Інвестиційний менеджмент — це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва. Основна мета інвестиційного менеджменту — забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб’єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв’язати такі основні завдання:

— забезпечити високий темп економічного розвитку суб’єктів підприємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності, розширення її обсягів, а також шляхом галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності;

— максимізувати прибуток від інвестиційної діяльності, оскільки одержання прибутку — основна мета суб’єктів підприємництва;

— мінімізувати інвестиційні ризики, бо за несприятливих умов вони можуть призвести до втрати не тільки прибутків, а й частини інвестиційного капіталу;

— забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб’єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. Оскільки інвестиційна діяльність пов’язана із вкладанням значних фінансових ресурсів, як правило, на тривалий період, то це може призвести до зниження платоспроможності інвестора, несвоєчасної сплати поточних рахунків і платіжних зобов’язань перед контрагентами, державним бюджетом тощо. Тому під час формування джерел фінансових ресурсів слід прогнозувати вплив інвестиційної діяльності на фінансову діяльність суб’єкта та його платоспроможність;

— визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм. Останні необхідно реалізувати якнайшвидше, оскільки це сприятиме прискоренню економічного розвитку підприємств (організацій), швидкому формуванню грошових потоків у вигляді прибутку від інвестицій та амортизаційних відрахувань, скороченню термінів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестиційних ризиків, пов’язаних з несприятливими змінами кон’юнктури інвестиційного клімату.

Пріоритетним завданням є забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови його достатньої фінансової стабільності, а не максимізація прибутку, як вважають окремі автори публікацій на цю тему.

Розглянуті завдання визначають такі основні функції інвестиційного менеджменту:

— дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон’юнктури інвестиційної діяльності;

— розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва;

— розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів суб’єкта інвестиційної діяльності;

— пошук і оцінювання інвестиційної корисності реальних проектів і вибір з них найефективніших;

— оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір з них найефективніших;

— формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності;

— поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів;

— організація моніторингу інвестиційних програм і проектів;

— підготовка рішень про своєчасну відмову від неефективних проектів (продаж окремих фінансових інструментів).

Основні функції міжнародного інвестиційного менеджменту як спеціальної області управління підприємством розглянуті у найбільш агрегованому вигляді. Кожна з цих функцій може бути конкретизована більш цілеспрямовано з урахуванням специфіки інвестиційної діяльності окремих підприємств. При здійсненні такої конкретизації на кожному підприємстві може бути побудована багаторівнева функціональна система управління інвестиційною діяльністю. Принципова схема побудови такої деталізованої системи наведена на рис. 1.

Процес управління інвестиційною діяльністю базується на певному механізмі, що являє собою систему основних елементів, які регулюють процес розробки і реалізації інвестиційних рішень підприємства.

Щоб пояснити причини того, що інвестиційні менеджери досягають результатів, вищих за посередні, часто використовують закон «трьох П» — «принципи, процес та персонал» (3-P’s — Philosophy, Process and People).

Під принципами у даному випадку розуміють основні засади інвестиційного менеджменту організації: наприклад, чи обере менеджер для придбання акції з високою вартістю чи високим зростанням (і чому); чи спирається він на внутрішні розрахунки чи винаймає команду аналітиків тощо. Доцільно, щоб ці засади були сформульовані у засновницьких документах компанії.

Процес означає шляхи, якими впроваджуються загальні принципи: наприклад, як менеджером приймається рішення щодо того, які активи і коли купувати; які активи і коли продавати; хто приймає остаточне рішення і чи приймається воно колегіально тощо.

Персонал включає в себе працівників компанії, особливо фінансових менеджерів. Питання полягає в тому, хто вони, як відбираються, хто кому підзвітний, яка чисельність команди (і чи розуміють усі її члени принципи і процеси, які вони використовують) і як довго ця команда працює разом.