Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Роль логістики в інфраструктурному комплексі

Вступ

В сучасних умовах розвитку економічних виробничих систем, активізації конкурентної боротьби на ринку товарів та послуг все більшого значення набуває логістика, і зокрема, розвиток логістичної інфраструктури. Адже саме функціонування останньої, здатне забезпечити той неперервний ланцюг, по якому протікатимуть всі необхідні логістичні операції з матеріальними потоками. Логістична інфраструктура відіграє базову роль у формуванні та розвитку ринкових відносин, тому її дослідження є особливо актуальним в умовах транзитивної економіки.

Логістична інфраструктура — це той механізм, що забезпечує органічну єдність та ефективне функціонування всіх матеріальних логістичних потоків. З погляду Є.В. Крикавського логістична інфраструктура підприємства — це сукупність елементів, що виконують важливі логістичні завдання і забезпечують здійснення логістичних процесів. Він розглядає логістичну інфраструктуру, як цілісну систему управління (сукупність будівель, споруд з необхідним обладнанням для складування продукції, транспортні та маніпуляційні засоби, засоби пакування, засоби отримання, передачі та обробки інформації) [1, с.52].

Інфраструктура сприяє створенню та функціонуванню підприємницького сектору в умовах перехідної економіки і формує конкретне організаційно-економічне середовище для стимулювання підприємницької діяльності. До основних її функцій в виробничих системах можна віднести:

—         зберігання продукції в пристосованих складських приміщеннях;

—         система пакування сировини та готової продукції;

—         переміщення продукції, за допомогою спеціальних транспортних та маніпуляційних засобів;

—         інформаційно-аналітичне забезпечення логістичних потоків. 

1. Функції і склад логістичної інфраструктури

Комплексне дослідження природи, будови і економічних функцій логістичної інфраструктури надало можливість виділити, щонайменше, дві головні функції останньої – це забезпечуюча і регулююча. Перша буде складатися в забезпеченні безперебійного функціонування господарських зв’язків суб’єктів ринкової економіки і руху товарно-грошових потоків. При детальному аналізі цієї функції (забезпечуючої) виявляються і конкретні її характеристики – для будь-якого сегменту ринку вона є внутрішньою, іманентною (лат. immanens – що знаходиться в середині) і носить пасивний характер. Якщо пояснити значення даної функції, то вона дійсно відображає ту обставину, що логістична інфраструктура знаходиться в середині логістичної системи або логістичного ланцюга поставок. Вона є «колесами» здійснення логістичних активностей (логістичних операцій, процесів) кожної ланки системи чи ланцюга поставок. Логістична інфраструктура розташовується тільки в межах того логістичного полігону, який планується обслуговувати. Таким чином, у подальшому при формуванні логістичної інфраструктури слід використовувати іманентний підхід, який націлений на виявлення саме її внутрішньої будови.

Друга функція – це регулююча. Вона без сумніву є доповненням і продовженням забезпечуючої функції, так як визначеним чином упорядковує і регулює взаємодію ланок логістичної системи або логістичного ланцюга поставок. У противагу першій функції, ця функція є зовнішньою і активною, оскільки регулювання логістичної діяльності в межах ланцюга поставок буде здійснюватися безпосередньо через інфраструктурні об’єкти. І чим вони будуть краще забезпечені засобами просторово-часової трансформації і переміщення логістичних потоків, тим регулювання функціонування будь-яким логістичним утворенням буде стабільним і дієвим.

Визначення функцій логістичної інфраструктури оголяє специфіку самої інфраструктурної діяльності і слугує відправною точкою при відокремлені логістичної інфраструктури в загальній ринковій інфраструктурі.

Логістичну інфраструктуру не можна розглядати як арифметичну суму логістичних об’єктів, що обслуговують реалізацію логістичних активностей, тобто окремих логістичних операцій чи процесів, наприклад, транспортування, складування чи ін. Виділення логістичної інфраструктури набуває самостійного значення за умови створення або логістичної системи різних рівнів (мікро-, мезо- чи макро-), або логістичного ланцюга поставок, які виконують ту чи іншу логістичну функцію або групу функцій для реалізації логістичної стратегії. Тільки комплекс засобів просторово-часового перетворення логістичних потоків і сукупність підприємств різних організаційно-правових форм, котрі мають єдині функціонально-логістичне призначення й управління та володіють визначеними загальними характеристиками, може вважатися логістичною інфраструктурою. Отже, як визначають відомі американські фахівці й автори книги «Логістика: інтегрований ланцюг поставок» Дональд Дж. Бауерсокс і Дейвід Дж. Клосс, логістична інфраструктура «створює каркас, на якому будується система логістики та її робота». Далі вони вказують, що «до числа типових об’єктів логістичної інфраструктури належать виробничі підприємства, склади, навантажувально-розвантажувальні термінали і магазини роздрібної торгівлі. Інфраструктурна мережа включає в себе інформаційні й транспортні об’єкти. Окремі функції, такі як обробка замовлень клієнтів, управління запасами або вантажоперероблення, здійснюються в межах логістичної інфраструктури».

Виходячи з наведених вище визначень логістичної інфраструктури та головних її функцій проф. Є. В. Крикавський і доц. Н. В. Чорнописька, а також Довба М. О. виділяють основні її складові, а саме технічну та організаційно-економічну.

Технічна складова логістичної інфраструктури включає в себе систему засобів по перетворенню потоку. Проф. Є. В. Крикавський і доц. Н. В. Чорнописька наголошують, що технічна складова в собі містить:

  • на рівні регіону, країни: автошляхи, залізничні колії, повітряні порти, залізничні станції, контейнерні термінали, логістичні центри, різні види та типи транспортних засобі та ін.;
  • на рівні підприємства: склади, автомобільні / залізнодорожні рампи, внутрішні дороги, локалізоване устаткування для переміщення товарів та інформації, технічні засоби перетворення та переміщення матеріальних потоків.

2. Формування інфраструктури логістичних потоків

В сучасних умовах розвитку економічних виробничих систем, активізації конкурентної боротьби на ринку товарів та послуг все більшого значення набуває логістика, і зокрема, розвиток логістичної інфраструктури. Адже саме функціонування останньої, здатне забезпечити той неперервний ланцюг, по якому протікатимуть всі необхідні логістичні операції з матеріальними потоками. Логістична інфраструктура відіграє базову роль у формуванні та розвитку ринкових відносин, тому її дослідження є особливо актуальним в умовах транзитивної економіки.

Логістична інфраструктура — це той механізм, що забезпечує органічну єдність та ефективне функціонування всіх матеріальних логістичних потоків. З погляду Є.В. Крикавського логістична інфраструктура підприємства — це сукупність елементів, що виконують важливі логістичні завдання і забезпечують здійснення логістичних процесів. Він розглядає логістичну інфраструктуру, як цілісну систему управління (сукупність будівель, споруд з необхідним обладнанням для складування продукції, транспортні та маніпуляційні засоби, засоби пакування, засоби отримання, передачі та обробки інформації) [1, с.52].

Для сучасного ринку логістичних послуг в Україні характерними є ряд тенденцій: — мінімізація витрат, пов’язаних з транспортуванням, зберіганням, пакуванням, митним документооборотом. Це призводить до:

—         підвищення попиту на складську нерухомість;

—         підвищення попиту на якісні логістичні послуги;

—         зниження витрат виробників за рахунок логістики та строків між етапами виробництва та споживання.

При цьому негативними факторами, що впливають на розвиток ринку логістичних послуг є незадоволеність попитом на складські приміщення та недостатньо розвинена транспортна інфраструктура, а також нестача кваліфікованих кадрів у галузі логістики [ 2, с. 198].

Цілісно логістична інфраструктура поєднує в собі зовнішню і внутрішню складову, що формують і регулюють товарні, фінансові та інформаційні потоки в середовищі функціонування підприємства.

Сучасні науковці відмічають нестачу уваги до інформаційної складової логістики, до якої входять підприємства, що надають інформаційні послуги. Пояснюючи необхідність підвищеної уваги до інформаційної складової, дослідники зазначають, що за оцінкою фахівців логістика на 90 % складається з інформаційних технологій.

Так, сьогодні практично неможливо забезпечити ефективність будь-яких логістичних операцій без застосування інформаційних технологій і програмних комплексів для аналізу, планування, підтримки і ухвалення оптимізаційних рішень. Більш того, саме завдяки розвитку інформаційних систем і технологій з’явилася можливість автоматизації операцій в логістичних системах і логістика стала домінуючою формою організації руху товару на висококонкурентному ринку [3].

Відповідно найважливішу роль в логістичних інноваціях відіграють інформаційні технології, без яких просто неможливий сучасний бізнес. До найбільш відомих програмних забезпечень, використовуваних в логістиці віднесять:

—         Enterprise Resourse Planning (ERP) — Планування ресурсів підприємства;

—         Warehouse Management System (WMS) — Система по управлінню складом;

—         Transport Management System (TMS) — Система по управлінню транспортом;

—         Customer Relationship Management (CRM) — Управління взаємовідносинами із споживачами (постачальниками) та ін.

Сучасні умови розвитку економічних процесів вимагають створення умов по об’єднанню промислових, комерційних підприємств і підприємств інфраструктури ринку в інтегровані логістичні ланцюжки. Саме вони здатні швидко, своєчасно і з мінімальними витратами здійснювати постачання продукції споживачеві. Передумовами для інтегрованого логістичного підходу є:

—         нове розуміння механізмів ринку і логістики як стратегічного елементу в реалізації і розвитку конкурентних можливостей підприємств;

—         реальні перспективи і сучасні тенденції по інтеграції учасників господарських зв’язків між собою, розвитку нових організаційних форм — логістичних мереж;

—         технологічні можливості в області новітніх інформаційних технологій, що відкривають принципово нові можливості для взаємодії і зниження витрат [4].

Формування логістичної інфраструктури повинно базуватись на принципах раціоналізму, системності, комплексності, балансу інтересів суб’єктів ринку, орієнтації на задоволення потреб споживачів, який включатиме в себе обґрунтування стратегії розвитку логістичної інфраструктури та її деталізація в поточних планах підприємств; розподіл обов’язків та відповідальності працівників на всіх ділянках логістичної інфраструктури; запровадження мотиваційної системи оплати праці, формування інформаційно-консультаційної інфраструктури [5, с.106].

3. Суть та класифікація логістичних систем

логістична система має упорядковану структуру, в якій здійснюється планування й реалізація руху та розвитку сукупного ресурсного потенціалу, організованого у вигляді логістичного потоку, починаючи з відчуження ресурсів у навколишнього середовища і до реалізації кінцевої продукції. У цьому визначенні логістична система представлена на макрорівні, а сфера її компетенції звужується до планування руху матеріальних ресурсів.

Використовуючи властивості системи, науковець виділяє характеристики, які притаманні логістичним системам, завдяки яким ”логістична система, знаходячись у взаємозв’язку з навколишнім середовищем, повинна бути здатною пристосуватися до функціонування в умовах, що змінюються ” [6, с. 117]. Назвемо ці якості:

—  саморегулювання (відповідь системи на зміни середовища визначеною реакцією своїх підсистем);

—   самонавчання (здатність змінювати програми регулювання та способи дій свої складових підсистем);

—  самоорганізація (у випадку необхідності можливість зміни своєї внутрішньої структури);

—  самовдосконалення (здатність перебудовувати свою структуру не лише в межах існуючого набору елементів, але й шляхом розширення цього набору за рахунок зовнішнього середовища).

Окрім того, на думку автора [6, с. 117], логістична система характеризується такими специфічними властивостями як: здатність взаємодії із навколишнім середовищем; наявність органу управління; керованість системи; варіантність поведінки; наявність інформаційних комунікацій, як в самій логістичній системі, так і між системами та середовищем; наявність контурів зворотного зв’язку в каналах інформації; ціленаправлена поведінка системи.

В свою чергу М. Гордон та С. Карнаухов [7, с. 15; 34], Г. Євсєєва також покладають в основу логістичної системи матеріальний потік, розуміючи під логістичною системою сукупність функціонально співвіднесених ланок, які системно реалізують цілісну оптимальну дію на матеріальний потік, орієнтовану на задоволення потреб споживачів. Проте, на нашу думку, незрозуміло, яка загальна внутрішня структура логістичної системи та не враховано наявність фінансових та трудових потоків, що здійснюють значний вплив на ефективність функціонування усієї системи.

Н. Стаханов та В. Українцев вважають, що категорію “логістична система” до класичного визначення в найбільшій мірі наблизив В.Сергеєв, який під логістичною системою розуміє ” … складну організаційно завершену (структурована) економічну систему, що складається з взаємозалежних у єдиному процесі управління матеріальними і супутніми їм потоками елементів – ланок, сукупність яких, границі і задачі функціонування об’єднані внутрішніми цілями організації бізнесу і (або) зовнішніми цілями»” [3]. Власне аналогічно, лише без зазначення цілей функціонування системи, трактує логістичну систему і Є.Крикавський, розуміючи під останньою ”…адаптивну систему із зворотнім зв’язком, що виконує ті чи інші логістичні функції і операції, складається, переважно, з декількох підсистем і має досить розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем” [10, с. 58]. Вважаємо, дане визначення найбільш повно характеризує категорію ”логістична система”, відображаючи об’єкти, суб’єкти.

Для більш глибокого пізнання суті логістичних систем застосуємо методи наукового пізнання – типізація та класифікацію, що базуються на виявленні подібності (відмінності) об’єктів з метою їх ідентифікації.

На сьогодні виділяють два підходи до класифікації систем: змістовно-організаційний – в основу покладена природа системи і, відповідно, рівень її організації, та гносеологічний – критерії класифікації визначаються метою дослідження. В роботі в подальшому використовуватиметься саме гносеологічний підхід, оскільки погоджуємося із В. Каспіном [13, с. 85], який підкреслюючи, що залежно від мети класифікації потрібно обирати класифікаційні ознаки; загальною метою класифікації є пізнання системи, яка передбачає адекватне відображення її суттєвих властивостей, пропонує ”паралельний” принцип класифікації, який, на відміну від послідовного (ієрархічного), дає можливість більш чітко та гнучко визначати класи за всією сукупністю класифікаційних ознак.

Так В. Сергеєв усі логістичні системи поділяє на дві великі групи – макро- та мікрологістичні системи [2; 14, с. 32].

Дослідивши різноманітні підходи до класифікації логістичних систем, було виявлено, що найбільші суперечності щодо класифікації логістичних систем існують за ознакою їх ієрархічного рівня. Так, виділяють два (мікро та макро), три (мікро, мезо, макро), чотири (мікро, мета, мезо, макро) та більше рівнів логістичних систем.

Мікрологістичні системи призначені для управління та оптимізації матеріальних та пов’язаних з ними потоків (фінансових, інформаційних) в процесі виробництва і (або) постачання та збуту. Відповідно науковець пропонує розрізняти внутрішні, зовнішні та інтегровані логістичні системи.

В західній практиці часто використовується поняття «глобальних макрологістичних систем», до яких відносять державні (транснаціональні) системи, що формуються на рівні країни в цілому, міждержавні (міжнародні) системи, що охоплюють декілька країн, і трансконтинентальні системи, які створюються в межах декількох континентів.

В більшості випадків основним критерієм ефективності макрологістичних систем є мінімум сукупних логістичних витрат, пов’язаних з управлінням регіональними матеріальними і супутніми (інформаційними, фінансовими) потоками при забезпеченні необхідного рівня якості логістичного сервісу. У цьому виявляється істотна відмінність макрологістичних систем від мікрологістичних систем, в яких мінімізація витрат — один з можливих критеріїв. Для фірми як критерії оптимізації її функціонування в ринковому середовищі бізнесу і, відповідно, синтезу логістичної організації і управління, можуть застосовуватися, наприклад, такі як максимальний об’єм продажів, максимальний прибуток, завоювання максимальної частки ринку, утримання позицій на ринку збуту продукції, максимальна величина курсової вартості акцій фірми і т.д. Обов’язковою умовою при цьому є якнайповніше задоволення запитів споживачів щодо продукції, термінах виконання замовлень, логістичному сервісі. В той же час необхідно враховувати, що, оскільки в структурі макрологістичних систем велику кількість ланок займають саме організації бізнесу, що виробляють товари або надають послуги, то згадані вище критерії оптимізації їх функціонування повинні бути пов’язані і враховані в загальній моделі оптимальної структури регіональної логістичної системи. Через значну складність таких систем можуть виникати несумісності або неспівпадання по напряму дії локальних і глобальних цільових функцій. Один з можливих шляхів досягнення глобального компромісу при цьому полягає у використанні для синтезу оргструктури і логістичного управління в макрологістичних системах методів векторної (багатокритеріальної) оптимізації.

Значний прогрес в світі досягнутий в створенні і вдосконаленні макроеконо­мічних торгових, транспортних та інформаційних логістичних систем, як на рівні окремих регіонів, країн, так і в глобальному (транснаціональному) масштабі. Перспективи розвитку глобальних логістичних систем і логістичних каналів пов’язані, в першу чергу, зі збільшенням віддачі на вкладений капітал, більш низькими тарифами. Їх створенню сприяють крупні транспортно-експедиторські фірми, страхові компанії, глобальні телекомунікаційні мережі.

Фактор регіоналізації відіграє особливо важливу роль у логістиці. Регіональні аспекти логістики можна розглядати як на рівні окремої країни та її окремих територій, так і на рівні декількох країн, які розміщені безпосередньо одна біля одної і мають спільні кордони в певній географічній зоні. Відомі численні приклади успішних макрологістичних регіональних структур і систем, наприклад, для країн ЄС, Бенілюксу, США і Канади, Південно-Східної Азії. Регіональний фактор посилює тенденцію глобалізації за рахунок таких аспектів як схожість політичних систем і рівня економічного розвитку країн, що входять в регіон; близькість соціального устрою, традицій, історичних коренів, міграції населення; єдиних джерел енергії, сировинних ресурсів; єдиної транспортної системи і дорожньої інфраструктури; єдиних телекомунікацій; відсутності митних і торгових бар’єрів та ін. [2]

На процесах глобалізації та регіоналізації логістичних систем суттєво позначається також швидкість та інтегративний характер інноваційного розвитку. Адже відомо, що жодна галузь, регіон, країна не може отримати довготривалої вигоди за рахунок використання нових технологій, оскільки вони швидко стають надбанням інших фірм, країн, минаючи національні кордони в дуже інтегрованому світовому економічному та інформаційному просторі. Саме швидкість взаємного проникнення сучасних технологічних рішень, “ноу-хау”, проектів, наукових досліджень в економіку більшості розвинутих країн сприяє глобалізації та регіоналізації логістичних систем. 

Висновки

Отже, щодо створення ефективної логістичної інфраструктури, то тут слід спершу відзначити важливість такого питання, як розміщення об’єктів логістичної інфраструктури (ОЛІ) на логістичному полігоні. На цей рахунок Дональд Дж. Бауерсокс і Дейвід Дж. Клосс вказують, що «класична економіка не надавала істотного значення розміщенню інфраструктурних підрозділів і проектуванню інфраструктурної мережі в цілому. У ранніх економічних дослідженнях попиту і пропозиції різниця між витратами на розміщення об’єктів інфраструктури і транспортними витратами або приймалась рівною нулю, або вважалась однаковою для всіх конкурентів. Між тим кількість, розміри і географічне розміщення потужностей, що використовуються в логістиці, безпосередньо впливають на рівень і витрати обслуговування споживачів…. Визначення необхідної кількості об’єктів кожного типу, їхнього географічного місцезнаходження і господарських функцій становить вагомий елемент усієї діяльності з формування (проектування) логістичної інфраструктури».

Виходячи з наведеного висловлювання відомих фахівців у сфері логістики, першочерговим завданням логістів є вибір необхідної кількості об’єктів логістичної інфраструктури (ОЛІ) і визначення вигідного їх місцерозташування на логістичному полігоні.

Перше завдання вирішується достатньо оперативно за умови того, що відомими є логістичний процес і обсяги виконання логістичних операцій. Друге завдання здається більш складним, оскільки вибір організацією найкращого розміщення інфраструктури, як вказують Дональд Дж. Бауерсокс і Дейвід Дж. Клосс, може стати для неї першим кроком до отримання конкурентних переваг. При цьому ефективність логістики напряму залежить від інфраструктури. А тому формування логістичної інфраструктури спершу повинне спиратися на аналіз і оцінку: а) факторів впливу на розміщення об’єктів логістичної інфраструктури; б) методів вибору місця розташування об’єктів логістичної інфраструктури. 

Список використаної літератури

  1. Глогусь О. Логістика: Навч. посібник для студ. економічн. спец./ Олена Глогусь,; М-во освіти Укр.; Ін-т змісту і методів навчання; Тернопільська Акад. народного госп.. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 166 с.
  2. Кальченко А. Логістика: Навчальний посібник/ Альбіна Кальченко,; М-во освіти України; Київ. нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 147 с.
  3. Кальченко А. Основи логістики: Навчальний посібник/ Альбіна Георгіївна Кальченко,. — К.: Знання, 1999. — 133 с.
  4. Крикавський Є. Логістика: компендіум і практикум: Навчальний посібник/ Євген Крикавський, Наталія Чухрай, Наталія Чорнописька,. — К.: Кондор, 2007. — 336 с.
  5. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007. — Т. 1. — 2007. — 603 с.
  6. Окландер М. Промислова логістика: Навчальний посібник/ Михайло Окландер, Олександр Хромов,; М-во освіти і науки України, ОДЕУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 221 с.
  7. Пономарьова Ю. Логістика: Навчальний посібник/ Юлія Пономарьова,; Мін-во освіти і науки України, Харківський державний ун-т харчування і торгівлі . — 2-ге вид., перероб. та доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 326 с.