Протокол студентських зборів
1. Складіть протокол студентських зборів
Протокол — це документ, у якому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, прийняті в результаті обговорення. Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа.
Протоколи загальних зборів (засідань, нарад) підписують голова й секретар, а протоколи засідань комісій — усі члени комісій.
Текст протоколу складається з двох частин: вступної та основної. У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали всіх присутніх. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складається окремо й додається, а в протоколі зазначається лише загальна кількість присутніх. У цій частині подається також порядок денний зборів з переліком питань, що розглядаються. Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ містить такі частини:
— слухали;
— виступили;
— ухвалили.
Слово СЛУХАЛИ, як правило, друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка. У наступному рядку з абзацу вказуються ініціали й прізвище доповідача, тема доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається.
Так само оформляється розділ ВИСТУПИЛИ.
У розділі УХВАЛИЛИ повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої й резолюційної частин.
За обсягом фіксованої інформації протоколи бувають трьох видів:
1) короткі (записуються обговорювані питання, прізвища доповідачів, прийняті рішення);
2) повні (відрізняються від коротких стислим поданням виступів доповідачів і учасників);
3) стенографічні (дослівно фіксують увесь хід засідання).
Реквізити:
— Назва виду документа, яку пишуть посередині рядка.
— Порядковий номер протоколу.
— Назва зборів, конференції, засідання, наради із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада).
— Назва установи, підприємства чи організації, де відбулися збори, конференція.
— Дату проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від назви організації з лівого боку. У цьому ж рядку з правого боку пишуть місце проведення (назву міста).
— Кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо й додають, а в протоколі зазначають лише загальну кількість. Якщо кількість учасників сягає 10-12 осіб, то вказують усіх присутніх.
— Посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії).
— Порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції. Питання у порядку денному формулюють у називному відмінку.
— Текст.
— Перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;
— Підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови й секретаря).
Зразок 1:
Протокол № 107
загальних зборів студентів ІІ курсу географічного факультету
22.05.08
голова Міщенко М. І.
секретар Андрійченко Н. П.
Присутні: заступник декана факультету доц. Кащенко M. П., доц. Макаров И. К., доц. Волошин Г.В., асистенти Кривоніс Б.Н., Литвин С.Ф., студенти ІІ курсу.
Порядок денний:
1. Підготовка студентів до виробничо-польової практики.
2. Робота з озеленення та упорядження навколишньої території.
I. СЛУХАЛИ:
Макарова П. К. Інформація керівника виробничо-польової практики.
ВИСТУПИЛИ:
Кривоніс Б. M. запропонував поділити студентів на підгрупи, визначити кожному завдання й години роботи на ділянці.
Литвин C.O. зазначив, що треба підготувати рослини, до початку практики.
УХВАЛИЛИ:
1. Усім студентам взяти участь у виробничо-польовій практиці.
2. Доручити керівникові практики скласти графік робіт.
3. Поділити студентів на групи й визначити час роботи на ділянці.
II. Слухали:
Голова зборів (підпис) Міщенко М. І.
Секретар (підпис) Андрійченко Н. П.
Якщо на зборах проводяться вибори таємним голосуванням, результати оформляються окремими протоколами лічильної комісії: в одному зазначається склад комісії, а в другому — результати голосування.
Результати голосування з кожної кандидатури записуються так:
За Василишина І. Г. — 50 голосів, проти — 0, утримався — 1.
Протоколи групуються у хронологічному порядку і за номерами, документи, що стосуються одного протоколу, — за порядком денним.
Текст протоколу має бути точним, лаконічним, складеним на основі виступів, повинен усебічно характеризувати обговорюване питання з додержанням змісту й форми викладу, позиції учасників сторін.
Крім повного протоколу, є ще коротка форма — витяг з протоколу. У витягу вказують прізвища та ініціали тих, хто виступив (без викладу виступів), а також зміст прийнятих рішень. Витяг із протоколу підписують голова й секретар засідання. У протоколі роблять помітку про зроблений витяг, а також зазначають, кому його вручено чи надіслано.
Рішення колегіальних органів доводяться до виконавців і організацій, що належать до сфери управління установи, через надсилання їм рішень.
Рішення колегій установ впроваджуються в життя наказами керівника установи.
Резолюція — це документ, який фіксує рішення, постанову. Найчастіше резолюцію приймають на зборах, з'їздах, конференціях; її вміщують у кінці протоколу або пишуть окремо й додають до нього.
Резолюція складається із вступної (констатуючої) і директивної частин. У констатуючій частині спочатку відзначають досягнення з питання, що розглядається, а потім указують недоліки. У директивній (резолютивній) частині роблять узагальнені висновки, оцінюють роботу, визначають конкретні заходи з кожного питання, спрямовані на виконання поставлених завдань, усунення виявлених недоліків, зазначають відповідальних осіб.
2. Назвіть основні реквізити документів за державним стандартом
Діяльність об'єктів та суб'єктів відображається в різних системах документації, але найбільш загальними та багаточисельними є організаційно-розпорядчі документи, які застосовуються при оформленні розпорядчої та виконавчої діяльності органів державної влади та управління, а також підвідомчих їм суб'єктів. Державні стандарти на організаційно-розпорядчі документи розроблялись ще в рамках ЄДСД та були затверджені в 1972 році (ГОСТ 6.3 8-72 та ГОСТ 6.39-72). В 1978 році ці державні стандарти були затверджені зі змінами. Із 1 січня 1991 р. ГОСТ 6.3 8-72 та ГОСТ 6.39-72 були замінені одним ГОСТом 6.38-90 "УСД. Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
А 7 квітня 2003 р. наказом № 55 Держспоживстандарту України затверджено та надано чинності ДСТУ 4163 -2003' 'Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
Вимоги до оформлення документів (датування, підписання, візування, адресування та ін.), викладені в державному стандарті на УСОРД, застосовуються і до документів інших систем документації. Тому можна стверджувати, що державний стандарт на УСОРД встановив єдині, науково обґрунтовані загальні правила складання службових документів та машинописного їх оформлення.
Будь-який окремий документ складається з ряду складових елементів, які називаються реквізитами: найменування виду документа, автор, адресат, заголовок, текст, дата, підпис, резолюція та ін. Різні документи мають різний набір реквізитів. Сукупність реквізитів, певним чином розміщених в документі, становить формуляр цього документа. Для конкретного виду документа, наприклад наказу, протоколу, акта тощо, характерний свій формуляр, який називається типовим формуляром.
В основу уніфікації та стандартизації покладений принцип створення загальної моделі складання всіх документів системи. Такі графічні моделі чи схеми побудови документів одержали назву "Формуляр-зразок". Проектується формуляр-зразок на конструкційній сітці, яка розміщена на стандартному форматі.
Застосування державних стандартів дає можливість ввести єдині вимоги до оформлення документів, що є необхідною умовою для механізації та автоматизації роботи з ними.
ДСТУ 4163-2003 веде перелік у певній послідовності реквізитів, наявних у всіх видах документів, що належать до уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. В ньому визначено максимальний склад реквізитів документів, які входять в систему ОРД, і кожному реквізиту відведено певне місце на папері. При цьому для реквізиту з постійною інформацією розраховується необхідна площа з урахуванням максимального набору знаків при його написанні.
За визначенням ГОСТ, для організаційно-розпорядчих документів встановлюється розміщення 32 реквізитів:
1 — Державний герб та герб АРК;
2 — емблема об'єкта та суб'єкта;
3 — зображення нагород;
4 — код об'єкта чи суб'єкта за загальнодержавним класифікатором підприємств та організацій;
5 — код форми документа за загальнодержавним класи фікаторо управлінської документації;
6 — найменування міністерства або відомства;
7 — найменування об'єкта чи суб'єкта;
8 — найменування структурного підрозділу;
9 — індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпу (абонентського телеграфу), факсу, телефону, номер рахунка в банку;
10 — назва виду документа;
11 — дата;
12 — індекс;
13 — посилання на індекс та дату вхідного документа;
14 — місце складання та
видання вхідного документа;
15 — гриф обмеження доступу до документа;
16 — адресат;
17 — гриф затвердження;
18 — резолюція;
19 — заголовок до тексту документа;
20 — відмітка про контроль;
21 — текст документа;
22 — відмітка про наявність додатків;
23 — підпис;
24 — гриф погодження;
25 — візи;
26 — печатка;
27 — відмітка про засвідчення копій;
28 — прізвище виконавця та номер його телефону;
29 — відмітка про виконання документа та направлення його до справи;
30 — відмітка про наявність документа в електронній формі;
31 — відмітка про надходження;
32 — запис про державну реєстрацію.
Таким чином, стандарт дає максимальний набір реквізитів, які можуть зустрітися при складанні та оформленні організаційно-розпорядчого документа. В конкретному документі реквізитів може бути менше, частина з них буде відсутня. Місце реквізиту визначено графічно.
Більшість службових документів та, перш за все, ОРД оформляються на папері формату А4 (210 х 297) та А5 (210 х 148). Але окремі види документів, частіше планово-економічні, бухгалтерські та ін., які містять таблиці та графіки, оформляються на форматі A3 (297х420)іА6(105х148).
В даному державному стандарті спеціальний розділ присвячений вимогам до бланків. В ДСТУ вказуються мінімальні розміри полів бланків: ліве — 30 мм; праве — не менше 10 мм; верхнє — не менше 20 мм; нижнє — не менше 20 мм. Опис вимог до кожного реквізиту окремо подано в ДСТУ 4163-2003 досить детально. Ці вимоги роз'яснені або викладені також в найбільш важливому нормативно-методичному документі "Державна система документаційного забезпечення управління. Основні положення. Загальні вимоги до документів та служб документаційного забезпечення".
3. З'ясуйте, зміст яких понять розкривають запропоновані визначення:
— документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії — автобіографія;
— Документ — основний вид ділового мовлення. Він фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єктивність.
4. Продовжіть речення
Доручення — це письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.
Залежно від суб'єкта дії доручення поділяються на особисті та офіційні.
Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та ін.).
Реквізитами особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватись навчальним закладом).
Офіційні доручення поділяються на разові, спеціальні й загальні.
Офіційні доручення друкуються на бланках, куди від руки вписують прізвище, ім'я та по батькові того, кому доручається, що саме, де треба одержати, та завіряють підписом і круглою печаткою. Завіряється також підпис особи, на ім'я якої написано доручення.
Завірені нотаріально доручення можна передавати телеграмою. Телеграма-доручення складається з тексту доручення, який може бути відповідно скорочений, та посвідчуваль-ного напису з підписом нотаріуса й печаткою нотаріальної контори. Підпис нотаріуса засвідчується органом зв'язку, через який передається телеграма-доручення. Таке доручення має силу оригіналу.
Термін дії офіційного доручення. Разові видаються на виконання одноразової дії (отримання товарно-матеріальних цінностей, одержання заробітної платні, пенсії, стипендії, поштового переказу). Спеціальні — на здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій (представництво в органах суду, виконання банківських операцій у межах певного терміну). Загальні — на виконання широких повноважень (отримання документів, ведення справи в усіх судових, арбітражних і адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві; укладання угод, одержання майна тощо).
Офіційне доручення має такі реквізити. В офіційному дорученні обов'язково зазначаються:
— Назва організації, яка видає доручення.
— Номер доручення й дата видання.
— Посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення.
— Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності.
— Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму.
— Строк дії доручення.
— Зразок підпису особи, якій видано доручення.
— Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення).
— Підписи службових осіб, які видали доручення.
— Печатка організації, що видала доручення.
Текст доручення містить такі відомості на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей.
5. Зробіть переклад українською мовою
Воспользоваться предложением – скористатися пропозицією,
в порядке исключения — як виняток,
за наличные деньги — за готівку,
личность неординарная — неординарна особистість,
заказное письмо — рекомендований лист,
перевести на счет – переказати на рахунок,
платежное требование — платіжна вимога,
подлежит возвращению — підлягає поверненню,
поисковая переписка – пошукове листування,
предоставить уценку – надати знижку,
оговоренные сроки – визначені терміни,
последующая деятельность — подальша діяльність,
прилагается к договору — додається до угоди,
причитающаяся сумма — сума, що належить.
6. Знайдіть недоречно вжите слово. Запишіть правильний варіант
1. В кінцевому рахунку Україна зможе посідати почесне місце поміж розвинених в економічному відношенні країн Європи.
Таким чином, Україна зможе посідати почесне місце серед економічно розвинених країн Європи.
2. В усіх відношеннях ситуація склалася неприємна.
З будь-якої точки зору ситуація виявилася неприємною.
3. Я хотів би висказатися по таких питаннях.
Я хотів би висловити думку з таких питань.
4. Значні хиби існували в сільському господарстві.
Суттєві недоліки існували в сільському господарстві.
7. Поясніть чим різняться подані пари слів. Розкрийте ці відмінності вводячи слова в речення
Дискваліфікація – декваліфікація.
Дискваліфікація – 1) позбавлення кваліфікації на підставі визнання кого-небудь нездатним, негідним займати якусь посаду, певні функції, роботу тощо; 2) позбавлення спортсмена (команди) брати участь у спортивних змаганнях за порушення правил, спортивної етики і т.і.; постійне чи тимчасове позбавлення спортсмена спортивного звання.
У разі повторного порушення спортсменами Денисом Юрченком та Костянтином Васюковим дисциплінарних або етичних норм, дискваліфікація автоматично набуває безумовного характеру на весь визначений період.
Декваліфікація – утрата кваліфікації, спеціальних знань і досвіду.
Вважають, що декваліфікація може викликати кризу у системі держуправління.
Основний – заснований.
Основний – найважливіший, головний, який є основою чого-небудь, становить його найважливішу частину.
Основна риса українського історичного епосу – це патріотизм.
Заснований – ким-небудь збудований, створений, організований на основі чогось, виходячи з чогось.
Київ був заснований більше 1500 років тому назад і завжди був центром політичного, економічного та культурного життя східних слов’ян.
Програмовий –програмний.
Програмовий, програмний– пов’язані з іменником „програма”, проте вживання похідних від нього „програмовий” і „програмний”. Перше частіше використовується для короткого викладу змісту і методочних порад курсу, предмета, що викладається в навчальному закладі та ін. Друге – для визначення чого-небудь у галузі програмування.
Учні повинні засвоїти програмовий мовний матеріал як засіб оформлення або розуміння висловлювань у процесі спілкування на рівні, визначеному стандартом.
Поштова підсистема програмного комплексу повинна бути настроєна на роботу тільки за цією скринькою, а всі інші поштові клієнти – ні.
Сторона – бік.
Біквживається у значеннях. 1. Права або ліва сторона тулуба від плеча до стегна людини або тварини. 2. Яка-небудь поверхня предмета, верхня, нижня, передня або задня частина сторона. 3. Місце, місцевість, розташована не посередині, а збоку чого-небудь; напрямок, що веде до цього місця. 4. перен. Певний напрям спрямування. 5. Лінія спорідненості.
Родичі з боку батька, матері.
Сторонавживається у значеннях. 1.Складник, елемент чого-небудь, окрема риса, властивість, особливість, яка характеризує що-небудь 2. мат. відрізок прямої, що обмежує геометричну фігуру сторона. 3. Місцевість, область, район, що має певні природні і кліматичні особливості. 4. юрид., військ. Особа, група осіб, організація, держава тощо, яку протиставляють у певному відношенні іншій особі, групі осіб, організації, державі.
Суб'єктивна сторона злочину.
Банковий — банківський.
Пароніми банківський і банковий збігаються у значенні "який належить банку, має причетність до нього", але почасти розходяться в сполучуваності: ми говоримо банківська (банкова) справа, банківська (банкова) політика, банківські (банкові) операції, банківський (банковий) документ, банківський (банковий) переказ, але тільки: банківська система, банківський контроль, банківський службовець (працівник).
Дедалі важче було окреслити, чи даний продукт є банковим, а чи скажімо страховим, у межах однієї установи здійснювали також, скажімо, банківську та брокерську діяльність.
Масштаб кризи та заангажованих коштів платників податків викликав дебати на тему функціонування британських установ банківського нагляду.
8. Замість крапок поставте пропущені літери. Поясніть правопис
схил, безпечний, усунути, розказати, з підлоба, розклад, безупину, зжати, безперечно, безхмарний, розтати, зшити, безсилий, сформувати, розхитувати, безпринципний, скривити, приходити, розписка, складати, зтерти; Президент, прибережний, препарат, премудрий, привільно, притягувати, престиж, прізвище, признатися, прекрасно, прибудувати, прем'єра, прерогатива, прикордонний, пришвидшити, препогано, призирливий, привабливо.
9. Перепишіть речення, поставте, де потрібно, розділові знаки і поясніть їх вживання
Я в зіницях його потопаю, і так легко й прозоро стає (В.Сюсюра). (Для відокремлення речень, що входять до складного речення, поєднаних сурядним зв’язком).
Він думав, не як його зустрінуть, а як дістатися до міста (П.Панч).
Ми хотіли й не знали чого (В.Сюсюра). (Між однорідними членами речення (присудки), якщо вони поєднані одиничним сполучником, кома не ставиться)
Хоробро билися запорожці: вони не випускали шаблі з рук навіть коли вже їм очі запливали кров'ю (П.Панч). (Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучниковими словами, від головних і від інших підрядних, ставиться кома; Двокрапка ставиться між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення розкриває зміст першого речення в цілому або одного з його членів, а також указує на причину того, про що йдеться в першому реченні).
Чини так, як знаєш. (Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучниковими словами, від головних і від інших підрядних, ставиться кома).
Список використаних джерел
1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери — К., 2001, с. 33-44, 103-104, 133-135, 343
2. Горбул О.Д. Ділова українська мова. — К., 2001, с.20-38, 86-89, 136-138.
3. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. — Донецьк, 2004, с. 41-52, 75-77, 138-142, 307
4. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. — X., 2001, с. 55-62, 100-104, 128-131, 153-154
5. Методичні рекомендації до вивчення теми „Основні вимоги до оформлення документів" / Укл. Г.Д. Малійська. — К.: УТУД. — 1998
6. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. — К.: МАУП, 1999. -с. 37, 193-196,207-209.
7. Український правопис. — К.: Наук, думка, 1993. — с.23-24.
8. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. / Уклад. С.П. Бибик, І.Л. Михно, Л.О. Пустовіт, Г.М. Сюта. — К.: Довіра: УНВЦ „Рідна мова", 1997 — с. 35-36, 62-67
9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. — К.: Вища шк., 2000. — с. 25-26,92,110-113,197-200
10. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта, 1997. — с.20-21