Корупція в освіті – це болючий і важливий аспект сучасного українського суспільства, що руйнує освіту, знання, а отже, і все те, на що спирається наше майбутнє. Разом з тим корупція порушує одне з основних прав людини і громадянина – право на освіту. У Загальній декларації прав людини 1948 року передбачено, що вища освіта повинна бути доступною для всіх відповідно до здібностей кожного. Право на освіту – це конституційне право людини. Конституція Югославії [1, с.767] 1992 року проголошує, що освіта є доступною для всіх на рівних умовах (ст.62). Ст.7 Основного закону Hімеччини [2, с.581] містить положення про заборону розрізняти учнів залежно від майнового стану батьків, що також говорить про принцип рівності усіх громадян в реалізації права на освіту. Ст.53 Конституції України проголошує, що „кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі”. Але, на жаль, право на освіту грубо порушується корупцією, яка здебільшого набуває форми хабарництва. В результаті реалізувати право на освіту здебільшого мають змогу лише ті, хто мають гроші. А отже, освітня система лише створює ілюзію рівності прав людини.

Варто зазначити, що саму проблему корупції досліджували: Б.В. Романюк, О. Пищуліна, Нікос Пасас, Дональд Джонстон та ін. Навколо проблеми корупції точиться багато дискусій. Однак корупція в такій соціальній сфері, як освіта, а саме Пищуліна в реалізації права на освіту, поки що не має належного наукового забезпечення, незважаючи на те, що про неї багато говорять політики, журналісти, пересічні громадяни, студенти та викладачі. Тому завдання цієї наукової роботи полягає в тому, щоб: дослідити проблему корупції в реалізації права на освіту, встановити, що саме можна назвати корупцією в освіті і хто саме є суб”єктом корупції в освіті; встановити, як відрізнити подарунок від хабара і чи можна вважати хабар корупцією; виявити причини та наслідки корупції в освіті; проаналізувати існуючі засоби боротьби з корупцією в освіті та запропонувати деякі нові методи боротьби з цим негативним явищем.

Під час проведення дослідження вивчено широке коло наукової літератури як зарубіжних, так і вітчизняних фахівців щодо права на освіту, корупції, проаналізовано чинне антикорупційне законодавство, офіційні документи міжнародних організацій. В роботі широко використовувалися ресурси мережі Інтернет та результати деяких соціологічних опитувань.

Взагалі, корупцією в освіті можна назвати систему ненормованих відносини між всіма, хто причетний до здобуття освіти, яка полягає у вимаганні, пропонуванні, даванні та отриманні хабара, що порушує належне виконання будь-якого обов”язку особою, що отримує хабара, та породжує неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду для особи, яка пропонує хабар. Основний зміст поняття корупції в системі освіти складають хабарництво, незаконна вимога оплати за навчання, подарунок (в особливих випадках). Розглянемо кожне з понять більш детально.

А) Незаконна вимога оплати за навчання. Ст.183 Кримінального Кодексу України „Порушення права на отримання освіти” зазначає, що таке порушення може здійснюватися шляхом незаконної відмови у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності, а також незаконною вимогою оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах. Незаконною вимогою оплати вважається вимога, яка має місце у випадку, коли така оплата не передбачена у даному навчальному закладі, або якщо оплата вимагається у розмірах, що перевищують офіційно встановлені, чи вимагається у не передбаченій нормативно-правовими актами формі (відпрацювання певного часу на якомусь об’єкті) тощо. Таким чином, склад цього злочину утворюють дії, які полягають у вимозі перерахувати певну суму грошей на рахунок навчального закладу чи рахунок іншої організації (благодійного фонду), поставити навчальному закладу певні матеріальні цінності (будівельні матеріали, комп’ютерну техніку тощо) або ж надати послуги матеріального характеру (зробити ремонт приміщення за власні кошти) за навчання, плата за яке законом не передбачена. Закінченим цей злочин вважається з моменту висунення незаконної вимоги оплати за навчання.

Б) Хабарництво. Хабарництво вважається першою формою прояву корупції [3, с.28]. Воно обумовлює прийняття нечесних рішень, в результаті чого до вузів здебільшого вступають випадкові студенти. „…Грунт для хабарництва у сфері освіти виникає там, де цінують формальні документи про освіту, а не самі знання, що становлять зміст освіти. У нашій країні цей грунт було створено ще радянською системою, за якої не було ринкових відносин”[4] .

Хабарництво вважається найбільш явною формою прояву корупції в освіті. Це злочин, передбачений кримінальним законодавством багатьох країн. Хабарництво може вчинятися як у формі прямого примушування, коли особа пред”являє вимогу дати хабар, погрожуючи у випадку невиконання цієї вимоги вчинити (або не вчинити) з використанням влади чи службового становища дії, які можуть заподіяти шкоди правам і законним інтересам того, до кого звернута вимога, так і у прихованій формі — шляхом умисного створення особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігти шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів.

Як вважають деякі дослідники, якщо особа, виконуючи будь-які дії, використовує не можливості, пов’язані з її посадою, а, наприклад, особисте знайомство, дружні, а не службові зв’язки тощо, то у її діях відсутній склад злочину, передбаченого ст.368 КК України [5, с.926]. Не буде складу цього злочину і у випадку одержання незаконної винагороди не у зв’язку з реалізацією можливостей, обумовлених посадою, а за виконання суто професійних функцій (вручення матеріальних цінностей чи грошей лікарю за вдало проведені операції).

В) Подарунки. Досить цікавим є питання подарунків, адже дуже часто хабарі можуть набувати форми «подарунків». Згідно з розробленим у Данії „Проектом політики стосовно подарунків” [6, с.167] (серпень 1995 р.), подарунки не вважаються хабарами, якщо вони є відкритими та презентовані в знак вдячності за вже вчинені послуги та їхня ціна не перевищує $200 США. Серед таємних подарунків допускається лише неофіційна оплата за додаткові послуги (уроки), пов’язані з виконанням службових обов’язків, але це все повинно бути зазначено у спеціальному звіті.

Насправді не стільки важливою є ціна подарунка, як наміри та очікування того, хто презентує подарунок. Справжній подарунок не робить того, хто отримує подарунок, залежним від того, хто його дарує. Тому можна дійти висновку, що не слід розцінювати безкорисливе та відкрите вручення подарунку вчителю, професору в знак подяки за цікаві лекції, наприклад, проявами хабарництва.

Слід зазначити, що корупцію в освіті породжують різноманітні чинники. Перш за все — це низька заробітна плата викладачів, що змушує їх шукати нових джерел заробітку. Деякі виправдовуються ще й тим, що порівняно з керівництвом рядові працівники майже безгрішні.

Дефіцит престижних шкіл, вузів, місць на популярні фахи також спонукає громадян вчиняти протиправні дії для одержання гарантії вступу своєї дитини до престижного вузу.

Недосконалість системи освіти, вступних випробувань, за якої право оцінювати знання, приймати вступні іспити лишається за вузом і лише у вузі, а не за його межами, також дає волю зловживанням як з боку уповноважених осіб, так і самих батьків, студентів, абітурієнтів. Гарною та ефективною є система оцінювання знань студентів та абітурієнтів деяких міжнародних коледжів ( United World College “Atlantic”, International Baccalaureate Diploma), де екзаменаційні роботи студентів оцінюють незалежні професори, викладачі не просто з інших міст, а навіть з інших країн. І це правильно. Адже оцінюватися повинні тільки справжні знання, а не певний студент чи студентка.

Однією з найбільш вагомих причин процвітання корупції в освіті є лояльне ставлення пересічного громадянина до корупції. За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного програмою USAID „Партнерство за прозоре суспільство” у березні 2002 року, 37% опитаних або виправдовують, або схвалюють корупцію, 62% не готові підтримати реальні громадські заходи з боротьби проти корупції [7].

Взагалі, як показує практика, хабарництво ініціюють як викладачі, так і самі студенти. Найчастіші випадки пропонування та давання хабарів породжують саме студенти – ті, що мають слабкі знання і не хочуть вчитися. Хабарництво дуже часто може вчинятися через наявність „хворих” поглядів серед частини студентів стосовно способів отримання вищої освіти. Адже кожен дев’ятий респондент (11%) [8] сам бажає купити у викладачів оцінку, а не отримати знання, і готовий платити за таку послугу з боку останнього. Разом з тим невелике опитування, проведене газетою «Поступ» [9], засвідчило, що найбільше заважають вчитися студентам лінощі (27 %), на другому місці робота (19%), далі — кохання (8 %), майже стільки ж — домашні проблеми (9 %), чесно збрехали, що нічого не заважає, — 25 % і навели інші варіанти — 12 %. Загалом майже чверть студентів готові виступати ініціаторами підношень і хабарів.

Відомо, що за кожним фактом одержання хабара, як правило, стоїть порушення права на освіту іншої особи. Корупція надає незаконні привілеї корумпованим соціумам, платоспроможним особам, підпорядковує будь-яку владу саме їхнім інтересам. Окрім того, корумпована освіта дає лише поверхові знання, породжує проблему низького фахового рівня випускників, викладачів, невідповідності освіти інноваційним вимогам сучасності та ставить під загрозу майбутній розвиток будь-якої країни. Корупція виступає одним з основних „порушників” принципу вседоступності освіти, а отже, й принципу верховенства права, що негативно впливає на імідж та авторитет держави загалом.

Саме тому міжнародне співтовариство вже давно стало на шлях жорсткої боротьби з цим негативним явищем, активно обговорюючи проблему корупції як на внутрішньому, так і міжнародному рівнях, приймаючи нові закони, конвеції. Міжнародні організації оголошують політику, що одержала назву „Чиста освіта”, „Прозоре суспільство” тощо. В останні роки в Україні у сфері протидії корупції також зроблено досить багато: прийнято низку законодавчих актів антикорупційного спрямування, утворено Координаційний комітет із боротьби з корупцією й організованою злочинністю при Президенті України. Разом з тим Україна є стороною низки міжнародних документів у сфері протидії корупції, зокрема: Конвенція ООН проти корупції, Європейська Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією, Європейська Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією тощо.

Однак, незважаючи на все це, прояви корупції в освіті не зменшуються. Тому можна було б висунути такі пропозиції щодо способів зменшення корупції в системі освіти в майбутньому:

• вдосконалити законодавчу базу з цього питання, підвищити відповідальність всіх учасників навчального процесу;
• запровадити систему незалежного анонімного тестування в спеціальних центрах; продовжувати процес впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, щоб в майбутньому очікувати повну відмову від сесій, які є сприятливим періодом дачі хабарів;
• сприяти всебічному громадському інформуванню через спеціальні прес-конференції, семінари, конкурси на кращу роботу „Молодь проти корупції в системі освіти”, видання антикорупційних освітніх підручників та запровадити обов”язкову антикорупційну освіту (курс) у вищих навчальних закладах, як це зроблено в Болгаріїї, де друк підручника «Антикорупція» — 12 лекцій професорів університетів та експертів „Коаліції 2000” — є одним з важливих результатів Кампанії громадського інформування [10]. Видання цього підручника стало відповіддю на існуючу потребу антикорупційних заходів (освіти) у сфері виховання молодого покоління у Болгарії.
• розробити кодекс етики та поведінки студентів та викладачів, а також закон про омбудсмана у вищому навчальному закладі. В кожному навчальному закладі повинен бути омбудсман – представник студентства, який би володів високими моральними якостями та повною зневагою до тих, хто порушує закон корупційними діяннями. Омбудсмани всіх навчальних закладів повинні співпрацювати між собою, обмінюватися досвідом та сприяти якомога більшому залученню студентів до своєї організації, яка виступає за освіту без хабара.

І останнє, хотілося б згадати вислів сучасного індійського мудреця [11] Сат’я Саї Баби: „Справжня освіта повинна давати кожному можливість використовувати всі набуті права, щоб належно зустріти всі труднощі життя і зробити всіх людей щасливими, наскільки це можливо”. Саме від нас залежить те, як ми реалізовуємо наше право на освіту і яке буде наше майбутнє. Слід завжди пам”ятати, що корупція в сфері освіти – це найперша загроза майбутньому розвитку країни, правопорядку та правам людини. І хоча корупцію в освіті неможливо викорінити, все ж її можна зменшити, але тільки тоді, коли ініціатором такої боротьби стане кожний з нас.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституции государств Европы: В 3 т. — Т.1 / Под ред. Л.А.Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – 824 с.
2. Конституции государств Европы: В 3 т. — Т.1 / Под ред. Л.А.Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – 824 с.
3. Комиссаров В.С. Уголовно-правовые аспекты борьбы с коррупцией // Вестник Московського университета. Сер.11. Право. – 1993. – №1. – С.28.
4. Ректор Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича, доктор фізико-математичних наук, професор Микола ТКАЧ // http://www.doba.cv.ua/?file=news.php&num=211&s=2
5. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року. – К.: Каннон; А.С.К., 2001. – 1104 с.
6. Максимов С.В. Основы борьбы с коррупцией (системы общегосударственной этики поведения). – М.: Спарк, 2000. – 228 с.
7. Марта Коломиєць, Директор Програми USAID „Партнерство за прозоре суспільство”// http://www.prozorist.org.ua/modules.php?name=Sections&op=printpage&artid=67
8. http://prozorist.ard.dn.ua/docs/publ/kipen/19-11-02.html Партнерство за прозоре суспільство. Марта Коломієць
9. http://postup.uz.ua/arhiv/2004/21_02_04/2.html — Поступ — Закарпатська молодіжна газета
10. Білько Т., «Громадський захисник» №2. – 2003.
11. Право на освіту // http://law-union-education.com.ua/rights/education/