Мертон дотримувався думки, що такі грандіозні теоретичні схеми є передчасними, оскільки ще не закладені емпіричні засади для їх здійснення. Тому він ратував за вироблення теорій, які б займалися вивченням конкретних проблем суспільного життя, мали тісний зв’язок з емпірикою, дали їм назву “теорії середнього рівня”. Головна їх мета – у забезпеченні гнучкого зв’язку між теоретичним та емпіричним рівнями соціологічного дослідження. Засобом побудови теорій середнього рівня Р.Мертон вважав структурно-функціональний аналіз. Йому належить авторство однієї з перших теорій середнього рівня – теорії соціальної аномалії.

Р.Мертон вияснив, що структура може бути функціональною для системи в цілому і може продовжувати існувати, навіть тоді, коли не всі частини структури є необхідними для діяльності соціальної системи. Деякі частини соціальної системи можуть бути проігнорованими.

Наприклад, в сучасному західному суспільстві культура більш акцентується на матеріальних цінностях. Тому, більшість людей упереджені, що досягнення успіху є можливим тільки завдяки своїй позиції в межах соціальної структури. Якщо хтось народився в більш низьких соціально-економічних класах, тоді його можливості в досягненні економічного успіху загальноприйнятим способом слабкі або нездійсненні. При таких обставинах порушення закону (аномії) може існувати, і в результаті з’являється тенденція до ненормальної поведінки. У цьому контексті відхилення набувають форми альтернативних, неприпустимих, а іноді і незаконних засобів досягнення успіху. Таким чином, стати продавцем наркотиків або повією для досягнення економічного успіху є прикладом відхилення, яке виникає через розподіл між культурними цінностями і соціально-структурними засобами досягнення цих цінностей. Це спосіб, яким можна пояснити злочинність і відхилення.

У цьому прикладі Р.Мертон дивиться на соціальні структури, але він не стосується функцій цих структур. Скоріше, сумісний з його функціональним зразком, він головним чином стосується дисфункцій, в даному випадку беззаконня (аномії), які Р.Мертон пов’язує з відхиленнями і, таким чином, спростовує, що розподіл між культурою і структурою має дисфункційний результат введення відхилень у суспільство.

Згідно твердженню Р.Мертона, соціальна аномія – це особливий морально-психологічний стан індивідуальної і суспільної свідомості, яка характеризується розладом системи моральних цінностей і вакуумом ідеалів. Причина аномії – протиріччя між пануючими в суспільстві індивідуалістськими «нормами-цілями» культури (прагнення до багатства, влади, успіху) та існуючими інститутами, санкціонованими засобами досягнення цих цілей. Вони як раз практично позбавляють більшість американців будь-якої можливості реалізувати поставлені цілі законним шляхом. Це протиріччя лежить в основі злочинності, апатії і розпачу в житті.

Головною темою майже всіх його робіт є тема соціальної структури та її впливу на соціальну дію. На відміну від Парсонса, Мертон приділяв значно більше уваги емпіричному вивченню соціальної реальності. Лише після цього, вважав він, необхідно займатися теоретизуванням. Критикуючи свого вчителя за абстрактний характер його теорії, Мертон наполягає на необхідності розробки так званих „теорій середнього рівня”, які б відігравали роль своєрідного „з’єднувального мосту” між емпіричними дослідженнями та теоретичними абстракціями на зразок концепції Парсонса.

Мертон піддавав критиці положення Парсонса про функціональну єдність соціальної системи та запропонував ввести до наукового обігу поняття ”дисфункції”, яке відображує негативні наслідки впливу однієї частини системи на іншу, а також демонструє ступінь інтегрованості тієї чи тієї соціальної системи. Крім того, Мертон вводить поняття „явної” та „прихованої” (латентної) функцій.

Проте критика Мертоном попереднього функціонального аналізу не заважає йому поділяти основні положення класиків соціології, в тому числі Парсонса, щодо, наприклад, сутності суспільства, яке він визнає як специфічний вид об’єктивної реальності.

Соціальні явища він розглядає перш за все як структури, які визначають поведінку людей, обмежують їх раціональний вибір. Доповненням Мертона до функціонального аналізу парсонівського типу є його розуміння того, що соціальні структури, будучи диференційовані, можуть спричиняти соціальні конфлікти, водночас вони сприяють як змінам елементів структури, та й її самої. Дослідженню дисфункціональних явищ, які виникають внаслідок напруженості і протиріч у соціальній структурі, присвячена робота Мертона „Соціальна структура і аномія”, де він аналізує різні типи поведінкових реакцій на деформації соціальної структури: „конформізм”, „інновація”, „ритуалізм”, „ретритизм”, „заколот”.

Заслугою Мертона є розробка основ соціологічного аналізу науки як соціального інституту з притаманними йому ціннісно-нормативними регулятивами: „універсалізмом”, „загальністю”, „безкорисністю” та „організованим скептицизмом”.

У 40-60 роки минулого сторіччя під керівництвом Мертона були здійснені чисельні емпіричні дослідження у галузі соціології науки, соціології засобів масової комунікації, міжособистісних відносин, соціології медицини, соціальної стратифікації, бюрократії, соціології професій тощо.

Список використаної літератури

1. Мартинов А. Історична соціологія (циклічна парадигма) [Текст] / Андрій Мартинов,; Ред. і авт.передм. Едуард Афонін,, 2004. — 287 с.
2. Ручка А. Курс історії теоретичної соціології : Навч. посіб. для студ. вуз. / А.О. Ручка, В.В.Танчер, 1995. — 222 с.