Вступ

Польща є найбільшою державою серед нових членів ЄС як за чисельністю населення (близько 39 млн. жителів) та площею (312 тис. км2), так і за виробленим сумарним ВВП (365,6 млрд. дол. за ПКС). За теорією І.Валлерстайна саме Польща і Росія з огляду на абсолютні обсяги цього макроекономічного показника можуть претендувати на роль регіональних лідерів держав ЦСЄ. Натомість у відносних показниках, приміром ВВП на душу населення, країна поступається більшості з нових членів Європейського Союзу, випереджаючи хіба що Латвію та Литву [13, с. 6]. За ІЛР (0,841) Польща посідала у 2007 році 35-е місце в світі та 24-е в Європі, пропускаючи перед собою Чеську Республіку та Словенію, проте за індексом рівня освіти (0,95 з 1,0 максимально можливого) країна знаходиться на рівні Швейцарії, поступаючись лише країнами-лідерам європейської економіки.

У світових технологічних рейтингах Польщу, як правило, відносять до групи потенційних лідерів. Так, за індексом технологічних досягнень (ІТД) у 2008-му році країна посідала 29-е місце, а за питомою вагою експорту технологічних товарів (36,2% загального експорту товарів) ненабагато поступалася провідним європейським країнам [13, с. 6].

Разом з тим, за розрахунками індексів конкурентоспроможності національної економіки, мікроекономічним індексом конкурентоспроможності (відповідно 45-е та 47-е місце в світі, 2008 р.) країна поступається багатьом новим членам Європейського Союзу, зокрема за останнім показником усім восьми державам ЦСЄ.

Актуальність. Польська економіка з показником росту ВНП 1,15 % у 2008 р. порівняно з 2007 р. розвивається, як і країни єврозони (відповідно 1,3%) [13, с. 6]. Найбільш суттєвими детермінантами прискореного зростання економіки Польщі є щорічне підвищення об’ємів експорту, промислового виробництва, інвестицій та зайнятості.

Сьогодні у Польщі достатньо потенціалу для того, щоб стати важливим економічним партнером і до того ж, країна є однією з найбільш динамічно розвиваючихся країн світу.

Саме тому актуальним є дослідження господарського комплексу Польщі.

Тема: «Регіональні особливості розміщення господарського комплексу Польщі».

Мета: показати регіональні особливості розміщення господарського комплексу Польщі.

Завдання роботи:

— визначити роль та значення господарського комплексу в розвитку економіки Польщі;

— окреслити передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Польщі: історичні, природні, демографічні, екологічні;

— розкрити сучасну галузеву структуру і рівень розвитку господарського комплексу Польщі;

— охарактеризувати територіальну структуру господарства Польщі;

— показати участь Польщі у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв`язках;

— проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Польщі.

Об`єкт дослідження — регіональні особливості господарського комплексу Польщі.

Предметом дослідження є теоретичні й методичні аспекти вивчення особливостей розвитку господарського комплексу Польщі.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень з даної проблеми практичного досвіду, кількісно-якісний метод, опис, систематизація, класифікація.

1.   Роль та значення господарського комплексу в розвитку економіки Польщі

Господарство Польщі є досить диверсифікованим. У структурі національного продукту країни на промисловість припадає 35 %, торгівлю і сферу послуг — 45 %, сільське господарство — 6 %.

В галузевій структурі промислового виробництва найбільшою є частка легкої і харчової промисловості (29 %), машинобудування (28 %) та паливно-енергетичного комплексу (23 %).

У паливно-енергетичному комплексі переважає виробництво твердих видів палива, головним чином, кам’яного вугілля, частка якого становить понад 75 %. За видобутком вугілля Польща займає восьме місце у свігі – 176 млн. т (113 млн. т — кам’яне). Кам’яне вугілля видобувається у трьох кам’яновугільних басейнах — Верхньосілезькому, Нижньосілезькому та Люблінському. Основним є Верхньосілезький басейн — 95 % усього видобутку [4, с. 77]. Нафту і газ країна імпортує, в основному з Росії.

Металургійний комплекс представлений чорною і кольоровою металургією. Чорна металургія розвинута в Сілезькому і Малопольському воєводстві (Домброва Гурніча, Катовіце, Ченстохов).

Серед галузей кольорової металургії виділяється мідна промисловість. Виробництво концентрується у трикутнику Лєгніца — Жуковиці — Орск (Нижньо-Сілезьке воєводство). Свинець і цинк виплавляють у Катовіце та інших промислових центрах Верхньої Сілезії.

Найбільші машинобудівні підприємства в Польщі розміщені у великих промислових центрах. До найважливіших галузей машинобудування належать транспортне й важке машинобудування, електротехнічна і електронна промисловість. Виробництво легкових автомобілів концентрується у Варшаві, Плоцьку, Бєльсько-Бялій, Нисі, Познані, Любліні. Вантажні автомобілі випускають у містах Єльч та Стараховіце, автобуси — у Єльчі та Сяноку. Електропотяги для приміських сполучень виробляються у Вроцлаві, пасажирські вагони у Познані, товарні вагони — у Зеленій Гурі та Свідніці. Виробництво морських суден розташоване у Ґданську, Щецині та Гдині, річкових — у Плоцку. Металургійне обладнання, гірничі машини та інша продукція важкого машинобудування випускається переважно у Сілезькому воєводстві. Головними центрами електротехнічної та електронної промисловості є Варшава, Гданськ, Вроцлав, Бидгощ, Познань та ін.

Хімічна промисловість Польщі належить до галузей, які динамічно розвиваються. Неорганічна хімічна індустрія базується на багатих покладах кам’яної солі та сірки. Кам’яна сіль видобувається поблизу Іновроцлава та Клодави, сірка в Свєнтокшиському та Підкарпатському воєводстві. Головні центри виробництва азотних добрив — Пулави, Влоцлавек, Кендзежин-Козлє та Тарнув. Найбільші центри виробництва фосфорних добрив — Паліце, Гданськ і Тарнобжеґ.

Польща має сприятливі умови для розвитку промисловості будівельних матеріалів. Основними є цементна та скляна промисловість. Головні райони цементної промисловості — Опольський, Свєнтокшиський та Холмський. Головним районом з багаторічними традиціями скляної промисловості є Судетський округ. Тут працює декілька великих підприємств поблизу Валбжига, Болеславця і Строня Шльонського.

Найважливішою галуззю легкої промисловості Польщі є текстильна. Вона займається обробкою бавовни, штучних волокон, вовни, льону і шовку. Основними районами концентрації текстильної промисловості є Лодзинський, Бельсько-Бялський і Ченстоховський та Білявсько-Судетський.

За останні роки харчова промисловість стала найбільш інвестиційно привабливою у Польщі. Важливою її галуззю є цукрова промисловість.

Сільське господарство створює близько 7 % ВНП Польщі й займає четверте місце в господарській сфері після промисловості, торгівлі та будівництва.

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Польщі: історичні, природні, демографічні, екологічні

Польща (Polska), Республіка Польща — держава у Центральній Європі у складі Європейського союзу. На півночі омивається водами Балтійського моря, на північному сході межує з Росією (Калінінградською областю) і Литвою, на сході – з Білорусією і Україною, на півдні – з Чехією і Словаччиною, на заході – з Німеччиною [9, с. 234].

Рельєф — за винятком південного гористого регіону, територія країни майже цілком рівнинна. Країна лежить біля фізичного центру Європи, який розташований між 49° і 55° північної широти та 14° і 24° східної довготи. Загальна довжина державного кордону складає 3496 км. На півночі переважну частину кордону складає територіальний відрізок Балтійського моря — 440 км, а по суші Польща межує з Російською Федерацією — 210 км. На півдні гірські хребти Судетів і Карпат відділяють Польщу від Чехії — 790 км та Словаччини — 541 км. На сході сусідами Польщі є Литва — 103 км, Білорусь — 416 км та Україна — 529 км. На заході Німеччина — 467 км [15, с. 89].

Близько 3/4 площі країни займають низовини (т.ч. на півночі і заході). На півночі – Балтійська гряда (вис. до 329 м). На півдні і південному сході вони змінюються Сілезько-Малопольським підняттям з невисокими (до 600 м) Свентокшиськими горами і в основному плоскою Люблінською височиною. Вздовж півд. кордонів простягаються гори Судети (вис. до 1602 м, г. Снєжка) і Карпати (вис. до 2499 м, г. Риси в масиві Татри) з передовою грядою Зах. і Сх. Бескид. Густа річкова мережа. Гол. ріки – Вісла з притоками Сан, Вепш і Буг (Західний Буг), і Одра (Одер). Багато озер. Балтійське море утворює біля побережжя Польщі Щецинську, Гданську і Віслінську затоки; там розташовані головні порти країни – Гданськ, Гдиня і Щецин. Ліси займають 27% площі. Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального [15, с. 89].

Судети, розташовані вздовж кордону Польщі і Чехії, являють собою ряд невисоких гір (до 1520 м).

Поблизу міст Валбжіх і Клодзко в цих горах знаходиться Нижньосілезький кам’яновугільний басейн. На схід від Моравських Воріт (пониззя між Судетами і Карпатами) розташовані Карпати. Ці гори загалом вище Судет; в районі Високих Татр їх максимальна висота 2499 м. Тільки Високі Татри в Польщі мають гострі гірські піки, глибокі ущелини і льодовикові форми рельєфу в гребеневій зоні. Більш низькі ланцюги Карпат, звані Бескидами, мають округлі форми і в значній частині покриті лісами. Північніше за ланцюг гір виділяються Сілезія і Мала Польща. Обидва райони мають горбистий рельєф. У Верхній Сілезії розташований один з найбільших у Європі кам’яновугільних басейнів.

Велику частину центральної Польщі займають переважно лугові Великопольсько-Куявська і Мазовецько-Підляська низовини.

Північніше Великої Польщі і Мазовії лежать Поморське і Мазурське поозер’я. Як і для всієї південно-східної Прибалтики, для півночі Польщі характерний рельєф, який сформувався в льодовиковий період. Величезні льодовикові язики наповзали на цю рівнину зі Скандинавії протягом довгого часу майже мільйона років. Після того як вони розтали, залишився товстий шар глини, піску і гравію, який тягнувся від балтійського побережжя далеко на південь і повністю знищив сліди дольодовикового ландшафту.

На початку ХХІ ст. в Польщі нараховують понад 70 різних корисні копалини Серед країн ЄС Польща займає за запасами бурого вугілля 6-е, кам’яного вугілля та срібла – 7-е, міді – 8-е, свинцю та цинку – 10-е місце [15, с. 91].

Запаси нафти в 1987 складали всього близько 2 млн. т, і внутрішні потреби країни задовольнялися в основному за рахунок імпорту. За даними 1996, запаси природного газу в Польщі оцінювалися в 121 млрд. куб. м. Родовище нафти і природного газу (близько 250) знаходяться в межах Центральноєвропейського, Північно-Передкарпатського і Карпатського нафтогазоносних басейнів (НГБ) [15, с. 92].

Центральноєвропейський НГБ охоплює платформні області Польщі. Переважна кількість родовище знаходиться на Передсудетській монокліналі і в Помор’ї. Найбільш значні родовища: нафтові – Камень-Поморскі, Дашево; газові – Богдай-Уцехув, Жухлюв, Вешховіце, Тархали, Равіч, Чешув, Гожіслав, Боженцін. Родовище газу в основному пов’язані з теригенними відкладами нижній пермі і в меншій мірі з верхньопермськими карбонатними породами, до яких приурочені поклади майже всіх нафтових родовищ. Нафти сірчисті, густиною 850-870 кг/м3. Гази переважно метанові, часто з високим вмістом азоту і домішкою гелію. Глибинні залягання покладів 1-3,5 км. Північно-Передкарпатський НГБ знаходиться в Передкарпатському прогині. У зовнішній частині прогину знаходяться переважно газові родовища, поклади яких приурочені до г.п. від девону до міоцену (міоцен – основний газоносний горизонт). Найбільш значні газові родовища: Перемишль-Яксманіце, Красне-Альбігова, Любачув, Тарнув, Каньчуга, Вигода, у Ясельсько-Кросненському нафтовому районі, а також у Балтійському морі і інш. Гази в основному метанові, з невеликим вмістом азоту [15, с. 95].

Нафтові родовища дрібні. Нафти малосірчисті, від важких до легких. Глибини залягання родовища нафти і газу від сотень м до 1,5-2,5 км. Карпатський НГБ охоплює флішеві покривала Зовнішніх Карпат. Родовища переважно нафтові, рідше газові, нафтогазоносність пов’язана з крейдо-палеогеновим флішем. Нафти переважно легкі, малосірчисті. Родовища багатопластові, складної будови, залягають на глиб. від сотень м до 3,5 км (Ванькова, Потік, Харкльова-Погожіна та інш.).

У кінці 1980-х років запаси вугілля в Польщі оцінювалися приблизно в 40 млрд. т; у 1996 – в 65 млрд. т. Основні родовища кам’яного вугілля в Польщі знаходяться в Сілезії, а також в Валбжіхському і Люблінському басейнах. Станом на 2006 р у країні є 112 родовищ вугілля з ресурсами 61500 млн. т [15, с. 96].

Серед енергетичних ресурсів найбільше значення має кам’яне вугілля (ресурси 64,9 млрд. т на глибині до 1000 м). Запаси кам’яного вугілля на 2006 р: балансові – 16 млрд. т (у 1990 р – близько 30 млрд. т), промислові – 7,5 млрд. т, видобувні – 5 млрд. т.

Родовища кам’яного вугілля знаходяться в Верхньосілезькому кам’яновугільному басейні (на півдні), Нижньосілезькому вугільному басейні (на південному-заході) і Люблінському вугільний басейн (на південно-сході). З розвіданих запасів кам`яного вугілля близько 67% складають енергетичні, інші – коксівне вугілля. Вугільні пласти залягають у відкладах верхнього карбону. Потужність вугленосної товщі Верхньосілезького басейну 6,0-2,5 км. Розвідано декілька сотень пластів вугілля, найбільш потужні з них до 20 м. На заході вугільна товща зім’ята в дисгармонійні, а в іншій частині басейну в пологі складки, ускладнені численними скидами і зсувами. Потужність вугленосної товщі Нижньосілезького басейну понад 1,5 км. Вона містить декілька десятків пластів вугілля, переважають пласти потужністю 1,2-1,5 м, близько 50% коксівного вугілля. Умови залягання складні. Потужність вугленосної товщі Люблінського басейну близько 0,7 км. Вона містить 90 пластів, переважно потужністю 0,9-1,3 м. Вугілля в основному енергетичне. Залягання вугільних пластів спокійне. Покрівля вугленосної товщі на глиб. 450-750 м [15, с. 98].

У Верхній Сілезії, крім кам’яного вугілля, є також метан (понад 90 км3).

Польща має найбільші в Європі підтверджені і загальні запаси міді. Осадові родовища мідних руд, одні з найбільших в світі, знаходяться в межах Передсудетської монокліналі і приурочені до відкладів цехштейну. Мідні мергелі і сланці залягають у болеславіцько-злоторийській мульді, а також між Лубіном і Глоговом (Лєгніцько-Глоговський мідний район). Руди представлені мідноносними сланцями, пісковиками і мінералізованими міддю вапняками та доломітами (карбонатна руда). Середня потужність мідноносних осадів 2 м, вміст Cu 0,8-2,5%. Головні рудні мінерали – халькозин, борніт і халькопірит. Руди містять також домішки срібла, свинцю, нікелю, кобальту, ванадію, золота, платини, кадмію, рутенію і інш. елементів. Рудні тіла простежені на глибині 800-1800 м. Родовище Північно-Судетської мульди пов’язані з осадово-вулканогенними породами. Вміст Cu в них 0,5-0,8%, середня потужність рудоносних пластів 0,5 м.

Родовища нікелевих руд Шкляри відоме в Нижній Сілезії. Силікатно-нікелеві руди пов’язані з корою вивітрювання серпентинітів палеозою, потужністю до 8 м. Середній вміст Nі 0,7%, Fe 10-15%, Со 0,04%. Крім цього, є поклади руд нікелю у Зомбковіці Сілезькій.

Запаси свинцевих і цинкових руд в Польщі значні. За підтвердженими запасами свинцю Польща посідає 1-е місце в Західній Європі, а цинку – 2-е місце (після Ірландії). Поліметалічні родовища виявлені на півдні країни, i у Верх. Сілезії, де вони приурочені до доломіту середнього тріасу. Головні з них – Битом, Поможани, Тшебьонка, Олькуш, Завєрце. Поклади жильні, лінзові і пластові. Є також штоко- і трубоподібні поклади потужністю до 40 м. Руди переважно сульфідні (складені сфалеритом і ґаленітом); на невеликих глибинах а зоні окиснення зустрічаються галмейні руди. Вміст Pb 1,2-1,5%, Zn 5-6%; попутні компоненти – срібло, талій, мідь, арсен, молібден, кадмій. Генезис рудних тіл спірний. Глиб. залягання 20-250 м. Руди цинку і олова знаходяться також в околицях Олькуша, Болеславля, Хжанова і Зав’єрця.

За підтвердженими і загальними запасами срібла Польща займає 1-е місце в Європі. У Польщі 67% підтверджених запасів срібла зосереджено в рудах мідних родовищ Любін (15.4 тис. т), Рудна (15 тис. т), Полковіце-Серошовіце (13.7 тис.т) Лєгніце-Глогувського рудного району. Руди характеризуються високою якістю. Середній вміст срібла в них коливаються від 34 до 73 г/т. Із цих родовищ в Польщі добувається до 98% срібла. Інші запаси пов’язані з свинцево-цинковими рудами з низькими вмістами срібла.

Калійні солі супроводять поклади кам`яної солі цехштейну. Найбільші поклади поліґаліту виявлені на півночі, в районі Пуцької затоки (Хлапово, Мерошино, Сважево), де поліґаліт утворює лінзи потужністю 6-75 м на глиб. 30-225 м. вміст K2O 7-13%. Поклади поліґаліту є над Гданською бухтою.

Багаті поклади нерудних будівельних матеріалів залягають у Судетах і на Судетському Передгір’ї (граніти, сієніти, габро, порфіри, мелафіри, діабази, базальти, кварцові сланці, мармури, пісковики), на краю Свентокшиських гір (пісковики, вапняки), на Любельській височині і в околиці Хелма (мергелі і крейдові вапняки), у Нідзіанській мульді (гіпси), на Куявії і Краківсько-Ченстоховській височині (вапняки). На всій території Польщі піски, глини, гравій та ілювій.

Крім того, на території Польщі виявлені числені поклади торфу, жильні родовища бариту (околиці Валбжиха), гіпсу (Джишлав, Ніда), дорогоцінних і виробних каменів (Янтар, Пагурки-Зах, Йорданув) і інші.

Польща має багаті ресурси геотермальних вод. Найбільші з них знаходяться між Коніном і Лодзю, Познанню і Пілою, в околиці Щецина і на Підхаллі. У Пижицях (Західнопоморське воєводство) діє перша у Польщі геотермічна теплоцентраль (запущена до експлуатації у 1996 році). Є численні лікувальні мінеральні джерела з хлоридними водами, вуглеводневими і сірковими водами (передусім у Судетах і Бескидах) [9, с. 250-252].

За кількістю населення Польща посідає восьме місце в Європі (після Росії, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, України, Іспанії) та 32 місце у світі. Кількість населення Республіки Польща у 2007 році становила 38,5 млн. осіб. За другу половину ХХ ст. вона зросла на 13,7 млн. осіб і в 1950 році становила 25 млн. осіб. За цей період у Польщі було проведено такі переписи населення: у 1946 р., 1950 р., 1960 р., 1970 р., 1978 р., 1988 р., 1995 р. Частка населення Польщі у світі становить 0,7%, у Європі – 5,3% [13, с. 9].

Основну роль у відтворенні населення відіграє його природний приріст. У 1997 році народжуваність становила 10,7‰, смертність 9,8‰, природний приріст 0,9 %. Досить високий природний приріст населення в Польщі спостерігався у перші повоєнні десятиліття. Це був так званий компенсаційний приріст, пов`язаний з тенденцією до відновлення воєнних втрат та поліпшенням умов життя після війни. У 1995 р. показник природного приросту був рекордним – 19,5‰ [13, с. 9].

Найбільші зовнішні переміщення населення (міграції) у Польщі відбулися у другій половині 1940-х рр. За цей період з території сучасної Польщі було виселено близько 4 млн. осіб – німців, литовців, білорусів та українців. Натомість до країни виїхало 4,4 млн. поляків, в основному, з Литви, Білорусі та України. Це сприяло перетворенню Польщі у переважно однорідну за національним складом населення світу. За останні три десятиліття зовнішні міграції Польщі мають негативне сальдо (у 1970-х рр. воно становило приблизно — 20 тис.осіб, у 1980-х – майже 25 тис.осіб, у 1997 р. негативне сальдо становило – 12 тис.осіб) [13, с. 10].

Серед внутрішніх міграцій виділяють три напрями:

1) внутрішньовоєводські;

2) міграція населення з слаборозвинених і непромислових регіонів Польщі до найбільших міських агломерацій країни – Варшави, Лодзі, Кракова, Вроцлава, Познані;

3) міграція населення зі східних воєводств (Білостоцького, Люблінського і Підкарпатського) в середню та західну Польщу.

Вікова структура населення характеризується високою питомою вагою осіб у працездатному віці – 67%. Частка населення допрацездатного віку становить 21%, після працездатного – 12%.

Найбільшу частку працездатного населення становлять особи у віці 30-39 років (28,3%), 20-29 років (23%) [13, с. 11].

За даними статистики, чоловіки становлять 48,6% польського суспільства, жінки — 51, 4%. Із загальної кількості сімей у містах багатодітні сім`ї (ті, що мають троє і більше дітей) становлять тільки 9%, в той же час на селі – 16%. Середня тривалість життя польських чоловіків становить 69 років, жінок – 77 років.

Рівень освіченості населення в Польщі один із найвищих у світі – 99%.

Впродовж останніх десятиліть у Польщі відбулися значні зміни у структурі зайнятості населення. У 1997 р. порівняно з 1960 р. різко зросла частка зайнятих у торгівлі (з 5,3% до 12,3%) та сфері послуг (з 13,0% до 24,3%). На теперішній час у структурі зайнятих переважає сфера послуг, сільське господарство і промисловість. Специфічною рисою для Польщі є існування великої кількості населення з двома професіями. Це особи, які зайняті у різних сферах економіки і одночасно ведуть своє сільське господарство (20%) [13, с. 11].

За показником щільності населення (124 особи/км2) Польща знаходиться на 54 місці у світі. Найщільніше заселені центральна та південна частини країни, де щільність населення досягає 400-750 осіб/км2. Найменш заселені території на півночі та сході – 46-60 осіб/км2.

У 845 містах країни мешкає 23923 тис. осіб, що становить 61,9% всього населення. Розміщення міст у Польщі нерівномірне. Особливо густа мережа міст сформувалась на територіях, пов`язаних із зародженням польської державності, а також на тих територіях, де процеси індустріалізації проявились якнайраніше. Це Великопольща, Куяви, Верхня і Нижня Сілезія тощо. Найбільшими містами Польщі є Варшава (1,6 млн. осіб, столиця країни з 1596 р.); Лодзь (0,8 млн. осіб), Краків (0,7 млн. осіб, столиця держави у 1128-1596 рр.), Вроцлав (0,6 млн.осіб); Познань (0,6 млн.осіб) та Гданськ (0,5 млн. осіб). Більшість великих і середніх міст знаходиться на території міських агломерацій. У країні виділяють дев`ять агломерацій: Катовіцька, Варшавська, Краківська, Вроцлавська, Познанська, Лодзинська, Гданська, Щецинська, Бидгощсько-Торунська [13, с. 13].

У Польщі у сільській місцевості проживає близько 38% усього населення. Найвища густота сільського населення спостерігається у південних воєводствах та навколо великих міст.

Сучасна Польща є досить монолітною в національному плані країною. 95%населення країни є етнічними поляками. Найбільше німців, українців і білорусів. Проживають також литовці, цигани, євреї, словаки та інші.

Польська діаспора найбільше зосереджена у таких країнах: США – 2500 тис. осіб, Німеччині – 350, Франції – 300, Білорусі – 250, Україні – 220, Канаді – 150, Литві – 120 тис. осіб [13, с. 13].

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Польщі

Польща класична середньорозвинена індустріальна країна постсоціалістичного типу. ВНП на душу населення за рік становить 2100 $. Темпи її індустріалізації у 50-70-х роках ХХ ст. були невиправдано високими, великі обсяги капітального будівництва без відповідного зростання продуктивності праці і обсягів експорту привели до великого зовнішнього боргу, обслуговування якого загальмувало соціально-економічний розвиток. Колись залежна від «соціалістичного табору» і зорієнтована на безмежний та невибагливий радянський ринок надмірно енерго- та матеріаломістка промисловість виявилася неконкурентоспроможною на світовому ринку. У 90-х роках минулого століття країна розпочала переструктуризацію своєї економіки.

Енергетика Польщі базується на кам’яному вугіллі. Максимальний його видобуток становив 180 млн. тон у 1989 р., зараз показник знизився до 150 млн. тон (7 місце в світі). Добувають також буре вугілля (60 млн. т.). Все буре вугілля спалюється на місці видобутку в топках ТЕС (найпотужніша електростанція працює в місті Белхатув поблизу Лодзі). Майже всю нафту і половину природного газу, потрібних країні, імпортують з Росії. Нафту транспортують через Білорусь (нафтопровід «Дружба»), природний газ — через Україну (газопровід «Союз»). Польща широко використовує коксовий газ, який отримують на коксохімічних підприємствах Сілезії [8, с 215].

Зрозуміло, що в електроенергетиці домінують ТЕС, на ГЕС припадає всього 2% виробленої електроенергії. Польща навіть пішла на побудову АЕС поблизу Гданську у комплексі з ГАЕС. Але електроенергію доводиться докуповувати (зокрема в Україні).

Головними галузями обробної промисловості є металургія, хімічна, текстильна, харчова промисловість і машинобудування. Негативним у розвитку чорної металургії (пік виплавки сталі — 16 млн. тон припав на 1989 р.) є її практично повна залежність від імпорту залізної руди з України та Швеції. Чорна металургія сконцентрована у Верхній Сілезії (Катовіце, Заверце та ін.). Але найбільший металургійний комбінат повного циклу («Нова Гута») розташований під Краковом. Варшава і Стальова-Воля мають підприємства переробної металургії, що працюють переважно на металобрухті. Польща займає також одне з провідних місць у Європі за виплавкою цинку та свинцю (Катовіце, Буковно), міді та срібла (Легниця). Значними є обсяги виплавки алюмінію (Конін) з угорських бокситів [8, с. 216].

Традиційними для Польщі є галузі основної хімії, сировиною для яких слугує коксовий газ, а також власна природна сірка, кам’яна і калійна солі. Крупний азотно-туковий комбінат працює в Пулавах (сировина постачається газопроводом «Союз»). Високий рівень розвитку нафтохімії (комбінат в Плоцьку переробляє щорічно 13 млн. тон російської нафти, а комбінат у Гданську — 3 млн. тон арабської) сприяє виробництву продуктів тонкого органічного синтезу. Значним є випуск фармацевтичних препаратів і парфумерно-косметичних виробів. Але в цілому зведений баланс хімічної галузі від’ємний, оскільки доводиться багато купувати не тільки нафти і газу, але й фосфатів (польські ґрунти вимагають великої кількості добрив, особливо фосфорних, за їх виробництвом Польща займає 1 місце в Європі).

У машинобудуванні головним є виготовлення гірничошахтного обладнання, сільськогосподарської техніки (трактори, комбайни та ін.), будівельних машин і транспортних засобів. Серед останніх — рухомий склад залізниць, автобуси, вантажні та легкові автомобілі, рибальські та суховантажні судна, авіаційна техніка. В цілому польське машинобудування розміщене переважно на землях, які в той чи інший час перебували в складі Німеччини. Це Верхня і Нижня Сілезія, міста Познань, Щецин, міська агломерація «Труймясто» (Гданськ-Сопот-Гдиня). Винятком є Варшава і Краків, в яких у післявоєнний період здійснювалася цілеспрямована урядова політика розвитку машинобудування. На даний час саме машинобудування зазнає найбільших змін, що пов’язано з процесами транснаціоналізації після вступу до ЄС.

Текстильне виробництво — перша за часом виникнення галузь обробної промисловості Польщі. Розвинені всі її підрозділи: текстильна (в першу чергу бавовняна) промисловість, трикотажна і швейна тощо. Територіально галузь сконцентрована в Лодзинському текстильному районі та в Нижній Сілезії. Експортність галузі останнім часом зменшується.

Натомість Польща нарощує експортний потенціал у харчовій промисловості. Серед її галузей по вартості виробленої продукції лідирують м’ясна і молочна, виділяються обсягами виробництва цукрова (до 1,7 млн. т цукру на рік), пивоварна, горілчано-спиртова, рибопереробна, харчосмакова.

За розмірами посівних площ Польща в Європі поступається лише Україні та Франції, але по зборам зерна, цукрових буряків, виробництву м’яса і молока та більшості інших сільськогосподарських продуктів займає 5-6 місця. А от за валовими зборами картоплі, жита, ягід та льону-довгунця стабільно утримує 1 місце в Європі.

Тип сільського господарства — близький до середньоєвропейського, але співвідношення між рослинництвом і тваринництвом — паритетне. В рослинництві Польща має специфічну спеціалізацію. Хоча зернові й займають 55-56% посівних площ (як у більшості сусідів), але зерно Польща ввозить. Головною її зерновою культурою є жито (ця культура має нижчу врожайність ніж інші зернові). Ячмінь, кукурудза і пшениця вирощуються майже виключно на півдні країни. Частка технічних (цукровий буряк та льон-довгунець — головні серед них) та кормових культур в посівах порівняно із країнами-сусідами низька, пояснюється це підвищеною часткою картоплі. Польща виділяється високою врожайністю овочів і ягід та експортує їх у замороженому вигляді [8, с. 218].

За інтенсивністю тваринництва Польща поступається своїм західним сусідам. М’ясо-молочне скотарство і свинарство є провідними підгалузями. У приміських зонах представлене птахівництво (м’ясний напрямок більш поширений, ніж яєчний). Вівчарство зберігає своє значення лише у гірських районах.

Характерною рисою сільського господарства Польщі є те, що навіть за планової системи (1945-1989 рр.) основу його становили дрібні одноосібні ферми. Середній розмір їхніх земельних наділів — 5 га.

Транспортна система Польщі базується на залізницях. Вони перевозять основну частину вантажів і пасажирів (вантажообігу та пасажирообігу). Велика роль залізниць пов’язана з переважанням в структурі перевезень масових вантажів — вугілля, залізної руди, металів, пиломатеріалів, добрив, зерна та ін. До того ж Польща має значний транзит (Чехія, Словаччина та Угорщина портом приписки своїх морських флотів мають Щецин). Третина залізниць електрифікована, зокрема найважливіші магістралі від Сілезії та Кракова через Варшаву до «Труймяста», від Сілезії до Щецина, а також вся польська частина транс’європейської магістралі «Гамбург-Берлін-Варшава-Мінськ-Москва» [8, с. 219].

Автомобільний транспорт традиційно лідирує у внутрішніх пасажироперевезеннях. Мережа автомобільних шляхів досить щільна, насиченість ними сільської місцевості пояснюється потребою у вивезенні сільськогосподарської продукції. Але найбільшу пропускну здатність і на сьогодні мають автобани «возз’єднаних земель», збудовані німцями ще в часи підготовки до Другої світової війни.

У внутрішніх вантажоперевезеннях важливу функцію виконує річковий транспорт, який суттєво «розвантажує» найнапруженіші залізниці та автошляхи. Вісла й Одра пов’язані каналами між собою, а також з Ельбою на заході та Дніпром на сході. Значення Одри як транспортної артерії набагато більше, ніж Вісли. Одра дає вихід у море виробникам Верхньої і Нижньої Сілезії завдяки Глівіцькому «вуглевозному» каналу; умови судноплавства на Одрі суттєво поліпшені людиною.

Польща має великі морські торговий і рибальський флоти. Велике значення морського транспорту для Польщі пояснюється її роллю у міжнародному поділі праці. Морськими воротами країни є порти Гданськ, Гдиня, Щецин, Свиноуйсьце. Головні порти — Гданськ і Щецин — гирлового типу, здатні приймати судна дедвейтом до 100 тис. тон. Пізніше збудовані Гдиня і Свиноуйсьце приймають й більші кораблі. У Гдині діє сучасний контейнерний термінал [8, с. 220].

Трубопровідний транспорт важливий у доставці і транзиті вуглеводневої сировини і води.

Авіаційний транспорт важливий лише у зовнішніх пасажироперевезеннях.

За даними Міністерства економіки РП, за результатами 12 місяців 2009 р. обсяги взаємної торгівлі зменшились до 77,1 % від рівня аналогічного періоду 2008 року і склали 4 573,5 млн. дол. США, при імпорті в Україну – 3 429,8 млн. дол. США та українському експорті до РП –1 143,6 млн. дол. США.

Згідно з даними польської статистики, від’ємне для України сальдо торговельного балансу склало 2 286,2 млн. дол. США.

Українсько-польське торговельно-економічне співробітництво за підсумками 11 місяців 2009 р.

За даними Державного комітету статистики України, за результатами 11 місяців 2009 р., у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року, обсяги взаємної торгівлі товарами знизились до 48,7% від рівня аналогічного періоду минулого року і склали 3 052,4 млн. дол. США, при імпорті в Україну – 1 962,2 млн. дол. США та експорті до РП – 1 090,2 млн. дол. США.

При зменшенні обсягів імпорту товарів з Польщі в Україну до 47,9 % від рівня 11 місяців 2008 року, обсяги експорту товарів з України зменшились до 50,2% від аналогічного минулорічного показника.

Від’ємне для України сальдо торговельного балансу у звітному періоді склало 871,9 млн. дол. США.

Таблиця 3.1.Товарообіг України та Польщі (2001-2008 рр.)

Рік	Польська статистика
	Імпорт в Україну млн. USD	Експорт в РП млн. USD	Взаємний товарообіг млн. USD
2001	1002,7	449,3	1452,0
2002	1180,5	491,6	1672,1
2003	1561,2	744,6	2305,8
2004	2031,1	1051,2	3083,3
2005	2588,2	1021,0	3609,2
2006	3 962,1	1 316,5	5 278,6
2007	5511,0	1 693,5	7 204,5
2008	6 443,0	2 347,5	8 790,6

За даними Міністерства економіки РП [16].

 

Товарна структура експорту до Польщі, 2008 — 2009 р.

Таблиця 3.2.

Підгрупа та її назва	Вартість, млн. дол. США 2009р.	Вартість, млн. дол. США 2008р	У % до відп. періоду попер. року=100%
ВСЬОГО	1 143,6	2 351,7	48,6
чорнi метали	273,6	847,2	32,3
мінеральні продукти	272,2	572,2	47,6
електротехнічне обладнання	134,9	138,4	97,5
продукти деревообробного виробництва	107,3	129,1	59,8
продукти рослинного походження	93,1	210,1	44,3
вироби хімічної промисловості та споріднених продуктів	80,0	197,2	40,6
харчові продукти, безалкогольні напої	66,6	55,0	121,0
жири тваринного і рослинного походження	44,2	50,1	88,1
паперові вироби	13,2	9,9	133,4
текстильні вироби	11,5	14,0	81,8
живі тварини, продукти тваринного походження	9,1	6,0	152,2
вироби з каменю, гіпсу, цементу	8,6	9,7	88,7
штучні вироби, каучук	7,4	20,5	36,2
наземний транспорт, повітряні та плаваючі судна	5,6	68,6	8,3
шкіряні вироби	3,3	6,4	52,9
взуття, головні убори, парасолі, тощо	0,6	0,4	130,2

За даними Міністерства економіки РП [16].

У структурі імпорту з Республіки Польща до України за поточний період найбільші обсяги посіли наступні групи товарів:

— електротехнічне обладнання (53,8 % від загального обсягу імпорту);

— вироби металургійної промисловості (50,2 %);

— вироби хімічної промисловості (82,3 %);

— штучні вироби, каучук (62,8 %);

— паперові вироби (80,0%).

— наземний транспорт, повітряні та плаваючі судна (18,5 %);

Товарна структура імпорту з Польщі, 2008-2009 р.

Таблиця 3.3.

Підгрупа та її назва	Вартість, млн. дол. США 2009	Вартість, млн. дол. США 2008	У % до відп. періоду попер. року=100%
ВСЬОГО	3 429,8	6 436,7	53,3
електротехнічне обладнання	564,7	1 050,2	53,8
вироби з недорогоцінних металів	426,5	850,2	50,2
продукти хімічної промисловості	422,1	513,1	82,3
штучні вироби, каучук	385,5	613,7	62,8
паперові вироби	270,9	338,6	80,0
наземний транспорт, повітряні та плаваючі судна	211,6	1 141,9	18,5
текстильні вироби	193,4	252,7	76,5
продукти рослинного походження	169,2	174,9	96,8
мінеральні продукти	142,3	348,4	40,9
живі тварини, продукти тваринного походження	139,6	276,1	50,6
готові споживчі товари, безалкогольні напої	125,1	166,5	75,2
вироби з каменю, гіпсу, цементу	117,2	261,4	44,8
паперові вироби	85,0	142,1	59,8
Взуття	45,9	61,7	74,5
Фотоапарати	23,7	37,7	62,9
Шкіряні вироби	12,5	31,9	39,2
Жири	1,1	2,7	40,9

За даними Міністерства економіки РП [16].

Аналізуючи структуру імпорту з Республіки Польща до України, за результатами 2009 р. спостерігається тенденція зниження рівня імпорту до України. Хоча першу позицію займає імпорт готової продукції (вироби електротехнічної промисловості), проте частка сировини в структурі польського імпорту до України витіснила імпорт транспортних засобів та готової продукції з позиції груп-лідерів по імпорту до України.

Основними факторами, що обумовили зменшення двостороннього зовнішньоторговельного обороту в звітному періоді, стали наслідки світової фінансової кризи, падіння попиту на продукцію металургійного комплексу та хімічної промисловості, несприятлива цінова кон’юнктура, пов’язана з коливаннями курсів злотого та гривні.

4. Територіальна структура господарства Польщі

 

Найбільш суттєвими детермінантами прискореного зростання економіки Польщі є щорічне підвищення об’ємів експорту, промислового виробництва, інвестицій та зайнятості. Динаміка цих показників у період з 2007 по 2009 рр. представлена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

Детермінанти розвитку економіки Польщі в 2007 – 2009 рр.

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.
1. 1. ВВП за ПКС (USD млрд.)	483,9	547,3	632,4
4. ВВП на душу населення (USD тис.)	12,700	14,400	16,600
5. Заробітна платня Середня з/п по країні, PLN	2 380	2 452	2 654
Рівень безробіття, %	17,6	16,9	15,8
Баланс експортно-імпортної торгівлі товарами	— 2 182	-1 312	—
Баланс експортно-імпортної торгівлі послугами	1 552	2 258	—
Прямі інвестиції	4 263	5 612	—
Портфельні інвестиції	7 365	8 756	—

 

Тенденції розвитку польської економіки в останні роки зазнають сильного впливу змін внутрішньополітичної кон’юнктури, а також уповільнення господарської динаміки в Європейському Союзі, на який припадає більше 70% зовнішньоторговельного обігу країни.

В Польщі нараховується 8 економічних районів, які між собою можна об’єднати у три групи (по суті — економічні зони). Це — північна (Північний та Північно-Східний райони), центральна (Центральний, Центрально-Західний, Східний райони) і південна (Південний, Південно-Західний, Південно-Східний райони) економічні зони.

Центральний економічний район займає історичну область Мазовія. Тут розташовані 2 найбільших міста країни — Варшава і Лодзь.

Варшава стала столицею Польщі у 1596 р., тобто після об’єднання Польщі та Литви й утворення Речі Посполитої. До цього впродовж сторіч місто було центром Мазовецького князівства.

Місто розташоване в середній течії Вісли на обох її берегах. Під час Другої світової війни Варшава була практично повністю зруйнована, її сучасна забудова, включно з архітектурною спадщиною (Старе місто, королівський замок, оперний театр тощо), є творінням післявоєнного часу. Варшава — найбільший політичний, культурний, науковий, транспортний і промисловий центр Польщі. Промисловість міста включає харчову, автомобілебудування, електронну, загальне машинобудування і металообробку, поліграфію, швейну і фармацевтичну галузі. Місто є важливим залізничним вузлом Центральної Європи і річковим портом на Віслі [1, с. 49].

Лодзь — друге за кількістю населення і промисловим значенням місто Польщі. Воно ще у XIX столітті зажило слави «польського Манчестера». Лодзь і довколишні міста спеціалізуються на виробництві тканин (переважно бавовняних), одягу, трикотажу. Розвинене тут і виробництво барвників та синтетичних волокон, а також текстильне машинобудування. Лодзь — центр польської кіно індустрії [1, с. 50].

Важливим промисловим центром району є Плоцьк (нафтопереробка, виробництво зернозбиральних комбайнів).

Сільське господарство Центрального району інтенсивне, овоче-молочного (приміського) спрямування, але не може забезпечити великі міста м’ясом.

Центрально-Західний економічний район охоплює території Куявії і частково Великопольщі. В природному відношенні — це середньопольський низинний край у басейнах Варти і Вісли. Саме тут народилася Польська держава і була її перша столиця — місто Гнєзно.

Промислове обличчя району визначається заводами Познані, Торуні, Бидгоща, Коніна.

Познань (580 тис. мешканців) розташована на річці Варта. Це стародавнє польське місто: вже в X-XI століттях тут була одна з резиденцій польських князів. Зараз це важливий транспортний вузол, промисловий, науковий і культурний центр. Промисловість Познані різноманітна, але головну роль у ній відіграє металообробний комбінат, який об’єднує з десяток великих машинобудівних заводів. Він виник ще в середині XIX століття і виготовляв паровози на експорт. Нині його спеціалізація — суднові двигуни (дизелі), пасажирські і вантажні вагони, локомотиви, підшипники і засоби автоматизації виробництва.

Важливим центром видобутку бурого вугілля, електроенергетики та виплавки алюмінію виступає місто Конін.

Сільськогосподарська спеціалізація району — вирощування картоплі, жита, ячменю, вівса, цукрових буряків, садівництво, ягідництво, у тваринництві — відгодівля свиней. Тому в структурі промисловості велика роль належить таким галузям як цукрова, борошномельна, м’ясна, крохмальна, спиртова. Потреби сільського господарства у фосфорних добривах задовольняє хімкомбінат у місті Торунь (180 тис. мешканців). Торунь — відомий культурно-освітній центр (університет ім. Миколи Коперніка, який, до речі, тут народився) [1,с. 52].

Південний економічний район займає територію Верхньої Сілезії. Саме він володіє найбільшим у Польщі природно-ресурсним потенціалом.

Верхньосілезька агломерація — це 14 міст, що зрослися між собою, із загальним населенням у 3,5 млн. Найбільшим серед них є місто Катовіце (350 тис. осіб). Ця агломерація — не тільки найбільше міське утворення Польщі, а й найбільший її промисловий район. Основою його виникнення стали мінеральні багатства, у першу чергу Верхньосілезький кам’яновугільний басейн, свинцево-цинкові руди та інше. Єдиним недоліком є те, що Південний район не має власної залізорудної бази.

Верхньосілезька агломерація займає лише 1% території країни, але тут створюється 17,4% її промислової продукції. Промислове обличчя району визначають видобуток вугілля, коксохімія, ТЕС, чорна і кольорова металургія, металомістке машинобудування, виробництво цементу, скла, фарфору, будматеріалів тощо. Для використання жіночих трудових ресурсів створювалися підприємства текстильної і шкіряно-взуттєвої промисловості.

Південний район є лідером в галузі автомобілебудування — у містах Тихи, Бєльсько-Бяла і Ниса виробляються дрібнотоннажні й легкові автомобілі, мікроавтобуси тощо [1, с. 54].

Промисловий комплекс Верхньої Сілезії являє собою один з найбільших та найстаріших вугільно-металургійних районів світу. Не дивно, що стан природного середовища тут — найгірший у Польщі.

Сільське господарство — інтенсивне, приміського типу (м’ясне птахівництво і скотарство, розведення свиней; вирощування овочів, ягід, фруктів, в зерновому господарстві з’являються пшениця і кукурудза).

Образ району доповнює Ченстохов — місто найбільшої релігійної прощі в країні.

Південно-Західний економічний район обіймає територію Нижньої Сілезії і частини Великопольщі. За своїми природними характеристиками це один з найкращих районів країни: значний масив досить родючих ґрунтів, Валбжихський кам’яновугільний басейн, Богатинський буровугільний басейн, поклади мідної руди і срібла, лісові та рекреаційні ресурси в Судетах.

Південно-Західний район є лідером у мідеплавильній, лісовій та деревообробній промисловості, виробництві фарфору.

Головним організуючим центром виступає Вроцлав (640 тис. мешканців), серед інших міст слід згадати Легницю — важливий центр кольорової металургії, Валбжих і Богатин — центри видобутку вугілля (кам’яного і бурого відповідно), Єленю-Гуру — центр деревообробки і меблевого виробництва.

Вроцлав (давньопольська назва Бреславль, німецька — Бреслау) — старовинне польське місто. Географічне положення на Одрі вздовж Судетських гір є дуже вдалим. Вроцлав є вузлом залізниць і шосейних доріг та річковим портом. Ще в складі Німеччини це був важливий текстильний і машинобудівний центр з відомими вагонобудівними заводами. І зараз за розмірами машинобудування в Польщі він поступається лише Варшаві. В його промисловості привертає увагу в першу чергу електроніка (виробництво ЕОМ і комплектуючих, компонентів і приладів), різноманітне важке машинобудування, текстильна і харчова галузі. Вроцлав — відомий науковий і культурний центр. В ньому багато наукових та освітніх закладів, музеїв, театрів, видавництв, історичних та архітектурних пам’яток [1,с. 56].

На південь і захід від Вроцлава в напрямку Судетських гір знаходиться другий за значенням після Лодзинського текстильний район Польщі — Нижньосілезький. Він складається з чотирьох десятків дрібних міст, їхня текстильна спеціалізація зародилася ще в середні віки і включає всі сучасні підрозділи цієї галузі. У районі діє також чимало машинобудівних заводів, підприємств целюлозно-паперової, меблевої, фарфоро-фаянсової і цукрової промисловості.

Багатогалузева промисловість доповнюється високорозвиненим сільським господарством: пшениця, кукурудза і цукровий буряк представляють рослинництво, а тваринництво репрезентують скотарство і птахівництво м’ясного напрямку. У передгір’ях Судет представлено ягідництво, у горах — вівчарство.

Північний економічний район охоплює історико-географічний регіон Помор’я і частину колишньої Східної Пруссії. В природному відношенні — це Балтійська прибережна рівнина і Балтійський озерний район.

Найбільшими багатствами району є його географічне положення і рекреаційні ресурси. Морське узбережжя має чудові піщані пляжі та помірний клімат. У внутрішній частині багато лісів і невеликих озер. Значні площі на Півночі заболочені й тому непридатні для господарського використання.

Серед міст району домінують Гданськ (470 тис.) і Щецин (390 тис.). Це старовинні міста і відомі порти на Балтиці [1, с. 57].

Гданськ розташований в гирлі Вісли, його хінтерландом став увесь її басейн, тобто добра половина Польщі. В середні віки цей фактор зумовив перетворення Гданська на один з найбільших портів Балтійського моря і один з провідних торгових пунктів Ганзейського союзу.

При поділі Польщі в 1793 р. місто відійшло до Пруссії і отримало назву Данциг. За Версальською угодою 1919 р. Гданськ було перетворено у «Вільне місто Данциг» під управлінням Ліги Націй. Відмова Польщі в 1939 р. повернути Данциг Німеччині стала безпосереднім приводом для початку Другої світової війни. Сучасний Гданськ — важливий центр суднобудування і нафтохімії.

З Гданськом являють одне ціле міста Сопот і Гдиня (міська агломерація «Труймясто»). Сопот — відомий морський курорт з міжнародним визнанням. Гдиня — порт (з торговою, рибальською і військовою гаванями), спеціально споруджений у 20-х роках ХХ ст. як повністю підпорядкований Польщі. Головна галузь промисловості Гдині — суднобудування і виробництво відповідного обладнання і механізмів. Це один з найбільших у світі центрів суднобудування з давньою історією і традиціями. Інші галузі його промисловості пов’язані або з суднобудуванням, або з переробкою імпортної сировини [1, с. 58].

Щецин (нім. Штеттін) — порт у гирлі Одри. Його хінтерланд включає Сілезію, крім того, він обслуговує також Чехію, Угорщину і Словаччину. Вугілля і залізна руда домінують у його вантажообігу, а в промисловості — суднобудування, рибопереробна і паперова.

Серед визначних місць Північної Польщі — Мальборк (нім. Марієнбург) — колишня столиця ордену хрестоносців. Його середньовічна фортеця та цінні історичні колекції добре збереглися і відомі за межами Польщі.

Сільське господарство виділяється молочним скотарством, свинарством та виробництвом насіннєвої картоплі, яка експортується. У рослинництві представлені також сіяні трави, значні площі зайняті житом.

Північно-Східний економічний район охоплює історико-географічні області Мазури і Підляшшя. Територія має найнижчу густоту населення, найнижчі рівні урбанізації та індустріалізації в країні. Натомість високими є показники лісистості і заболоченості. Найбільше місто — Білосток (230 тис. мешканців) [1, с. 60].

Це район жита, картоплі, льону, вівса, сіяних трав, молочного тваринництва і, почасти, курортно-рекреаційної діяльності.

Промисловість зорієнтована на використання власної сільськогосподарської та лісової сировини. Тут працюють найбільші в країні лісохімічний (Хайнувка) та целюлозно-паперовий (Остролєнка) комбінати. Багато дрібних підприємств харчової і текстильної промисловості.

Східний економічний район розташований у міжріччі Вісли і Західного Бугу, в історико-географічному відношенні — це Холмщина.

В Пулавах працює великий азотно-туковий комбінат, у місті Хелм (Холм) працює найбільший в країні цементний завод, у Свіднику (це супутник Любліна) — єдиний в Польщі авіазавод.

Основою подальшої індустріалізації району може стати використання люблінського кам’яного вугілля.

В сільському господарстві переважає рослинництво із зерновими (ячмінь, жито, пшениця) і технічними (рапс, хміль, льон, цукровий буряк) культурами, картоплею і садівництвом тощо. Тваринництво представлене свинарством і м’ясним скотарством.

Південно-Східний економічний район майже повністю співпадає з історико-географічним регіоном Малопольща. Район багатий на корисні копалини: тут функціонують найстаріші в країні нафтопромисли і солеварні, мармурові каменоломні, у великих масштабах видобувається сірка.

Район має найліпші в країні агрокліматичні умови, найродючіші ґрунти, виділяється найвищою густотою сільського населення. Карпати з їх цілющими джерелами, лісами і гірськими ландшафтами є привабливими у туристично-рекреаційному відношенні. Всі названі факти створили гарні умови для збалансованого комплексного розвитку господарства.

У промисловості представлені чорна металургія (повний цикл у Кракові й переробна металургія у Стальовій-Волі), різноманітне машинобудування і хімія, деревообробка, виробництво будматеріалів, дуже потужна і диверсифікована харчова галузь.

Головним містом Південно-Східного району є Краків (740 тис. мешканців), який виник на берегах Вісли в її верхній течії ще у VIII столітті. Впродовж п’яти з половиною віків (1038-1596 рр.) він був столицею Польщі. Це перш за все важливий історичний і культурний центр. В Кракові найстаріший у Польщі Ягеллонський університет, заснований в 1364 р., багато архітектурних та історичних пам’яток і музеїв, що мають світове значення. Значними центрами автомобілебудування є міста Кельце (вантажні машини) і Санок (автобуси і шини). Розвитком основної хімії виділяються Тарнув, Жешув і Тарнобжег. Харчова промисловість має повсюдне поширення [1, с. 62].

5. Участь Польщі у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв`язках

Експорт Польщі включає кам’яне вугілля, мідь, цинк, сірку, сірчану кислоту, промислове обладнання, судна, ліки, косметику, текстильні, швейні і трикотажні вироби, харчові продукти (шинка, масло, пташине м’ясо, харчові концентрати). Імпортує країна природний газ, нафту і нафтопродукти, залізну руду, фосфати і калійні солі, бавовну і вовну, промислове обладнання і хімічні продукти, зерно.

Зовнішньоторговельний баланс країна постійно зводить з дефіцитом, оскільки ціни на нафту зростають швидше, ніж ціни на вугілля, до того ж обсяги закупівлі мінеральної сировини лишаються завеликими.

Головними торговими партнерами Польщі після вступу до ЄС стали країни Західної Європи, особливо ФРН та Великобританія. Традиційним партнером є США. Частка України у зовнішньому товарообігу Польщі невелика і зростає повільно.

Протягом 90-х років Польща нарощувала зовнішньоекономічні зв’язки з країнами Європейського Союзу, які мали у цей період різну інтенсивність, хоча наявною стала тенденція на зростання обсягів як експорту, так і імпорту. Головною особливістю зовнішньої торгівлі Польщі у цей термін було переважання експорту над імпортом. [7, с. 64].

За період з 2004 по 2008-й рік польський імпорт до країн ЄС зріс в 1,4 разів, у той час як експорт збільшився лише в 1,3 рази. Зберігалося негативне сальдо зовнішньої торгівлі, яке перекривалося у багатьох випадках іноземними позиками. Разом з тим, у структурі імпорту все більше домінували інвестиційні товари, а також нафта та природний газ (переважно з Російської Федерації), їх споживачем нерідко виступали спільні підприємства, яких станом на поч. 2004 року налічувалося близько 30 тис. «Автомобільний інвестиційний бум», який мав місце у середині 90-х років та інвестиції у виробництво телевізорів та радіоприймачів призвели до суттєвого нарощування експорту цих товарів упродовж перших дев’яти місяців 2009-го року. Суттєво зріс також експорт засобів виробництва. Цей рік був рекордним також і щодо експорту польського продовольства на ринки Євросоюзу. Традиційно висока якість, хороші смакові властивості, невисокі ціни, спрощення митних процедур, відміна ветеринарного контролю, активне освоєння інвестицій, що надійшли на модернізацію фермерського господарства та харчової промисловості призвели до експансії продовольчих товарів країни на ринках ЄС. У відповідності з прогнозами Міністерства сільського господарства Польщі експорт продовольства в країни Євросоюзу сягнув у 2008 році 5 млрд. євро тобто на 1 млрд. перевищив імпорт та був значно вищим, ніж у 2007-му році [7, с. 65].

Наступною позитивною рисою від розширення стало покращення сальдо зовнішньоторговельного балансу, проте він і зараз залишається поки що від’ємним (за 9 місяців 2008 року від’ємне сальдо складало 3,3 млрд. євро, а за аналогічний період наступного 2009 року – 2,6 млрд.) [7, с. 65].

Останнім часом відбулися також певні зміни і в географії зовнішньої торгівлі (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Основні торгові партнери Польщі, % 2008

Експорт	Імпорт
1.Німеччина	1.Німеччина
2.Італія	2.Росія
3.Франція	3.Італія
4.Нідерланди	4.Франція
5.Великобританія	5.Великобританія
ЄС-15, разом-70,0	ЄС-15,0 разом — 61,2

 

У 2008-му році Польща вийшла на шосте місце (після США, Китаю, Японії, Швейцарії, Росії) серед країн-імпортерів Євросоюзу. На країновому рівні це були такі держави як Німеччина, Італія та Франція. Крім сировинних товарів, частка яких є традиційно високою, перші позиції посів експорт автомобілів та запасних частин до них, побутових приладів, текстилю, меблів та будівельних матеріалів. Останнім часом почали користуватися попитом на європейському ринку також засоби програмування, вироблені в Польщі.

В структурі імпорту, як вже згадувалося, переважають технологічні товари та енергоносії, а основними партнерами виступають Німеччина, Росія, Італія. Зниження трансакційних витрат зумовлене вступом країни до ЄС і тут призвело до суттєвих змін. Станом на середину 2008 року постачання товарів тільки сільськогосподарської групи до Німеччини збільшилося на 36%, до Нідерландів на 50%, до Франції на 47%, до Італії – на 45%, Великобританії – на 38% і це при тому, що експорт «товарів продовольчої групи» є високо регламентованим в ЄС [7, с. 68].

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Польщі

Вступ Польщі до Європейського союзу у 2004 р. призвів до значних структурних зрушень в її економіці, які можна звести до кількох блоків:

І. Зростання цін, зумовлене перш за все порівняно високою щодо ЄС інфляцією, яка у період з серпня 2008 р. по серпень 2009 р. становила 4,6% у той час коли прогнозувалося, що вона не повинна була перевищувати 2,5-3,5%%. Внаслідок цього ціни на продукти харчування та напої за цей період зросли на 9,3%. Інфляційним фактором також виступає підвищення цін на паливо, збільшення ставок непрямих податків, підвищений попит на польські продовольчі товари за кордоном.

ІІ. Деформована структура інвестицій, яка збереглася з 90-х років, за якою майже 80% їхнього обсягу припадало на промисловий сектор (2008), при цьому 34% з них становили надходження до харчової промисловості, виробництва гумотехнічних виробів та штучних матеріалів (15%), а також переробки неметалічної сировини (12%).

Упродовж року, який передував вступу Польщі до ЄС відбулося значне зростання обсягів прямих іноземних інвестицій. Так, якщо у 2008 році їх було залучено 6,42 млрд. дол., то за даними Центру стратегічних досліджень уряду у 2009 році їх розраховували отримати вже у 1,5 рази більше. Водночас польські компанії продовжували інвестувати свій капітал за кордон, переважно у сусідні країни (Росія, Україна, Словаччина, Чехія). У 2009-му році ситуація дещо змінилася. Країна стала більше інвестувати в розвинуті держави ЄС. Приміром варшавський концерн по виробництву пального «PKN Orlen» та виробник побутових приладів «Amica» активно інвестують свій капітал до Німеччини [7, с. 83].

ІІІ. Зростання макроекономічних показників зумовлене отриманням країною інтеграційних переваг, яке дав їй вступ до Європейського Союзу. Приміром, якщо реальний приріст ВВП Польщі у 2008 році становив 3,7%, то планується, що у 2009 він сягатиме щорічного показника у 5%. Темпи зростання продуктивності праці в країні є вищими за аналогічні в Західній Європі, проте їх відносний рівень є доволі низьким.

Дохід на душу населення в країні за ПКС становить лише 43% рівня ЄС-15, це більше за показник Латвії (33%), але значно нижче за Кіпр (75%). Багатомільярдні субсидії зі структурних фондів та Фонду Згуртування, які надходитимуть в країну упродовж 2008-2009 рр. в цілому не зможуть ліквідувати відставання, проте значно зменшать відстань між лідерами та аутсайдерами розширення.

ІV. Високий рівень безробіття. Станом на серпень 2008 року його показник становив 19% (тобто 3 млн. осіб). Не зважаючи на те, що мало місце збільшення обсягу промислового виробництва, заробітна плата зростала повільно, а у промисловому секторі наявною була тенденція до скорочення, що призводило до збільшення пропозиції польської робочої сили на європейських ринках.

1. Консолідація державних фінансів, що є необхідною запорукою подальшої конвергенції Польщі з Європейським Союзом.

VІ. Значна регіональна диференціація. Якщо на поч. 90-х років більша частина ПІІ концентрувалася в Варшаві, то вже починаючи з кінця ХХ ст.. відбувався процес їх «розтікання» по інших регіонах. Так, у 2008-му році на Варшаву припадало лише 10% їх загального обсягу. Проте рівень безробіття та доходів є і зараз доволі різним в країні. Так, приміром перший з них в столиці не перевищує 1%, у той час як у східних воєводствах становить близько 20% [7, с. 84].

З 2010 р., у зв’язку із завершенням перегляду положень САП ЄС, в Республіці Польща запроваджуються нові спеціальні доплати на 1 га бобових, на корів та кіз, які утримуються в господарствах, розташованих в зоні зі складними економічними або природними умовами [7, с. 85].

Очікується, що найближчим часом Спільної аграрної політики (САП) ЄС зазнає суттєвих змін. Певним чином це відобразиться і на сільському господарстві Республіки Польща. Так, в рамках реформи САП, яка розпочалася ще у 2003 році, була проведена оцінка функціонування зазначеної політики. В результаті цього було прийнято ряд рішень, які повністю відповідають інтересам Польщі. Основними з них є:

1) подовження можливостей застосування в цій країні спрощеної системи безпосередніх доплат до 2013 р.;

2) додаткове збільшення сум безпосередніх доплат для нових країн-членів ЄС на 360 млн. євро (з них 90 млн. євро – Польщі) в 2010-2012 роках;

3) збереження доплат на вирощування м’яких овочів (щорічний ліміт для Республіки Польща – 11,04 млн. євро);

4) поступове підвищення молочних квот та інше.

Крім того, завдяки зусиллям Республіки Польща буде проведений глибокий аналіз причин існування різниці в безпосередніх доплатах між країнами ЄС та розроблені пропозиції щодо їх усунення [7, с 85].

Після понад шестирічного членства в Європейському союзі Польща зміцнює та осучаснює свій економічний потенціал, стає щоразу більш значним та цікавим партнером у загальноєвропейському партнерстві, зміцнює фундаменти перспективного розвитку.

Результат це: прискорення темпу економічного зростання, динамічне збільшення оборотів зовнішньої торгівлі, щоразу більш активна інвестиційна та інноваційна діяльність, збільшення надходження прямих іноземних інвестицій, структурні перетворення у сільському господарстві та на селі, поступове збільшення доходів та рівня життя населення.

Висновки

Польща — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: машинобудування, металургійна, гірнича (вугільна, сірчана та ін.), хімічна, кораблебудування, харчова, текстильна та легка промисловість.

8 економічних районів Польщі за схожістю між собою можна об’єднати у три групи (по суті — економічні зони). Це — північна (Північний та Північно-Східний райони), центральна (Центральний, Центрально-Західний, Східний райони) і південна (Південний, Південно-Західний, Південно-Східний райони) економічні зони.

Тенденції розвитку польської економіки в останні роки зазнають сильного впливу змін внутрішньополітичної кон’юнктури, а також уповільнення господарської динаміки в Європейському Союзі, на який припадає більше 70% зовнішньоторговельного обігу країни.

Хоча темпи економічного росту в РП в останні роки перевищують динаміку індустріально розвинених держав ЄС, польська економіка має цілий комплекс досить серйозних проблем. До останніх відноситься, у тому числі, значне відставання від індустріально розвинених країн за рівнем конкурентноздатності. Так, продуктивність праці в Польщі наразі становить лише близько 50% від відповідного показника в західноєвропейських державах. Іншою дуже істотною проблемою останнім часом стала заборгованість Польщі, що різко збільшилася, а також надмірно великий дефіцит платіжного балансу, який є одним з найвищих серед посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи. Слід зазначити також затягування в Польщі багатьох давно назрілих реформ, насамперед в області соціального забезпечення й охорони здоров’я.

У 2008 році польська економіка знаходилася на шляху прискореного зростання (збільшення ВВП досягло 5,3%), а у 2009 р. зростання в межах 5%. Вказане вище відбувається завдяки збільшенню експорту, індивідуального споживання у сфері інвестицій. Також відбувається збільшення реалізованої промислової продукції (11,6% у 2008 році). Зростає продаж товарів та послуг, а також рівень доходів населення. Ці процеси супроводжує розвиток підприємництва і сектора малих та середніх підприємств. Тривають процеси реструктуризації і модернізації у промисловості та сільському господарстві. Доля приватного сектора у промисловій продукції складає понад 77%, а у формуванні ВВП – майже 80%. Одночасно здійснюються дії направлені на збільшення рівня зайнятості, бо модернізація промисловості та демографічна ситуація спричинили безробіття, яке досягло 19%. Реалізуються урядові програми по збільшенню розмірів житлового будівництва. Середня заробітна платня складає понад 800 доларів США, середня пенсія майже 400 доларів США, допомога для безробітних 150 доларів США.

Важливу роль у економічному розвитку Польщі відіграють зовнішньоекономічні зв’язки, в т.ч. передусім зовнішня торгівля та прямі іноземні інвестиції. У 2008 році – обороти польської зовнішньої торгівлі перший раз у історії перебільшили рівень 160 млрд. доларів США. Головне місце в цих оборотах займають країни ЄС, на які у 2008 році приходилося 117 млрд. доларів США, тобто 67,8% польського імпорту та 79% експорту. Основними торговельними партнерами у цій сфері були: Німеччина, Італія, Франція, Великобританія та Голландія, а з поза меж країн ЄС – Росія та Чехія.

Позитивним явищем є висока динаміка торговельних оборотів із східними країнами, а зокрема з Україною та Росією. У 2008 році польський експорт на Україну збільшився на 30,1%, а у Росію – на 88%. Імпорт з України збільшився на 41,2%. Обороти з Україною у 2008 році й надалі динамічно зростали після вступу Польщі в ЄС, досягаючи рівня 3 млрд. доларів США.

На економічні перетворення у Польщі суттєвим чином впливають іноземні інвестиції. Від 1994 до 2008 року їх обсяг досяг рівня 85 млрд. доларів США та надалі збільшується. Таким чином Польща стала одним з найбільших у Європі ринків для іноземних інвесторів. Найважливішим іноземним інвестором в Польщі є інвестиційно-капітальні та виробничі групи з Франції, Голландії, США, Німеччини, Великобританії, Італії, Швеції, Данії та Японії. Ці інвестиції знаходяться практично в усіх секторах польської економіки (промисловість, торгівля, банки тощо), спричиняючись до модернізації та збільшення здібностей до розвитку, в т.ч. експортних можливостей, а також до введення нових, ефективніших методів організації і управління та створювання нових місць праці. Як підтверджують результати перших місяців 2010 року, у цьому році продовжуватимуться відзначатися основні тенденції зростання та перетворень з минулого року, тобто: зростання ВВП (приблизно від 3% у І кварталі до 5,3% у IІІ кварталі), збільшення обсягу інвестицій (в межах 9%), промислової продукції (у І кварталі 2009 року у порівнянні з І кварталом 2008 року на 20%), експорту (на 26-27%), а також подальшого надходження засобів з євросоюзних фондів (приблизно 8 млрд. доларів США).

Список використаних джерел

1. Алексеев Ю. М. Країнознавство. — К.: Вид-во КСУ , 2002 —  Ч. 1: Культура народів слов’янських країн: Навчальний посібник. — 121, с.
2. Васильєва Н. Агротуризм у Польщі // Туризм сільський, зелений. — 2006. — № 1. — С. 25-28
3. Влад М. Велика Малопольща // Міжнародний туризм. — 2006. — № 1. — С. 76-83
4. Горобець О. Посол Європи: Ключковські // Міжнародний туризм. — 2005. — № 5. — С. 14 — 15
5. Графова І. О. Розвиток сільського туризму в Європі // Економіка АПК. — 2007. — № 7. — С.148-152
6. Євроатлантична інтеграція: досвід Польщі і України: Освітній пакет. — К., 2010. — 238, с.
7. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. — К. : Знання , 2009. — 405, с.
8. Країни світу. Європа. — Харків : Фоліо, 2006. — 317, с.
9. Малко Ромко. Де нас нема (Лемківські Бескиди) // Міжнародний туризм. — 2007. — № 6. — С. 64-67
10. Польша: Вопр. и ответы: Справочник. — М.: Политиздат, 1991. — 191, с.
11. Скарбниця світової культури: Краків, Врацлав, Гданськ : (Добірка статей) // Міжнародний туризм. — 2006. — № 5 . — С. 15-20
12. Сковронська-Лучинська А. Рух назустріч: Польща. (Підбірка статей) // Міжнародний туризм. — 2002. — № 6. — С. 6-21
13. Солонінко К. С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. — К. : Кондор, 2010. — 380, с.
14. Туристично-краєзнавчі дослідження: збірник наук. статей. — К., 2005 — Вип. 6. — 2005. — 473, с.
15. http://ukrexport.gov.ua/ukr/tovaroobig_z_ukr/?country=pol