ВСТУП

Актуальність теми. Подальший соціально-економічний розвиток України можливий за умов розширення внутрішнього ринку і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв та галузей. Одним з пріоритетних напрямів такого розвитку країни є туризм, який зараз посідає друге місце в світовій економіці. Україна має всі об’єктивні передумови, щоб стати однією з розвинених туристських держав світу. Саме туризм здатний подолати розбіжності в розвитку окремих регіонів країни, які значно посилилися останнім часом. Але існує і багато перешкод для цього розвитку, однією з яких є стан готельного господарства, що не відповідає сучасним світовим стандартам.

У зв’язку з політичними та економічними перетвореннями, що відбуваються в Україні, значно розширилися ділові й культурні зв’язки нашої країни із світом. Це сприяє збільшенню контактів між підприємствами та підвищенню кількості іноземних та вітчизняних туристів, які прибувають в окремі регіони України. Виникла необхідність розміщення гостей у комфортабельних готелях з відповідним рівнем сервісу.

Незважаючи на те, що сфера послуг набуває все більшого розвитку в нашій країні, розвиток і функціонування готельного господарства ускладнюється цілою низкою проблем. Однією з причин подібного протиріччя є відсутність надійної та достовірної інформації про стан ринку готельних послуг та відсутність належного сервісу. Наслідком цього є використання готелів не за призначенням, зниження конкуренції на ринку готельних послуг, що ще більше погіршує стан готельного господарства та затримує вихід України на світовий туристський ринок.

Розвиток готельного комплексу України характеризується адаптацією реформованих підприємств цієї сфери до ринкового середовища, комплексним вирішенням актуальних проблем підвищення ефективності та конкурентоспроможності ринку готельних послуг, що почав поступово наближатись до світових стандартів.

В умовах становлення ринкової економіки подальший розвиток готельного господарства вимагає підвищення конкурентоспроможності готельних підприємств на внутрішньому й світовому туристському ринку. Однак неможливо розробити пропозиції, єдині для усіх готельних підприємств, які забезпечили б гарантований успіх. Рекомендації з удосконалення та розвитку готельного господарства найбільш доцільні для кожного конкретного ринку (міжнародного, внутрішнього, регіонального, місцевого). Тому в сучасних умовах значної нерівномірності розвитку регіонів України необхідно особливу увагу приділяти розробці регіональних стратегій розвитку готельного господарства, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності й економічної ефективності регіональних готельних комплексів, що й обумовило вибір об’єкта, предмета і мети дослідження.

Теоретичною та методологічною базою дисертаційного дослідження є роботи українських і закордонних вчених В.І. Азара, С.І. Байлика, Р.А. Браймера, Дж. Боуена, Н.І. Кабушкіна, Є.М. Кайлюка, Г.А. Карпової, В.І. Карсекіна, В.А. Квартальнова, Г.В. Ковалевського, Ф. Котлера, А.Л. Лесніка, Дж. Мейкенза, Г.А. Папіряна, Т.І.Ткаченко, Дж. Уокера, В.К. Федорченка, Л.М. Яцуна та інших з сучасних соціально-економічних та організаційно-правових проблем ринкової економіки в сфері готельного господарства і туризму. Теоретичним та практичним аспектам розвитку регіонів, формуванню і функціонуванню регіональних ринків присвячені чисельні роботи Н.М. Внукової, О.І. Гонти, В.Ф. Савченка, Є.М. Сича, Д.М. Стеченка.

Метою роботи є дослідження особливостей функціонування підприємств на регіональному ринку готельних послуг і розробка теоретико-практичних рекомендацій щодо його розвитку для формування соціально-орієнтованого, конкурентоспроможного та високоефективного готельного комплексу, здатного задовольнити широкі потреби клієнтів.

Досягнення мети дослідження зумовило вирішення наступних задач:

• виявити місце і роль готельного господарства в економіці регіону, висвітлити загальні тенденції та виявити проблеми розвитку готельної справи в Україні;
• узагальнити вітчизняний і світовий досвід ціноутворення на готельні послуги та використання цінової конкуренції готельними підприємствами,
• проаналізувати стан ринку готельних послуг та перспективи його розвитку;
• розробити пріоритетні напрямки стратегічного розвитку готельного господарства на основі дослідження і врахування регіональних особливостей формування конкурентоспроможного готельного комплексу.

Об’єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність суб’єктів готельного господарства в ринкових умовах.

Предметом дослідження є розвиток розміщення регіонального ринку готельних послуг.

1. Сутність, значення і місце розташування готельного господарства України

На світовому туристичному ринку Західна Європа себе вичерпала. Країни Східної Європи, навпаки, мають величезний потенціал, у тому числі — Україна. За нашою країною — велике майбутнє, вважають міжнародні експерти. Україна поки не дуже добре відома у світі, навіть в Європі, але останніми роками обізнаність про неї і її популярність зростають. Географічне місцеположення країни — в центрі Європи — за відсутності достатньої конкуренції на найближчі п’ять років наближає її до Клондайку щодо розвитку готельного бізнесу, говорять експерти. Тому інвестиції в будівництво готелів — дуже перспективний напрям. У зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямів розвитку турбізнесу стає удосконалення управління готелями, розробка інвестиційних проектів, маркетингові дослідження у сфері готельного бізнесу. Держслужба курортів і туризму України розробляє стандарти надання туристичних послуг відповідно до європейських, у тому числі і готелів. При цьому, відзначають експерти, не тільки термінологія документів повинна бути гармонізованою з європейською, але й стандарти якості повинні відповідати європейському рівню — а це значно складніше[9, c. 24].

За останні шість років з 2002 по 2008 кількість туристів, що відвідали столицю України, виросла в три рази. Також помітно активізувався один з найперспективніших напрямів турбізнесу — діловий туризм. А значить, поліпшення якості і підвищення комфортності київських готелів набуває вирішального значення. Проте в Києві катастрофічно не вистачає готелів підвищеної комфортності – 4-х і п’ятизіркових. Завантаження столичних готелів складає в середньому 80-90%. Це достатньо високий показник за європейськими мірками. Одно-, дво- і тризіркові готелі теж мають свою клієнтуру, їх заповнення становить 60%. Основна клієнтура -це відряджені з регіонів. За інформацією готелю «Дніпро», в будні дні заповнення готелю складає 90-100%, у вихідні — близько 50%. В туристичних дестинаціях, які активно відвідують туристи, — все якраз навпаки.

Столичні готелі, побудовані три десятки років тому. Вони не відповідають сучасним вимогам і потребують крупних інвестицій в реконструкцію.

Сьогодні в Києві будуються десятки малих готелів (до 2010 року їх номерний фонд повинен скласти в цілому 3-4 тисячі). В регіонах ця проблема ще гостріше. Навіть в Криму, куди кожне літо з’їжджаються натовпи відпочиваючих, готельне будівництв розвивається далеко не тими темпами, які необхідні для задоволення попиту, що зростає. Тому і ціни в першорозрядних (на український зразок) готелях — надхмарні. Залишається сподіватися, що Клондайк, яким вважають нашу країну зарубіжні експерти, буде створений не шляхом вибивання з туриста максимальної кількості грошових одиниць при посередньому сервісі, а поєднанням розумного підходу до розвитку туризму з боку держави з високою якістю послуг — з боку отельєрів. Тоді і можна буде говорити про істинно європейські стандарти обслуговування клієнтів.

Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, що відповідає девізу Всесвітньої туристської організації: «Технологія і природа — два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття». Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту природи, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.

Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць [4,с. 23].

Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство та його відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є прийняття Закону України про готельне господарство.

Незважаючи на брак уваги законодавства до готельного господарства, цей вид послуг в Україні продовжує розвиватися досить стабільно.

Починаючи з 2006 р. відмічається збільшення кількості, а в 2007-2008 рр. площі і кількість номерів залишились незмінними.

Сучасна типологія засобів розміщення визначається розвитком рекреаційної інфраструктури, забезпеченням її нормативно-експлуатаційними актами, виявленням функціонально-технологічних структур. Типологічна уніфікація засобів розміщення дає змогу створити для них стандарт на основі  їхньої класифікації, розробленої ВТО.

Усі засоби розміщення класифікуються за формами, видами й типами. Форми засобів розміщення визначаються основним видом діяльності: тільки розміщення або розміщення плюс послуги. Традиційно тільки розміщення надавали підприємства неготельного типу (non hotel type). Розміщення плюс послуги надавати підприємства готельного типу. Види засобів розміщення визначаються соціальними умовами розміщення: колективні, індивідуальні, приватні. Типи засобів розміщення визначаються їхнім функціональним профілем. Відмітною рисою підприємств готельного типу є технології готельних послуг [20, c. 84-85].

Структурні зміни в готельному господарстві України вимагають упровадження уніфікованих технологій для створення нової політики «готельної марки»: підвищення якості послуг і комфортності підприємств, використання нових технологій та комплексної автоматизації технологічних процесів.

Засоби розміщення є важливими джерелами статистичних даних про потоки туристів. Для обстеження засобів розміщення використовуються різні методи, головними серед яких є такі:

— реєстрація засобів розміщення;

— перепис засобів розміщення;

— обстеження гостей у засобах розміщення.

Собівартість виробництва послуг є вихідною базою калькуляції цін, нижче яких готель не може продавати свої послуги. Завдання оптимізації собівартості вимагає впровадження високопродуктивних ресурсозберігаючих технологій, комплексної автоматизації технологічних процесів [2,с. 157].

Підготовка до ЄВРО-2012 р. передбачає виконання робіт по будівництву, реконструкції, переоснащенню діючих готелів, гуртожитків в Киеві, Донецьку, Львові, Дніпропетровську, Одесі, Харкові та упорядкування їхніх територій на загальну суму 26,859 млрд грн, у тому числі з держбюджету – 600 млн грн.

До ЄВРО-2012 в Україні намічено побудувати 25 готелів категорії «5 зірок», 82 готелів категорії «4 зірки», 124 готелів категорії «3 зірки». Для успішного проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні заплановано провести за рахунок інвестиційних коштів: реконструкцію 96 готелів у приймаючих регіонах на загальну суму  2 943,06 млн грн; переоснащення 51 діючого готеля на загальну суму 650,1 млн грн; будівництво нових 90 готелів на загальну суму 22 657,04 млн грн. При цьому номерний фонд готелів Києва складе 15,458 тис. місць, Донецька -3,35 тис, Дніпропетровська — 3,494 тис, Львова — 6,477 тис, Одеси — 6,872 тис, Харкова — 817 місць [3,с. 87].

Донецька влада прийняла рішення про використання  в якості житла на час проведення чемпіонату з футболу квартир та будинків мешканців міста.

Для цього розробляються спеціальні програми, згідно з якими буде здаватися житло на умовах пансіону. Тому до нього будуть пред’являтись відповідні вимоги, а саме, до умов проживання, чистоти та ін. За визначеними критеріями міськрада буде формувати реєстр такого житла для туристів [5, с. 33].

Концепція розробки уніфікованих технологій готельних послуг передбачає створення спеціальних технологічних стандартів, спрямованих на розробку єдиної «готельної марки». Аналіз сучасного стану засобів розміщення в Україні виявив неузгодженість як термінологічну, типологічну, статистичну, так і за формами управління, володіння і рівнями комфорту.

Структурні зміни в готельному господарстві України вимагають упровадження уніфікованих технологій для створення нової політики “готельної марки”: підвищення якості послуг і комфортності підприємств, використання нових технологій та комплексної автоматизації технологічних процесів.

Зростання доходів при загальному зниженні інших показників пов’язане з інфляційними процесами і ринковими умовами ціноутворення. На рівень цін впливає співвідношення попиту і пропозиції та рівень конкуренції на ринку готельних послуг [6, c. 36].

2. Передумови розвитку і розміщення готельного господарства

Для України існує тільки один можливий шлях довгострокового стабільного зростання – це розширення внутрішнього ринку та підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв і галузей.

Внаслідок дії різноманітних історичних, природно-географічних, економічних факторів, а також неоднакових темпів проведення реформ, змін у системі господарювання та структурі власності в регіонах України значно збільшилася територіальна диференціація рівня економічного розвитку і можливостей соціального забезпечення громадян, що призводить до суттєвих негативних наслідків. Нерівномірність розвитку окремих регіонів країни або районів всередині якого-небудь регіону в окремих випадках можна здолати за допомогою туризму. Відсталі в економічному відношенні регіони зі слабким розвитком продуктивних сил можуть отримати можливість оживлення свого економічного життя завдяки капіталовкладенням в цілеспрямований розвиток туризму.

Сьогодні значно розширилися ділові й культурні зв’язки нашої країни з усім світом, що сприяє збільшенню контактів та підвищенню кількості іноземних і вітчизняних туристів, що прибувають в регіони України. Виникла необхідність розміщення гостей у комфортабельних готелях з відповідним рівнем сервісу.

Розвиток готельного комплексу України характеризується адаптацією реформованих готельних підприємств до ринкового середовища, комплексним вирішенням назрілих проблем підвищення ефективності та конкурентоспроможності ринку готельних послуг, який почав поступово підтягуватися до світових стандартів.

Основні проблеми готельного господарства на сучасному етапі: скорочення чисельності готелів і номерного фонду; проблема забезпеченості готельними місцями; проблеми МТБ готелів; проблема сертифікації готельних послуг в Україні; складні економічні умови, в яких вимушені виживати готелі – значні витрати на утримання та експлуатацію номерного фонду і проблема платежів готелів за комунальні послуги, значний податковий тиск, високі тарифи на готельні послуги. Це призвело до скорочення переліку послуг готельних підприємств, низької якості обслуговування, що викликало зменшення попиту на готельні послуги, зниження завантаженості готелів. Слабка підтримка готельної діяльності з боку держави, проблема інвестиційної активності, сезонність завантаження і нерівномірність завантаження по регіонах України, виникнення конкуренції на готельному ринку між готельними підприємствами та індивідуальними засобами не готельного типу, використання готелів не за призначенням, відсутність надійної і достовірної інформації про стан ринку готельних послуг і відповідної конкуренції на цьому ринку ще більше погіршує стан і затримує вихід України на світовий туристський ринок [7, c. 45].

У цих умовах необхідна розробка регіональних стратегій розвитку готельного господарства, що повинно забезпечити спочатку виживання, а потім і надійний захист конкурентних переваг готельних підприємств. Однак, наукова проблема дослідження організаційно-економічних аспектів розвитку готельного господарства в перехідний період до ринкової економіки залишається поки що малодослідженою, бо потребує виявлення особливостей функціонування кожного окремого регіонального ринку готельних послуг і подальшої виробки теоретичних і практичних рекомендацій щодо його розвитку, забезпечуючи підвищення економічної ефективності і конкурентоспроможності готельних підприємств регіону.

Підвищення конкурентоспроможності готельного господарства на внутрішньому і міжнародному ринку є найважливішим фактором розвитку готельного господарства в нових умовах господарювання. Конкурентоспроможність готельного комплексу України на міжнародному ринку буде можлива лише за умови підвищення конкурентоспроможності регіональних готельних комплексів.

Формування конкурентоспроможного регіонального готельного комплексу обумовлено взаємодією факторів, явищ і процесів, що стимулюють розвиток конкурентоспроможності в сфері надання готельних послуг і споживання, характеризують зв’язки між потребами і виробництвом, попитом і пропозицією, доходом і споживанням [5, c. 34].

3. Сучасний рівень розвитку і структура готельного господарства України

Індустрія туризму є одним із секторів світової економіки, що розвиваються найбільш динамічно. Згідно з даними СОТ, в останні 20 років середньорічні темпи приросту валютних надходжень від міжнародного туризму становлять 14%. У 2003 р. ці суми сягали 372 млрд. дол. До 2010 p. кількість міжнародних туристичних поїздок зросте до 937 млн.1 Багато високорозвинутих країн, і серед них — Іспанія, Швейцарія, Австрія, Франція, Бельгія, побудували свій добробут значною мірою на основі туризму, що визнається високодоходною галуззю господарства, яка підтримується державою.

Готельне господарство є важливою частиною туристичної індустрії. Закон України «Про туризм» регламентує деякі організаційно-економічні аспекти діяльності туристичних готелів (сертифікація готельних послуг та організації харчування, ліцензування підприємств готельного господарства, формування доходів від проживання туристів тощо). Слід вирішити питання про визначення єдиного державного органу з метою сприяння розвиткові послуг гостинності, доопрацювати згаданий закон, а також розробити і прийняти закон про пріоритетні напрями розвитку готельного господарства в Україні.

В Україні туристична індустрія перебуває в стадії свого становлення як самостійний сектор економіки. У 2001 р. країну відвідало 11,9 млн. іноземних громадян. Обсяг в’їзного туризму зріс на 31,8% порівняно з минулими роками, стрімко скорочується кількість одноденних відвідувачів. Уперше за останні 5 років більш як удвічі скоротилося число транзитних відвідань України.

Таблиця 3.1. Готелі та інші місця для тимчасового проживання [27]

Зросла на 5% чисельність внутрішніх туристів, які подорожували Україною. Послуги з внутрішнього туризму надані 6,9 млн. громадян України (табл. 2). Кількість екскурсантів сягнула 18,96 млн. осіб, що перевищило рівень попереднього року на 7,5% 2. Розрахований за методикою СОТ сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузей економіки, що забезпечують задоволення потреб іноземних та внутрішніх туристів, становив у 2001 р. 20,9 млрд. грн. У 2001 р. в даній галузі працювало 2652 суб’єкти господарювання.

Таблиця 3.2. Туристичні потоки в Україні [27]

Організацією внутрішнього туризму займалися 1816 підприємств, в’їзного туризму — 749, виїзного -1338, екскурсійною діяльністю — 735 підприємств. Загальний обсяг наданих послуг перевищив 1,2 млрд. грн., у тому числі з внутрішнього туризму та екскурсійної діяльності -0,5 млрд. грн., в’їзного туризму — 0,3 млрд. грн., виїзного — 0,4 млрд. грн. Станом на 1 січня 2002 р. в Україні налічувалося 1258 підприємств готельного господарства та 3304 санаторно-курортних заклади [5, c. 35].

Згідно з даними Держкомстату України за 2001 p., оборот послуг за статтею «Подорожі» має додатне сальдо в сумі 39,1 млн. дол., що вдвічі перевищує сальдо за 2000 р. При цьому обсяг експорту туристичних послуг у 2 рази перекриває обсяг їх імпорту. Якщо загальний обсяг їх імпорту зріс лише на 1,7% за 2001 р., то експорт зріс на 32,8%.

Необхідною умовою розвитку туризму в Україні є ефективне функціонування готельної індустрії, що приносить близько 60% усіх доходів від туризму (приблизно 6 -8% ВВП). Туристичні потоки безпосередньо залежать від стану готельного сектора, якості і ціни основних та додаткових готельних послуг [13, c. 63].

Характеризуючи структуру готелів України за категоріями, слід зазначити, що найменше в країні 5-зіркових та 4-зіркових готелів — на них припадає  відповідно 0,5%  та 2,7% від загальної кількості готелів, третє місце посідають 3-зіркові готелі — 7%, на 2-зіркові та 1-зіркові припадає 4% і 3,9% відповідно. 82% готелів України взагалі не мають  категорії [4].

Елітний сегмент готельного ринку України представлений п’ятьма  5-зірковими готелями і 29 — 4-зірковими.  Вартість розміщення в них  250-700 дол. на добу, що перевищує навіть європейські мірки, причому  завантаженість готелів складає 72-92% [1,c.243]. При цьому 2 п’ятизіркових готелі знаходяться у Дніпропетровську, по одному — в Києві, Донецьку і Одесі. Дев’ять чотиризіркових готелів працюють в Одеській області, шість — в Києві, по чотири — у Дніпропетровській і Львівській областях, три в Криму, по одному  — в Донецькій, Закарпатській і Полтавській областях [4].

Наприкінці 2005 року в країні функціонував один готель, що входить до складу міжнародної готельної мережі — це готель Radisson SAS Hotel Kyiv категорії 4 зірки. Національні готельні мережі в Україні представлені  мережею готелів  Premier Hotels, до складу якої входять 6 готелів: «Премьер Палас», «Ореанда» (Львів), «Днистер» (Львів), «Стар» (Мукачево), «Лондонская» (Одеса), «Cosmopolit» (Харків), а інші готелі поєднані в асоціації.

У зв’язку з практичною відсутністю конкуренції на ринку готелів України та стабільно зростаючим попитом на готельні послуги, до елітного сегменту готельного бізнесу країни намагаються увійти такі міжнародні мережі, як Marriott, Hilton, Sheraton, Accor та інші, які складуть конкуренцію єдиній вітчизняній мережі Premier Hotels. Закінчується реалізація проекту з участю міжнародного оператора Hyatt International у Києві [3].

Взагалі, кількість готелів в Україні порівняно з визнаними туристичними країнами світу — незначна. Такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази в Україні взагалі практично відсутні. Хоча, як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати значний поштовх розвитку сфери гостинності і створенню додаткової кількості робочих місць [2,c.47].

Кількість в’їзних (іноземних) туристів, обслугованих ліцензіатами протягом 2009 року, становила 913,6 тис. осіб, що менше на 24 % або на 90,5 тис. осіб, у порівнянні з 2008 роком.

Зростання кількості обслугованих в’їзних туристів протягом року, відбулось лише в таких областях: Луганській (на 29 % або на 37 осіб), Івано-Франківській     (на 28 % або на 483 особи), Тернопільській (у 2 рази або на 233 особи), та Харківській (на 25% або на 2,2 тис. осіб).

Найменша кількість іноземних туристів — 27 осіб – обслугована ліцензіатами туристичної діяльності в Житомирській області, це дорівнює 0,005 % від обсягу по Україні. Також дуже низький цей показник в Сумській (134 особи або 0,026 %), Луганській (163 особи або 0,03 %), Черкаській (441 особи або 0,09 %), Тернопільській (453 особи або 0,09 %), Кіровоградській (541 особи або 0,11 %), Київській (611 осіб або 0,12%) та Полтавській (718 особа або 0,14 %).

Традиційно більше 80 % іноземних туристів припадає на 4 регіони: м. Київ (50 %), АР Крим (16,6 %), м. Севастополь (11 %), Одеську область (5,7 %).

Кількість внутрішніх туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності протягом 2009 р. становила 1,1 млн. осіб, що менше ніж у 2008 р. на 292,7 тис. осіб або на 1,1 %.

Зростання кількості обслугованих внутрішніх туристів протягом року, відбулось лише в областях: Житомирській (на 5 % або на 493 особи), Сумський   (на 17 % або на 2,5 тис. осіб) та Херсонській (на 45 % або на 36,4 тис. осіб).

Найменша кількість внутрішніх туристів – 6,4 тис. осіб – обслугована ліцензіатами туристичної діяльності в Київський області, це дорівнює 0,34 % від обсягу по Україні. Також низький цей показник в Житомирській (10,2 тис. осіб або 0,55 %), Чернігівській (14,6 тис. осіб або 0,78 %), Кіровоградській (16 тис. осіб або 0,86 %) та Тернопільській (16,8 тис. осіб або 0,9 %).

Більше 50 % обслуговуваних внутрішніх туристів припадає на туристичні підприємства: Івано-Франківської області (26,8 %), м. Києва (17 %), АР Крим (8,7 %) [27].

Показник забезпеченості готелями (кількість готельних місць на 1000 осіб) в Україні низький (при нормі 10 місць на 1000 осіб в Україні є лише 2,9 готельних місця (для порівняння: у Москві – 9,3; у Санкт-Петербурзі – 6,4; у Парижі – 38,4; у Відні – 25,6)) [27].

Водночас будівництво нових готелів в Україні ускладнюється:

• тривалою процедурою отримання земельних ділянок під будівництво;
• необхідністю отримання надмірної кількості дозволів та значними бюрократичними процедурами (що збільшує термін лише відкриття готелю до 2-5 років і більше, високим податковим тиском на підприємства готельної сфери);
• високим рівнем трансакційних видатків (які інколи складають до 50% капіталовкладень);
• надмірним рівнем ризику інвестицій внаслідок політичної та економічної нестабільності в країні.

Все це перешкоджає розвитку готельного господарства,  створення національних готельних мереж, які можуть забезпечити належний рівень послуг вимогливим туристам з усього світу.

Вартість проживання в українських готелях в 2-3 рази перевищує вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європи, що зумовлено неналежним державним регулюванням цієї сфери.

4. Розміщення та регіональні відмінності  розвитку  готельного  господарства України

В Україні послуги з тимчасового проживання надають 1269 підприємств готельного господарства, серед яких 807 готелів (63,6% загальної кількості), 15 мотелів (1,2%), 8 готельно-офісних центрів (0,6%), 4 кемпінги (0,3%), 35 молодіжних турбаз та гірських притулків (2,8%), 219 гуртожитків для приїжджих (17,2%) [5]. Останнім часом поряд з традиційними підприємствами готельного господарства, які пропонують своїм клієнтам повний комплекс послуг з розміщення, харчування та обслуговування, існують інші місця для тимчасового проживання (літні будиночки, приватні садиби, котеджі, квартири тощо). Частка цих підприємств становить 14,3% загальної кількості підприємств готельного господарства. Ринок послуг таких доповнювальних засобів розміщення розвивається останнім часом швидше, ніж готельна сфера загалом.

В окремих регіонах, особливо у сезони відпочинку, інші місця для тимчасового проживання здатні розмістити та прийняти більше клієнтів, ніж основні. Такі тенденції на ринку готельних послуг зумовлені тим, що психологічний портрет сучасного користувача готельних послуг пов’язаний як з прагненням до комфорту, так і з бажанням „повернутися до природи», мати незалежний стиль відпочинку, не підкорятися певним організаційним формам проведення дозвілля, усталеним традиціям вибору одягу, страв тощо. Доповнювальні або нетрадиційні засоби розміщення відпочивальників якраз і дозволяють найповніше задовольняти ці вимоги споживачів. Увага держави до так званих „інших місць для тимчасового проживання» повинна бути більшою, адже дослідники переважно пов’язують доповнювальні засоби розміщення клієнтів з внутрішнім туризмом, а основні, тобто готелі — із зовнішнім. Відомо, що внутрішній туризм сприяє піднесенню економічного рівня регіонів, створенню нових робочих місць, тому його активізація одночасно із в’їзним є важливою передумовою перетворення туризму у високоприбуткову галузь економіки [5, c. 37].

У 2007 р. підприємств у готельному господарстві України налічувалось 53,6 тис. номерів (їх кількість зросла на 1% порівняно з попереднім роком). Житлова площа номерів загалом по країні за цей період збільшилася на 48 тис. м² і становила 1120 тис. м². Середня площа одного номера становила 20,9 м² проти 20,7 м² у 2006р. Зростання кількості номерів та їхньої житлової площі відбулося у зв’язку із збільшенням у деяких областях кількості підприємств готельного господарства. Так, у Автономній республіці Крим кількість номерів збільшилась на 482 одиниці, або на 8,1%, у м. Києві — на 381 номер, або на 4,6%, у Львівській області — на 379 номерів, або на 9,7%, у Чернівецькій області — на 256 одиниць, або на 32,6%, у Закарпатській області — на 189 одиниць, або на 12,9%. Поряд з цим в окремих регіонах простежувалося зменшення кількості номерів, що не завжди призводило до відповідного зменшення розмірів їхньої житлової площі. Так, у Дніпропетровській області кількість номерів зменшилась на 134, а житлова площа номерів збільшилась на 1293,6 м², у Харківській області кількість номерів зменшилась на 10, а їхня житлова площа збільшилась на 486,1 м². Це свідчить про те, що підприємства готельного господарства було перебудовано та реконструйовано з метою збільшення площі номерів, поліпшення їхнього планування та створення зручніших і комфортніших умов для проживання.

Для поліпшення якості обслуговування клієнтів підприємства готельного господар­ства продовжували здійснювати заходи щодо збільшення кількості номерів класу „люкс», „напівлюкс». Так, за 2007 р. їхня кількість загалом по Україні збільшилась порівняно з 2006 р. на 682 одиниці, або на 8,3%, і становила 8,9 тис. номерів. Порівняно з 2006 р. кількість одномісних номерів трохи зменшилась — на 26 одиниць, або на 0,2%. Значне зменшення кількості цих номерів відбулося у готельному господарстві Луганської області (на 108 одиниць, або на 23,1% щодо кількості одномісних номерів у 2006 р.) та Автономної республіки Крим (на 98, або на 11,6%) [3].

Упродовж 2007 р., як і в попередньому році, простежувалось збільшення кількості двомісних та тримісних і з більшою кількістю місць номерів. Так, кількість двомісних номерів збільшилась на 1076 одиниць, або на 4,8% щодо кількості двомісних номерів у 2006 р., і становила загалом в Україні 23,7 тис. Найбільше зростання кількості цих номерів відбулося у готельному господарстві Автономної республіки Крим, м. Києва та Закарпатської області (відповідно на 503, або на 14,3%; 281, або на 8,5% та 142, або на 19,1%). Кількість тримісних і з більшою кількістю місць номерів порівняно з 2006 р. збільшилась на 227 одиниць, або на 2,5%. Це збільшення відбулося у підприємствах готельного господарства 12 регіонів. Значно збільшилась кількість тримісних і з більшою кількістю місць номерів на підприємствах готельного господарства Луганської, Чернівецької, Івано-Франківської областей та Автономної республіки Крим (відповідно на 221, або на 53,1%; 214, або у 5,2 раза; 56, або на 40,6% та 53, або на 7,5%). Збільшення відбулося переважно за рахунок інших місць для тимчасового проживання, серед яких є бази відпочинку, які мають практично тільки багатомісні номери, розраховані на сімейний відпочинок, відпочинок молодіжних груп.

Якість обслуговування у готельному господарстві — це комплексна характеристика, про яку досить важко судити з показників статистичної звітності. Окремими показниками цієї якості можуть бути ті, що характеризують готельні номери та забезпеченість готелів персоналом (табл. 4.1) [3].

За останні п’ять років спостерігається підвищення якості обслуговування у закладах готельного господарства України. Якщо ж порівнювати з 1995 р., то на 27% збільшилася площа одного номера, більше ніж на 30% — середня площа у розрахунку на 1 готельне місце, дещо зменшилась кількість місць у номері.

Таблиця 4.1. Динаміка показників, що характеризують якість обслуговування у закладах готельного господарства України [27]

Показник	Од. виміру	1995	2003	2004	2005	2006	2007
1. Середня площа одного номера	м2	16,4	19,1	19,8	20,1	20,7	20,9
2.   Середня  кількість   місць  в номері	од.	2,13	2,03	2,07	2,06	2,05	2,06
3. Середня площа у розрахунку на одне готельне місце		7,7	9,4	9,5	9,7	10,1	10,1
4. Кількість працівників у розра­хунку на одне готельне місце	осіб	0,20	0,28	0,27	0,28	0,30	0,29
5. Кількість працівників у розра­хунку на 1000 наданих ліжко-діб	осіб	1,6	2,92	2,54	2,52	2,48	2,57

Аналізуючи показники, наведені у табл.2, необхідно звернути увагу на їх високу інерційність, тому навіть незначні, але систематичні зміни цих показників свідчать про прогресивні тенденції [26, c. 135-136].

Практика функціонування підприємств готельного господарства показала, що важливим показником якості є обслуговування іноземних громадян. Ця категорія приїжджих найбільше платоспроможна, замовляє номери найвищого класу, широко користується додатковими послугами, витрачає більше коштів на свій розвиток та розваги, проведення дозвілля, а головне — займає готельні номери найвищого класу (одномісний, „люкс», апартаменти). У такий спосіб відбувається експорт українських послуг готельного господарства, який у 2006 р. перевищив 100 млн. дол. Всього протягом 2007 р. відпочивало понад 880 тис. громадян інших країн (21% від загального числа), з яких понад дві третини зупинялося в готелях м. Києва, Автономної Республіки Крим, Одеської та Львівської областей. Кількість готельних послуг, наданих іноземним громадянам, збільшилася порівняно з 2000 р. майже у три рази і становила 2437 тис. людино-діб, що свідчить про зростання зацікавленості іноземців Україною. У той же час не можна не зазначити, що аналогічний показник у Норвегії становить 5млн, Чехії — 17,8 млн., у Франції — 73,2 млн. [12].

Загальне число країн, з яких прибули іноземні громадяни в Україну, становить 206. Розподіл іноземних відвідувачів стосовно держав світу, з яких вони прибули в Україну, наведено на рис. 1.

Рис. 1. Розподіл іноземних відвідувачів за державами світу, з яких вони прибули в Україну [27]

Вагомим показником якості обслуговування, джерелом отримання прибутків, дієвим способом підвищення конкурентоспроможності готельного господарства є асортимент додаткових послуг. Дослідження засвідчило, що перелік додаткових послуг українських готелів та інших місць для тимчасового проживання значно скромніший, ніж у більшості готелів Європи, які пропонують своїм клієнтам понад 80 найменувань додаткових послуг.

В Україні тільки незначна половина (52,6%) підприємств готельного господарства мали у своєму складі такі об’єкти сервісу як ресторани, кафе та бари, 41% — сауни та пральні, лише 23% — автостоянки [25, c. 189-190].

Найбільше закладів харчування розташовано на підприємствах готельного господарства м. Києва — 93 одиниці, або 13,9%; Автономної республіки Крим — 91, або 13,6% та чотирьох областей: Львівської — 72, або 10,8%, Донецької — 51, або 7,6%, Одеської — 42, або 6,3% та Дніпропетровської — 41, або 6,1%. У Закарпатській, Чернівецькій областях та м. Севастополі також практично у кожному готельному підприємстві є ресторан, кафе чи бар. Більше ніж наполовину оснащені закладами харчування готелі та інші місця для тимчасового проживання Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської областей, наполовину — підприємства готельного господарства Вінницької, Кіровоградської, Черкаської та Харківської областей. Практично у третини підприємств готельного господарства Житомирської, Київської, Миколаївської, Хмельницької та Рівненської областей є заклади харчування. Трохи менше чверті підприємств у Запорізькій, Сумській, Полтавській та Херсонській областях мали заклади харчування, у той час як у Чернігівській області ресторан, кафе, бар мало лише кожне 10 підприємство готельного господарства, а в Луганській області — лише кожне 16.

Найбільша кількість автостоянок функціонувала при підприємствах готельного господарства Львівської області — 30 одиниць, або 10,3%, м. Києва — 26, або 8,9%, Автономної республіки Крим та Донецької області — по 20, або 6,8% у кожному регіоні. Найкраще в Україні забезпечені автостоянками готелі Чернівецької, Волинської, Хмельницької, Тернопільської, Закарпатської, Житомирської, Вінницької, Донецької, Кіровоградської областей (від 47,1% до 27,8%). Найбільше саун та пралень розташовано при готелях Автономної республіки Крим — 65, або 12,5%, Дніпропетровської області — 50, або 9,6%, м. Києва — 48, або 9,2%, Донецької та Львівської областей — по 47, або 9,0% у кожній. Про недостатній сервіс українських підприємств готельного господарства свідчить те, що тільки одна п’ята частина (21,1%) їх доходів отримується від надання додаткових послуг [5, c. 37].

5. Проблеми    та   напрями    подальшого   розвитку   і вдосконалення готельного господарства України

На цей час розвиток індустрії готельного бізнесу в Україні гальмується рядом зовнішніх і внутрішніх факторів. Незадовільний фінансовий результат діяльності готельних підприємств засвідчується такими даними: за 2000 р. доход готелів зменшився на 20% , а за 2001 р. — на 27,2%. Розглянемо докладніше ці фактори.

Зовнішні фактори низької ефективності готельних підприємств.

До кола цих факторів входять ті, що об’єктивно не залежать від керівництва готелів.

Різке падіння попиту в пострадянський період призвело до скорочення заповнюваності готелів. В останні роки через збільшення числа поїздок українських громадян на відпочинок за кордон становище дедалі погіршується. Єдине, що дозволяє більшості готелів працювати, незважаючи на вкрай низький рівень завантаження, — це малі перемінні операційні витрати (особливо в недорогих готелях). Зниження рівня доходів українських споживачів також обмежує попит на дорожчі готельні номери.

Низька заповнюваність. До періоду перебудови 74%-ний рівень заповнюваності готелів підтримувався за рахунок надання державними підприємствами і відомствами готельних номерів своїм працівникам та їхнім родинам за дотаційними цінами. З 1990 р. у зв’язку з практичним припиненням внутрішнього туризму, спадом ділової активності, загальним падінням доходів населення, підвищенням цін на послуги готелі втратили свою клієнтуру. Обсяг готельних послуг, наданих іноземцям, теж неухильно зменшувався. Таку ситуацію можна пояснити також появою в Україні напівтіньового ринку готельних послуг; його суб’єктами стали власники квартир, спеціально обладнаних для прийому іноземних туристів на короткий строк. Як правило, приватники надають гостям повний спектр додаткових послуг: забезпечуються транспорт, перекладачі, харчування тощо. Маючи низькі фіксовані витрати і найчастіше не сплачуючи податки, «тіньовики» одержують достатні оборотні кошти для підтримання якості послуг на високому рівні та розширення бізнесу. До того ж тіньовий готельний бізнес має можливість гнучко оперувати цінами залежно від попиту й сезону, перебуває поза сферою державного регулювання, отже, не стикається з додатковими витратами [15, c. 96-97].

У 2005 р. завантаження готелів України становило 29%, у 2006 р. — 24%, у 2007 р.!-25%. У київських готелях завантаження знизилося з 52% у 2005 р. до 41% у 2007 р.

Останнім часом здійснюються спроби будівництва 4- і 5-зіркових готелів, що належатимуть міжнародним готельним мережам.

Відсутність конкуренції. Застосування сучасних технологій готельного обслуговування на операційному рівні сповільнюється відсутністю конкуренції з боку потужних міжнародних готельних мереж і слабкістю внутрішньої конкуренції. На українському ринку нема сітьових готелів високої, середньої та низької цінової категорії (таких, як «Мотель 6», «Ібіс», «Формула 1», Radison SAS, Hilton, Marriot, Kempinski). Слабкість внутрішньої конкуренції пояснюється відсутністю вільних коштів та високими податковими ставками, через що неможливо поліпшити виробничо-господарську роботу, максимізувати прибутки, підвищити конкурентоспроможність підприємств індустрії гостинності на міжнародному ринку готельних послуг.

Нерівне податкове навантаження. Ставки готельного збору для готелів різних категорій в Україні відрізняються. Так, для 2-зіркових готелів ставка становить 10%, для 3-зіркових— 15%, для 4- і 5-зіркових — 20%. Неналежне виконання вимог податкової дисципліни і заборгованість з податків характеризують роботу дрібних готелів; не маючи доходу, вони звичайно затримують податкові платежі або вдаються до бартеру, коли бракує коштів. Виступаючи в ролі власника, держава може безпосередньо впливати на податкові платежі «офіційних» готелів, що виконують замовлення уряду.

Низька конкурентоспроможність готельних послуг. Цей показник формується рівнем ціни та якості послуг. Через високі податкові ставки (готельний збір) готелі змушені встановлювати високі ціни!

В умовах ринкової економіки ціноутворення в готельній індустрії України відбувається під впливом конкретної ситуації, за відсутності державного регулювання цін. Розглядаючи процеси, пов’язані з ціноутворенням на світових ринках послуг, треба уважно вивчити всі фактори формування цін, бо від них залежать продаж товару, рівень доходів, прибутки і витрати готелю [23, c. 26].

Ціни визначаються умовами конкуренції, станом і співвідношенням попиту та пропозиції. На ринку діє багато конкурентів, тому кожен його учасник повинен бачити перед собою всю внутрішню і міжнародну ситуацію, постійно порівнювати власні витрати з внутрішніми ринковими цінами, витратами конкуруючих суб’єктів тощо. Зіставимо, наприклад, ціни на готелі в м. Києві: «Прем’єр палац» (5*) — 210 дол., «Дніпро» (4*) — 110 дол., «Національ» (4*) — 130 дол., «Президент-Київський» (4*) — 146 дол., «Русь» (3*) — 120 дол., «Турист» (3*) — 58 дол., «Братислава» (2*) — 50 дол.; середня завантаженість становить 22 — 30%. Відень у 2001 р. пропонував такі ціни: 5-зірковий готель для організованих туристів, що перебувають до 3 днів (Inter-Continental Radisson SAS), -144 евро, 4-зірковий — 85 евро, 3-зірковий — 58 евро (при середньому завантаженні 40 — 60%). А 5-зіркова готельна мережа «Sheraton», що має 400 готелів у 70 країнах, пропонує середні ціни від 49 до 179 дол.

У київських готелях тарифи на проживання для іноземних громадян у середньому майже в 1,5 раза вищі, ніж в інших європейських країнах (у співвідношенні ціна — якість). У цілому ж штучна підтримка високих цін веде до розвитку монополізму, зниження завантаження готелів, збільшення собівартості на одиницю реалізованої продукції, зменшення ефективності виробництва і рентабельності.

Високий державний ризик. Власники сучасних світових готельних мереж не візьмуться включити українські готелі у свою структуру, принаймні, не переобладнавши їх, оскільки типовий склад елементів та імідж мережі забезпечують реалізацію 50%-ної переваги на ринку. Подібними міркуваннями керуються й іноземні інвестори, для яких нестабільність означає збільшення ризику; звідси випливають проблеми інвестування, особливо довгострокових проектів, які пов’язані з капіталовкладеннями в основні фонди, без чого неможливо піднести ефективність українських підприємств даної галузі [11, c. 312-313].

Низькорозвинута інфраструктура туризму. Приплив іноземних туристів стримується складною процедурою одержання віз. В’їзні візи вимагаються від громадян більшості країн світу. Оформлення візи забирає близько 10 днів, за терміновість плата зростає (до 150 дол.). Більше того, для одержання туристичної візи необхідно подати документ про передоплату проживання в готелі. Усе це обмежує можливості приїзду в Україну, зокрема, любителів експромтних подорожей. Скорочення внутрішнього й іноземного туризму відбувається також через поганий стан найпривабливіших місць. Визначні пам’ятки культури та історії України потребують ретельного догляду, що забезпечується далеко не завжди. Відсутні програми створення нових центрів туризму.

Висока вартість будівництва і реконструкції готелів. Для ремонту готелю понад 60% матеріалів і устаткування ввозиться з-за кордону. Через високі митні збори матеріали коштують на 40% дорожче, ніж у середньому в Європі. Крім того, у більшості проектів з реконструкції готелів висувається вимога про збереження фасаду будинку, що збільшує вартість робіт ще на 25%. Збільшення вартості капіталу, викликане політичною та економічною нестабільністю, високі податки — все це змушує потенціальних інвесторів відмовитися від будь-яких намірів вкласти кошти в цю справу. Внутрішні фактори низької ефективності готельних підприємств

Неефективна організація праці зумовлює відставання її продуктивності від європейських показників на 18%. Співвідношення між чисельністю працівників і кількістю номерів у готелях розвинутих країн становить близько 0,9, у країнах, що розвиваються, — від 1,5 до 1,9. Такий незадовільний стан справ спричинений тим, що функції персоналу готелів України надміру спеціалізовані, отже, працівники недозавантажені (наприклад, чергові на поверхах займаються лише наглядом та видачею ключів, покоївки закріплені за певними поверхами і практично нічого не роблять, коли там немає постояльців, і т. ін.) [5, c. 38].

Низька якість пропонованого набору послуг. Площа номерів в українських готелях у середньому в 2 рази менша, ніж в європейських готелях аналогічного типу. Просторіші та зручніші номери забезпечують збільшення доданої вартості готельних послуг. Якість останніх часто є незадовільною через поганий стан номерів, що потребують поточного або капітального ремонту (застарілі основні фонди, несучасні технології).

Виробництво послуг. Будь-який сучасний готель має надавати клієнтам приблизно такий набір послуг: бронювання місць, у тому числі в інших готелях; бронювання і замовлення квитків на різні види транспорту; зберігання речей у спеціальній камері; послуги екскурсійного бюро; послуги бюро із забезпечення різних категорій туристів; прокат автомобілів; автостоянку. Готель має, як правило, приміщення для проведення зборів (конференц-зал), бізнес-центр, обладнаний сучасною оргтехнікою, служби зв’язку, нагляду за дітьми, медичних послуг, служби секретарів-референтів. Працюють перукарні, косметичні салони, пральні, різні майстерні, ресторани, кафе і т. ін. У більшості готелів Європи перелік додаткових послуг налічує понад 80 найменувань. Служба маркетингу доводить до відома керівництва інформацію про зміни в потребах клієнтів. Приймаючи рішення про розширення кола послуг, керівництво готелю не випускає з уваги його спеціалізацію. Обрана стратегія розвитку справи безпосередньо впливає на ефективність управління операційними системами готельного комплексу (номерний фонд, блок харчування, лікувально-оздоровчий комплекс і т. ін.) та всіма видами ресурсів (фінансових, трудових, просторових, інформаційних, товарно-матеріальних).

Зміст терміна «операційний менеджмент» включає процеси проектування, контролю та управління перетворенням вхідних ресурсів у готову продукцію (основні й додаткові готельні послуги). Операційний менеджмент є частиною виробничої системи, яка використовує ресурси всіх видів [12, c. 46].

Однією з основних операційних систем готельного комплексу є та, що пов’язана з прийомом і розміщенням клієнтів; вона складається з кількох технологічних циклів (див. рисунок).

Ефективне операційне управління дає можливість досягти поставлених цілей, раціонально використовуючи наявні ресурси.

У готельному бізнесі важко контролювати якість, адже продукується особливе благо: товаром є послуга. Готельна послуга характеризується такими ознаками: невідчужуваність, невіддільність від джерела, наявність суб’єкта-споживача, мінливість якості, незбереженість. Щодо мінливості слід зробити таке уточнення: якість залежить від того, хто і за яких умов виконує свою функцію. Готельні послуги виробляються і споживаються одночасно, що обмежує можливість контролювати їхню якість. Проблематичним Технологічні цикли прийому та розміщення         є збереження високої якості клієнтів у готелі       обслуговування з настанням підвищеного попиту. Багато залежить від суб’єктивних факторів: одна й та сама людина може бездоганно обслужити клієнта сьогодні і погано — завтра через незадовільне фізичне самопочуття, особливий емоційний стан і т. п. Найчастіше коливання рівня якості послуг спричинюють невдоволеність клієнтів.

Кадри. Відсутністю кваліфікованих кадрів на ринку готельних послуг пояснюється незадовільна організація праці в українських готелях. Наприклад, в Європі готельні мережі можуть справлятися із сезонними потребами в робочій силі, використовуючи резерв підготовлених працівників. У нас такого резерву немає, а щоб добре навчити працівника тонкощам професії, потрібно багато часу. Наприклад, кваліфікована покоївка може підготувати за день 55 номерів, новачка — тільки 35 номерів. На задоволенні потреб у сезонній робочій силі негативно позначаються недосконалість бухгалтерських процедур і великі охоронні послуги.

Зниження заповнюваності готелів негативно відбилося на показниках продуктивності праці, оскільки чисельність певної категорії працівників неможливо варіювати залежно від ситуації (до цієї категорії належать представники адміністрації, інженерно-технічних служб, служби чергових на поверхах). У більшості готелів збереглося також багато «зайвих» штатних одиниць, потреба в яких залежить від рівня попиту [6, c. 129-130].

У Польщі після приватизації готелів і проведення ринкових реформ кількість готельних номерів збільшилася приблизно на 50% у результаті появи нових підприємств, особливо у складі мереж. Розширення останніх підвищує продуктивність праці завдяки, по-перше, поліпшенню структури галузі, а по-друге, зміцненню конкурентних позицій на ринку. За таких умов готелі, що не входять до тієї чи іншої мережі, докладатимуть більше зусиль для підвищення ефективності роботи.

Зваживши на польський досвід, можна припустити, що продуктивність праці в українському секторі готельних послуг протягом 10 років могла би досягти 60 — 65% її рівня в передових готелях світу, якщо вжити ряд заходів. Найперше треба змінити структуру галузі: мають з’явитися висококатегорійні готелі у складі мережі і малі готелі сімейного типу. Зростання продуктивності праці стало би результатом більшого завантаження готелів (до 55 — 60%) та вдосконалення організації праці. Поліпшення показників з цих двох позицій дозволить підвищити продуктивність праці з 16 до 50% середнього рівня передових готелів світу. Але реалізація наведених розрахунків вимагає конкретних дій з боку уряду. Йдеться про політику розвитку внутрішнього й іноземного туризму.

Основні статистичні показники за 2005 р. свідчать про збереження тенденції активізації туризму, початок якої припав на 2004 р. В’їзний туристичний потік протягом 2005 р. зріс лише на 4,1%, переважно за рахунок збільшення кількості приїжджих з Росії та Молдови.

Важливу роль у розвитку галузі відіграватимуть можливості збільшення зайнятості. Середньооблікова чисельність працівників туристичних організацій, котрі пройшли ліцензування, зросла за 2005 р. на 4,7 тис. осіб, або на 14%, та досягла 37,9 тис. осіб. Галузь має великий потенціал щодо працевлаштування людей, що вивільняються внаслідок реструктурування інших галузей.

Тепер, в обставинах жорсткої конкуренції, жоден готель не може повноцінно функціонувати без застосування сучасних інформаційних технологій (IT). Можливості автоматизації обслуговування набрали комплексного характеру, охоплюючи всі процеси функціонування готельного комплексу. Сьогодні українська готельна індустрія перебуває на етапі масштабного переходу до застосування автоматизованих інформаційних технологій (АІТ) з управління готельними комплексами; 60% останніх уже впровадили АІТ у себе. Цей фактор є критично важливим для успішного розвитку бізнесу в ситуації гострої конкуренції. Найвідоміші фірми пропонують комплексні програмні засоби і післяпродажне обслуговування АІТ; серед них — «Inter Hotel», «Lodging Touch Libica», «Intellect Service», «Галактика» та ін. [5, c. 38]

Викладене дає підстави для певних висновків. У XXI ст. туризм має стати одним з ефективних засобів формування системи загальнолюдських цінностей, сприяючи становленню єдності різноманітного світу, в якому «вільний розвиток усіх є умовою розвитку кожного».

Стратегія розгортання туристичної індустрії в Україні полягає, в першу чергу, у виробленні державної політики, основою якої є ставлення до туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної культури й економіки. Протягом останніх років було прийнято ряд нормативних актів, які регулюють функціонування галузі загалом і готельного господарства зокрема (Програма розвитку туризму в Україні до 2015 р. тощо). Але незважаючи на «нормативну заповненість», ще багато аспектів роботи готельної індустрії чекають на увагу з боку держави. Чинне законодавство, на жаль, містить нечіткі визначення основних понять, що стосуються сфери туристичних послуг, відомчого підпорядкування і т. ін.

ВИСНОВКИ

Туризм є високорентабельною галуззю економіки, надійним джерелом формування державного бюджету, важливим засобом культурного, пізнавального, духовного, розвитку громадян. Туристична індустрія в економіці багатьох країн світу займає важливе місце, а в деяких — навіть вирішальне. Україна має комплекс унікальних можливостей для розвитку внутрішнього та в’їзного туризму. Проте за даними Світового економічного форуму у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає 78-е місце. Вітчизняна індустрія подорожей формує менше 1% ВВП, тим часом в економічно розвинених країнах цей показник сягає 6-8%.

Однією з умов удосконалення туристичної діяльності в Україні є розвиток готельної індустрії, оскільки туристична послуга майже на 33% складається з послуг щодо розміщення людей, а готельне господарство виступає візитною карткою туристичного потенціалу будь-якої країни. До цього варто додати важливість належного рівня розвитку готельного господарства для ділових, наукових і бізнес-контактів, регулярних обмінів у сфері освіти, спорту, оздоровлення тощо. Сьогодні українські підприємства готельного господарства за організаційними формами, ступенем розвитку інфраструктури, за відповідністю нормативно-правової бази роботи галузі кращим світовим зразкам потребують подальшого розвитку.

Таким чином, однією з важливих передумов формування маркетингової стратегії у готельній справі є створення належної інформаційної бази про фактичний стан готельного господарства та його можливості забезпечувати високоякісне комплексне обслуговування клієнтів. Комплексне готельне обслуговування на засадах маркетингу передбачає формування оптимального складу основних і додаткових послуг як для цільової групи споживачів, так і для потенційних клієнтів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про туризм» : Закон України : [від 18 листопада 2003 г. № 1282- IV].
2. Волков, Ю. Ф. Экономика гостиничного бизнеса : учеб. пособие / Ю. Ф. Волков. − Ростов н/Д : Феникс, 2003. – 384 с.
3. Готелі та інші місця для тимчасового проживання: статистичний бюлетень. — К.: Державний комітет статистики України, 2008. — 193с.
4. Захарін С. Туманні лабіринти райдужних звітів //Дзеркало тижня. — 2008. — №42. — С.23.
5. Іванова Л. О. Дослідження сучасного стану ринку готельних послуг в Україні / Л. О. Іванова // Маркетинг в Україні. — 2008. — №1. — С. 33-38.
6. Іванова Л.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в Україні. – Л.: Карт-бланш, 2004 – 276 с.
7. Ладиченко К. Управління відносинами готельних підприємств зі споживачами: проблеми та перспективи розвитку / К. Ладиченко // Маркетинг в Україні. — 2007. — №3. — С. 45-48.
8. Маркетинг туризму: навч. посібник / [Мунін Г.Б., Тимошенко З.І., Самарцев Є.В]. — К. : вид-во Європейського ун-ту. Ч.1, 2006. — 324с.
9. Нечаюк, Л. І. Готельно-ресторанний бізнес. Менеджмент : навч. посіб. / Л. І. Нечаюк, Н. О. Телеш. – К. : Центр навч. л-ри, 2003. – 348 с.
10. Николайчук В.Е. Маркетинг и менеджмент услуг. Деловой сервис / Николайчук В. Е. — СПб.: Питер, — 608с.
11. Пуцентайло, П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва : навч. посіб. / П. Р. Пуцентайло. – К. : Центр навч л-ри, 2007. – 344 с.
12. Роглєв, Х. Й. Основи готельного менеджменту : навч. посіб. / Х. Й. Роглєв. – К. :Кондор, 2005. – 408 с.
13. Романюк С. Готельний бізнес // Новости турбизнеса, 2006. — № 1. – с. 63
14. Саак, А. Э. Менеджмент в индустрии гостеприимства (гостиницы и рестораны) :учеб. пособие / А. Э. Саак, М. В. Якименко. – СПб. : Питер, 2007. – 432 с.
15. Скобкин, С. С. Практика сервиса в индустрии гостеприимства и туризма : учеб. пособие / С. С. Скобкин. – М. : Магистр, 2007. – 493 с.
16. Сорокина А. В. Организация обслуживания в гостиницах и туристических комплексах / А. В. Сорокина. -М.: Новое знание, 2007. — 303 с.
17. Тамбовець Е. Отельный бизнес: новостройки, проекты, перспективы / Е. Тамбовець // Бизнес. — 2005. -№39. — С. 54-58.
18. Тимохина, Т. Л. Организация приема и обслуживания туристов : учеб. пособие / Т. Л. Тимохина. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 352 с.
19. Туризм в Україні : стат. бюл. – К. : Держкомстат України, 2008. − 217 с.
20. Федорченко В.К., Мініч І.М. Готельне гоподарство: основні показники, оцінка якості послуг. – К.: КНЕУ, 2004 — 240 с.
21. Филиповский Е.Е. Экономика и организация гостиничного хазяйства / Е.Е. Филиповский. — М.: Экономика и статистика, 2006. — 176с.
22. Чудновский А.Д. и др. Гостинничный и туристский бизнес.– К.: Ніка-Центр, 2005 — 461 с.
23. Шкромада В.В. Застосування франчайзингових систем у готельному бізнесі в умовах ринкової економіки // Економіка, фінанси, право. — 2006. — №12. — С. 24-27.
24. Шматько, Л. П. Туризм и гостиничное хозяйство : учеб. пособие / Л. П. Шматько. − М. : МарТ, 2007. – 352 с.
25. Шульгіна Л. М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: монографія / Шульгіна Л. М. — К. : Київ.нац.торг.-екон.ун-т., 2005. — 597 с.
26. Шульгіна Л. М. Складові якості послуг гостинності в Україні / Л. М. Шульгіна // Маркетинг: теорія і практика: Матеріали VI між народ. Наук.-практ. Конф. 18-20 вересня 2002 р. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 135-136.
27. Державна служби туризму і курортів України // http://www.tourism.gov.ua/publ.aspx?id=2083