Вступ

Стрімкий розвиток сучасних високих технологій зумовив появу низки нових питань для дослідження у галузях педагогічної та вікової психології. У сучасному світі комп’ютери не тільки застосовуються майже в усіх галузях науки і практики, але й стали найпопулярнішими розвагами дітей. Сучасна комп’ютеризація вимагає розробки широкого спектру питань, пов’язаних з впливом комп’ютерних ігор на формування та розвиток особистості дитини. З огляду на актуальність презентованої проблеми, спробуємо детально розглянути психологічні аспекти розвитку особистості, надає перевагу комп’ютеру.

Зактуалізована проблема комп’ютерної адиктивної поведінки дає змогу по-новому подивитися на практику виховання дошкільника, адже загальноприйняті уявлення, що комп’ютер сприяє швидкому розвитку логічного мислення, на практиці знаходить зовсім протилежні ознаки, що виражається у порушенні творчого розвитку, пошуку та знаходженні дитиною себе в матеріалі, тому чи іншому виді діяльності чи формі спілкування. І як результат, вже у шкільні та студентські роки заявляє про себе особистість з технократичним мисленням, яка легко програмується та піддається маніпуляціям соціального оточення. Водночас, усім є добре відомою думка, що для того, щоб людина стала сформованою особистістю, вона повинна вийти з простору предметів у простір діяльностей та життєвих смислів.

Методологічну основу дослідження склали праці щодо аналізу специфіки побудови взаємодії у віртуальному просторі (Ю.Д. Бабаєва, Л.М. Бабанін, О.Є. Войскунський, А. Гольдберг, А.Є. Жичкіна, О.В. Смислова, Дж. Сулер, Н.В. Чудова, Л.М. Юр’єва); аналіз мотивів, що спонукають особистість надавати перевагу перебуванню в інтернеті на противагу реальним стосункам (Л.Н. Бабанін, А.Є. Войскунський, О.В. Смислова); вивчення задоволеності особистості перебуванням в інтернеті (Є.П. Бєлінська, А.Є. Жичкіна, В. Ю. Нестеров, Є. І. Нестерова); психологічні аспекти комунікативних процесів у мережі (А.Е. Войскунський, А. Жичкіна, І. Шевченко) та інші.

1. Проблеми впливу комп’ютерних ігор на психічний розвиток

Більшість відомостей про вплив комп’ютерних ігор на психіку дитини суперечливі. Зокрема, вивчення питання впливу комп’ютерних ігор неможливо без розуміння феномену віртуальної реальності. Розвиток сучасних високих технологій дає змогу програмістам створювати реалістичний комп’ютерний світ. Віртуальна реальність, яка формує віртульний «світ» комп’ютерної гри, сприймається дитиною як реальний світ через створення ефекту присутності. Це дуже цікавий феномен «доопрацювання» свідомістю недосконалого віртуального світу до рівня реальності. В цьому розумінні віртуальна реальність є засобом вивчення пізнавальних психічних процесів. Можливість моделювання будь-якої реальної чи фантастичної ситуації за допомогою віртуальної реальності дає нові можливості для вивчення людини. Але віртуальний світ витісняє реальність і це дуже небезпечно. Дитина й без того живе у доволі умовному світі. Реальний світ для дитини виступає в якості буферної зони, тому світ комп’ютерної гри може порушити сприйняття реальності, особливо це стосується тих ігор, де дитина дивиться на світ очима головного героя.

Комп’ютерні ігри дуже приваблюють дітей дошкільного віку. Вони виникають без примусу зі сторони дорослих, мають здатність зачаровувати дитину, викликати схвилювання, азарт та захоплення. Тому, серед різноманітних способів формування емоційної сфери комп’ютерна гра займає суттєве місце. Емоційні почуття дитини часто залежать від переживань під час гри на комп’ютері. Адже від комп’ютерної гри дитина отримує задоволення, емоційне піднесення та азарт.

Усі комп’ютерні ігри можна умовно поділити на рольові та нерольові. Ігрова мотивація нерольових ігор заснована на азарті — головним мотивуючим фактором є накопичення найбільшої кількості балів, заробляння додаткових «життів», перехід на наступний рівень цієї гри. Усі ці бонуси є яскравим прикладом того, що так званий гравець у грі спрямований не на процес, а на результат. Дослідники підкреслюють розвиваючу дію нерольових комп’ютерних ігор на розвиток здібностей дошкільників. При цьому вони наголошують, що дитина опановує вміння самостійно вирішувати ігрові завдання, які поступово ускладнюються за способом управління, змісту знань, рівнем узагальнення дій, піднімаючись у своєму розвиткові на більш високий рівень. Але, слід зауважити, що таким чином спостерігається інтенсифікація розвитку одних сторін особистості за рахунок інших. В цьому контексті, Ю.Д. Бабаєва, розглядаючи питання десинхронії в психічному розвитку обдарованих дітей, як психологічний наслідок інформатизації, вказувала на те, що високий рівень інтелектуального розвитку не гарантує такого ж високого рівня психомоторних та комунікативних здібностей [1]. Широке використання високих технологій може призвести до суттєвого посилення негативних аспектів подібної десинхронії. В умовах інформатизації дефекти спілкування які є у дитини не тільки не будуть долатися, а й навпаки можуть посилитися. Такі діти входять до «групи ризику» і по відношенню до таких негативних наслідків інформатизації, як інтернет-залежність, ігрова комп’ютерна залежність тощо. Саме у цьому контексті набуває значущості теорія ампліфікації видатного психолога О.В. Запорожця, у який передбачено піклування про повноту і цілісність дитячого розвитку. Ампліфікація, за теорією О.В. Запорожця — це широке розгортання і максимальне збагачення змісту специфічно дитячих форм ігрової практичної та образотворчої діяльності, а також спілкування дітей один з одним і з дорослим. У старшому дошкільному віці активізується процес інтенсивного включення дітей у спільну діяльність із однолітками й дорослими, у якому виділяються компоненти спілкування, взаємодії, взаємооцінки та емоційні переживання учасників такої дії. У спільній діяльності відбувається „ саморух” дитини [6], що є основним механізмом розвитку дитячої особистості. Також формується самооцінка, яка є однією з базових характеристик особистості.

Надмірне захоплення комп’ютерними іграми без сумніву формує залежність. Процес виникнення ігрової залежності помітно відрізняється від інших залежностей, зокрема, хімічних. На початкових стадіях це дещо схоже на легке захоплення. Критичною межею є незначний період (близько півроку), а потім наступає стадія власне залежності, коли стає помітним синдром відміни, що супроводжується дратівливістю та незадоволенням. Найкритичнішою є стадія прив’язаності.

Слід зазначити, що ігроманія, як форма психологічної залежності, дуже швидко розвивається. Механізм її виникнення досить часто провокується дорослими. Отже, як відомо, до залежності схильні нестійкі особистості, а усі діти переважно є такими. Часто дитині хочеться дозволити собі те, що хочуть дорослі, але відповідальності чи глибокого розуміння предмету задоволення у неї немає. Так порушується цілісність світосприйняття особистості. Загальновідомо, діти, які у сім’ї не отримують опіки, тепла, любові, починають втікати у вигаданий світ, тобто туди, де вони є всесильними. Існує теорія залежності, яка носить назву «теорія піаніно». Суть її полягає в тому, що у людини є дуже мало захоплень та речей, від яких вона може отримати задоволення, а переважає якась одна річ. Як результат виникає залежність.

Життя людини тісно пов’язане з часом, з вмінням вимірювати розподіляти та цінувати час. Час регулює усі види діяльності людини. Так зване «відчуття часу» якраз й характеризує здатність людини безпосередньо відчувати його тривалість та орієнтуватися в часі без допоміжних засобів. Внутрішнє відчуття реальності, власна оцінка минулого фізичного часу є суб’єктивним часом. Так ось, коли дитина залучена у комп’ютерну гру, вона поглинається подіями віртуальної реальності, що об’єктивний час для неї зникає, і виникає відчуття перебування поза часом. В таких випадках відповідна стадія розвитку інтеграції відчуття часу руйнується. Порушене відчуття часу може бути включене у майбутні патологічні конструкції. Також відсутність відчуття часу призводить до втрати орієнтирів, що в свою чергу, формує нездатність людини доводити справи до кінця, а відповідно це веде до порушення найважливіших рушійних стимулів людини.

2. Специфічні особливості інтернет-залежності

Сьогодні інтернет стає для багатьох людей основним середовищем функціонування, що має власні специфічні особливості та закони, які певним чином впливають на особистість, змушуючи її пристосуватись до них та діяти у відповідності з ними. Виходячи з цього можна стверджувати, що інтернет починає функціонувати як субкультура, оскільки володіє всіма необхідними складовими. Інтернет-середовище охоплює значну кількість людей, об’єднаних спільними інтересами, потребами та проблемами, що змушує особистість шукати інформацію, розуміння та підтримку саме в мережі. Інтернет займає все більше місця в житті людей та часто провокує розвиток залежності від нього.

При дослідженні особливостей формування інтернет-залежності особлива роль надається аналізу специфіки комунікативного інтернет-середовища, яке є привабливим свої унікальними особливостями: широкими комунікативними можливостями; відсутністю впливу просторової та часової складових (співрозмовники можуть знаходитися на великій відстані один від одного, а збереження в базах даних дозволяє підтримувати спілкування незалежно від часових меж); можливістю взаємодії в аудіо, відео і текстовому форматах; альтернативою реальності (реалізація у віртуальному світі потреб, включаючи ті, які з ряду причин в реальному житті реалізувати неможливо) [9].

Також значна увага приділяється дослідженню особливостей інтернет-середовища, що зумовлюють формування адикції від інтернет-ігор. Віртуальний ігровий світ, на відміну від реального, відрізняє: зворотність подій (збереження гри, можливість переграти подію); прогностичність гри, її складових і подій (наприклад, вибір рівня, супротивника, зброї, місця дії й ін.); наявність здібностей, відсутніх у реальному світі; множинність «життів», відсутність фізичних законів (наприклад, гравітації, щільності, швидкості та ін.), фізіологічних особливостей (здатності відчувати біль, утому) і базових потреб (потреба в сні, відпочинку, їжі й ін. ) [11].

Н.В. Чудова аналізує специфіку інтернет-культури та виділяє наступні її психологічні особливості: інтернет ділить світ на «своє» і «чуже», причому існують об’єктивні передумови для сприйняття світу інтернету, що характеризується відкритістю, незалежністю суб’єкта і простором для особистісного зростання, що нав’язує свої правила, затягує; простір інтернету дає можливість для реалізації міфологічної складової образу «Я», ідентифікації з культурним героєм інтернету — хакером, здійснення дії «переміщення», «подолання кордонів»; інтернет стимулює формування «чудової» картини світу, виконуючи по відношенню до всієї сучасної культури функцію периферії, де відбувається накопичення інформації про світ випадковий, новий, ненормативний, що не вписується в жорсткі рамки усталених уявлень; семіотичний простір інтернету, що містить мови двох типів — символічного і іконічного — та є середовищем породження нових текстів і нових смислів [13].

Інтернет надає унікальну можливість поєднати комунікацію і аутокомунікацію: тексти, що посилаються іншому, одночасно стають доступні і адресату, і адресанту. Те, що зазвичай розділено у часі і відповідно вимагає поділу ролей, в інтернеті реалізується «тут і зараз». Поява аутокомунікації принципово змінює психологічні умови для користувача як особистості. Інша особливість інтернет-спілкування — пристрасть до дискусій, суперечок і обговорень. Наступна особливість комунікативного процесу в інтернеті — використання «ніку» — є втіленням опосередкованої функції слова. «Нік» виступає засобом узагальнення текстів, які ним маркуються, і за ним з часом і для співрозмовників і для самого автора починає проступати його предметна віднесеність. У інтернет-комунікації є ще одна властивість — анонімність. І фізичне, і соціальне «обличчя» людини якраз і приховані в інтернеті під маскою анонімності [13].

Найбільш важливими, на нашу думку, є такі особливості інтернет-середовища, що породжують інтернет-залежність, як анонімність, доступність, безбар’єрність спілкування, можливість використання для самопрезентації ідеального образу «Я».

Анонімність створює умови для вільного спілкування, коли особистість встановлює контакти не боячись бути відторгнутою, неприйнятою. Анонімність дозволяє людині почуватися розкуто при встановленні взаємодії, демонструвати або справжні почуття та думки, не боячись осуду, або ж приписувати собі ті риси, що позитивно сприймаються соціумом, однак відсутні в людини.

Доступність характеризується широкими можливостями, які надає інтернет. Він може служити засобом отримання інформації, встановлення контактів, спілкування по скайпу, ігрової діяльності, спілкування у форумах тощо. Людина за допомогою інтернету може задовольнити потреби, що є фрустрованими в реальному житті, знайти однодумців, обговорити власні проблеми, знайти будь-яку інформацію.

Безбар’єрність, з одного боку, дозволяє зняти такі психологічні перешкоди, як висока тривожність, сором’язливість, низька самооцінка, та вільно спілкуватися і встановлювати контакти в мережі, а з другого — руйнує просторові бар’єри, оскільки дозволяє будувати взаємодію з людьми, що знаходяться на значній відстані один від одного, і в реальному житті ніколи б не зустрілися. Долається також часовий бар’єр, оскільки особистість може отримати доступ до інтернету в будь-який час, має можливість цілодобово спілкуватися в чатах, на форумах, грати в комп’ютерні ігри, здійснювати покупки через інтернет тощо.

М.І. Дрепа серед критеріїв інтернет-залежності виділяє наступні: складність контролю часу, що проводиться в інтернеті, лабільність настрою при його використанні, включення в різні види діяльності в інтернеті, зневажання діяльністю поза мережею [3].

Х. Ціммерль і Б. Панош пропонують своє бачення критеріїв, згідно з якими можна ідентифікувати патологічну схильність до користування інтернетом: часте непереборне бажання вийти в інтернет; відсутність контролю (тривале бажання перебувати в мережі) внаслідок чого виникає почуття провини; соціально-небезпечна ексцентрична поведінка в колі найближчого оточення (друзі, колеги, сім’я); слабка працездатність; приховування / недооцінка звички до інтернету; психічна дратівливість, що виникає у разі відсутності доступу до інтернету, що викликано певними перешкодами (може виявлятися у формі нервозності, підвищеній збудливості й депресії); численні невдалі спроби перебороти захоплення інтернетом [6].

Висновки

Умовність світу сучасних комп’ютерних ігор потребує надзвичайного обмеження у доступі до них дошкільників. Доки не сформувався образ реального світу, як інтегративна база елементарного здорового глузду, дія комп’ютерних ігор може виявитися для вразливої дитини руйнівною: дитина стає не чутливою до реальних вимог реального світу дорослих.

Якщо особистість сформована на віртуальній грі, то у подальшому це призводить до суттєвих проблем. А саме, вони демонструють усі ознаки дезадаптації в реальному житті, особливо це стосується межособистісної комунікації. За їх зовнішньою адекватною поведінкою часто приховане почуття «викинутих із життя», а єдиною мрією є якнайшвидше повернення до гри. Така «холодна особистість» не потребує ні дружби, ні прив’язаності, ні любові. Тоді варто зауважити, що така особистість є найкращим підґрунтям формування технократичного мислення, яке останнім часом отримало широкі масштаби розповсюдження. Це мислення як своєрідний світогляд, суттєвими рисами якого є перевага засобів над ціллю, цілі над смислом і суспільно людськими інтересами, смислу над буттям і реальністю, техніки над людиною та її цінностями. Це своєрідний прообраз штучного інтелекту, який ймовірно з часом може перерости у „штучну людину”.

Таким чином, проведений теоретичний аналіз дозволяє стверджувати, що комп’ютерні ігри суттєво впливають на психічний розвиток дитини. Недостатня сформованість когнітивної, комунікативної, емоційної сфер дитини старшого дошкільного віку є тією сприятливою основою, на якій формується ігрова комп’ютерна адикція.

Досліджуючи феномен психологічної залежності дітей від комп’ютерних ігор, слід зауважити, що будь-яка залежність має негативний вплив на становлення особистості.

Список використаної літератури

1. Актуальные проблемы зависимости от интернета: [Електронний ресурс]. — Режим доступа: http://psyfactor.org/lib/addict.htm
2. Вакуліч Т.М. Психологічні чинники запобігання інтернет- залежності підлітків. Текст: дис… канд. наук / Т.М. Вакуліч. — 2006.
3. Дрепа М.И. Психологическая профилактика Интернет-за-висимости у студентов. Текст.: диссер. ..канд. псих. наук / М.И. Дрепа. — Ставрополь, 2010. — 2ТТ с.
4. Інтернет-залежність дітей та підлітків: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://lnit2.at.ua/publ/internet_ zalezhnist_ditej_ta_pidlitkiv/1-1-0-5
5. Ісакова Т. О. Інтернет-залежність як новий феномен сучасного світу: сутність і проблеми / Т. О. Ісакова — К.: НІСД, 2011. — 47 с.
6. Короленко Ц.П. Социодинамическая психиатрия. / Ц.П. Ко-роленко, Н.В. Дмитриева. — М.: Академический проект, 2000. — 460 с.
7. Лабунська В.А. Невербальна поведінка.- Ростов-на-Дону, 1986. — 235 с.
8. Посохова В.В. Соціально-психологічні особливості формування життєвих планів інтернет-залежної молоді: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук / В.В. Посохова. — К., 2006. — 36 с.
9. Психологічні особливості підлітків з інтернет-залежністю: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.mindmeister. com/…/get…/1406246?…
10. Психологічні особливості явища інтернет-адикції в молодіжному середовищі: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kazedu.kz/referat/140424
11. Психологічні проблеми інтернет-адикції в умовах використання телекомунікаційних технологій: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.psy-science.com.ua/ Recommendation/rozdil4.htm
12. Турецька Х.І. Особистісна ідентичність схильних до інтернет-залежності осіб: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук / Х.І. Турецька. — К., 2011. — 32 с.
13. Чудова Н.В. Особенности образа «Я» жителя интернета / Н.В. Чудова: [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://psyfactor.org/lib/chudova.htm