Природні ресурси Житомирської області: особливості розміщення та використання

Вступ

Актуальність теми. Одним із головних завдань ринкової трансформації економіки України є ефективне використання природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу регіонів. Зважаючи на це, аналіз та оцінка господарства Житомирської області надзвичайно важлива.

Житомирська область розміщена в північно-західній частині України і займає близько 3 млн га площі. Понад 80% території розташовано в зоні Полісся і близько 20% — Лісостепу.

Ландшафт Житомирської області — рівнина поверхня, на півдні густо порізана ярами, річковими долинами. Водні ресурси: понад 200 малих річок, головна з яких — Тетерів (притока Дніпра). Ґрунт — дерново-підзолистий, сірий, лісовий, на півдні — опідзолений чорнозем і типові малогумусні ґрунти. Клімат: помірно-континентальний, кількість опадів становить 600-650 мм.

По багатьох корисних копалинах область здатна не тільки задовольнити внутрішні потреби, але й створити значний експортний потенціал.

Характерною особливістю природних умов області є їх зональність, що чітко проявляється у зміні ґрунтового та рослинного покриву, будови рельєфу та структури земельних угідь.

До поліської зони належать 17 адміністративних районів, з яких 12 розташовані повністю в поліській частині. Межі зон досить умовні, тому для узагальнення досліджень виділяють перехідну, міжзональну територію, до якої належать Романівський, Житомирський, Коростишівський, Брусилівський та Новоград-Волинський райони. Південна частина області з 6-ма районами входить до зони Лісостепу.

Метою дослідження є розробка наукових засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення територіальної організації природного комплексу Житомирської області. Виходячи з цього, були поставлені та вирішувалися такі задачі:

— визначити сутність і фактори формування природно-ресурсного потенціалу та розкрити особливості його територіальної організації;

— удосконалити методичні основи дослідження функціонування і територіальної організації природно-ресурсного потенціалу;

— провести соціально-економічну оцінку природно-ресурсного потенціалу Житомирської області та особливостей їх розміщення;

— розробити схему географічно-економічного районування території;

— розкрити особливості функціонування економічного комплексу Подільського регіону в залежності від розміщення природних ресурсів, визначити шляхи та розробити пропозиції його оптимізації;

— визначити напрями удосконалення територіальної організації природного комплексу Житомирської області.

Об’єкт дослідження — природно-ресурсний потенціал, як невід’ємна складова продуктивних сил.

Предмет дослідження — територіальна організація продуктивних сил природно-ресурсного комплексу Житомирської області.

1. Значення і місце природних ресурсів Житомирської області у формуванні економічного потенціалу регіонів

Потужний потенціал добувної галузі Житомирщини базується на розвіданих природних ресурсах регіону.

У надрах області виявлено поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит-ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю, каолінів, мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу, пірофіліту.

На території області суб’єктам господарювання надано 102 спеціальних дозволи на користування надрами з запасів корисних копалин. У галузі функціонує 54 виробничих підприємства основного кола.

Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Видобуток титанових (ільменітових) руд в області здійснює філія „Іршанський ГЗК” ЗАТ „Кримський титан”, ТОВ „Валки-Ільменіт”, які спільно з Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, розташованим у Дніпропетровській області, повністю забезпечують товарними концентратами заводи України, значна частина з них — експортується. Обсяги випуску ільменитового концентрату у 2011 році збільшено на 28 %. Підприємствами розробляються тільки розсипні родовища титану.

Стратегічним напрямом їх подальшого розвитку є розробка розвіданих комплексних родовищ титано-апатитових руд — Стремигородського, Кропивенського, Торчинського, Федорівського у Коростенському, Володарсько-Волинському та Черняхівському районах. По Стремигородському та Кропивенському родовищах здійснюються проектні роботи з техніко-економічного обґрунтування ефективності їх промислового освоєння.

Область володіє унікальним Волинським родовищем п`єзокварцу, запаси якого також вміщують супутню сировину – різноманітне напівдорогоцінне каміння: моріон, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, опал, халцедон, агат. У попередні роки це родовище розробляло ПАТ “Кварцсамоцвіти”.

Рис. Стан економічного розвитку Житомирської області

У 2011 році ПАТ «Кварцсамоцвіти» з метою відновлення гранувального виробництва здійснено ряд заходів з модернізації обладнання вартістю понад 6 млн. грн.

У геологічній будові надр значне місце відведено міцним кристалічним породам. Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами з унікальних Овруцького та Товкачівського родовищ, на яких сконцентровано близько 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищах складає майже 80 відсотків від загальнодержавного обсягу, що повністю задовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Водночас, враховуючи потенційні можливості родовищ, завершено будівництво нових сучасних ліній з випуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволяє щороку переробляти понад 3 млн.тонн гірничої маси.

Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі області займають поклади декоративно-облицювального каменю.

Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% в від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% від корисних копалин в Україні. По їх запасах регіон займає лідируючі позиції не тільки в державі, але й у Європі.

Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних напрямів економічної діяльності держави.

На сьогодні на Житомирщині обліковується 82 родовища природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, із загальними запасами 135 млн. куб. м. До розробки залучено 57 родовищ, зосереджених у Володарсько-Волинському, Коростишівському, Черняхівському, Малинському, Коростенському, Житомирському районах.

Протягом 2011 року гірничими підприємствами, що входять до основного кола, видобуто 370,1 тис.куб.метрів блочного облицювального каменю, що складає 568,5% до виробництва січня-грудня 2010 року.

Розвинена сировинна база для виробництва щебеню та бутового каменю представлена 67 родовищами будівельного каменю, з яких розробляється 32. Протягом 2011 року на щебеневих заводах області виготовлено товарної продукції в обсязі 13,9 млн.куб.метрів, що складає 115,3% до обсягу виробництва 2010 року.

Резерв області щодо розвіданих родовищ будівельного каменю, що розташованих в економічно привабливих для потенційного інвестора районах – в межах розміщення залізничних комунікацій, вичерпано.

Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною, каоліном, сланцями пірофілітовими. Сировина польовошпатна – важлива складова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища: Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище „Гірне”, з запасами 549 тис. тонн. сировини. Обидва розробляються. Сланці пірофілітові представлені двома родовищами – Нагорянським і Кур’янівським. Пірофіліт Нагорянського родовища, згідно з позитивним висновком по результатах науково-дослідних робіт, виконаних в останні роки, планується використовувати в металургії.

На території Житомирщини знаходиться одне із найвідоміших в державі каолінове родовище, на базі якого ще з кінця XVIII ст. працюють фарфоро-фаянсові заводи (Баранівський, Коростенський, Городницький). У даний час детально розвідано 4 родовища каолінів. На одному родовищі у Баранівському районі геологорозвідувальні роботи продовжуються.

Завершено детальне геологічне вивчення одного з найбільших Велико-Гадоминецького родовища каолінів в Бердичівському районі, з загальними запасами сировини 315 млн. тонн. У вересні 2011 року ЗАТ «Каолінова кампанія «КАМЮКА» завершила підготовчі та викривні роботи, розпочала видобування каолінової сировини за станом на 01.01.2012 видобуто 8 254 тонни каолінової сировини. Значні перспективи для підприємств аграрного сектору пов`язані з розробкою перспективного Білокоровицького родовища карбонатної сировини для вапнування кислих ґрунтів.

За рахунок накопичення продуктів фізичного та хімічного руйнування кристалічних порід в області сформовано значні запаси будівельних пісків, керамічних та цегельно-черепичних глин.

Держбалансом враховано 4 родовища для виробництва скла та 21 родовище піску будівельного, з яких розробляється та готується до розробки 11. Із 77 розвіданих родовищ цегельно-черепичної сировини в області, право на розробку надано по 11 родовищах.

Підземні прісні води в області для питного та виробничо-технічного постачання розвідано на 36 ділянках, мінеральні води для лікувальних цілей на 9.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування паливно-енергетичних корисних копалин.

Розвідано 187 родовищ торфу, з яких розробляється 3. Головним підприємством з розробки зазначених родовищ є державне підприємство “Житомирторф”, філії якого виготовляють паливний торфобрикет та торф сільськогосподарського призначення.

При планових обсягах виробництва запаси родовищ, що розробляються, забезпечать роботу філій більше як на 50 років.

Існують перспективи пошуків нових родовищ сульфідного нікелю на північному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні. В її межах пошуковими роботами виявлено Прутівське родовище мідно – нікелевих руд та складено техніко-економічне обґрунтування доцільності його детальної розвідки та промислового освоєння.

2. Сучасна компонентна структура природних ресурсів Житомирської області, регіональні відмінності в розміщенні і рівнях забезпеченості ресурсами

На Житомирщині зосереджений великий і різноманітний комплекс корисних копалин — вугілля буре і торф, метали, нерудна сировина, засоби для меліорації кислих грунтів і мінеральна сировина для виробництва різних будівельних матеріалів.

Тут зосереджено 510 родовищ, з яких розробляється 195 (табл.2.1.).

Область має перспективні площі на виявлення ресурсів чорних і кольорових металів, алмазів та ін.

Табл. 2.1. Мінерально-сировинна база

Види корисних копалин	Загальна кількість родовищ		Родовища, що розробляються		Одиниця виміру	Видобуток сировини в 2000 р.	Балансові запаси станом на 01.01.01 р.
Види корисних копалин	1999 р.	2000 р.	1999 р.	2000 р.	Одиниця виміру	Видобуток сировини в 2000 р.	Балансові запаси станом на 01.01.01 р.
1	2	3	4	5	6	7	8
Вугілля	2	2	1	1	Тис. т.	2	10920,0
Торф	187	187	59	59	Тис. т.	46	31873,0
Руди свинцю та цинку	1	1	0	0	Тис. т.	—	2066,0
Руди титану	10	10	3	3	—	—	—
Руди берилію	1	1	0	0	—	—	—
Руди ванадію	3	3	0	0	—	—	—
Руди цирконію	1	1	0	0	—	—	—
Скандій	3	3	0	0	—	—	—
Апатит	2	2	0	0	Тис. т.	—	1119818,0
Сировина карбонатна (вапняк) для вапнування кислих ґрунтів	1	1	0	0	Тис. т.	—	32018,0
Фтор	1	1	0	0	Тис. т.	—	46599,0
Сировина польово-шпатова	2	2	1	1	Тис. т.	1,139	648,8
Каолін	4	4	3	3	Тис. т.	16,5	11260,8
П’єзо-кварцит	1	1	1	1	т	0	0
Сланці перофілі-тові	2	2	0	1	Тис. т.	5	1775,0
Кварцити та кварц для вогнетривів	2	2	2	2	Тис. т.	1092,0	134763,0
Сировина цементна	1	1	0	0	Тис. т.	—	37470,0
Сировина скляна	4	4	2	2	Тис. т.	—	3232,0
Пісок будівельний	21	20	8	5	Тис. м³	368,0	92874,0
Пісок для пісочниць локомотивів	2	2	0	0	Тис. м³	—	4970,0
Суміш пісчано-гравійна	1	1	0	0	Тис. м³	—	10661,0
Камінь облицювальний	68	69	41	38	Тис. м³	71,28	107832,0
Камінь будівельний	71	71	37	32	Тис. м³	3680,0	1593652,0
Сировина керамзитова	1	1	0	0	Тис. м³	—	3773,0
Сировина цегельно-черепична	77	77	34	34	Тис. м³	12,0	76527
Води підземні (прісні)	36	36	12	12	Тис. м³/добу	30,05	205,8
Води підземні (мінеральні)	3	5	1	1	м³/добу (Тис. м³/рік)	6,87	963,0
Всього	509	510	205	195

Програмою розвитку мінерально-сировинної бази України до 2010 року передбачається підготовка до розвідки та наступна розвідка найбільш перспективних в області родовищ молібдену — Вербинського, Устинівського та Високого (можливо — із супутнім сріблом, оловом та вісмутом), які мають деякі переваги перед аналогічними родовищами інших областей — не освоєні землі і малу потужність осадочних покрівельних порід (5-10 м).

Хоча і невеликі, але все ж перспективні родовища сульфідного нікелю є на північному заході УЩ у Красногірсько-Житомирській зоні, де відоме єдине поки що родовище сульфідних мідно-нікелевих руд — Прутівське, по якому за результатами пошукових робіт складено ТЕМ доцільності розвідки та промислового освоєння родовища. Крім того, у цьому районі планується розпочати пошукові та пошуково-оціночні роботи в межах Варварівського масиву з конкретними ознаками сульфідної мідно-нікелевої мінералізації, а при позитивних результатах — і розвідки.

Видобуток титанових (ільменітових) руд в області виконує ДП «Іршанський ДГЗК», який спільно з Верхньодніпровським гірничо-металургійним комбінатом у Дніпропетровській області повністю забезпечують товарними концентратами заводи України, значна частина яких експортується в країни близького та далекого зарубіжжя. Розвіданими запасами титанових руд ДП «Іршанський ДГЗК» забезпечений на далеку перспективу, але для їх експлуатації необхідне капітальне будівництво нових рудників та збагачувальних фабрик, на що потрібні час і кошти. Тому, згаданою вище програмою передбачається забезпечити додатково розвіданими запасами розсипних родовищ діючі потужності ДП «Іршанський ДГЗК» та хімічних заводів України на період до вводу нових рудників. До першочергових віднесено розвідку корінних Федорівського та Видиборзького апатит-ільменітових руд. Геологорозвідувальні роботи на інших корінних та розсипних родовищах Коростенського плутону плануються на більш пізній час.

Табл. 2.2. Використання надр

№

з. п.

Загальна кількість кар’єрів, шахт, розрізів та розробок

Наявність документації

Загальна площа порушених земель, га

Площа відпра-цьованих

Земель, що підлягають рекультивації

Рекульти-вовано

в 2009 р.

Гірничій

відвод

Земельний

відвод

Ліцензії

174

103

124

11854

3302

452

Гірничохімічні корисні копалини області представлені рудами апатиту (2 родовища), сировиною для вапнування кислих ґрунтів (І родовище), фтору 1 родовище). Всі родовища не розробляються.

Гірничорудні корисні копалини представлені: сировиною польовошпатовою, каоліном, п’єзокварцом, сланцями пірофілітовими.

Сировина польовошпатова представлена двома родовищами (Грузлівецьке та Гірне), які розробляються.

В області розвідано 4 родовища каолінів з яких 3 розробляється. Каоліновою сировиною забезпечуються ЗАТ «П»ятирічанка» і колективні підприємства «Баранівський фарфоровий завод» та “Довбиський фарфоровий завод”.

Готується до експлуатації дочірнє підприємство «Дубрівка» ВАТ «Львівський керамічний завод».

В області відоме унікальне Волинське родовище п»єзокварцу, на якому проводиться геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою сировини відкритим акціонерним товариством «Кварцсамоцвіти».

Балансом враховані 2 родовища сланців пірофілітових, які не розробляються.

Із ряду ділянок верхньопротерозойських конгломератів і пісковиків, які утворюють основу Овруцько-Білокоровицької структури на півночі УЩ, добуті сотні зерен алмазу всіх відомих на даний час генетичних типів корінних джерел, але враховуючи дефіцит коштів держбюджету на геологорозвідувальні роботи цієї галузі, програмою передбачається виконати пошуки родовищ алмазів тільки в найбільш перспективних і підготовлених до пошуків районах, в тому числі на схилах Бердичівського підняття у західній частині УЩ у процесі геологічного картування.

Нерудні корисні копалини для металургії в області представлені Овруцьким і Товкачівським родовищами, які розробляються відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит» та «Гірничо-переробне підприємство кварцитів «Товкачівський».

Гірничодобувні підприємства повністю задовільняють потреби металургійних заводів України.

Житомирська область має добре розвинену сировинну базу промисловості будівельних матеріалів. На її території налічується 246 родовищ корисних копалин, що застосовуються у будівництві, з яких 3 — розробляються.

Балансом запасів враховано 4 родовища піску кварцового для виробництва скла. Освоєно промисловістю 2 родовища — Білокриницьке та Броницьке.

Видобуток сировини Білокриницьким склозаводом та ВАТ «Броницький склозавод» не здійснюється.

Пісками будівельними область забезпечена повністю. Тут налічується 20 родовищ, з яких розробляються — 5 (Тарасівське, Гощівське, Ігнапільське, Озерянське, Іршанське). Видобуток сировини здійснюється лише ВАТ «Житомирський комбінат силікатних виробів» (Тарасівське родовище) та ДП «Колійна машинна станція № 276» Південно-Західної залізниці. На інших родовищах видобуток сировини не здійснюється більше п»яти років.

На території області розвідано 69 родовищ каменю облицювального. В розробці знаходиться 38 родовищ з видобутком сировини 83 тис.м3/рік, що становить 59,4% від видобутку України.

Гірничодобувні підприємства повністю задовольняють потреби промисловості будівельних матеріалів, облицювальна продукція поставляється в країни СНД і далеке зарубіжжя.

Аналогічне становище з каменем будівельним. Балансом враховано 71 родовище цієї сировини. В промисловій розробці знаходиться 32 родовища. Видобуток каменю склав 2459 тис.м3 або 16,75% від видобутку України.

Цегельно-черепична сировина зосереджена на 77 родовищах. В експлуатації знаходяться 34 родовища, видобуток по яких становив лише 12 тис. м3/рік.

Підземні прісні води в області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 36 ділянках.

Сумарна кількість затверджених запасів складає 205,80 тис.м3 /добу.

В даний час введено в експлуатацію 12 ділянок, сумарний водовідбір по яких складає 30,65 тис.м3,/добу.

Мінеральні підземні води розвідані на 5 ділянках з запасами 963,0 м3/добу. На даний час введено в експлуатацію 1 ділянка, з якої видобувається 18,816 м3/ добу. Мінеральні води використовуються для лікувальних цілей.

В області нараховується 1204 надрокористувача підземних вод.

Спостереження за якісним станом підземних вод здійснюється санітарно-епідеміологічною службою, а також суб’єктами господарювання по найбільших водозаборах: Бердичівському, Коростишівському.

Відхилення від держстандарту санітарно-хімічних показників пов’язано з використанням в області підземних вод, що забираються з кристалічних порід Українського кристалічного масиву, які характеризуються високим вмістом заліза. Більшість свердловин, що експлуатується, дають воду з вмістом заліза більше 0,3 мг/л. Для доведення показників до вимог стандарту на найбільших водозаборах (Бердичівський, Коростишівський) діють споруди знезалізнення води.

В багатьох випадках розвідані запаси вод непридатні для питних потреб через наявність в них шкідливих речовин в надмірній кількості (уран, радон, трансуранові елементи, берил, марганець).

По бактеріологічних показниках підземні води відповідають держстандарту. Відхилення відмічаються у водозабірній мережі, де відбувається забруднення вод з причин незадовільного її стану.

3. Вплив природних ресурсів Житомирської області на формування галузей спеціалізації господарства регіонів

Великий і різноманітний комплекс корисних копалин області зосереджений на 551 родовищі (з урахуванням комплексності – 503).

Область багата природними ресурсами.

Мінерально-сировинний потенціал:

Представлений облицювальним каменем, мармуром, самоцвітами, сировиною для металургії і будівельної промисловості, вапняками, бурим вугіллям, торфом.

Розвідані запаси лужних каолінов, їх об’єми і кількість дозволяють виробляти до 0,5 млн. тонн польовошпатних концентратів в рік.

Запаси будівельних пісків, пірофілітових сланцев, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини. Декоративно-облицювальний камінь (лабрадорит, граніт, габбро), який має великий попит в країні і за кордоном. Розвідані поклади лабрадориту і габбро в області складають 86% запасів цього каменя в Україні.

Кольорові камені:

Ведеться здобич кольорового напівкоштовного каменя — берилу, топазу, кварцу з подальшою його переробкою і виготовленням ювелірних виробів. Широке застосування в промисловості знаходить п’єзокварц. Є родовища високоякісного пірофілліта.

Перспективним є родовище мармуру, який має незвичайний малюнок. Він є сировиною для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти, смолодоломітов для металургії, різних видів флюсів і наповнювачів, а також мінеральних добрив.

Житомирщина забезпечує потреби України в титановому концентраті, поставляє його на експорт. У рудному масиві, окрім ільменіту, титану, присутні рідкоземельні елементи: ванадій, скандій, гафній, торій, які мають значний попит на світовому ринку. У більшості ільменітових родовищ зустрічаються апатіти. Поклади цієї сировини складають понад 85% всіх розвіданих запасів України.

Рис. 3.1. Структура виробництва промислової продукції у розрізі галузей (2010 р.), %

У нікальним є родовище кварцитів, де сконцентровані майже 89% всіх загальнодержавних запасів. Ця сировина використовується у виробництві огнеупоров для футерування доменних печей і приготування феросплавів.

У галузі функціонує 52 великих, середніх та вагомих за обсягами виробництва підприємства основного кола. На території області суб’єктам господарювання надано 227 спеціальних дозволів на користування надрами.

У надрах області залягають поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит-ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю, каолінів, мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу та інших копалин.

Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Видобуток титанових (ільменітових) руд в області здійснює філія „Іршанський ГЗК” ЗАТ „Кримський титан”, ТОВ „Валки-Ільменіт”, які спільно з Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, розташованим у Дніпропетровській області, повністю забезпечують товарними концентратами заводи України, значна частина яких експортується. Підприємствами розробляються тільки розсипні родовища титану.

Стратегічний напрямок їх подальшого розвитку є розробка розвіданих корінних комплексних родовищ титано-апатитових руд — Стремигородського, Кропивенського, Торчинського, Федорівського у Коростенському, Володарсько-Волинському та Черняхівському районах. По Стремигородському та Кропивенському родовищах здійснюються проектні роботи з техніко-економічного обґрунтування ефективності їх промислового освоєння.

На сьогодні опрацьовуються пропозиції інвесторів з метою відновлення виробничої діяльності на ВАТ “Кварцсамоцвіти”, що в попередні роки розробляло Волинське родовище п`єзосировини.

У геологічній будові надр значне місце відведено міцним кристалічним породам.

Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами з унікальних Овруцького та Товкачівського родовищ, на яких сконцентровано близько 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищах складає майже 80 відсотків від загальнодержавного обсягу, що повністю задовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Водночас, враховуючи потенційні можливості родовищ, завершено будівництво нових сучасних ліній з випуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволить щороку переробляти понад 3 млн.тонн гірничої маси.

Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% запасів цих корисних копалин в Україні. По їх запасам, регіон займає лідируючі позиції не тільки в державі, але й в Європі.

Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних видів економічної діяльності. У 2009 році на область припало 36,2% вироблених в державі виробів з каменю, 27,4% видобутку щебеню та каменю дробленого, 5% граніту.

На сьогодні на Житомирщині обліковується 82 родовища природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, з загальними запасами 135 млн. куб. м. До розробки залучено 57 родовищ, які зосереджені у Володарсько-Волинському, Коростишівському, Черняхівському, Малинському, Коростенському, Житомирському районах.

Протягом 2009 року гірничими підприємствами, що входять до основного кола, видобуто понад 58 тис.куб.метрів блочного облицювального каменю.

Розвинена сировинна база для виробництва щебеню та бутового каменю представлена 67 родовищами будівельного каменю, з яких розробляється 32.

У 2009 році на щебеневих заводах області виготовлено фракційного щебеню у обсягах понад 11,3 млн. тонн.

Водночас резерв області щодо розвіданих родовищ будівельного каменю, розташовані в економічно привабливих для потенційного інвестора районах — в межах розташування залізничних комунікацій, вичерпано. Для ведення робіт з пошуків перспективних ділянок у 2009 році надано 25 спецдозволів на геологорозвідку.

Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною, каоліном, сланцями пірофілітовими.

Сировина польовошпатна – важлива складова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища: Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище „Гірне”, з запасами 549 тис. тонн. сировини. Обидва розробляються.

Сланці пірофілітові представлені двома родовищами – Нагорянським і Кур’янівським. Нагорянське родовище готується до розробки на ньому проводяться дослідні роботи щодо застосування пірофіліту в металургії.

На території Житомирщини знаходиться одне із найвідоміших в державі каолінове родовище, на базі якого ще з кінця XVIII ст. працюють фарфоро-фаянсові заводи (Баранівський, Коростенський, Городницький). У даний час детально розвідані 4 родовища каолінів. На одному родовищі у Баранівському районі геологорозвідувальні роботи продовжуються.

Завершено детальне геологічне довивчення, з урахуванням сучасних вимог, одного з найбільших Велико-Гадоминецького родовища каолінів в Бердичівському районі, з загальними запасами сировини 315 млн. тонн. У 2010 році зазначене родовище планується ввести в експлуатацію.

Значні перспективи для підприємств аграрного сектору пов`язані з розробкою перспективного Білокоровицького родовища карбонатної сировини для вапнування кислих ґрунтів.

Держбалансом враховано 4 родовища для виробництва скла та 21 родовище піску будівельного, з яких розробляється та готується до розробки 5. Із 77 розвіданих родовищ цегельно-черепичної сировини в області, право на розробку надано по 11 родовищах.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування паливно-енергетичних корисних копалин. Розвідано 187 родовищ торфу, з яких розробляється 3.

Головним підприємством з розробки зазначених родовищ є державне підприємство “Житомирторф”, філії якого виготовляють паливний торфобрикет та торф сільськогосподарського призначення.

При планових обсягах виробництва запаси родовищ, що розробляються, забезпечать роботу філій більш як на 50 років. Але через відсутність цільової програми державної підтримки розвитку торфодобувної галузі, торфопідприємства не вийшли на рівень прибуткових. В умовах зростання цін на енергоносії діюче метало- та енергоємне обладнання заводу з випуску паливних брикетів, зі складною технологією виробництва, потребує модернізації та заміни на сучасне.

Торф є цінним компонентом та основою для виробництва мінеральних добрив і компостів для підтримання родючості сільськогосподарських угідь. Тому його запаси необхідно використовувати головним чином в напрямі виробництва добрив, а не палива.

Виробництво неметалевих мінеральних виробів базується на використанні місцевих сировинних ресурсів і є традиційним видом діяльності для області. Воно одне з найбільш експортно-орієнтованих (Рис. 2.2). Окремі фарфорові та склозаводи значну частку продукції поставляють на експорт. Експортуються також облицювальні вироби з природного каменю.

Програмою розвитку мінерально-сировинної бази України до 2010 року в області передбачається підготовка та подальша розвідка перспективних родовищ молібдену – Вербинського, Устинівського та Високого, можливо з супутнім сріблом, оловом та вісмутом.

Існують перспективи пошуків нових родовищ сульфідного нікелю на північному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні. Там підчас проведення пошукових робіт виявлено Прутівське родовище мідно-нікелевих руд та складено техніко-економічне обґрунтування доцільності його детальної розвідки та промислового освоєння.

У межах області виявлено площі з проявами алмазів. Але враховуючи дефіцит коштів, Програмою передбачається їх пошук проводити тільки в найбільш перспективних районах, на схилах Бердичівської височини.

4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні і кількісні характеристики довкілля в Житомирській області

В 2001 році в області спостерігається деяке збільшення обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів. Це збільшення складає 0,79 тис. тонн, що на 6,4% більше ніж у 2000 році.

Збільшення обсягів викидів по області від стаціонарних джерел відбулося за рахунок збільшення викидів твердих речовин (на 4,2 %), оксиду вуглецю (на 24,3 %), при цьому відбулося зменшення викидів діоксиду сірки ( на 15,9 %), двоокису азоту (на 2 %).

Загальне збільшення викидів відбулося за рахунок збільшення викидів підприємствами області. Так, в Андрушівському районі 2 цукрових заводи та спиртзавод збільшили свої викиди майже на 200 тонн, три фарфорових заводи Баранівського району — на 70 тонн, Коростень-Щорсівське кар’єроуправління та ЗАТ “Коростеньшляхза-лізобетон” Коростенського району — на 260 тонн. Цим пояснюється збільшення обсягу викидів твердих речовин по області. Збільшення обсягів викидів оксиду вуглецю відбулося за рахунок збільшення викидів ОПТМ “Житомиртеплокомуненерго” м. Житомира на 550 тонн та Бердичівського управління магістральних газопроводів на 284 тонни, при цьому необхідно відмітити, що перевищення встановлених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин цими підприємствами не допущено.

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря наведена в таблиці 4.1.

Табл. 4.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин та діоксиду вуглецю в атмосферне повітря

	Обсяги викидів забруднюючих речовин			Крім того, викиди діоксиду вуглецю
	усього, тис.т	у тому числі		усього, тис.т	у тому числі
	усього, тис.т	стаціонарними джерелами	пересувними джерелами¹	усього, тис.т	стаціонарними джерелами	пересувними джерелами¹
1990	277,3	84,9	192,4	…	…	…
1991	180,7	75,9	104,8	…	…	…
1992	135,2	70,1	65,1	…	…	…
1993	100,3	52,2	48,1	…	…	…
1994	77,3	35,8	41,5	…	…	…
1995	67,8	30,6	37,2	…	…	…
1996	75,4	23,1	52,3	…	…	…
1997	63,9	17,2	46,7	…	…	…
1998	75,7	14,7	61,0	…	…	…
1999	69,1	14,1	55,0	…	…	…
2000	61,8	12,3	49,5	…	…	…
2001	66,2	13,1	53,1	…	…	…
2002	61,8	12,7	49,1	…	…	…
2003	68,7	16,0	52,7	…	…	…
2004	71,3	19,7	51,6	218,2	218,2	…
2005	72,4	13,3	59,1	236,4	236,4	…
2006	75,7	15,5	60,2	572,4	572,4	…
2007	83,7	19,2	64,5	1446,5	625,1	821,4
2008	80,5	19,1	61,4	1543,2	790,8	752,4
2009	84,2	18,6	65,6	1642,8	876,2	766,6
2010	87,5	18,4	69,1	1596,5	768,5	828,0

За 1990-2002 рр. відображаються дані по автомобільному транспорту; з 2003р. – по автомобільному, залізничному транспорту; з 2007р. – по автомобільному, залізничному транспорту та виробничій техніці.

При збільшенні викидів від стаціонарних джерел, загальний викид по області значно менший ніж у 2000 році. Це пояснюється тим, що за даними обласного статистичного управління, в загальному обсязі викидів не враховані викиди від пересувних джерел , які належать громадянам на правах приватної власності. До загального обсягу враховано викиди тільки від пересувних джерел суб’єктів господарської діяльності. А згідно спостережень за попередні роки, викиди від приватного автотранспорту дають вагомий внесок у забруднення атмосферного повітря.

Табл.4.2 Динаміка викидів в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по області в розрізі населених пунктів, тис. т

Населені пункти	2009							2010							(+/-) 2011
	разом	В т.ч.						разом	В т.ч.						разом	В т.ч.
		Стаціонарні джерела					Пересувні джерела		Стаціонарні джерела					Пересувні джерела		Стаціонарні джерела					Пересувні джерела
		разом	В т.ч.						разом	В т.ч.						разом	В т.ч.
		разом	Пил	Діоксид сірки	Діоксид азоту	Оксид вуглецю			разом	пил	Діоксид сірки	Діоксид азоту	Оксид вуглецю			разом	пил	Діоксид сірки	Діоксид азоту	Оксид вуглецю
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22
Андрушівський	1,322	0,302	0,012	0,066	0,061	0,160	1,020	1,021	0,417	0,012	0,069	0,076	0,254	0,604	-0,301	+0,115	—	+0,003	+0,015	+0,094	-0,416
Баранівський	2,080	0,760	0,158	0,072	0,096	0,399	1,320	1,510	0,790	0,140	0,065	0,100	0,435	0,720	-0,570	+0,030	-0,018	-0,007	+0,004	+0,056	-0,600
Бердичівський	0,630	0,062	0,022	0,018	0,005	0,017	0,568	0,344	0,090	0,034	0,032	0,005	0,019	0,254	-0,286	+0,028	+0,012	+0,014	+0,045	+0,002	-0,314
Брусилівський	0,481	0,007	0,001	0,004	0,001	0,001	0,474	0,317	0,007	0,002	0,004	0,002	0,001	0,310	-0,164	—	+0,001	—	+0,001	—	-0,164
Вол.-Волинський	1,789	0,488	0,096	0,243	0,039	0,107	1,281	0,941	0,393	0,072	0,183	0,037	0,099	0,548	-0,828	-0,095	-0,024	-0,060	-0,002	-0,009	-0,733
Дзержинський	1,131	0,254	0,042	0,032	0,090	0,087	0,877	0,653	0,236	0,020	0,038	0,065	0,108	0,417	-0,478	-0,018	-0,022	+0,006	-0,025	+0,021	-0,460
Житомирський	1,516	0,190	0,056	0,020	0,014	0,056	1,326	0,658	0,200	0,027	0,017	0,044	0,080	0,458	-0,858	+0,010	-0,029	-0,003	+0,030	+0,024	-0,868
Коростенський	1,645	0,652	0,200	0,237	0,038	0,142	0,993	1,035	0,763	0,303	0,241	0,044	0,159	0,272	-0,610	+0,111	+0,103	-0,004	+0,006	+0,017	-0,721
Коростишівський	1,746	0,234	0,098	0,025	0,051	0,053	1,512	0,937	0,192	0,080	0,016	0,051	0,041	0,745	-0,809	-0,042	-0,018	-0,009	—	-0,012	-0,767
Малинський	3,220	1,137	0,311	0,267	0,070	0,394	2,083	2,378	1,138	0,411	0,235	0,056	0,371	1,240	-0,842	+0,001	+0,100	-0,032	-0,014	-0,023	-0,843
Народицький	0,202	0,003	0,0003	0,0009	0,00007	0,001	0,199	0,151	0,003	0,0002	0,0006	—	0,001	0,148	-0,051	—	-0,001	-0,0003	0,00007	—	-0,051
Нов.-Волинський	1,333	0,224	0,012	0,018	0,044	0,134	0,109	0,723	0,118	0,013	0,011	0,036	0,044	0,605	-0,610	-0,106	+0,001	-0,007	-0,008	+0,090	-0,504
Олевський	1,266	0,209	0,083	0,067	0,012	0,043	1,057	0,949	0,223	0,086	0,070	0,015	0,048	0,726	-0,317	+0,014	+0,003	+0,003	+0,003	+0,005	-0,331
Попільнянський	1,497	0,227	0,052	0,029	0,045	0,071	1,270	1,189	0,247	0,057	0,047	0,030	0,090	0,942	-0,308	+0,020	+0,005	+0,018	-0,015	+0,019	-0,328
Радомишльський	1,489	0,227	0,029	0,102	0,023	0,068	1,262	0,871	0,251	0,047	0,100	0,022	0,076	0,620	-0,618	+0,024	+0,018	-0,002	-0,001	+0,008	-0,642
Ружинський	1,224	0,052	0,006	0,006	0,010	0,025	1,172	0,839	0,046	0,004	0,008	0,008	0,019	0,793	-0,385	-0,006	-0,002	+0,002	-0,002	-0,006	-0,379
Червоноармійський	0,652	0,215	0,065	0,102	0,012	0,025	0,437	0,406	0,186	0,058	0,080	0,015	0,026	0,220	-0,246	-0,029	-0,008	-0,022	+0,003	+0,001	-0,217
Черняхівський	0,877	0,141	0,075	0,033	0,005	0,023	0,736	0,490	0,162	0,100	0,029	0,006	0,025	0,328	-0,387	+0,021	+0,025	-0,004	+0,001	+0,002	-0,408
Чуднівський	1,383	0,299	0,027	0,026	0,049	0,179	1,084	0,947	0,346	0,019	0,027	0,059	0,220	0,601	-0,436	+0,047	-0,008	+0,001	+0,010	+0,041	-0,483
м..Бердичів	4,740	1,458	0,090	0,032	0,850	0,408	3,282	2,510	1,696	0,075	0,031	0,864	0,558	0,814	-2,230	+0,238	-0,015	-0,001	+0,014	+0,150	-2,468
м.Житомир	17,790	2,147	0,323	0,082	0,461	1,012	15,643	8,706	2,724	0,337	0,060	0,458	1,634	5,982	-9,084	+0,577	+0,014	-0,022	-0,003	+0,622	-9,661
Разом по області	61,824	12,298	2,553	2,253	2,278	4,284	49,526	35,500	13,095	2,664	1,944	2,237	5,324	22,406	-26,323	+0,797	+0,111	-0,309	-0,041	+1,040	-27,120

Економічні негаразди та нестабільна робота більшості підприємств області не дає змоги в повному обсязі виконувати передбачені природоохоронні заходи. Однак, і в минулому році в області на ряді підприємств виконано роботи по встановленню пилогазоочисного обладнання (Баранівський держлісгосп і ТОВ “Вуд Труйд Технолоджі” Баранівського району), проведена газифікація котелень, шкіл, медичних закладів, адміністративних будинків в Н-Волинському, Любарському, Черняхівському районах, нафтоперекачувальної станції “Чижівка” та лінійної виробничо-диспетчерської станції “Н-Волинський” Н-Волинського району, Липненської хлібопекарні Любарського району, та ряду інших підприємств області.

Аналіз динаміки викидів в розрізі районів області (табл. 4.2.), свідчить про деяке збільшення викидів від стаціонарних джерел по Андрушівському, Баранівському, Коростенському, Овруцькому районах, містах Бердичеву та Житомиру.

При середніх показниках по області в 439 кг\км2, найбільше навантаження спостерігається в Малинському (766,5 кг\км2) та Баранівському (790кг\км2) районах області, місті Житомирі (46651 кг\км2), Новоград – Волинському (25769 кг\км2), Коростені (33347кг\км2)та Бердичеві (48459 кг\км2).

При розгляді кількості викидів, що приходиться на душу населення, найбільше навантаження спостерігається в Коростенському районі – 22,4 кг\чол., Малинському районі – 20,8 кг\чол., в м. Бердичеві – 19,2 кг\чол.

5. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів в Житомирській області

Водозабезпечення області для потреб населення і всіх галузей промисловості здійснюється із поверхневих і підземних джерел водопостачання. Найбільшим джерелом водопостачання поверхневих та підземних вод є річковий басейн р.Тетерів, з якого в 2001 році було забрано 55,65 млн.м3 або 51% поверхневих і 19,88 млн.м3 або 6,8% підземних вод. За ним слідують басейни р. Припять, загальний забір з якого складає 25,57 млн.м3 або 32%, р.Рось – 18,34 млн.м3 або 23 %, р.Уж – 14,67 млн.м3 або 18,5 % та інші (табл. 2.2.1). Всього станом на 01.2002 року в області на обліку знаходиться 1209 первинних водокористувачів, з них 126 здійснюють скидання зворотних вод у водні об”єкти. На данний час відповідні дозволи на спеціальне водокористування мають 74 відсотки від загальної їх кількості по області.

Таблиця 5.1. Основні показники використання та охорони водних ресурсів

	Забрано води з природних водних об’єктів, млн.куб.м	Спожито свіжої води, млн.куб.м	Загальне відведення зворотних вод, млн.куб.м	У тому числі			Потужність очисних споруд, млн.куб.м
				забруднених		норматино-очищених
				всього	з них без очищення	норматино-очищених
1995	191,5	177,5	130,1	49,6	0,7	25,0	112,9
1996	178,2	160,9	116,0	38,5	0,1	29,4	114,6
1997	141,8	126,6	107,6	43,4	0,1	23,8	124,5
1998	117,9	100,4	76,2	40,6	2,4	17,1	117,0
1999	115,6	94,1	73,4	35,9	0,2	19,2	103,0
2000	131,9	107,0	70,0	34,5	0,0	15,9	99,0
2001	126,0	103,3	66,8	35,2	0,1	8,2	108,0
2002	123,7	99,7	62,7	35,6	1,2	6,0	103,0
2003	122,8	102,6	65,0	28,4	2,9	16,0	111,0
2004	122,3	101,4	67,1	36,3	2,2	11,0	111,0
2005	124,6	101,5	69,3	28,4	3,2	20,3	109,0
2006	166,4	136,9	124,8	23,2	1,2	21,0	109,5
2007	207,3	162,8	156,3	12,5	1,8	31,9	108,8
2008	209,7	165,8	155,7	7,4	0,6	37,0	107,7
2009	198,7	150,2	148,2	5,9	0,3	34,4	108,1
2010	202,8	158,8	155,2	6,0	0,0	33,3	104,3

В 2007 році забір води з природних джерел Житомирської області склав 126,0 млн.м3, а використання свіжої води 103,3 млн.м3, з них на виробничі потреби — 27,96 млн.м3, на госпобутові потреби — 40.72 млн.м3, на сільгоспводопостачання — 12,35 млн.м3, на зрошення – 0.013 млн.м3, на риборозведення – 21.959 млн.м 3 та на інші потреби — 0,298 млн.м3.

За минулий рік забір води порівняно з 2000 роком зменшився на 5,9 млн.мЗ, а використання води відповідно на 3,7 млн.мЗ. Використання води на виробничі потреби збільшилось на 3,44 млн.мЗ, а на інші потреби на 0.1 1 млн.мЗ за рахунок росту промислового виробництва ( табл. 5.1).

Збільшилось водопостачання в 2007 році по ВАТ “Малинська паперова фабрика” на 0,46 млн.м3, ВАТ “Червонський цукровик” на 0,38 млн.м3, ВАТ “Корнинський цукровий завод” на 0,33 млн.м3, ДП “Андрушівськни цукровий завод” на 0,52 млн.м3, Червонському заводі продтоварів на 0,52 млн.м3, Липникському спиртовому заводі на 0,43 млн.м3, Чуднівському спиртовому заводі на 0,23 млн.м³, ВАТ “Андрушівський спиртзавод” на 0,22 млн.м³. ВАТ “Галієвський маслозавод” на 0.23 млн.м³ та інших.

В 2007 році зменьшилось використання води на госппобутові потреби на 6.34 млн.м³ за рахунок зменьшення подачі води на потреби населення в місті Житомирі на 2,25 млн.м³, Бердичеві на 1,40 млн.м³, Н.Волинському на 0,16 млн.м³, Овручі на 0,19 млн.м³, Коростені на 0,31 млн.м³, зменьшилось також використання води на сільгосппотреби відповідно на 0,91 млн.м³, що пов”язано зі зменшенням поголів’я худоби в сільськогосподарських підприємствах області. Відповідно зменшилось водовідведення на 3,19 млн.м³.

В 2006 році підприємствами області скинуто у поверхневі водні об’єкти 57,48 млн.м³ зворотних вод з яких 35,13 млн.м³ недостатньо очищених.

Скид стічних вод в поверхневі водойми зменшився на 3,32 млн.м³, а скид нормативно-очищених стічних вод на 7,73 млн.м³. Скид недостатньо-очищених стічних вод збільшився на 0,71 млн.м3, а забруднених без очистки на 0,03 млн.м3. Скид нормативно-чистих стічних вод без очистки збільшився на 3,67 млн.м3. Данні щодо скидання та очищення зворотних вод, та скиду забруднених речовин у поверхнееві об”єкти наведені в табл. 2.2.2 — 2.2.4.

В 2006 році кількість води в системі оборотного і повторного водоспоживання збільшена порівняно з минулим роком на 19.67 млн.м3 . В тому числі збільшилась кількість оборотної води на 17,0 млн.м3 по Іршанському ДГЗК (за рахунок зміни технологічного регламенту при виробництві продукції), на 0,99 млн.м3 по ВАТ “Червонський цукровик” (за рахунок збільшення об”ємів перероблених буряків). На 3,68 млн.м3 збільшилась кількість повторної води по Житомирському ВУВКГ у зв”язку з реконструкцією блоку повторного використання промивних вод.

Найбільш повно система оборотного водопостачання задіяна у промисловості – 105,3 млн м3 або 99,5%. В цій же галузі спостерігається найбільший відсоток економії свіжої води – 87,9% та 43,9% — в житлово-комунальному господарстві, в сільському господарстві вона практично відсутня і складає всього 1%.

Незначна кількість води 8,3 млн.м3 використовується повторно, з якої 33% в промисловості і 67% — в житлово-комунальному господарстві.

В 2001 році перелік підприємст, які здійснювали скид зворотних вод в поверхневі водойми поповнили сім підприємств області, це: ВАТ “Іванопільський сахзавод» — періодичний скид після повної очистки за допомогою водоростей (в 2000р скид не здійснювався); ВАТ “Першотравневий завод ЕТФ» — в 2000р. завод не працював, відповідно, скиду не здійснював; КП «Головино — сервіс» — з другого кварталу звітного року підприємство прийняло на баланс очисні споруди ВАТ ”Головинський кар’єр» ; ЗАТ «КЕС» м.Бердичів — прийняло на баланс очисні споруди ВАТ ”Бердичівське шкірооб”єднання»; ВАТ ”Галіївський маслозавод» — несанкціонований скид; Потіївське МКП, в/ч А-3258 м.Радомишль —додатково взяті на облік.

В 2008 році визначено 27 підприємств, які скидають неочищені та недостатньо очищені зворотні води в поверхневі водойми. Вісімнадцять підприємств перейшли з минулого року, в звітному році додалось ще 9 підприємств забруднювачів.

Причини недостатньої очистки стічних вод на очисних спорудах по підприємствах області слідуючі:

— Житомирське ВУВКГ — споруди працюють неефективно із-за невдалих проектних рішень, ведеться реконструкція окремих вузлів;

— Коростенський ВУВКГ — старі споруди працюють неефективно із-за фізичного зносу обладнання, новий комплекс перегружений;

— ЗАТ “КЕС” м.Бердичів — порушення кисневого режиму в аеротенках, процес нітріфікації проходить не повністю;

— Бердичівське ВУВКГ — земляні карти замулені, бетонні конструкції і розподільні мережі руйнуються, будівництво нових очисних споруд припинено за браком коштів;

— ВАТ “Малинська паперова фабрика» — недостатнє розведення стоків на сільових картах;

— в/ч А-2038 смт. Озерне — порушення режиму експлуатації очисних споруд, необхідно провести очистку біоставків;

— Овруцьке БВОУЖКГ — порушення режиму експлуатації очисних споруд;

— Коростишівське МКП «Водоканал» — проводиться реконструкція комплексу;

— Іршанське ДКП — нерівномірна подача стоків, будівництво буферної камери призупинено із-за відсутністі коштів, також має місце негативний вплив (по сульфатах) дренажних вод Лемнянського хвостосховища Іршанського ГЗК:

— КП «Баранівка — очисні споруди» — порушення режиму експлуатації очисних споруд;

— Володарськ-Волинське ВПЖКГ – необхідно привести перезагрузку біофільтрів, чистку біопрудів;

— Радомишльське МКП — не працюють аероокислювачі, ведеться реконструкція;

— Черняхівський КХП — порушення режиму експлуатації очисних споруд;

— ВАТ «Романівський склозавод» — очисні споруди перебувають в аварійному стані, контактні установки відпрацювали свій ресурс і по рішенню районої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій скид стоків в річку припинено 30.05.2001року. На даний час стічні води скидаються на карти полів фільтрації;

— Городницький фарфоровий завод — споруди механічної очистки промстоків не відповідають сучасним технологіям очистки стоків:

— Любарське ВП ЖКГ — споруди застарілі, будівництво нового комплексу зупинено із-за відсутністі коштів;

— Ємільчинське ДП ЖКГ — споруди потребують капітального ремонту:

— ВАТ ‘Цукровий завод ім.Цюрупи» – мав місце несанкціонований скид забруднених стоків;

— Чуднівське ПЖКГ — порушення режиму експлуатації внаслідок відключення електроенергії;

— “ВАТ ”Першотравневий завод ЕТФ”- порушення режиму експлуатації очисних споруд;

— ДП “Рихальський маслозавод» — порушення режиму експлуатації очисних споруд;

— ДП «ВРЖЕП» с.В.Піч — порушення режиму експлуатації, не проводиться профілактичний ремонт окремих вузлів;

— Андрушівський спиртзавод — невдале проектне рішення очистки бардових вод на полях фільтрації;

— в/ч А-3258 м.Радомишль — порушення режиму експлуатації очисних споруд;

— ВАТ “Галіївський маслозавод» – мав місце несанкціонований скид забруднених стоків;

— Потіївське МКП — порушення режиму експлуатації очисних споруд;

— ВАТ «Барановський фарфоровий завод» — скид забруднених стоків без предочистки. Водночас для поліпшення ситуації вживаються певні заходи. Так, на першому комплексі ОСК Житомирського ВУВКГ проведена реконструкція окремих вузлів, внаслідок чого показники очистки стоків по цьому комплексі покращились. У власність Житомирського ВУВКГ передані очисні споруди ВАТ «Житомирський завод хімволокна», потужністю 27 тис. м3 на добу. Ще один забруднювач — Коростенське ВУВКГ — на даний час має рекомендації НВФ»Епрон» з м.Київа щодо інтенсифікації роботи очисних споруд. Згідно з ними запропоновано використати комплекс №2 (новий) та недобудовані очисні споруди, потужністю 15тис.м3 на добу.

За звітний період було обстежено від витоку до гирла 6 основних річок області: Тетерів, Случ, Уж, Норинь, Ірша, Гнилоп»ять, а також гирло річки Гуйва. Та 4 річки в прикордонних з сусідніми областями ставорах — це р.Уборть, яка межує з Білоруссю, р.Кам»янка та р.Роставиця (басейн р.Рось) та р.Ірпінь (басейн р.Рось), яка межує з Києвською областю.

Відбір проб здійснюється згідно «Програми моніторингу поверхневих вод суші», розробленної по Держуправлінню екології та природних ресурсів в Житомирській області.

«Програма…» нараховує 18 пунктів, 23 створи на 11 річках з щоквартальним відбором проб в кожному створі (92 проби). Відібрано 89 проб згідно — «Програми моніторингу».

Всього по затвердженій програмі було обстежено 23 створи в 18 пунктах.

Під час інспекційних перевірок діяльності об»єктів-забруднювачів було перевірено також 18 малих річок (Кам»янка, Лозниця, Глухівка, Солотва, Добринка, Пустоха, Ужиця, Визна, Гниль, Тетерівка, Мика, Лісова, Лемня, Здрівля, Здвиж), 1 водосховище («Відсічне», с.Перлявка), 12 кар»єрів, 2 ставки, 3 міліоративних канали, 4 струмки, 1 артскважина.

За останні роки в області погіршився стан здоров’я населення, підвищилась смертність і скоротилась тривалість життя. Так, впродовж 2009 року в області було зареєстровано 11733 народжень, що на 6,8% менше, ніж у 2008 році, у тому числі в міських поселеннях — 6300 (6,9%), в сільській місцевості — 5433 (6,7%). За цей період зареєстровано 23615 смертей, що, навпаки, на 2% більше , ніж у попередньому році, в міських поселеннях — 10307 (2,3%), в сільській місцевості — 13308 (1,8%). Природне скорочення населення (перевищення чисельності померлих над чисельністю народжених) у 2009 році в області становило 11882 особи, в міських поселеннях — 4007, в сільській місцевості — 7875 осіб.

Основними причинами підвищення рівня інфекційних хвороб є недотримання санітарно-гігієнічних норм та правил та низька якість питної води.

Загалом, в області найпоширенішими класами хвороб є захворювання системи кровообігу – 560224 захворювань на рік, органи дихання – 199346 захворювань на рік (дані наведені в абсолютних величинах). Рівень захворюваності та поширеності хвороб населення продовжує зростати. Особливо це відчутно серед дорослого та працездатного населення.

В області станом на 01.01.2010 р. нараховується 7 санаторних закладів, на 3820 ліжок, в яких протягом року оздоровлювалось 46608 чоловік, що на 1422 чоловіки більше ніж минулого року. Це головним чином пов’язано з покращенням фінансування діючих оздоровчих закладів та відкриття нового лікувально-профілактично-реабілітаційного центру “Полісся”.

За рахунок усіх джерел фінансування на будівництво природоохоронних об’єктів у 2009 році використано 4021,8 тис.грн.

Протягом року значна увага приділялась формуванню та впровадженню економічного механізму природокористування.

Надходження до обласного природоохоронного фонду склали 489,7 тис.грн., до місцевих фондів надійшло 334,9 тис.грн., до державного фонду – 436 тис.грн.

Кошти обласного та місцевого природоохоронних фондів спрямовувались на виконання заходів з охорони водних ресурсів, вирішення проблем розміщення відходів, захист населених пунктів від підтоплення та виконання заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів, на організацію та здійснення робіт з екологічної освіти, пропаганду екологічних знань, на проведення науково-дослідних і проектних розробок та ряд інших заходів.

Першочерговим завданням в діяльності держуправління екоресурсів з питань охорони навколишнього природного середовища на 2012 та наступні роки буде виконання заходів Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Постанови Верховної Ради України “Про основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, інших програмних документів і рішень Кабінету Міністрів України, обласної державної адміністрації.

Висновки

Природно-рекреаційний потенціал Житомирщини — це бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на півдні м. Житомира, на березі річки Тетерев. Для лікування застосовується радонова гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-магнієва вода. Корисні копалини: налагоджено видобуток титанових руд, динасових кварцитів, кольорового напівдорогоцінного каміння — берилу, топазу, кварцу; є необмежені запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадориту, граніту, габро); родовища високоякісного пірофіліту, унікальне родовище кварцитів.

Житомирщина – мальовничий куточок України, край своєрідних природних багатств, один із центрів зародження слов’янства.

За територією область посідає п’яте місце в державі. Більш як три чверті її земель розташовані в Правобережному Поліссі, решта – у лісостеповій зоні.

Житомирщина належить до регіонів України, в яких зменшення чисельності населення розпочалося задовго до набуття державою незалежності. За переписом населення 1989 року в області кількість мешканців була меншою, ніж за переписом населення 1979 року на 51,4 тис. осіб, а у порівнянні з переписом 1970 року — на 81 тис. осіб. У 90-х роках минулого століття процес зменшення населення відбувався прискореними темпами, що призвело до втрат населення між двома останніми переписами (від 12 січня 1989 року до 5 грудня 2001 року) у кількості 155,9 тис. осіб. З 2001 року — з часу Першого Всеукраїнського перепису населення — кількість мешканців Житомирської області зменшилась на 72,4 тис. осіб.

Список використаної літератури

Арапова В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / Вінницький фінансово-економічний ун-т. — Вінниця : ПП «Вид-во «Тезис», 2005. — 160с.
Географічна енциклопедія України — К.: в-цтво УЕ ім.. М. Бажана. –Т. С. 362-375. -Т. 2. – С. 27-30. –Т. 3. – С. 284-287.
Дорогунцов С., Заяць Т. А., Бандур С. І. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посіб. для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2000. — 363с.
Екологічна ситуація Житомирщини // Стат. зб. — Житомир-Київ, 1988. — 227 с.
Житомирщина на зламі тисячоліть. — Житомир, 2000.
Жук М. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник/ Микола Жук, Володимир Круль,; Чернівецький націон. ун-т ім. Юрія Федьковича . — К.: Кондор, 2004. — 293 с.
Заблоцький Б. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник/ Богдан Федорович Заблоцький,; Б.Ф. Заболоцький,. — К.: Академвидав, 2002. — 367 с.
Карповський Ю. [та ін.]. Житомирщина. Довідник-путівник. Київ, 1974.
Клиновий Д. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: Навчальний посібник/ Дмитро Клиновий, Тарас Пепа,; Ред. Л. Г. Чернюк; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 726 с.
Комар В.В. Чорнобильська катастрофа: історичні аспекти, соціальні наслідки. — Житомир, 1999.
Костриця М.Ю. Географія Житомирської області. Видання друге стереотипне, — Ж.: ВКО «Газета «Житомирський вісник», 1993.
Курочкін Г. Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник/ Г. Ф. Курочкін,; НАУ. — К.: Національна академія управління, 2004. — 272 с.
Природа Житомирщини. Під заг. ред. А.С. Малиновського. — К.: Вища школа, 1984.
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/ За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюка, В. Ф. Семенова. — 7-ме вид., стереотип. . — К.: Знання, 2005. — 350 с.
Розміщення продуктивних сил України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів/ Михайло Пушкар, Михайло Ковтонюк, Микола Петрига та ін.; Ред. Євген Качан,. — К.: Юридична книга, 2002. — 550 с.
Руденко Л.Г. та ін. Еколого-географічні дослідження території України. — К.: Наукова дума, 1990. — 32 с.
Сазонець І. Л. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ І. Л. Сазонець, В. В. Джинджоян, О. О. Чубар; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 317 с.
Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія. –Львів.: Світ, 2000. – С. 454-467, 468-490.
Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г. Осауленка. –К.: Техніка. 2007, — 648с.
Стеченко Д. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник/ Дмитро Стеченко,. — К.: Вікар, 2006. — 396 с.
Україна у цифрах: Короткий статистичний довідник за 2005 рік / за ред. О.Г. Осауленка. –К., 2006, 262 с.
Федуник Б.Я., Півторак Р.Є. Соціально-економічні райони України. –Тернопіль, 1999. – С. 77-85, 107-112, 198-203, 215-220.
Чернюк Л. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Людмила Чернюк, Дмитро Клиновий,. — К.: ЦУЛ, 2002. — 440 с.
Чорний біль Житомирщини / За ред. А.В. Войтенка, О.М. Іващенка, М.І. Лавриневича, Г.Л. Павлова, С.П. Щерби. — Житомир: Льонок, 2001. — 448 с.

Освіта та самоосвіта