Зміст

Вступ

1. Сутність та визначення податку на додану вартість

2.Строки сплати податку на додану вартість

3.Як обчислюється податок в економічно — розвинутих країнах

4.Що вказано в проекті нового податкового кодексу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі податок на додану вартість є однією з найважливіших складових податкових систем 42 держав, з яких 17 європейських країн — члени Організації економічного співробітництва і розвитку. На долю цього податку припадає приблизно 13,8% податкових надходжень бюджетів країн і 5,5% валового внутрішнього продукту. Перевага, що надається податку на додану вартість в цих країнах, зумовлена тим, що цей податок забезпечує державі значні надходження, з його допомогою набагато краще оподатковувати послуги і звільняти засоби виробництва. Крім цього, його податковий механізм не дозволяє вільно ухилятися від оподаткування.

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг. на всіх, етапах їх виробництва й реалізації.

Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суму податку на добавлену вартість можна вирахувати в чотири способи залежно від того, як застосовується податкова ставка до об’єкта оподаткування.

1. Сутність та визначення податку на додану вартість

Статтею 6 Закону України « Про податок на додану вартість » закріплюється ставка в 20%, що передбачає і ставку в 16,67%. Перша з них є основною і поширюється на обороти, які обчислюються за цінами без обчислення податку на додану вартість. Якщо ж використовуються ціни і тарифи, що включають цей податок, застосовується інша ставка — 16,67%. Нагадаємо, що ставка на рівні 20—28% негативно впливає на високотехнологічні підприємства, а також стимулює інфляційні процеси в цілому. Це зумовлено тим, що податок на додану вартість є податком на кінцевого споживача і при його великій ставці відбувається зростання цін, що знижує купівельну спроможність населення.

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20%. Податок становить 20% бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Нульова ставка застосовується щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою вантажною митною декларацією.

Здається доцільним зберегти в чинному законодавстві дворівневий підхід до ставки податку на додану вартість за умови, якщо перший рівень закріплюватиме загальну (базову) ставку, а другий — пільгову. Наприклад, загальна ставка може застосовуватися на рівні 15—17%, тоді як пільгова дорівнюватиме 5—7%. Остання може застосовуватися при оподаткуванні соціально значущих для суспільства дій (реалізація ліків, продуктів дитячого харчування тощо). Звичайно, про оптимальну ставку може йтися лише в рамках загальної податкової системи, коли визначено податкове навантаження від усіх податків, а не виключно з податку на додану вартість[1, c. 113-115].

Платником податку є:

Будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком.

Основою обчислення податку на додану вартість є вартість обороту, що оподатковується, який включає вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) без включення до неї самої суми податку. Такий спосіб обчислення широко поширений і має назву «залікового», оскільки вартість обороту заліковує вартість усіх товарів (робіт, послуг). Цей спосіб використовують у багатьох країнах світу, які справляють податок на додану вартість, в тому числі й в Україні. При використанні цього способу додана вартість включає суми, які додаються на стадії власного виробництва або споживання до « старої вартості», яка закріплюється в діючих засобах виробництва (спорудження, будови, механізми тощо) та використаній сировині. Фактично складові, які входять до вартості оподаткованого обороту, складаються із сум амортизаційних відрахувань, які відносяться саме до цієї стадії виробництва; заробітної платні; відрахувань на соціальне страхування; прибутку.

Такий спосіб розрахунку податку має певні недоліки. Наприклад, не беруть до уваги період між сплатою податку на додану вартість за придбані матеріали і повернення цієї суми від споживача у вартості реалізованої продукції. Необхідно звернути увагу, що перехід майна не завжди розглядають як підставу для нарахування податку на додану вартість (він може бути пов'язаний з безвідплатною передачею його з балансу на баланс між установами та організаціями, без зміни права власності на вказані об'єкти, і ця операція не повинна обкладатися цим податком).

Обчислення та сплату податку на додану вартість за товари, які ввезені на територію України, здійснюють до і після митного оформлення на основі вантажної митної декларації, в якій нарахована сума податку виділяється окремим рядком. При надходженні імпортних товарів, ввезених за цільовим призначенням і використовуваних не за призначенням або з комерційною метою, податок на додану вартість обчислюють виходячи з ціни їх реалізації з урахуванням податку на додану вартість, але не нижче їх митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, мита, акцизного збору за відповідні товари і податку на додану вартість.

2.Строки сплати податку на додану вартість

При встановленні строків сплати податку на добавлену вартість до бюджету для юридичних осіб визначальною є середньомісячна сума ПДВ, обчислена за ІV квартал минулого року. При цьому в розрахунок не беруться суми, обчислені по перерахунках податку за попередні роки, а також суми нарахованої пені.

Після визначення середньомісячної суми податку за ІV квартал минулого року по кожному платнику податкові інспектори можуть встановити для них строки сплати ПДВ до бюджету в такому порядку:

а) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за ІУ квартал минулого року понад 1000,0 млн. грн. ПДВ сплачується подекадно: 15, 25 числа: поточного місяця і 5 числа наступного. В ці строки підприємство сплачує, авансові платежі, які визначаються виходячи з однієї третини податку за останньою місячною декларацією. 15 числа наступного місяця сплачується різниця. Між сумами податку, нарахованого за місячною декларацією і сумами податку, сплаченого декадними платежами.

Якщо обчислена в місячній декларації сума ПДВ буде більшою від суми податку, сплаченого декадними платежами доплата податку за результатами перерахунку проводиться не пізніше строку, встановленого для подання місячної декларації (тобто до 15 числа наступного місяця).

У випадках, коли сума податку, сплаченого декадними платежами, буде більшою, ніж сума, обчислена в місячній декларації, від’ємна різниця, за відсутності в платника недоїмки по платежах до бюджету, на підставі письмової заяви повертається платнику у 5 — денний строк з дня подання заяви або зараховується в рахунок наступних платежів.

б) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за IV квартал минулого року до 1000 млн грн. ПДВ сплачується один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виходячи з фактичної реалізації. У такі ж самі строки, незалежно від середньомісячної суми платежу, ПДВ сплачується підприємствами Міністерства шляхів сполучення України, Державного комітету України по зв’язку, Міністерства цивільної авіації України.

Якщо строки подання декларацій, а відповідно і строки сплати податку за ці періоди припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, вони переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Новостворені підприємства, а також підприємства, які раніше не були платниками податку на добавлену вартість, сплачують податок, виходячи з фактичного обороту за кожний місяць (тобто один раз на місяць незалежно від суми податку). Після закінчення тримісячного строку з дня створенпя підприємства обчислюється середньомісячна сума ПДВ за ці три місяці, і надалі строки сплати податку визначаються виходячи з цієї суми згідно з порядком, викладеним вище. Керівники податкових інспекцій в деяких випадках можуть переносити строки подання декларацій та строки сплати ПДВ для окремих платників на 5 днів.

Зверніть увагу: датою здійснення обороту (реалізації) вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємств, а по експорту товарів (робіт, послуг) — день надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок підприємств. При безплатній передачі або обміні товарів, виконанні робіт, наданні послуг (у тому числі і при бартерних операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності) днем здійснення обороту є день їх передачі (відвантаження, виконання, надання).

3.Як обчислюється податок в економічно — розвинутих країнах

Податки у Франції становлять близько 90% дохідної бази централізованого бюджету. Переважаючим податком за сумою надходжень є непрямі, і у першу чергу — ПДВ.З 1982 року у Франції активно проводиться політика децентралізації, що полягає в розширенні прав місцевих органів місцевого самоврядування і в галузі благоустрою, професійної підготовки кадрів, екології тощо. ПДВ є провідною ланкою бюджетної системи Франції, яка, як відомо, стала в 1954 році батьківщиною ПДВ. Сплата податку залежить від характеру угоди. Ставка ПДВ не пов’язана з ціною товару. Об’єктом оподаткування є продажні ціна товару або послуги.

Операції, пов’язані з зовнішнім ринком, від ПДВ звільнено. Основна ставка податку — 18,6%. Підвищена ставка (22%) застосовується до деяких видів товарів. (автомобілі, алкоголь, парфумерія, тощо). Від сплати податку звільняються:

— державні установи, діяльність яких пов’язана з виконанням адміністративних, соціальних, виховних, спортивних функцій;

— сільськогосподарське виробництво;

— деякі вільні професії: приватна викладацька діяльність, приватні лікарі.

Основними видами податків на сьогодні у Швеції є прибутковий податок з громадян і компаній, податок на майно, ПДВ акцизи і збори. Податком на прибуток компаній обкладаються акціонерні товариства, кооперативи й іноземні компанії Сума податку на прибуток складає 28%Податком на додану вартість обкладаються операції з продажу товарів і послуг , здійснювані в комерційних цілях на території Швеції. Стандартна ставка ПДВ становить 25%Резиденти Швеції підлягають обкладанню податком за всіма доходами з усіх джерел як у Швеції так і за її межами.

Світовий досвід підтверджує строкатість застосування ПДВ у країнах різних континентів. Такого податку, як ПДВ, у США немає. В цій країні застосовують податок з продажу як різновид податку з обороту, а в багатьох країнах світу перевага віддається прямим податкам (таким, як прибутковий, корпоративний, на майно, на землю, на спадщину та ін.). Проте ряд країн Європи використовують ПДВ, а тому для України його запровадження стає умовою вступу до ЄС. Така вимога наводить на думку про те, що міжнародним корпораціям вигідно спонукати бідні країни до сплати ПДВ. оскільки це забезпечує для експортерів з України, якими, здебільшого, є СП, одержання величезних сум повернення ПДВ з бюджету під тиском міжнародних фінансових організацій.

4.Що вказано в проекті нового податкового кодексу

Міністр зазначив, що відносно податку на додану вартість (ПДВ) пропонується встановити різні терміни оподаткування. Для експортерів товарів підприємств, які здійснюють інвестиційні витрати, і підприємств, що здійснюють сезонну діяльність, пропонується встановити два звітні періоди. Для всієї решти платників податків — 12 звітних періодів.

Висновки

Податок на додану вартість — це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ — це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

ПДВ — один з найсуперечливих податків в податковій системі нашої країни. Стосовно нього на протязі 1999-2009р. було видано безліч нормативних актів, що змінювали та доповнювали його. За цей час ПДВ в нашій країні пройшов значну еволюцію.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.

Список використаної літератури

1. Буряк П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник/ Петро Буряк. — Київ: ВД "Професіонал", 2004. — 222 с.

2. Довгалюк В. І. Податкова система/ В. І. Довгалюк, Ю. Ю. Ярмоленко; М-во освіти і науки України. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 315 с.

3. Крисоватий А. Податкова система: Навчальний посібник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 331 с.

4. Олійник О. Податкова система: Навчальний посібник/ Олександр Олійник, Ігор Філон. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 452 с.

5. Онисько С. Податкова система: Підручник/ Стефанія Онисько, Іван Тофан, Оксана Грицина,. — 3-є вид., випр. і доп.. — Львів: Магнолія плюс: Видавець В. М. Піча, 2006. — 333 с.

6. Піхоцький В. Податкове законодавство в запитаннях та відповідях: Навчальний посібник/ Володимир Піхоцький,; Мін-во освіти і науки України , Львівська державна фінансова академія. — К.: Вид-во "Ірина-прес", 2006. — 591 с.

7. Система оподаткування та податкова політика: Навчальний посібник/ В. Б. Захожий, Я. В. Литвиненко, К. В. Захожай та ін.; Під керівн. та наук. ред. В. Б. Захожая, Я. В. Литвиненка; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 465 с.

8. Соколовська А. Податкова система держави: Теорія і практика становлення: Монографія/ Алла Соколовська,. — К.: Знання-Прес, 2004. — 454 с.