До психосоматичних розладів, які спостерігають в урологічній практиці, належать так званий подразнений сечовий міхур (часте, іноді болюче сечовипускання та нетримання сечі), цисталгія (болючість у ділянці сечового міхура, підвищена його чутливість під час пальпації), біль під час сечовипускання (часто поєднується з “уретральним синдромом”). За відсутності яких-небудь патоморфологічних, інфекційних або інших об’єктивних змін у таких хворих спостерігають стійкий невротичний депресивно-іпохондричний стан, патохарактерологічний розвиток особистості. Про психогенне походження таких страждань свідчить ефективність психотерапії.

Якщо немає значних порушень обміну речовин, психічні відхилення можуть виникати за механізмами психогенії. Наприклад, перші напади сечокам’яної хвороби, що супроводжуються інтенсивними больовими відчуттями, можуть спричинювати емоційний дистрес, а подеколи — відчуття тривожного напруження, очікування ускладнень і несприятливих у соціальному плані наслідків. Індивідуальні реакції не виходять за межі резервів особистості, і досить швидко їхня інтенсивність зменшується до початкового рівня. Але у хворих з тривожно-поміркованими пре- морбідними особистісними якостями можуть розвиватися невротичні реакції, а в разі частих нападів — й стійкі астеноіпохондричний, астенофобічний і депресивно-іпохондричний стани. У низці випадків, особливо за психосоціального обтяження, психопатологічні стани трансформуються в невротичний або психопатичний тип розвитку особистості.

За механізмом психогенії в більшості випадків формуються психічні розлади й при запальних захворюваннях органів сечової та статевої систем. До причин розвитку психопатологічних станів у хворих цієї групи належать психотравмівні чинники. Але, з іншого боку, вони мають деякі специфічні ознаки, зумовлені особливою персоногенністю хвороб сечової та статевої систем. У багатьох пацієнтів виявляють внутрішньоособистісний конфлікт інтимного характеру (переживання з приводу таких можливих наслідків хвороби, як неплідність і сексуальні розлади). Психотравмівним чинником можуть стати думки про венеричне захворювання, про те, що всі біди, які переслідують, є наслідком аборту та ін. Хоча насправді запальні захворювання органів сечової та статевої систем найчастіше виникають з інших причин.

Серед описаного вище патологічного комплексу особливе значення мають психо-соціальні чинники. Передусім мова йде про так званий закритий механізм психічної травми, що свідчить про набутий характер захворювання. Важливий також негативний вплив хвороби на міжособистісні взаємини пацієнта з дружиною (чоловіком) або сексуальною партнеркою (партнером).

Перебіг психічних порушень при захворюваннях органів сечової та статевої систем варто розділити на два етапи. Для першого етапу характерні дратівливість, зниження настрою з відтінком тривожної ажитації, швидка фізична втомлюваність і психічне виснаження, порушення сну, головний біль, коїтофобія. При цьому в чоловіків можуть розвиватися сексуальні розлади у вигляді прискореної еякуляції, періодичного погіршення адекватних ерекцій на тлі збереження спонтанних ерекцій, іноді — зниження лібідо тощо. На другому етапі хворі скаржаться на знижений настрій, загальну слабість, втрату ініціативи, схильність до іпохондричних переживань, страхи (зокрема ті, що належать до сфери інтимних стосунків). Сексуальні розлади можуть ускладнюватися помітним зниженням лібідо, стійким погіршенням як адекватних, так і спонтанних ерекцій, стертим оргазмом.

Другий етап психічних і сексуальних розладів настає переважно в разі затяжного, часто рецидивного характеру запальних захворювань внутрішніх статевих органів.

До невротичних належать психогенні нервово-психічні розлади, що виникають у результаті психотравми та проявляються у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних порушень.

Літературні дані та клінічна практика свідчать про те, що невротичні розлади набагато частіше виникають у жінок, ніж у чоловіків. Залежно від їх форми й деяких інших чинників ця розбіжність коливається в значних межах: від 2:1 до 12:1.

До розвитку невротичного розладу часто призводять сексуальна дисфункція й сексуальна дисгармонія, тобто сексуальна дисфункція є первинною. Однак і невротичний розлад за певних умов – слабкої статевої конституції, неправильної поінформованості в питаннях сексу, сексуально-еротичної й сексуально-поведінкової дезадаптації – може спричинити виникнення сексуальної дисфункції як вторинного феномену.

Серед усіх сексуальних порушень у чоловіків із невротичними розладами вторинні форми становлять 58±4%, з них 34±3% – дезадаптивні форми, 24±3% – вторинні сексуальні дисфункції; первинні сексуальні дисфункції становлять 41±4%.

Первинні порушення сексуального здоров’я при невротичних розладах у жінок становлять 82±4%, з них дезадаптивні форми – 31±3%, інші 69±4% припадають на первинні сексуальні дисфункції. Вторинні сексуальні дисфункції визначаються значно рідше – у 18±3% пацієнток.

Механізми розвитку та перебіг вторинних сексуальних розладів мають свої особливості, пов’язані з формою й характером невротичного розладу, що їх викликав. При затяжному перебігу невротичного розладу у хворих можуть змінюватися сексуальна мотивація й мотиви статевого акту, інколи виникає дезактуалізація сексуального життя чи навіть аверсія до нього.

Змінюється стереотип сексуальної поведінки таких осіб, що часто спричиняє психоемоційну незадоволеність та емоційні реакції у подружжя. Системно-структурний аналіз дає змогу встановити, що при всіх формах невротичного розладу причиною порушення сексуального здоров’я є стрижневе ураження психічної складової анатомо-фізіологічного компонента внаслідок цього захворювання. Порушення інших компонентів і складових сексуального здоров’я створює передумови для розвитку чи посилює його розлад. 

Список використаної літератури

1. Березин С.В. Психология наркотической зависимости и созависимости: Монография / С.В. Березин, К.С. Лисецкий. — М. : МПА, 2001. — 213 с.
2. Бондарчук О. І. Психологія девіантної поведінки: навч. посіб. / О. І. Бондарчук, Т. М. Вакуліч. — К. : Наук. світ, 2010. — 300 с.
3. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации [электронный ресурс] / Дж. Брунер ; пер. с англ. — М. : Прогресс, 1977.
4. Бумаженко Н. И. Виктимология: учеб. пособие / Н. И. Бумаженко. — Витебск : УО ВГУ им. П. М. Машерова, 2010. — 115 с.
5. Вакулич Т. В. Вивчення віктимності особистості неповнолітніх у психологічній літературі [електронний ресурс] / Т. В. Вакулич. — 2009. — Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/780/94/
6. Гордеева Т. О. Психология мотивации достижения: учеб. пособие для вузов / Т. О. Гордеева. — М. : Академия, 2006. — 336 с.
7. Дроздов О. Ю. Проблеми агресивної поведінки особистості: навч. посіб./ О. Ю. Дроздов, М. А. Скок. — Чернігів : ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2000.
8. Короленко Ц.П. Аддиктивное поведение. Общая характеристика и за-кономерности развития / Ц.П. Короленко // Обозрение психиатрии и медицинской психологии. — 1991. — №1. — С. 8-15.
9. Майер Ф. Выбираем любовь (Борьба с (»зависимостью) / Ф. Майер, П. Минирт: пер. с англ. — М. : «Триада», 2004. — 320 с.
10. Москаленко В. Зависимость:семейная болезнь / В.Д. Москаленко. — М. : ПЕРСЭ, 2004. — 336 с.