1. Соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії

Формування засад ринкової економіки створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз усе більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуроутворюючим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин. Одночасно набувають сили й негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини в суспільстві, надто різкий поділ на бідних та багатих, процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

Саме за таких обставин зростають форми та розміри соціальних відхилень, а саме: злочинність, самогубство, наркоманія, алкоголізм тощо. Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

Наркоманія й алкоголізм — дуже поширені проблеми з трагічними наслідками.

Алкоголізм — страшна хвороба, яка за розповсюдженням займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань. Вона є третьою хворобою цивілізації!

Алкоголь відіграє в життєдіяльності людей велику роль. Його використовують як проти інфекційний засіб для знищення мікробів, він може бути стимулятором і депресантом. Це висококалорійний продукт, який швидко забезпечує енергетичні потреби організму, а в малих, нечастих дозах може здійснювати корисну дію на організм людини: підвищувати апетит, розширювати кров’яні судини. Але алкоголь завдає й величезної шкоди організму людини, бо це внутрішньоклітинна отрута. Він гальмує обмін речовин у серцевих м’язах, зменшує запас їхньої енергії [1, с. 208].

Широке розповсюдження й застосування алкоголю в багатьох країнах світу вказує на те, що ця небезпека для здоров’я й життя людини має глобальний характер.

Вживання алкоголю зумовлено історико-культурними,          соціально-економічними причинами й визначається генетичним характером.

Прикладами є:

—      Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Грузія — традиційно вирощують виноград, виготовляють і п’ють вино — національний напій;

—      у Північних країнах (Англія, Німеччина, Росія та ін.) виробляють та вживають більш міцні напої: бренді, водка, віскі, шнапс (національні напої);

—      у країнах із помірним кліматом вживають і те, й інше.

Алкоголь завдає великої шкоди здоров’ю людини. Відповідь на це питання буде більш повною, якщо згадати визначення «здоров’я». Тому ми виділяємо фізіологічні, психологічні та соціальні наслідки алкоголю.

2. Фізіологічні, психологічні та соціальні наслідки вживання алкоголю

Фізіологічні наслідки:

—         алкоголь впливає на клітини головного мозку, він всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Основна його доза надходить у мозок, поглинається його нервовими клітинами, внаслідок чого настає їхнє переродження;

—      порушується діяльність внутрішніх органів: печінки, нирок, шлунку, кишечника; шкідлива дія на кровоносні судини, серце, органи дихання.

Психологічні наслідки: нервові розлади, біла    гарячка,          алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

Соціальні наслідки: велика економічна й соціальна шкода суспільству. Люди, які п’ють, — погані працівники, вони допускають брак у роботі, через них створюються аварії на виробництві та транспорті, спостерігається тісний зв’язок алкоголізму зі злочинністю, конфлікти в сім’ях, погана спадковість [1, с. 209—212].

За визначенням ВООЗ, вимушене вживання спиртних напоїв зумовлене психічною та фізичною залежністю від алкоголю, настанням психічних та фізичних розладів при раптовому припиненні потрапляння спирту в організм (синдром похмілля). При подальшому розвитку хвороби з’являються розлади діяльності основних органів та психіки.

Чим відрізняється пияцтво від алкоголізму? Різниця між ними тільки в кількості випитого:   пияцтво є початковою стадією

хворобливого стану — алкоголізму, який розвивається внаслідок надмірного та систематичного вживання спиртних напоїв [2, с. 226].

Дослідження, які були проведені групою вчених під керівництвом А.В. Царенка, дали змогу виявити тривожну тенденцію. Шляхом анкетування більше як 2000 школярів м. Тернополя було встановлено, що підлітки у віці 14—15 років періодично вживають алкогольні напої (близько 30% опитаних), а в 16—17 років їхня кількість збільшується в 2,7 рази і становить близько 80%.

Результати аналізу основних причин, що зумовлюють вживання алкоголю неповнолітніми, свідчать, що для більшості підлітків це є прагненням до незалежності та самоутвердження, наслідування прикладу старших (у тому числі батьків), напружена психологічна атмосфера й часті конфлікти в сім’ї. Характерно, що більшість старшо-класників пізнала смак алкоголю в сім’ї, а далі місцем вживання спиртного стала компанія.

Вживання й зловживання алкогольними напоями особливо небезпечне в дитячому, підлітковому віці, коли ще не завершилося формування організму, у цей період у печінці відсутній спеціальний фермент — алкоголь — дрідногеназа, який розщеплює етиловий спирт на прості нетоксичні сполуки. Ось чому вживання дитиною навіть незначної кількості алкоголю може призвести до дуже небезпечних наслідків.

В організмі людини, яка вживає алкоголь змалку, набагато швидше формується алкогольна залежність. Вчені, вивчивши біографії декількох сотень хворих, які перебували на лікуванні, виявили, що більшість із них почала вживати спиртні напої у віці — 12-18 років. На лікування вони потрапили тільки у 25-35 р., маючи тяжкі ураження центральної нервової системи та внутрішніх органів, порушення психічної діяльності, у стані вираженої соціальної деградації [3, с. 5].

Розрізняють три ступені алкогольного сп’яніння: легкий, середній, важкий.

При легкому алкогольному сп’янінні після вживання порівняно невеликої кількості спиртного (для кожного доза різна) у людини з’являється веселий піднесений настрій, блищать очі, прискорюється діяльність серця.

При середньому алкогольному сп’янінні з’являється порушення координації рухів, психічні зміни. Людина перестає ставитися критично до своїх дій, не контролює своїх вчинків, стає агресивною й грубою.

Якщо, перебуваючи в стані сп’яніння середнього ступеня, людина продовжує вживати спиртне, кількість алкоголю в крові й клітинах організму зростає й виникає третій ступінь — важке сп’яніння. На такій стадії може виникнути параліч, гальмування, збудження. Згасання рефлексів і блювання можуть призвести до вдихання власних блювотних мас і задухи. Швидко наростаюча апатія переходить у глибокий наркотичний сон, при якому зникає реакція на зовнішні подразники. Знижується температура тіла. Такий стан загрозливий для життя.

Відомий російський учений І.М. Сеченов ще у 1860 році встановив, що найбільше страждає від алкоголю нервова система, де алкоголь викликає процеси гальмування, шкідливо впливає на кров. Порушення роботи нервової системи та внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вживанні спиртного — одноразовому чи систематичному.

Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них — формування алкогольної залежності, а далі паталогічних змін в усіх органах тіла людини. Це сприяє розвиткові тяжкого й небезпечного захворювання — хронічного алкоголізму. Ця хвороба руйнує особистість, опускає людину на «дно» і призводить до загибелі. Близько 5% підлітків, які почали вживати алкоголь у цьому віці, закінчують життя в психічних лікарнях, наркологічному диспансері або «на вулиці». Вирватись із цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від самої людини, від її переконань, світогляду [4, с. 32].

3. Поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю

Психічна залежність – патологічний (хворобливий) потяг до уживання алкогольних напоїв. Часто виявляється «симптомом випередження».

¨ Утрата кількісного контролю – неможливість конролювати «дозу».

¨ Зміна толерантності. (Толерантність – це вияв адаптації, тобто звикання до ПАР, коли спостерігається усе менша реакція на чергове уведення такої ж самої її кількості (дози). Тому для досягнення попереднього психофізичного ефекту хворому через певний час необхідно підвищувати дозу).

¨ Амнестичні розлади (легкі, помірні, тяжкі).

¨ Зміна способу уживання алкогольних напоїв (епізодичне чи систематичне уживання, псевдозапої, істинні запої).

¨ Фізична залежність (абстинентний синдром, синдром похмілля).

¨ Утрата захисних рефлексів (блювотного).

¨ Соматичні зміни (зворотні і незворотні).

¨ Неврологічні зміни (зворотні і незворотні).

¨ Деградація особистості (порушення усіх психічних процесів, але у першу чергу – волі, почуттів та пам’яті).

¨ Соціальна дизадаптація (утрата соціального статусу хворого).

Стадії алкоголізму

Клініко-динамічний підхід до наркологічних захворювань бере початок у працях І.В.Стрельчука (1949, 1966), який практично першим виділив і описав стадійність алкоголізму (3 стадії).

1-а (компенсована, невротична) стадія характеризується синдромом зміненої реактивності організму у вигляді патологічного потягу до алкоголю та утрати кількісного контролю (почуття міри).

У 2-й (субкомпенсованій, наркоманічній) стадії до специфічної симптоматики приєднується абстинентний синдром Толерантність до алкоголю максимальна. Спостерігаються порушення пам’яті у вигляді «палімпсестів». Уживання спиртних напоїв відбувається систематично або у вигляді псевдозапоїв.

3-я (декомпенсована, енцефалопатична) стадія виявляється зниженням толерантності, а в деяких випадках – і розвитком інтолерантності до алкоголю. Амнезіясп’яніння настає після прийому невеликих доз алкоголю. Уживання алкоголю відбувається систематично чи у вигляді істинних запоїв. Розлади, властиві для 2-ої стадії, стають різко вираженими.

— синдром зміненої залежності від наркотичних речовин;

— синдром зміненої реактивності організму.

Синдром зміненої залежності включає психічну, фізичну залежність і абстинент нийсиндром.

Синдром зміненої реактивності організму характеризується втратою захисних реакцій організму на інтоксикацію, зміною толерантності до алкоголю, зміною форм сп’яніння та вживання алкоголю, алкогольними амнезіями (палімпсести).

У розвитку та перебігу алкоголізму умовно виділяють 3 стадії: початкову (невротичну), середню (наркома нічну), кінцеву (енцефалопатичну). Межею переходу початкової стадії в наркома нічну є формування абстинентного синдрому (фізичної залежності).

Список використаної літератури

1. Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності / Є.П. Желібо, В. В. Зацарний. — К.: Каравела, 2001. — 288 с.
2. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації / [Ю. С. Скобло, Т. Б. Соколовська, Д. І. Мазоренко та ін.]. — К.: Кондор, 2003. — 424 с.
3. Усенко Л. Счастье на дне стакана: статистика алкоголизма в Украине / Л. Усенко // Известия в Украине. — 2008. — № 12. — С. 5.
4. Максимова Н.Ю. Безпека життєдіяльності: соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії / Н. Ю. Максимова. — К.: Либідь, 2006. — 328 с.