І. Вступ

Актуальність теми. Досконалість чи недосконалість ринку значною мірою визначається рівнем сформованості та ефективності його інфраструктури. Щодо України, то на сьогоднішній день це питання не може бути віднесене до вирішених. Дискусійними залишаються навіть склад такої інфраструктури та її завдання. Крім того практично кожен з видів організації торгівлі в Україні має ті чи інші недоліки. Так, біржі є звичайними посередниками з перепродажу продукції, причому нерідко не біржового характеру. Ні функцій виявлення, ні генерування цін вони не виконують. Оптових ринків світового зразка в Україні немає зовсім. Намагання влаштовувати аукціони завершувалися ще на початкових стадіях. Створення агроторгових домів перетворилося в обов’язкову кампанію, яка закінчилася успішним звітуванням про кількісні показники без скільки-небудь серйозної роботи в напрямку продовження їхнього функціонування. Роздрібна торгівля взагалі далека від організованої. Таким чином, дана проблематика для вітчизняного ринку буде досить актуальною, що обумовлює необхідність її ґрунтовного вивчення.

Для перехідної економіки, у тому числі і для української, особливо актуальною є задача формування ринкових інститутів, бо нерозвиненість інституціональної структури — одне із самостійних джерел проблем і протиріч перехідної економіки. Ринкова інфраструктура, як підсистема усієї економіки, повинна надавати умови та можливості для виконання своїх функцій (передусім таких, як оптимальна акумуляція ресурсів і створення з них продуктів господарської діяльності), безпосередньо не беручи участь в створенні продукту.

Важливого значення набуває пошук шляхів вирішення проблеми розбудови ринкової інфраструктури, визначення її ролі та місця в процесі ринкових трансформацій. Усвідомлення необхідності вирішення цієї важливої науково-практичної задачі зумовило постановку мети та завдань дослідження, стислий виклад результатів якого викладено у цій роботі.

Ступінь розробки теми.  Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Річні аспекти інфраструктури товарного ринку розглядались в працях Беленького П.К. Саблука П.Т., Шмиги О.О., Куриленка І.Г., Левківської Л.М. Вітчизняні науковці внесли великий вклад відносно визначення сутності, розвитку товарного ринку та його інфраструктури. Проте питання важливості функціонування суб’єктів інфраструктури товарного ринку та визначення їх особливостей потребують подальшого дослідження.

ІІ. Постановка завдання

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є встановлення функцій та завдань, властивих ринковій інфраструктурі в її класичному розумінні та формування на основі цієї інформації чіткого уявлення про її склад.

Для досягнення цієї мети першочергове значення мас чітке визначення й реалізація таких завдань:

ІІІ. Результати

В сучасній економіці широко використовується поняття інфраструктура. В історичному аспекті це поняття сформувалося наприкінці 50-х років минулого сторіччя і уявляло собою об’єкт соціально-економічного планування. За сутністю інфраструктура ототожнювалася з загальними умовами функціонування матеріального виробництва та ефективного  вирішення соціальних проблем. Функціональне призначення інфраструктури полягало у створенні умов для задоволення широкого кола потреб суспільства, населення, виробництва. В господарському комплексі інфраструктура розглядалась як сукупність об’єктів та споруд, спрямованих на створення умов для забезпечення економічного зростання та життєдіяльності населення країни.

Дослідження інфраструктури як економічної категорії та визначення її місця в процесі суспільного відтворення втілилося у подальшу диференціацію цього поняття та виокремлення виробничої, інституційної, науково-технічної, соціальної інфраструктури тощо. Обґрунтованим здається уявлення про двоїстий характер інфраструктури: з одного боку, як економічної категорії, а з другого – як структурного елементу господарського комплексу.

Саблук П., Шмига О., ЛевківськаЛ. визначають ринкову інфраструктуру як систему обслуговуючих підприємств та установ, які забезпечують товарообмінні процеси галузі.

Такі науковці, як Шпичак О., Мороз С, Грищенко А. вважають, що ринкова інфраструктура являє собою систему підприємств, що забезпечують міжгосподарські зв’язки галузі.

Інфраструктура в будь-якій соціально-економічній системі — це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів цієї системи. Крім забезпечуючої функції, інфраструктура одночасно виконує регулюючу функцію, певним чином впорядковуючи взаємодію елементів самої системи [1].

Ринкова інфраструктура— це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків і взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно-грошових потоків. Кожна з її двох функцій, виділених вище, характеризується певними рисами або властивостями [5].

Розглядаючи зміст ринкової інфраструктури, можна виділити 4 взаємопов’язані складові: інституційну, інформаційну, нормоутворюючу і ментальну, які в своїй сукупності характеризують як її внутрішній зміст, так і її зовнішній вираз (рис. 1).

Особливої уваги набуває розподіл інфраструктури на основі відокремлення виробничої і невиробничої її форми, які здійснюють групування факторних видів (функціональні складові частини) інфраструктури в межах двох сфер. Саме цей розподіл покладено в основу комплексної моделі сутності інфраструктури [2].

Незалежно від форми слід визначити рівні інфраструктури і базові елементи. Основними складовими інфраструктури слід виділяти – інститути, операції, інформаційні мережі та потоки. Вони пронизують кожен з рівнів інфраструктури, властиві обом її формам, дуже тісно взаємодіють між собою.

З приватних інститутів, ключову роль у фінансово-кредитній системі відіграють банки як універсальні інститути грошового ринку.

Розвиненим елементом сучасної ринкової інфраструктури є небанківські фінансово-кредитні інститути, що носять в більшій мірі не універсальний, а спеціалізований характер. Серед них виділяються страхові компанії та пенсійні фонди, існування яких сприяє оптимізації розвитку ринкової економіки завдяки зменшенню ризику підприємницької діяльності. У підсистемі фондового ринку виділяються фондові біржі і фінансові посередники — торговці цінними паперами, інвестиційні фонди і компанії, трастові компанії, позабіржові торгово-інформаційні мережі, реєстратори, депозитарії, зберіганні та ін. [6].

Розглядаючи інституційну складову ринкової інфраструктури, потрібно також відзначити особливу роль такого елемента інфраструктурного забезпечення ринку ресурсів, як інститути ринку праці. Їх розвиток безпосередньо пов’язаний з однією з ключових макроекономічних проблем — забезпеченням повної зайнятості.

Однією з головних особливостей сучасної економіки розвинених країн є провідна роль фінансової системи, яка проявляється не тільки в забезпеченні умов зростання і прогресивних зрушень у галузевій структурі, а й у динаміці ділових циклів. Інституційні інвестори (банки, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди) виконують важливі функції, трансформуючи вільні кошти бізнесу і заощадження домогосподарств в інвестиції. При цьому зміни ситуації на фінансовому ринку стають одним з головних показників зростання або спаду в економіці.

На інвестиційному ринку України сьогодні діє понад тисячу різних посередників (і щороку їхня кількість зростає, так само як і обсяги їх активів), які виконують безліч посередницьких операцій і, взаємодіючи між собою, формують його інфраструктуру.

Загалом, досліджуючи ринкову інфраструктуру України, слід зазначити, що за роки економічної реформи вона зазнала досить значних змін. В умовах централізовано регульованої економіки вона виконувала пасивну технічну функцію доведення товарів від первинного виробника до кінцевого споживача і не мала жодного відношення до ціноутворювального процесу. Більше того, відхилення від централізовано встановлюваних цін розглядалось як порушення «дисципліни цін» і за це карали. Винятком із цього правила були лише міські ринки. Ціни на них формувались як ціни попиту та пропозиції, але ж визначальну роль відігравали державні закупівельні, оптові та роздрібні ціні. Саме вони визначали рівень цін міських ринків. З переходом до ринку виникли якісно нові завдання. Старі функції «товаропросування» збереглися і до них додалось одно суто ринкове -генерування ринкових цін як цін попиту та пропозиції. Варто підкреслити одну важливу деталь. Тут маються на увазі врівноважені стабільні ринкові ціни. Саме ця обставина пояснює той факт, що окремі елементи ринкової інфраструктури беруть на себе вивчення попиту і регламентацію пропозиції через контракти. Тому стабілізацію цінової ситуації цілком правомірно вважати третьою функцією фізичної ринкової структури на додаток до товаропросування та генерації цін. До їх виконання наявна інфраструктура на момент переходу до ринку була готова різною мірою. Найкраще — «товаропросування», тим більше, що кількість власних товарів почала зменшуватись. Гіршим було становище з генеруванням цін. Для нього потрібні різновиди інфраструктури з високою концентрацією попиту та пропозиції — біржі, ярмарки, аукціони, оптові ринки.

IV. Висновки

Отже, товарний ринок, як ніякий інший, найбільш успішно функціонує в умовах відкритої економічної системи, яка передбачає вільне переміщення товарів та капіталів як всередині держави, так і за її межі. Разом з тим, він представляє ту сферу, де державне регулювання дає найбільший ефект. Саме через товарний ринок держава акумулює та вилучає кошти та матеріальні ресурси для вирішення загальнодержавних, в т.ч., соціальних, завдань.

Інфраструктура товарного ринку створює умови для більш швидкого обороту товарних ресурсів в економіці, вдосконалення ринкового процесу реалізації продуктів праці, оптимізації комерційних зв’язків, поліпшення матеріально-технічної бази обігу. Завдяки діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку виробники мають можливість сформувати ефективні канали розподілу, щоб представити свій товар на ринку.

Список використаної літератури

1. Белявцев MX, Шестопалова MB. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник — К.: Центр навчальної літератури. 2005. -416 с.
2. Бєлєнький П. Теоретико-методологічні засади дослідження інфраструктурних трансформацій в конкурентній економіці // Регіональна економіка. – 2004. – №3. – С.96-105
3. Васильєв О.В. До питання визначення сутності ринкової інфраструктури // Научно-технический сборник. Коммунальное хозяйство городов. – 2006. — №71. Серия: Экономические науки. – С.28-33
4. Гаврилова В.Л. К вопросу инвестиционного обеспечения воспроизводства инновационных процессов // Економіка промисловості. — Донецк, 2001. — № 3 (13). – С. 91-95
5. Иншаков О.В., Русскова Е.Г. Инфраструктура рыночного хозяйства: системность исследования // Вестник СПбГУ. Сер.5. Вып.2. – СПб., 2005. – С.28-37
6. Інфраструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми)// НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор д.е.н. проф. Беленький II.К). — Львів. 2002. -308 с.
7. Савощенко А.С.Інфраструктура товарного ринку:ІІавч. поеібник-К.: КНЕУ. 2004- 295с.
8. Ткач А.А. Базисні інститути ринкової інфраструктури в трансформаційній економіці // Економіка розвитку: Наук. зб. Вип.92 [30]. – Харків: ХДЕУ, 2004. – С. 50-54
9. Шмига О.О. Формування ефективної інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Економіка. — 2005. — № 18.- С. 185-188.