Вступ

Сьогодні здобуття вищої освіти за кордоном зайняло конкурентні позиції щодо навчання на території України. Особливий інтерес до неї виявляють українські студенти. Вибір закордонного вищого навчального закладу — це дуже кропіткий процес, що досить важко здолати самостійно.

Вища школа розвинутих країн світу нагромадила значний позитивний досвід, його творче вивчення й узагальнення, критичний аналіз у сучасних умовах могли б безумовно, сприяти подальшому зростанню ефективності підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства України.

Ідеї міжнародного досвіду здобуття молоддю вищої освіти відображені в державних законодавчих та нормативних документах кінця ХХ — початку ХХІ ст.: Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту»; Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття); положення Кабінету Міністрів України «Про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)», зразковий Статут вищого навчального закладу тощо. Зазначені в документах проблеми освіти стають предметом дискусії на наукових конференціях, у студентських аудиторіях. Змістовий аспект технології системи вищої освіти зарубіжних країн розкривають на сторінках газет, журналів, навчальних посібників науковці А. Алексюк, М. Головатий, М.Дробноход, М. Євтух, К. Корсак, В. Кремень, О. Мороз, В. Яблонський та інші.

Мета роботи – дослідження особливостей сучасної вищої освіти, яку надають вищі навчальні заклади європейських країн.

1. Законодавство про вищу освіту Іспанії

Функції вищої школи в Іспанії регулюються Конституцією Іспанії 1977 р., Законом про університетську реформу 1983 р. та Загальним законом про право на освіту 1984 р. Згідно з вищевказаними нормативними актами, головне місце займає питання автономії вищих навчальних закладів.

Міністерство освіти та науки володіє координуючими функціями і має право регулювати процес присудження наукових ступенів та звань. Лише затверджені міністерством ступені з певних спеціальностей мають загальнонаціональний статус.

Усі вищі навчальні заклади Іспанії підпорядковуються Раді університетів, до якої входять ректори ВУЗів, представники громадськості та місцевих органів влади, 15 членів Академії наук, 5 представників парламенту та 5 членів уряду.

На 1990 р. структуру вищої освіти Іспанії складали 545 державних та 33 приватних університети, а також близько 20 вищих навчальних закладів неуніверситетського типу. До останньої категорії входять однопрофільні вищі школи, військові школи та академії. Освіта в державних ВУЗах – безкоштовна.

Функції вищої школи в Україні регулюються Законом України про освіту 1991 р., а також зміни та доповнення до нього 1996 р. Керує системою освіти України Міністерство Освіти України.

Згідно Закону про університетську реформу 1983 р. вища освіта в Іспанії має 3 освітньо-кваліфікаційних рівня:

1) базовий – триває 3 роки – відбувається навчання фундаментальним дисциплінам;

2) спеціалізований – триває 2 роки – по його закінченні присвоюється ступінь ліценціата чи професіональне звання;

3) дослідницький – триває 2 роки – по його закінченні надається вище наукове звання Іспанії – ступінь доктора певних наук [13, c. 16].

На Україні існує 4 освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) молодший спеціаліст – вищий заклад освіти 1-го рівня акредитації (училище, технікум);

2) бакалавр – вищий заклад освіти 2-го рівня акредитації (коледж);

3) спеціаліст – вищий заклад освіти 3-го рівня аккредитації (інститут, академія);

4) магістр – вищий заклад освіти 4-го рівня аккредитації (університет).

Кожний заклад освіти вищого рівня на Україні має право готувати фахівців більш низького рівня.

Вища освіта Іспанії складається із двох базових секторів:

– університетський сектор (станом на 2004/05 рр. нараховувалося 48 державних і 22 приватних університетів. Існує два різновиди приватних університетів – ВНЗ, які перебувають у підпорядкуванні католицькій церкві (Catolica Avila, Catolica S. Antonio de Murcia тощо) і світські університети (Antonio de Nebrija, Camilo Jose Cela тощо). Університетські ВНЗ пропонують курси різного рівня, які включають програми тривалістю від 3 до 5 років. Структура ступенів в університетському секторі є наступною – Diplomado/Maestro (3-річні програми) – Ingeniero/Licenciado (5–6 років навчання) – переддокторський ступінь Suficiencia Investigadora (2 роки навчання) – Doctor (один рік підготовки).

– неуніверситетський сектор, представлений вищими професійними закладами певної спеціалізації (інститути туризму, теологічні заклади, військові академії, вищі мистецькі заклади тощо). У цьому секторі після 2- річних професійних програм студенти отримують ступінь – Tecnico Superior, після проходження 3–5-річних програм у ВНЗ неуніверситетського сектору ступінь – Titulado Superior відповідно [15, c.9].

2. Системи вищої освіти України і Іспанії

Освіту в Іспанії можна отримати в більш ніж 60 вузів, 48 з яких — державні (їх дипломи цінуються вище). Іспанські університети традиційно сильні у викладанні історії, географії, філософії, латинської мови, фізики. Одна з пріоритетних сторін освіти в Іспанії — вивчення мистецтв. До найпрестижніших університетів відносяться Севільський і Валенський, Університет Саламанки, Мадридський Університет Комплутенсе [ 6 ].

Нещодавно в Іспанії пройшла реформа освіти (1996-2000 рр.) і разом із старою системою, успадкованою з 1970 р діє нова, і до того ж в деяких центрах розроблена своя — експериментальна — система. В основному реформа торкнулася початкової і середньої школи, що ж до університетів, то тут слід мати на увазі, що кожен університет в Іспанії є автономним і може вносити свої зміни (деколи істотні) до програми [ 4 ].

Бакалаврат охоплює 2 курси. Після проходження бакалаврату, студенти можуть вступати до університету. Деякі університети вимагають пройти додаткову підготовку протягом одного року (COU). Зазвичай додаткові підготовчі курси COU необхідні для вступу до ВНЗ медичного і математичного напрямку.

До складу іспанських університетів входять чотири типи навчальних підрозділів:

— факультети (facultades universitarias) — вищі навчальні заклади, де вивчаються теоретичні дисципліни нетехнічного напрямку. Навчання охоплює всі три цикли вищої освіти

— вищі технічні училища (escuelas tecnicas superiores) мають технічне спрямування, але також передбачають три цикли вищої освіти.

— університетські школи (escuelas universitarias) мають визначену професійну орієнтацію і дають студенту знання для подальшої освіти.

— університетські коледжі (colegios universitarias) так як і школи здійснюють навчання тільки по програмах першого рівня. Такі програми дають теоретичні знання і не мають професійної орієнтації [ 8, c. 125].

В Іспанії до ступеню бакалавра прирівнюються три основні ступені, які отримують студенти університетів після закінчення першого циклу навчання:

«Arguitecto Tecnico» — ступінь, що надається студентам, які отримують освіту в галузі архітектури;

«Ingeniero Tecnico» — ступінь, що надається студентам технічних спеціальностей;

«Diplomado» — ступінь, що надається студентам інших напрямів.

В Іспанії ступеню магістра відповідає кваліфікація, яка присвоюється після закінчення другого циклу навчання. В залежності від напряму навчання це може бути: Архітектор («Arcuitechto»), Інженер («Ingeniero Superior»), Ліцензіат («Licenciado»).

Ступінь «Магістр-дослідник» присвоюється після завершення третього циклу навчання і визначається університетом, який організував даний курс.

Ступінь «Доктор» можна отримати, піднявшись на третю ступінь вищої освіти. Після двох років навчання необхідно надати підготовлену дисертацію на розгляд вченої ради.

Перед вступом необхідно підтвердити шкільний атестат. За визначення еквівалентності іноземних дипломів відповідає міністерство освіти Іспанії. Для отримання допуску до складання вступних іспитів до іспанських ВНЗ необхідна позитивна відповідь з міністерства освіти. Для вступу до університету необхідно здати комплексний вступний іспит. Він називається «selectividad» і складається з обов’язкових предметів і вибіркових (гуманітарного або технічного направлення. Предмети можуть бути вибрані самим абітурієнтом). Іноземні студенти повинні також здати комплексний іспит з іспанської мови. Для вступу до університету необхідно мати високий рівень знання іспанської мови. Багато університетів організують курси іспанської мови для іноземних студентів [8, c. 126].

Вартість навчання в державному Вузі 700-1000 дол. США на рік, в приватному — від 3000 до 10000 дол. на рік. Вартість магістрату — від 1000 до 7 000 дол. США на рік. У державному Університеті вартість навчання, як правило, включає заняття, користування університетською бібліотекою (за невеликі гроші Вам зроблять читацький квиток), комп’ютерами, лінгафонними кабінетами, лабораторіями, підручники і книги. Додатково доведеться платити за словники і якщо необхідно за додаткові заняття по іспанському. Групові заняття дешевше індивідуальних. Вартість години індивідуального уроку приблизно 17-20 дол. + витрати на проживання (з розрахунку 15 дол. в день), транспорт, одяг, їда. У Іспанії їжа дешева і якісна. За 7 -12 доларів можна перекусити в будь-якому ресторанчику [ 4 ].

Посольство Іспанії вимагає особистої подачі документів. Кількість і перелік документів, а також процес отримання візи залежить від строку навчання [ 8 ].

В Іспанії базою для вищої освіти є повна середня освіта (закінчення 3-х річного ліцею).

В Україні базою для вищої освіти також є повна середня освіта. До вищих закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматись особи, які мають базову загальну середню освіту (неповну середню освіту).

Система навчальних закладів Іспанії складається з вищих спеціалізованих шкіл, вищих ліцеїв, університетів (технічні інститути, загальні цикли навчання, медичні та фармацевтичні факультети). Форма власності у них може бути приватною, змішаною чи державною. Викладацькі посади: завідувач кафедрою, професор, доцент, старший викладач (асистент). Вчені ступені: кандидат наук, доктор наук.

Система навчальних закладів України складається з училищ, технікумів, коледжів, інститутів, академій, консерваторій та університетів. Форма власності у них може бути приватною чи державною. Викладацькі посади: завідувач кафедрою, професор кафедри, доцент кафедри, старший викладач, викладач (асистент), викладач. Вчені ступені: кандидат наук, доктор наук [7, c. 156].

3. Традиції громадянської освіти Іспанії

Система освіти Іспанії ставлять за мету не тільки передати школярам знання, але виховати їх у дусі демократії, толерантності та поваги до відмінностей, навчити молодь бути громадянами Європи. Тому громадянське виховання, формування європейської свідомості в ВНЗ Іспанії базується на впровадженні ідеї європейського виміру через вивчення декількох європейських мов, участі у спільних європейських проектах у білатеральних обмінах школярами, через знайомство з культурним, економічним та політичним розвитком Європи. Що стосується загальних підходів до проблеми мови як суттєвого інструменту європейського єднання, то в головних документах з питань європейського виміру пропонується перебороти мовні бар’єри і рухатися у напрямку мультилінгвістичності. Як ми вже зазначали, можливість спілкуватися іноземною мовою є вимогою теперішнього часу, є життєвою необхідністю для майбутніх громадян Європейського Союзу. Знання європейських мов дає змогу вільного пересування об’єднаною Європою для фахівців, робітників та студентів, здійсненню культурного обміну, отриманню більш різноманітної інформації тощо. Пріоритетом у шкільній освіті Іспанії визнано доскональне і більш різноманітне вивчення рідної та інших європейських мов з перспективою переходу до дво – або багатомовності.

Народна педагогіка Іспанії розробила методи виховного впливу на особистість дитини, які будять її розум, спонукають замислюватися над невідомими для неї явищами і які широко використовує у педагогічній практиці сьогодення.

Іспанська народна педагогіка є виразником національної думки про виховання фізично та морально здорової, сильної особистості, великого патріота своєї Батьківщини, працьовитого, кмітливого, вправного громадянина, який з великою пошаною ставиться до своєї родини, вміє поводитися у товаристві, має іспанський характер – веселий та життєрадісний, який допомагає долати труднощі.

Розглянувши народнопедагогічні традиції виховання іспанського народу в аспектах розумового, морального, естетичного, трудового та фізичного розвитку дитячого організму, слід зазначити, що іспанський народ приділяв і приділяє значну увагу всім вищеназваним аспектам виховання, хоча і надає певну перевагу розумовому, трудовому та моральному вихованню.

У справі морального виховання важлива роль належить вихованню дитини в дусі християнської моралі, прищепленню їй таких загальнолюдських чеснот як доброта, чуйність, милосердя, чесність, порядність, любов та повага до ближнього.

Протягом свого розвитку народна педагогіка увібрала в себе всі кращі, передові думки про виховання всебічно розвинутої гармонійної та гуманної особистості. Виховний процес базується на взаємній пошані та довірі вихователя й вихованця.

Система народнопедагогічних звичаїв, традицій кожного народу є результатом його виховних зусиль протягом багатьох століть. Використовуючи на практиці складові цієї системи, народ продовжує і відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер та психологію в ряді поколінь, які приходять на зміну одне одному. Вірність дітей традиціям та звичаям, започаткованим батьками, народ розглядає як основний закон свого життя.

Традиції та звичаї – два основні канали, за допомогою яких старші покоління передають молодшим досвід своєї соціальної поведінки, моральні переконання та почуття, форми і методи виховного впливу на дітей. Це також форми передачі новим поколінням взаємин, які склалися у певному суспільстві та служать моральному, етичному, розумовому й трудовому вихованню молоді.

Чітко продумана та організована система побуту дитини, постійне та детальне дотримання нею простих санітарно-гігієнічних вимог, втілених у традиції та звичаї, виховують організованість, дисциплінованість, точність. Через етномеханізми, втілені в традиції та звичаї, прищеплюються дітям певні риси морального обличчя людини.

Педагогічний досвід іспанського народу у справі виховання підростаючих поколінь повинен стати предметом подальших досліджень, оскільки нами не повністю висвітлено всі аспекти цієї багатогранної проблеми. Цей досвід може дати багато корисного для здійснення сучасного виховного процесу як у самій Іспанії, так і в інших країнах світу, зокрема в Україні.

4. Система вищої освіти у конкретному університеті України та Іспанії

У Іспанії акредитацією займається Управління вищої освіти. Воно розроблює програми для державних навчальних закладів, встановлює освітні нормативи для недержавних вузів, проводить експертизи та аналіз діяльності державних ВУЗів, акредитує приватні заклади. Недержавний вуз може укласти з державним договір про співробітництво (обмін програмами) для прирівняння його диплому до державного і таким чином автоматично буде акредитований.

В Україні акредитація проходить у два етапи: ліцензування (видача дозволу держави на проведення підготовки за освітньо-професійною програмою), власне акредитація. Рішення про ліцензування, атестацію освітньо-професійних програм або закладів освіти та акредитацію закладів освіти приймає Державна акредитаційна комісія (ДАК). ДАК має у своєму складі фахові ради, метою діяльності яких є проведення експертиз з:

– ліцензування та акредитації ВУЗів, напрямів підготовки фахівців;

– визначення їх відповідності державним стандартам;

– спроможності ВУЗу готувати спеціалістів відповідно заявленого статусу.

Для кожного з освітньо-кваліфікаційних рівнів у Іспанії існує своя програма напрямків підготовки та спеціальностей: диплом загальної університетської освіти (26 напрямків), диплом спеціаліста (14 напрямків), диплом магістра (20 напрямків). Основними університетськими напрямками є:

1. Література, мистецтво, гуманітарні науки, філологія.
2. Правові, політичні, економічні та комерційні науки, управління.
3. Технічні, природні науки.
4. Спорт.
5. Охорона здоров’я (медицина, фармацевтика).
6. Технологічні науки.

Державна національна програма «Освіта-Україна-XXI ст.» 1996 р. передбачає: 65 напрямків підготовки та 600 спеціальностей. Основні напрямки підготовки фахівців:

1. Література, мистецтво, мови, гуманітарні науки.
2. Право, політичні, економічні науки, управління.
3. Технічні науки, природні науки.
4. Спорт.
5. Охорона здоров’я (медицина, стоматологія, фармацевтика).
6. Технологічні науки (індустріальний сектор, сектор послуг) [2, c. 28].

Профіль університету Малаги: заснований відносно недавно (в 1973 році), університет Малаги —   навчальний заклад, що постійно розвивається. У ньому навчаються більше 42 000 студентів. За останнє десятиліття університет Малаги розширив свою освітню діяльність набагато більше, ніж будь-який інший недавно заснований університет в Іспанії, і він уже заслужив честь входити до числа основних вищих навчальних закладів країни.

Університет має два кампуса: El Ejіdo і Teatіnos. З кожного із цих двох кампусів можна добратися до міста на суспільному транспорті. У кампусі El Ejіdo перебуває адміністрація університету, відділ міжнародних зв’язків, факультети економіки й керування бізнесом, школа інженерного мистецтва й політехнічна школа; інші факультети й школи університету разом із централізованими дослідницькими центрами, спортивним і комп’ютерним центрами, житловими будинками для студентів, бібліотекою й т.д. розташовані в кампусі Teatіnos.

Університетська бібліотека нараховує 462,336 книг, а також вона надає ряд інших послуг. У комп’ютерному центрі дуже багато комп’ютерів з можливістю виходу в Інтернет із всіх будинків і офісів університету, а також є комп’ютерні лабораторії для використання в кожній школі або на кожному факультеті.

В університеті є: факультети економіки й керування бізнесом (керування бізнесом, економіка, фінанси); утворення (аудиювання й мова, навчання дітей, іноземні мови, музичне утворення, педагогіка, психопедагогіка, фізичне утворення, початкове утворення, фахова освіта); інженерія (аудіовізуальна, комп’ютерна, електронна, промислова інженерія й автоматизація промислового виробництва, промислові підприємства, системи технічних інформаційних технологій, телекомунікації); гуманітарний факультет і факультет сучасних мов (географія, історія, історія мистецтва, філологія [класична, англійська, іспанська], філософія, переклад усний і письмовий [арабський, англійський, французький, німецький, грецький, італійський]); факультет виробничих відносин; факультет інформатики (аудіовізуальні засоби зв’язку, реклама й зв’язки із громадськістю, журналістика); юридичний факультет; медичний факультет; політехнічний факультет (технічна організація виробництва [електрика, електроніка, механіка]);факультет психології; факультет природничих наук (біологія, хімія, хімічне машинобудування, енвроніка, математика)… [6, c. 94-95]

У даному університеті найбільш підходящим для студентів, що приїжджають навчатися по обміні, є гуманітарні науки. Університет Малаги дає дуже гарну підготовку в іспанській мові, у класичній і англійській філології, історії, утворенні, юриспруденції, економіці, теорії обчислювальних машин і систем, усному й письмовому перекладах.

Студенти, що бажають навчатися в цьому університеті, зобов’язані володіти іспанською мовою на дуже гарному рівні. Для студентів, що приїжджають по обміні, пропонується місячний інтенсивний курс по вивченню. Іспанської мови (у загальному й цілому 70 годин): цей курс пропонується пройти перед тим, як почати основне навчання в університеті (це навчання іспанському включене в програму обміну). Студенти самі оплачують витрати на житло і їду по час відвідування цих попередніх курсів іспанської мови. На додаток до літніх курсів іспанського, пропонуються також курси іспанської мови й культури круглий рік, які студенти можуть відвідувати під час свого основного навчання в університеті (ці курси не включені в програму обміну).

Київський національний економічний університет сьогодні — найбільший в Україні навчальний економічний заклад, визнаний у своїй державі та у світі центр підготовки економістів, менеджерів та правознавців.

Саме тому Міністерство освіти і науки України поклало на КНЕУ функцію науково-методичного координатора підготовки економістів і менеджерів у нашій державі.

У цих закладах навчається понад тридцять тисяч студентів. Тільки у Києві їх навчає 12 дійсних членів Національної академії наук України і галузевих академій, сто двадцять три професори, доктори наук і 520 кандидатів наук, доцентів.

До складу Університету поряд з базовим закладом, як структурні підрозділи  ввійшли Криворізький  економічний  інститут,  Кримський економічний інститут, Криворізький і Сімферопольський коледжі, Київський економічний коледж, Київський коледж інформаційних систем і технологій, які діють за Статутом університету. При університеті функціонують і забезпечують свою діяльність на повному самофінансуванні Український інституту розвитку фондового ринку, Українська фінансово-банківська школа, філіал Міжнародного Християнського університету (м.Відень). В університеті, крім факультетів, кафедр,  інститутів, коледжів, центрів як структурні підрозділи діють школи, відділи, бібліотека, господарські та виробничі осередки, видавництво, архів, спортивний комплекс, студентське  містечко, служба охорони та інші структурні підрозділи, які обслуговують навчальний процес і наукові дослідження та забезпечують життєдіяльність вузу.

Для здійснення освітньої і наукової діяльності університет володіє відповідною матеріально-технічною базою. Площа всіх приміщень університету складає 118765 м2, або 9,4 м2 в розрахунку на одного студента.

Для науково-педагогічного персоналу обладнано по 2-3 кімнати кафедр, навчально-методичні кабінети, а також робочі місця для викладачів і навчально-допоміжного персоналу.

Аудиторний фонд включає аудиторії для лекцій, приміщення для проведення семінарських і практичних занять, комп’ютерні класи тощо. Загальна площа аудиторного фонду становить 14332,7 м2. Університет має також спортивні зали площею 6709 м2, а також власний стадіон.

Науково-педагогічний персонал та студенти мають у своєму розпорядженні багату наукову бібліотеку, що розташована в першому навчальному корпусі з великим по-сучасному обладнаним читальним залом. Крім того, кожен навчальний корпус і гуртожитки мають свої читальні зали. Зокрема, в першому навчальному корпусі їх налічується три (читальний зал для студентів, викладачів, іноземної літератури). Площа бібліотеки і читальних залів становить 2324 м2.

Загальна площа їдалень, буфетів, гуртожитків, профілакторіїв, спортивних споруд складає 57013,3 м2, в тому числі п’яти гуртожитків — 42524 м2. До послуг студентів є профілакторій, а також система служб побутового обслуговування (пральня, майстерня з ремонту взуття, душові кімнати, кафе, бари тощо).

Прийом до університету на різні освітньо-кваліфікаційними рівні здійснюється як державне замовлення за  рахунок коштів державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, а також на контрактній основі за кошти юридичних і фізичних осіб та пільгових довгострокових кредитів [9, c.164].

3. Відповідність систем вищої освіти України та Іспанії, вимоги Болонського процессу

Зараз іспанські ВНЗ змушені вирішувати проблеми переповненості (у країні близько 1,6 мільйона студентів) і недостатнього фінансування. З цією метою проводиться суттєва модернізація вищої освіти: вищі технічні школи при університетах та факультети об’єднуються в департаменти, створювані за напрямками. Наукова та дослідницька діяльність зосереджується в інститутах, що входять до складу університетів.

Іспанські вузи традиційно вважаються сильними у викладанні історії та географії. Крім того, навчальні плани іспанських університетів були здавна орієнтовані на навчання філософії, латини та фізики. Зараз вводяться нові курси — екологія, інформаційні технології, біомеханіка. За якістю освіти стежить Національний інститут якості та оцінки (Instituto Nacional de Calidad y Evaluacion) Міністерства освіти і культури Іспанії, який знаходиться в Мадриді. Якщо ви хочете дізнатися, наскільки добре навчають у тому чи іншому університеті або школі, варто ознайомитися з щорічними звітами інституту.

Забезпечення інтеграції вищої освіти України в європейський і світовий освітній простір та покращення якості освіти проголошено пріоритетами держави. 2005 року Україна приєдналася до Болонського процесу в Бергені і засвідчила, що підтримує цілі, які викладено в Болонській декларації і окремих комюніке в Празі, Берліні, Бергені, Лондоні тощо. Болонський процес є унікальним прикладом міждержавного процесу. Приєднавшись до нього, Україна взяла на себе зобов’язання координувати свої дії щодо формування Європейського простору вищої освіти до 2010 року [7, c. 86].

На жаль, виконання цих зобов’язань є дещо повільним. Проблема полягає в тому, що наша держава поки що має слабку законодавчу базу з питань міжнародного співробітництва у галузі освіти. Тому теоретичні засади участі України у Болонському процесі суттєво відрізняються від реалізації наукових чи практичних завдань в існуючих умовах. І хоча вже розроблено у новій редакції проект «Закону про вищу освіту», реакція Верховної Ради України на нього ще не відома. Напрямки Болонського процесу враховано лише в освітянському контексті, без достатнього узгодження з іншими законами України.

Серед переваг української системи варто відзначити можливість доступу до системи вищої освіти незалежно від навчання у повній середній школі чи у закладах професійно-технічної освіти. На відміну від низки західних країн, де доля дитини вирішується під час розподілу її до спеціалізованих класів у молодших класах школи, українська молодь має змогу вступати до ВНЗ незалежно від типу навчального закладу, у якому було отримано середню освіту. Цей принцип має бути обов’язково збережений на майбутнє. Базовані на ньому підходи мають активно використовуватися у профорієнтаційній роботі та сприяти отриманню вищої освіти на базі спеціальної середньої освіти і реалізації концепції професійної освіти протягом життя. Абітурієнти, які вступають на другий курс після навчання у закладах професійно-технічної освіти, можуть отримати додаткові переваги, але їх надання має бути чітко прописано у правилах прийому.

Це дозволить збільшити кількість абітурієнтів, що стає важливим в умовах демографічної кризи, за рахунок випускників минулих років, частка яких поки що невелика. Також можливо запровадити для більш літніх абітурієнтів певні послаблення. Наприклад, в Іспанії Закон про університетську реформу передбачив виняток з правил для умов вступу осіб віком понад 25 років. Такі абітурієнти складають два окремо підготовлені тести. Під час зарахування враховується трудова діяльність, досвід тощо. Доступ до системи вищої освіти може бути розширений за рахунок створення нових корпоративних ВНЗ. Проте, вступна кампанія до них має відбуватися за загальними стандартами [12, c. 45].

За даними національної Болонської доповіді за 2009р. у сучасній Іспанії функціонує 75 університетів. Базові підстави для проведення Болонських реформ в Іспанії закладено в Акті про університети від 2007 р. Позауніверситетський сектор вищої освіти регулюється Актом про освіту, прийнятим у 2006 р. Законодавчі ініціативи також мають у своєму складі королівські декрети щодо впровадження європейської кредитно-трансферної системи ECTS, видання додатка до диплому, трьохциклічної системи навчання у зв’язку з основними положеннями Європейської сфери вищої освіти (2005р) [1, c.145].

Програми підготовки бакалаврів і магістрів в Іспанії за європейською класифікацією освітніх стандартів від 1997р. вважаються програмами п’ятого рівня, які в свою чергу поділяються на: 1). теоретичні /дослідницькі /підготовчі щодо професій із високим рівнем вимог до спеціаліста – програми рівня ISCED 5A; 2) практичні /технічні /спеціалізовані програми рівня ISCED5B. У той же час організаційна структура національних освітніх програм в Європі є різною, тому не існує чіткого відокремлення програм рівня ISCED 5A та ISCED 5B, тобто між програмами більш академічної чи більш професійної спрямованості.

Вищі навчальні заклади надають можливість одержання вищого утворення по трьох рівнях: бакалаврат (ІSCED 5A), магістратура (ІSCED 5В) і докторантура (аспірантура — ІSCED 6).

Наступні мінімальні вимоги висуваються до програм рівня ISCED 5A:

• програми ISCED 5A повинні передбачати мінімум три роки послідовної теоретичної підготовки на денному відділенні вузу. Якщо навчальний курс в університеті розрахований на три роки, то попереднє навчання у середній школі повинно тривати не менше тринадцяти років. Системи, де зарахування до програм навчання проводиться за кількістю накопичених кредитів, потребують відповідного часу та інтенсивності навчання;
• студенти програм ISCED 5A повинні мати серйозний науковий потенціал;
• програми ISCED 5A можуть передбачати написання дослідницького проекту чи дисертації;
• програми забезпечують необхідний для високотехнологічних професій рівень освіти чи готують дослідників.

Проте академічні програми, що не відповідають жодному із зазначених критеріїв, не виключаються автоматично. Якщо навчальна програма схожа за змістом на інші програми, які відповідають будь-якому з вищеназваних критеріїв, вона теж класифікується як програма рівня ISCED5А [6, c. 100].

Висновки

Аналізуючи певні національні особливості систем освіти України та Іспанії, можна зробити наступні висновки:

1. Українська система освіти має більш чіткішу структури розвитку освіти. Іспанська система має поліваріантний характер: можна або підніматися за ступенями дипломів до магістра, або зразу поступити у Вищий ліцей, де також можна отримати диплом магістра.
2. Іспанська система освіти більш децентралізована і демократична, що обумовлене великою кількістю вищих навчальних закладів змішаної форми власності та менш жорстким державним регулюванням освіти.
3. Іспанська система освіти більш диверсифікована на підставі певних освітніх програм, що мають конкретний характер. Це є більш ефективним для використання здібностей студентів.

Структура національних освітніх систем провідних країн світу, розглянута вище, має ту закономірність, що з точки зору соціально-економічної основи власності на основні фактори виробництва освітніх послуг – вона є двосекторною, включаючи державний та приватний сектори освіти. Домінація та розмір того чи іншого сектора залежить від типу економічної системи країни та сили інституту національної історичної традиції: якщо у католицько-консервативній Іспанії переважає державна система освіти, то у традиційно ринково-ліберальних суспільних формаціях англосаксонського світу приватний сектор якщо не переважає кількісно, то має незаперечний престиж. Двосекторною за формою власності інститутів освіти є освітній комплекс України. 

Список використаної літератури

1. Бескид Й. Фінансовий механізм вищої школи в умовах ринку// Фінанси України. – 2003, № 2. – С. 103-106.
2. Бескид Й.М. Питання створення нового механізму господарювання в системі вищої школи// Фінанси України. – 1997, № 1. – С. 27-31.
3. Вахович І.М. Соціально-економічні аспекти фінансування вищої школи Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Зб. наук. праць. –Луцьк: РВВ Волин. ДУ ім. Лесі Українки, 1999. – С. 501-505.
4. Вища освіта України і Болонський процес: навч. програма / МОН України / М.Ф. Степко (розроб.). — К. : Дельта, 2007. — 21с. — Бібліогр.: с. 17-19.
5. Вища освіта України і Болонський процес: навч. програма / Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. Кафедра педагогіки ім. Б.Ступарика / Т.К. Завгородня (уклад.), В.В. Стинська (уклад.). — Івано-Франківськ : Гостинець, 2007. — 31с.
6. Глобалізація освіти в Іспанії: від ізоляції через інтернаціоналізацію до глобалізації [Текст] // Вища школа. — 2001. — № 2-3. — С. 93-101
7. Журавський В. С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / Журавський В. С., Згуровський М. З. — К. : Політехніка, 2003. — 200с.
8. Каленюк І.С. Економіка освіти. – К.: Знання України. – 2005. – 326 с.
9. Каленюк І.С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. – К.:ТОВ «Кадри», 2001. – 326 с.
10. Корольов Б.І. Вища школа України і Болонський процес: бібліограф. покажчик / АПН України; Інститут вищої освіти; Європейський ун-т / Б.І. Корольов — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. — 144c.
11. Лагутін В.Д. Адаптація фінансів вищої школи до умов ринку// Фінанси України при переході до ринку: теорія і практика: Зб. наук. праць. – Луцьк, 1996. – С. 249-258.
12. Ніколаєнко С.М. Болонський процес у фактах і документах: Сорбонна — Болонья — Саламанка — Прага — Берлін — Берген / С.М. Ніколаєнко (ред.), В.Д. Шинкарук (упоряд.). — К. : Дельта, 2007. — 52с.
13. Освіта в Україні. Нормативна база. – К.: КНТ, АТІКА, 2004. – 492 с.
14. Савчук В.С. Фінансові проблеми вищої школи в Україні// Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки: Зб. наук. праць. – Луцьк: РВВ Волин. ДУ ім. Лесі Українки, 1997. – С. 388-392.
15. Система освіти в Іспанії // Завуч. — 2008. — № 14. — С. 9
16. Товажнянський Л. Л. Болонський процес: цикли, ступені, кредити / Товажнянський Л. Л, Сокол Є. І., Клименко Б. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2004. — 143с.
17. Хан-Магамедова В. Образование и безграмотность в Испании [Текст] / В.Хан-Магамедова // Панорама культурной жизни зарубежных стран (Информационный сборник). — 1999. — № 4. — С. 18-19