Розкрити різницю в повноваженнях управління фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Вступ
Питання забезпечення гідної праці та гідного життя людей праці завжди перебуває в центрі уваги уряду. Сьогодні він реалізує державну політику стосовно забезпечення гідної праці в Україні за кількома напрямами, завважила міністр. Це цільове підвищення заробітної плати бюджетникам. Побудова такого ринку праці, де значне місце займатиме регулярна перепідготовка кадрів і де існуватимуть можливості кар’єрного зростання для працівників. Також забезпечення додержання чинного законодавства про працю та розвиток і функціонування соціального діалогу. У нинішніх складних економічних умовах жоден роботодавець не повинен заощаджувати на забезпеченні безпечних і гідних умов праці.
В 2008 році уряд України, сторона профспілок і роботодавців та МОП підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо запровадження Програми гідної праці на 2008-2011 роки. Документ спрямований на зміцнення спроможності урядових установ та соціальних партнерів покращувати управління ринком праці, вдосконалення формування політики зайнятості, сприяння рівним можливостям на ринку праці, підвищення ефективності політики соціального захисту з наданням особливої уваги вразливим верствам населення.
У рамках Програми вже реалізуються 7 проектів Міжнародної технічної допомоги. Серед нових і актуальних — проект МОП та Програми розвитку ООН щодо забезпечення соціальної інтеграції інвалідів через їхню зайнятість. Цей проект спрямований на реалізацію головної мети МОП — забезпечення гідної праці для всіх.
Тема: „Розкрити різницю в повноваженнях управління фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і координаційного комітету сприяння зайнятості населення державного рівня”.
1. Повноваження управління фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про зайнятість населення», цим Законом та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.
Фонд не може провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої цим Законом та статутом Фонду.
Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Усі застраховані особи є членами Фонду (ст.8) [1, с. 4].
У статуті Фонду повинно бути зазначено:
— найменування та місцезнаходження Фонду;
— напрями діяльності Фонду;
— права, обов’язки і відповідальність Фонду;
— органи управління Фондом, їх права, обов’язки і відповідальність;
— порядок прийняття рішень правлінням Фонду; перелік питань, рішення з яких приймаються правлінням Фонду двома третинами від загальної кількості голосів та обов’язковою більшістю голосів від кожної сторони;
— порядок обрання, повноваження і відповідальність голови правління Фонду та його заступників, підстави та порядок позбавлення їх повноважень;
— права, обов’язки та відповідальність членів правління Фонду, порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі за рішенням органу державного нагляду;
— функції виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів;
— порядок здійснення правлінням Фонду контролю за діяльністю виконавчої дирекції Фонду;
— джерела формування і напрями використання коштів Фонду;
— порядок формування та використання резерву коштів Фонду;
— порядок фінансування витрат, пов’язаних з виконанням функцій виконавчої дирекції Фонду, управлінням Фондом, розвитком його матеріальної та інформаційної бази;
— порядок внесення змін до статуту Фонду;
— інші положення, які стосуються діяльності Фонду (ст. 9) [1, с. 5].
Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов’язки на громадських засадах.
Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об’єднаннями та об’єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.
Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку, а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України [1, с. 5].
Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду.
Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.
Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.
Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні від кожної сторони не менше ніж дві третини її представників.
Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загальної чисельності членів правління (ст. 10) [1, с. 6].
Правління Фонду:
— спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання Фонду;
— затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду, у тому числі виконавчої дирекції Фонду;
— обирає голову правління Фонду та його заступників;
— розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників та дає згоду на їх призначення в установленому порядку;
— дає згоду на звільнення в установленому порядку керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а в разі порушення ними законодавства чи статуту — вносить обов’язкове для врахування обгрунтоване подання про звільнення;
— затверджує бюджет Фонду на поточний рік після встановлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання;
— затверджує структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики); (частину першу статті 11 доповнено новим абзацом восьмим згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, у зв’язку з цим абзаци восьмий – одинадцятий вважати абзацами дев’ятим — дванадцятим);
— затверджує порядок використання коштів з окремих видатків бюджету Фонду;
— вирішує поточні питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду;
— вносить Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір страхових внесків для подання в установленому порядку Верховній Раді України на затвердження;
— вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно до його статуту.
Документи нормативного характеру, які стосуються прав і обов’язків страхувальників та застрахованих осіб, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади (ст. 11) [1, с. 8].
Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.
Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.
Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:
1) здійснюють облік та ведуть реєстр платників страхових внесків; (абзац третій частини другої статті 12 у редакції Закону України від 22.02.2006 р. N 3456-IV);
2) провадять збір страхових внесків;
3) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;
4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків; (пункт 4 частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності — шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; (пункт 5 частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI) (зміни, внесені підпунктом 2 пункту 26 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) (пункт 5 частини другої статті 12 у редакції Закону України від 25.12.2008 р. N 799-VI)
6) представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;
7) представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов’язана із захистом соціальних прав людини;
8) готує та подає на розгляд правління Фонду:
— пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
— пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;
— проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду;
— пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду;
— звіт про діяльність (ст. 12) [1, с. 9].
Всього в минулому році послугами виконавчої дирекції Фонду скористалися 2,5 млн. незайнятих громадян і більше 1,2 млн. роботодавців, у першому півріччі 2009 року – 1,5 млн. та майже 900 тис. відповідно [10].
На кінець минулого року на одне вільне робоче місце претендувало 10 осіб, які шукають роботу або в 2,5 рази більше ніж на початок року, на кінець першого півріччя п.р. – в середньому 9 осіб, а у окремих областях близько 50 (Хмельницька, Черкаська, Івано-Франківська).
У звітному періоді було укомплектовано кожну другу із понад 2 млн. зареєстрованих вакансій у 2008 році та 714 тис. вакансій у першому півріччі 2009 році [10].
Всього за сприянням виконавчої дирекції Фонду постійну роботу знайшли у 2008 році понад 1,1 млн. безробітних громадян, у першому півріччі 2009 року – 390 тисяч. А це третина прийнятих на роботу на підприємства в різних сферах економічної діяльності [10].
У 2008 році за рахунок дотацій роботодавцям на постійні робочі місця працевлаштовано майже 45 тис. безробітних, організували власну справу 31 тис. безробітних. Слід зазначити, що у минулому році підприємницьку діяльність здійснювали 80 тис. колишніх безробітних, які додатково створили робочі місця для майже 4 тис. осіб. Це вагомий вклад у розвиток регіонів.
У 2008 році понад 245 тис. безробітних оволоділи новими професіями та спеціальностями, або змогли підвищити кваліфікацію за наявними професіями, у першому півріччі 2009 року – понад 99 тисяч. У переважній більшості – за робітничими професіями. Рівень працевлаштування після закінчення професійного навчання досяг майже 67%. Треба відмітити що підняття професійно-кваліфікаційного рівня безробітних, підвищення якості навчання до потреб ринку – є головним пріоритетом Фонду в перспективних і поточних планах. Рівень охоплення безробітних профнавчанням в наступному році правлінням визначений на рівні 20%. Це непроста задача в нових умовах.
Ще одним із важливих напрямків роботи Фонду є організація оплачуваних громадських робіт. У минулому році в таких роботах взяло участь понад 400 тис., у першому півріччі 2009 року – 148 тис. громадян [10].
Одним із стратегічних напрямів діяльності виконавчої дирекції Фонду у минулому році була професійна орієнтація населення, зокрема молоді, як однієї з найбільш вразливих категорій населення. В цілому протягом 2008 року надано 7,8 млн. профорієнтаційних послуг майже 4 млн. осіб, у І півріччі 2009 року –4,9 млн. та понад 2 млн. відповідно [10].
У минулому році розпочато Програму виконавчої дирекції Фонду на 2008–2013 роки з професійної орієнтації молоді. В рамках реалізації цієї Програми виконавча дирекція розробила концепцію, інформаційне наповнення, програмне забезпечення, отримала необхідні дозволи та сертифікати для використання у навчально-виховному процесі та запустила в експлуатацію унікальний інноваційний проект Програмно-апаратний комплекс „Профорієнтаційний термінал”, аналогу якого не існує у світі. Разом із цим, з метою наближення до усіх громадян України інформаційно-консультаційних послуг, незалежно від місця їх проживання, реалізовано проекти „Мобільний центр зайнятості” та „Мобільний центр профорієнтації” [10].
Шукачі роботи та представники підприємств, установ, організацій все більше звертаються до віртуальних інтерактивних послуг з питань зайнятості (Інтернет-послуги та мобільні сервіси). Протягом першого півріччя 2009 року майже 8 млн. користувачам надано майже 19 млн. інформаційно-консультаційних та інтерактивних послуг засобами офіційного Інтернет-порталу, ресурсу «Труд» та мобільного сервісу «Пошук роботи», що функціонують на основі баз даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи, що відповідає обсягам минулого року [10].
Закон України від 25 грудня 2008 року запровадив механізми підтримки працівників, які опинилися під загрозою вивільнення; підвищення у безробітних мотивації пошуку роботи; розширив коло осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, запровадив виплати з часткового безробіття та профілактику настання страхових випадків. Станом на 1 липня 2009 року про початок простою подано повідомлень від 213 підприємств. Надійшли заяви від 62 підприємств на виділення їм коштів на виплату допомоги з часткового безробіття, з них 51 заяву розглянуто. Ухвалено позитивне рішення про виплату відповідної допомоги 5 підприємствам на суму 3 млн. 424,12 тис. гривень, що дозволить зберегти майже 2312 робочих місць [10].
2. Координаційний комітет сприяння зайнятості населення державного рівня
Координаційний комітет сприяння зайнятості населення (далі — Координаційний комітет) є постійно діючим незалежним тристороннім органом у системі соціального партнерства, який створений з метою підготовки погоджених рішень щодо реалізації політики у сфері зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу області.
Координаційний комітет утворюється з однакової кількості представників професійних спілок та їх об’єднань, органів виконавчої влади, роботодавців та їх об’єднань або уповноважених ними органів, підприємств (далі — Сторони) за принципами добровільності, рівноправності і відповідальності за виконання прийнятих на себе зобов’язань [2, с. 49].
Професійні спілки представляє обласна рада профспілок. Роботодавців та їх об’єднання представляє Федерація роботодавців регіону.
Органи виконавчої влади представляє обласна державна адміністрація.
Координаційний комітет у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань зайнятості населення, наказами Міністерства праці та соціальної політики України, рішеннями обласної ради, розпорядженнями голови облдержадміністрації, а також цим Положенням [2, с. 50].
Персональний склад представників до Координаційного комітету від кожної із Сторін визначається та затверджується рішеннями керівних органів цих Сторін.
Координаційний комітет утворюється в кількості 24 осіб. Кожна сторона делегує до Координаційного комітету по вісім представників, у тому числі одного члена секретаріату Координаційного комітету.
За погодженням Сторін кількість членів Координаційного комітету може бути змінена.
Термін повноважень Координаційного комітету одного скликання — шість років. Не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення повноважень Координаційного комітету Сторони надсилають відповідальному секретареві Координаційного комітету пропозиції щодо його складу.
Повноваження представників обласної ради профспілок, Федерації роботодавців регіону підтверджуються відповідним протоколом (рішенням). Повноваження представників облдержадміністрації підтверджується розпорядженням голови обласної державної адміністрації [2, с. 50].
Порядок делегування і відкликання своїх представників Сторони визначають самостійно.
Члени Координаційного комітету виконують свої обов’язки на громадських засадах. Член Координаційного комітету має на засіданні один вирішальний голос. У випадку, коли член Координаційного комітету не може бути присутнім на засіданні, Сторона, яка його делегувала, може делегувати іншу особу із збереженням права вирішального голосу.
Члени Координаційного комітету в межах сфери діяльності Координаційного комітету шляхом письмового звернення мають право одержувати у встановленому порядку відповідну інформацію від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань професійних спілок та роботодавців, підприємств (окрім випадків, якщо така інформація є державною чи комерційною таємницею).
Основні напрями діяльності та завдання Координаційного комітету:
— Забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості та проведення заходів, спрямованих на розвиток та ефективне використання трудового потенціалу області.
— Удосконалення механізму взаємодії та координації діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян і роботодавців, професійних спілок, фондів щодо практичного вирішення питань зайнятості населення, виконання завдань державної та регіональних програм зайнятості населення на основі розвитку підприємництва та самозайнятості населення.
— Вирішення конкретних питань розвитку трудового потенціалу в окремих районах та галузях (сферах діяльності) економіки області, забезпечення зайнятості населення та категорій громадян, які потребують додаткового соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, професійної реабілітації та працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.
— Надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та суб’єктам господарської діяльності практичної і консультаційно-методичної допомоги з питань зайнятості населення та підготовки кадрів. На підставі пропозицій юридичних та фізичних осіб розробка заходів щодо розширення сфери застосування робочої сили шляхом розвитку підприємництва, перетворення само зайнятості населення у високоефективний малий і середній бізнес, створення нових та збереження діючих робочих місць, підвищення якості робочої сили, регулювання соціально-трудових відносин, спрямованих на забезпечення високопродуктивної зайнятості населення.
— Вжиття заходів щодо створення ефективної підтримки підприємницької ініціативи населення, у тому числі шляхом сприяння діяльності інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, проведенню маркетингових досліджень та розробленню перспективних бізнес-планів для конкретних населених пунктів (територіально-господарських комплексів), доступності кредитних ресурсів, наданню виробничих площ та приміщень для розвитку виробництв, створенню нових робочих місць, працевлаштуванню окремих груп населення та поширення позитивного досвіду із цих питань.
— Розгляд питань щодо мотивації до праці економічно неактивних груп населення працездатного віку, а також питань економічної активності, трудової міграції населення. Підготовка рішень щодо залучення таких груп населення до суспільно корисної діяльності за місцем проживання.
— Обговорення та підготовка пропозицій Міністерству праці та соціальної політики України, іншим центральним органам влади щодо внесення змін до чинного законодавства з питань зайнятості населення, розвитку трудового потенціалу, підприємництва, самозайнятості громадян, створення нових робочих місць [2, с. 51].
Координаційний комітет має право:
— Розглядати, обговорювати та вносити на розгляд обласної державної адміністрації, інших органів виконавчої влади пропозиції щодо питань, пов’язаних із законодавчим та нормативно-правовим забезпеченням зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.
— Створювати постійні і тимчасові робочі групи та комісії, запрошувати на свої засідання і залучати спеціалістів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, представників громадських організацій, окремих підприємств, установ та організацій (за погодженням із їх керівниками) для підготовки питань, що розглядаються Координаційним комітетом.
— Надавати пропозиції щодо поліпшення стану та удосконалення механізмів вирішення питань, віднесених до компетенції Координаційного комітету, Міністерству праці та соціальної політики України, обласній державній адміністрації, професійним спілкам та їх об’єднанням, громадським організаціям, об’єднанням роботодавців, фондам, окремим підприємствам.
— Скликати наради, конференції, «круглі столи», організовувати та проводити інші інформаційні та організаційно-методичні заходи [2, с. 52].
Функції Координаційного комітету відповідно до покладених на нього завдань.
Координаційний комітет розглядає і приймає рішення з питань:
— Сприяння реалізації законодавства України щодо зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу, ринку праці.
— Вивчення стану трудового потенціалу області, зайнятості окремих категорій громадян і населення у цілому по області, прогнозування зайнятості населення по окремих галузях (видах економічної діяльності), розробка відповідних пропозицій щодо вирішення проблем, що впливають на стан зайнятості населення.
— Економічного стимулювання та заохочення підприємництва з метою створення нових робочих місць, а також компенсації витрат, пов’язаних із професійною підготовкою і перепідготовкою осіб, які потребують соціального захисту.
— Забезпечення участі Сторін у розробленні проектів обласної, районних і міських (міст обласного значення) програм зайнятості населення, економічного та соціального розвитку регіону.
— Організаційного та методично-нормативного забезпечення виконання заходів державних, обласних та регіональних програм у частині, що відноситься до сфери зайнятості і розвитку трудового потенціалу.
— Ініціювання організації та проведення заходів з питань зайнятості населення, розвитку трудового потенціалу та соціального захисту населення від безробіття [2, с. 53].
Координаційний комітет обирає із числа своїх членів голову та двох його заступників терміном на один рік, при цьому голова Координаційного комітету та його заступники є представниками різних Сторін. Голова та його заступники представляють кожну із Сторін Координаційного комітету.
Основною формою роботи Координаційного комітету є засідання, які скликаються в міру потреби але не рідше одного разу у півріччя згідно з планом роботи або:
— за попереднім рішенням Координаційного комітету;
— за пропозицією голови Координаційного комітету;
— на вимогу однієї або кількох Сторін [2, с. 54].
Питання для розгляду на засіданні Координаційного комітету визначаються на основі плану роботи Координаційного комітету на відповідний рік, а також письмових пропозицій Сторін або окремих членів Координаційного комітету, надісланих голові Координаційного комітету не пізніше ніж за 15 днів до запланованого засідання.
Кожна Сторона повинна щорічно вносити на розгляд Координаційного комітету не менше одного актуального питання з обґрунтованою довідкою та проектом постанови.
Засідання Координаційного комітету проводить його голова або, у випадку його відсутності, один із заступників голови. Засідання Координаційного комітету вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 його членів. Рішення Координаційного комітету приймається прямим відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів Координаційного комітету і доводиться до відповідних організацій, установ, підприємств у вигляді витягів із протоколів його засідань. Рішення Координаційного комітету, прийняті у межах його компетенції, мають рекомендаційний характер [2, с. 55].
Для організації роботи Координаційного комітету створюється секретаріат у складі трьох осіб (по одній від кожної із Сторін), одна з яких є відповідальним секретарем Координаційного комітету. Відповідальний секретар Координаційного комітету обирається на його засіданні з числа членів секретаріату Координаційного комітету більшістю голосів, присутніх на засіданні членів Координаційного комітету.
Секретаріат:
— проводить організаційну роботу щодо проведення засідань Координаційного комітету;
— здійснює підготовку протоколів засідань Координаційного комітету та подає їх на підпис голові Координаційного комітету протягом п’яти днів з дня проведення засідання;
— координує роботу щодо своєчасної підготовки питань, розгляд яких запланований на засіданні Координаційного комітету, і матеріалів до них;
— не пізніше ніж за сім днів до засідання Координаційного комітету розсилає Сторонам проект порядку денного, матеріали з питань, розгляд яких запланований на засіданні Координаційного комітету, та проекти постанов до них;
— протягом десяти днів з дня проведення засідання надсилає Сторонам постанови, підписані головою, які були прийняті на засіданні Координаційного комітету [2, с. 56].
Координаційний комітет діє на підставі цього Положення, яке затверджується Сторонами Координаційного комітету.
Витрати, пов’язані із діяльністю Координаційного комітету, здійснюються Сторонами самостійно. Витрати від Сторони, що представляє облдержадміністрацію, несе Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації спільно із обласним центром зайнятості.
Якщо при голосуванні голоси членів Координаційного комітету розділилися на рівні частини, то вирішення питання після доопрацювання та узгодження переноситься на наступне засідання.
Якщо рішення не приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів Координаційного комітету вдруге, або одна із Сторін не бере участі у повторному голосуванні, то це питання знімається з розгляду і рішення щодо нього не приймається [2, с. 56].
Висновки
Чисельність громадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості у січні-серпні 2009 року, становила 496,2 тис. осіб; проходили професійне навчання – 112,0 тис. безробітних; в оплачуваних громадських роботах брали участь 189,7 тис. осіб [10].
Станом на 1 вересня 2009 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 584,4 тис. незайнятих громадян. Серед них: 328,2 тис. осіб складали жінки; 256,2 тис. осіб – чоловіки; 228,8 тис. осіб – молодь; 62,8 тис. осіб – вивільнені працівники; 109,2 тис. особи, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці; 12,3 тис. осіб – інваліди. Статус безробітного мали 569,6 тис. осіб. Із загальної чисельності безробітних 205,9 тис. осіб проживали у сільській місцевості (363,7 тисячі – у містах) [10].
Станом на 1 вересня 2009 року кількість вакансій становила 72,8 тисячі, в тому числі: для робітників – 32,0 тис., для службовців – 28,5 тис. та 12,3 тис. – для осіб, які не потребують спеціальної підготовки. Найпопулярнішими професіями, на які сьогодні є попит, є професії висококваліфікованих робітників – слюсарів, токарів, електрогазозварників, водіїв, кухарів, продавців та інших представників робочих професій. Мають попит фахівці з високим рівнем кваліфікації, топ-менеджери, а також економісти, лікарі, бухгалтери, юристи з відповідним досвідом роботи [10].
Список використаних джерел
- Державна служба зайнятості України — Виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття/ М-во праці та соц. політики України. Держ. центр зайн. — К., 2006. — 24 с.
- Зайнятість та ринок праці /НАН України, РВПС України ; ред.: Б. М. Данилишин. — К.: РВПС НАН України, 2008. — 199, с.
- Лібанова Е. М. Ринок праці: Навчальний посібник. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 223 с.
- Онікієнко В. В. Розвиток ринку праці України: тенденції та перспективи : научно-популярная литература. — К., 2007. — 285, с.
- Петюх В. М. Ринок праці: Навчальний посібник. — К., 2004. — 287 с.
- Ринок праці України: стан та шляхи його реформування. — — 117 с.
- Статистика ринку праці: міжнародні стандарти та національний досвід : Навчальний посібник. — К.: ТОВ «Август Трейд», 2006. — 319, с.
- Статистичний щорічник України за 2007 рік /Держ. комітет статистики України; За ред. О.Г.Осауленко. — К. : Консультант, 2008. — 551 с.
- Структурна трансформація економіки та ринок праці України: тенденції, соціальні наслідки, перспективи / М-во праці та соц. політики України, Ін-т підготовки кадрів держ. служби зайнятості, Рада по вивч. продукт. сил України HАH України ; Відп. ред. С.І.Дорогунцов. — К., 2007. — 268 с.
- http://www.dcz.gov.ua