Україна зіткнулася з непередбачуваним та надзвичайно численним внутрішнім переміщенням, що призвело до реєстрації понад 1,7 мільйонів внутрішньо переміщених осіб із Криму та Донбасу у менш ніж дворічний період. Будь-яка країна, яка б зазнала такого розвитку подій, зустрілась би зі значними викликами. У зв’язку з цими обставинами українська влада зобов’язана вжити всебічних заходів, які включають ухвалення законодавства, запровадження й прискорення необхідних адміністративних процедур і розробку механізмів координації та реагування.

У ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» було включено частину другу, якою встановлено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

ВПО стикалися також із труднощами бюрократичності процедури контролю за проведенням соціальних виплат за місцем їхнього фактичного проживання/перебування.

Державні установи на сьогодні не стільки вирішують, скільки певним чином ускладнюють доступ до соціальних виплат ВПО, зокрема пенсійного забезпечення громадян. Залишається відкритими і питання соціального захисту, зокрема, і категорії громадян, що працюють на перереєстрованих в Україні, але фізично розташованих на тимчасово окупованих територіях підприємствах.

Щодо практичної дії законодавства у сфері захисту прав ВПО, то громадські організації, які надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, констатують сталі труднощі, пов’язані із припиненням, відмові у нарахуванні соціальних виплат, бюрократичності процедури перевірки, проблеми з відновленням документів (паспортів, документів про освіту, правовстановлюючих документів на майно, інші), отримання субсидій тощо.

На сьогодні в Україні практично не створено загальнодержавну концепцію захисту і відновлення майнових прав вимушених переселенців. Натомість, національна нормативно-правова база містить окремі положення, використання яких дає змогу захистити певні права ВПО. Але при вдосконаленні українського законодавства в цьому напрямі, на думку науковця, необхідно активно використовувати світовий досвід та стандарти Ради Європи.