Порівняльний аналіз теорії ієрархії потреб А.Маслоу

Вступ

Актуальність теми. З огляду на нинішню ситуацію в Україні, розглядаючи особливості економічного і функціонального розвитку її структур, можна прийти до висновку, що час мотивації, заснованої лише на грошовому заохоченні, поступово йде в минуле. А отже, потребують переосмислення і вдосконалення існуючі моделі мотивації. Розроблені на базі західної наукової парадигми, ці моделі є класичними в історії розвитку моделей мотивації. Але, вивчаючи їх, не можна також забувати, що будь-які сліпо скопійовані схеми рідко приносять користь. Адже вони не завжди відображають національні та економічні особливості. Все це свідчить про необхідність становлення новітніх теорій мотивації, а також пристосування вже існуючих до сучасних умов, як у вітчизняному, так і світовому менеджменті.

Проблема спонукання людей до продуктивної праці не нова, проте має різну природу. Протягом багатьох століть вона хвилювала кращі уми людства. Працею створюється матеріальна і духовна культура суспільства. У загальному розумінні мотивація – це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій.

На всіх етапах розвитку суспільства праця була і залишається джерелом матеріальних і духовних цінностей, тому проблема спонукання людей до праці ніколи не втрачає своєї актуальності. Під різними назвами і з різних позицій науковці і практики досліджували те, що сьогодні називається проблемою мотивації, тобто різні аспекти активізації, заохочення, стимулювання людини до праці.

Відповідно до теорії ієрархії потреб Маслоу, існує 5 груп потреб: фізіологічні, безпеки й захищеності, соціальні, поваги, самовираження. Перші дві групи потреб є первинними (потребують першочергового забезпечення), а останні три – вторинними. Вчені А.М. Колот, Н.П. Тарнавська головною вадою теорії Маслоу вважають те, що в ній не враховані індивідуальні особливості людини.

Відповідно до теорії А. Маслоу, усі потреби можна розташувати у чітко ієрархічній послідовності у вигляді піраміди, в основі якої лежать первинні потреби, а вершиною є вторинні.

Найвищою є потреба у самовираженні і зростанні людини як особистості, вона ніколи не може бути задоволена повністю, тому процес мотивації людини через потребу нескінченний. Це значить, що потреби задовольняються в певному порядку: потреби нижчого рівня мають бути в прийнятній мірі задоволені, перш ніж для людини стануть суттєво важливими потреби більш високого рівня. Потреби першого порядку (фізіологічні, базові) пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо). Такі потреби задовольняються через систему оплати праці)

Мета роботи – дослідити та здійснити аналіз теорії ієрархії потреб А.Маслоу.

Завдання роботи:

— розглянути сутність ієрархії потреб за А.Маслоу ;

— дослідити теорію мотивації Абрахама Маслоу;

— проаналізувати піраміду потреб Маслоу;

— виявити практичне застосування теорії ієрархії потреб людини за А. Маслоу.

Об’єктом дослідження — є потреби людини.

Предметом дослідження виступає – аналіз теорії ієрархії потреб людини за А. Маслоу.

1. Сутність ієрархії потреб за А.Маслоу

Одним з перших дослідників, із праць якого менеджери дізналися про складний світ потреб і їхній вплив на мотивацію трудової діяльності, був Абрахам Маслоу. Теорія ієрархії потреб, розроблена Маслоу, справила значний вплив як на розвиток наукової думки в галузі мотивації, так і на розвиток практики менеджменту на основі наукового підходу до вивчення потреб, їх моніторингу і цілеспрямованого впливу на поведінку людей.

В основу теорії Маслоу покладено такі засадничі ідеї:

люди постійно відчувають певні потреби;
явно виражені потреби, що їх відчувають люди, можна об’єднати в окремі групи;
групи потреб людей ієрархічно розміщені стосовно одна одної;
потреби, якщо їх не задоволено, спонукають людину до дій. Задоволені потреби більше не справляють мотивувального впливу на людину;
якщо одну потребу задоволено, то на її місце стає інша — незадоволена;
як правило, людина має одночасно кілька різних потреб, що взаємодіють;
процес задоволення потреб відбувається знизу вгору. Потреби, які перебувають ближче до основи «піраміди», потребують першочергового задоволення;
поведінку людини визначає найнижча незадоволена потреба ієрархічної структури;
потреби вищого рівня починають активно впливати на людину після того, як задоволено потреби нижчого рівня;
потреби вищого рівня можна задовольнити більшою кількістю способів, ніж потреби нижчого рівня.

А. Маслоу намагався пояснити, чому в різні часи людиною керують різні потреби. Чому одна людина використовує багато часу й енергії на самозбереження, а інша — на здобування поваги оточення. Учений уважає, що значущість людських потреб відповідає такому порядку: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі і потреби в самоствердженні.

За А. Маслоу, людина намагається задовольнити передовсім найважливіші потреби. Як тільки якусь важливу потребу буде задоволене, вона на певний час перестає бути спонукальним мотивом. Водночас з’являється потреба в задоволенні наступної.

Змістовні теорії мотивації намагаються визначити в першу чергу потреби, яки змушують людей робити якісь дії, особливо при визначенні обсягу і змісту роботи. При формування основ сучасних концепцій стимулювання найбільше значення мали роботи трьох людей: А.Маслоу, Ф.Герцберга та Д.МакКлелланда [4, c. 171].

Маслоу визнавав, що людина має багато потреб, проте він вважав, що їх можна поділити на п’ять основних категорій. За теорією Маслоу всі ці потреби можна розташувати у вигляді строгої ієрархічної структури.

Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Цим він хотів показати, що потреби нижніх рівней потребують задоволення і впливають на поведінку людини по-перше, ніж на мотивації почнуть відбиватися потреби більш високих рівней. У кожен конкретний момент людина буде прагнути задоволення тієї потреби, яка для неї є більш сильною важливою. Із розвитком людини як особистості розширюються його потенціальні можливості, потреба самовираження ніколи не може бути задоволена повністю. Саме тому процес мотивації поведінки через потреби безперервний.

Для того, щоб наступний, більш високий рівень ієрархії потреб почав впливати на поведінку людини, не обов’язково задовольняти потреби більш низького рівня цілком. Таким чином, ієрархічні рівні не є дискретними ступенями. Іншими словами, хоча на даний момент одна з потреб може домінувати, діяльність людини при цьому стимулюється не тільки нею [5, c. 215].

Теорія Маслоу внесла виключно важливий вклад у розуміння того, що лежить в основі прагнення людей до роботи. Керівники різних органів стали розуміти, що мотивація людей визначається широким спектром їх потреб. Для того, що задовольнити потреби людини керівник повинен дати йому можливість задовольнити його найважливіші потреби тим чином, який сприяє досягненню цілей усього підприємства.

На сучасному етапі розвитку економіки окрім матеріальних факторів для мотивації працівників використовуються різноманітні соціальні блага.

З часом потреби людини змінюються, тому не можна розраховувати, що та мотивацію, яка спрацювала один раз буде працювати й надалі також ефективно.

Хоча теорія Маслоу і дає відповіді на багато питань стосовно стимулювання праці, наступні експериментальні дослідження підтвердили її не в повній мірі. Не отримала повного підтвердження і концепція найважливіших потреб. Задоволення однієї потреби не призводить до автоматичній дії включення потреб наступного рівня в якості фактора мотивації діяльності людини.

Основна критика теорії Маслоу зводилась до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Так одна людина може бути більш усього зацікавлена в самовираженні, у той час як поведінка іншої немов би схожої й також працюючої людини, буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами та потребами безпеки. Різні люди полюбляють різні речі і якщо керівник захоче ефективно мотивувати своїх підлеглих, він повинен відчувати їх індивідуальні потреби.

Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу ґрунтується на тезах:

потреби людини мають ієрархічну структуру (пріоритетність) — див. рис. 1;
поведінка людини визначається найсильнішою на даний момент потребою;
найсильніша потреба визначає поведінку людини до моменту її задоволення;
за одночасного існування кількох сильних потреб домінують потреби нижчого рівня.

Це означає, що потреби задовольняються в певному порядку: потреби нижчого рівня мають бути в прийнятному ступені задоволені, перш ніж для даної людини стануть істотно важливими потреби більш високого рівня.

Теорія Маслоу дала багато для розуміння того, що лежить в основі інтересів і дій людей. Керівники всіх рівнів, ознайомившися з теорією Маслоу, змогли переконатись, що мотивація людей визначається широким спектром потреб. Для того щоб цілеспрямовано впливати на поведінку працівників, менеджер має знати, яким потребам вони віддають перевагу і якими потребами керуються в кожний конкретний момент. Водночас украй важливо, як випливає з теорії, дати можливість працівникам задовольнити їхні пріоритетні потреби з допомогою такого комплексу дій, який сприяє досягненню цілей усієї організації[2, c.84].

Теорія ієрархії потреб Маслоу має й певні вади. Так, вона не дає відповіді на питання про природу тих чи інших потреб. «Вузьким місцем» теорії, на думку багатьох учених, є прихильність її автора до абсолютизації ідеї жорсткої ієрархічності потреб і недостатнє врахування індивідуальних відмінностей людей. До речі, згодом це принаймні частково визнав і він сам, коли зазначив, що ієрархічні рівні потреб мають фіксований характер, але насправді ця ієрархія не така «жорстка», як він думав раніше. «Це правда, — писав автор, — що для більшості людей, з якими ми працювали, їхні основні потреби розміщувалися приблизно у визначеному нами порядку. Проте було і багато винятків. Є люди, для яких, наприклад, повага важливіша за любов».

2. Теорія мотивації Абрахама Маслоу

Ефективний менеджмент ґрунтується на поєднанні реальних цілей, життєвих цінностей і установок, очікувань і потреб працівника з цілями організації. Людина яка поділяє цілі й усвідомлює цінності своєї організації, здатна визначити собі завдання, знаходити шляхи їх вирішення, здійснювати самоконтроль, тобто переходити від зовнішнього мотивування до самомотивування. Воно можливе за певних об’єктивних умов, серед яких важливу роль відіграють задоволення первинних потреб працівника, висока культура виробництва, реальне самоуправління. Менеджер повинен забезпечити розвиток позитивних мотивів у співробітників, створити ситуаційне поле, яке спонукатиме кожного робити те, що від нього очікують. Для цього потрібно використати методи мотивації (способи управлінських впливів на персонал для досягнення цілей організації). Їх класифікують за об’єктами мотивації, використовуваними стимулами, видами потреб, спрямованості і т.д. Робітники будуть працювати добре, якщо знатимуть, що компанія має на ринку міцні позиції, її діяльність — суспільно корисна, а місія — висока й гідна. В приємному колективі, атмосфері взаємоповаги та загальної готовності допомагати один одному персонал буде працювати не лише ефективно, але й з насолодою. Особливо продуктивною буде праця працівників, коли очевидна особиста роль у процесі досягнення компанією заслужених висот, відчутна причетність до збільшення обсягів прибутку й підвищення економічної вартості компанії, зростання лояльності споживачів.

У 1943 р. психолог Абрахам Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розбив ці потреби на п’ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежали самі насущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині — більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження). За Маслоу людина — це «тварина, що постійно чогось хоче»[7, c.25-26].

Потреби першого порядку (фізіологічні, базові) пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо). Такі потреби задовольняються через систему оплати праці (див. рис. 2).

Рис. 2. Управління мотивацією за теорією А. Маслоу

Після прийнятного у певному суспільстві задоволення базових потреб для даного працівника набувають значення потреби наступного рівня – потреби у безпеці. Такі потреби означають, що базові потреби задовольнятимуться і надалі. Способами задоволення таких потреб можуть бути: пенсійна система; страхування; права, що забезпечуються трудовим стажем, членством у профспілках тощо.

Далі потреби задовольняються в такій послідовності:

потреби в належності — це потреби об’єднуватися з іншими людьми (належність до фірми, робочої групи, спортивної команди тощо);
потреби в повазі — потреби в задоволенні самолюбства людини (усвідомлення особистих досягнень, компетенції і визнання іншими людьми);
потреби в самореалізації — потреби в реалізації своїх потенційних можливостей, в зростанні як особистості.

Таким чином, теорія Маслоу стверджує, що в основі прагнення людей до праці лежать їхні численні потреби. Отже, щоб мотивувати підлеглого, керівник має надати йому можливість задовольнити свої потреби шляхом досягнення цілей організації [10, c.351-352].

Базовими потребами А. Маслоу вважав фізичні потреби. їх вважають відправною точкою соціологічної теорії мотивації. При цьому базові потреби, які зазвичай розглядаються як специфічні потреби, прийнято називати фізіологічними позивами. Необхідність постійного перегляду сталих уявлень про ці потреби, пов’язана з дослідженнями у двох напрямках. По-перше, дослідження в рамках концепції гомеостазу, і, по-друге, дослідження, присвячені проблемам апетиту (переваги однієї їжі над іншою), показали, що апетит можна розглядати як індикатор актуальної потреби, що свідчить про той чи інший дефіцит в організмі.

Разом з цим підкреслюється зростання мотиваційної ролі потреби в безпеці. Доведено, що після задоволення фізіологічних потреб, їх місце в системі мотивації індивідуума займають потреби іншого рівня, які в загальному вигляді можна об’єднати в категорію безпеки (потреба в безпеці, стабільності, залежності, захисті, звільненні від страху, тривоги й хаосу; потреба в структурі, порядку, законі, обмеженнях та ін.).

Подібно до фізіологічних потреб, бажання безпеки також домінують в організмі. Вони можуть узурпувати право на організацію поведінки, підкоривши своїй волі всі можливості організму та націливши їх на досягнення безпеки, і в цьому випадку організм розглядається як інструмент забезпечення безпеки. Рецептори, ефектори, розум, пам’ять і всі інші здатності індивідуума в цій ситуації перетворюються в інструмент забезпечення безпеки. Також, яку випадку з голодною людиною, головна мета не тільки детермінує сприйняття індивідуума, але й визначає його філософію майбутнього, філософію цінностей. А. Маслоу зазначає, що для такої людини немає більш нагальної потреби, ніж потреба в безпеці. Якщо цей стан набуває екстремальної сили або хронічного характеру, то людина думає тільки про безпеку.

Після того, як потреби фізіологічного рівня та потреби рівня безпеки достатньо задоволені, необхідно актуалізувати потребу в любові, прихильності, належності. Тут мотиваційна спіраль починає новий виток. «Людина, як ніколи, гостро починає відчувати недостатність друзів, відсутність коханого, дружини або дітей. Вона жадає теплих, дружніх стосунків, їй потрібна соціальна група, шо забезпечила б такими стосунками, родина, шо прийняла б її як свою. Саме ця мета стає найбільш значущою й найважливішою для людини. Вона може вже не пам’ятати про те, шо колись, коли вона терпіла нестаток і була постійно голодною, саме поняття «любов» не викликало в неї нічого, крім презирливої усмішки. Тепер же її мучить почуття самотності, людина болісно переживає свою відкинутість, шукає свої коріння, родинну душу, друга» [1].

Наступна група — потреби у визнанні. Кожна людина постійно потребує визнання, у стійкій і, як правило, високій оцінці власної гідності, кожному з нас необхідні і повага оточуючих нас людей, і можливість поважати самого себе. Потреби цього рівня поділяються на два класи. До першого належать бажання й прагнення, пов’язані з поняттям «досягнення». Людині необхідно відчуття власної могутності, адекватності, компетентності, їй потрібно почуття впевненості, незалежності й волі. До другого класу потреб традиційно належать потреба в репутації або престижі, потреба в завоюванні статусу, поваги, визнання, слави.

А. Маслоу доводить, що задоволення потреби в оцінці, повазі породжує в індивідуума почуття впевненості, власної значущості, сили, адекватності. Створюється впевненість у тому, що він корисний і необхідний в організації суспільства в цілому*. Одночасно незадоволена потреба викликає у працівника почуття приниженості, слабкості, безпорадності. Останні, у свою чергу, слугують підґрунтям для зневіри, визначають формування невротичного стану.

Наступна група потреб — потреби в самоактуалізації. У цьому контексті розвивається теоретична доктрина Курта Гольдштейна. Тут термін «самоактуалізація» вживається як прагнення людини до самовтілення, до актуалізації закладених у ній потенціалів. «Це прагнення можна назвати прагненням до ідіосинкразії, до ідентичності» [3].

Наступна група потреб визначається потребами в пізнанні й розумінні. А. Маслоу зазначає, що в основі людського прагнення до знання лежать не тільки негативні детермінанти (тривога й страх), але й позитивні імпульси — потреба в пізнанні, тлумаченні розумінні, цікавість.

Сучасні західні фірми загалом задовольняють соціально визнані базові потреби і потреби у безпеці своїх працівників. Однак потреби вищих рівнів переважно залишаються не задоволеними — недостатня мотивація працівника обумовлена, головним чином, тим, що він не в змозі задовольнити потреби у приналежності, повазі і самореалізації.

Задоволення потреб вищих рівнів західні фірми вирішують шляхом:

створення атмосфери, що поліпшує міжособові контакти працівників організації;
підтримка виникнення неформальних груп в організації;
делегування підлеглим додаткових прав і повноважень;
організації курсів з навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації кадрів;
знаходження можливостей задоволення вищих потреб працівників за межами фірми.

Коли потреби самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії. la pyramide est construite par une monsieur qui est fucké Усе, що необхідно для підтримки життя, -їжа, одяг, житло — об’єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби.

В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості[3, c.27]

Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися один з одним, любити і бути любимими, відчувати почуття приналежності до колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть бути для робітників більш важливі, ніж фінансові потреби. Люди також мають потребу у визнанні — їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід’ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують повагу, засновану на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов’язані з поняттям статусу, що означає «вагу» або «важливість» людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі.

Маслоу визначив потребу в самовираженні як «бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний». Ця потреба — самого вищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що «добираються» до цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.

Ієрархія Маслоу — дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не обов’язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим , як у людини з’являться більш «високі» спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.

3. Піраміда потреб Маслоу.

Абрахам Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розбив ці потреби на п’ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежали самі насущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині — більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження). За Маслоу людина — це «тварина, що постійно чогось хоче». Коли потреби самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії.

Усе, що необхідно для підтримки життя, — їжа, одяг, житло — об’єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.

Маслоу, створюючи свою теорію мотивацій у 40-і рр. намагався пояснити, чому в різний час у людей виникають різні потреби. Він вважав, що потреби людини мають ієрархічну структуру з 5 рівнів.

У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для нього є більш важливою або сильною.

Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.

Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).

Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.

Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку навколишніх, визнанні[11, c.88-89].

Потреби в самовираженні, самореалізації – потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

Спочатку споживачі прагнуть задовольнити потреби більш низького рівня, потім можуть думати про задоволення наступної по значимості потреби. Основний недолік теорії Маслоу зводиться до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільше зацікавлена у самовираженні, у той час як поведінка іншої буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами.

4. Теорія ієрархії потреб людини за А. Маслоу та її практичне застосування

За Маслоу людина — це «тварина, що постійно чогось хоче» [12]. Коли потреби самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого рівня ієрархії (див. рис. 1 вище).

До першого рівня потреб Маслоу відніс фізіологічні (в їжі, житлі, відпочинку тощо), задоволення яких забезпечує людині елементарне виживання. Для цього необхідний мінімальний рівень заробітної плати і стерпні умови праці.

До другого рівня були віднесені потреби в безпеці і впевненості в майбутньому, які задовольняються за допомогою заробітної плати, що перевищує мінімальний рівень і дозволяє вже придбати страховий поліс та робити внески до пенсійного фонду.

На третьому рівні Маслоу розмістив соціальні потреби в підтримці з боку оточуючих, приналежності до тієї чи іншої спільноти. Для їх задоволення необхідна участь у груповій роботі, увага з боку керівника, повага товаришів.

Четвертий рівень утворюють потреби в самоствердженні, визнанні з боку оточуючих. Вони задовольняються шляхом набуття знань, завоювання авторитету, лідерства, популярності, отримання публічного визнання.

Нарешті, на п’ятий рівень ієрархії Маслоу поставив потреби в самовираженні та реалізації своїх потенційних можливостей, причому відносно незалежно від зовнішнього визнання. Маслоу визначив потребу в самовираженні як «бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний» [1].

Спочатку працівники прагнуть задовольнити потреби більш низького рівня, потім можуть думати про задоволення наступної по значимості потреби. Якщо одночасно існують дві чи більше однаково сильні потреби, то домінуючою є потреба нижчого рівня. Це означає, що потреби задовольняються в певному порядку: потреби нижчого рівня мають бути в прийнятному ступені задоволені, перш ніж для людини стануть істотно важливими потреби більш високого рівня. Основне протиріччя теорії Маслоу зводяться до того, що вона не враховує індивідуальні відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільш зацікавлена у самовираженні, у той час як поведінка іншої буде у першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами [2].

Ієрархія Маслоу — дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему.

Не дивлячись на очевидну красу і логічність теорії ієрархії потреб, сам А. Маслоу у своїх листах зазначав, що теорія, яка зробила його знаменитим, може застосовуватися для розуміння потреб людства в цілому, як філософське узагальнення, але ніяким чином не може бути застосована по відношенню до конкретного індивіда [3].

Тим не менше, не дивлячись на впевненість автора у неможливості застосування його теорії до реальних людей, теорія ієрархії потреб Маслоу пережила вже тисячі спроб застосування її до сучасного життя у якості основи для побудови системи мотивації і стимулювання персоналу. Жодна із цих спроб не мала цілковитого успіху в силу індивідуальної та унікальної системи цінностей кожної людини [3].

Справді, голодний художник, який відчуває голод, тобто «фізіологічну потребу нижчого рівня», не перестане малювати свої картини, тобто задовольняти «потреби вищого рівня». Таким чином, потреба вищого рівня не завжди є логічним (ієрархічним) продовженням потреб більш нижчої потреби.

Дійсно, формальна логіка щодо ієрархії потреб не завжди знаходить підтвердження на практиці. Для того щоб наступний, більш високий рівень ієрархії потреб почав впливати на поведінку людини, виявляється, не обов’язково задовольняти потребу більш низького рівня повністю. Хоча в даний момент одна з потреб може домінувати, діяльність людини при цьому стимулюється не лише нею. Досвідчені керівники розуміють, що мотивація людей визначається широким колом їхніх потреб. Оскільки з часом ці потреби змінюються, то не можна розраховувати, що мотивація, яка спрацювала один раз, буде ефективно діяти весь час [4].

Отже, спробуємо окреслити проблематику застосування теорії ієрархії потреб А. Маслоу у сучасних умовах. Якщо, наприклад, візуально уявити дану піраміду перевернутою на 90°, то виходить, що фізіологічні потреби прагнуть задовольнити абсолютно всі люди, а потребу в повазі та самовираженні лише деякі з них. Хоча в умовах теперішнього високорозвиненого суспільства потреби у самовираженні рано чи пізно відчувають також всі люди, причому не залежно від того, чи повністю задоволені потреби нижчих рівнів чи ні. Будь-яка людина прагне поваги і визнання принаймні у найближчому оточенні, що певним чином суперечить теорії Маслоу.

Виходить, що фізіологічні потреби прагнуть задовольнити 100 % людей, а потребу у самореалізації — 4-12 %, що є явною невідповідність сучасному світоглядному сприйняттю. У зв’язку із цим можна запропонувати представити піраміду потреб у вигляді прямокутника, де б кожен вид потреб мав однакове значення для людини. Адже коли люди влаштовуються на роботу, то абсолютна більшість прагне задовольнити свої вторинні потреби у розвитку та підвищенні кваліфікації, а не лише первинні потреби, причому в майже тому ж самому розмірі, що і останні. Тому, на наш погляд, недоцільно розділяти потреби на більш та менш значущі, адже всі вони є наявними у будь-якого індивіда.

Іншим протиріччям теорії Маслоу є те, що піраміда потреб не відображає індивідуальний культурний рівень розвитку потреб, тобто духовних прагнень. На наш погляд, не можна вважати останній рівень в піраміді Маслоу таким, що відповідає духовним потребам. Справа у тому, що самореалізація чи самоактуалізація може мати найрізноманітніші форми, які, іноді, навіть не приносять ніякої користі для соціуму (наприклад, самореалізація як самоствердження в якомусь колі людей). Такі типи самореалізації не можуть претендувати на найвищий рівень потреб і відноситись до вторинних потреб. Потребу в самореалізації можна вважати духовною потребою лише тоді, коли вона приносить користь оточуючим чи суспільству загалом. Як відомо, дані уточнення А.Маслоу у своїй теорії не запропонував. Тому вважаємо за доцільне розмежувати потреби самореалізації на такі, які приносять користь оточуючим, і такі, які є лише методом самоствердження, причому віднести останні до потреб у визнанні.

Теорія мотивації за А. Маслоу є самою ранньою теорією. Її прихильники, у тому числі й Абрахам Маслоу, вважали, що предметом психології людини є поведінка, а не свідомість людини. В основі ж поведінки лежать потреби людини, які можна умовно розділити на п’ять груп. Дана теорія довгий час була аксіомою, проте із розвитком суспільства вона потребує змін та уточнень. Зокрема, необхідно уточнити, що існує декілька видів самореалізації індивіда, але до найвищого рівня потреб слід віднести лише той, який покликаний приносити користь суспільству загалом.

Що ж до протиріч даної теорії, то необхідно підкреслити, що вона не враховує індивідуальні відмінності людей. Також необхідно враховувати, що з часом потреби людини змінюються, тому не можна стверджувати, що мотивація, яка спрацювала один раз для якогось конкретного працівника, буде ефективно діяти весь час.

Висновки

Отже, основні потреби, відповідно до рівня їх зростання, визначалися таким чином:

1) фізіологічні потреби, що забезпечують підтримку внутрішнього середовища організму (їжа, вода, сон і т. д.);

2) потреби в безпеці – прагнення до психологічної і фізичної безпеки;

3) потреби в любові і спілкуванні;

4) потреби в повазі і самоповазі;

5) потреби в самореалізації.

Таким чином потреби людей Маслоу об’єднав у п’ять основних груп.

Фізіологічні потреби і потреби безпеки згідно з теорією Маслоу є первинними, природженими. Інші групи потреб належать до вторинних, які є психологічними за своєю природою.

Фізіологічні потреби. Це потреби в їжі, воді, одязі, повітрі тощо, тобто ті знадуби, які людина має задовольняти, щоб підтримувати організм у життєдіяльному стані, оскільки вони породжені фізіологією людини.

Люди, які працюють тільки для задоволення фізіологічних потреб, мало цікавляться змістом роботи чи задоволенням вторинних потреб, котрі перебувають ближче до вершини «піраміди». Вони концентрують свою увагу на оплаті та умовах праці.

Потреби безпеки. Ці потреби пов’язано з прагненням і бажанням людей досягти стабільного й безпечного способу життя. Вони включають потреби в захисті від фізіологічних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу й упевненість у тому, що фізіологічні та інші пріоритетні потреби людини задовольнятимуться належною мірою і в майбутньому. Люди, які приділяють підвищену увагу цій групі потреб, намагаються уникнути хвилювань, полюбляють порядок, розмірений ритм роботи, чіткі правила. Для них важливими є гарантії зайнятості, медичного обслуговування, пенсійного забезпечення. Працівники із загостреними потребами в безпеці прагнуть уникнути ризику, неохоче сприймають нововведення. Для управління такими людьми слід застосовувати чіткі правила регулювання їхньої діяльності, систему планування кар’єри; їх бажано не використовувати на роботах, пов’язаних із ризиком, нововведеннями, прийняттям неординарних рішень.

Потреби належності і причетності. Потреби цієї групи включають прагнення людини до участі у спільних з іншими діях, входження в певні об’єднання людей. Кожна людина бажає дружби, любові, вона прихильна до певного оточення. Перелік потреб належності й причетності досить широкий, але їх не можна недооцінювати. Якщо для людини потреби цієї групи є провідними, вона розглядає свою роботу, по-перше, як належність до певного колективу і, по-друге, як можливість установити добрі, дружні стосунки зі своїми колегами та безпосередніми керівниками. Керування такими людьми має передбачати запровадження партнерських відносин між керівниками і підлеглими, групових форм організації праці, колективних заходів, що виходять за рамки роботи. Таких людей бажано залучати до громадської роботи.

Потреби визнання і самоствердження. Ця група потреб відображає бажання людей бути впевненими в собі, компетентними, мати високу конкурентоспроможність, визнання і повагу оточення.

Люди з яскраво вираженими потребами цієї групи тяжіють до лідерства, визнання авторитету в колективі. Керування такими людьми має передбачати використання різноманітних форм визнання їхніх заслуг, внеску в діяльність організації, причому найважливішими для них є форми морального заохочення.

Потреби самовираження. Ця група об’єднує потреби, пов’язані з прагненням людини до якнайповнішого використання своїх знань, умінь, здібностей, навичок, особистого потенціалу. Потреби в самовираженні мають суто індивідуальний характер. Їх можна кваліфікувати як потреби людини в творчості в найширшому розумінні цього слова. Кваліфікований працівник відчуває потребу в реалізації своїх потенційних можливостей, у зростанні як особистості. Люди із сильною потребою самовираження творчі й незалежні, вони відкриті до сприйняття самих себе і оточення, перебувають у постійному пошуку. Вторинні потреби в цілому і потреби самовираження зокрема для цих людей є пріоритетними проти первинних. Людям з такими потребами слід доручати роботу творчого характеру, оригінальні завдання, давати якомога більше свободи у виборі засобів, способів виконання завдань.

Необхідно погодитися з А. Маслоу, що потреби зростання властиві особистості, її внутрішнім характеристикам. Відповідно до принципу ієрархії, потреби кожного нижнього рівня стають актуальними для індивіда лише після того, як задоволені попередні запити. Вища потреба, власне людське в людині, — самореалізація. А. Маслоу підкреслює: «Музикант повинен створювати музику, художник повинен малювати, поет повинен писати вірші, якщо вони хочуть бути повністю щасливі. Людина повинна бути тим, ким вона може бути. Цю потребу ми можемо назвати самореалізацією. Це стосується до бажання самовираження: до тенденції людини актуалізуватися в тому, ким вона може потенційно бути, бажання ставати все більше й більше тим, ким вона є, ставати повністю тим, ким вона здатна стати»[12].

Список використаної літератури

Афанасьєв М. Основи менеджменту: Навч.- метод. посіб. / Харківський держ. економічний ун- т. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2003. — 481с.
Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум/ О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 522 с.
Белінський П. І., Лук’янова Л. М., Маниліч М. І. Основи теорії менеджменту організацій: Навч.-метод. посібник / П.І. Белінський (заг.ред.). — Чернівці, 1999. — 188с.
Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие/ Евгений Вершигора,. — М.: Инфра-М, 2004. — 256 с.
Виханский О. Менеджмент: [Учебник]/ О. С. Виханский, А. И. Наумов. — [2-е изд.]. — М.: Фирма «Гардарика», 2003. — 415 с.
Галицкий В.П Забезпечення ефективної діяльності організації.К., 2002.
Герчикова И. Менеджмент: Учебник : [Для экон. спец. вузов]/ Ирина Герчикова,. — 2-е изд., перераб. и доп.. — М.: Банки и биржи, 2002. — 478 с.
Гріфін Р. Основи менеджменту: Підручник для студ. екон. спец./ Рикі Гріфін, Володимир Яцура,. — Львів: БаК, 2001. — 605 с.
Єрмошенко М. Менеджмент: Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. — К.: Національна академія управління, 2006. — 655 с.
Кузьмін О. Основи менеджменту: Підручник/ Олег Кузьмін, Ольга Мельник,. — К.: Академвидав, 2003. — 414 с.
Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. — К.: Каравела, 2005. — 494 с.
Маслоу А. Мотивация и личность / Маслоу А. ; [пер. с англ. Гутман Т., Мухина Н.]. – М. , 1990 – 279 с.
Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. — 3-е вид., перероб. и доп.. — К.: Кондор, 2006. — 661 с.
Робінс С. Основи менеджменту: учбовий посібник/ Стефан П. Робінс, Девід А. ДеЧенцо,; Пер. с англ. А. Олійник, М. Корчинська, Р. Ткачук,. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. — 671 с.
Рудінська О. Менеджмент: Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. — К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. — 334 с.
Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 415 с.
Стадник В. Менеджмент: Посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна,. — К.: Академія, 2003. — 463 с.
Стеценко І. Основи менеджменту. Хто такий менеджер: Навч. посібник. — К. : А.С.К., 2004. — 224с.
Хміль Ф. Менеджмент: Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. — К.: Академвидав, 2005. — 607 с.
Шегда А. Менеджмент: Учебник/ Анатолий Шегда,. — 3-е изд., испр. и доп.. — К.: Знання , 2006. — 645 с.
Шокун В. Основи менеджменту: Навч. посіб. для дистанц. навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К. : Ун-т «Україна», 2005. — 340с.

Освіта та самоосвіта