Вступ

Досить часто необхідно приймати рішення про ведення діяльності як самостійного суб’єкта господарювання чи як учасника об’єднання. Актуальність об’єднань підприємств пояснюють тим, що в разі співпраці й ефективного використання можливостей партнерів можна досягнути ефекту, значно більшого від простої суми ефекту кожного окремого суб’єкта, так званий синергетичний ефект.

Проблеми, пов’язані з розвитком кооперації та інтеграції підприємств, були в центрі наукових досліджень В. Андрійчука, В. Апопія, С. Бабенка, І. Витановича, А. Глушецького, В. Зіновчука, М. Коденської, М. Маліка, О. Мочерного, М. Пархомця, П. Саблука, М. Туган-Барановського, М. Хорунжого, В. Чабана, І. Юрка, В. Юрчишина та інших. Проте недостатньо уваги приділяється вивченню нових форм інтеграційних об’єднань, невирішеним залишається питання оцінки ефективності функціонування інтеграційних об’єднань.

Метою цього дослідження є узагальнення показників ефективності об’єднань підприємств. Визначення організаційних форм цих об’єднань та інтегрального показника оцінювання ефективності підприємства від участі в інтеграційній структурі.

1. Об’єднання підприємств, їх переваги та класифікація

Об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Як засвідчує досвід розвинутих країн світу, важливим чинником подальшого підвищення ефективності та конкурентоспроможності агропромислових підприємств стає мінімізація трансакційних витрат, підвищення керованості та гнучкості виробництв шляхом налагодження оптимальної взаємодії з постачальниками та споживачами, на підставі спільної власності на активи, договірних відносин чи навіть неформальних угод. Відбувається еволюція економічної системи до формування мережевої економіки, в основу якої покладена не конкуренція між суб’єктами ринкових відносин, а кооперація і співпраця [12, c. 112].

Науковці серед переваг таких мереж зазначають такі:

—   можливість отримання послуг, які виходять за межі сфери діяльності окремого підприємства;

—   можливість трансферу знань і технологій із суміжних сфер діяльності;

—   підвищення ефективності та гнучкості підприємств за рахунок розширення спеціалізації;

—   отримання переваг від масштабу та одночасне збереження переваг малого й середнього бізнесу;

—   встановлення довгострокових зв’язків між виробником і споживачем;

—   стабільність розвитку, поліпшення підприємницького клімату в регіоні за рахунок узгодженого впливу на місцеву та державну економічну політику тощо [1, С. 311].

Особливості формування тої чи іншої форми об’єднання визначаються метою її створення: наприклад, досягнення спільних матеріальних та інших інтересів членів об’єднання, отримання синергетичного ефекту від діяльності, реалізація спільного інвестиційного проекту, зростання конкурентоспроможності та рівня якості продукції, мінімізація трансакційних витрат, централізоване виконання виробничо-господарських і управлінських функцій, зниження податкового навантаження тощо.

На сьогоднішній день не існує чітких критеріїв класифікації інтеграційних об’єднань. Тому видається доцільною систематизація критеріїв класифікації інтеграційних об’єднань у такі підгрупи (рис. 1).

Згідно із запропонованим підходом за напрямом інтеграції об’єднання бувають горизонтальні, вертикальні та комбіновані. Горизонтальні інтеграційні структури поєднують промислові підприємства, виробників однорідної і взаємозамінної продукції та характеризуються високим рівнем концентрації та спеціалізації. Вертикальні інтеграційні об’єднання передбачають охоплення сільськогосподарських і промислових підприємств, а також сфер допоміжної діяльності, однією ієрархічною системою, що забезпечує безперервність виробничого циклу (від заготівлі сировини до виробництва і постачання споживачу готової продукції) і якомога краще використання господарських ресурсів. Комбіноване інтеграційне об’єднання побудоване на основі вертикальної і горизонтальної інтеграції та характеризується сполученням різнопрофільних підприємств, де ефективність визначається високим ступенем диверсифікованості [2, c. 200].

2. Оцінка результатів створення, функціонування та ефективності  об’єднань підприємств

Науковці [4, с. 592] виокремлюють кілька рівнів оцінки результатів створення та функціонування інтеграційних об’єднань. Найвищим рівнем є аналіз політекономічного значення інтеграції. Він показує соціально-економічний механізм інтеграційних процесів, що відбуваються у суспільстві, та ідентифікацію економічних інтересів учасників інтеграційних відносин. Такий підхід дозволяє на основі зівставлення індикаторів розвитку соціально-економічної системи за різні періоди визначити ефект інтеграції в контексті інтенсифікації суспільно-економічного розвитку.

Другий рівень ефективності інтеграційних об’єднань полягає у визначенні результативності функціональних систем підприємництва, зокрема міжгалузевої інтеграції, взаємодії форм і видів бізнесу, поглиблення та інтернаціоналізації коопераційних зв’язків. З цих позицій ефективність інтеграційних об’єднань визначається рівнем інтенсивності міжгосподарських стосунків та ефектом збільшення доходності галузей та інтеграційних об’єднань.

Третім рівнем визначення ефективності процесів інтеграції є дослідження економічних переваг функціонування підприємства у складі територіального або галузевого інтеграційного об’єднання. Індикаторами у цьому разі слугують основні економічні показники розвитку підприємства, розглянуті в порівняльній динаміці.

На кожному з окреслених рівнів застосовується спектр критеріїв ефективності інтеграційних об’єднань, комплексне використання яких дозволяє максимально оцінити економічний ефект від функціонування інтеграційного об’єднання (рис. 2) [3, c. 201].

Рис. 2 Система критеріїв оцінки ефективності інтеграційних об’єднань підприємств

У розрізі цих критеріїв визначено основні індикатори, які мають конкретні параметри та дозволяють визначити ефективність функціонування інтеграційного об’єднання кількісно та якісно.

Серед економічних критеріїв варто виокремити: продуктивність праці, фондовіддачу, матеріаломісткість, ефективність виробничих витрат. Розрахунок цих показників дозволяє визначити ефективність функціонування інтеграційного об’єднання, оскільки показує вигоду для кожного окремого підприємства від створення того чи іншого інтеграційного формування: наскільки підвищився рівень ефективності діяльності підприємства після того, як воно стало учасником об’єднання.

До соціальних критеріїв можна віднести такі показники, як кількість зайнятих, рівень матеріального стимулювання, рівень кваліфікації працівників, обсяг податкових надходжень до бюджету, розвиток інфраструктури тощо. Саме завдяки соціальним чинникам можна стверджувати, що інтеграційні об’єднання ефективні не лише у промисловому плані, а й у соціально-економічному [4, с.596].

Що ж стосується кількісних і якісних критеріїв оцінювання функціонування інтеграційного об’єднання, то під кількісними критеріями в цьому випадку слід розуміти критерії, що сприяють збільшенню загального корисного ефекту від створення інтеграційного об’єднання; якісні – сприяють збільшенню корисного ефекту від кооперування взаємовідносин учасників об’єднання [15, c. 45].

На етапі створення інтеграційного об’єднання більшу вагу мають екстенсивні критерії, проте подальший розвиток учасників об’єднання і інтеграційного формування загалом відбувається за рахунок інтенсивних критеріїв. Інтеграційні об’єднання дозволяють створити організаційні передумови, економічні та соціальні мотивації для творчої праці вчених, конструкторів, інженерів, виробників, сприяють докорінним зміна у техніці та технологіях, мобілізують технічні та організаційні, економічні та соціальні фактори, створюють передумови для значного підвищення продуктивності праці. Інтеграція створює режим економії за рахунок мінімізації трансакційних витрат та об’єднання можливостей всіх підприємств, а також знаходження найбільш ефективного процесу виробництва. У середині об’єднання забезпечується висока ефективність використання ресурсів, створення і застосування високоефективних, мало- і безвідходних технологічних процесів. Інтеграція дає можливість без збільшення витрат отримати набагато кращий результат, що автоматично збільшує економічний ефект [5].

Для визначення ефективності функціонування окремого учасника інтеграційного об’єднання пропонуємо використовувати коефіцієнт ефективності участі в інтеграційному об’єднанні, який визначається за формулою:

де Еіо – коефіцієнт ефективності участі в інтеграційному об’єднанні; Q1 – річний обсяг виробництва продукції до участі в інтеграційному об’єднанні, т; Q2 – річний обсяг виробництва продукції після того, як виробник став учасником інтеграційного об’єднання, т; Р1 – собівартість продукції до участі в інтеграційному об’єднанні, грн.; Р2 – собівартість продукції після того, як виробник став учасником інтеграційного об’єднання, грн.; С1 – питомі капітальні вкладення у розвиток виробництва до участі в інтеграційному об’єднанні, грн.; С2 – питомі капітальні вкладення у розвиток виробництва після того, як виробник став учасником інтеграційного об’єднання, грн.; Еs – сума витрат на матеріальне стимулювання працівників, підвищення їх кваліфікації, розбудову інфраструктури, податки, які сплачує підприємство до бюджету, грн.  [2, c. 202]

Висновки

Порівнюючи переваги та вади, враховуючи особливості формування та функціонування організаційно-правових форм об’єднань, суб’єкти господарювання можуть вибрати ту форму, яка буде найефективнішою для них, враховуючи не тільки власні можливості і внутрішнє середовище (наявність власних фінансових та матеріальних ресурсів, рівень конкурентоспроможності продукції, витрати на виробництво та збут, обсяг необхідних інвестицій для реалізації проектів тощо), а й зовнішнє середовище (наявність конкуренції, система оподаткування, ринкова кон’юнктура тощо).

Об’єднання впливають не тільки на окремі підприємства, а й на економіку загалом. Вони створюють основу для залучення іноземних інвестицій, розвитку підприємств малого і середнього бізнесу, підвищення гнучкості та мобільності підприємств. Інтеграційні об’єднання сприяють діалогу між діловими, урядовими та науковими колами, що дозволяє максимально ефективно реалізувати конкурентні переваги в рамках міста, району, регіону, галузі, країни загалом.

Список використаної літератури

1. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська та ін.; За ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2005.- 388 с.
2. Антонюк Г. Я. Інтеграційні форми агропромислових підприємств як напрям забезпечення їх конкурентоспроможності у трансформаційній економіці// Менеджмент. Збірник наукових праць. – 2008. — №10. – с. 200-205
3. Кулиняк І.Я., Прийма Л.Р. Характеристика організаційно-правових форм об’єднань підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.12.- с. 199-203
4. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 768 с.
5. Гостєва І.С. Поняття та види інтегрованих підприємств / І.С. Гостєва. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emp/2008_20/gosteva.pdf.
6. Олексів Н.Й. Роль та місце промислово-фінансових об’єднань в ринковій економіці України та зарубіжний досвід / Н.Й. Олексів // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.- техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2005. – Вип. 15.5. – С. 297-303.
7. Тоцький В.І. Організаційний розвиток підприємства : навч. посібн. / В.І. Тоцький, В.В. Лаврененко. – К. : Вид-во КНЕУ, 2005. – 247 с.
8. Вишневський В. Фіскальні наслідки вертикальної інтеграції підприємств // Фінанси України. — 2002. — № 6. — С. 3-9
9. Пробоїв О. Стратегії вертикальної інтеграції як перспективний напрям розвитку підприємств // Економіст. — 2004. — № 12. — С. 33-35
10. Зав’ялова О. Злиття та поглинання: проблеми постінтеграційного періоду / О. Зав’ялова // Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 12.- С.113-118
11. Уманців Ю. Холдингові компанії — сучасні форми інтеграції підприємств // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 3. — С. 107-110
12. Дибач І.Л. Концептуальні засади визначення ефективності економічної інтеграції невеликих підприємств / І. Л. Дибач // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 9. — С. 112-119
13. Ярема Л.В. Аспекти побудови економічного механізму інтеграції на підприємствах агропромислового комплексу / Л. В. Ярема // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 2. — С. 115-122
14. Дибач І.Л. Систематизація форм економічної інтеграції невеликих підприємств // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 2. — С. 70-78
15. Кириченко О.А. Деякі аспекти злиття та поглинання компаній у світлі побудови нової інтеграційної системи економіки / О. А. Кириченко, Е. В. Ваганова // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 2. — С. 45-56