Вступ

Стратегією економічного і соціального розвитку України передбачається глибока модернізація економіки, підвищення її конкурентоздатності на основі інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання. Якісно новий стан економічних відносин може бути забезпечено лише засобами інноваційного потенціалу господарюючих суб’єктів при підтримці та регулюванню з боку держави.

Актуальність теми. Детальний аналіз темпів росту економік окремих регіонів України констатує відсутність однозначних тенденцій інноваційного розвитку, а також інноваційної складової відтворення капіталу і, як наслідок, деформації регіональної структури виробництва та торгівлі.

Складність та важливість такого явища як внутрішня торгівля, вимагає розробки науково-обґрунтованих підходів до можливостей удосконалення внутрішньої торгівлі в Житомирській області.

Головне завдання перед розвитком цього краю та збільшенням внутрішньої торгівлі – необхідно забезпечити стимулювання споживчого попиту на послуги з урахуванням рівня доходів незахищених верств населення, а також створення мережі об’єктів служби побуту підвищеної комфортності для обслуговування населення з високим рівнем забезпеченості, що задовольнить потреби області у різноманітних послугах і забезпечить поповнення місцевих бюджетів.

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку Житомирської області

1.1. Характеристика та основні функції торгівлі, її роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил регіонів

На сучасному етапі розвитку держави передбачається функціонування торгівлі на основі наступних принципів:

— організаційно-господарська незалежність;

— відкритість (доступність торговельних послуг для всіх категорій споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів, запобігання дискримінації покупців);

— цивілізованість (високий рівень торговельного обслуговування);

— самоокупність (повернення суб’єктами господарювання витрат у процесі торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансової неплатоспроможності підприємств);

— конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;

— урегульованість (відповідне реагування торговельної сфери на вплив координуючих і корегуючих зовнішніх факторів через систему правових, науково-технічних, інвестиційних, соціально-політичних та інших механізмів державного регулювання);

— контрольованість – попередження і профілактика порушень та зловживань.

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні. Торгівля інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживачів є ще невідомими. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовлений рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку , і на споживання людей – з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в більш повному задоволені потреб [10, c. 176].

Розглядаючи торгівлю, необхідно зосередитись на основних її формах: оптовій та роздрібній. Згідно з визначенням вітчизняних учених „оптова торгівля забезпечує рух товарів від виробника до спеціальних торгових посередників, які, у свою чергу, забезпечують рух товарів до безпосередніх реалізаторів товарів населенню. Роздрібна торгівля забезпечує рух товарів із сфери обігу у сферу споживання” [10, с. 177]. Національний стандарт України „Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять” зазначає, що торгівля оптова – це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продажу товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов’язаних з цим послуг; у свою чергу, торгівля роздрібна визначена як вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг [1, c. 19].

Згідно з словником сучасної економічної теорії Макміллана, оптова торгівля (wholesale) визначена як „проміжна стадія у ланцюзі розподілу товарів. Оптові торгівці спеціалізуються на придбанні товарів у товаровиробників, і перепродажу їх роздрібним торговцям”.

Водночас у цьому ж джерелі роздрібну торгівлю (retail) визначено як „останню ланку у ланцюзі розподілу від виробника до споживача. Джерело товарів і послуг, що придбаваються споживачем”. Сучасні підприємства торгівлі, які є аналогами зарубіжних оптово-роздрібних форматів, при реалізації продукції не виокремлюють реалізацію кінцевим споживачам. Для них оптовою вважається партія товару, що була реалізована в достатній кількості одиниць, визначених для оптових партій таким підприємством-реалізатором.

Фактично, партія товару, кількістю 1 000 одиниць, може для торговельного підприємства вважатися оптовою, навіть у разі її продажу кінцевому споживачу – фізичній особі. Тобто фактично, в Україні відбулася підміна економічної сутності оптової та роздрібної торгівлі. Підтвердженням цієї тези є ототожнення деякими вченими понять роздрібного товарообороту та дрібного опту, що, на нашу думку, є неправильним [8, с. 133].

Врегулюванням окреслених проблем може бути прийняття основного визначального документа, який би регулював базові правовідносини в сфері товарного обігу. На жаль, урядовці не визначились, у якій формі буде існувати такий документ – Закон України „Про внутрішню торгівлю” або Торговельний кодекс. Ми схиляємось до думки тих авторів, які стверджують про неефективність прийняття Торговельного кодексу. Так, велика кількість положень, що регулюють сферу торгівлі, вже знайшла своє відображення в багатьох нормативних і підзаконних актах, у цивільному, адміністративному та господарському законодавствах, а тому прийняття Торговельного кодексу спричинить видання в нових редакціях Цивільного та Господарського кодексів. Крім того, правові та економічні відносини, що виникають у сфері роздрібної торгівлі, відзначаються надзвичайною мобільністю, а тому практично не можна в таких умовах впровадити сталий механізм регулювання у сфері, де відносини між учасниками змінюються швидше, ніж у будь-якому іншому виді економічної діяльності. Також існують деякі специфічні аспекти торгової діяльності (реалізація лікеро-горілчаної та тютюнової продукції), які не можна регулювати уніфіковано. Водночас, закон „Про внутрішню торгівлю”, який покликаний дати основні визначення суб’єктів та об’єктів роздрібної торгівлі, закласти правові основи господарських зв’язків торгівлі з іншими сферами економіки, державного регулювання та контролю в торгівлі тощо з 2000 року, на жаль, поки що перебуває на стадії розробки.

Торгівля товарами народного споживання, продуктами харчування пов’язана із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як працює торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних реформ. Це пояснюється тим, що турбота про конкретну людину, її потреби – це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави. У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім’ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає і на організацію побуту населення, і на рівень зайнятості жінки в сім’ї, і на наявність позаробочого часу, і, в кінцевому підсумку, багато в чому на збереження здоров’я людей.

Торгівля — вид економічної діяльності у сфері товарного обігу, пов’язаний з доведенням товарів від виробників до споживачів, купівлею-продажем товарів, наданням у процесі цього послуг.

Внутрішня торгівля – торгівля на внутрішньому ринку країни товарами вітчизняного виробництва або імпортованими.

Торгівля включає такі види: роздрібну торгівлю, оптову торгівлю, а також ресторанне господарство. Різновидом роздрібної торгівлі є дрібнороздрібна торгівля.

Роздрібна торгівля забезпечує доведення споживчих товарів від

виробників та оптовиків до кінцевих споживачів для задоволення їх попиту і здійснюється через власні або орендовані об’єкти стаціонарної роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля здійснюється у магазинах і через різні види

позамагазинних торговельних об’єктів, які у сукупності становлять роздрібну торговельну мережу.

Торгівля у магазинах – основна форма здійснення роздрібної торгівлі.

Магазин – це стаціонарний торговельний об’єкт у роздрібній торгівлі, в якому здійснюється продаж товарів кінцевим споживачам і надання їм послуг.

Позамагазинна торгівля – форма здійснення роздрібної торгівлі через позамагазинні об’єкти, які залежно від ступеня сталості їх місцезнаходження поділяються на: стаціонарні – ринки (організовані); напівстаціонарні – павільйони, кіоски, торгові автомати; пересувні – розвізні (вагонолавки, суднолавки, автолавки, автоцистерни тощо), розносні (лотки, корзини, столики тощо), переносні (палатки); дистанційні – за допомогою пошти, Інтернету та іншої комп’ютерної і телекомунікаційної техніки та відповідної технології здійснення продажу товарів.

Дрібнороздрібна торгівля здійснюється через дрібно роздрібну торговельну мережу, яка складається з напівстаціонарних і пересувних об’єктів (торговий автомат, павільйон, палатка, кіоск, лоток тощо).

Оптова торгівля забезпечує доведення скомплектованих партій товарів від виробників до оптових покупців та сприяє найбільш повному задоволенню їх попиту на товари та послуги[2, c. 48-49].

1.2. Обґрунтування та визначення пріоритетів економічного розвитку області

З 2004 до 2007 року в області спостерігалась стійка тенденція до зростання валової доданої вартості (у фактичних цінах) в середньому на 22%, що обумовлено високими темпами зростання обсягів виробництва товарів, робіт, послуг та рівня заробітної плати.

За попередніми розрахунками у 2008 році валова додана вартість у фактичних цінах склала 10508 млн. грн., що більше попереднього року на 2,2%, а у порівняних цінах зросла на 0,5%.

Зважаючи на ситуацію, яка склалась на ринку фінансово-кредитних послуг та погіршення господарської діяльності ряду підприємств, у 2009 році цей показник за попередніми даними складатиме 92% до рівня 2008 року.

Таке скорочення валової доданої вартості у 2009 році пояснюється спадом промислового виробництва в області на 21,4%, в тому числі у переробній галузі – 21%, у добувній – 22%. Найбільший спад виробництва зафіксовано у машинобудуванні (-45,4%) та целюлозно-паперовому виробництві (-32,8%). Також на 28,2% скоротилися вантажні перевезення. На 33,1% зменшилися обсяги будівельно-монтажних робіт.

До кінця 2010 року прогнозується зростання обсягу промислового виробництва на рівні 2,9%, будівельно-монтажних робіт – на 19% та обороту роздрібної торгівлі – на 5,5%.

Як наслідок, це адекватно вплине на формування обсягу валової доданої вартості, збільшення якої у 2011 році у фактичних цінах очікується на 1230 млн. грн. або на 11,9% до очікуваного в 2010 році. Прогнозний темп росту валової доданої вартості у порівняних цінах у 2011 році становитиме 103,8% проти 102,5% у 2010 році

Структура валової доданої вартості у 2011 році суттєво не зміниться. Питома вага промисловості залишиться на рівні 25%, сільського господарства – 18%, послуг – 57%.

Темп росту промислової продукції за січень-квітень 2010 року до відповідного періоду минулого року склав 106,7 %.

Найбільший приріст виробництва досягнуто у машинобудуванні – на 24,8%, металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – на 21,5%, виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – на 18,4%, в обробленні деревини та виробництві виробів з неї – на 15,8%.

Поряд з позитивними результатами у переробній промисловості добувна галузь за січень-квітень зменшила обсяги виробництва до попереднього року на 11,4%[5, c. 158].

Основними причинами спаду у добувній промисловості за 4 місяці 2010 року стало зниження попиту на продукцію, зокрема, щебінь та вироби з природного каменю для будівельної індустрії. На 28,2% зменшені обсяги виробництва ільменітового концентрату на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.

Спад виробництва в галузі супроводжувався скороченням чисельності працівників, зростанням заборгованості по виплаті заробітної плати та іншими негативними чинниками.

За січень-квітень 2010 року промисловими підприємствами області реалізовано продукції споживачам та надано послуг на суму 3,3 мільярдів гривень. Обсяги реалізованої промислової продукції на одну особу за цей період становлять 2543,1 грн., що на 25,4% більше відповідного періоду попереднього року.

Промисловість має достатні резерви для досягнення більш високих показників розвитку у 2011 році.

Насамперед, за рахунок збільшення обсягів виробництва у добувній промисловості. Так, потенціал щебеневих заводів дозволяє збільшити виробництво продукції проти попереднього року на 2,5 млн. тонн нерудних матеріалів, але для цього потрібно, щоб автомобільні дороги на території області будувались з щебеню виробленого в області, промислові та соціального призначення об’єкти використовували матеріали із природного каменю видобутого в області і, зрозуміло, збільшувати обсяги експорту даної продукції, адже це не тільки робочі місця, але і надходження до місцевих бюджетів.

Стабілізація та зростання темпів виробництва у добувній галузі у 2011 році планується головним чином за рахунок діяльності підприємств-виробників щебеневої продукції.

Забезпечити функціонування наявних діючих потужностей з видобутку та переробки природного каменю на рівні 2010 року передбачається шляхом збільшення частки експорту в обсягах реалізації продукції.

Фінансова криза, яка розпочалася наприкінці 2008 року призвела до різких негативних економічних змін. Прибутки підприємств та організацій області у 2009 році скоротились на 20%, а збитки зросли майже на 26% і досягли 1182,9 млн.грн. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування був негативним і становив 395,1 млн. грн. збитку.

Протягом 2009 року погіршились розрахунки між підприємствами області. Кредиторська заборгованість у порівнянні з попереднім роком зросла майже в 1,7 раза і становила 853,5 млн. грн. (у тому числі прострочена зросла у 4,7 раза або на 43,6 млн. грн.). Дебіторська заборгованість також зросла на 24,5% (у т.ч. прострочена збільшилась в 1,9 раза) і становила 212,2 млн. грн.

У січні-березні 2010 року фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування у господарському комплексі дещо покращився. Сума прибутку, без врахування банків, малих підприємств та бюджетних установ склала 233,1 млн. грн., збитку – 212,6 млн. грн. Порівняно з відповідним періодом минулого року загальний фінансовий результат покращився і становив 20,5 млн.грн., що на 14,4 млн.грн. або у 3,3 раза більше.

Покращенню стану зовнішньої торгівлі підприємств області сприятимуть поліпшення світової кон’юнктури ринку, відновлення попиту на світових ринках, укладання нових контрактів підприємствами області на експорт продукції.

У 2010 та 2011 роках подальше зростання експорту в області забезпечуватимуть підприємства деревообробної, добувної, каменеобробної, легкої, фарфоро-фаянсової, машинобудівної, харчової галузей. Товарна структура імпорту практично не зазнає змін та буде повністю залежати від поступального технологічного розвитку промисловості та забезпечення споживчого попиту на окремі види продукції. В область будуть імпортуватися машини і обладнання, текстиль та вироби з текстилю, полімерні матеріали, пластмаси та каучук[3, c. 14-15].

Основними напрямками діяльності у розвитку експорту є:

— проведення в області зустрічей з представниками Посольств іноземних країн, акредитованих в Україні, офіційних і бізнес-делегацій;

— організація ділових візитів делегацій області за кордон;

— активізація співпраці з Торговельно-економічними місіями у складі Посольств України за кордоном;

— надання інформаційної підтримки підприємствам-експортерам області;

— ініціювання та організаційне забезпечення проведення бізнес-місій за участю іноземних та вітчизняних представників бізнесу;

— сприяння участі підприємств області у міжнародних та загальнонаціональних виставково-ярмаркових заходах.

Отже, очікуваними результатами соціально-економічного розвитку області буде:

— забезпечення стабільного розвитку існуючих та налагодження нових зв’язків між підприємствами області та державами близького і далекого зарубіжжя;

— збільшення експорту продукції підприємств області у 2010 році на 2,7%, імпорту на 1,0%, у 2011 році збільшення експорту на 8,5% та зменшення імпорту на 5,5%.

Виявлення головних факторів дозволяє уточнити об’єктивні критерії територіальної організації торгівлі, зокрема:

— збалансованість торгівлі з іншими структурними утвореннями регіональної економіки, підтримання певних територіальних та видових пропорцій між окремими ланками торгівлі;

— комплексність торгівлі на регіональному рівні, рівні окремих територіально-адміністративних одиниць;

— ієрархічність територіальної організації торгівлі;

— оптимальність розмірів об’єктів торгівлі в залежності від людності та адміністративно господарського значення населеного пункту;

— відповідність можливостей об’єктів торгівлі у забезпеченні населення необхідними матеріальними благами[3, c. 145].

Розділ 2. Аналіз розвитку внутрішньої торгівлі Житомирської області

2.1. Основні тенденції внутрішньої торгівлі Житомирської області

Велика кількість та різноманітність факторів територіальної організації торгівлі, обумовлюють необхідність їх класифікації. При класифікації треба враховувати те, що фактори територіальної організації торгівлі діють об’єктивно, породжуються різними законами, є не однотипними та мають регіональні відмінності. Зокрема, фактори територіальної організації торгівлі можна класифікувати за наступними ознаками: за місцем в соціально-економічній ієрархії (мегаекономічні, макроекономічні, мікроекономічні, мезоекономічні, наноекономічні), в територіальному аспекті (регіональні, точкові, локальні), за способом дії (мережеві, соціальні, середовищні), за характером впливу (прямі, непрямі), за походженням та соціально-економічним змістом (історичні, економічні, демографічні, соціальні, містобудівні, природно-кліматичні, інші), за способом вимірювання («м’які», «жорсткі»).

У січні-жовтні 2010 року обсяг обороту роздрібної торгівлі у діючих цінах, з урахуванням діяльності ринків та фізичних осіб, порівняно з відповідним періодом 2009 року збільшився на 1472,6 млн.грн. або на 19,3 % і склав 9086,9 млн.грн. порівняльних цінах він збільшився на 5,8 %.

Роздрібний товарооборот в діючих цінах, включаючи ресторанне господарство, по вибірковому колу підприємств (юридичних осіб) за січень-жовтень збільшився на 627,3 млн. грн., порівняно з відповідним періодом минулого року або на 18,5 % і склав 4009,6 млн. грн. У порівняльних цінах він збільшився на 4,8%.

Ринки відіграють важливу роль у створенні сприятливих умов для розвитку дрібного бізнесу, відповідного вирішення питання зайнятості населення, а також надання широкого спектру торговельних та платних послуг споживачам.

Ринкова торгівля набула статусу невід'ємної і досить вагомої складової товарного процесу. У ході реалізації державної політики, направленої на розвиток і вдосконалення торгової діяльності на риках і внутрішній торгівлі в цілому, розвинулася і посилюється далі конкуренція, яка об'єктивно примушує ринки диверсифікувати свою діяльність: розширювати функції, перебудовувати структуру і організацію торгівлі, оновлювати матеріально-технічну базу на основі досягнень науково-технічного прогресу та активізації інвестиційної діяльності [1, c. 21-22].

В області за станом на 1 січня 2010 року продаж споживчих товарів здійснювали 63 ринки продажу продовольчих, непродовольчих та змішаних товарів, з них 26 належать системі споживчої кооперації.

За спеціалізацією домінують змішані ринки — 48 або 76,2 % із загалу; крім цього функціонують 2 (3,2%) продовольчі і 13 — (20,6%) непродовольчих ринків. Із непродовольчих ринків найбільшу частку займають промислові (речові) ринки — 7 (53,8%).

За регіональною ознакою найбільша кількість ринків розташована в м. Житомирі — 10. Наступними в рейтингу за кількісною ознакою, а саме по 6 ринків, є міста Бердичів, Нов.-Волинський і Баранівський район, по 3 ринки в м. Коростені і в Андрушівському, Вол.-Волинському, Чуднівському районах. По 2 ринки в Коростишівському, Попільнянському, Романівському, Ружинському, Черняхівському районах та по 1 в м. Малині і в Брусилівському, Ємільчинському, Житомирському, Лугинському, Любарському, Малинському, Народицькому, Нов.-Волинському, Овруцькому, Олевському, Радомишльському, Червоноармійському районах. Відсутні ринки в Бердичівському та Коростенському районах.

Загальна площа офіційно діючих ринків області становить 568,1тис.кв.м., з якої 80% відведено під торгівлю. На ринках області усіх форм власності нараховується 23 165 торгових місць із них 15 630 (67,5%) на ринках споживчої кооперації.

2.2. Розвиток споживчого ринку Житомирської області

Внутрішня торгівля є однією з галузей економіки, яка найбільш динамічно розвивається.

Тільки за чотири останніх роки загальний обсяг продажу споживчих товарів населенню області зріс з 1407,4 млн. грн. у 2002 році до 4654,9 млн. грн. у 2006 році. За 2006 рік обсяг обороту роздрібної торгівлі, з урахуванням діяльності ринків та фізичних осіб, зріс у порівнянні з 2005 роком на 22,2%. У I півріччі 2007 року він склав 2756,8 млн. грн., що у порівняльних цінах більше аналогічного періоду минулого року на 27,3%. За показником приросту обсягів обороту роздрібної торгівлі на одну особу область посідає 16 місце по Україні.

Таблиця 2.1. Показники розвитку споживчого ринку Житомирської області

Показники	Одиниця виміру	2009 рік звіт	2010 рік очік. вик.	2011 рік прогноз	2011 рік прогноз у % до очік. вик. 2010 року
Обсяги обороту роздрібної торгівлі (з урахуванням товарообороту як юридичних, так і фізичних осіб – підприємців)	млн. грн.	9399,5	10809,4	12474	115,4
Обсяг обороту роздрібної торгівлі на одну особу	грн.	7286,4	8431,7	9796,6	116,2
Темп зростання (зниження) обороту роздрібної торгівлі (з урахуванням товарообороту як юридичних, так і фізичних осіб) у порівняльних цінах	%	84,4	105,5	106,1	Х
Обсяги реалізованих послуг	млн. грн.	2453,9	2561,8	2689,9	105
Темп зростання (зниження) обсягу реалізованих послуг	%	98,1	104,4	105	Х

Оборот ресторанного господарства з урахуванням діяльності фізичних осіб-підприємців збільшився у 2006 році на 5,0% і склав 211,2 млн. грн., за I півріччя 2007 року – на 3,4% .

Інфраструктура галузі роздрібної торгівлі складається з 12 тисяч об’єктів (магазинів, кіосків), в тому числі 2,4 тис. підприємств, або 20% від загальної кількості, належать юридичним особам та 9,6 тис. підприємств, або 80%, – фізичним особам. За формами власності мережа підприємств роздрібної торгівлі поділяється: приватна – 96,4%, державна – 0,8%, комунальна – 2,8%[8, c. 134-135].

Упродовж останніх років спостерігається тенденція розширення мережі підприємств торгівлі та ресторанного господарства, особливо за рахунок фізичних осіб-підприємців, створюються нові робочі місця. У сфері торгівлі відкриваються сучасні магазини, що відповідають європейським стандартам, з широким асортиментом товарів, новітніми технологіями, якістю обслуговування. Успішно працюють супермаркети ,,Фуршет”, ,,Еко”, ,,Квартал”, ,,Бумі”, а також магазини з реалізації складної-побутової техніки, а саме: ,,Технополіс”, ,,Електроніка”, ,,Ельдорадо”, ,,Макс-Електронікс” та інші.

Досить розгалужена мережа закладів ресторанного господарства області, яка налічує 1,5 тис. одиниць, в тому числі: 50% об’єктів належать юридичним особам та 50% – фізичним особам.

Створення конкурентного середовища у торговельній сфері позначилось на стані торгової мережі та мережі ресторанного господарства юридичних осіб. Ринкові відносини змушують підприємства, які не витримують впливу їх умов, припинити діяльність. Натомість, в більшості випадків, на базі їх роздрібної мережі розвивають торгову діяльність приватні підприємці.

Важливу роль у створенні сприятливих умов для розвитку дрібного бізнесу, відповідного вирішення питання зайнятості населення, а також надання широкого спектру торговельних та платних послуг споживачам відіграють ринки.

На сьогодні в області функціонує 71 ринок, з яких 53 (74,6%) – відносяться до приватної форми власності і 18 (25,4%) – знаходяться у комунальній власності. Із загальної кількості приватних ринків 30 або 56,7% належать системі споживчої кооперації.

Значна увага приділяється перетворенню ринків у сучасні торговельні комплекси, з цією метою проводиться певна робота щодо реалізації заходів, спрямованих на розширення їх інфраструктури, реконструкцію та впорядкування територій, на яких вони розташовані, збільшення надходжень до місцевих бюджетів від ринкового збору. Затверджена ,,Програма модернізації кооперативних ринків по Житомирській облспоживспілці на 2006-2010 роки”. У цілому в області проведено реконструкцію та технічне переоснащення більше 30 ринків усіх форм власності. За останні роки сума щорічних інвестицій, направлених на розвиток матеріально-технічної бази, нове будівництво та придбання основних засобів, складала майже по 6,5 млн.грн., що в 2,1-2,7 рази перевищує суми попередніх років.

Побутове обслуговування населення в області зароджувалося з окремих дрібних майстерень, цирулень, до послуг яких зверталося більш заможне населення. Ці об’єкти були приватними, надавали в основному по одному виду послуг, наприклад, пошиття одягу, ремонт взуття, перукарські послуги тощо, переважала в основному ручна праця. Поступово збільшувалася кількість об’єктів, впроваджувалися нові види послуг, при виконанні робіт застосовувалися різні механізми та пристрої.

З часом окремі виконавці послуг об’єднувалися, утворювали підприємства, які змінили форму власності і стали багатогалузевими.

На початку 70 років минулого століття в області була створена потужна сфера, до складу якої входили спеціалізовані підприємства – фабрики з індивідуального пошиття та ремонту одягу, індивідуального пошиття та ремонту взуття, ремонту та в’язання трикотажних виробів, виготовлення та ремонту меблів, хімчистки та фарбування одягу, банно-пральні комбінати, багатогалузеві підприємства – це міськпобуткомбінати і райпобуткомбінати з розгалуженою системою підрозділів, які надавали по 20 і більше видів послуг, а також облпобутрембудтрест, до складу якого входило 15 міжрайонних дільниць з надання послуг по ремонту та будівництву житла за індивідуальними замовленнями.

На початку 90 років ХХ століття розпочалося роздержавлення та приватизація підприємств сфери побуту, під час якої припинили діяльність нерентабельні та збиткові підприємства. Це вплинуло на загальну кількість діючих об’єктів у галузі, що складала 1945 підприємств та їх структурних підрозділів на 01.01.1991р., 1217 на 01.01.94р., 1036 на 01.01.95р.

Найбільш постраждали об’єкти з надання санітарно-гігієнічних видів послуг лазень, пралень та хімічної чистки одягу.

Відбулися зміни форм власності підприємств галузі. Для порівняння: в 1995 році із 794 об’єктів-юридичних осіб – 477 підприємств колективної власності, 9 приватної, 308 державної, що складало відповідно 60,1%, 1,1% та 38,8%. На сьогодні у сфері побуту здійснюють діяльність понад 2000 суб’єктів господарювання усіх форм власності, серед них лише 1,5% державних та комунальних, а 68% від загальної кількості суб’єктів складають приватні підприємці і 30,5% – колективні підприємства.

Упродовж останніх років розпочинають діяльність нові підрозділи з надання побутових послуг у системі споживчої кооперації. На вільних торговельних площах районних споживчих товариств працюють понад 120 підрозділів з надання платних послуг, а саме: майстерні з ремонту взуття, одягу, складної побутової техніки, виготовлення ключів, обробки деревини, пункти технічного обслуговування транспортних засобів громадян, надання ритуальних послуг, ксерокопіювання, приймання одягу в хімчистку, перукарні, тощо.

Найбільш швидкими темпами сфера побутового обслуговування населення розвивається в обласному центрі та містах обласного підпорядкування. В даних населених пунктах в основному збережена та розширюється мережа побутових підприємств усіх форм власності, впроваджуються нові види побутових послуг, а саме: оздоровчі комплекси, косметичні послуги, послуги з погодинного прокату у спеціальних приміщеннях для аматорської гри гральних програм, комп’ютерів, послуг з ремонту та обслуговування комп’ютерної техніки та ін. Відкриваються також підприємства з надання побутових послуг, обладнані за європейським стилем, в основному це салони-перукарні.

В районних центрах, в ряді сіл та селищ області розширюється мережа підприємств з надання перукарських послуг, ритуальних, ремонту взуття, виготовлення ксерокопій, технічного обслуговування та ремонту автотранспорту громадян, переробки сільськогосподарської продукції, транспортні послуги з перевезення вантажів, послуги з газифікації, електрифікації та інші.

З метою подальшого розвитку сфери побутового обслуговування населення області, в тому числі у сільській місцевості, підвищення якості надання побутових послуг головою обласної державної адміністрації прийнято розпорядження від 02.07.07 № 240 ,,Про заходи щодо розвитку сфери побутового обслуговування населення в області на 2007-2010 роки”.

Розділ 3.Перспективи розвитку внутрішньої торгівлі в Житомирській області

3.1. Основні фактори розвитку внутрішньої торгівлі в Житомирській області

Враховуючи, те що торгівлю можна розглядати як сферу економіки та як вид економічної діяльності, вважаємо, що фактори територіальної організації торгівлі слід досліджувати в двох контекстах: фактори економіки та фактори економічної діяльності.

Перша група факторів включає фактори, що впливають на розвиток економіки, інтеграційні процеси, об’єм та структуру виробництва, зайнятість населення та його дохід, потребу в матеріальних благах, якість життя. До другої групи факторів належать фактори, які витікають з внутрішньої сутності торгівлі, змістом задач та визначені її функціями, процесами, в тому числі характером торгово-технічних операцій, особливістю праці та його привабливістю.

В умовах глобалізація економічної, соціальної та політичної діяльності на розвиток торгівлі впливають не лише фактори внутрішнього середовища, але й широке коло зовнішніх чинників. Зокрема, культура, мова, часовий пояс, політичні умови, економічна стабільність, грошова система, націоналізм, господарське право, податкова система, методи господарювання, методи торгівлі, ризики. Вагоме місце серед них займають глобальні соціально-економічні чинники, які набирають все більше сили. Отже, фактори територіальної організації торгівлі за походженням доцільно поділяють на внутрішні та зовнішні.

Сучасний стан цивілізаційного розвитку призводить до нового порядку в територіальній організації торгівлі. Механізми глобалізації викликають зростання концентрації торгівлі в окремих регіонах. Це обумовлює формування регіональних метрополій і перефірій, певному відособленню та утвердженню зверхності окремих країн. В результаті дії глобальних ринкових механізмів виникають депресивні і високо розвинуті країни і регіони, що обумовлюється різним рівнем адаптації до нових умов.

У територіальному аспекті торгівля країни є сукупністю торгівельних об’єктів окремих територіальних одиниць. Мережа об’єктів торгівлі в межах області, району, міста чи села в свою чергу, — це складна поліструктурна система з внутрішніми зв’язками між елементами та відповідно функціонально-просторовою організацією. Ця система розвивається під впливом певних факторів.

Негативний вплив фінансово-економічної кризи призвів до суттєвого уповільнення розвитку споживчого ринку у 2009 році. Оборот роздрібної торгівлі, з урахуванням діяльності ринків та фізичних осіб, скоротився в порівнянні з попереднім роком на 15,6% у порівняльних цінах, а обсяг реалізованих платних послуг – на 1,9% у діючих цінах.

З початку 2010 року в умовах пожвавлення економіки, росту реальної середньомісячної заробітної плати за січень-березень на 6,5% до відповідного періоду минулого року в розвитку споживчого ринку намітились позитивні тенденції до скорочення темпів спаду товарообороту.

Зокрема, за підсумками січня-квітня 2010 року темп росту обороту роздрібної торгівлі склав 99,5% до відповідного періоду 2009 року (за січень 2010 року – 92,4%), темп росту реалізованих послуг – 100,1 % (за січень 2010 року – 99,1%).

3.2. Перспективи розвитку територіальної організації торгівлі

Показники розвитку споживчого ринку області на 2010-2011 роки були зпрогнозовані на основі сформованих тенденцій економічного і соціального розвитку у 2009 та поточному роках й з урахуванням наступних умов:

— підвищення рівня мінімальної заробітної плати (відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 № 1946-VI);

— поступового розширення платоспроможного попиту населення;

— відновлення кредитування в банківській системі;

— уповільнення зростання цін у 2011 році;

— зростання інвестицій в основному через підготовку до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу Євро-2012 (додаткове введення в дію закладів ресторанного господарства, об’єктів сервісного обслуговування вздовж міжнародних автодоріг Київ-Чоп та Київ-Ковель-Ягодин).

Серед факторів, які стримуватимуть ріст обороту роздрібної торгівлі – продовження скорочення чисельності наявного населення області.

Обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2009 році склав 75,7 млн. грн., що у 2,7 раза менше, ніж у 2008 році. Частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої становила у 2009 році становила 0,8%, що на 1,5% менше, ніж у попередньому році.

У структурі загального обсягу реалізованої інноваційної продукції 36,1% (27,4 млн. грн.) складала продукція, що була новою для ринку, частка продукції, що була новою лише для підприємства становила 63,9% (48,3 млн. грн.).

Із загальної кількості підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію, 10 або 37% відправляли її за межі України. У 2009 році її експортовано майже на 24,4 млн. грн., що становить 32,2% від загального обсягу реалізованої інноваційної продукції (у 2008 році відповідно 55 млн. грн., або 27,2%).

З метою забезпечення сталого розвитку споживчого ринку здійснюватиметься реалізація заходів, передбачених Програмою економічного і соціального розвитку Житомирської області на 2010 рік та обласною Програмою розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012 року, продовжуватиметься робота з розширення виїзної торгівлі та виїзного побутового обслуговування в сільських населених пунктах, приведення до конкурентоспроможного стану підприємств торгівлі і закладів ресторанного господарства системи споживчої кооперації.

Отже, враховуючи зазначені умови, у 2010-2011 роках передбачається поступове зростання обсягів обороту роздрібної торгівлі (на 5,5-6,1%%) та платних послуг (на 4,4-5%).

Одним з головних моментів в такому процесі є забезпечення правової бази внутрішньої торгівлі. Звичайно необхідно враховувати закордонний досвід. Наприклад, я пропоную зменшити податкові стягнення з підприємств, що розвиваються при умові забезпечення роботою певної кількості населення краю, це дасть змогу розвиватися підприємствам, збільшувати кількість виготовляємої продукції, збільшенню зайнятості населення та їх оплати праці. А коли підприємство вже досягне певного розвитку, то можна збільшити рівень податків, що будуть не так гостро відчуватися на бізнесі підприємства.

В Україні останнім часом спостерігаються деякі небезпечні симптоми внутрішньої торгівлі. Тут мається на увазі процес накопичення взаємного «невдоволення» між суб’єктами, які здійснюють торгову діяльність, і державними органами. Перші – невдоволені тенденцією до суворішого обліку торгової діяльності (наприклад, пропозицією встановлювати на ринках касові апарати). Державні органи, зокрема податкова адміністрація, не можуть знайти реальних засобів для забезпечення податкової дисципліни, оскільки багато продавців взагалі не сплачують податків або сплачують не в повному обсязі, приховуючи дійсний товарообіг. Тому такі спірні питання необхідно вирішувати шляхом законодавчого вдосконалення.

При цьому можна навести цілу низку й інших сучасних проблем, які існують нині в торгівлі, наприклад, вимога щодо підвищення рівня освіти продавців, яка, безумовно, мала б сприяти підвищенню загальної культури в сфері торгівлі, підвищенню якості обслуговування, що має позитивно впливати на результати торгової діяльності продавців та інтереси покупців.

Одним з головних завдань процесу правового забезпечення внутрішньої торгівлі в Україні є необхідність обґрунтування та визначення загальних напрямів кодифікації законодавства, що регулює правовідносини в сфері торгівлі.

Однією із проблем є захист українського виробника. Більшість країн світу імпортує ті товари, яких не має на власному ринку. Крім того, встановлюються квоти на імпорт таких товарів, які виробляються в країні. У нас існує нагальна потреба в розробці таких законів.

З такої концепції випливає висновок про доцільність участі в процесі створення законопроекту не тільки науковців, але й провідних фахівців, які на практиці стикаються з проблемами внутрішньої торгівлі.

Висновки

Аналізуючи рівень внутрішньої торгівлі Житомирської області, можна визначити ще декілька проблем, які мають великий вплив на стан торгівлі області. Звичайно кількість продукції на внутрішній ринок залежить від кількості виробленої продукції і від її якості.

По-перше, недостатнє фінансування для відродження та розвитку більшості організацій;

По-друге, погане технологічне оснащення працюючих підприємств;

По-третє, неосвічений та не кваліфікований персонал;

Підвищення якості продукції, що повинна відповідати європейським стандартам, тому що Україна прямує до ЄС.

Для розвитку виробництва більшості товарів харчової промисловості, на якій спеціалізується Житомирська область, є необхідність розвитку сільського господарства та тваринництва.

Однією з проблем є також негативний процес міграції населення та демографічний процес.

Завдяки тому, що зменшується населення області (міграції та великий відсоток смертності і малий народжуваності), виникає проблема трудових ресурсів в області.

Ці процеси відбуваються завдяки слабкому розвитку економіки Херсонської області.

Великі перспективи відкриваються перед Житомирською областю після вирішення перелічених проблем. Основними же являється вдосконалення законодавства та недостатнє фінансування для розвитку підприємств харчової промисловості.

Тому вирішення всіх проблем можна здійснити на державному рівні. Надавати пільги підприємствам, що забезпечують роботою населення, в свою чергу підприємства навчають працівників всім особливостям роботи шляхом відправлення на спеціалізовані курси або навчання на підприємстві висококваліфікованим спеціалістом. Завдяки цьому збільшиться економічний розвиток краю, зменшаться міграційні процеси, і, можна стверджувати, що емігранти повернуться до України, потужність підприємства буде набирати обертів завдяки високій кваліфікації працівників, які зможуть пропонувати ефективні пропозиції або варіанти вирішення проблем, в межах їх кваліфікації. Пільги держави нададуть змогу не тільки збільшити штат працівників, але й можливість технологічного переоснащення, завдяки якому підніметься якість продукції та розшириться відсоток внутрішнього ринку.

Таким чином, для розвитку торгівлі як внутрішньої так і зовнішньої та розвитку економіки України взагалі, потрібне лише державне втручання, що допоможе вирішенню багатьох проблем.

Список використаної літератури

1. Голошубова Н. Визначальні фактори розвитку роздрібної торгової мережі // Вісник КНЕУ. – 2001. — № 4. – С. 19-26.
2. Голошубова Н. Організація і технологія торгівлі спожитковими товарами: навч. посіб. / Ніна Голошубова, 2009. — 271 с.
3. Демченко А. Роль інвестиційної діяльності в соціально-економічному розвитку Житомирської області // Вісник Київського інституту бізнесу і технологій. — 2010. — № 2. — С. 14-15
4. Зотько Н.Ю. Формування інвестиційних ресурсів у галузях економіки Житомирщини // Економіка АПК. — 2005. — № 4.- С.81-86.
5. Куценко В.І., Богуш Л.Г. Опалева І.В. Соціальна сфера регіону (стан та перспективи розвитку). – К.: РВПС України НАН України, 1997. – 252с.
6. Мазаракі А.А., Воронова Є.М. Регіональні фактори розвитку внутрішньої торгівлі//Економіка і підприємництво: стан та перспективи. – К., 2002. — С.4-9.
7. Марцин В. Економіка торгівлі [] : Підручник / Володимир Марцин,, 2006. — 402 с.
8. Мірзодаєва Т.В. Регіональні фактори розвитку та розміщення роздрібної торгівлі (на прикладі Придніпров’я)// Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч./ РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – Ч.1. – С.133-138.
9. Місевич М.А. Потенційна (ресурсна) конкурентоспроможність високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області // Економіка АПК. — 2007. — № 3.- С.126-132
10. Організація торгівлі: підручник / Віктор Апопій, Ігор Міщук, Віктор Ребицький та ін.; ред. Віктор Апопій, 2009. — 628 с.
11. Родін В. С. Території пріоритетного розвитку у покращенні інвестиційного клімату в Житомирській області // Вісник аграрної науки. — 2007. — № 4. — С. 83-84
12. Северная Украина. Житомирская область // Позакласний час. — 2007. — № 1. — С. 115-120
13. Чернюк Л.Г., Фащевский М.І. Роль зовнішніх чинників у розвитку продуктивних сил країни: методологічні аспекти // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (20-21 квітня 2003р.). – К.: ВГГ Обрій, 2004. – С.13-14.
14. Шарага Т.І. Передумови та фактори розвитку і розміщення торгівлі центрального економічного району України// Економіка і підприємництво: стан та перспективи. – К., 2004. – С.11-22
15. Штофер Г.А. О зарубежных подходах к определению факторов функционирования региона// Экономика и управление. – 2005. — №1. – С. 22- 25.
16. Яценко О.М. Конкурентні переваги агропродовольчої продукції Житомирської області у зовнішній торгівлі // Економіка АПК. — 2006. — № 6.- С.125-131

Додатки

Додаток 1. Товарна структура торгівлі Житомирської області за січень–вересень 2010 року

Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД	Експорт	Імпорт
тис.дол. США	у % до січня–вересня 2009р.	у % до загального обсягу	тис.дол. США	у % до січня–вересня 2009р.	у % до загального обсягу
Усього	281194,2	103,7	100,0	288201,7	100,7	100,0
І. Живі тварини; продукти тваринного походження	4105,6	89,5	1,5	12539,6	30,2	4,4
01 живі тварини	–	–	–	518,4	44,3	0,2
02 м’ясо та харчові субпродукти	–	–	–	1734,1	11,4	0,6
03 риба і ракоподібні	–	–	–	2070,3	77,8	0,7
04 молоко та молочні продукти, яйця; мед	4105,6	89,5	1,5	8216,8	36,5	2,9
ІІ. Продукти рослинного походження	7135,7	67,3	2,5	7065,4	130,0	2,5
07 овочі, коренеплоди	994,0	66,0	0,4	1180,5	128,4	0,4
08 їстівні плоди і горіхи; цитрусові	214,0	1992,2	0,1	812,6	67,7	0,3
10 зернові культури	1863,0	105,4	0,7	2180,6	618,1	0,8
11 продукція борошномельно–круп’яної промисловості	2663,6	63,0	0,9	39,0	3015,3	0,0
12 насіння і плоди олійних рослин	1401,1	120,4	0,4	2852,7	110,5	1,0
ІІІ. Жири та олії тваринного або рослинного походження	322,0	66,4	0,1	4437,8	87,6	1,5
15 жири та олії тваринного або рослинного походження	322,0	66,4	0,1	4437,8	87,6	1,5
ІV. Готові харчові продукти	22576,7	111,0	8,0	7656,8	109,7	2,6
16 продукти з м’яса, риби	73,7	76,3	0,0	1211,2	156,6	0,4
17 цукор і кондвироби з цукру	4125,8	102,5	1,5	2484,7	127,0	0,9
18 какао та продукти з нього	11159,8	101,2	4,0	3142,2	100,8	1,1
19 продукти із зернових культур	3690,6	119,1	1,3	15,5	83,2	0,0
20 продукти переробки овочів, плодів	52,6	56,5	0,0	674,0	78,4	0,2
21 різні харчові продукти	1667,8	143,0	0,6	8,0	3,1	0,0
22 алкогольні і безалкогольні напої та оцет	1204,3	308,3	0,4	10,0	–	0,0
23 залишки і відходи харчової промисловості	602,1	136,7	0,2	111,2	–	0,0
V. Мінеральні продукти	53376,9	110,7	19,0	96315,3	131,0	33,4
25 сіль, сірка, штукатурні матеріали, цемент	53039,2	123,5	18,9	2704,4	159,3	0,9
26 руди, шлаки та зола	225,0	4,3	0,1	14,6	–	0,0
27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки	112,7	200,7	0,0	93596,3	130,3	32,5
VІ. Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості	2006,4	108,4	0,7	14239,2	110,5	4,9
28 продукти неорганічної хімії	10,1	587,0	0,0	669,6	125,9	0,2
29 органічні хімічні сполуки	0,0	–	0,0	1525,8	109,4	0,5
30 фармацевтична продукція	1778,5	99,2	0,6	1857,1	47,2	0,6
31 добрива	–	–	–	76,9	–	0,0
32 екстракти дубильні, барвники	172,3	408,0	0,1	8345,2	147,7	2,9
33 ефірні олії, косметичні препарати	2,0	31,4	0,0	65,0	124,3	0,0
34 мило, мийні засоби	8,5	–	0,0	180,4	141,4	0,1
35 білкові речовини	8,5	–	0,0	710,7	123,5	0,2
37 фото- або кінематографічні товари	–	–	–	0,6	10,6	0,0
38 інші продукти хімічної промисловості	26,5	342,0	0,0	807,9	130,5	0,3
VІІ. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук	6456,0	152,2	2,3	29609,9	132,6	10,3
39 полімерні матеріали, пластмаси	3493,5	118,2	1,2	23974,2	127,8	8,3
40 каучук, гума	2962,5	230,5	1,1	5635,7	157,3	2,0
VІІІ. Шкіряна і хутряна сировина та вироби з них	4797,1	49,7	1,7	4370,4	104,8	1,5
41 шкури та шкіра необроблені	929,7	16,3	0,3	3542,3	88,8	1,2
42 вироби з шкіри	3867,4	98,3	1,4	812,6	453,6	0,3
43 хутряна сировина	–	–	–	15,5	–	0,0
ІХ. Деревина і вироби з деревини	58974,1	134,0	21,0	2486,7	111,1	0,9
44 деревина і вироби з деревини	58974,1	134,0	21,0	2479,6	110,9	0,9
45 пробка та вироби з неї	–	–	–	6,6	169,0	0,0
46 вироби із соломи	–	–	–	0,5	200,7	0,0
Х. Маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів	9092,7	114,6	3,2	14011,7	125,7	4,8
47 маса з деревини	5,2	–	0,0	8374,1	170,6	2,9
48 папір та картон	9083,9	114,6	3,2	5579,8	92,7	1,9
49 друкована продукція	3,6	38,7	0,0	57,8	25,7	0,0
ХІ. Текстиль та вироби з текстилю	29548,3	106,7	10,5	25223,5	112,8	8,8
50 шовк	–	–	–	56,1	87054,9	0,0
51 вовна	223,4	1276,3	0,1	4286,6	116,9	1,5
52 бавовна (тканини)	106,6	67,0	0,0	8085,4	102,5	2,8
53 інші рослинні волокна	275,7	68,7	0,1	534,6	87,3	0,2
54 нитки синтетичні або штучні	89,7	71,7	0,0	2209,6	104,9	0,8
55 хімічні штапельні волокна	89,8	50,2	0,0	4117,9	104,6	1,5
56 вата	229,7	367,5	0,1	973,2	139,6	0,3
57 килими	–	–	–	1,2	18,0	0,0
58 спеціальні тканини	30,6	171,4	0,0	1567,5	109,3	0,5
59 текстильні матеріали	60,7	65,5	0,0	1798,3	153,9	0,6
60 трикотажні полотна	9,0	1201,2	0,0	778,2	494,9	0,3
61 одяг трикотажний	1762,7	225,7	0,6	13,1	29,8	0,0
62 одяг текстильний	21493,8	98,8	7,7	234,6	87,2	0,1
63 інші готові текстильні вироби	5176,6	126,9	1,9	567,2	149,4	0,2
ХІІ. Взуття, головні убори, парасольки	7534,4	61,7	2,7	1645,4	113,6	0,6
64 взуття	7534,4	61,7	2,7	1644,0	113,9	0,6
65 головні убори	–	–	–	0,4	66,4	0,0
66 парасольки	–	–	–	0,6	248,0	0,0
67 оброблені перо та пух	–	–	–	0,4	11,4	0,0
ХІІІ. Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла	20210,9	136,2	7,2	15825,1	148,3	5,5
68 вироби з каменю, гіпсу, цементу	7684,2	137,0	2,8	936,2	142,7	0,3
69 керамічні вироби	7114,2	185,2	2,5	10892,3	147,9	3,8
70 скло та вироби із скла	5412,5	100,6	1,9	3996,6	150,9	1,4
XIV. Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали та вироби з них	–	–	–	1,6	19,4	0,0
71 Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали та вироби з них	–	–	–	1,6	19,4	0,0
ХV. Недорогоцінні метали та вироби з них	26130,5	87,6	9,3	14125,3	132,7	4,9
72 чорні метали	5079,4	68,6	1,8	6616,7	288,7	2,3
73 вироби з чорних металів	19634,5	95,7	7,0	2263,3	84,6	0,8
74 мідь і вироби з міді	0,1	0,2	0,0	200,4	99,9	0,1
76 алюміній і вироби з алюмінію	1091,8	69,7	0,4	1412,2	85,7	0,5
78 свинець і вироби із свинцю	–	–	–	8,8	329,2	0,0
80 олово та вироби з олова	–	–	–	2,5	140,3	0,0
81 інші недорогоцінні метали	–	–	–	1632,1	72,0	0,6
82 інструменти, ножові вироби	17,4	150,9	0,0	439,1	135,2	0,1
83 інші вироби з недорогоцінних металів	307,3	120,1	0,1	1550,2	126,1	0,5
ХVІ. Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку	23175,6	79,3	8,2	27744,1	67,0	9,6
84 котли, машини, апарати і механічні пристрої	16095,0	68,8	5,7	21960,5	58,7	7,6
85 електричні машини і устаткування	7080,6	121,6	2,5	5783,6	144,9	2,0
ХVІІ. Транспортні засоби та шляхове обладнання	792,7	60,2	0,3	6530,2	76,8	2,3
86 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання	61,9	33,2	0,0	36,5	40,8	0,0
87 наземні транспортні засоби, крім залізничних	543,9	145,4	0,2	6391,7	76,0	2,3
89 плавучі засоби морські або річкові	186,9	24,7	0,1	102,0	7146,1	0,0
ХVІІІ. Прилади і апарати оптичні, для фотографування або кінематографії; апарати медико-хірургічні; годинники; музичні інструменти	533,3	228,9	0,2	1299,8	92,9	0,5
90 прилади і апарати	533,3	228,9	0,2	1299,7	93,0	0,5
92 музичні інструменти	–	–	–	0,1	64,8	0,0
ХХ. Різні товари і вироби	3951,6	101,9	1,4	2013,4	59,9	0,7
94 меблі	3932,1	101,8	1,4	1021,9	41,6	0,4
95 іграшки, ігри	5,9	180,6	0,0	104,8	97,6	0,0
96 різні готові вироби	13,6	109,4	0,0	886,7	111,3	0,3
ХХІІ. Товари, придбані в портах	–	–	–	685,5	104,3	0,2
98 товари, придбані в портах	–	–	–	685,5	104,3	0,2
ХХІІІ. Різне	473,7	–	0,2	375,0	128,8	0,1
99 різне	473,7	–	0,2	375,0	128,8	0,1