Вступ

В Україні надзвичайно низький рівень довіри громадян до судової системи України, який складає не більше 2-3% громадян. Однією з причин ситуації, що склалася, є «людський чинник». Існує гостра необхідність в удосконалені вимог до осіб, які претендують на посаду судді. З огляду на це нашу статтю ми присвітили саме статусу кандидата на посаду судді.

У системі суддів загальної юрисдикції функціонують спеціалізовані суди, призначенім на посади в яких здійснюється з особливостями, визначеними законодавством. Як зазначає в дисертаційному дослідженні Д.М. Притика, використання переваг спеціалізації у розбудові судів загальної юрисдикції передбачає утворення судово-ієрархічних ланок зі спеціалізованою компетенцією в окремих, найбільш визначних у суспільстві галузях законодавства. До спеціалізованих суддів належить система господарських та адміністративних судів, яку очолюють Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України, відповідно, а також Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Останній складається з двох палат — з розгляду цивільних та кримінальних справ.

На сьогодні адміністративним законодавством України чітко не визначений механізм призначення чи обрання суддів до спеціалізованих судів. У зв’язку з цим виникає потреба у дослідженні питань, які залишились поза межами адміністративно-правового регулювання, та визначення шляхів усунення зазначених недоліків.

Актуальність теми дослідження підтверджується недостатністю наукових робіт, що присвячені дослідженню адміністративно-правового механізму призначення чи обрання суддів до судів в Україні, а також відсутністю належної законодавчої регламентації даного механізму, що у поєднанні з необхідністю комплексного наукового аналізу цього питання обумовлює важливість та своєчасність даної роботи. 

1. Порядок призначення та обрання суддів

Конституція України у ст. 128 визначає лише загальні засади порядку призначення та обрання суддів: «Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом».

Призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному Законом і включає такі стадії:

1) розміщення ВККСУ на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення у визначених нею друкованих засобах масової інформації;

2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, до ВККСУ відповідної заяви та документів, визначених законодавством;

3) здійснення ВККСУ на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;

4) складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судці, іспиту перед ВККСУ на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права;

5) направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки;

6) допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складення кваліфікаційного іспиту перед ВККСУ;

7) визначення ВККСУ рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді;

8) оголошення ВККСУ у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;

9) проведення ВККСУ, виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді, добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді;

10) розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;

11) прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

Стаття 67 Закону наводить вичерпний перелік документів, що подає особа для участі у доборі кандидатів на посаду судді.

Судова влада в Україні належить лише судам, суддям та представникам народу, які у визначених законом випадках залучаються до здійснення правосуддя. Суддя зобов’язаний при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та інших законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків. Відповідно до Конституції України в ч. 1 ст. 128 зазначається, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом [1, с. 36]. Вимоги до кандидата на посаду судді у найбільш загальному вигляді сформульовано в ч. З ст. 127 Конституції України: на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про Вищу раду юстиції», Положення «Про Міністерство юстиції України» та інших нормативних актів в Україні посаду судді можливо зайняти згідно з процедурою призначення та процедурою обрання. Процедуру обрання (призначення) на посаду судді диференційовано залежно від рівня та виду суду, а також залежно від посади, яку обійматиме майбутній суддя.

Загалом можна виділити 9 етапів процедури добору кандидатів на посаду судді:

• звернення зацікавленого суб’єкта до відповідної кваліфыкаційної комісії суддів із заявою про кваліфікаційну атестацію з наданням відповідних документів, що підтверджують його відповідність формальним вимогам закону щодо кандидата на конкретну посаду судді;
• кваліфікаційна атестація судді у формі кваліфікаційного екзамену (для кандидатів, які претендують на зайняття посади судді вперше) або кваліфікаційної співбесіди (для суддів, які претендують на зайняття посади в суді вищого рівня);
• прийняття рішення про відповідність кандидата вимогам, які ставляться законом до особи, яка претендує зайняти відповідну посаду;
• рекомендація (або відмова в ній) кваліфікаційної комісії суддів щодо можливості обрання на посаду судді;
• надіслання всіх необхідних документів щодо кандидатів до компетентного органу (щодо кандидатів, які претендують на зайняття посади судді вперше — до Вищої ради юстиції; щодо суддів, які претендують на зайняття посади в суді вищого рівня — Голові Верховного Суду України);
• внесення подання про призначення (обрання) суддею відповідному правомочному суб’єкту (Президенту України — щодо кандидатів, які претендують на заняття посади в суді вищого рівня);
• видання відповідного акта про призначення (обрання) суддею (Президентом України — строком на 5 років, Верховною Радою України — безстроково);
• складання присяги судді.

Процедура відбору кандидатів на посади суддів Конститу-ційного Суду України відрізняється від загальної. Специфіку цього процесу індивідуалізовано вже на перших етапах. Норми ст. 6-8, 16 Закону «Про Конституційний Суд України» не пе-редбачають необхідності кваліфікаційної атестації кандидата на суддівську посаду в цьому Суді та отримання відповідних рекомендацій від кваліфікаційних комісій суддів.

Пропозиції щодо кандидатур на посаду суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менше як % народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку.

Як бачимо, при призначенні на посаду суддів Конституцій-ного Суду України беруть участь представники трьох гілок влади. Не зупиняючись докладно на техніко-юридичному аналізі даної процедури, відзначимо, що в цьому випадку забезпечуються збереження балансу у системі поділу влади. Подібний порядок зустрічається й у більшості іноземних держав, причому саме щодо суддів вищих судів країни.

Значна увага має приділятися документам, що посвідчують такі дані про претендента, як: вища освіта, стаж роботи у галузі права, громадянство, строк проживання на території України, відсутність у претендента захворювань, що перешкоджають зайняттю посади судді, та інші дані, необхідні для попередньої оцінки професійної придатності суддівської діяльності. Доку-менти, що входять до змісту особистої справи кандидата, як правило, обов’язково мають містити анкету.

Приймання документів завершується за два дні до проведення добору кандидатів. Заяви, що надійшли після зазначеного строку, не розглядаються.

Після прийняття документів відбувається добір кандидатів на посаду судді, що полягає у проходженні ними анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня їх загальних теоретичних знань і проведенні щодо них спеціальної перевірки відповідності їх установленим вимогам до кандидата на посаду судді. Спеціальна перевірка здійснюється і щодо відомостей, поданих кандидатами особисто, у порядку, встановленому законом.

Крім того, ВККСУ у разі необхідності має право на отримання від підприємств, установ, організацій усіх форм власності інформації про кандидата на посаду судці, а організації та громадяни мають право подавати до ВККСУ інформацію про кандидатів на посаду судді.

Відповідно до Закону спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включає теоретичне та практичне навчання за денною (очною) чи заочною формою протягом шести місяців за рахунок коштів Державного бюджету України. Організація спеціальної підготовки здійснюється Національною школою судців України.

За результатами спеціальної підготовки кандидати отримують відповідний документ установленого зразка. Матеріали щодо кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, направляються до ВККСУ для складення кваліфікаційного іспиту.

Основним завданням кваліфікаційного іспиту є атестування особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні не рівня загальних теоретичних знань із правознавства, а належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань, що підпадають під юрисдикцію відповідного суду, а також особистих і моральних якостей кандидата.

Складення кваліфікаційного іспиту не є гарантією призначення кандидата на посаду судді, воно є тільки підставою, відповідно до кількості набраних кандидатами на посаду судді балів за результатами складення кваліфікаційного іспиту, для визначення ВККСУ рейтингу кандидатів і зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів; тому результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

Інформація про результати кваліфікаційного іспиту і про місце кандидата на посаду судді за рейтингом є загальнодоступною, оскільки розміщується на офіційному веб-порталі ВККСУ.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше як через рік. А особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніше як через два роки.

Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді ВККСУ розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб- порталі та публікує таке оголошення у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніше як за місяць до проведення конкурсу. В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади судді, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце проведення конкурсу.

Кандидати на посаду судді, які перебувають у резерві та виявили бажання взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад судді, подають до ВККСУ письмові заяви.

ВККСУ проводить конкурс на заміщення вакантних посад судді та здійснює добір кандидатів з урахуванням результатів кваліфікаційного іспиту і кількості набраних кандидатами балів. Кількість набраних балів є першочерговим критерієм при проведенні ВККСУ конкурсного добору кандидатів на зайняття вакантних посад судді. У разі набрання кандидатами однакової кількості балів перевага надається тому кандидату, який має більший стаж роботи у галузі права.

За результатами конкурсного добору ВККСУ надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних посад судді рекомендації про призначення кандидатів суддями. У свою чергу, Вища рада юстиції на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді і в разі прийняття позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.

Можна зробити висновок, проаналізувавши вказану постанову, що вона була прийнята з порушенням імперативних приписів Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року щодо можливості впорядкування питання призначення суддів на адміністративні посади тільки законом.

Відповідно до постанови «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад» Рада суддів України 31 травня 2007 року прийняла рішення «Про призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад» [25, с. 52], яким до врегулювання цього питання в законодавчому порядку взяла на себе відповідальність за призначення суддів на посади голів та їх заступників (крім адміністративних посад у Верховному суді України).

Парламент вважав це перевищенням повноважень Радою суддів України, тому утворив Тимчасову слідчу комісію з метою перевірки дотримання останньою законодавства при прийнятті вказаного рішення (постанова від 8 червня 2007 року «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань з’ясувань обставин прийняття Радою Суддів України рішення про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з них» [11, с. 12]. На розгляд Верховної Ради України було внесено законопроект № 3586 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (щодо призначення суддів на адміністративні посади)» який і був нею прийнятий [2, с. 23].

Але, на жаль, Президент України наклав вето на Закон України «Про судоустрій України» і продовжив протистояння між судовою і законодавчою гілками влади в питанні призначення суддів на адміністративні посади. Незважаючи на це, Рада Суддів України продовжувала призначати суддів на адміністративні посади.

Окрім професійних знань для виконання своїх повноважень, суттєве значення має також і вік судді. У деяких державах положення про граничний вік кандидата знайшло законодавче закріплення. В Англії кандидат на посаду судді повинен бути не старшим за 60 років (граничний вік перебування на посаді — 70 років). В Італії претендувати на суддівську посаду може особа не старша за 30 років [2, с. 217]. Однак у законодавстві цих країн передбачено певні винятки, спрямовані на залучення до виконання суддівської діяльності досвідчених юристів. В Італії винятки допускаються щодо видатних професорів права, а також адвокатів з не менш ніж 15-річним стажем, внесених в особливі списки для заняття посад у вищих ланках судової системи [1, с. 183]. 

2. Призначення на посаду судді, порядок та процедура

Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без перевірки додержання встановлених законодавством вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів у судді, не пізніше тридцяти днів від дня отримання відповідного подання Вищої ради юстиції.

Суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований ВККСУ для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

Відповідно до ст. 74 Закону обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

1) кандидат звертається з письмовою заявою до ВККСУ про рекомендування його для обрання на посаду судці безстроково;

2) ВККСУ повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;

3) ВККСУ перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;

4) Комітет Верховної Ради України, до відання якого належить розгляд питань про призначення та звільнення судців, обраних безстроково, розглядає подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково, приймає рішення щодо рекомендування або відмови у рекомендуванні щодо призначення кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд Верховної Ради України;

5) Верховна Рада України приймає рішення про призначення кандидата або відмову в призначенні на посаду судді безстроково.

Статтею 75 Закону передбачені два випадки звернення кандидата на посаду судді до ВККСУ із заявою про рекомендування його для призначення на посаду судді безстроково:

• кандидата, який був призначений на п’ятирічний строк у порядку, передбаченому ст. 71, не пізніш як за шість місяців до закінчення строку перебування на посаді судді;
• кандидата, якого звільнено з посади судді у зв’язку із закінченням строку, на який його було призначено, та який раніше не звертався до ВККСУ із заявою про призначення його на посаду судді безстроково, протягом трьох років з часу звільнення.

ВККСУ розглядає питання, пов’язані з призначенням кандидата на посаду судді безстроково, не пізніше як за два місяці до закінчення строку перебування його на посаді судді.

Слід зауважити, що кандидат, стосовно якого розглядається питання про призначення на посаду судді безстроково, має право ознайомитися з інформацією щодо його діяльності, запитами ВККСУ та відповідями на них.

Рішення про рекомендування чи відмову в рекомендуванні кандидата для призначення на посаду судді безстроково приймається у присутності кандидата в порядку, встановленому Регламентом ВККСУ, на засіданні останньої та оголошується відразу після прийняття. Рішення про відмову в рекомендуванні кандидата для призначення на посаду судді безстроково може бути оскаржено до Вищої ради юстиції.

Подання ВККСУ, в якому зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові кандидата, найменування та місцезнаходження суду, до якого пропонується призначити кандидата і прийняте нею рішення про рекомендування кандидата для призначення на посаду судді безстроково направляються до Верховної Ради України не пізніше як за місяць до закінчення строку перебування такого кандидата на посаді судді.

Питання про призначення кандидата на посаду судді безстроково розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України за наявності висновків Комітету Верховної Ради України. Розгляд питання про призначення кандидата на посаду судді безстроково на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді визначеного Комітетом Верховної Ради України доповідача. Рішення про призначення кандидата на посаду судді безстроково приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. Особа, призначена на посаду судці безстроково, набуває статусу судді з дня набрання чинності відповідною постановою Верховної Ради України. Якщо кандидата на посаду судці безстроково не призначено, Вищою радою юстиції вноситься подання про звільнення цього кандидата з посади судді.

В Україні створення системи підготовки кандидатів передбачено в Національній школі суддів України, яка утворена рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 21 грудня 2010 року. Президент України 17 січня 2011 року видав відповідний указ, яким доручив прискорити формування Національної школи суддів України на базі Академії суддів України.

«Концепція вдосконалення суддівства для утвердження справедливого суду в Україні згідно з європейськими стандартами», затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 р., визначила можливість обрання голови суду та його заступника зборами суддів відповідного суду, територіальною радою суддів або іншим органом суддівського самоврядування залежно від рівня суду й чисельності суддів у ньому [7, с. 9]. Ця концепція була підтримана Радою суддів України (Заява «Про концептуальні підходи Ради суддів України до подальшого здійснення судово-правової реформи в України» від 26 травня 2006 р. [8, с. 5]. Однак ідеї, закладені в концепції на законодавчому рівні, так і не були закріплені. Натомість 11 вересня 2006 р. було видано Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 грудня 2003 р., №1425 і від 30 червня 2004 р., № 697, у якому встановлено, що за поданням голів апеляційних судів формується резерв кандидатів на заміщення адміністративних посад у судах загальної юрисдикції. В Указі також зазначалося, що суддя не може бути призначений на адміністративну посаду в суді до закінчення 6-місячного строку перебування в резерві [4, с. 43].

Процедура призначення суддів на адміністративні посади була змінена лише у зв’язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України» (справа про звільнення судді з адміністративної посади) від 16 травня 2007 р. В ньому зазначено, що положення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України, втратило чинність як таке, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року.

Указаним рішенням Верховній Раді України було рекомендовано в законодавчому порядку врегулювати питання про при-значення судді на посаду голови суду, його заступника і звільнення їх із цих посад.

ЗО травня 2007 р. парламентом було прийнято постанову «Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад», якою до законодавчого врегулювання запроваджено призначення суддів на адміністративні посади і звільнення з них (крім Верховного Суду України) Вищою радою юстиції на підставі рекомендацій Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спеціалізованого суду), зборів суддів відповідних судів і члена Верховної ради юстиції. 

3. Адміністративно-правовий механізм обрання чи призначення суддів до спеціалізованих судів України

В Законі України «Про судоустрій і статус суддів» лише уривчасто визначаються окремі особливості призначення на посаду суддів спеціалізованих судів, а спеціальний нормативно-правовий акт, який би регламентував це питання, відсутній. Щоб скласти цілісну картину процедури призначення на посаду суддів спеціалізованих судів в Україні, необхідно проаналізувати положення відповідних статей Закону «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, слід вказати, що крім спеціалізованих судів (господарських та адміністративних), які функціонують як окремі судові установи, уповноважені розглядати визначені категорії справ (господарських або адміністративних), необхідно розрізняти таке поняття, як спеціалізація суду. Так, у судах загальної юрисдикції судді спеціалізуються на розгляді кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення. Такий розподіл повноважень між суддями однієї ланки відповідає принципу спеціалізації, визначеному в Конституції України.

На думку К.В. Шаповал, принцип спеціалізації означає вимогу про розподіл судової юрисдикції між різними судами за відповідними критеріями, якими є галузь матеріального права, характер правовідносин та особливість правового статусу суб’єктів судочинства. А.О. Селіванов вважає, що спеціалізація судів і суддів сприяє поглибленню знань суддів в окремих галузях законодавства та практики його застосування, підвищенню професіоналізму, а отже, більш надійному захисту прав і свобод людини, прав і законних інтересів юридичних осіб [3, с.10]. В науковій літературі поширені й інші точки зору щодо визначення сутності спеціалізації суддів та судів. Проте, не зважаючи на подібність понять «спеціалізований суд» та «спеціалізація судді», на нашу думку, слід розрізняти ці дві юридичні конструкції. Принаймні, такої позиції дотримується законодавець, виділяючи дві системи спеціалізованих судів (адміністративні та господарські) та спеціалізацію суддів в інших судах загальної юрисдикції (по розгляду цивільних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення). В цьому контексті, спеціалізація судді може бути вужчою за окрему галузь права. Наприклад, в загальних судах судді можуть спеціалізуватися на розгляді окремих категорій цивільних справ (про захист права інтелектуальної власності, спадкові справи тощо). Про це свідчить системний аналіз положень Закону «Про судоустрій і статус суддів». Одним з прикладів є ч.4 ст.31 Закону, відповідно до якої у вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції [4]. Отже, навіть в межах

спеціалізованого суду судді можуть спеціалізуватися на окремих, менш вузьких за всю галузь права, категоріях справ. Виходячи з цього, слід окремо охарактеризувати процедуру призначення суддів до спеціалізованих судів та принцип спеціалізації суддів в межах інших судів загальної юрисдикції.

Так, особливих кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займати посади суддів в місцевих спеціалізованих судах, законодавством не встановлено. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що загальна процедура проведення добору кандидатів на посаду суддів місцевих спеціалізованих суддів та проведення конкурсу на заміщення вакантних посад в цих судах нічим не відрізняється від подібної процедури в інших місцевих судах загальної юрисдикції. Втім, слід окремо відмітити особливі вимоги, що ставляться до суддів, уповноважених розглядати кримінальні справи щодо неповнолітніх та вимоги до слідчих суддів, які проходять службу в судах загальної юрисдикції. Так, відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до судді, який уповноважений розглядати кримінальні справи щодо неповнолітніх, ставляться такі додаткові кваліфікаційні вимоги — наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років, наявність досвіду здійснення кримінального провадженім в суді і високих морально-ділових та професійних якостей. Пропозиції щодо обрання судді, уповноваженого здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може надавати голова відповідного суду або будь-який інший суддя цього суду, якщо пропозиція голови буде відхилена [4]. Строк цих спеціалізованих повноважень судді складає не більше трьох років з правом повторного переобрання.

Що стосується слідчого судді місцевого суду загальної юрисдикції, то ним може бути обраний на зборах суддів найстарший за віком суддя відповідного суду за рекомендацією голови цього суду або будь-якого іншого судді на строк до трьох років також з правом повторного переобрання.

Апеляційні спеціалізовані суди формуються із суддів зі стажем роботи на посаді судді не менше п’яти років [4]. Ця норма є єдиною в чинному законодавстві України, яка стосується питанім призначення суддів апеляційних судів загальної юрисдикції, в тому числі спеціалізованих. Тому, проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів в апеляційних судах проводиться за загальними правилами, визначеними в Законі «Про судоустрій і статус судді» та рішеннях Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з тією лише особливістю, що до участі в такому конкурсі допускаються лише особи, що вже мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років. При цьому, залишається відкритим питання про те, чи повинен такий кандидат перебувати у резерві на заміщення вакантних посад судді, попередньо пройшовши добір кандидатів, чи він може прямо по-давати заяву про участь у конкурсі у разі відкриття посади судді у відповідному апеляційному суді. Логічно припустити, що особи, які на день відкриття вакантної посади в апеляційному суді, перебувають на посаді судді в місцевому суді, можуть бути обрані на посаду судді в апеляційному, в тому числі спеціалізованому, суді, в порядку переведення, що визначений в ст.80 (щодо суддів, обра-них безстроково) Закону «Про судоустрій і статус суддів». Так, відповідно до ч.2-3 ст.80 Закону його переведення до суду іншого рівня тієї ж судової спеціалізації здійснюється Верховною Радою України, а іншої спеціалізації — Верховною Радою України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами складення суддею кваліфікаційного іспиту [4]. Особи ж, які на день відкриття вакантної посади в апеляційному суді не були діючими суддями, однак мали необхідний стаж, приймають участь у доборі кандидатів на посаду судді та конкурсі на заміщення вакантної посади на загальних умовах. Таким чином, повторне складання діючим суддею, який служить на посаді судді суду нижчої ланки, кваліфікаційного іспиту для того, щоб бути обраним до суду апеляційної інстанції є обов’язковим.

У такому ж ракурсі регламентується питання обрання на посаду судді в вищих спеціалізованих судах. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [4], до складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково. Це означає, що конкурс на заміщення вакантної посади судді вищого спеціалізованого суду проводиться за правилами, визначеними ч.2-3 ст.80 Закону «Про судоустрій і статус суддів». 

Висновки

Таким чином, призначення на посаду судді місцевого спеціалізованого суду здійснюється за загальними правилами, визначеними ст.66 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за винятком окремих випадків, коли призначення або обрання здійснюється з урахуванням підвищених вимог до стажу на посаді судді та/або віку кандидата. Зокрема, це стосується обрання з числа вже призначених або безстроково обраних суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, та слідчих суддів. Крім того, в особливому порядку відбувається формування апеляційних, в тому числі спеціалізованих, судів та вищих спеціалізованих суддів, де обрання суддів відбувається переважно в порядку переведення до суду вищої інстанції тієї ж або іншої спеціалізації.

Однак, і в цьому випадку кандидат на посаду судді (навіть, якщо він вже діючий суддя в іншому суді нижчої ланки) повинен пройти повторний кваліфікаційний іспит. Така система, «подвійної» перевірки знань та навичок судді є цілком виправданою, оскільки в апеляційних та вищих спеціалізованих судах судді повинні відповідати вищому рівню кваліфікації у зв’язку з підвищеною відповідальністю, що покладається на цих суддів. При цьому, доцільно було б запровадження спеціальної підготовки кандидатів на посади цих суддів, де з урахуванням спеціалізації, судді (або інші кандидати), які виявили бажання бути обраними на посаду суддів в апеляційному або вищому спеціалізованому судді, проходили навчання за спеціально розробленою для цього програмою.

Список використаної літератури

1. Притика Д. М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності господарських судів України: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.10 / Притика Дмитро Миколайович ; Нац. юрид. академія України імені Ярослава Мудрого. — Харків, 2003. — 409 с.
2. Шаповал К. В. Принцип спеціалізації як концептуальна передумова створення земельних судів в Україні / К. В. Шаповал // Вісник Акад. адвокатури України. — 2011. — № 3 (22). — С. 160-166.
3. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України «Про судоустрій України» / [А. О. Селіванов (кер. авт. кол.), Є. В. Фесенко, Н С. Рудюк та ін.] ; за наук. ред. А. О. Селіванова. — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 112 с.
4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» : від 07.07.2010 р., № 2453-УІ // ВВР України. — 2010. — № 41-42, № 43, № 44-45. — Ст. 529.
5. Шпенов Д. Ю. Адміністративно-правовий механізм обрання чи призначення суддів до спеціалізованих судів України /Д. Ю. Шпенов // Форум права. —2014. — № 3. — С. 443— 446