Поняття та принципи митної служби
Вступ
1. Поняття та принципи митної служби
2. Види і ставки мита
3. Особливі режими митного контролю
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Проголосивши Декларацією про державний суверенітет України незалежність та самостійність в економічній сфері, Україна, поряд з іншими інститутами державності, започаткувала тим самим свою самостійну митну політику та митне законодавство. Його значення при здійсненні зовнішньоекономічних відносин та міжнародного співробітництва в інших галузях важко недооцінити, як і не треба переоцінювати. Це пояснюється перерозподілом товарних ринків, необхідністю завоювати на них стійке становище, отримати вигоду від ринкових механізмів, наповнити споживацький ринок. Розвиток економічної активності населення України, різке посилення міграційних процесів та гуманітарних зв'язків, міжнародного туризму, у тому числі і його комерційних різновидів, дали поштовх для становлення митного права на нових засадах.
Одними з перших економічних законів України стали Закон України «Про митну справу в Українській РСР» та Митний кодекс України. Поступово митне право оформилось у відносно самостійну галузь законодавства, але й досі перебуває в процесі становлення. Одні норми відміняються, інші приходять їм на зміну. З прийняттям Верховною Радою України 20 грудня 2001 р. нового МК України суттєво розширено механізм правового регулювання митних відносин. Цей кодекс після врахування зауважень Президента України підписаний ним 11 липня 2002 р. Ним врегульовані відносини, що регулювалися раніше підзаконними актами, введено нові інститути митного права. Хоча домінуючим підходом в регулюванні відносин, що виникають при перетині кордону фізичними особами та при переміщенні через нього матеріальних і інтелектуальних цінностей, є відносини влади та підкорення (адміністративно-правові), але це не виключає і приватного регулювання деяких з них. Митне право є комплексною галуззю законодавства з переважаючими публічно правовими засадами регулювання згідно з адміністративним правом. Воно допускає деякі приватно правові механізми.
1. Поняття та принципи митної служби
Поняття митної служби в науковій і навчальній літературі трактується по-різному. В широкому сенсі митна служба розуміється як система (сукупність) всіх митних органів (ДМСУ), які безпосередньо беруть участь у здійсненні митної справи, наділені правовим статусом посадових осіб митних органів. Цим поняттям також охоплюється й порядок і умови прийому на державну службу в митних органах. Митна служба у вузькому сенсі — різновид державної служби, а також порядок і у мови її проходження в митних органах та інших закладах митного профілю [5,c. 174].
У законодавстві митна служба асоціюється зі спеціальним державним органом виконавчої влади по здійсненню митної політики, а також як особливий різновид державної служби громадян, що здійснюють професійну діяльність з реалізації функцій, прав та обов'язків митних органів. У такому сенсі митна служба проявляється як професійна діяльність з безперервного компетентного виконання посадовими особами митних органів покладених на них відповідно до займаної посади і ділянки діяльності визначених законом і посадовими інструкціями і регламентами прав і обов'язків митних органів. Проходження служби в митних органах складається з прийому на службу, переміщення по службі, присвоєння спеціальних звань, умов проходження служби, припинення служби та інше.
Сутність повноважень державної митної служби полягає у праві посадових осіб від імені держави приймати загальнообов'язкові рішення з питань, що віднесені до компетенції даного органу і його посадової особи. Владні повноваження посадових осіб митних органів виходять із компетенції конкретного митного органу. У свою чергу правовий статус останнього закріпляється в нормативних актах. Це пояснюється конституційним положенням про те, що державні органи та їх посадові особи діють лише в межах закону і виходити за нього при здійсненні своїх функцій не вправі.
Діяльність посадових осіб митних органів здійснюється як безпосередньо в митних органах, так і на території підприємств і організацій, які підвідомчі митній службі. Така діяльність здійснюється посадовими особами за наявності певних умов:
— вона передбачена відповідним нормативним актом;
— особа наділена відповідною компетенцією;
— особа здійснює свої повноваження на виділеній їй ділянці, посаді;
— особа здійснює свої повноваження під час своєї служби [5, с. 176].
Відповідно не визнається службою в митних органах і митних установах робота за трудовим чи цивільно-правовим договором (контрактом). У зв'язку з цим громадяни, що займають штатні посади в митних органах з метою технічного забезпечення діяльності митних органів (технік-інженер)і не виконують владних функцій, не визнаються державними службовцями. Перелік таких посад визначається Державною митною службою України.
Відповідно до затвердженого Указом Президента України від 8 лютого 1997 р. № 126/97 «Положення про державну митну службу України» Державна митна служба України (держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою їй сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток [2, с. 411].
Основними завданнями Державної митної служби є:
1) захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних відносин;
2) контроль за дотриманням вимог митного законодавства України;
3) використання засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України в міжнародному співробітництві;
4) удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщаються через митний кордон України;
5) здійснення за участі Міністерства економіки заходів щодо захисту прав споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних відносин державних інтересів на зовнішньому ринку;
6) боротьба із контрабандою, здійснення заходів до попередження порушення митних правил [5, с. 177].
Служба в митних органах України є різновидом державної служби, яка здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», МК України та інших нормативних актів. Вона здійснюється на таких принципах:
Верховенство права — є основоположний принцип для правової держави і демократичного суспільства, проводиться у Конституції України та інших законах.
Пріоритет прав і свобод людини передбачає необхідність при здійсненні своїх посадових обов'язків неухильно дотримуватись прав людини, поважати її честь і гідність, недоторканність. Застосування примусу щодо людини має здійснюватися лише на підставі і в межах, передбачених законом.
Рівне право громадян України на службу в митних органах відповідно до наявності фахової освіти, професійної підготовки і здібностей. Вимоги до кандидата на посаду в митних органах є рівними для всіх і зумовлені лише характером посадових обов'язків;
Обов'язковість для державних посадових осіб рішень вищих органів та їх керівників в межах наданих їм повноважень і відповідно до чинного законодавства.
Єдність основних вимог до державної служби полягає у єдності митної системи, збігу завдань митних органів.
Професіоналізм і компетентність співробітників митних органів полягає у тому, що прийняті на службу співробітники повинні знати митне законодавство, правила митного оформлення і контролю, митні процедури, досконало знати свої права і функціональні обов'язки, посадові інструкції.
Гласність полягає в обов'язку посадових осіб надавати інформацію про прийняті ними рішення, діяльності чи бездіяльності митних органів.
Відповідальність за прийняті рішення проявляється в тому, що за невиконання чи неналежне виконання свої посадових обов'язків, зловживання наданими правами посадова особа може бути притягнута до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. В разі заподіяння шкоди митним органам така особа повинна відшкодувати завдану шкоду в установленому порядку. Така шкода може бути стягнута з неї в регресному порядку.
Позапартійність. Співробітники митних органів не можуть перебувати в партіях чи керуватися при здійсненні своїх посадових обов'язків партійними інтересами. Взаємовідносини між співробітниками визначаються виключно законом, свободою переконань та совісті. В митних органах не допускається створення партій, рухів і об'єднань з політичною метою.
Стабільність кадрів є гарантом високого професіоналізму і наступництва. Це є гарантією впевненості співробітників митних органів у завтрашньому дні, запорукою від невиправданих чисток і переміщень [5, с. 178-179].
2. Види і ставки мита
Види і ставки мита відображають митну політику держави і встановлюються залежно від низки чинників. У той же час у світовій практиці ці підходи досить визначені і уніфіковані. Ставка мита — вказаний у митному тарифі грошовий розмір плати, що підлягає стягненню митними органами за конкретний товар, який ввозиться на митну територію України чи з неї вивозиться.
Товари та інші предмети, що ввозяться та митну територію України та вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладанню митом. Ставки мита єдині на всій території України. В Україні залежно від методу начислення застосовуються такі види ставок мита:
— ввізне (імпортне) мито нараховується на товари під час їх ввезення на митну територію України. Це мито є диференційованим і нараховується
1) до товарів, що походять з країн, у торговельно-економічних відносинах з якими встановлено режим найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки мита;
2) до товарів, що походять з країн, у торговельно-економічних відносинах з якими не встановлено режиму найбільшого сприяння, або країна походження яких не визначена, застосовуються повні ставки мита;
3) до товарів, що походять з країн, які разом з Україною утворюють митний союз або зону вільної торгівлі, а також до товарів, що походять з країн, які розвиваються і користуються національною системою преференцій України, застосовуються преференційні ставки мита [6, с. 128].
Юристам підприємств та всім іншим особам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, слід уважно стежити за їх змінами і завчасно вносити корективи у товарний асортимент.
Ставки ввізного (імпортного) мита єдині для всіх осіб, які перемішують товари через митний кордон України, незалежно від видів зовнішньо-торгівельних угод, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, законами України про оподаткування та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
— вивізне (експортне) мито нараховується на товари під час їх вивезення за межі митної території України. Таке мито нараховується за ставками, що встановлюються законом. Відповідно зазначені ставки вивізного (експортного) мита єдині для всіх осіб, які перемішують товари через митний кордон України, незалежно від видів зовнішньоторговельних угод, за винятком випадків, передбачених законодавством України про оподаткування, та міжнародними договорами України;
— сезонне мито встановлюється з метою оперативного регулювання ввезення та вивезення окремих товарів. Воно може встановлюватися як ввізне чи вивізне і на строк не більше трьох місяців з моменту його запровадження. При цьому ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, не застосовуються. Загальний строк застосування сезонного мита не може перевищувати шести місяців протягом календарного року. Процедура запровадження сезонного ввізного мита та сезонного вивізного мита, а також ставки та строк їх дії встановлюються законами України;
— особливі види мита встановлюються з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення товарів на митну територію України і вивезення їх за межі цієї території незалежно від інших видів мита. У свою чергу мита бувають такі:
а) спеціальне мито;
б) антидемпінгове мито;
в) компенсаційне мито [6, с. 130].
Спеціальне мито застосовується:
а) як засіб захисту українських виробників;
б) як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробникові;
в) як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
г) як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України. Антидемпінгове мито застосовується:
а) відповідно до законів України у разі ввезення на митну територію України товарів, що є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
б) у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду [6, с. 131].
Компенсаційне мито застосовується:
а) відповідно до законів України у разі ввезення на митну територію України товарів, що є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
б) у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду [6, с. 131].
Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України. У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.
Відповідно до способу начислення прийнято розрізняти такі ставки:
— адвалорна — ставка, що встановлена у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
— специфічна — ставка, що встановлена у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
— комбінована — ставка, що поєднує адвалорний та специфічний види митного обкладення. Комбіноване мито використовуються як доповнення до специфічного або за його недостатньої ефективності. Використовується у Південно-Африканській Республіці, Австралії. У США при обкладенні імпорту годинників мито встановлюється як в залежності від ціни і кількості каменів у годинниках [6, с. 132].
Ставки ввізного мита у Єдиному тарифі мають три колонки, в яких розмір ставок різниться між собою за тією ж самою товарною позицією. Тобто ввізні ставки диференційовані. Ця диференціація залежить від країни походження товару. Згідно з цим критерієм ввізні ставки можна поділити на:
— преференційні ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, або в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, що розвиваються;
— пільгові ставки — ставки, які застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. Це означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму;
— повні (загальні) ставки — ставки, які застосовуються до решти товарів та інших предметів [6, с. 135].
Законом також, передбачені сезонні та особливі види мита. З метою оперативного регулювання ввезення та вивезення товарів KM України може встановлювати сезонні мита. При цьому ставки мита, які передбачені Єдиним митним тарифом, не застосовуються. Термін дії сезонного мита не може бути більшим, ніж чотири місяці з моменту їх встановлення.
З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників і у випадках, передбачених законами України, у випадку ввезення на митну територію України і вивезення за її межі товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито. Особливі види мита стягуються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидійованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Згідно з законом «Про єдиний митний тариф» у випадку, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив [6, с. 135].
3. Особливі режими митного контролю
Чинне законодавство також передбачає можливість звільнення від певних форм митного контролю, особливо догляду. Вони дістали назву особливих режимів митного контролю і встановлюються виключно МК України та іншими законами України. Митниця вправі не застосовувати всі чи окремі заходи митного контролю. При цьому митні пільги при проходженні митного контролю встановлені для державних органів України, їх посадових осіб й окремих громадян. Втім незастосування до них митного контролю не означає їх звільнення від обов'язку дотримуватися встановленого порядку переміщення через митний кордон товарів та інших предметів. Тому, якщо буде достатньо даних, що свідчать про зловживання наданими пільгами та про скоєні порушення правил переміщення товарів і предметів через митний кордон, митними органами може бути прийняте рішення про проведення стосовно них митного контролю у повному обсязі.
Не підлягає догляду особистий багаж Президента України та членів його сімї, які його супроводжують, особистий багаж народних депутатів. Відповідно до МК України не підлягають митному контролю військові кораблі, судна забезпечення Військово-морських сил, які повністю укомплектовані військовою командою і бойові повітряні судна, які прямують через митний кордон України. Кораблі забезпечення Військово-морських сил, які укомплектовано змішаною командою, військово-транспортні літаки та інші судна, що згідно із заявою Міністерства оборони України виконують завдання військово-оперативного характеру, і військова техніка, яка пересувається власним ходом, при проходженні митного кордону України звільняється від догляду, якщо інше не передбачено законодавством України. В той же час за загальним правилом особисті речі військовослужбовців від митного контролю не звільнені, якщо законодавством не передбачено інше [4, с. 152].
Відповідальність за дотримання митного законодавства при перетинанні митного кордону України військовою технікою та особовим складом чинним законодавством покладена на командирів зазначених кораблів та суден. Відповідно й іноземні військові кораблі (судна), бойові і військово-транспортні повітряні судна, а також військова техніка, що прибуває в Україну чи вибуває з неї, також не підлягають митному догляду [4, с. 152].
Митні органи України за узгодженням з Державною митною службою України можуть також застосовувати спеціальні митні режими догляду речей.
Такий режим застосовується при переміщенні через митний кордон України фізичними особами речей, які згідно з чинним законодавством не підлягають обов'язковому декларуванню та стягненню мита і не підпадають під категорію предметів, на переміщення яких через митний кордон встановлені заборони і обмеження. Спеціальний режим застосовується на митницях, де обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю. Як і вище, спрощений режим догляду речей не означає звільнення фізичних осіб від обов'язку дотримуватися встановленого порядку переміщення речей та інших предметів через митний кордон України [4, с. 153].
Висновки
Законодавство України про митну справу відносно молоде й розвивається з урахуванням національних традицій та правової системи і міжнародного законодавства в галузі митної справи. Останнє зумовлено не тільки потребою активного товарообігу між країнами та залучення іноземних інвестицій, але й політикою відкритих дверей. Воно відображає міжнародно-правові стандарти і підходи в забезпечені прав людини та організацій і здійсненні митної справи. Без цього співробітництво України у митній справі з іншими країнами було в суттєво ускладнене. Крім цього, при здійсненні митної справи переслідуються і національні інтереси щодо забезпечення економічної та іншої безпеки держави, недопущення проникнення на її територію небажаних осіб, перевезення шкідливих та небезпечних товарів і предметів. Стосовно товарів, які є в достатній кількості в Україні, встановлюються підвищене мито і навпаки, щодо товарів, у яких на споживчих ринках є дефіцит, можуть встановлюватися пільги.
Митне законодавство України відображає традиційні для України та її населення зв'язки. Наприклад, між Україною та Росією встановлено безвізовий режим пересування громадян, особливий прикордонний режим перетинання митного кордону та обміну товарами між прикордонними територіями. Аналогічні дружні стосунки склалися й з іншими сусідами.
На сьогодні актуальною є організація роботи митниць з населенням, у тому числі громадськими формуваннями, з питань можливого виявлення шляхів та каналів незаконного переміщення через митний кордон товарів, іноземної та національної валюти, інших цінностей, встановлення причетних до цього осіб чи зловживань з боку працівників митниць.
Список використаних джерел
- Митний кодекс України: із змінами та доповненнями станом на 15 лютого 2008 року / укл.: Ю. П. Битяк, М. Г. Шульга. — Харків : Право, 2008. — 349, с.
- Митний кодекс України: науково-практичний коментар: із змінами і доп. станом на 30 січня 2008 р. / А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний, Р. А. Калюжний та ін. — К. : Всеукр. асоц. вид. "Правова єдність", 2008. — 756 с.
- Митна справа в Україні : закони і законодавчі акти / ред.: В. С. Ковальський. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 384 с.
- Гіжевський В. К. Митне право України: навчальний посібник. — К.: Атіка, 2008. — 202, с.
- Митне право України: навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 233, с.
- Шишка Р. Б. Митне право України: Навчальний посібник. — Харків: Еспада, 2002. — 294, с.