Зміст

1…. Розрахунок ціни при обслуговуванні туристів в готелі

2…. Встановлення цін зі знижками та заліком.

3…. Задача

Список використаних джерел

1. Розрахунок ціни при обслуговуванні туристів в готелі

Ціноутворення в сфері туризму має ряд особливостей. До них варто віднести наступні:

— послуги туризму, як і послуги взагалі, являють собою кінцевий продукт, призначений безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги — це роздрібні ціни;

— якщо на стадії створення проміжного продукту за допомогою цін перерозподіляється його вартість між суб'єктами, що господарюють, то на стадії кінцевої реалізації продукту (у даному випадку туристського продукту) відхилення цін від вартості веде до перерозподілу доходів населення між різними групами населення (споживачів і виробників);

— сфера послуг безпосередньо пов'язана зі споживачем у процесі надання послуг, тому вона має стійкий попит на цілий ряд послуг, у тому числі і на послуги туризму. Однак стійкість попиту багато в чому залежить від індивідуальних особливостей людини, тому при встановленні цін на послуги необхідно враховувати такий психологічний нюанс — ціна не повинна викликати в покупців негативних емоцій;

— процеси виробництва, реалізації і споживання послуг збігаються в часі, тому в сфері туризму застосовується сезонна диференціація цін і тарифів.

Чим більше нерівномірність споживання послуг у часі, тим більше потрібно мати резервних потужностей для задоволення попиту в період його максимальної величини. Ціни на туристський продукт дуже різко коливаються в залежності від сезону; деякі види послуг, у тому числі туризму, реалізуються як на внутрішньому, так і на світовому ринку. Тому при оцінці якості послуг, їхньої стандартизації приймаються в увагу міжнародні вимоги, тому що на ті самі послуги діють два види і рівня цін — внутрішні і зовнішньоторговельні, наприклад, на готельні послуги, тарифи на транспорт, послуги по обслуговуванню туристів. Іншими словами, ціни на послуги туризму для іноземних туристів встановлюються в доларах США і більш високі, чим для вітчизняних туристів. Ціни на послуги туризму для вітчизняних туристів встановлюються в гивнях; особливістю формування цін на послуги туризму є те, що вони повинні включати споживчі вартості, що не приймають безпосередньо товарну форму, наприклад продукти уречевленої минулої праці: пам'ятники історії й архітектури, паркового господарства, заповідники і т.д., або не є продуктами праці, а створені природою (водоспади, гори, озера і т.п.).

На ціну туристського продукту впливає цілий ряд факторів: клас обслуговування (ступінь комфортності); вид туристської подорожі (по використовуваних транспортних засобах: авіаційна, залізнична, автобусна і ін.); форми обслуговування (групова або індивідуальна); кон'юнктура ринку на послуги туризму; сезонний характер надання послуг; географія розміщення туристських фірм і ін.

Ціна на послуги туризму включає наступні елементи:

— вартість сировини (наприклад, продуктів для готування їжі й ін.); поточні витрати на виробництво, реалізацію й організацію споживання послуг; прибуток;

— непрямі податки по окремих видах послуг (наприклад, податок на додану вартість, акцизи, мито й ін.).

Структура ціни на послуги туризму представлена на таблиці :

Вартість товарів і сировини (для готування їжі та ін.)	Поточні витрати на виробництво, реалізацію, організацію споживання послуг туризму	Непрямі податки (по окремих видах послуг туризму)	Прибуток туроператора	Знижки для окремих груп туристів по окремих видах послуг туризму	Надбавка або знижка (комісійна винагорода) на користь турагента
Собівартість послуг туризму	Продажна ціна туристського продукту (туру)

Етапи формування ціни туристичного маршруту:

1. Визначення вартості обслуговування туристів.

Відбувається узгодження з приймаючою фірмою умов обслуговування (обговорюється маршрут, програма маршруту, пакет послуг). Уточнюються дати прибуття і від'їзду, перелік і послідовність відвідування міст, вид транспорту, кількість днів перебування в кожнім місті, перелік екскурсій.

Екскурсійна програма звичайно починається з ознайомлювальної екскурсії по місту. Екскурсія повинна проводитися в супроводі досвідченого гіда. Цей вид послуг є об'єктом зниження ціни туру. Так, у містах з великим вибором об'єктів показу фірма обмежується тільки екскурсією по місту і включає у вартість туру тільки її вартість. У туристів створюється враження дешевої поїздки. Це дозволяє продавати тури серед невимогливої частини споживачів. Але туристи, що від’їжджають за кордон, близько 40% свого бюджету витрачають на оплату туру, а іншу частину витрачають на придбання додаткових послуг.

2. Розміщення туристів у готелі. При формуванні маршруту потрібно визначити тривалість перебування туристів у країні , тобто кількість ночівель у готелі, наприклад тижневий тур: 8дн./7н. або двухнедільний: 15дн./14н.

Величезний вплив на ціни , що встановлюються готелем, робить його класність і місце розташування. Якщо мова йде про екскурсійно-пізнавальний турі або "шоп" турі, то необхідно знайти готель у центрі міста або ближче до торгового центру. При організації туру на відпочинок найбільш дорогими будуть послуги готелю, що знаходиться як найближче до пляжу.

Класність готелю визначається по зірковій системі. Високі по класності готелю — 5 і 4 зірки — мають високі ціни на проживання. Їх ефективно використовувати по індивідуальних замовленнях.

3. Вид замовленого харчування. При організації обслуговування туристів у ресторанах при готелях звичайно застосовуються наступні умови:

— повний пансіон (full board) — 3-х разове харчування в день (сніданок, обід, вечеря);

— напівпансіон (half board) — сніданок + обід або сніданок + вечеря;

— тільки сніданок (bed and breakfast).

Форми обслуговування:

1) Обслуговування "а ля карт", — вільний вибір клієнтом блюд з ресторанного меню; використовується при обслуговуванні індивідуальних турів;

2) Обслуговування "табльдот" — по єдиному для всіх клієнтів меню без права вибору блюд. Використовується в масових турах;

3) "Шведський стіл" — вільний вибір виставлених на загальний стіл блюд

4) Зустріч туристів і їх проведення.

Для перевезення туристів і їхнього багажу в готель можуть використовуватися замовлені автобуси, легковий транспорт.

Вартість трансферу залежать від класності виду транспорту, що замовляється.

Усі перераховані складові входять у вартість пакета послуг. Ціна цього пакета є складовою частиною ціни цього туру. Фактично від його величини залежить, на скільки продажна ціна туру буде конкурентноздатною.

У міжнародній практиці існує два способи пропозиції ціни послуг туроператору:

1) Фірма призначає комісійну ціну покриваючу вартість погоджених і включених у пакет послуг. У цьому випадку не прийнято домагатися від фірми розкладки комплексної ціни на її окремі елементи.

2) Фірма пропонує перелік послуг, що надаються, з розцінками на кожен їх вид. Українська турфірма вибирає з даного переліку необхідні їй і шляхом додавання цін на них одержує вартість пакета послуг, що пропонуються туристові.

Принципи діяльності турфірми по встановленню цін можуть бути різними:

— не знижувати ціни на турпродукт нижче загальної суми витрат на їхнє виробництво;

— прагнути до стримування цін нижче рівня конкурентів;

— слідувати за ринковою ціною, орієнтуючись на ціни конкурентів;

— встановлювати більш високі ціни, чим у конкурентів, для встановлення і збереження престижної ціни;

— збільшувати обсяг реалізації турпродукту за рахунок низьких цін;

— орієнтуватися на ціни одного конкурента;

— забезпечувати стабільність і стійкість ринку збуту турпродукту. Політика цін може розроблятися як на тривалий термін, так і пристосовуватися до мінливих умов ринку.

Розробка політики цін здійснюється з врахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку турфірми.

Зовнішні фактори: стан купівельного попиту; платоспроможність покупців; їхні інтереси, смаки; поведінка конкурентів; економічна політика держави; політична обстановка.

Внутрішні фактори: збільшення прибутку від виробництва і реалізації турпродукту; бажання туроператора ухилятися від обвинувачень у монополізації; зацікавленість туроператора і турагента в збільшенні своєї частки на ринку; прагнення уникнути банкрутства; бажання підняти свій імідж, а не збільшити доход.

При розрахунку ціни на туристичний продукт враховуються комісійні винагороди посередникам:

— комісія туроператорів, що розробляють програми і реалізують їх самостійно або через посередника (комісія для оптовиків);

— роздрібна комісія виплачується турагентам, що перепродують програми туроператорам або самі бронюють готельні номери;

— комісія для інших організацій, що виступають як посередники між турагентом, туристом і готелем.

В залежності від виду комісійних розрізняють ціни "брутто" і "нетто":

Ціна "брутто" — ціна до відрахування комісії.

Ціна "нетто" — ціна "брутто" за винятком (оптової) комісії; роздрібної.

Ціна "нетто" — ціна "нетто" за винятком "оптової" комісії;

Ціна "нетто" — ціна "нетто" за винятком "іншої" комісії.

Наприклад, готель пропонує свій готельний продукт (послуги, транспорт, зустріч, проведення, проживання і т.д.)

Турагент купує готельний продукт за ціною "нетто", що не має фірмової оцінки, і зобов'язується продати його під своїм ім'ям, здійснюючи контроль за бронюванням місць. Турагент купує в готелі визначений контингент місць і під час підписання договору платить 10% вартості. Він зобов'язується реалізувати визначений відсоток цього контингенту. За непродані місця турагент повинний заплатити готелю визначений відсоток.

Якщо турагент продає більше взятої ним квоти місць, то він одержує можливість купувати за дешевшими цінами. Турагент сам викуповує каталог турпоїздок, встановлює ціну на турпоїздки з урахуванням платоспроможності контингенту туристів, своїх доходів і витрат.

Ціна турпакета на одного туриста, тобто вартість туристкої путівки, визначається по формулі:

Ц = С + Н — З ± К / Ч , де:

Ц — ціна турпакету на один туриста, грн.;

С — собівартість послуг, що входять у турпакет, складений туроператором, грн.;

Н — непрямі податки (ПДВ) по окремих видах послуг туризму;

З — знижка, надана туроператором туристу з ціни окремих видів послуг, що входять у турпалет;

К — комісійна винагорода турагента, що реалізує турпакет (знак "±" — надбавка до ціни турпакета; знак "-" — знижки з ціни туроператора на користь турагента;

Ч — кількість туристів у групі.

2. Встановлення цін зі знижками та заліком

Ефективним інструментом цінової стратегії підприємства є система цінових знижок. Головна мета застосування цінових знижок полягає у створенні додаткових стимулів для покупців у придбанні товарів. Розмір знижок залежить від характеру угод, умов поставок та платежів, кон’юнктури ринку на момент підписання контрактів, якісних характеристик товару та інших чинників.

У практиці встановлення цін найбільшого поширення набули такі види цінових знижок: за кількість придбаної продукції, за швидкість платежів, сезонні, дилерські, знижки за комплексну закупку товарів, товарообмінний залік та ін.

Знижка за кількість придбаної продукції — це зменшення ціни для покупця, який купує партію товару, розмір якої перевищує певну величину. Така знижка, як правило, встановлюється у відсотках зменшення номінальної (прейскурантної) ціни або в натуральних одиницях товару, який може бути наданий безкоштовно. Надання кількісної знижки пояснюється тим, що продаж товарів великими партіями веде до зменшення реалізаційних витрат, які пов’язані з організацією продажу, транспортуванням продукції та її зберіганням. Тому величина цих знижок має не перевищувати суми економії витрат продавця, яка викликана реалізацією товару значними партіями.

Знижки за кількість придбаної продукції діляться на звичайні та кумулятивні. Звичайна знижка встановлюється окремо на кожну партію товару і не залежить від обсягу попередніх або наступних продажів. Схема звичайної знижки дуже проста і може, наприклад, мати такий вигляд: при разовій партії товару до 500 шт. знижка покупцю не надається, від 501 до 600 шт. — знижка становить 10 % ціни, від 601 до 700 шт. — 15 % і т. д.

Визначаючи мінімальну партію товару, при перевищенні якої буде надана знижка, можна використовувати формулу беззбитковості зміни продажу внаслідок зменшення ціни. При цьому межею кількісної знижки по кожній партії товару є сума економії, яка отримана від її реалізації. Але встановити конкретну величину економії від продажу тієї чи іншої партії товару досить складно, а в деяких випадках (при значному асортименті) практично неможливо. За цих умов, спираючись на зазначену формулу, можна визначити величину закупки і відповідну їй знижку, яка навіть принесе продавцю додатковий прибуток від реалізації такої партії товару. Одержання прибутку в цьому випадку досягається тим, що падіння доходу від зниження ціни буде перекриватися прибутком від збільшення обсягу продажу, яке викликане введенням знижки.

Залежно від ситуацій на промисловому ринку, які час від часу змінюються, а також відмінностей у характеристиках споживачів підприємства уточнюють ціни, використовуючи стратегії коригування цін. До цієї групи належать такі стратегії коригування ціни:

— зі знижками і заліками (передбачає зниження цін з метою стимулювання відповідної реакції споживачів, наприклад, закупівля великої кількості товару);

— дискримінаційних (передбачає уточнення цін, з урахуванням відмінностей у характеристиках споживачів, товарів або місцезнаходження споживачів);

— орієнтованих на споживчу цінність (передбачає зміну цін з метою пропозиції споживачам товарів високої якості в поєднання з належним обслуговуванням за доступними цінами);

для стимулювання збуту (передбачає тимчасове зниження цін з метою підвищення збуту хоча б на короткий час);

— за географічним принципом (передбачає зміну цін з орієнтацією на географічне положення споживачів);

— орієнтованих на міжнародні ринки (передбачає коригування цін з урахуванням особливостей ринків країн, де підприємства продають свої промислові товари).

Встановлення цін зі знижками та заліками.

Метод використовується для винагороди споживачів за певні дії, наприклад за швидку оплату рахунків, закупівлю великого обсягу товарів. Установлюються знижки за позасезонні покупки. Використовуються також функціональні знижки, коли покупець бере на себе деякі функції з продажу, наприклад пошук інших покупців, збереження, реклама тощо.

Заліки — друга, оригінальна форма знижок. Особливим видом цінових знижок є товарообмінний залік, тобто зменшення ціни нового товару для покупця за умови здавання ним раніш придбаної і вже застарілої моделі даної фірми. Деякі підприємства з метою збільшення обсягів продажу своєї продукції встановлюють на аналогічні вироби конкуруючих фірм більші знижки, ніж на товари власного виробництва. Товарообмінний залік набув найбільшого поширення в торгівлі автомобілями, телевізорами та іншими виробами довгострокового використання. Наприклад, зменшення ціни на новий товар за умови здачі старого товару.

3. Задача № 29

Собівартість виробу – 250 грн. Рентабельність — 26%.

Роздрібна ціна 891 грн. Торгівельна надбавка – 50 % ціни посередницької організації. Посередницька націнка 10 % відпускної ціни виробника.

Визначити ставку акцизного збору.

Розв`язок

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками.

Обчислення акцизного збору проводиться виходячи з обсягів проданого товарів (оподатковуваного обороту) і встановлених ставок. Сума акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, визнається платниками множенням об’єму відповідних видів товарів, що продаються на встановлені ставки.

Собівартість виробу – 250 грн. Рентабельність — 26%.

Роздрібна ціна 891 грн. Торгівельна надбавка – 50 % ціни посередницької організації. Посередницька націнка 10 % відпускної ціни виробника.

Ціна реалізації продукції визначається згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємстві, затвердженими наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р №47. Вона включає: виробничу собівартість, визнані адміністративні витрати, витрати на збут, прибуток і податок на додану вартість:

Ц = С + АВ + ВЗ + П + ПДВ + АЗ,

де Ц — ціна;

С — виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);

АВ — визнані адміністративні витрати;

ВЗ — витрати на збут продукції;

П — сума прибутку;

ПДВ — сума податку на додану вартість.

АЗ – акцизний збір.

Суму акцизного збору визначимо за формулою:

АЗ = , де

А – ставка акцизного збору, %.

Ц – відпускна ціна без ПДВ;

Список використаних джерел

1. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник для вузів. – К.: Лібра, 1998. – 384 с.

2. Герасименко В.В. Ценовая политика фирмы.- М.: Финстатпром,1995. — 192 с.

3. Ерухимович И.Л. Ценообразование. Уч.пособие. – К.: МАУП, 1999. – 106 с.

4. Кавартальнов В.А. Туризм: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.