Вступ

1. Жінка в сучасному мусульманському суспільстві

2. Родина і шлюб

3. Про мусульманську полігамію

4. Розлучення як процесуальний механізм в ісламі

5. Одяг мусульманської жінки

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Ніяке людське суспільство не може гармонійно розвиватися, просуваючись до більш високого рівня, якщо в ньому принижена роль жінки і не збалансоване співвідношення двох взаємодоповнюючих початків — чоловічого і жіночого, адже положення жінок немов лакмусовий папірець виявляє дійсний ступінь цивілізованості тієї чи іншої соціальної чи релігійної спільності, а також безпомилково відбиває ступінь прихильності її членів принципам гуманізму, рівності і милосердя.

Загальновідомо, що європейські жінки одержали законне право розпоряджатися своїм власним майном у заміжжі лише в другій половині ХІХ століття, тоді як Іслам майже п'ятнадцять століть тому відкрито проголосив повну фінансову самостійність жінки і наділив її невід'ємним правом самій розпоряджатися своїми цінностями, мати свій власний бізнес і підписувати необхідні для цього фінансові документи.

Під впливом Корану в ісламі сформувався ідеал жінки. Величезну роль у цьому відіграли й інші релігійні тексти та традиції. За ісламом найперша сфера діяльності жінки – домашнє господарство. З моменту створення Аллахом вона призначена передусім для дому, родини. Така роль вважається в ісламі почесною.

Тема: «Права жінок у країнах мусульманського світу».

1. Жінка в сучасному мусульманському суспільстві

Як відомо, у доісламські часи жінки були власністю чоловіків і їхнє положення було не набагато кращим положення домашніх тварин: наприклад, удови були тоді усього лише частиною загальної спадщини і спадкоємець сам вирішував, чи йому одружуватись на них, чи продати, ну а араби-бедуїни узагалі вважали народження дівчинки великим нещастям і нерідко або приносили цих нещасних у жертву своїм язичницьким божествам, або просто заривали живцем у пісок, щоб не витрачатися на виховання. Така звіряча жорстокість стосовно жіночої статі спостерігалася в ті далекі часи практично всюди. Викорінивши все це звірство, Мухаммед став для жінок воістину найбільшим благодійником протягом всієї історії людства, адже саме Іслам уперше відняв у чоловіків право безроздільного володіння жінками, приніс їм довгоочікувану волю і незалежність.

У той час, як півтора сторіччя тому європейське духівництво з ученим видом обговорювало питання про те, чи є жінка взагалі повноцінною людиною, пройшло майже півтора тисячоліття з того моменту як Іслам проголосив, що в очах Аллаха немає абсолютно ніякої різниці між чоловіком і жінкою і всією наступною історією ясно показав істинність і мудрість цього твердження.

Сьогодні ми бачимо, що багато жінок мають допитливий і ясний розум, а також дуже високі ділові та моральні якості, у той час як деякі сучасні чоловіки, навпроти, опускаються до безпомічного і принизливого стану. Загальновідомо, що європейські жінки одержали законне право розпоряджатися своїм власним майном у заміжжі лише в другій половині ХІХ століття, тоді як Іслам майже п'ятнадцять століть тому відкрито проголосив повну фінансову самостійність жінки і наділив її невід'ємним правом самій розпоряджатися своїми цінностями, мати свій власний бізнес і підписувати необхідні для цього фінансові документи.

Словом, з того історичного моменту, як Святий Пророк возвістив усьому світу вчення Ісламу, у житті жінки немає жодної проблеми, з яким вона могла б зіштовхнутися і по який Іслам не зробив би мудрого встановлення. Однак, незважаючи на це, нам відомо що в деяких відсталих країнах жінки як і раніше знаходяться у важкому положенні, гнобляться і принижуються, але потрібно розуміти, що це пов'язано зовсім не з Ісламом, а навпроти, із неуцтвом, зневажливим відношенням до його релігійних заповідей і основних принципів з боку тамтешніх чоловіків, що, у силу цієї сумної обставини, є, з погляду Шаріату, зовсім не щирими мусульманами, а жорстокосердими варварами.

2. Родина і шлюб

Хоч би якою була роль жінки, їй необхідні знання. Прагнення до знань – обов'язок кожного мусульманина й мусульманки. Навіть сам Пророк Мухаммад приділяв час навчанню жінок. Освіта має бути обмежена рамками, які не порушували б основної функції жінки. Сучасна жінка мусить бути грамотною, ерудованою, завжди готовою надати допомогу родичам, дітям, чоловікові. Наприклад, Хатіджа, перша дружина Пророка Мухаммада, була набагато старшою за нього. Він так казав: «Коли люди не вірили в мене, вона повірила; коли всі мене принижували, вона мене хвалила; коли люди залишили мене без засобів до існування, саме вона підтримала мене морально та матеріально» [4, с. 156].

Ісламська жінка має цивільні права: володіти та розпоряджатися майном і заробітком навіть після одруження, у шлюбі зберегти своє прізвище, ще з часів Пророка вільно висловлювати свої погляди. Мусульманки мають право на забезпечене життя, чоловік не може примушувати їх заробляти гроші. Ніхто не може заборонити жінці працювати, якщо вона цього бажає. Дружина пророка Мухаммада Хатіджа була розумною, багатою, займалася торгівлею. Мухаммад до одруження виконував її доручення, пов'язані з цією справою.

Ісламська освічена жінка перебуває одночасно у двох світах – релігійному й сучасному, охопленому кризовими процесами (модернізація, глобалізація) тощо. Як мусульманка вона заперечує фемінізм, однак як учасник подій сучасного світу – обстоює свободу особистості.

На відміну від західного суспільства, де взаємини між чоловіком і дружиною нерідко зводять до рівня простого сексу, Іслам відноситься до питань шлюбу і родини з наполегливою увагою, як до найкращої гарантії суспільної чесноти і проголошує, що це єдино законний і правильний шлях. Суть Ісламу ні в якій мері не полягає в тім, щоб якось применшити земне щастя людини. Він не наказує своїм послідовникам придушення сексуальних бажань, однак наполегливо призиває реалізовувати їх тільки в шлюбі, рекомендує насолоджуватися законними задоволеннями, залишаючись благочестивими і богобоязливими людьми.

Подружня невірність, перелюбство і протиприродні потяги суворо заборонені Ісламом, оскільки вони суперечать основам мусульманської моралі, заподіюють шкоду здоров'ю людей, приводять до падіння вдач, викликають венеричні захворювання, руйнують суспільні підвалини і підривають здоров'я майбутніх поколінь. Святий Пророк жадав від молодих чоловіків прагнення до законного шлюбу, якщо в них є всі необхідні умови для цього, у противному випадку радив їм дотримувати посту, щоб охолоджувати в собі пристрасть до сторонніх жінок. У той же самий час він наполегливо рекомендував батькам дівчат не ускладнювати вимог до нареченого й учив, що по великому рахунку цілком достатньо двох основних умов — віра в Аллаха і шляхетний характер. Деякі батьки заявляють, що вони не знаходять молодих людей, що підходять для того, щоб стати чоловіками для їхніх виняткових дочок, однак не слід чекати поки знайдуться такі, котрі відповідають вашому смаку у всіх відносинах, оскільки таких просто не існує. Святий Пророк з цього приводу ясно наказав: "Якщо ви не знайдете молодих людей, що відповідають вашим особистим бажанням, щоб видати заміж своїх дочок, то зверніть увагу тільки на їхній характер, особливо на їхню моральність і відношення до релігії … тому що з цими якостями молода людина стає задовільним чоловіком, а якщо ви виберете когось без цих якостей, то будете особисто відповідальні за введення в оману і розбещення ваших молодих людей." [4, с. 157] У такий спосіб Іслам не тільки не ставитьніяких перешкод на шляху до шлюбу, але і прямо наказує відноситися до шлюбуяк до союзу сердець, проголошуючи його дуже богоугодною справою, і уСвященному Корані сказано: "…Він створив для вас з вас самих жінок, щоб вижили з ними, улаштував між вами любов і милість. Воістину, у цьому – знамення для людей, що міркують!" [4, с. 157] У цілому, мусульманин зобов'язаний женитися саме на правовірній дівчині і лише при відсутності придатних мусульманських наречених йому дозволяється шлюб з чи християнкою чи іудейкою, при тій умові, що згодом він зробить усе можливе для того, щоб залучити її серце до Ісламу.

У той же самий час мусульманину заборонено женитися на атеїстках, послідовницях деяких вчень (бахаітів і ахмаді, нусайритів) крім тогомусульманам категорично заборонено брати в дружини повій. У свою чергу, відповідно до канонів Ісламу жінка-мусульманка повинна виходити заміж тільки за мусульманина, оскільки, будучи залежною від свого чоловіка, вона може в наступному бути примушена їм і його ріднею перейти в іншу віру і назавжди відректися від Ісламу. У той же час широко поширився в мусульманському світіпорочна антиісламська практика, коли батьки дівчини жадають від нареченого,як неодмінну умову для своєї згоди на шлюб, сплати за наречену горезвісного"калиму", який узагалі не має з мусульманським Шаріатом нічого спільного. Цей аморальний звичай є дзеркальним відображенням жадібності середньовічних чоловіків, що бажали поправити своє матеріальне становище за рахунок своєрідного продажу своїх дочок, іншими словами — є однієї з різновидів вимагання під зовні гарним приводом.

Отже, ніякого "калиму" в Ісламі просто не існує, у Шаріаті обговорений тільки "махр", — тобто весільний подарунок нареченого нареченій, що він підносить у знак любові і поваги своїй майбутній дружині. Наречений підносить подарунок саме нареченій, а не її рідним іблизьким, ну а при відсутності в юнака якихось особливих матеріальнихцінностей, його весільний дарунок може виражатися, приміром, в обіцянцінавчити свою дружину правильному читанню Священного Корана, виконанню тих чи інших обрядів Ісламу, чи, скажемо, у піднесенні їй букета квітів і тому подібних знаків уваги, оскільки головна цінність мусульманського шлюбу полягає все-таки не в знаходженні якихось матеріальних благ, а у взаємній любові, непохитній вірності, спільному вихованні дітей і в радості бути потрібними один одному.

Іслам поклав на батьків усю повноту відповідальностіза передачу дітям правил і зразків життєвого благополуччя, за правильневикористання ними природної здатності робити потомство, вони повиннінаправити життєву силу, що б`є через край, молодих, у благодатне і спокійнерусло законного шлюбу, і тому Шаріатом передбачено влаштування батькамиранніх шлюбів для тих, хто для цього досить дозрів. Святий Пророк з цьогоприводу нерідко говорив: "Ви повинні віддавати своїх дочок заміж у тоймомент, коли вони для цього дозріли, не раніш і не пізніше. Якщо ж визалишите їх тинятися без справи занадто довго, то їхнє неминуче розбещеннябуде вашою провиною. Адже вони люди, і їхні людські потреби повинні бутизадоволені"[1, с. 10]. Щодо благополуччя сім`ї, відносин між подружжям, існує ряд висловів Мухаммеда. Наприклад, він неодноразово повторював чоловікам своєї Умми: "Аллах зобов'язує вас добре відноситися до своїх дружин, тому що жінки — це ваші матері, дочки і сестри. Після одруження, навіть якщо дружина незможе вам у чомусь догодити, — не кривдьте її!"[1, с. 10].

"Аллах щедро обдаровуєподружжя, що кохають одне одного. Коли вони подають один одному руку допомогиі згоди — їхні гріхи віддаляються, минаючи між пальцями" — перестерігав вінправовірних мусульман у своїх численних проповідях.

3. Про мусульманську полігамію

Характерною рисою Ісламського шлюбного законодавства є надання можливості обмеженої полігамії, іншими словами, мова йде про мусульманське багатоженство, і оскільки навколо цього питання постійно циркулюють усілякі чутки і домисли, необхідно розглянути його детальніше.

Почнемо з того, що всі аспекти мусульманської полігамії досить жорстко регламентовані Шаріатом і ніякі винятки при цьому не допускаються: правовірний мусульманин має законне право мати не більш чотирьох дружин одночасно, але тільки в тому випадку, якщо він у стані виконати всі необхідні для цього умови. По-перше, треба підкреслити, що ці жінки є його законними дружинами і кожна повинна бути добре інформована про наявність всіх інших, тому кожне весілля в мусульман обов'язково повинне бути обнародуваним і супроводжуватися урочистістю, а ніяке таємне співжиття не допускається.

Якщо в мусульманина до моменту вступу в шлюб немає в наявності інших законних дружин, то духовна особа, що здійснює обряд одруження, повинна перед початком церемонії попередити наречену про те, що вона має право зажадати від свого нареченого принесення урочистої клятви, зміст якої зводиться до того, що він добровільно відмовляється від свого права на полігамію і клянеться не вступати в інші шлюби, поки зв'язаний з нею сімейними зв`язками. Якщо наречений відмовляється принести таку клятву, а наречена наполягає на своєму, то одруження скасовується, і люди розходяться в пошуках більш придатної для себе пари, ну а якщо наречений усе-таки приніс таку клятву ім'ям Всевишнього Аллаха, а згодом її безсовісно порушив, тоді імам, який проводив обряд, а також присутні на ньому свідки повинні привселюдно оголосити цього мусульманина клятвопорушником, при цьому суспільна думка, як правило, постає на сторону зрадженої дружини, і загальний осуд, звичайно, примушує віруючого виконати свою урочисту обіцянку. По-друге, відповідно до канонів Ісламу, кожній заміжній жінці надається окреме приміщення: будинок, квартира або ж окрема кімната з усією необхідною обстановкою і господарськими речами, а також утримання її у розумних, доступних чоловікові межах, тому правовірний, що має більш однієї дружини, зобов'язаний забезпечувати усіх в однаковому ступені, не роблячи між ними ніякої різниці. Святий Пророк неодноразово повторював: "Якщо чоловік, що має дві дружини, не буде однаково справедливий до обох, то в Судний День його буде очікувати подвоєння гріхів" [1, с. 12]. Крім того, правовірний зобов'язаний ночувати в кожної дружини в порядку черги, а якщо по тій чи іншій причині йому захочеться порушити встановлений порядок, то на це йому необхідно одержати згоду тієї дружини, чиї права при цьому ущемляються. По-третє, віруючий повинний утримувати усіх своїх дітей від усіх законних дружин, нероблячи між ними ніякої різниці, а також усіляко підтримувати між своїмидружинами мир і згоду.

Крім перерахованих вище умов мається також велика кількість інших не менш важливих шаріатських обмежень, приміром, мусульманину не можна женитися на рідній сестрі своєї дружини і тому подібні тонкощі. У цілому, у мусульманському світі загальна кількість подібних полігамних шлюбів у принципі невелика і переважна більшість чоловіків живуть щасливо, обмежуючись моногамним шлюбом.

Не секрет, що деякі віруючі не мають уяви про те, чи дозволяє Іслам робитиаборти і використовувати якісь протизаплідні засоби, у той же самий часвідношення Ісламу до цього питання дуже серйозне і неоднозначне. З одного боку, Іслам завжди вітав народження можливо більшої кількості дітей, для того, щоб чисельність віруючих із століття в століття неухильно примножувалася.

З іншого боку, на сьогоднішній день існує чимало країн, у тому числі і мусульманських, з надлишковим народонаселенням і до питання подальшого збільшення чисельності своїх співгромадян їм потрібно підходити дуже відповідально, оскільки як тільки населення нашої планети перевищить цифру в 11 мільярдів, людство попросту не зможе існувати. Кількість людей на Землі подвоїться вже через якихось 20-25 років, причому майже весь приріст прийдеться на найменш розвинуті країни, і якщо усе залишиться без яких-небудь змін, то з врахуванням того, що вже сьогодні біля чверті населення земної кулі голодує, у майбутньому хронічний голод неминуче приведе людей до канібалізму.

Для того, щоб задовольнити основні потреби населення планети в майбутньому, необхідно інтенсифікувати світову економіку в 5-10 разів, однакнаслідки такого різкого промислового росту, для і без того гинучої в смозі іпромислових відходах блакитної планети, будуть воістину катастрофічними. Тому вже сьогодні люди усього світу повинні вимірювати кількість народжуваних дітей зі своїми реальними фінансовими можливостями, щоб не прирікати їх на напівголодне існування. Це зовсім не означає, що питання народжуваності в слаборозвинених країнах світу повинні санкціонуватися міжнародним "Комітетом з вагітності" при ООН, просто люди там повинні міркувати, що роблять, ідумати про те, чим же вони згодом будуть годувати своїх дітей, до того, яклягають у ліжко, а не після, тим більше, що робити аборти через відсутністьзасобів на виховання дитини віруючим мусульманам категорично забороняється.

У той же самий час, відповідно до канонів Ісламу, до 4-місячного терміну, тобто до тієї миті, коли ангел у момент оформлення плоду вдмухує в нього безсмертну душу, вагітність дозволяється переривати в наступних випадках: по-перше, якщо вона протікає неблагополучно і загрожує життю жінки; по-друге, якщо вагітність може серйозно підірвати її здоров'я і загальний фізичний стан; і нарешті по-третє, якщо медики науковим шляхом установили, що в даному конкретному випадку дитина неодмінно народиться безнадійно хворою чи психічнонеповноцінною. Ніяких інших основ для аборту Іслам не дає, що ж стосується використання протизаплідних засобів, то, оскільки їхнє застосування є більш кращим, чим рятування від небажаної вагітності за допомогою аборту, вважається використання сучасних контрацептивів цілком припустимим з погляду мусульманської моралі.

4. Розлучення як процесуальний механізм в ісламі

Загальновідомо, що обов'язки в мусульманській родині розподіляються з урахуванням особливостей кожної статі: чоловік зобов'язаний бути захисником, годувальником, забезпечувати матеріальні потреби родини, а жінка — господарювати, виховувати дітей і, якщо хоче, — працювати за спеціальністю в жіночому колективі. Неминучі труднощі спільного проживання повинні переборюватися мусульманами на твердій підставі принципів любові і справедливості, для цього чоловік і дружина повинні уступати один одному, зберігаючи ніжні паростки сімейної єдності, вчасно гасити вогонь взаємного невдоволення і не доводити відносини до такого стану, поки розлучення буде здаватися їм єдиним виходом з нестерпно напруженої ситуації.

У Корані сказано: "Дружина і чоловік, жінка і мужчина мають взаємні права згідно того, що справедливо" [3, с. 172], це означає, що вони повинні глибоко поважати одинодного і відноситися до своєї половини з повагою. Святий Пророк Мухаммед у своїх хадисах постійно закликав чоловіків не кривдити своїх дружин і пояснював їм, що якщо сімейна пара живе кожний сам по собі, а не один для одного, якщо вони не розуміють, що сімейне щастя обумовлене їх взаємністю, то вони звичайно ж не зможуть зазнати всіх невимовних радощів шлюбу, що у стані подарувати їм щасливе сімейне життя. Він не раз говорив своїм послідовникам:"Кращим з вас є той, хто добре відноситься до своєї родини (дружини і дітей),ну а я краще усіх відношуся до своєї"[1, с. 12], і він дійсно був найкращим сім'яниномсеред мусульман, тому що Пророк був одружений як звичайна людина, при цьомувін залишив нам прекрасний зразок сімейного життя і на питання про характерМухаммеда його дружина Аіша звичайно відповідала: "Його характер — Коран"[1, с. 12].

На відміну від західного суспільства, де найменше розходження в смаках між чоловіком і дружиною вважається достатньою підставою для розірвання шлюбу, а незначні конфлікти — доказом того, що сімейний союз уже безнадійно зруйнований, Ісламом передбачене використання будь-якої можливості, щоб запобігти розлученню. Розлучення взагалі дозволяється віруючим мусульманам тільки в тому випадку, якщо він є найменшим злом; якщо між чоловіком і дружиною постійно відбуваються скандали, це означає, що в даний момент у родині вже геть-чисто відсутнє духовне єднання її членів, взаєморозуміння і любов. Прийнявши рішення про розлучення, мусульманин говорить своїй дружині: "Інті талік", що значить "Ти розлучена" і з цього моменту в жінки починається особливий період — "ідда" (біля чотирьох з половиною місяців), під час якого подружжя вже не вступає в інтимну близькість, але жінка поки що залишається в будинку чоловіка [4, с. 160].

Це необхідно для встановлення можливого батьківства і після закінчення зазначеного часу, якщо рішення про розлучення як і раніше залишається в силі, а відносини продовжують загострюватися, чоловік ще раз говорить їй те ж саме. Якщо ж, на щастя, положення справ за цей періодзмінилося в кращу сторону і правовірні бажають зберегти свій шлюб, то вониможуть відновити свої подружні відносини без яких-небудь особливих церемоній.

Однак якщо, на жаль, усе залишається як і раніше погано, тоді мусульманин знову повідомляє дружині про розлучення, і з цього моменту обидві сторони вільні для нового шлюбу, з урахуванням природних зобов'язань, що випливають з попереднього. Найчастіше приводом для розлучення служать скарги одного з подружжя на нестерпний характер своєї половини чи на її невірність, однак мусульманський Шаріат, що оберігає основи сімейного союзу, неухильно вимагає, щоб обвинувачення в невірності було підтверджено доказами не менш чотирьох свідків, що заслуговують довіри. В іншому випадку зрада вважаєтьсянедоведеною, а прохання про розлучення відкидається як необґрунтоване .

Мусульманське духівництво, родичі і друзі зобов'язані використовувати будь-як можливість для того, щоб зберегти родину і примирити посварене подружжя, при цьому всякий, хто по тій чи іншій причині не зробив цього, буде знаходитися під гнівом Аллаха. Розлучення з погляду Ісламської моралі — найгірше з дозволеного Шаріатом, тому в кожнім подібному випадку імам приймає рішення виходячи зі специфіки кожної справи і виносить вердикт з розрахунком на всі конкретні обставини, що діють, а також можливі. Приміром, якщо переконливодоведено, що справжнім батьком дитини є зовсім не чоловік, а якийсь сторонніймужчина, то подружжя розлучається назавжди, а дитина залишається з матір'ю.

Якщо юнак оженився на дівчині, думаючи що вона незаймана, а згодом з'ясувалося, що це не так, то імам намагається переконати молодого чоловіка, що кращим для нього в подібних обставинах, — виявити терпіння в ім'я Аллаха і постаратися помиритися зі своєю дружиною, однак у будь-якому випадку, якщо та чи інша пара шукає анулювання свого розлучення з метою возз'єднання родини, духівництво ніколи не ставить цьому перешкод. Що ж стосується горезвісного"побиття каменями за подружню невірність"[4, с. 160], про яке так люблять кричати наЗаході, то, по-перше, ця міра покарання застосовувалася на практицінадзвичайно рідко, ну а по-друге — тут теж немає ніякої дискримінації,оскільки шаріатські норми є рівними як для чоловіків, так і для жінок. Іслам категорично забороняє розпусту, гомосексуалізм і лесбіянство, садомазохизм і зоофілію, наказує віруючим мати нормальну орієнтацію і задовольняти свої природні сексуальні потреби винятково в рамках законного шлюбу.

5. Одяг мусульманської жінки

Почнемо з того, що насправді ніякої чадри чи горезвісної паранджі в традиційному Суннітському Ісламі не існує, віруючій жінці запропоновано носити чи хустку або ж особливе просторе покривало — "хіджаб", що є символами гідності мусульманки, її обличчя при цьому залишається в будь-якому випадку відкритим. Інша справа, що, зіштовхнувшись із нездоровою увагою до себе з боку незнайомого чоловіка, що безсоромно розглядає її, віруюча жінка звичайно прикриває обличчя від його нескромних поглядів краєчком хустки чи вільним кінцем покривала, однак, минувши такого ласого до незнайомих жінок зустрічного чоловіка, мусульманка знову продовжує свій шлях як ні в чому не бувало.

До речі, аналогічним образом традиційний чоловічий головний убір — чалма, є не що інше, як символ духовної зрілості мусульманина і відповідності її власника Ісламським поняттям честі, крім того, чоловіки теж часто прикривають вільним кінцем чалми нижню частину свого обличчя, коли це необхідно для захисту від сонця і пилу. Що ж стосується деяких відсталих держав, де на голови жінок вдягають якісь незрозумілі мішки з прорізами для очей, так це середньовічне варварство пояснюється не вимогами Шаріату, а приватновласницькими прагненнями тамтешніх чоловіків, їхнім безкультур'ям, фанатизмом і мракобіссям. Іслам допускає і сучасний європейський одяг. Але такий європейський одяг повинний відповідати загальноприйнятим поняттям скромності в Ісламі: не облягати силует, не бути прозорим і декольтованим, плаття і спідниці не повинні мати ніяких розрізів і їхня довжина повинна бути максимально можливою.

Закони Ісламу категорично забороняють демонструвати наготу, жадають від людини носити красивий, скромний, охайний одяг і ці справедливі вимоги належать до числа тих самих вічних моральних істин, що із самого початку зрозумілі самі собою. Шаріат забороняє носіння перук, у першу чергу чоловікам, накладних нігтів і інших фальшивих елементів, забороняє вискубувати брови, але дозволяє віруючим жінкам у розумних межах користатися парфумами і косметикою. Те, що бажання жінки мати багато красивих речей виникає з їхньої первозданної природи, закладеної Самим Аллахом, у той же самий час хіба не справедливо, щоб одяг віруючого людини відповідав її внутрішнім мотивам. Тому, виявляючи похвальну стриманість у всіх перерахованих вище обмеженнях Шаріату, сучасні мусульмани повинні навчитися, кажуть ісламські вчителі, гармонійно сполучити у своєму одязі непоборену часом спадщину Ісламських традицій з новизною сучасних естетичних форм, намагатися зробити його красивим, не переступаючи загальноприйнятих норм мусульманської моралі, вміти знаходити для нього чарівні фарби, щоб продемонструвати свій бездоганний смак і виняткову естетичну витонченість.

Одяг повинен відбивати багатий духовний світ і шляхетність її власників, передавати задушевність і якесь особливе, до цього невідоме у світовій моді, проникнення в глибини людської душі. У мусульманському одязі повинна завжди відчуватися визначена енергія, але при цьому не повинно бути духу квапливості, повинні використовуватися національні візерунки всіх народів, що сповідають Іслам.

Висновки

Ісламська жінка має цивільні права: володіти та розпоряджатися майном і заробітком навіть після одруження, у шлюбі зберегти своє прізвище, ще з часів Пророка вільно висловлювати свої погляди. Мусульманки мають право на забезпечене життя, чоловік не може примушувати їх заробляти гроші. Ніхто не може заборонити жінці працювати, якщо вона цього бажає.

Характерною рисою Ісламського шлюбного законодавства є надання можливості обмеженої полігамії, іншими словами, мова йде про мусульманське багатоженство, і оскільки навколо цього питання постійно циркулюють усілякі чутки і домисли, необхідно розглянути його детальніше.

Правовірний мусульманин має законне право мати не більш чотирьох дружин одночасно, але тільки в тому випадку, якщо він у стані виконати всі необхідні для цього умови. По-перше, треба підкреслити, що ці жінки є його законними дружинами і кожна повинна бути добре інформована про наявність всіх інших, тому кожне весілля в мусульман обов'язково повинне бути обнародуваним і супроводжуватися урочистістю, а ніяке таємне співжиття не допускається.

На відміну від західного суспільства, де найменше розходження в смаках між чоловіком і дружиною вважається достатньою підставою для розірвання шлюбу, а незначні конфлікти — доказом того, що сімейний союз уже безнадійно зруйнований, Ісламом передбачене використання будь-якої можливості, щоб запобігти розлученню.

Список використаних джерел

1. Абдураимова З. Женщина в исламе. – Диалог. – №18. – 12–19 мая. – 2006. – С. 9 — 13
2. Васильєв Л.С. История религий Востока. — М., 1988. — 416 с.
3. Лубський В. І. Релігієзнавство. — К., 1997. – 480 с.
4. Розин В. Мусульманка и ее мир // Россия и мусульманский мир. – М., 2005. – № 9 (159). – С. 156 — 162
5. Росс Ф., Хиллс Т. Великие религии человечества. — М., 1999. – 322 с.
6. Философия и религия на зарубежном Востоке: ХХ век /Отв. Ред. Степанян М. П., 1985 – 272 с.