Вступ

1. Поняття і значення криміналістики в системі юридичних наук
2. Поняття огляду місця події та його значення в розслідуванні злочинів
3. Криміналістична характеристика контрабанди

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В  умовах  формування  і  становлення  нових  соціально-економічних відносин, державних  структур  законодавчої  і  виконавчої  влади  виникають задачі  створення  правової  основи  зміцнення  законності  і  вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти правові  основи державності  і  законності  право-заступницької  діяльності,  спрямованої  на надійне  забезпечення  захисту  конституційних  прав  і  законних  інтересів громадян, суспільних формувань та державних структур України.

Криміналістика  озброює   співробітників   правоохоронних   органів ефективними методами і засобами розкриття  злочинів,  що  сприяє  реалізації принципу невідворотності покарання, об’єктивному використанню  кримінального закону та профілактичному впливу.

Криміналістика  —  це  юридична  наука,  яка   виникла   у   надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів  і тактичних  прийомів,  а  також  способів  їх  використання   для   розкриття злочинів.  Це  означає,  що  криміналістика  вивчає  злочин.  Але  злочин  є предметом  пізнання   інших   галузей   знань   (соціологія   і   філософія, кримінальне, цивільне і адміністративне  право,  психологія,  статистика  та ін.), які досліджують деякі специфічні сторони,  властивості  і  особливості злочинної  діяльності  для  боротьби  із  нею.   В   цьому   аспекті   наука криміналістика має свій предмет пізнання.

Злочин є складним соціальним  явищем,  яке  характеризується  своєю структурою,  зв’язками  і  відношеннями  між  його  елементами.  Пізнані  та кількісно відтворені відношення набувають властивостей  закономірностей,  що належать саме цій структурі. Тому криміналістика досліджує злочин  передусім як динамічний процес, тобто його діяльнісну сторону.

1.   Поняття  і  значення криміналістики в системі юридичних наук

Криміналістика  —  це  юридична  наука,  яка   виникла   у   надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів  і тактичних  прийомів,  а  також  способів  їх  використання   для   розкриття злочинів.

Криміналістика є галуззю юридичної науки. На це вказує ряд обставин:

1) об’єкт і предмет криміналістики лежать у сфері правових явищ,

2) практична функція, мети й завдання криміналістики безпосередньо пов’язані із правозастосовною діяльністю, із практикою державних органів, ведучих боротьбу зі злочинністю,

3) розроблювальна криміналістична наукова продукція адресується правозастосовній практиці, органам, що ведуть боротьбу зі злочинністю, всі її рекомендації носять чітко виражений правовий характер, засновані на законі, відповідають закону й орієнтують практиків на безумовне виконання законів,

4) правові науки, слідча, оперативно-розшукова, експертна й судова практика — основна «живильне » середовище для криміналістики, що зародилася в надрах карно-процесуальної науки [8, с. 29].

Як складова частина юридичної науки, криміналістика входить у групу наук так званого кримінально-правового (кримінального) циклу, куди поряд із криміналістикою віднесені кримінально-правова й карно-процесуальна науки, кримінологія, судова статистика, судова медицина, судова психіатрія, теорія оперативно-розшукової діяльності й ряд інших. Будучи специфічною областю наукового знання, криміналістика активно включена в систему міжпредметних зв’язків. Найбільше тісно криміналістика пов’язана з іншими галузями юридичної науки й насамперед із кримінально-правовою й карно-процесуальною науками.

У криміналістичних наукових дослідженнях з успіхом реалізуються поняття, підходи, різні концепції й положення, створювані в надрах кримінально-правових, карно-процесуальної наук, кримінології, юридичній психології. У свою чергу представники зазначених і інших юридичних наук беруть для своїх розробок все корисне, що створюється в криміналістиці й сприяє на основі використання криміналістичних знань і досягнень ефективності матеріально-правових, процесуальних, кримінологічних і інших досліджень. Дослідження в області права сприяють удосконалюванню карного, карно-процесуального й іншого законів.

Однак їхня головна турбота — допомагати своїми розробками створенню ефективного механізму реалізації законів і іншого нормативного матеріалу, що регулює відношення в карному судочинстві. У той же час результати криміналістичних досліджень роблять безпосередній позитивний вплив на створення нових, уточнення й зміна чинних законів, збагачують їхніх розроблювачів продуктивними ідеями, що відбивають реалії життя, право-застосовної практики.

Велике значення для розвитку криміналістики, удосконалювання її наукової продукції як теоретичного, так і прикладного характеру мають досягнення природних, технічних, суспільних наук. У криміналістиці активно й плідно реалізуються багато ідей, теорії, підходи, методи філософської науки (зокрема, логіки), психології, психіатрії, медицини, науки керування, соціології, фізики, хімії, інших наук неюридичного профілю, досягнення технічного й соціального прогресу.

2.   Поняття огляду місця події  та його значення в розслідуванні  злочинів

Огляд місця події — це слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий, проводячи розслідування, згідно з вказівками закону, безпосередньо сприймає, досліджує, фіксує і оцінює об’єкти на місцевості або в приміщенні, де виявлено ознаки злочину, з метою знаходження там слідів, речових доказів, з’ясування обстановки і всіх обставин, які мають значення для справи [6, с. 151].

Огляд місця події провадиться в справах про такі небезпечні злочини, як убивство, зґвалтування, розбій, крадіжки, порушення правил безпеки руху та експлуатації автомототранспорту тощо.  Від якісного його проведення у значній мірі залежить успіх розслідування.

Основні завдання, які стоять перед слідчим, коли він провадить огляд місця події, випливають із завдань розслідування злочину в цілому. Перш за все, це його розкриття, тобто встановлення факту вчинення і особи винного. Для цього необхідно з’ясувати: на що було посягання; в чому полягало діяння злочинця і коли та де воно вчинене; чим характеризують форми вини, мета та мотиви злочину, хто його вчинив. Крім того, треба встановити характер та розміри заподіяної шкоди, а також причини та умови, які сприяли злочинові.

Огляд місця події найчастіше є початковою слідчою дією, яка провадиться після порушення кримінальної справи. В невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до порушення кримінальної справи.

Оглядають місце події у присутності не менше двох понятих. Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих у результатах справи. В огляді, який провадить слідчий, може брати участь прокурор, який вправі провадити його і особисто.

При наявності трупа місце події оглядають з участю судово-медичного експерта, а коли його неможливо викликати, запрошується найближчий лікар. На розсуд слідчого для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, обвинувачений та інші учасники процесу, а також підозрюваний і свідки. Огляд приміщення провадиться в присутності особи, що займає його, або представника відповідної установи, організації чи підприємства.

Для успішного проведення такої складної і разом з тим важливої слідчої дії, якою є огляд місця події, потрібні певні передумови і підготовча робота.

Слідчий повинен мати ґрунтовні знання і досвід з свого фаху і завжди бути психологічно готовим негайно виїхати для огляду місця тієї чи іншої події, коли в цьому виникне потреба. При цьому найкраще, щоб огляд провадив саме той слідчий, який буде вести і все дальше розслідування в цій справі.

Для успішного проведення оглядів місця події слідчий повинен у міру потреби в межах своєї слідчої дільниці роз’яснювати, що громадяни і місцеві організації мають право негайно інформувати прокуратуру або міліцію про виявлені злочини і вживати заходів для забезпечення збереження в незмінному вигляді обстановки на місці події до прибуття представника цих органів. Потерпілим необхідно надати медичну допомогу, якщо вони цього потребують. Важливо, щоб слідчий мав завжди в повному порядку і цілковитій готовності набір науково-технічних засобів (слідчий портфель), який йому завжди потрібний для проведення огляду.

У процесі огляду слідчому буває необхідна допомога різних спеціалістів, вибір яких визначається особливостями конкретного випадку. Це може бути судовий медик, інженер, кваліфікований працівник пожежної охорони, криміналіст, товарознавець тощо. Ці спеціалісти беруть участь у проведенні огляду, допомагають слідчому своїми спеціальними знаннями і навиками у виявленні, закріпленні та вилученні доказів, звертають його увагу на обставини, пов’язані з виявленням та закріпленням доказів, а також дають пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії. Тому слідчий повинен підтримувати зв’язок з цими спеціалістами, щоб у разі потреби мати змогу швидко запросити їх до участі в огляді. Він підтримує також постійний контакт з працівниками міліції, які відповідно до закону повинні подавати йому допомогу в проведенні огляду.

Крім зазначеної вище загально-організаційної роботи, слідчий провадить підготовчі заходи до кожного конкретного огляду як перед від’їздом на місце події, так і на місці, перед його оглядом.

Одержавши відомості про подію, яка потребує виїзду на місце для проведення огляду, слідчий уточнює в заявника всі необхідні дані, а потім при можливості подає на місце події необхідні розпорядження телефоном чи оперативним шляхом. Це можуть бути вказівки про заходи для охорони місця події, для забезпечення присутності до його прибуття свідків чи інших осіб, які дадуть необхідну інформацію, тощо. Далі слідчий повідомляє про подію прокурора, зв’язується, якщо цього ще не було зроблено, з потрібними йому працівниками міліції для координації роботи та запрошує в разі потреби на місце події інших осіб, зокрема спеціалістів у певних галузях. Після цього, з’ясувавши питання щодо транспорту для свого виїзду, він бере з собою слідчий портфель і виїжджає на місце огляду.

Прибувши на місце події, слідчий негайно вживає заходів для надання необхідної медичної допомоги потерпілим, якщо такі є. Коли потерпілий перебуває в тяжкому, загрозливому для його життя, стані, для успішності розслідування доцільно одержати від нього відомості про подію. Робити це можна тільки з дозволу лікаря, щоб не створити бесідою додаткової небезпеки для життя потерпілого. Іноді місце події знаходиться на проїжджій частині дороги. В такому випадку потрібно дати вказівку про організацію об’їзду транспорту і встановлення відповідних попереджувальних знаків.

Далі слідчий попередньо ознайомлюється з місцем, де вчинено чи виявлено злочин, або найважливішими його вузлами для того, щоб ясніше орієнтуватися в характері події, визначити територію і послідовність огляду. Визначаючи межі території, що підлягає огляду, слідчий не повинен обмежувати її лише ділянкою, де безпосередньо виявлено злочин.

Послідовність проведення огляду слідчий звичайно визначає залежно від конкретних обставин. У криміналістичній літературі рекомендуються два прийоми послідовності огляду: від периферії місця події до його центру або навпаки, від центру до периферії. При цьому під центром умовно розуміється основний предмет на найважливішому (вузловому) місці: потерпіла аварію автомашина в справі про автотранспортну подію, зламаний сейф при викраденні грошей, труп у справі про вбивство тощо.

Коли в справі про вбивство слідчий і супроводжуючі його особи оглядають спочатку труп, потім кімнату, де він лежить, далі — інші приміщення цієї квартири, потім подвір’я, де розташований будинок з квартирою, і нарешті, квартал з садибою та прилеглі до нього вулиці — це приклад огляду від центру до периферії. Протилежною буде послідовність огляду від периферії до центру.

Але бувають випадки, коли центр чи периферію місця події визначити неможливо. Тому слідчому доводиться обирати лінійну чи вузлову послідовність огляду. При лінійній послідовності він оглядає місце події по прямих від краю до краю, нічого не пропускаючи. Вузловий огляд, який доцільно застосовувати, коли його об’єктом є приміщення чи невелика ділянка, полягає в послідовному обслідуванні одного вузла за іншим, наприклад, входу до квартири, де була крадіжка, прихожої, основного приміщення, зламаних замків тощо.

Коли огляд провадиться в окремій кімнаті, слідчий теж установлює послідовність її огляду, наприклад, спочатку в кільцевому порядку вздовж стін, а потім всередині.

Під час попереднього ознайомлення з місцем огляду слідчий намічає основні риси майбутнього плану огляду місця події, який він складає після консультації (якщо в цьому є потреба) з присутніми спеціалістами, працівниками міліції, прокурором. Цей план повинен забезпечити: а) легальність огляду всього, що є на місці; б) правильну послідовність, з тим щоб переходити від одного предмета до іншого лише після повного огляду першого; в) фіксацію особливої уваги на так званих негативних обставинах і предметах, щодо яких є передбачення, що вони принесені на місце події злочинцем, або на них залишились сліди знарядь і засобів, які в нього були [6, с. 154].

Під час огляду слідчий вживає необхідних заходів для охорони місця події, до збереження слідів на ньому тощо. Він видаляє з місця сторонніх осіб, а потім з’ясовує, чи є очевидці події, хто першим прибув на місце, чи не змінено його обстановку і якщо зміни сталися, то які саме.

Крім того, слідчий запрошує понятих (якщо він не привіз їх з собою), з’ясовує, чи не потрібна присутність при огляді ще когось з спеціалістів, крім тих, які вже є.

На закінчення підготовчих дій слідчий збирає всіх осіб, які братимуть разом з ним участь в огляді, і коротко їх інструктує, інформуючи про подію, про завдання огляду та роль при цьому кожного з них. Він також роз’яснює, що їм не можна відлучатися без його дозволу, треба бути уважними, ні до чого не торкатися без його вказівок і про все, що заслуговує на увагу, сповіщати його. Всі присутні попереджаються про те, що на місці події не можна кидати будь-які предмети, зокрема недокурки, оскільки вони помилково можуть бути прийняті за предмети, залишені злочинцем.

Після цього слідчий приступає до проведення огляду. Безпосередньо огляд місця події здійснюється статичним та динамічним методами. Особливість першого полягає в тому, що під час огляду за цим методом ні слідчий, ні інші особи не торкаються, як правило, предметів, слідів, не зрушують їх з місця. Предмети на місці огляду перебувають у стані статики, а слідчий і супроводжуючі його особи тільки уважно розглядають усі предмети, сліди, їх ознаки, стан, взаєморозташування.

Огляд місця події закінчується узагальненням і оцінкою всіх виявлених даних з метою з’ясування, чи вирішено всі завдання огляду. До цього доцільно залучити понятих, спеціалістів, працівників міліції, прокурора, представників громадськості, які допомагали слідчому під час проведення огляду. Якщо буде встановлено, що якесь із завдань огляду не вирішене, необхідно для контролю ще раз оглянути певні вузли місця події чи окремі об’єкти. Контрольний огляд дає змогу усунути всі упущення, які пізніше буде неможливо виправити.

3. Криміналістична характеристика контрабанди

Криміналістична характеристика контрабанди включає 4 елементи:

Предмет злочинного посягання. Чинне законодавство до предметів контрабанди відносить:

1. товари;
2. валюту (цінності та інші предмети);
3. історичні і культурні цінності;
4. отруйні речовини;
5. сильнодіючі отруйні речовини;
6. радіоактивні речовини;
7. вибухові речовини; 8. зброю;

9 боєприпаси (крім гладкоствольних);

10. наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори.

Товари – це продукти, що мають споживчу і мінову вартість, іншими словами, це товари – будь-яке рухоме майно, в тому числі вантажі, речі, предмети, інформація на будь-яких матеріальних носіях, що має конкретну митну вартість, електрична, теплова, інші види енергії, тощо.

Під валютою в економічні теорії розуміється грошова одиниця відповідної країни для виміру вартості товару. Валюта України, іноземна валюта, валютні та інші цінності визначаються законодавчими актами України.

Історичні і культурні цінності – це предмети і колекції, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, що збереглися як повністю у своєму первісному вигляді, так і перебувають у фрагментарному стані.

Наркотичні засоби – це рослини, сировина чи речовини природного, синтетичного і напівсинтетичного походження, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях і документах Комітетом з контролю наркотиків Міністерства охорони здоров`я України. До них належать: опій, героїн, морфій, гашиш, анаша, марихуана, кокаїн та інше. Наркотичні засоби поділяються на: а) психотропні речовини природного або синтетичного походження (ЛСД-25, феколін, седуксен, феназапан; б) прекурсори – це речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, використовувані для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин (ефедрін, ергометрін, лезергінова кислота та інші).

Зброєю є всі види вогнепальної  (крім гладкоствольної мисливської і боєприпасів до неї) і холодної зброї, що потрапляють під правила дозвільної системи органів внутрішніх справ.

Бойові припаси – це патрони стрілецької зброї, ручні і  гвинтівкові гранати, артилерійські снаряди, авіаційні бомби, наземні і морські міни, бойові частини ракет і торпед, вибухові пристрої в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною.

Вибухові речовини – це рідкі чи тверді хімічні речовини, їх поєднання і суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (порох, динаміт, тол, тротил, нітрогліцерин) і засоби висадження (вогнепровідні і детонуючи шнури, капсули, детонатори).

Радіоактивні речовини – це джерела іонізуючого випромінювання природного чи штучного походження, радіоактивні речовини і ядерні матеріали, що знаходяться в будь-якому фізичному стані й упаковані в виробі чи іншому будь-якому вигляді і здатні випускати ядерні випромінювання.

Отруйні речовини – це речовини у твердому, порошкоподібному чи рідкому вигляді, вживання яких навіть з незначним перевищенням дози може  призвести до смерті (отропіна сульфат, стрихнін, ціаністий калій, фенол тощо).

До сильнодіючих речовин належать кислоти, їдкі луги тощо, здатні викликати опіки та інші ушкодження організму, а також деякі лікарські засоби (снодійні, знеболюючі, гормональні препарати), вживання яких без призначення лікаря чи з порушенням норм дозування може заподіяти шкоду здоров`ю чи викликати смерть людини (мазепам, люмінал, еленіум, клофелін).

Спосіб вчинення злочини – це спосіб взаємодії суб`єктів злочину між собою, з матеріальною сферою і безпосередніми предметами контрабанди. Звідси при вчиненні контрабанди можуть виникнути наступні взаємодіючі системи: „люди – люди”, „люди – речі”, і „речі – речі”, спрямовані на протизаконне переміщення предметів контрабанди через державний кордон.

Найбільш струнку класифікацію способів учинення контрабанди запропонував В.М.Шевчук, розділивши їх на 3 групи:

1. переміщення контрабанди поза митним кордоном;
2. переміщення шляхом приховування (маскування) від митного контролю;
3. комбіновані способи контрабанди.

Серед комбінованих способів найчастіше використовується фіктивний транзит двох видів: перерваний і неперерваний. Перетинання контрабанди через кордон  нерідко відбувається при сприянні осіб митного контролю, представників підприємницьких структур.

Слідові структура. При переміщенні контрабандного товару і самого контрабандиста шляхом об`їзду або обходу митного контролю взаємодіють системи об`єктів „злочинець – навколишнє матеріальне середовище”; „злочинець – контрабандний товар” ”транспорт – навколишнє середовище”; „злочинець – співробітник митниці, прикордонник”. При взаємодії цих систем утворюються матеріальні сліди-зміни: сліди-предмети, сліди-відображення і сліди речовини, а також ідеальні відображення в пам`яті суб`єктів (контрабандист, митник, прикордонник) та інших  осіб – свідків, що спостерігали процес переміщення контрабандного товару.

При переміщенні контрабанди шляхом використання різних схованок та інших способів фізичного приховування виникають взаємодіючі системи: „злочинець – предмет контрабанди”, „злочинець – знаряддя – матеріал схованки”, „злочинець – митник – прикордонник” . Тут також можливе утворення слідів ніг, одягу, інструментів, знарядь злому, слідів-речовин, мікрочастинок.

При переміщенні контрабанди шляхом підробки митних документів утворюються як матеріальні, так і ідеальні сліди-відображення. Зрозуміло, це сліди зміни реквізитів документів: сліди рук, запаху, засобів підчищення, виправлення або виготовлення документів.

Особу злочинця-контрабандиста доцільно характеризувати в:

• кримінологічному (стать, вік, освіта, робота, місце проживання, судимість);
• криміналістичному (знання роботи митного контролю, способів приховування контрабанди, досвід роботи зі схованками, способами фальсифікації документів);
• психологічному (тип нервової системи, комунікабельність, енергійність, ризикованість, досвід дотримуватися спокою при пред`явленні підроблених документів, фальсифікаційних предметів).

Висновки

Як складова частина юридичної науки, криміналістика входить у групу наук так званого кримінально-правового (кримінального) циклу, куди поряд із криміналістикою віднесені кримінально-правова й карно-процесуальна науки, кримінологія, судова статистика, судова медицина, судова психіатрія, теорія оперативно-розшукової діяльності й ряд інших.

Огляд місця події — це слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий, проводячи розслідування, згідно з вказівками закону, безпосередньо сприймає, досліджує, фіксує і оцінює об’єкти на місцевості або в приміщенні, де виявлено ознаки злочину, з метою знаходження там слідів, речових доказів, з’ясування обстановки і всіх обставин, які мають значення для справи.

Огляд місця події провадиться в справах про такі небезпечні злочини, як убивство, зґвалтування, розбій, крадіжки, порушення правил безпеки руху та експлуатації автомототранспорту тощо.  Від якісного його проведення у значній мірі залежить успіх розслідування.

Основні завдання, які стоять перед слідчим, коли він провадить огляд місця події, випливають із завдань розслідування злочину в цілому. Перш за все, це його розкриття, тобто встановлення факту вчинення і особи винного. Для цього необхідно з’ясувати: на що було посягання; в чому полягало діяння злочинця і коли та де воно вчинене; чим характеризують форми вини, мета та мотиви злочину, хто його вчинив. Крім того, треба встановити характер та розміри заподіяної шкоди, а також причини та умови, які сприяли злочинові.

Огляд місця події найчастіше є початковою слідчою дією, яка провадиться після порушення кримінальної справи. В невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до порушення кримінальної справи.

Чинне законодавство до предметів контрабанди відносить: 1. товари; 2. валюту (цінності та інші предмети); 3. історичні і культурні цінності; 4. отруйні речовини; 5. сильнодіючі отруйні речовини; 6. радіоактивні речовини; 7. вибухові речовини; 8. зброю; 9 боєприпаси (крім гладкоствольних); 10. наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори.

Найбільш струнку класифікацію способів учинення контрабанди запропонував В.М.Шевчук, розділивши їх на 3 групи: переміщення контрабанди поза митним кордоном; переміщення шляхом приховування (маскування) від митного контролю; комбіновані способи контрабанди.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 1 вересня 2006 року. — К. : Видавець ПАЛИВОДА А. В., 2006. — 176 с.
2. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар /Ред. : Є. Л. Стрельцов. — 5-те вид., перероблене то доповнене. — Харків : Одіссей, 2008. — 800 с.
3. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність: Підручник. 2002 — Ч.1. -2002. -334, с.
4. Криміналістика: Підручник для вузів системи МВС/ За ред. Петра Біленчука,. -К.: Атіка, 2001. -542, с.
5. Криміналістика: Підручник для студ. юридичн. спец. вузів. -К.: Ін Юре, 2001. -682 с.
6. Кузьмічов В.С. Криміналістика: Навч. посіб. -К.: Юрінком Інтер, 2001. -366 с.
7. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. -К.: Кондор, 2005. -590, с.
8. Скригонюк М. І. Криміналістика: Підручник. -К.: Атіка, 2005. -495, с.
9. Шепитько В. Ю. Криминалистика: Курс лекций. — Харьков: Одиссей, 2003. -351, с.