безпеки у районі;

— вирішення проблем заторів, підвищення пропускної спроможності вулично-шляхової мережі [34].

Список використаних джерел

1. Державна стратегія регіонального розвитку України на період до 2015 року.// www.kmu.gov.ua
2. Закон України «Про генеральну схему планування території України» від 7.02.2002 N 3059-III
3. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23.03.2000 № 1602-III
4. Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 N1621-IV
5. Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21.09.2000 № 1989-III
6. Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III
7. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 08.09.2005 №2850-ІУ
8. Конституція України: Принята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К.: Юрінком, 1996. — 80 с.
9. Білоконь Ю. М. Регіональне планування. Теорія і практика/ За ред. І.О. Фоміна. – К.: Логос, 2003. – С. 246
10. Білоконь Юрій Миколайович. Еволюційні тенденції в теорії та методології регіонального планування: дисертація д-ра архітектури: /Київський національний ун-т будівництва і архітектури. — К., 2003. – 17 с.
11. Бутко І. П. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого та регіонального самоврядування в Україні // Актуальні проблеми управління територіями в Україні. — К.: Право, 1995. — С. 43-53
12. Волчкова Л.Т. Планирование социально-экономического развития: теория, методология, организация. – СПб, 1999. – 286 с.
13. Гладкий Ю. Н., Чистобаев А. И. Основы региональной политики. – С-Пб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. – С. 478
14. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б.Авер`янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С. 80-83
15. Державне управління: Навч. Посіб. /А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. — К: Знання-Прес, 2003. — С. 73 – 98
16. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002. – 352 с.
17. Інституційне забезпечення регіональної політики та практика взаємодії органів влади в України // Дацишин М., Керацман В. – К.: В-во «К.І.С», 2007. – 102 с.
18. Концепція вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 року №504-р.
19. Кравченко В. В., Штабський М. В. Деякі питання структури та формування місцевого самоврядування //Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. — Харків: НЮАУ, 1995. — С. 118-120
20. Лендьел М. Інституційний механізм реалізації регіональної політики в країнах центрально-Східної Європи // Регіональна політика в країнах Європи. Досвід для України / За ред. С. Максименка. – К.: Логос, 2000. – С. 72
21. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. — Луцьк: Ред.-вид. відд. "Вежа" Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. — С. 283 — 285
22. Місцевий економічний розвиток: моделі для успіху./ Під ред. М. Дацишина. – Київ, «Інститут Реформ», 2003. – 41 с.
23. Регіональна політика в країнах Європи. Досвід для України / За ред. С. Максименка. – К.: Логос, 2000. – 171 с.
24. Регіональна політика: методологія, методи, практика / Відп. ред. М. І. Долішній. – Львів, 2001. – С. 63 – 71
25. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. — К., 2008. – 147 с.
26. Розробка Стратегії розвитку територіальної громади: загальні засади методики / В. Нудельман, І Санжаровський . – К.: «Дата Банк Україні», 2002. – 232 с.
27. Рубцов В. Інструментальне забезпечення регіональної політики // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / За ред. С. Максименка. – К.: Міленіум, 2001. – С. 59.
28. Серьогіна С. Г. Регіоналізм у політико-правовій практиці України // Правові проблеми реформування регіональної влади. – Харків, 2002. – С.18
29. Смирнова Т. Місцеве самоврядування в системі територіальної організації влади //Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти. — К.: Право, 1995. — С. 113-115
30. Стратегічне планування розвитку регіонів України. Аналітичний звіт.– Київ, 2007. – 39 с.
31. Топчієв О.Г., Андерсон В.М. Платонова Л.Ф., та ін. Планування території та управління природокористуванням у басейні Дністра // Причорноморський екологічний бюлетень,» ІНВАЦ» Асоціація ЄВРОБЕРЕГ-УКРАЇНИ. 2005, Вип. 3-4, С. 396-407
32. Топчієв О.Г. Планування територій у контексті сталого розвитку регіонів //Регіональні проблеми України географічний аналіз та пошук шляхів вирішення. Зб. наук. праць. – Херсон: ПП Вишемирський, 2005. – С.3-11
33. Фрицький О. Ф. Місцевому самоврядуванню державну підтримку // Місцеве та регіональне самоврядування України. — 2004. — Вип. З (8). — С. 20-27
34. http://drda.gov.ua

Додатки

Додаток А.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО

РОЗВИТКУ РАЙОНУ

Показники	2006р. звіт	2007р.	2008р. прогноз	2008р. у % до 2007р.
Обсяг реалізованої промислової продукції, млн. грн.	1449,34	1800,00	1942,36	107,9
Кількість зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності — платників податків всього, од. в т. ч. — юридичних осіб	36285 10956	39650 12050	43150 12750	108,8 105,8
Загальна площа будинків на кінець року, всього тис.кв.м.	8579,32	8792,51	8968,36	102,0
Загальна житлова площа на кінець року, всього тис.кв.м.	3869,51	3914,72	3973,44	101,5
Введення в експлуатацію житлових будинків тис.кв.м.	385,3	465,2	587,0	126,2
Кількість незайнятих осіб на кінець звітного періоду, чол.	6123	6004	6000	99,9
Кількість створених нових робочих місць, од.	8167	6900	6050	87,7
Обсяги заборгованості по заробітній платі, тис.грн. (на 01 число місяця)	555,4	937,2	838,6	89,5
Кількість приватизованих підприємств комунальної власності, одиниць.	63	11	35	318,0
Загальна сума коштів, що надійшли від приватизації, млн. грн.	17,668	12,450	11,00	88,4
Нежитлова площа, яка здається в оренду, тис. кв. м.	56,2	55,0	50,0	90,9
Одержано орендної плати за здачу нежитлової площі, всього тис. грн.	6251,5	10000,0	9000,0	90,0
Кількість приватизованих квартир, всього	4018	3000	4000	133,3
Кількість малозабезпечених сімей, яким надається адресна та соціальна допомога, сімей	355	238	200	84,0

Додаток Б.

Інформація

про виконання основних показників

програми соціально-економічного та культурного розвитку

Дарницького району за 2009 рік

Показники	Передбачено програмою на 2009 рік	Фактичне виконання у звітному періоді 2009р.	Звітний період 2009р. до звітного періоду 2008р.,%	% виконання річної програми
Доходи бюджету району, тис. грн.	333222,3	221421,3	82,1	78,3
Видатки бюджету на душу населення району, тис. грн.	1,080	0,849	88,4	78,6
Обсяги реалізованої продукції, млн.. грн.	—	2112,4	—	—
Обсяги заборгованості по заробітній платі, тис. грн.	01.01.09 1893,4 (у т.ч. економічно активні 1461,6)	01.10.09 13045,7(у т.ч. економічно активні 12593,9)	—	—
Кількість створених нових робочих місць, од.	6050	6607	136,5	109,2
Кількість суб’єктів господарської діяльності на кінець звітного періоду, одиниць.	42234	45300	107,25	—
Кількість приватизованих підприємств (об’єктів) комунальної власності, одиниць.	12	21	46,6	175,0
Загальна сума коштів, що надійшли від приватизації, тис. грн.	3000,0	5940,75	39,1	198,0
Обсяги виконання робіт по програмі “Твій дім, твоє подвір’я”, тис. грн.	—	—	—	—
Нежитлова площа, яка здається в оренду, тис. кв. м.	43,0	80,48	156,9	187,2
Одержано орендної плати за здачу нежитлової площі, всього тис. грн.	14000,0	19138,0	116,0	136,7
Заборгованість по орендній платі, всього тис. грн.	300,0 (станом на 01.01.2009р.)	2815,1	469,2	938,4