Володимир Мономах (хресне ім’я — Василь; 1053-1125) — великий князь київський, син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. У 1078-1094 рр. князював у Чернігові, потім до 1113 р. у Переяслові. Разом з іншими князями здійснив ряд вдалих походів проти половців (1103,1107,1109,1111), що припинили їх напади на Русь на чверть століття. Був одним з ініціатором проведення князівського з’їзду у Любечі, Витечеві та на Долобському озері. 1113 р. вічем киян запрошений на великокнязівський київський стіл. Завдяки його зусиллям припинилися князівські усобиці, відновлено територіальну цілісність держави. Здійснив ряд внутрішніх реформ, зокрема, скасував боргове рабство (холопство). Його ім’я носить частина (доповнення) —Руської правди” — “Устав” Володимира Мономаха. Володимир є автором відомого

“Повчання”, адресованого його дітям. Похований у Софійському соборі в Києві.

1. Умови формування особистості:

а) вплив сімейного виховання; б) найближче оточення. Своїм народженням Володимир був зобов’язаний, як це не дивно, кривавій війні, що спалахнула 1043 р. між двома великими державами середньовіччя: Візантією та Київською Руссю, а точніше одному з її наслідків — династичному шлюбу дочки грецького імператора Костянтина Мономаха Анастасії з улюбленим сином Ярослава Всеволодом….Під 1053 р. Нестор занотував у своєму літописі; “У Всеволода народився син від дочки царської, грекині, й назвав його батько Володимиром” Всеволод був за вдачею найближчим до батька, любив книжки і вченість. За спогадами самого Володимира Мономаха, його батько, “Сидячи вдома, знав п’ять іноземних мов”.

Народився Володимир, найімовірніше, у стольному граді Руської землі. Ярослав Мудрий любив Всеволода і волів тримати сина при собі. Так, мабуть, і ріс би малий княжич при пишному дворі діда, помалу навчався грамоті, потім наукам… Та на початку 1054 р. помер вже старий (76 років) Ярослав. Згідно його заповіту Давньоруська держава була поділена між його старшими синами: “Доручаю замістити мене на столі моєму в Києві старшому синові моєму і братові вашому Ізяславу; слухайтесь його, як слухались мене, хай він замінить вам мене. А Святославу даю Чернігів, а Всеволоду Переяслав”. Всеволод з великою нехіттю перебрався в Переяслав. Там, у батьківському теремі, швидко спливали дитячі роки Володимира. Лише дитячі, бо юнацтва він не мав — одразу став — мужем… Дехто з істориків припускає, що 15-річний Володимир Мономах вже брав участь у першій нещасливій битві Русі з половцями 1068 р.

Річ у тум, що батько Мономаха Всеволод з молодих літ віддавав перевагу книжкам і бесідам з вченими людьми та ченцями перед бойовим сідлом. Він страшенно не любив ходити в походи і взагалі воювати, воліючи владнувати незгоди дипломатичним шляхом або чужими руками. От і став Володимир бойовим мечем у руці свого хитруватого й вайлуватого батька, котрий посилав сина замість себе всюди, куди тільки міг.[18; с. 119].

в) історичний час в якому формувалась особистість діяча. В другій половині XI — на початку XII ст. пожвавлюються процеси формування землеволодіння князів і бояр, збільшується кількість міст. В цей час визначили основні рубежі давньоруських міст. В цей час визначились основні рубежі давньоруських земель-князівств. Утвердження феодальної роздробленості на Русі було закономірним наслідком розвитку феодального способу виробництва. Посилюються процеси зростання великого феодального землеволодіння й особливо його вотчиної форми. Це зумовили порушення державної і територіальної єдності Київської держави [4; с.48]

2. Шлях формування особистості історичного діяча:

а) його реакція на навколишню дійсність. Свідченням популярності Володимира Мономаха було те, що після смерті його батька кияни повстали, вимагаючи, щоб Мономах зайняв великокняжий престол, хоч він і не був безпосереднім спадкоємцем. І лише коли 60-ти річний Мономах дав згоду стати великим князем, повстання припинилося. Відновивши порядок у розколотому повстанням Києві, він завоював собі підтримку бояр та багатих купців. Він дослухався до скарг нижчих верств, систематизувавши у своєму правовому кодексі їхні права та обов’язки. [32; с.61].

б) перші життєві кроки. З “ Повчання дітям”: “ А тепер повідаю вам, діти мої, про труд мій, що ніс я в роз’їздах і на ловах з 13 років. Спочатку до Ростова (у Суздальську землю) ходив через землю в’ятичів, посилав мене туди батько… Ще другого року ходив я до Смоленська”[18; с.120].

Ще до того як зійти на великокняжий престол, він відіграв визначальну роль у відновленні порядку в країні. Мономах став одним із організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любечі під Києвом у 1097 р. [32; с.60].

3. Риси особистості, які проявились в його діяльності:

а) погляди (світогляд). Наприкінці київського князювання Володимир почав задумуватися над сенсом життя, над долями суспільства, пробував оцінити свою тривалу політичну кар’єру. Він бажав передати величезний досвід нащадкам, прагнучи, щоб вони взяли від нього найкраще й не повторювали помилок. Так, слід, гадати було створено Мономахом “Повчання дітям”.

У “Повчанні” старий вже князь гортає сторінки свого життя, описує походи й війни, не приховує негарних вчинків, яких припустився на довгому життєвому шляху [18; с.124].

б) моральні принципи. Слова поради з якими Мономах звернувся до синів незадовго до смерті: “А над усе не забувайте убогих.. .І не дозволяйте своїм слугам кривдити ні своїх, ні чужих, ані в селах, ані в полях, щоб вас не проклинали… і не давайте сильним погубити людину. Також і бідного смерда, і вбогу вдовицю не давав я сильним обидити” [32; с.61].

в) риси характеру. Мономах перемагав половецьких ханів, що майже завжди мали чисельну перевагу над ним, завдяки великому талантові полководця. Він, здається першим на Русі зрозумів стратегічні вигоди, які давали блискавичність рейду, удар у вразливе місце ворога зібраної в сталевий кулак важко озброєної кінноти, несподіваність обхідного маневру [18; с.123].

Історики досі ламають голови над тим, чому Володимир, котрий в годину кончини батька був у Києві й легко міг захопити владу, не зайняв великокнязівського місця, поступився ним своєму старшому братові в перших Святополку. Навіть сучасники не зрозуміли Володимира [18; с. 121].

Мономах зібрав великі сили, куди ввійшли також полки Давида Ольговича, Володаря і Василька Ростиславичів, і пішов на Володимир. 60 днів тримав Мономах в облозі столицю Волині, аж поки Ярослав не скорився та не покаявся у своїй “вині”. За миром укладеним між дядьком і небожем, Ярослав зобов’язався з’являтись до Києва по першій вимозі великого князя… Але є підстави твердити, що Ярослав Святополкович не надіслав до Києва своїх полків для якогось великого князя, що й стало приводом для походу на Володимир. Та скоріш за все і погане поводження Ярослава з дружиною, і його відмова надіслати до Києва своє військо були наслідком політичних інтриг Мономаха й Мстислава… Незлагоди між Ярославом і Мономахом продовжували поглиблюватись. Згодом Ярослав розірвав будь-які відносини зі своїми родичами [33; с.86].

4. Оцінка діяльності:

а) роль та місце особистості в історичних подіях. Останню спробу об’єднати всі землі Київської держави зробив Володимир Мономах, що правив у 1113 по 1125 рік. Він зумів стримати спроби місцевої земельної знаті відокремитися від влади київського центру. Авторитет і популярність Володимира Мономаха дали змогу посісти київський престол його сину — Мстиславу, недовге княжіння якого було продовженням політики Мономаха [4; с.45].

Над українським кордоном знову нависла давня загроза зі степу, щоб цього разу довго терзати Русь. Кочові племена половців, могутніших за печенегів, учинили напад, небезпечно близько підходячи до Києва і унеможливлюючи рух торгівельних караванів по Дніпру. Вина за деякі з цих наскоків лежала на самих князях. Неспроможні власним коштом зібрати достатньо сильне військо, чимало молодих князів, позбавлених права спадкоємства в системі ротації влади (їх називали ізгоями), в боротьбі з суперниками кликали собі на допомогу половців [32; с.60].

Гучну славу й популярність завоювали Володимирові Мономаху його переможні походи на половців. Переказують, ніби Мономах 83 рази, об’єднавши сили з іншими князями й мобілізувавши населення, виступив проти них і знищив 200 половецьких вождів [32; с.60].

б) чиї інтереси захищав. “ Священнослужителі … тужили по святому і доброму князеві, а весь народ і всі люди плакали, як ото діти за отцем або за матір’ю” [22; с.27].

в) результати та значення його діяльності для суспільства. Силою свого величезного авторитету новому правителю вдалося об’єднати більшість розпорошених руських земель. З тих пір уже ніколи на Русі не пануватимуть такі єдність і згода, як за Мономаха [32; с.60].

Поміж давніми князями татарського періоду після Ярослава ніхто не залишив по собі такої гучної і доброї слави, як Володимир Мономах, князь діяльний, сильний волею, що вирізнявся здоровим глуздом посеред своєї братії, князів руських. Довкола його імені обертаються майже всі важливі події руської історії у другій половині XI та в першій чверті XII століття [22; с.27].