Вступ

Метою дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність» є аналіз закономірностей, умов, процесів і специфічних особливостей зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання, а також підготовка майбутніх спеціалістів до практичної діяльності на підприємствах, що працюють на зовнішніх ринках.

Завдання дисципліни — засвоєння майбутніми фахівцями теоретичних основ зовнішньоекономічної діяльності і набуття практичних навичок роботи у сфері міжнародних економічних відносин за ринкових умов господарювання.

Об’єктом дисципліни є економічна діяльність суб’єктів господарювання на зовнішніх ринках, яка регламентована дією інститутів наддержавного і міждержавного рівня і безпосередньо підпорядкована рівню державного регулювання, заходи якого спрямовані на розвиток господарських зв’язків між національними суб’єктами господарювання та їх зарубіжними партнерами.

Предметом дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» є вивчення закономірностей та особливостей реалізації зовнішньоекономічних зв’язків первинними суб’єктами господарювання.

1. Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та предмет її вивчення

Зовнішньоекономічна діяльність сприяє розвитку перспективних напрямів експортного потенціалу; саме за рахунок зовнішньоекономічної діяльності наша країна вирішує проблему нестачі енергоносіїв, новітніх машин та устаткування, технологій, деяких товарів народного споживання.

Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виявляється в такому:

• це важливий і потужний фактор економічного зростання і розвитку кожної країни (національний аспект ЗЕД);
• це спосіб включення економіки кожної країни до системи світового господарства, а отже, і до процесів міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації, що особливо актуально в умовах зростаючих тенденцій до глобалізації (регіональний і глобальний аспект ЗЕД) [3].

Поняття «зовнішньоекономічна діяльність» з’явилось в Україні з початком економічної реформи 1987 року, сутність якої полягала у поступовій відміні монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій, у тому числі й зовнішньоекономічних, наданні підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішні ринки, а також стимулюванні розвитку ЗЕД на рівні суб’єктів господарювання.

Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на суттєву лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері [4]. У цей період прийняті важливі законодавчі акти (додаток А), зокрема, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (199і) (додаток Б), «Про митну справу в Україні» (1991), «Про єдиний митний тариф» (1992), «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (1994), «Про операції з давальницькою сировиною» (1995), «Про режим іноземного інвестування» (1996) та ін.

На підставі основних господарських підходів до ведення ЗЕД відокремлені та сформувалися два основні поняття — «зовнішньоекономічні зв’язки» (ЗЕЗ) і «зовнішньоекономічна діяльність» (ЗЕД).

Зовнішньоекономічні зв’язки (ЗЕЗ) — це сукупність форм, засобів і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами. Як економічна категорія «зовнішньоекономічні зв’язки» відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб’єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і передусім виробничу, торговельну, інвестиційну та фінансову діяльність.

Через механізм зовнішньоекономічних зв’язків попит на товари і послуги світового ринку переноситься на внутрішній ринок тієї чи іншої держави. Це обумовлює розвиток виробничих сил, що, в свою чергу, сприяє розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг і фінансових установ.

Класифікаційна система зовнішньоекономічних зв’язків складається з видів і форм зв’язків. За напрямом товарного потоку зовнішньоекономічні зв’язки поділяються на такі види — експортні та імпортні, а за структурною ознакою — на зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі та інвестиційні. До форм зовнішньоекономічних зв’язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.

Зовнішньоекономічні зв’язки формуються і здійснюються під впливом різноманітних регуляторів, що діють на виникнення зв’язків і спрямовують їх розвиток в єдину ефективну політико-економічну систему, яка захищає інтереси держави.

Зовнішньоекономічні зв’язки держави оцінюються за допомогою абсолютних і відносних показників, показників структури, інтенсивності та ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Ці показники дають можливість проаналізувати стан зовнішньоекономічних зв’язків, фізичні обсяги, структуру, диверсифікованість, географічну концентрацію експорту (імпорту), якісні та кількісні зміни, інтенсивність та ефективність таких зв’язків. Наявність зазначеного інструментарію є надзвичайно важливим для аналітики, оскільки без цього не можливо належним чином оцінювати зв’язки однієї країни з іншими, робити коректні узагальнення і висновки.

Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія висвітлює передусім відповідні (пов’язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об’єднань та ін.). Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» поширеним є таке визначення: зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

2. Суб’єкти та об’єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб’єкти ЗЕД — це суб’єкти господарської діяльності, що належать до різних форм власності, самостійно здійснюючи зовнішньоекономічні операції з закордонними партнерами (рис. 1).

У ст. 3 «Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності» Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» міститься перелік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, в якій зазначається, що суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні є:

• фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до законів України і постійно мешкають на її території;
• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і постійне місцезнаходження яких на її території;
• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
• структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, іноземних суб’єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами відповідно до законодавства України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
• інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України, у тому числі держава в особі її органів, органів місцевого самоврядування в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у господарській діяльності на території України.

Для всіх суб’єктів макрорівня властиві спільні цілі, а саме:

• максимізація індивідуального прибутку;
• розширення виробництва;
• розширення ринків збуту завдяки проникненню в господарську сферу зарубіжних країн;
• підвищення ефективності виробництва через наближення до іноземного споживача;
• подолання інституційних, тарифних та нетарифних перешкод;
• розв’язання проблем, пов’язаних з нестабільністю міжнародних цін. Суб’єктами макроекономічногорівня є Україна, як держава, в особі її повноважних органів у межах їх компетенції, а також недержавні органи управління (рис. 2).

Завдання вищеназваних органів такі:

• гарантування довгострокової міжнародної конкурентоспроможності та економічної безпеки країни;
• максимізація випуску продукції через структурні вдосконалення;
• контроль за станом внутрішнього ринку через стимулювання його засобами зовнішньої конкуренції;
• збільшення зайнятості;
• поліпшення умов формування бюджету;
• оптимізація розподілу доходів в масштабах економіки. Міждержавний рівень зовнішньоекономічної діяльності утворюють:

1. Загальноекономічні міждержавні організації орієнтовані на налагодження координації та співробітництва країн для вирішення широкого кола не тільки економічних, а й політичних, соціально-культурних, екологічних та інших проблем.

2.Міжнародні неурядові економічні організації — це будь-які міжнародні організації, створені не на основі міжурядової угоди.

3. Міжнародні організації з регулювання світової торгівлі — здійснюють координацію і багатостороннє регулювання міждержавних торгово-економічних відносин. Напрями їх діяльності передбачають створення правової основи економічних відносин; вироблення домовленостей, щодо застосування комплексу засобів впливу на міждержавні зв’язки; сприяють досягненню домовленостей і розв’язанню спірних проблем; обмін інформацією і досвідом.

4.Міжнародні валютно-кредитні організації сприяють здійсненню валютно-кредитних відносин та розрахункових (рис. 3).

Існують різні науково-практичні підходи у визначенні суб’єктів ЗЕД.

Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України «Про підприємництво». Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Висновки

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб’єктів у випадках, не передбачених законом, у тому числі через видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності.

Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій платній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

Список використаної літератури

1. Бовтрук Ю. Вступ до спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»: навч. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2007. — 153с.
2. Георгіаді Н. Основи зовнішньоекономічної діяльності: навч. посіб. для студ. напряму 6.0502 «Менеджмент» спец. 8.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» / Національний ун-т «Львівська політехніка». — Л. : НУ «Львівська політехніка», 2006. — 236 с.
3. Дідківський М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Микола Дідківський,. — К.: Знання , 2006. — 462 с.
4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник/ Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, І. Ю. Сіваченко та ін.; Мін-во освіти і науки України, Одеський державний економічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 791 с.
5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів/ Інна Багрова, М-во фінансів України, Дніпропетровський держ. фінансово-економічний ін-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 579 с.
6. Кандиба А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підруч. для студ. з екон. спец. агр. вищих навч. закл. III-IV рівнів акредитації. — К. : Аграрна наука, 2004. — 506с.
7. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник/ Олександр Кириченко,. — 3-тє вид. перероб. і доп.. — К.: Знання-Прес, 2008. — 518 с.
8. Макогон Ю. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 423 с.
9. Рум’янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник/ А. П. Рум’янцев, Н. С. Рум’янцева; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 375 с.