Вступ

Польща є найбільшою державою серед нових членів ЄС як за чисельністю населення (близько 39 млн. жителів) та площею (312 тис. км2), так і за виробленим сумарним ВВП (365,6 млрд. дол. за ПКС). За теорією І.Валлерстайна саме Польща і Росія з огляду на абсолютні обсяги цього макроекономічного показника можуть претендувати на роль регіональних лідерів держав ЦСЄ. Натомість у відносних показниках, приміром ВВП на душу населення, країна поступається більшості з нових членів Європейського Союзу, випереджаючи хіба що Латвію та Литву. За ІЛР (0,841) Польща посідала у 2013 році 39-е місце в світі та 25-е в Європі, пропускаючи перед собою Чеську Республіку, Угорщину та Словенію, проте за індексом рівня освіти (0,95 з 1,0 максимально можливого) країна знаходиться на рівні Швейцарії, поступаючись лише країнами-лідерам європейської економіки.

У світових технологічних рейтингах Польщу, як правило, відносять до групи потенційних лідерів.

Актуальність. Польська економіка з показником росту ВНП 1,15 % у 2012 р. порівняно з 2011 р. розвивається, як і країни єврозони (відповідно 1,3%) [15]. Найбільш суттєвими детермінантами прискореного зростання економіки Польщі є щорічне підвищення об’ємів експорту, промислового виробництва, інвестицій та зайнятості.

Сьогодні у Польщі достатньо потенціалу для того, щоб стати важливим економічним партнером і до того ж, країна є однією з найбільш динамічно розвиваючихся країн світу.

Саме тому актуальним є дослідження регіональних аспектів зовнішньоекономічних зв’язків Польщі.

Мета: показати регіональні особливості зовнішньоекономічних зв’язків Польщі.

Завдання роботи:

— визначити роль зовнішньоекономічних зв’язків Польщі в розвитку її економіки;

— окреслити фактори територіальної організації зовнішніх зв’язків Польщі;

— здійснити аналіз динаміки та структури зовнішньоторговельних відносин Польщі;

— розкрити особливості іноземного інвестування у Польщі;

— охарактеризувати проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Польщі.

Об`єкт дослідження — особливості зовнішньоекономічних зв’язків Польщі.

Предметом дослідження є теоретичні й методичні аспекти вивчення особливостей зовнішньоекономічних зв’язків Польщі.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури; критичний аналіз досліджень з даної проблеми практичного досвіду, кількісно-якісний метод, опис, систематизація, класифікація.

1. Роль зовнішньоекономічних зв’язків країни в розвитку її економіки

Економіка будь-якої країни складається з двох секторів: внутрішньої та зовнішньої економіки. Призначення внутрішньої економіки — задоволення потреб споживачів за рахунок вітчизняного виробництва, зовнішньої — вихід на міжнародні ринки товарів та послуг, факторів виробництва з метою підвищення загальноекономічного добробуту країни. Сектор зовнішньої економіки реалізується через зовнішньоекономічні зв’язки (ЗЕЗ) держави.

Зовнішньоекономічні зв’язки (ЗЕЗ) можна розглядати як комплексну систему різнобічних форм міжнародного співробітництва держав та суб’єктів у різних галузях економіки.

В історичному аспекті ЗЕЗ є продуктом цивілізації, оскільки виникають з появою держави і еволюціонують водночас з її розвитком. В економічному аспекті зовнішні економічні зв’язки — це операції з обігом товарів, послуг, грошових коштів і капіталу між різними економічними і валютними зонами.

В сучасних умовах зовнішньоекономічні зв’язки впливають на рішення соціально-економічних проблем практично у всіх країнах світу. Цей вплив виконується як на рівні держави, так і на рівні регіонів країни і окремих підприємств.

Класифікація зовнішньоекономічних зв’язків може бути за такими ознаками:

1. За видами: промислове співробітництво; науково-технічне співробітництво в області проектування та сфері збуту; торгові зв’язки; співробітництво в сфері послуг; фінансове співробітництво.
2. За стадіями: наукові дослідження об’єктів; виробничі зв’язки; комерційні зв’язки на стадії реалізації.
3. За методами їх реалізації: виконування спільних програм; створювання спільних підприємств; виконування спеціального договору.
4. За структурою зв’язків: міжфірмові зв’язки; міжгалузеві; горизонтальні (між однорідними підприємствами); вертикальні (кожне підприємство робить свою роботу для виконання одного цілого; змішані; міждержавні.
5. За територіальним охопленням: між двох та більш організаціях; в рамках регіону; міжрегіональні; світові.
6. За кількістю суб’єктів: двосторонні та багатосторонні.
7. За кількістю об’єктів: однопредметні та багатопредметні. Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, слід виділити такі:

— нерівність економічного розвитку різних країн;

— відмінності в сировинних ресурсах;

— відмінності у людських ресурсах;

— нерівномірність розміщення фінансових ресурсів (функціонування світового інвестиційного ринку);

— характер політичних відносин;

— розвиток інтеграційних процесів;

— низький рівень науково-технічного розвитку. За посередництвом зовнішньоекономічних зв’язків країни вирішують проблеми не тільки модернізації процесу виробництва, а й завдання диверсифікації товарної номенклатури (асортименту), отримання нових технологій, ноу-хау;

— специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов (реалізація потенціалу у туристичному, рекреаційному напрямах; вигідне географічне положення дає можливість країні одержувати кошти від транзиту вантажів через вантажів через її територію);

— активна та цілеспрямована роль держави щодо втягнення країни в систему глобальної світової економіки;

— жорстке міжнародне регулювання ЗЕД [7, c. 29-30].

Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн ЗЕЗ є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експортного потенціалу.

Необхідність існування ЗЕЗ обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні-учасниці ЗЕЗ, задовольняє потреби споживачів у продукції кращої якості.

Зовнішньоекономічні зв’язки, що реалізуються через виконання ЗЕД, впливають на розвиток національної економіки через:

— одержання валютної виручки від експорту;

— підвищення технічного рівня виробництва за рахунок імпорту сучасної техніки і технології;

— довгострокове виробниче співробітництво між іноземними партнерами по спільній діяльності в виробництві конкурентоспроможної продукції та виходу з нею на світові ринки.

— підвищення рівня та якості життя.

Як свідчить світовий досвід, удосконалення структури суспільного виробництва тільки за рахунок власних сил неможливо. Прогресивні зміни в організації виробництва виконуються в світі за рахунок використання переваг міжнародного розподілу праці.

2. Фактори територіальної організації зовнішніх зв’язків Польщі

Зовнішні зв’язки мають розгалужену структуру. За змістом та характером вони поділяються на економічні, політичні, наукові, інформаційні тощо. Згідно з тривалістю виділяються постійні та епізодичні зв’язки.

Зовнішньоекономічні зв’язки Польщі завжди відігравали велику роль у розвитку господарства країни. Після Другої світової війни вони були зорієнтовані переважно на країни соціалістичного табору. Але сучасні показники зовнішньої торгівлі з постсоціалістичними країнами невисокі.

У зовнішньоторговельному балансі країни на них припадає понад 40 % середньорічного товарообороту, на західноєвропейські країни — близько 50 %, решта — на країни, що розвиваються.

Стабільний розвиток економіки Польщі, навіть в умовах світової кризи, є результатом успішного проведення реформ та виваженої економічної політики, в результаті якої тут сформовано ефективну господарську систему. Вивчення досвіду Польщі і використання його в процесі формування ефективних моделей розвитку у постсоціалістичних країнах зумовлено наближеністю економічних систем двох країн до початку реформ, спорідненістю ресурсного потенціалу, економічними зв’язками між країнами тощо.

Реформи у Польщі розпочалися у складніших порівняно із сусідніми постсоціалістичними країнами умовах. Макроекономічна розбалансованість, гіперінфляція, великий зовнішній борг, падіння обсягів виробництва – такою була ситуація до початку реформ, які офіційно розпочались на початку 1990 р. Визначальною особливістю реформування у Польщі було напрацювання стратегії розвитку країни, яка включала:

– формування нового типу економічної системи, забезпечення стабільного та динамічного розвитку, виходу Польщі на світову арену.  Метою реформ було створення ринкової системи господарювання;

– вибір адекватної економічної політики, яка б привела до формування такої системи, відповідних їй інструментів, послідовності реформ та їх часових меж.

У стратегії були визначені першочергові завдання:

– досягнення макроекономічної стабілізації через скорочення дефіциту державного бюджету, становлення реальної процентної ставки, подолання дефіциту на національних ринках;

– мікроекономічної лібералізації – створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, доступу в країну іноземних інвестицій, створення конкурентного середовища, зокрема, за рахунок відміни пільг, скорочення субсидій, лібералізації цін;

– інституційної структурної перебудови, проведення розукрупнення та приватизації основної частини державних підприємств, ліквідації вітчизняних монополій, незалежності національного банку, реформування фінансового сектору, впровадження нового бюджетного законодавства, відміни позабюджетних фондів.

Стратегією передбачалось швидке, радикальне, послідовне і всеохопне проведення реформ. Успішному проведенню реформ у Польщі сприяла структура національного виробництва, зорієнтована на задоволення потреб внутрішнього ринку і менш залежна від негативних зовнішніх чинників, домінування приватного сектору у сільському господарстві, частково – у сфері послуг, будівництві, ремеслах тощо. За період реформ Польща не втратила свого промислового потенціалу, обсяг промислового виробництва зріс за 10 років майже у 2,5 раза [8].

Польща стала динамічно розвиватися як складова частина європейської та світової економіки з того часу, як країна почала перехід до демократії та ринкової економіки в 1989 р. Із 38 мільйонами населення Польща є найбільшим ринком серед країн колишнього соціалістичного блоку в Центральній та Східній Європі. Вона має кордони як з «новими», так і зі «старими» країнами ЄС. Польща приєдналася до ЄС у 2004 році і головувала в ньому у другому півріччі 2011 року. Адаптація законів Польщі до вимог законодавства ЄС зумовила широкомасштабні реформи в економічній політиці держави і значно зменшила втручання уряду в приватний сектор. Реформи відбулися в таких сферах як фінансові ринки, законодавство про підприємства та конкуренцію, бухгалтерський облік, права інтелектуальної власності [1]. Успіх реформ дозволив поліпшити середовище для приватного бізнесу та прискорити економічні реформи. Тепер Польща є шостою за розмірами національною економікою в ЄС.

Розвиток системи світових господарських зв’язків в епоху глобалізації викликає взаємозв’язок національних економік, і тому виникає потреба дослідження економічної кон’юнктури не тільки своєї країни, але і тих, зміна в економічному положенні яких може вплинути на національну економіку.

За рівнем економічного розвитку Польща знаходиться у третій десятці європейських держав. На світових ринках вона відома як постачальник вугілля, чорних і деяких кольорових металів, тканин, продукції сільського господарства та харчової промисловості. Польща посідає перше місце в Європі за видобутком вугілля та за його експортом. Вона здійснює досить значні обсяги поставок у західноєвропейські країни картоплі, м’яса, молока, городніх та ягідних культур. За виробництвом картоплі Польща займає перше місце в світі.

За останні 20 років було здійснено достатньо швидкий перехід від планової економіки за радянським зразком до ринкової моделі. Як результат, Польща стала членом ЄС у 2004 році, а економічне становище цієї країни у період кризи 2008-2009 років було одним з найкращих у об’єднаній Європі.

Розвиток приватного сектору, жорстка конкуренція та цілеспрямована діяльність держави спричинились до формування раціональної структури національного виробництва протягом перших 10 років реформ. У наступний період вона вже не зазнала істотних змін. У 2010 р. у ВВП частка сільського господарства становила 3,1%, промисловості – 21,6 %, будівництва – 6,3 %, торгівлі і ремонту – 16,6 % [9, с. 475]. Проте відбуваються необхідні  зміни у структурі зареєстрованих в країні підприємств: за період з 2000 до 2010 рр. скоротилась кількість державних підприємств із 2268 до 246; збільшилась кількість підприємств з участю іноземного капіталу.

Найбільша кількість приватних підприємств зосереджена у сфері торгівлі, ремонту, будівництва та промисловості. Відповідно зростає частка приватного сектору у ВВП, яка у 2008 р. становила 82 %, зокрема, іноземних власників – 19,5 % [10, с. 693].

Зростання приватного сектору у ВВП супроводжується відповідним зростанням зайнятого населення у цьому секторі. Найвищою є зайнятість у торгівлі, послугах, ремонтних роботах; зростає вона також у будівництві та промисловості. Стабільною є кількість зайнятих у сільському господарстві.

В удосконаленні структури виробництва, її модернізації і нарощенні обсягів виробництва важливу роль відіграють інвестиції, які цілеспрямовано скеровуються у пріоритетні сфери виробництва, зокрема, у промисловість та будівництво. В останні роки істотно зростають інвестиції у соціально-значущі сфери – комунальне обслуговування, освіту і охорону здоров’я. Відповідно до секторів власності, починаючи із 2000 р., структура інвестиційних видатків не зазнала істотних змін: дві третини із них – приватні, решта – порівну – це видатки державних та місцевих органів. Кошти із державного бюджету забезпечують більше половини видатків у країні на науку та науково-дослідні роботи. Проте загальна величина видатків на цю сферу є недостатньою, оскільки становить менше 1 % ВВП. Забезпечення високотехнологічного рівня виробництва та зростання його обсягів значною мірою здійснюється за рахунок інвестицій із високорозвинених країн.

Рис. 2.1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) Польщі та країн-сусідів, %, 2012 р.

У межах Польщі можна виділити три основні частини — південну, середню й північну. Південна Польща охоплює пояс невисоких височин і гір. Це сама багата мінеральними ресурсами частина країни і її найважливіша індустріальна база, ядро якої утворить Верхнє-Силезський кам’яновугільний басейн — старий промисловий район, де розвинений як гірничодобувна, так і обробна промисловість.

Таблиця 2.1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) Польщі, 2005-2012 рр.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Польщі
Рік	ВВП, млрд. дол.	ВВП на душу населення, доларів	Доля в світовому ВВП, ‰	Темп росту ВВП,%
2005	304	7957	6.54	120.2
2006	342	8954	6.79	112.5
2007	425	11129	7.5	124.3
2008	529	13852	8.52	124.5
2009	431	11284	7.31	81.5
2010	470	12304	7.3	109
2011	516	13506	7.25	109.8
2012	490	12824	6.74	95

У центральній частині басейну близько 80 міст і селищ злилися в одну агломерацію з населенням 2 млн. чоловік, що одержала назва «Чорної Сілезії». Заводські труби, шахтні копри, терикони, піщані кар’єри, трубопровідні естакади, складне переплетення доріг — такі типові риси ландшафту «Чорної Сілезії». Центр її — Катовице. На сході до неї примикає Краківський промисловий вузол з містом Краковом (600 тис. жителів), що завжди славився як центр науки й культури, як місто-музей, а в роки народної влади став відомий і своя промисловість. На захід «Чорної Сілезії» розташований Вроцлав — найбільше  місто Возз’єднаних земель. Південна Польща — область інтенсивного сільського господарства, що спеціалізується на пшениці, цукровому буряку, м’ясо-молочному тваринництві й свинарстві.

Середня Польща набагато бідніше корисними копалинами. Тут переважає обробна промисловість, що орієнтується насамперед  на трудові навички міського населення. Середня Польща сильно розорана, серед культур переважають жито й картопля. Найбільше  місто й промисловий вузол — столиця Варшава, що виділяється своїм машинобудуванням (верстати, телевізори, легкові автомобілі, трактори) і тонкою хімією. До південно-заходу від її розташована Лодзь (800 тис. жителів) — один з найбільших у всій Європі центрів текстильної промисловості, а до заходу перебуває Познань, відома машинобудуванням і міжнародними ярмарками. Всі ці міста — центри науки й культури.

Північна Польща — переважно сільськогосподарська область. Але в західній її частині (Помор’я) найважливішою галуззю стає морське господарство. Тут же перебувають і самі більші міста: Гданськ і Гдиня, що утворять одну міську агломерацію, а також Щецин.

У Польщі багато заповідників (національних парків). У них під охороною перебувають не тільки рідка флора й фауна, але й весь природний комплекс у цілому.

На території Польщі виділяють 8 економічних районів: Центральний, Центральнозахідний, Південно-Східний, Південний, Південне Західний, Північний, Північно-Східний і Центральносхідний. Особливі місце посідає Центральний район, у якому проживає 20 % населення країни. Індустріальний профіль району визначають два його центри — Варшава і Лодзь.

Центральнозахідний і Південно-Східний райони є індустріально-аграрними. Південний та Південно-Західний — індустріальні, промисловість яких базується на власних корисних копалинах.

Північний район — індустріальний з розвинутим морським суднобудуванням. Північно-Східний і Центральносхідний райони — аграрні з комплексом галузей, що переробляють сільськогосподарську сировину.

За географічною ознакою сучасні зовнішньоекономічні зв’язки Польщі доцільно поділяти на:

– відносини з країнами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР;

– відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн, Близький Схід, країни Далекого Сходу (в першу чергу Японія, Китай, Південна Корея) тощо.

Польща широко використовує й інші форми економічного співробітництва. За часів СРСР було споруджено 120 промислових підприємств, Чехословаччина бере участь у розробках польської міді й сірки. У свою чергу Польща допомагає іншим країнам у розвитку вугільної, хімічної, цукрової промисловості, рибальства.

За період з 2000 по 2009 р. приріст ВВП у розрахунку на жителя становив у Польщі $ 8362, в Україні – $ 3005. Для того, щоб досягти сучасного рівня ВВП у Польщі (у розрахунку на душу населення), за 5 % щорічного зростання Україні потрібно не менше ніж 15 років.

Отже, фактори, які сприяли успіху польських реформ:

— порівняно невеликі масштаби економіки;

— високий попередній рівень розвитку ринкових відносин і приватної власності;

— відсутність опору з боку населення ринковим реформам; панування в суспільстві позитивного ставлення до приватної власності і бізнесу;

— значна зовнішня допомога, особливо польської діаспори;

— згуртованість суспільства;

— цілеспрямована діяльність уряду у проведенні реформ;

— значні іноземні інвестиції, особливо німецькі;

— наявність значного ринку для збуту польських товарів, що відкрився по розпаду СРСР.

3. Аналіз динаміки та структури зовнішньоторговельних відносин Польщі

Як усі країни колишнього соціалістичного табору, до 1989 р. Польща мала найбільш інтенсивні зв’язки з членами Ради економічної взаємодопомоги, насамперед, з колишнім СРСР, і їй довелося пережити досить болісний етап економічних реформ і переорієнтації на нові ринки, переважно європейські. У 2013 р. на ЄС припадало 79 % експорту і 64 % імпорту Польщі [2] , Україна ж експортує до ЄС 25 % товарів, а імпортує звідти 31 %.

Обсяг зовнішньої торгівлі Польщі швидко росте. У структурі експорту усе більше збільшується частка машин, устаткування (у тому числі комплектного), засобів транспорту й промислових товарів масового споживання. В імпорті, навпроти, росте питома вага палива, сировини й напівфабрикатів.

Прямі закордонні інвестиції складають 3,9 млрд. Імпорт (нафта і нафтопродукти, прокат чорних металів і сталь, залізняк, металообробні станки, пшениця, бавовна) — 34,3 млрд.дол. Партнери по імпорту — Німеччина — 19,0%; Італія — 7,9%; Франція — 6,5%; Росія — 5,4%; Великобританія — 4,7%).

Експорт (паливо, сировина і напівфабрикати, станки і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари) — 28,6 % млрд. Партнери по експорту — Німеччина — 36,0%; Італія — 5,8%; Росія — 5,6%; Нідерланди — 4,7 %; Франція — 4,6 %).

Американські дослідники відзначають, що коли решта Європи боролася з глобальною фінансовою кризою, польський ВВП за 2008 – 2012 рр. зріс на 18% [1], і Польщу називали «зеленим островом» у морі червоного кольору (як відомо, на всіх бізнес-ілюстраціях зелений колір використовується для позитивних показників, а червоний – навпаки). Звичайно, протягом 2013 – 2014 рр. очікується сповільнення темпів економічного зростання Польщі як результат боргової кризи в Європі, але позитивна динаміка ВВП збережеться, на відміну від України, де ВВП скоротився за другий квартал 2013 року на 1,3% порівняно з відповідним періодом попереднього року і на 0,5% порівняно з першим кварталом 2013 р.

Польське динамічне зростання частково зумовлене значними ресурсами зі структурних фондів і фондів вирівнювання ЄС, адже Польща є головним отримувачем коштів з цих фондів серед країн, що приєдналися до ЄС протягом 2004 – 2007 рр. Фінансування на 2014 – 2020 рр. буде спрямоване на продовження інфраструктурних проектів, на розвиток енергетики та стимулювання інновацій. За період 2007 – 2013 рр. Польща отримала з європейських фондів 68,7 млрд. євро [2].

Як і український ринок, польський є дуже диверсифікований за концентрацією споживачів. Міське населення у Польщі, як і в Україні, складає близько 60 % (в Україні – 65 %). Міські споживачі загалом мають значно вищу купівельну спроможність, ніж сільські жителі. Для розвитку міжнародної торгівлі та інвестицій важливим моментом є володіння місцевого населення іноземними мовами, яке у Польщі значно покращилося, особливо у великих містах, після вступу до ЄС.

За результатами 2012 р. динаміка зовнішнього товарообігу РП має тенденцію до зниження.

У результаті переваги рівня імпорту над експортом, спостерігається від’ємне сальдо торговельного балансу (-7 502,1 млн. євро).

В польському експорті за результатами  2012 року найбільша частка припадає на:

— машини та механічні устаткування, електричне обладнання (25,59%);

— автомашини, судна і повітряні апарати (18,34%);

— чорні метали та вироби з них (10,26%).

Натомість в імпорті, за результатами 2012 року, найбільша частка припадає на:

— машини та механічні устаткування, електричне обладнання (25,07%);

— автомашини, судна і повітряні апарати (10,47%),

— продукти хімічної промисловості (10,00 %).

За результатами 2012 року головним торговельним партнером Польщі є Німеччина, на яку припадає 26,21% польського експорту та 22,45% польського імпорту [9].

Виділимо причини особливого, стратегічного значення розвитку зовнішньоторговельних зв’язків з Польщею для України, Це безпосередня географічна близькість, наявність спільного кордону, тісні зв’язки протягом усього історичного розвитку; подібність за величиною території, чисельністю населення, мовною групою, ментальністю; схожі природно-географічні умови та ресурси; можливість і необхідність використання Україною європейського цивілізаційного підходу і досвіду Польщі в досягненні повного членства у Європейському Союзі.

Таблиця 3.1

Імпорт Польщі та країн-сусідів, млрд. дол., 2005-2012 рр.

Імпорт Польщі та країн-сусідів, млрд. дол., 2005-2012 рр.
Рік	Польща	Україна	Німеччина	Бєларусь	Чехія	Словаччина	Всього
2005	115	44	999	18	81	39	1296
2006	144	53	1158	24	96	49	1524
2007	185	72	1335	30	120	66	1808
2008	232	99	1517	42	142	81	2113
2009	170	56	1238	30	110	62	1666
2010	204	73	1389	37	127	70	1900
2011	238	99	1648	49	150	85	2269
2012	227	105	1572	49	144	83	2180

Імпорт Польщі та країн-сусідів, %, 2012 р.

За даними Міністерства економіки РП, за результатами 2010 р. обсяги взаємної торгівлі зменшились до 77,1 % від рівня аналогічного періоду 2009 року і склали 4 573,5 млн. дол. США, при імпорті в Україну – 3 429,8 млн. дол. США та українському експорті до РП –1 143,6 млн. дол. США.

Таблиця 3.2

Експорт Польщі, 2005-2012 рр.

Експорт Польщі, 1970-2012 рр.
Рік	Експорт, млрд. дол.	Доля в світовому експорті, %	Доля експорту у ВВП, %	Експорт на душу населення, доларів	Темп росту експорту,%
2005	113	0.87	37.2	2958	118.9
2006	138	0.92	40.4	3613	122.1
2007	173	0.99	40.7	4530	125.4
2008	211	1.06	39.9	5525	122
2009	170	1.07	39.4	4451	80.6
2010	198	1.04	42.1	5183	116.5
2011	232	1.03	45	6073	117.2
2012	229	1.01	46.7	5993	98.7

Згідно з даними польської статистики, від’ємне для України сальдо торговельного балансу склало 2 286,2 млн. дол. США.

За даними Державного комітету статистики України, за результатами 2011 р., у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року, обсяги взаємної торгівлі товарами знизились до 48,7% від рівня аналогічного періоду минулого року і склали 3 052,4 млн. дол. США, при імпорті в Україну – 1 962,2 млн. дол. США та експорті до РП – 1 090,2 млн. дол. США.

При зменшенні обсягів імпорту товарів з Польщі в Україну до 47,9 % від рівня 2010 року, обсяги експорту товарів з України зменшились до 50,2% від аналогічного минулорічного показника.

Таблиця 3.3

Товарообіг України та Польщі (2005-2012 рр.)

Рік	Польська статистика
	Імпорт в Україну млн. USD	Експорт в РП млн. USD	Взаємний товарообіг млн. USD
2005	1002,7	449,3	1452,0
2006	1180,5	491,6	1672,1
2007	1561,2	744,6	2305,8
2008	2031,1	1051,2	3083,3
2009	2588,2	1021,0	3609,2
2010	3 962,1	1 316,5	5 278,6
2011	5511,0	1 693,5	7 204,5
2012	6 443,0	2 347,5	8 790,6

За даними Міністерства економіки РП [16].

Зовнішня торгівля Польщі загалом повністю переорієнтована на ринки високо розвинутих країн, особливо за показником експорту. У 2012 р. частка цих країн в польському експорті товарів склала 82,3 %, відповідно на країни, що розвиваються, припадало 8,1 %, а на країни Центрально-Східної Європи – 9,6 %. З імпортом картина дещо інша: його частка з розвинутих країн склала 64,6 %, з країн, що розвиваються – 19,5 %, з країн Центрально-Східної Європи – 15,9%. Тобто Польща має стале позитивне сальдо з розвиненими країнами, і негативне – з іншими.

У 2003-му році Польща вийшла на шосте місце (після США, Китаю, Японії, Швейцарії, Росії) серед країн-імпортерів Євросоюзу. На країновому рівні це були такі держави як Німеччина, Італія та Франція. Крім сировинних товарів, частка яких є традиційно високою, перші позиції посів експорт автомобілів та запасних частин до них, побутових приладів, текстилю, меблів та будівельних матеріалів. Останнім часом почали користуватися попитом на європейському ринку також засоби програмування, вироблені в Польщі.

В структурі імпорту, як вже згадувалося, переважають технологічні товари та енергоносії, а основними партнерами виступають Німеччина, Росія, Італія. Зниження трансакційних витрат зумовлене вступом країни до ЄС і тут призвело до суттєвих змін. Станом на середину 2004 року постачання товарів тільки сільськогосподарської групи до Німеччини збільшилося на 36%, до Нідерландів на 50%, до Франції на 47%, до Італії – на 45%, Великобританії – на 38% і це при тому, що експорт «товарів продовольчої групи» є високо регламентованим в ЄС.

Аналіз динаміки товарного експорту та імпорту Польщі дозволяє зробити висновок про тенденцію до вирівнювання торговельного балансу. В 2012 р. порівняно з 2008 експорт товарів збільшився на 7 %, тоді як імпорт зменшився на 6 %, хоча загальне сальдо в 2012 р. залишалося негативним.

Для Польщі Україна виступає одним із найважливіших ринків збуту послуг: адже в експорті послуг Польщі Україні належить четверте (!) місце після Німеччини, Нідерландів і США, і до України продається 4,5 % усіх польських послуг. Перевага у торгівлі послугами з українського боку зафіксована лише в послугах залізничного транспорту, де Україна має позитивне сальдо. Найголовнішою статтею польського експорту послуг до України є подорожі, за якими Україна займає 2 місце після Німеччини з часткою майже 14 % в загальному експорті подорожей Польщі. Важливе місце займає продаж до України торгово-посередницьких послуг, де на експорт до України припадає 5,6 %. Це четверте місце після Німеччини, Нідерландів та Ірландії в польському експорті цих видів послуг.

4. Особливості іноземного інвестування у Польщі

Розвиток приватного підприємництва, поступове входження державних підприємств у ринкові відносини спричинились до формування ефективних виробництв, що випускають конкурентоспроможну продукцію на світових ринках. Особливу роль у виробництві високотехнологічної, експортно-орієнтованої продукції в Польщі відіграли іноземні інвестиції, обсяг яких на кінець 1999 р. перевищував $35 млрд. Більше як 60 % із них були спрямовані у будівництво, транспорт і зв’язок, машинобудування. Переважаюча кількість інвестицій надходила із високорозвинених країн: Німеччини, США і Франції.

У результаті здійснюваних реформ зростала роль приватного сектору. У 2012 р. його частка становила у ВВП 61,2 %, в зайнятих – 72,1 %, в інвестиційних видатках – 65,2 %, у проданій промисловій продукції – 70 %, в експорті – 83,6 %.

Серед країв Центральної і Східної Європи 38 обсягом залучених прямих іноземних, інвестицій безперечним лідером є Польща — 67,6 млрд дол. у період з 1991 по 2012 роки.

В Польщі існує 15 спеціальних економічних зон: в Мєльцу, Катовіцах, Сувалках, Валбжиху, Лодзі, Легніці, Стараховіцах, Камєнней Гуже, Тарнобжезі, Ольштині, Слупську, Костшині-Слубіцах, Жарновцю, Тчеві та в Кракові. Дві колишні зони (Ченстоховська та в Модліні коло Варшави) були ліквідовані, бо не знайшли інвесторів. До кінця 2000 року було видано 300 дозволів на ведення господарської діяльності в спеціальних економічних зонах.

Передбачається, що спеціальні економічні зони будуть діяти не менш як до 2017 p., тобто до закінчення дозволів, виданих на ведення діяльності на цих територіях.

Оцінимо вплив ПІІ на економіку Польщі. На жаль, невелика кількість спостережень (іноземні інвестиції реально стали надходити до Польщі тільки з 1991 р.) не дозволяє побудувати значимі багатофакторні регресійні моделі, які визначали б вплив іноземних інвестицій на польську економіку. Приплив ПП також стимулює і збільшення обсягів товарного імпорту Польщі. ПІІ приводять до сильнішого збільшення товарного імпорту, ніж експорту. У результаті сумарний вплив ПІІ на товарний баланс Польщі є негативний.

Негативний вплив ПІІ на торговельний баланс Польщі пов’язаний, насамперед, з тим, що ТНК, які діють у країні, при випуску продукції намагаються закуповувати комплектуючі й устаткування у своїх виробничих структурах за кордоном. Ця стратегія стимулює виробництво усередині ТНК, збільшуючи сукупні доходи корпорації.

На думку деяких експертів, польський ринок збуту відіграє помітну роль у підтримці економічної кон’юнктури в країнах ЄС, сприяючи зростанню виробництва і зайнятості, а також збільшенню припливу доходів у національні бюджети. При цьому 64% усіх залучених ПІІ, 68,3% експорту, 65,6% імпорту, 11,7 млрд дол. дефіциту торговельного балансу Польщі припадає на країни ЄС.

У результаті настільки негативного впливу на міжнародну конкурентоспроможність національних товарів ПП і зростання реального обмінного курсу в Польщі, починаючи з 1991 року, постійно спостерігався негативний торговельний баланс. Його сумарне сальдо з 1991 по 2004 роки склало -90,1 млрд дол. Для порівняння: з 1983 по 1990 року (до початку ринкових реформ і активного залучення в країну ПІІ) торговельний баланс Польщі постійно набував позитивних значень.

Наявність у Польщі активів, контрольованих іноземними інвесторами, призводить до відтоку капіталу з країни у зв’язку з вивезенням доходів від іноземних капіталовкладень. При цьому слід зазначити, що вивезення фінансових ресурсів з Польщі за цією статтею платіжного балансу також зумовлено і відтоком капіталу, пов’язаного з виплатою відсотків за портфельними інвестиціями, включаючи державні боргові зобов’язання.

Вищесказане дозволяє зробити висновок про те, що приплив іноземних інвестицій у Польщу не тільки не сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, а, навпаки, призводить до постійного відтоку з країни капіталів за поточними операціями.

Останнє десятиліття негативний баланс поточних операцій Польщі цілком фінансувався за рахунок припливу іноземного капіталу, завдяки чому Національний банк Польщі навіть заощадив значні валютні резерви (28,8 млрд дол. на кінець 2009 p.). Разом з тим така ситуація призводить до постійного збільшення заборгованості і зростаючої залежності національної економіки від припливу іноземного капіталу, що, в свою чергу, ставить стійкість фінансової системи Польщі в повну залежність від дій іноземних інвесторів [16, c. 48-49].

5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Польщі

Глобалізаційні процеси у світі все більше впливають на політику та економіку різних держав, а отже й рівень життя в усіх регіонах світу. І Україна, і Польща, перед якими подекуди постають різні завдання подальшого розвитку, змушені при цьому адекватно і своєчасно відповідати на дані виклики і спільно вирішувати ряд проблем у різних сферах діяльності.

У кінці 1991 р. у Польщі була прийнята програма реорганізації економіки, яка базувалася на швидкому переході до ринкової економіки: здійснення приватизації, зміцнення фінансової системи, рівності розвитку всіх форм власності, залучення іноземних інвестицій. Проте перебудова економіки проходила на фоні спаду життєвого рівня населення, у першу чергу серед робітників вугільної, металургійної та текстильної промисловості. Різко знизився рівень життя селян (на 30-40%). Це сталося тому, що власники дрібних селянських господарств раніше самі збували свою продукцію, однак за умов відсутності дефіциту продукції сільського господарства це стало неможливим.

І все ж, незважаючи на труднощі, Польща першою із країн Центральної Європи вийшла зі спаду. Зростання ВНП триває, близько 60% ВНП створюється у приватному секторі. У країні створено новий експортний комплекс, відбулася переорієнтація на ринки Західної Європи та Близького Сходу [17].

Серед чинників економічного зростання у другій половині 90-х років слід відзначити активізацію інвестиційної діяльності та зовнішньої торгівлі, пов’язану з економічним пожвавленням та сприятливою ситуацією на ринках розвинутих країн. Завдяки успіхам у ринкових перетвореннях господарства Польща однією з перших постсоціалістичних країн повинна до 2004 р. стати членом ЄС.

Приєднання Польщі до ЄС у 2004 році призвело до таких наслідків у соціально-економічній сфері, як зростання експорту та зменшення зовнішньоторговельного дефіциту, збільшення припливу прямих іноземних інвестицій, перш за все з країн Європейського Союзу, великих фінансових вливань в економіку країни з боку бюджету Європейського Союзу, покращення ситуації в основних галузях економіки країни, зокрема й найбільш проблемних – сільському господарстві й будівництві, збільшення кількості трудових мігрантів з Польщі до країн ЄС та притоку додаткових надходжень коштів від них в економіку країни. Усе це, у свою чергу, призвело до покращення макроекономічних показників країни та до підвищення життєвого рівня громадян Польщі, яке відобразилося в збільшенні реальних доходів населення та в суттєвому зменшенні безробіття. Покращення соціально-економічної ситуації країни відчули й громадяни Польщі, про що свідчать дані соціологічних опитувань – покращилось ставлення населення до членства Польщі в ЄС. Однак далеко не всі соціально-економічні проблеми, які стояли перед країною, були вирішені й навіть з’явилися деякі нові. Зокрема темпи зростання ВВП Польщі не можна назвати дуже високими, посилилась поляризація серед аграрних господарств за рівнем доходів, збільшення трудової міграції призвело до дефіциту робітників у медичній галузі [13].

Вищим політичним інтересом Польщі в НАТО є належне (інструментальне) використання членства в організації на благо тих цілей, які відповідають національним інтересам.

По-перше, участь в процесах прийняття рішень і спільне формування дій Альянсу, згідно з польською зовнішньою політикою і політикою безпеки, а також з метою зміцнення Альянсу як установи, що гарантує ефективне виконання завдань колективної оборони та консультації з державами-членами.

По-друге, країни-члени вносять в організацію свій матеріальний, політичний, військовий і інтелектуальний вклад, що посилює вищеназвані функції.

По-третє, це означає внутрішньодержавне виконання пристосувальних заходів таким чином, аби всередині нашої країни союзницька система Альянсу знаходила партнерів, що гарантуватимуть справне і безперешкодне виконання зобов’язань та, навпаки, будуть формулювати задачі і доводити до відома Альянсу польські очікування.

В удосконаленні структури виробництва, її модернізації і нарощенні обсягів виробництва важливу роль відіграють інвестиції, які цілеспрямовано скеровуються у пріоритетні сфери виробництва, зокрема, у промисловість та будівництво. В останні роки істотно зростають інвестиції у соціально-значущі сфери – комунальне обслуговування, освіту і охорону здоров’я. Відповідно до секторів власності, починаючи із 2000 р., структура інвестиційних видатків не зазнала істотних змін: дві третини із них – приватні, решта – порівну – це видатки державних та місцевих органів. Кошти із державного бюджету забезпечують більше половини видатків у країні на науку та науково-дослідні роботи. Проте загальна величина видатків на цю сферу є недостатньою, оскільки становить менше 1 % ВВП. Забезпечення високотехнологічного рівня виробництва та зростання його обсягів значною мірою здійснюється за рахунок інвестицій із високорозвинених країн. У 2012 р. обсяг накопичених іноземних інвестицій становив $161,4 млрд. (для порівняння — в Україні – $ 47 млрд.) [7, с. 2].

Висновки

Отже, важливу роль у економічному розвитку Польщі відіграють зовнішньоекономічні зв’язки, в т.ч. передусім зовнішня торгівля та прямі іноземні інвестиції.

До 1990 року зовнішні економічні зв’язки Польщі були орієнтовані на країни соціалістичного табору. На сучасному етапі основними зовнішньоекономічними партнерами Польщі стали країни Західної та Центральної Європи, країни Близького Сходу.

Країна експортує продукцію машинобудування, вугілля, мідь, срібло, продукцію легкої, харчової та фармацевтичної промисловості. Польща надає іншим країнам будівельні послуги.

У 2008 році – обороти польської зовнішньої торгівлі перший раз у історії перебільшили рівень 160 млрд. доларів США. Головне місце в цих оборотах займають країни ЄС, на які у 2008 році приходилося 117 млрд. доларів США, тобто 67,8% польського імпорту та 79% експорту. Основними торговельними партнерами у цій сфері були: Німеччина, Італія, Франція, Великобританія та Голландія, а з поза меж країн ЄС – Росія та Чехія.

Позитивним явищем є висока динаміка торговельних оборотів із східними країнами, а зокрема з Україною та Росією. Обороти з Україною й надалі динамічно зростали після вступу Польщі в ЄС, досягаючи рівня 3 млрд. доларів США.

На економічні перетворення у Польщі суттєвим чином впливають іноземні інвестиції. Таким чином Польща стала одним з найбільших у Європі ринків для іноземних інвесторів. Найважливішим іноземним інвестором в Польщі є інвестиційно-капітальні та виробничі групи з Франції, Голландії, США, Німеччини, Великобританії, Італії, Швеції, Данії та Японії. Ці інвестиції знаходяться практично в усіх секторах польської економіки (промисловість, торгівля, банки тощо), спричиняючись до модернізації та збільшення здібностей до розвитку, в т.ч. експортних можливостей, а також до введення нових, ефективніших методів організації і управління та створювання нових місць праці.

Успішному проведенню реформ у Польщі сприяла структура національного виробництва, зорієнтована на задоволення потреб внутрішнього ринку і менш залежна від негативних зовнішніх чинників, домінування приватного сектору у сільському господарстві, частково – у сфері послуг, будівництві, ремеслах тощо. За період реформ Польща не втратила свого промислового потенціалу, обсяг промислового виробництва зріс за 10 років майже у 2,5 раза.

Процес економічних реформ супроводжувався політичними змінами, розвитком громадянського суспільства, залученням робітничих рад до управління державними підприємствами, зокрема, щодо впровадження справедливого розподілу виробленого продукту.

Республіка Польща виступає стратегічно важливим в економічному відношенні партнером України у торгівлі товарами і послугами, а також в усіх інших формах міжнародних економічних відносин. У політичному розумінні на Польщу покладаються особливі надії як на дієвого симпатика процесів української інтеграції в європейське співтовариство. Потенціал взаємної торгівлі Польщею використовується значно ефективніше, ніж Україною, через що сформувалася помітна асиметрія у торговельно-економічних зв’язках. Необхідно вирішити питання достовірності даних зовнішньоторговельної статистики, позаяк існують величезні відмінності у величинах експорту-імпорту з обох боків кордону.

Список використаної літератури

1. Андрушків Б. Україна і Польща- економічні аспекти співпраці [Текст] / Б. Андрушків, Я. Бакушевич // Економіка України. — 2005. — № 11. — С. 82-85
2. Білан Ю. Похідні змінні як показники економічного спаду в Польщі та Україні [Текст] / Ю. Білан, Я. Газда, Б. Годжішевський // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 3. — С. 331-339
3. Білан Ю. Похідні змінні як показники економічного спаду в Польщі та Україні [Текст] / Ю. Білан, Я. Газда, Б. Годжішевський // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 3. — С. 331-339
4. Вельфе В. Економічна політика і сучасні кризи в Польщі [Текст] / В. Вельфе // Економіка України. — 2010. — № 4. — С. 30-36
5. Возняк, М. Економічні випробування Польщі у контексті глобалізації та регіоналізації / Міхал Возняк // Журнал європейської економіки. — 2007. — № 1. — С. 28-49
6. Горобець О. Посол Європи: Ключковські // Міжнародний туризм. — 2005. — № 5. — С. 14 – 15
7. Гуріна Г.С., Луцький М.Г., Мостенська Т.Л., Новак В.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності.- Підручник..- К.: Сузір’я, 2007.- 425с.
8. Довганюк І. Адаптація Польщі до економічного простору ЄС як досвід для України / І. Довганюк // Проблеми науки – 2009. – № 12 – С. 48-56.
9. Євроатлантична інтеграція: досвід Польщі і України: Освітній пакет. — К., 2010. — 238 с.
10. Киридон А. Україна — Польща: сучасний стан і перспективи узгодження зовнішньополітичних орієнтирів / Алла Киридон // Історія України. — 2012. — № 13-14. — С. 3-9
11. Киридон А. Україна — Республіка Польща: етапи, реалії та перспективи відносин / А. Киридон // Зовнішні справи. — 2013. — № 11. — С. 18-21
12. Киридон А. Україна — Республіка Польща: етапи, реалії та перспективи відносин / А. Киридон // Зовнішні справи. — 2013. — № 12. — С. 36-39
13. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. — К. : Знання , 2009. — 405, с.
14. Країни світу. Європа. — Харків : Фоліо, 2006. — 317, с.
15. Малко Ромко. Де нас нема (Лемківські Бескиди) // Міжнародний туризм. — 2007. — № 6. — С. 64-67
16. Олексюк Б. Економічні реформи як ключ до успіху. Досвід Польщі [Електронний ресурс]. / Б. Олексюк – Режим доступу: http://ukrslovo.org.ua/svit/susidy/ekonomichni-reformy-yak-klyuch-do-uspichu-dosvid-polschi.html.
17. Савицька, С. Трансформація економічної системи Польщі / Світлана Савицька // Журнал європейської економіки. — 2008. — № 4. — С. 473-478
18. Сковронська-Лучинська А. Рух назустріч: Польща. (Підбірка статей) // Міжнародний туризм. — 2002. — № 6. — С. 6-21
19. Снігир О. Зовнішня політика Польщі як перспективи українсько-польського стратегічного партнерства [Текст] / Олена Валентинівна Снігир // Стратегічні пріоритети. — 2011. — № 1. — С. 128-133
20. Солонінко К. С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. — К. : Кондор, 2010. — 380, с.
21. Стоєцький, Сергій. Торговельно-економічне співробітництво України з Польшею після приєднання Польщі до ЄС / Сергій Стоєцький // Політичний менеджмент. — 2007. — № 4. — С. 93-102
22. Туристично-краєзнавчі дослідження: збірник наук. статей. — К., 2005 — Вип. 6. — 2005. — 473, с.
23. Юрчишин В. Огляд економіки Польщі: позитивний вихід з кризи (і окремі уроки для України) // Огляд економіки Польщі: Лютий, 2010, Центр Разумкова. – С. 1–8.
24. Яхно Т. П. Доцільність зміцнення економічних інтеграційних зв’язків України і Республіки Польща [Текст] / Т. П. Яхно, О. В. Килин // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 7. — С. 66-72
25. http://ukrexport.gov.ua/ukr/tovaroobig_z_ukr/?country=pol
26. Poland Balance of Trade. – Electronic resource. – Access mode: http://www.tradingeconomics.com/poland/balance-of-trade%5D
27. Yearbook of foreign trade statistics of Poland, 2012. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.stat.gov.pl/cps/rde/xbcr/gus/SY_yearbook_of_foreign_trade_statistics_2012.pdf