Актуальність теми дослідження. Процес формування громадянського суспільства в Україні висуває високі вимоги до системи правових цінностей і правосвідомості населення. За сучасних умов людина повинна не лише сприймати, засвоювати інформацію правового характеру, а й активно реалізовувати власні права. На жаль, ступінь її готовності до такої діяльності є недостатнім. Можна констатувати, що проголошені в Конституції України цінності громадянського суспільства на сьогодні не усвідомлені повною мірою громадянами, а тому не впливають належним чином на мотиваційні механізми формування їх поведінки. Відтак існує нагальна потреба у пошуку нових актуальних форм підвищення рівня правосвідомості та правової культури громадян, адекватних становленню правової держави з розвиненим громадянським суспільством в Україні.

Слід також враховувати зміни соціально-економічної моделі розвитку держави, що характеризуються відходом її від патерналістського ставлення до людини. Таке зміщення логоцентру виявляється й у правовому вихованні громадян, від яких тепер вимагається ініціативність і самостійність у формуванні власної правової культури, прагнення до постійного правового самовдосконалення. Від усвідомлення особою своєї ролі у правовому прогресі країни через власне правове самовдосконалення залежить якість буття як українського соціуму в цілому, так і кожного громадянина зокрема.

Вихід із ситуації вбачається в організації правового самовиховання населення, в першу чергу – студентської молоді як стратегічного ресурсу держави, основного джерела інновацій та фактору змін, здатної незаангажовано мислити та активно діяти. Крім того, необхідність організації зазначеного процесу обумовлена й послабленням після закінчення навчального закладу організованого керівництва, коригування та контролю з боку держави за процесами правового виховання громадян. Отже, актуальним є розгляд проблеми правового самовиховання студентської молоді як шляху підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення країни загалом, що потребує теоретичного обґрунтування засад його здійснення.

Питання, пов’язані з правовим самовдосконаленням, самотворенням особи, як родові до самовиховання види діяльності, здавна привертали до себе увагу мислителів і науковців різних галузей знань. Філософський, культурологічний та юридичний аспект проблеми знайшов відображення у працях Сократа, Платона, Аристотеля, Дж. Локка, Ш. Л. Монтеск’є,
Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Г. В. Г. Гегеля, Ф. Ніцше, Г. С. Сковороди та інших.

Системні дослідження правового виховання, правової культури та правової свідомості здійснювали такі вчені, як: С. С. Алексєєв, Б. М. Бабій, В. Д. Бабкін, В. В. Головченко, О. Г. Данильян, О. В. Зайчук, В. П. Зенін, М. І. Козюбра, В. В. Копєйчиков, М. В. Костицький, В. М. Кудрявцев, В. П. Казимирчук, О. А. Лукашова, Л. О. Макаренко, М. І. Матузов, Г. І. Неліп, М. І. Неліп, В. В. Оксамитний, Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко, П. М. Рабінович, В. П. Сальников, В. М. Селіванов, В. Ф. Сіренко, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, С. Г. Стеценко, О. В. Татаринцева, О. Д. Тихомиров, Ю. С. Шемшученко та ін. Серед наукових праць останніх років із зазначеної проблематики слід назвати роботи О. В. Волошенюка, О. О. Ганзенка, В. В. Демічевої, О. С. Дьоміної, І. П. Зеленко, О. А. Менюка, Р. А. Сербина, С. М. Тимченка, В. В. Чернєя.

Підґрунтям для розроблення теми дослідження стали також доробки науковців у сфері самовиховання, серед яких: А. Я. Арет, В. І. Богдановська, А. І. Калініченко, А. С. Макаренко, В. М. Оржеховська, Л. І. Рувинський, І. В. Середа, В. О. Сухомлинський, М. Г. Тайчинова та ін.

Першим автором комплексного дослідження поняття правового самовиховання, яке з’явилося у 1991 році, був Д. Е. Тихомиров. Пізніше окремі питання правового самовиховання особи були розкриті у дисертаційних дослідженнях Н. Ю. Коваленко, С. М. Легуші, П. В. Макушева, І. В. Осики, В. І. Царенка, М. М. Цимбалюка, В. Ю. Швачки, М. Й. Штангрета.

З огляду на зв’язок обраної теми з проблематикою громадянського суспільства зазначимо, що формуванню в Україні останнього були присвячені, зокрема праці О. Л. Богініча, І. О. Кресіної, С. О. Кириченка, Т. І. Тарахонич, Т. О. Чепульченко.

Попри активізацію останніми роками значної уваги науковців у царині теорії права до проблем правового виховання взагалі та правового самовиховання зокрема, слід визнати недостатньо з’ясованими питання сутності правового самовиховання, складових елементів механізму його дії та місце у правовій системі України на сучасному етапі право- та державотворення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до програми науково-дослідної діяльності Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України і є складовою частиною наукових тем відділу теорії держави і права «Теоретичні проблеми реалізації принципу верховенства права в Україні» (номер державної реєстрації 0106U008729), «Юридична відповідальність: проблеми теорії та практики» (номер державної реєстрації 0108U001826), «Проблеми праворозуміння та реалізації права в умовах демократичного розвитку» (номер державної реєстрації 0110U003731).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є з’ясування загальнотеоретичних засад правового самовиховання студентської молоді як способу підвищення рівня її правової культури та правосвідомості у контексті формування громадянського суспільства в Україні.

Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:

узагальнити знання про становлення поняття правового самовиховання студентської молоді в юридичній науці;

сформулювати авторську дефініцію правового самовиховання студентської молоді в умовах розвитку громадянського суспільства;

провести системний аналіз структури механізму правового самовиховання студентів, охарактеризувати складові змісту та етапи його здійснення;

визначити та конкретизувати мету, завдання та мотиви правового самовиховання студентів;

проаналізувати принципи та розкрити зміст різних форм правового самовиховання студентської молоді;

охарактеризувати методи правового самовиховання студентів;

визначити стан правового самовиховання студентської молоді шляхом проведення соціологічного дослідження;

сформулювати рекомендації, що могли б бути запроваджені у практику організації та керівництва правовим самовихованням студентів науково-педагогічними працівниками вищих навчальних закладів;

з’ясувати взаємозалежність правового самовиховання студентської молоді із формуванням громадянського суспільства та функціонуванням такого його інституту як студентське самоврядування.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері правового виховання студентів.

Предметом дослідження є правове самовиховання студентської молоді в умовах формування громадянського суспільства в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальнонаукових методів пізнання, що забезпечують об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. Для реалізації мети та завдань дослідження авторка застосувала такі методи: діалектичний метод дав змогу всебічно проаналізувати правове самовиховання студентської молоді в контексті його розвитку і взаємозв’язку з правовим вихованням та іншими формами самовиховання; історико-порівняльний метод дозволив узагальнити знання про становлення та розвиток поняття правового самовиховання студентів; герменевтичний метод був застосований у зв’язку із необхідністю пізнання та інтерпретації текстів монографічних видань, наукових статей, навчальних матеріалів, нормативно-правових актів, що дало можливість розкрити зміст правового самовиховання студентської молоді; формально-логічний метод сприяв визначенню ознак правового самовиховання студентів та формулюванню цього поняття; за допомогою синергетичного методу було обґрунтовано діалектику міждисциплінарного взаємозв’язку цілей, завдань, принципів, форм, методів та етапів правового самовиховання студентської молоді; структурно-функціональний метод дозволив реконструювати філософські ідеї, що містять відповіді на питання про структуру механізму правового самовиховання як форми правового виховання та процесу формування особистості студента; системний метод сприяв представленню механізму правового самовиховання студентства у вигляді системи цілей, задач і методів, адекватних онтологічним, аксіологічним і епістемологічним засадам теорії права; за допомогою методу класифікації систематизовано концептуальні підходи та визначено основні класифікаційні критерії цілей та мотивів правового самовиховання студентської молоді; використання конкретно-соціологічного та статистичного методів дало змогу отримати кількісні, а разом з тим і якісні результати аналізу процесу правового самовиховання студентів; аналітичний метод дозволив розробити рекомендації, спрямовані на реалізацію основних засад правового самовиховання студентської молоді.

Комплексний підхід до використання широкого кола наукових методів дав змогу всебічно розглянути загальнотеоретичні засади правового самовиховання студентської молоді.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вони є одним з перших монографічних досліджень теоретико-прикладних проблем правового самовиховання студентської молоді в умовах формування громадянського суспільства в Україні.

У межах здійсненого автором дослідження одержано результати, що мають наукову новизну:

вперше:

узагальнено знання про становлення поняття правового самовиховання студентської молоді у юридичній науці, що базувалося на ідеях самотворення, саморозвитку, правового самовдосконалення людини і знайшло своє відображення у працях мислителів та філософів різних часів, а в обіг юридичної науки введене радянськими дослідниками;

запропоновано авторську дефініцію правового самовиховання студентської молоді, що визначається як самостійна систематична діяльність особи з підвищення рівня власної правосвідомості та правової культури, наслідком реалізації якої є її правомірна поведінка як активного члена громадянського суспільства;

визначено та проаналізовано структуру механізму правового самовиховання студентської молоді, до якої віднесено суб’єкт (основний та допоміжний) і об’єкт, що співпадають, кінцеву мету та цілі, завдання, зміст такої діяльності, в якій можна виділити відповідні заходи (засоби, методи, способи, прийоми), принципи, форми, етапи реалізації;

обґрунтовано та розкрито зміст таких форм правового самовиховання студентів як правове самонавчання (самоосвіта та самопросвіта), робота над підвищенням рівня правової свідомості та активна правомірна діяльність;

удосконалено:

характеристику складових змісту правового самовиховання студентів, до яких віднесено: здобуття сукупності правових знань, що відповідає потребам суб’єкта і вимогам розвитку громадянського суспільства; робота особи над підвищенням рівня власної правосвідомості, що полягає у формуванні поваги до права, виробленні правових переконань, ідеалів, установок на правомірну поведінку; ініціативна діяльність суб’єкта, яка проявляється у його бажанні самовдосконалюватися, у самостійності при постановці цілей правового самовиховання, формуванні завдань, виборі шляхів їх вирішення, що сприяє формуванню активного громадянина;

підходи до розуміння мети правового самовиховання студентства та класифікацію цілей залежно від таких критеріїв: ступінь визначеності; спрямованість дій; напрямки діяльності; характер діяльності; вимірюваність діяльності; спрямованість на види діяльності;

наукове обґрунтування завдань правового самовиховання студентської молоді, до яких віднесено: усвідомлення студентом необхідності правового самовдосконалення; набуття правових знань шляхом самоосвіти; формування правових поглядів, переконань, установок як елементів правосвідомості; вироблення звички правомірної поведінки; розвиток правового мислення; вироблення непримиренного ставлення до проявів антиправової діяльності; сприяння своїми активними правомірними діями розбудові громадянського суспільства в Україні;

положення про мотиви правового самовиховання студентів, зумовлені вимогами зовнішнього середовища та внутрішніми потребами людини;

диференціацію принципів правового самовиховання студентської молоді, що включає загальні правовиховні принципи та спеціальні, притаманні правовому самовихованню особи і характерні власне для студентської молоді;

набули подальшого розвитку:

характеристика етапів правового самовиховання студентів, якими є: 1) створення основи для успішної роботи із самовдосконалення, що полягає в усвідомленні необхідності правового самовиховання, мотивуванні себе до такого виду діяльності; 2) планування роботи з підвищення рівня правової культури та правосвідомості шляхом самовиховання; 3) реалізацію наміченої програми самовдосконалення;

система наукових знань щодо методів правового самовиховання студентської молоді, комплексне застосування яких є необхідною умовою підвищення рівня правової культури та правосвідомості;

положення щодо стану правового самовиховання студентів та розробка рекомендацій щодо керівництва ним, яке включає роз’яснення значення правового самовиховання, навчання методам, прийомам, засобам, формам реалізації такого процесу тощо;

аргументація тези про взаємозалежність стану правового самовиховання студентської молоді з формуванням громадянського суспільства та функціонуванням такого його інституту як студентське самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації сформульовано та обґрунтовано висновки та положення, які можуть сприяти поглибленому науковому дослідженню окремих аспектів правового самовиховання особи і студентської молоді зокрема та подальшому опрацюванню проблем пошуку форм і методів подолання правового нігілізму, підвищення правової культури громадян, розбудови правової, соціальної держави, формування громадянського суспільства.

Крім того, зроблені в результаті дослідження висновки можна використовувати під час виховної роботи студентів, а також при викладанні навчальних курсів: теорії держави і права, соціології права, філософії права, галузевих юридичних наук; при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методологічної літератури, монографій.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем особисто, всі результати даної роботи, сформульовані в ній висновки, положення і рекомендації обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. Для аргументації окремих положень роботи використовувались праці інших вчених, на які обов’язково зроблено посилання.

У співавторстві опублікована одна стаття (Організація правового самовиховання студентів при вивченні дисципліни «Корпоративне управління» // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка: Економічні науки. Вип. 82. – Харків : ХНТУСГ, 2009. – С. 285-290). Не менше половини її обсягу є науковим доробком здобувача, особистий внесок якого полягає у аналізі інформації щодо мети, принципів та методів правового самовиховання студентів, узагальненні висновків.

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації, зроблені висновки і узагальнення обговорювалися на засіданні відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації» (м. Полтава, 13-14 листопада 2007 р.; тези опубліковані); конференціях професорсько-викладацького складу факультету економіки та менеджменту Полтавської державної аграрної академії за результатами науково-дослідної роботи у 2007, 2008, 2009 і 2010 роках (м. Полтава,
22-23 квітня 2008 р.; 22-23 квітня 2009 р.; 21-22 квітня 2010 р.; 26-27 квітня 2011 р.; тези опубліковані); міжнародній науково-практичній конференції «Удосконалення управління ресурсами підприємств АПК в умовах глобалізації економіки» (м. Полтава, 26-27 листопада 2008 р.; тези опубліковані); науково-методичній конференції «Упровадження інноваційних технологій в навчальному процесі» (м. Полтава, 31 березня – 1 квітня 2009 р.; тези опубліковані); міжвузівській науково-практичній конференції «Правова культура та правосвідомість українського суспільства: стан й напрямки вдосконалення» (м. Харків, 28 жовтня 2009 р.; тези опубліковані); міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький,
13-14 листопада 2009 р.; тези опубліковані); ХХХХІ науково-методичній конференції «Організаційно-методичне забезпечення самостійної роботи студентів: стан, проблеми, перспективи» (м. Полтава, 25-26 лютого 2010 р.; тези опубліковані); V міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків,
26-27 лютого 2010 р.; тези опубліковані); звітній науковій конференції викладачів, докторантів і аспірантів (м. Кам’янець-Подільський, 10-11 березня 2010 р.; тези опубліковані); міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми правового виховання в сучасній Україні» (м. Харків, 16 червня 2010 р.; тези опубліковані); міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні аспекти управління підприємствами аграрної сфери» (м. Полтава, 30 вересня 2010 р.; тези опубліковані); міжнародній науковій конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 р.; тези опубліковані); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2010 року» (м. Харків, 23-24 листопада 2010 р.; тези опубліковані); ХХХХІІ науково-методичній конференції «Використання інноваційних освітніх технологій у навчальному процесі» (м. Полтава, 22-24 лютого 2011 р.; тези опубліковані).

Публікації. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення у двадцяти трьох публікаціях, з яких п’ять наукових статей у фахових виданнях та 17 тез доповідей на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок, включаючи список використаних джерел у кількості 250 найменувань, поданих на 27 сторінках, та додатків, розміщених на 25 сторінках. 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми, відображено зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання, об’єкт та предмет дослідження, його методологічну основу, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та публікації результатів дослідження, його структуру та обсяг.

Перший розділ «Правове самовиховання студентської молоді як поняття теорії права» складається з трьох підрозділів і висновків до розділу та присвячений становленню поняття «правове самовиховання» у юридичній науці, визначенню його змісту, цілей та мотивів у контексті формування громадянського суспільства в Україні.

У підрозділі 1.1. «Ґенеза ідеї правового самовиховання в науковому просторі» проаналізовано історію становлення і розвитку правового самовиховання у світовій та вітчизняній науковій думці. З’ясовано, що його витоки знайшли своє відображення ще у філософії Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура, у працях дослідників Нового часу Р. Декарта, Дж. Локка, Ш. Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Я. А. Коменського, Г. Песталоцці, І. Канта, Г. В. Г. Гегеля, Л. А. Фоєрбаха, К. Маркса, Ф. Ніцше та інших, які хоча й не використовували зазначений термін у «чистому вигляді», проте їх погляди були звернені на вивчення споріднених понять: самопізнання, саморозвиток, самовиховання особистості, а також на необхідність поваги і дотримання з її боку закону.

Термін «самовиховання» почав застосовуватися науковцями лише з середини ХІХ століття, а до цього використовувався термін «самовдосконалення». Перші спеціальні дослідження із самовиховання датуються 40-ми роками ХХ століття. Аналіз праць педагогів-науковців дав комплексне уявлення про самовиховання як педагогічне поняття і дозволив використати їх надбання при висвітленні правового самовиховання як поняття теорії права.

Значного поширення в юридичній науці поняття «правове самовиховання» набуло у 1991 році після виходу праці Д. Е. Тихомирова «Правовое самовоспитание молодёжи», яка до цього часу залишається єдиним комплексним дослідженням зазначеного питання. Автор висвітлив сутність правового самовиховання, його роль у житті людини, дав рекомендації молоді з організації даного процесу, розкрив його цілі, задачі та методи, подав приблизний план реалізації.

На важливості правового самовиховання теоретики права наголошували і раніше (Є. Г. Федоренко, В. С. Струтинський, М. І. Козюбра, В. В. Оксамитний, П. М. Рабінович, В. В. Головченко та ін.), але їх увага була звернена в основному до більш широкого поняття «правове виховання». В останні роки окремі аспекти правового самовиховання знайшли своє відображення у працях таких дослідників як: С. М. Легуша, В. І. Царенко, П. В. Макушев, М. М. Цимбалюк, І. В. Осика, М. Й. Штангрет, В. Ю. Швачка, Н. Ю. Коваленко та ін. Але не дивлячись на зростаючу серед юристів-науковців увагу до питання правового самовиховання залишалися не з’ясованими окремі складові цього поняття, серед яких елементи його механізму, співвідношення форми та змісту, значення для формування правової соціальної держави з розвиненим громадянським суспільством, що робило нагальною потребу у комплексному його дослідженні.

Підрозділ 1.2. «Поняття та зміст правового самовиховання студентської молоді» присвячений розкриттю сутності правового самовиховання. Дисертантом зроблено висновок, що терміном «правове самовиховання студентської молоді» охоплюється самостійна систематична діяльність особи з підвищення рівня власної правосвідомості та правової культури, наслідком реалізації якої є її правомірна поведінка як активного члена громадянського суспільства.

До структури механізму правового самовиховання автор відносить суб’єкт і об’єкт, що співпадають, кінцеву мету та цілі, завдання, зміст такої діяльності, в якому можна виділити відповідні заходи (засоби, методи, способи, прийоми), принципи, форми та етапи реалізації.

Зауважено, що у зв’язку зі складністю правового самовиховання студентської молоді, його керованістю, автор виділяє поряд з основним суб’єктом (студентом) допоміжний (викладача). Успіх педагога у вихованні та організації самовиховання залежить не лише від рівня його професійної підготовленості, моральних, інтелектуальних та вольових якостей, а перш за все, від здатності бачити себе, свою соціальну роль, вмінні спонукати у кожного студента бажання стати краще. Відтак правове самовиховання студентської молоді буде результативнішим за умови включення допоміжного суб’єкта (викладача) у процес власного правового самовиховання.

З’ясовано, що організацію правового самовиховання студентів доцільно здійснювати у три етапи: створення основи для успішної роботи із самовдосконалення, що полягає в усвідомленні необхідності правового самовиховання, мотивуванні себе до такого виду діяльності; планування роботи з підвищення рівня правової культури та правосвідомості шляхом самовиховання; реалізація наміченої програми самовдосконалення з використанням усієї сукупності методів правового самовиховання. Отже, перед вищим навчальним закладом стоїть завдання не просто керувати самостійною роботою студентів, а й спонукати їх до постійного самовдосконалення, навчити правильно організовувати процес правового самовиховання.

У підрозділі 1.3. «Мета, завдання та мотиви правового самовиховання студентської молоді» автор виходить з таких позицій: загальна (кінцева) мета та проміжні цілі правового самовиховання студентів співзвучні з метою правового виховання, що обумовлено взаємозв’язком та детермінованістю цих понять. Разом із тим цілі зазначених двох процесів різняться засобами їх досягнення, суб’єктним складом тощо.

Автором здійснено класифікацію цілей правового самовиховання студентства залежно від різних критеріїв. Сформульовано та обґрунтовано завдання правового самовиховання студентської молоді, що корелюють із цілями досліджуваного процесу.

Визначено, що мотиви правового самовиховання студентів можуть бути опосередковані вимогами зовнішнього середовища або зумовлені внутрішніми потребами людини. На думку автора, поведінка людини, що ґрунтується на мотивах остраху застосування заходів примусу відповідними державними органами є характерною для антидемократичних режимів. Особа ж у розвиненому громадянському суспільстві повинна у своїх діях керуватися глибокою переконаністю у необхідності правомірної поведінки, усвідомленням цінності права та іншої людини.

Другий розділ «Основні засади правового самовиховання студентської молоді» складається з двох підрозділів і присвячений обґрунтуванню принципів, форм і методів практичного втілення правового самовиховання студентської молоді, розкриттю їх сутності та особливостей використання.

У підрозділі 2.1. «Принципи та форми правового самовиховання студентської молоді» сформульовано принципи правового самовиховання студентської молоді та подано їх класифікацію, за якою вони поділяються на загальні, притаманні реалізації процесу правового виховання в цілому, та спеціальні, що характерні лише для правового самовиховання.

Визначено, що формами правового самовиховання є способи зовнішнього вираження діяльності особи з виховання у себе поваги до права як цінності громадянського суспільства, дотримання його норм, формування високого рівня правової культури і правосвідомості, соціально активної правомірної поведінки. Відтак автор виділив наступні форми правового самовиховання: правове самонавчання, що може здійснюватися у формі самоосвіти і самопросвіти; робота над підвищенням рівня власної правосвідомості; правомірна соціально активна поведінка (діяльність).

Основною відмінністю правової самоосвіти від правової самопросвіти є коло поставлених для вирішення завдань. Правова самоосвіта характеризується наявністю більш загальних цілей із здобуття суб’єктом правових знань, у той час як самопросвіта відзначається з’ясуванням найактуальніших для нього конкретних правових питань. Правова самоосвіта є необхідною умовою вдосконалення освітнього потенціалу, професійного рівня та загальної правової культури особи. До основних ознак правової самоосвіти студентської молоді автор відніс: наявність глибоких внутрішніх мотивів; самостійність набуття правових знань; застосування специфічних методів самоусвідомлення, самоаналізу, самоорганізації, самоконтролю тощо. Проаналізовано етапи реалізації самоосвіти. У свою чергу специфікою правової самопросвіти студентської молоді є збільшення її питомої ваги у правовому самовихованні і поступове домінування над правовою самоосвітою. Це детерміновано актуалізацією для особи більш вузького кола правових питань, що пояснюється професійним спрямуванням та конкретними життєвими обставинами. Таким чином, у подальшому самопросвіта стає однією з головних форм правового виховання дорослого громадянина.

За переконанням автора робота над підвищенням рівня власної правосвідомості є найскладнішою формою правового самовиховання. Це пов’язано з тим, що її застосування потребує психологічної готовності та значних вольових зусиль, для чого особа не була готовою у дитячому віці. Разом з тим, дорослій людині важче починати займатися правовим самовихованням, якщо у дитинстві та юнацтві не було закладено відповідних основ, і, у першу чергу, це стосується саме правосвідомості.

Характерними ознаками, що відрізняють активну правомірну поведінку, є ініціатива, громадянська позиція, творча самодіяльність, зрілість особистості, прагнення брати участь у вирішенні суспільних проблем, у діяльності партій, громадських організацій. Підґрунтям для такої поведінки є правові знання та високий рівень правосвідомості людини, яка намагається займатися діяльністю у сфері права, усвідомлює її корисні наслідки, бажає їх настання.

Підрозділ 2.2. «Методи правового самовиховання студентської молоді» містить визначення методу правового самовиховання студентів як сукупність способів та прийомів правовиховного впливу, що застосовуються молоддю по відношенню до себе з метою досягнення високого рівня правосвідомості та правової культури як у професійному сенсі, так і у загальногуманістичному. Автор аналізує методи правового самовиховання студентської молоді в послідовності, яка відповідає логіці протікання досліджуваного процесу.

Зауважено, що успішне правове самовиховання студентів можливе лише при комплексному використанні методів, які зі зміною умов можуть бути замінені або обов’язково замінюються іншими. Відтак доцільно не лише поглиблювати дослідження існуючих методів, а й інтенсифікувати пошук нових ефективних та дієвих форм підвищення рівня правосвідомості громадян, що будуть сприяти їх всебічній самореалізації у різних сферах життя і, як наслідок, формуванню громадянського суспільства в Україні.

Третій розділ «Значення правового самовиховання студентської молоді для формування громадянського суспільства та функціонування студентського самоврядування» присвячено аналізу сучасного стану правового самовиховання студентства та з’ясуванню його місця і ролі для розвитку громадянського суспільства в цілому та його окремих інститутів зокрема.

У підрозділі 3.1. «Аналіз сучасного стану правового самовиховання студентської молоді у контексті формування громадянського суспільства» наведено результати соціологічного опитування щодо стану правового самовиховання та зроблено наступні узагальнення. Молоді люди переоцінюють рівень своїх правових знань, вважаючи їх достатніми для всього подальшого життя; лише п’ята їх частина називає самовиховання найефективнішою формою правового виховання, хоча завдання по підвищенню рівня правосвідомості вони покладають на самих громадян. Позитивним є переконання молоді у спроможності займатися правовим самовихованням. Але головними проблемами у реалізації цього процесу є відсутність навичок організації, відсутність потреби та лінощі. Тому особливу увагу слід звернути на керівництво правовим самовихованням з урахуванням виявлених особливостей різних категорій студентської молоді, що включає роз’яснення його значення, навчання методам, прийомам, засобам, формам реалізації такого процесу тощо.

Серед основних чинників, що впливають на правове самовиховання молоді, виділено внутрішні – особистісні якості молодих людей (вміння формувати і досягати цілей, наполегливість, вмотивованість, віра у механізми захисту прав і свобод людини і громадянина тощо), та зовнішні, пов’язані з ефективністю керівництва правовим самовихованням студентської молоді, станом законності та правопорядку в державі тощо. Відтак проблеми, пов’язані з необхідністю активізації правового самовиховання студентської молоді повинні вирішуватися на різних рівнях – соціальному, у тому числі державному, і особистісному.

У підрозділі 3.2. «Взаємообумовленість розвитку громадянського суспільства і студентського самоврядування як його інституту із правовим самовихованням студентської молоді» автором доведено, що важливою рушійною силою на етапі формування громадянського суспільства, яке неможливе без підвищення рівня правової культури особи і формування у неї активної життєвої позиції, є усвідомлення нею своєї ролі у цьому процесі і відповідальності за свою долю. Здатність до правового самовиховання є невід’ємною характеристикою активного члена громадянського суспільства, що саме по собі перебуває у постійній динаміці та детермінує динаміку його складових – окремих індивідів та колективів людей. Відтак розвиток громадянського суспільства обумовлений розвитком кожного його громадянина, зокрема у правовій сфері. У свою чергу реалізація потенцій людини можлива тільки у правовій державі з розвиненим громадянським суспільством.

Студентське самоврядування являється тим інститутом, який не лише допомагає молодій людині набути досвіду активної правової діяльності, а й полегшує загальний процес її соціалізації та сприяє розвитку громадянського суспільства в Україні. Основними шляхами правового самовиховання у середовищі студентського самоврядування автор визначає: 1) досвід правотворчої діяльності при розробці Положення про студентське самоврядування, що затверджується загальними зборами студентів вищого навчального закладу; 2) участь в управлінні навчальним закладом безпосередньо або через представників у Вченій раді вищого навчального закладу чи факультету, оскільки така діяльність регламентована на законодавчому рівні, регулюється низкою локальних нормативних актів та є по своїй суті правозастосовною практикою; 3) наслідування прикладу кращих студентів – лідерів студентського самоврядування, – які досягли певного успіху, визнання і поваги серед своїх колег та професорсько-викладацького складу завдяки активній громадянській позиції, високому рівню правосвідомості та правової культури, моральним якостям тощо; 4) сприйняття і засвоєння правових цінностей учасників студентських самоврядних одиниць різних рівнів (групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу) та подальше їх пропагування іншим суб’єктам.

Ефективність як правового самовиховання, так і участі у студентському самоврядуванні залежить, у першу чергу, від підготовки педагогами молоді до таких видів діяльності. Тому особливої актуальності набуває характер взаємодії педагогів та студентів як запорука якісних, демократичних перетворень у вищих навчальних закладах та, як наслідок, у суспільстві в цілому.

У Висновках сформульовані найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення та нові підходи до вирішення наукового завдання щодо правового самовиховання студентської молоді в умовах формування громадянського суспільства в Україні. Узагальнені наукові висновки містяться у наступних положеннях.

1. Становлення та ідентифікація концепту правового самовиховання студентської молоді в юридичній науці пройшло довгий шлях від ідей самовдосконалення, саморозвитку, самотворення людини, у тому числі правового, що знайшли своє відображення у працях мислителів та філософів різних часів. Як поняття теорії права правове самовиховання було введене у науковий обіг радянськими дослідниками. Із проголошенням незалежності України, розбудовою правової держави, орієнтацією на формування громадянського суспільства, в основі якого – активна особистість з високим рівнем правосвідомості та правової культури, питання правового самовиховання населення набуло значної актуальності та мало наслідком розробку науково-теоретичних положень окремих складових елементів зазначеного концепту.
2. Спираючись на існуючі дефініції самовиховання, правового виховання і правового самовиховання, аналіз змісту цих понять, виокремлення ознак правового самовиховання та з огляду на особливості сучасного державотворення в Україні, дисертантом визначено поняття правового самовиховання студентської молоді як свідому, самостійну, систематичну діяльність особи з підвищення рівня власної правової культури, що базується на глибокому переконанні в необхідності постійного самовдосконалення, наслідком реалізації якої є її правомірна поведінка як активного члена громадянського суспільства.
3. Структура механізму правового самовиховання студентської молоді обумовлена характером її навчальної діяльності та містить суб’єкт і об’єкт, що співпадають, кінцеву мету та цілі, завдання, зміст такої діяльності, в якому можна виділити відповідні заходи (засоби, методи, способи, прийоми), принципи, форми та етапи реалізації.
4. Сутність правового самовиховання студентів розкривається через характеристику його змісту. У структурному плані правове самовиховання включає такі компоненти: 1) здобуття сукупності правових знань, що відповідає потребам суб’єкта, вимогам розвитку громадянського суспільства; 2) робота особи над підвищенням рівня власної правосвідомості, що полягає у формуванні поваги до права, виробленні правових переконань, ідеалів, установок на правомірну діяльність; 3) ініціативна діяльність суб’єкта, що проявляється у його бажанні самовдосконалюватися, у самостійності при постановці цілей правового самовиховання, формуванні завдань, виборі шляхів їх вирішення, що сприяє формуванню активного громадянина.
5. З’ясовано, що успіх реалізації студентами практики правового самовиховання залежить у першу чергу від правильної організації цього процесу, який доцільно здійснювати у три етапи: 1) створення основи для успішної роботи із самовдосконалення, що полягає в усвідомленні необхідності правового самовиховання, мотивуванні себе до такого виду діяльності; 2) планування роботи з підвищення рівня правової культури та правосвідомості шляхом самовиховання; 3) реалізація наміченої програми самовдосконалення з використанням усієї сукупності методів самовиховання.
6. Мета правового самовиховання співпадає з метою правового виховання, що детерміновано діалектичною єдністю двох зазначених процесів, і полягає у підвищенні рівня правової культури особи, що базується на глибокому переконанні в необхідності постійного самовдосконалення, наслідком реалізації якої є її правомірна поведінка як активного члена громадянського суспільства. У дисертації здійснено диференціацію цілей правового самовиховання залежно від ступеня визначеності, спрямованості дій, напрямків та характеру діяльності, вимірюваності, спрямованості на види діяльності.
7. До завдань правового самовиховання студентів слід віднести: 1) усвідомлення студентом необхідності правового самовдосконалення; 2) набуття молодою особою правових знань шляхом самоосвіти; 3) формування правових поглядів, переконань, установок як елементів правосвідомості та правової культури; 4) вироблення звички правомірної поведінки; 5) розвиток правового мислення, що ґрунтується на усвідомленні цінності права та його суб’єктів, повазі до них, і досягається систематичним застосуванням його норм у повсякденному житті; 6) вироблення непримиренного ставлення до проявів антиправової діяльності, осуду правопорушників та надання їм допомоги у досягненні високого рівня правової культури; 7) сприяння своїми активними правомірними діями розбудові громадянського суспільства в Україні. Останнє завдання обумовлене тим, що правове самовиховання повинно бути зорієнтоване не лише на самовдосконалення окремого студента, який його здійснює, а й мати логічним продовженням правове удосконалення всього соціуму як цілісної гармонійної системи, здатної, як наслідок, задовольняти потреби кожного зі своїх індивідів.
8. Встановлено, що потреба у правовому самовихованні студентської молоді виражається у мотивах, до яких відносять інтерес до самовиховання, переконання у цінності роботи над собою, прагнення, установки на самовдосконалення. До мотивів правового самовиховання, опосередкованих вимогами зовнішнього середовища віднесені: психологічна потреба студента бути визнаним соціумом високоосвіченим та високоморальним громадянином; необхідність бути конкурентоспроможним у професійному сенсі. До мотивів, зумовлених внутрішніми потребами студента, належать: ціннісні; для задоволення пізнавальних інтересів; усвідомлення невідповідності існуючого рівня правосвідомості і правової культури бажаному; необхідність постійного правового самовдосконалення.
9. Визначено, що правове самовиховання студентської молоді поряд із загальними правовиховними принципами (цілеспрямованості, системності, послідовності, безперервності, наступності, зв’язку з практичною діяльністю, активності, єдності правового виховання і самовиховання) повинно базуватися ще й на спеціальних, притаманних правовому самовихованню особи, таких як самостійність, ініціативність і самоконтроль, та характерних власне для студентської молоді – принципи керованості, самоврядування, урахування вікових та індивідуальних особливостей студентів.
10. Формами правового самовиховання студентів є способи зовнішнього вираження діяльності особи з виховання поваги до права як цінності громадянського суспільства, дотримання його норм, формування високого рівня правової культури і правосвідомості, соціально активної поведінки. У дисертаційному дослідженні розкрито зміст наступних форм правового самовиховання студентів: 1) правове самонавчання; 2) робота над підвищенням рівня правової свідомості; 3) активна правомірна діяльність.
11. Методи правового самовиховання студентів дисертант визначив як сукупність способів та прийомів правовиховного впливу, що застосовуються студентами по відношенню до себе з метою досягнення високого рівня правосвідомості та правової культури як у професійному сенсі, так і у загальногуманістичному. Досягнення правовиховної мети залежить від комплексного застосування методів, серед яких слід виділити: самоусвідомлення, самоаналіз, самопрограмування, самоорганізацію, самовправи, самозобов’язання, наслідування прикладу, самоконтроль тощо.
12. З метою одержання емпіричної інформації щодо стану правового самовиховання студентської молоді дисертантом було проведено соціологічне дослідження, в ході якого з’ясовано, що респонденти доволі високо оцінюють рівень своїх правових знань, вважаючи, що їх вистачить для подальшого життя. При цьому опитані готові порушити встановлені у суспільстві правила поведінки, якщо вони суперечать їх власним переконанням. Це є свідченням того, що переважна більшість студентів керується не вимогами норм права, а власною правосвідомістю, рівень якої знаходиться на не достатньо високому рівні. Позитивними тенденціями є переконаність у своїй здатності до правового самовиховання, розуміння того, що високий рівень правосвідомості громадян повинні забезпечувати не спеціальні органи чи установи, а самі ж громадяни. В цілому, молоді люди не змогли чітко окреслити план свого правового самовиховання. Основною причиною цього, на їх думку, є відсутність навичок в організації такого процесу, лінощі та відсутність потреби.
13. Доведено, що, зважаючи на основні проблеми у здійсненні студентами правового самовиховання – відсутність навичок організації та недостатня вмотивованість, – особливу увагу слід звернути на керівництво зазначеним процесом, який включає роз’яснення його значення, навчання методам, прийомам, засобам, формам реалізації такого процесу тощо. При цьому необхідно врахувати виявлені особливості різних категорій студентської молоді.
14. Вивчення особливостей правового самовиховання студентів та розгляд феномену громадянського суспільства дав підстави стверджувати про існування прямої залежності між розвитком цих явищ. Формування громадянського суспільства детерміноване самоцінністю у ньому людини, усвідомленням нею своєї ролі і нескінченних можливостей. Воно змінюється і розвивається разом із людьми, які його складають. Відтак розвиток громадянського суспільства відбувається паралельно із самовдосконаленням його членів, і, у тому числі, правовим.

Дисертант наголошує на високому потенціалі правовиховного процесу студентів за участі у такому інституті громадянського суспільства як студентське самоврядування, де молоді люди отримують досвід правотворчої, управлінської діяльності, наслідують приклад кращих студентів, сприймають, засвоюють та поширюють правові цінності учасників студентських самоврядних одиниць різних рівнів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Осташова В. О. До дефініції правового самовиховання молоді / В. О. Осташова // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. – 2009. – Вип.46. – С.89-94.
2. Осташова В. О. Становлення правового самовиховання як категорії теорії права / В. О. Осташова // Часопис Київського університету права. – 2010. – №1. – С.77-82.
3. Осташова В. О. Студентське самоврядування як середовище правового самовиховання / В. О. Осташова // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. – 2010. – Вип.48. – С.31-36.
4. Осташова В. О. Аналіз стану правового самовиховання студентської молоді / В. О. Осташова // Часопис Київського університету права. – 2010. – №2. – С.85-88.
5. Осташова В. О. Аналіз мотивів правового самовиховання студентської молоді: теоретичний і практичний аспекти / В. О. Осташова // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – №11. – С.18-22.
6. Осташова В. О. Організація правового самовиховання студентів при вивченні дисципліни «Корпоративне управління» / В. О. Осташова, О. І. Сердюк // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка: Економічні науки. Вип. 82. – Харків : ХНТУСГ, 2009. – С. 285-290.
7. Осташова В. О. Особливості правового виховання студентської молоді / В. О. Осташова // Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Полтава, 13-14 листопада 2007 року). – Полтава: ПДАА, 2007. – С.68-70.
8. Осташова В. О. Визначення структури правового самовиховання студентів / В. О. Осташова // Матеріали конференції професорсько-викладацького складу по результатах науково-дослідної роботи за 2007 рік (22-23 квітня 2008 р.). Факультет економіки та менеджменту. – Полтава РВВ ПДАА, 2008 р. – С.73-75.
9. Осташова В. О. Методи правового самовиховання при формуванні правової культури студентів економічних спеціальностей / В. О. Осташова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення управління ресурсами підприємств АПК в умовах глобалізації економіки», ПДАА (26-27 листопада 2008 р.). – Полтава: РВВ ПДАА, 2008. – С.239-240.
10. Осташова В. О. Креативний підхід до написання методичної літератури як ефективний засіб організації правового самовиховання (з власного досвіду) / В. О. Осташова // Матеріали науково-методичної конференції «Упровадження інноваційних технологій в навчальному процесі» / У двох частинах. Частина 2. Доповіді та тези доповідей, які були озвучені на засіданнях секцій інституту економіки й бізнесу. – Полтава : РВВ «TERRA» Полтавської державної аграрної академії, 2009. – С.
11. Осташова В. О. Екстеріоризація правових цінностей викладачем як детермінанта правового самовиховання студентської молоді / В. О. Осташова // Матеріали конференції професорсько-викладацького складу по результатах науково-дослідної роботи за 2008 рік (22-23 квітня 2009 р.). Факультет економіки та менеджменту. – Полтава РВВ ПДАА, 2009. – С.80-82.
12. Осташова В. О. Правове самовиховання студентської молоді в контексті аксіології права / В. О. Осташова // Наукові доповіді міжвузівської науково-практичної конференції «Правова культура та правосвідомість українського суспільства: стан й напрямки вдосконалення», Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого (28.10.2009 р.). – Харків, 2009. – С.56-58.
13. Осташова В. О. Роль методів правового самовиховання у підвищенні рівня правосвідомості студентської молоді / В. О. Осташова // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року): У 4-х частинах. – Частина перша: «Теорія держави і права. Історія політичних та правових вчень. Філософія права. Міжнародне право. Порівняльне правознавство». – Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2009. – С.68-70.
14. Осташова В. О. Самоосвіта як найбільш ефективна форма правового самовиховання студентської молоді / В. О. Осташова // Тези V Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства до правової держави» (Харків, 26-27 лютого 2010 р.). – Х. : ХНУ ім.  В. Н. Каразіна, 2010. – С.81-82.
15. Осташова В. О. Правова самопросвіта як форма правового самовиховання студентської молоді / В. О. Осташова // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів (10-11 березня 2010 р.). – Випуск 9. У 5-ти томах. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – Т.1. – С.
16. Осташова В. О. Організація правового самовиховання у вищих навчальних закладах / В. О. Осташова // Матеріали ХХХХІ науково-методичної конференції «Організаційно-методичне забезпечення самостійної роботи студентів: стан, проблеми, перспективи», ПДАА (25-26 лютого 2010 р.). – Полтава : РВВ Полтавської державної аграрної академії, 2010. – С.61-63.
17. Осташова В. О. Інтернет як джерело інформації для правового самовиховання студентської молоді / В. О. Осташова // Матеріали конференції професорсько-викладацького складу за результатами науково-дослідної діяльності у 2009 році. Секція факультету економіки та менеджменту,
    21-22 квітня 2010 р. / Полтавська державна аграрна академія. – Полтава : ПДАА, 2010. – С.80-82.
18. Осташова В. О. Принципи правового самовиховання студентської молоді в контексті формування громадянського суспільства в Україні / В. О. Осташова // Наукові доповіді міжвузівської науково-практичної конференції «Проблеми правового виховання в сучасній Україні», Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого (16.06.2010 р.). // Вісник Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. Збірник наукових праць. – 2010. –
    №5. – С.275-277.
19. Осташова В. О. Правове самовиховання при організації сільського туризму / В. О. Осташова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційні аспекти управління підприємствами аграрної сфери» (Полтава, 30 вересня 2010 року). – Полтава: ПДАА, 2010. – С.97-99.
20. Осташова В. О. Аналіз останніх досліджень правового самовиховання / В. О. Осташова // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез Міжнародної наукової конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 року): У 4-х частинах. – Частина перша: «Теорія держави і права. Історія політичних та правових вчень. Філософія права. Міжнародне право. Порівняльне правознавство». – Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2010. – С.76-78.
21. Осташова В. О. Завдання правового самовиховання студентської молоді в контексті формування громадянського суспільства в Україні / В. О. Осташова // Збірник тез доповідей та наукових повідомлень учасників всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2010 року» (23-24 листопада 2010 р.) / За заг.ред. А.П. Гетьмана. – Харків : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2010. – С. 84-86.
22. Осташова В. О. Деонтологічні аспекти методу прикладу у правовому навчанні та самовихованні студентів / В. О. Осташова // Матеріали ХХХХІІ науково-методичної конференції «Використання інноваційних освітніх технологій у навчальному процесі», ПДАА (22-24 лютого 2011 р.). – Полтава : РВВ Полтавської держаної аграрної академії, 2011. – С.42-44.
23. Осташова В. О. Цілі правового самовиховання студентської молоді / В. О. Осташова // Матеріали конференції професорсько-викладацького складу за результатами науково-дослідної діяльності у 2010 році. Секція факультету економіки та менеджменту, 26-27 квітня 2011 р. / Полтавська державна аграрна академія. – Полтава : ПДАА, 2011. – С.96-98.