Побудова державної системи інформаційно-аналітичної діяльності в Україні

Вступ

Актуальність теми дослідження. На сьогодні інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора економічного відтворення і стає основою всіх виробничих відносин. Головний зовнішній прояв інформаційного суспільства – це інтенсивне насичення всіх сфер його життєдіяльності інформаційними продуктами та комп’ютерно-телекомунікаційними технологіями. Виходячи із цього, можна стверджувати, що цим тенденціям повинні слідувати усі ієрархічні рівні управління державою. Для України, в якій на тлі економічних реформ розгортається адміністративна реформа, питання формування інформаційної й аналітичної бази для прийняття управлінських рішень на державному рівні є особливо актуальним. Ефективна та якісна система інформаційного забезпечення органів державної влади є невід’ємною складовою професійного функціонування системи державного управління. Впровадження та всебічне використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку прийняття управлінських рішень на всіх рівнях, супроводжує інформаційну підтримку соціально-економічного розвитку держави і її окремих регіонів, забезпечує інформаційні потреби державних службовців та інших категорій громадян, створює умови для об’єктивного формування громадської думки щодо діяльності органів влади, а також послуг, які вони надають.

Усе це свідчить про актуальність завдань наукового дослідження та підтверджує необхідність розробки методичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного управління на основі сучасного інформаційно-аналітичного забезпечення всіх ланок органів влади.

Практика формування елементів інформаційно-аналітичних систем органів управління на базі сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій стикається з рядом серйозних недопрацювань, пов’язаних із загальною теоретичною складністю поставлених завдань, а також з недостатнім опрацюванням структур, форм, методів та механізмів управління на місцях.

Метою дослідження є наукове обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо побудови державної системи інформаційно-аналітичної діяльності в Україні.

Об’єкт дослідження – процес інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів влади на центральному та регіональному рівнях.

Предмет дослідження – механізми державного регулювання організації інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади та побудова державної системи інформаційно-аналітичної діяльності в Україні.

Розділ 1. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади

1.1. Поняття і сутність інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади

На сьогодні стан управління в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування України характеризується збільшенням обсягу робіт, які вимагають використання сучасних комп’ютерних засобів, інформатизації різноманітних складових їх діяльності, впровадження нових інформаційних технологій. У цих умовах завданням процесу інформатизації діяльності органів державної влади (ОДВ) є задоволення інформаційних потреб центральних органів, органів регіональної влади і місцевого самоврядування на основі єдиного інформаційного простору, автоматизації повного комплексу управлінських та ділових процесів, застосування сучасних засобів автоматизованого управління, соціально-економічного моніторингу, електронного документообігу, аналітичної обробки даних та підтримки прийняття рішень, а також формування і використання інформаційних ресурсів і сучасних технологій; створення і впровадження інформаційно-аналітичних систем забезпечення діяльності органів державної влади.

Реалізація цих завдань вимагає передусім визначення стратегії комп’ютерно-телекомунікаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення ОДВ, формування основних принципів автоматизації повного комплексу їх управлінських та ділових функцій, застосування сучасних засобів електронного документообігу та автоматизованого управління для розв’язання соціально-економічних, екологічних, науково-технічних, національно-культурних та інших проблем у сферах діяльності згаданих органів.

Інформатизація діяльності органів державної влади зумовлена необхідністю:

формування в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування нових підходів до організаційно-правового та інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності, якості та своєчасності прийняття управлінських рішень;
виконання Конституції та законів України, постанов, указів та розпоряджень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших вищих органів влади, запитів народних депутатів України;
оперативного забезпечення керівництва матеріалами, які містять довідкову, аналітичну, прогнозну, рекомендаційну та іншу інформацію на підставі досліджень соціально-політичної, економічної, духовної ситуації в Україні та регіонах, вивчення громадської думки, інших факторів суспільного життя;
раціоналізації управлінських рішень, покращання підзвітності і посилення відповідальності за результати прийнятих рішень, удосконалення статистичної звітності стосовно функціонування органів державної влади;
визначення потреб органів державної влади у нових інформаційних технологіях та базах даних;
розробки типових проектів та стандартів інформатизації державного управління;
узагальнення діяльності обласних та районних адміністрацій у контексті політики Президента України;
забезпечення діяльності органів державної влади спеціальними засобами достовірної науково обґрунтованої оцінки і прогнозування наслідків рішень, що приймаються;
проведення адміністративної реформи та формування в органах державної влади нової генерації фахівців, яких потрібно забезпечити сучасними засобами управління.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності ОДВ є одним із напрямів реалізації Національної програми інформатизації. Основні її положення викладені в таких документах:

Постанові Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р. «Про першочергові заходи інформатизації»;
Законі України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.98 р.;
Законі України «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 04.02.98 р.;
Указі Президента України «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» від 14 липня 2000 р. № 887/2000;
Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31 липня 2000 р. № 928/2000;
Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 18.05.2001 № 208-р «Про затвердження переліку державних замовників та обсягів фінансування завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2001 рік».

Цими документами передбачені першочергові заходи інформатизації, обов’язкові для всіх органів державної влади.

1.2. Інформатизація державного управління

Інформатизація державного управління передбачає інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності: центральних органів влади нарівні «Центр» — Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; обласних органів влади на рівні «Область» — обласних державних адміністрацій та обласних рад депутатів; місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування на рівні «Район», а також створення глобальної інтегрованої телекомунікаційної структури для підтримки взаємозв’язку між всіма рівнями державної влади «Центр — Область — Район».

У процесі діяльності ОДВ взаємодіють між собою та із зовнішніми структурами, зокрема:

Верховною Радою України;
Кабінетом Міністрів України;
Адміністрацією Президента України;
міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади;
територіальними органами міністерств та відомств України;
обласними організаціями, об’єднаннями, асоціаціями, окремими товариствами та підприємствами.

Це стосується і народних депутатів України.

Взаємодія ОДВ з іншими органами державної влади полягає ось у чому:

отриманні даних та розпорядчих матеріалів і документів, насамперед нормативно-законодавчих; листуванні з адміністративно-господарських та кадрових питань;
звітуванні та інформуванні про різні аспекти діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, про соціально-економічне становище регіонів;
участі в соціально-економічних та політичних заходах, що проводяться під керівництвом центральних органів державної виконавчої влади.

Інформація, яка циркулює в ОДВ, розподіляється на такі чотири блоки:

політичний (включає політичні події, законопорядок, права людини, партії та громадські об’єднання, стан національних відносин, релігійну ситуацію);
економічний (охоплює основні галузі економіки регіону: фінансову сферу, відносини власності, земельні відносини, промисловість, сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс, будівництво, транспорт, зв’язок);
соціальний (соціальний захист, зайнятість, праця, оборонна робота, охорона довкілля);
гуманітарний (освіта, культура, наука, медицина, фізкультура та спорт, проблеми молоді та сім’ї).

1.3. Склад інформаційно-аналітичних систем забезпечення діяльності державних органів управління

До складу інформаційно-аналітичних систем забезпечення діяльності ОДВ необхідно включити такі підсистеми: Основні:

система автоматизації діловодства та документообігу ОДВ;
система інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності ОДВ;
система підтримки прийняття рішень ОДВ; Забезпечувальні:
система збирання та первинної обробки інформації;
система локальної та глобальної мережевої взаємодії;
інтернет-портал поточного інформування та поширення інформації про діяльність ОДВ;
система навчання та підвищення кваліфікації працівників ОДВ. Інформатизація діяльності органів державної влади пов’язане з певними труднощами технічного, економічного, культурного і навіть психологічного характеру. По-перше, потрібні розширення та модернізація існуючої інфраструктури ОДВ, а саме комп’ютерного парку та структурованих кабельних мереж. Лише після цього можна буде створити регіональну та локальні мережі, а на їх базі — інформаційну систему. По-друге, розробка та подальша експлуатація системи потребує великих і постійних трудових витрат і залежить від професіоналізму та організованості колективу виконавців. Для забезпечення належного рівня робіт необхідно створити або зміцнити відповідні структурні підрозділи в ОДВ. По-третє, потрібно підвищити культуру користування сучасними інформаційними технологіями. Переважна більшість користувачів не має необхідних знань та досвіду користування комп’ютерними мережами, базами даних, послугами Інтернет. Це може спричинити неприйняття нововведень і навіть активну протидію їм. По-четверте, потрібно розробити механізм поетапної перебудови роботи ОДВ в напрямі підвищення її ефективності в умовах широкого використання інформаційних ресурсів і сучасних технологій.

Система інформаційно-аналітичного забезпечення ОДВ має бути здатною нарощувати свою потужність. Виконання такої вимоги можливе шляхом підтримки індустріальних серверів баз даних виробництва таких компаній, як Microsoft, Sybase, Oracle, Informix тощо, які існують практично на всіх можливих програмно-апаратних платформах, тим самим забезпечуючи вирішення найширшого спектра завдань.

Основні проблеми під час роботи з документами та даними виникають в територіально-розподілених організаціях. Тому архітектура системи має підтримувати взаємодію розподілених організацій. Причому останні можуть поєднуватися найрізноманітнішими за швидкістю та якістю каналами зв’язку. Архітектура системи також має підтримувати взаємодію з віддаленими користувачами.

Цілком можливо, що ОДВ може не знадобитися відразу впровадження всіх компонентів інформаційно-аналітичної системи, а іноді спектр вирішуваних ОДВ завдань менше, ніж весь спектр завдань документообігу та управління. Тоді очевидно, що система має складатися з окремих модулів, інтегрованих між собою.

Інформаційно-аналітична система не може існувати у відриві від інших систем: її необхідно інтегрувати з фінансовими, банківськими, податковими системами тощо. Це ж вимагає наявності в системі відкритих інтерфейсів для можливого доопрацювання та інтеграції з іншими системами ОДВ.

Інформаційно-аналітична система має забезпечувати можливість колективної роботи групи виконавців над одним (чи кількома) об’єктом обробки. Крім того, необхідно забезпечити контроль виконання робіт. Ця вимога дуже важлива для діяльності ОДВ. Традиційні системи документообігу, як правило, не виконують зазначену функцію. Натомість системи класу Workflow забезпечують передачу естафети виконання робіт над об’єктами обробки різним групам виконавців відповідно до визначеної технології, контролюють статус виконання процесу, виявляють допущені відхилення від його нормативного перебігу, прогнозують вплив цих відхилень на ймовірний час завершення всього процесу тощо. Така система відслідковує і фіксує весь процес руху документів та робіт з точністю до хвилини та указанням імені виконавця. У випадках, що вимагають детального контролю виконавської дисципліни, це дає змогу організувати не тільки сам контроль, а й практику оповіщень відповідальних осіб про виникнення виняткових ситуацій чи затримок.

Процес обробки документів має бути єдиним і прозорим для всіх користувачів системи, незалежно від територіального розміщення робочих станцій, серверів, ступеня їх віддаленості та видів зв’язку, що використовуються. Для спільної багатоетапної обробки документів кількома виконавцями, що перебувають у різних місцях (і навіть у різних містах), не потрібна їх постійна присутність або пряме спілкування — система сама подбає про те, щоб кожний вчасно виконав свою частину роботи.

І, нарешті, необхідно забезпечити захист інформації від несанкціонованого доступу. Всі документи та дані, правила їх обробки, маршрути розсилання і службова інформація мають бути захищені системою від будь-якого навмисного і ненавмисного втручання. Інакше кажучи, система має підтримувати стандарти захисту, прийняті для систем гарантованої стійкості (наприклад, клас С2 — на рівні Windows NT), а також використовувати сучасні методи криптографічного захисту і засоби «електронного підпису». Крім того, потрібно забезпечити сумісність системи з будь-якими спеціальними засобами захисту інформації, сертифікованими в Україні, що дасть змогу узгодити її використання з існуючими стандартами безпеки.

Головними функціями системи автоматизації діловодства та документообігу (САДД) органів державної влади є:

управління потоками робіт ОДВ, контроль виконання розпоряджень, доручень та документів, забезпечення колективної роботи працівників над документами;
реєстрація документів, забезпечення механізмів анотованого опису документів та збирання резолюцій, доставка звітів про виконання доручень;
вдосконалення методів підтримки прийняття рішень з питань діловодства та документообігу ОДВ;
автоматизація роботи спеціалістів за визначеним в ОДВ регламентом обробки документів, пошук та відбір необхідної інформації, розсилання опрацьованих документів для подальшої обробки, обробка документів з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів;
автоматизація контролю виконання доручень та документів на основі оперативного відображення поточного стану процесів діловодства, відхилень від планових строків, визначення нових термінів завершення робіт;
створення та ведення електронного архіву документів ОДВ, забезпечення надійного зберігання всіх версій документів та інших інформаційних об’єктів, максимально зручна систематизація сховища документів згідно із вимогами ОДВ;
формування аналітичних і статистичних звітів, первинний аналіз даних та регулярна перевірка стану діловодства.

На першому етапі впровадження САДД необхідно забезпечити автоматизацію обробки та обліку вхідної, вихідної та внутрішньої кореспонденції, обробку та облік скарг, заяв і звернень громадян з особистих питань, підготовку, облік та затвердження розпоряджень та наказів, ведення електронного архіву документів тощо.

Основними вимогами до САДД можуть бути :

можливість створення розвинутих картотек обліку документів та інших об’єктів;
наявність розвинутої системи контролю виконання доручень та документів;
відповідність системи та діловодних процесів, що нею автоматизуються, не тільки відомчим, а й державним стандартам України (ДСТУ) та нормативним документам;
відповідність вимогам до захисту інформації та забезпечення конфіденційного документообігу, наявність засобів криптографічного захисту документів та електронного підпису;
одночасна підтримка традиційного паперового документообігу та більш сучасного електронного;
забезпечення одночасного руху документів та їх реєстраційних карток відповідно до маршрутно-технологічних схем їх опрацювання;
впорядковане архівне зберігання всіх версій документів із вбудованими засобами їх повнотекстового пошуку;
можливість колективної роботи виконавців з одним або кількома об’єктами обробки;
відкрита архітектура, сумісність із сучасними корпоративними СУБД, офісними програмними системами, засобами електронної пошти та факсимільного зв’язку;
модульна побудова системи та можливість швидкої її реконфігурації при зміні організаційно-штатної структури ОДВ;
використання сучасних Веб-технологій для розподіленої обробки документів.

І, нарешті, САДД має включати такі комплекси автоматизованих функцій, як обробка документів, контроль виконавської діяльності, моніторинг процесів обробки документів, проектування маршрутів їх руху, контроль за станом системи, ведення картотеки, підготовка документів комп’ютерними засобами, супровід системи та архіву документів.

Мета побудови інтернет-порталу поточного інформування населення та поширення інформації про діяльність ОДВ полягає в створенні двоспрямованого інформаційного ресурсу прогресивного типу для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства в оперативному (в деяких випадках — у режимі реального часу) інформуванні: виконання указів Президента України і постанов уряду; проекти та плани роботи ОДВ; поточну роботу ОДВ.

Водночас виникає потреба в організації оперативного реагування (спілкування) на звернення громадян шляхом проведення:

гарячих ліній відповідальними керівниками ОДВ;
громадських опитувань;
голосування з різноманітних актуальних питань.

До складу інтернет-порталу ОДВ входять такі інформаційні блоки:

новини про події, що сталися, огляд регіональних ЗМІ;
щоденна інформація — поточні матеріали про діяльність ОДВ, роботу його керівників, стислий зміст їх виступів;
документи — ті, що прийняті в ОДВ;
керівництво — біографічні дані керівників ОДВ, цікаві факти життя, фотографії та інші матеріали;
структура та регламент роботи — дані про структурні підрозділи, особовий склад, телефони, розпорядок дня та години прийому;
регіон — поточні матеріали про життя регіону, основні події в ньому, показники його соціально-економічного розвитку, матеріали історичного та культурного характеру;
зворотний зв’язок — публікація матеріалів телефонних гарячих ліній з актуальних питань розвитку регіону, запис прямих ефірів на телебаченні і радіо, розміщення узагальненої інформації про роботу із зверненнями громадян.

Інформаційне забезпечення ОДВ призначене для інформаційної підтримки функціонування підсистем у локальному режимі та режимі взаємодії підсистем. Інформаційне забезпечення виконує дві основні функції:

інтеграцію інформаційних підсистем;
забезпечення функціональних підсистем та фахівців необхідними даними, що використовуються при вирішенні завдань.

Інформаційне забезпечення ОДВ являє собою сукупність методів та засобів побудови та ведення фактографічних та повнотекстових баз даних, баз даних аудіо- та відеоінформації. Інформаційне забезпечення включає в себе засоби як позамашинної, так і машинної підтримки.

Система інформаційного забезпечення ОДВ має відповідати таким основним вимогам:

зберігати інформацію в обсязі, потрібному та достатньому для вирішення завдань облдержадміністрації;
здійснювати копіювання і зберігання масивів інформації згідно із вимогами до зберігання інформації;
забезпечувати мінімальний обсяг ручного введення вхідних даних;
гарантувати можливість розширення інформаційних масивів із урахуванням перспектив розвитку системи.

Розділ 2. Інформаційно-аналітична діяльність як засіб підвищення якості державно-управлінських рішень

Якість державно-управлінських рішень (ДУПР), що приймають вищі або центральні органи державної влади, в першу чергу визначається своєчасністю нагромадження і вірогідністю інформації та аналітичних прогнозів, що покладені в основу цих рішень. Дослідження, аналіз і прогноз функціонування та розвитку складних систем, що слабко формалізуються, до яких належать взаємопов’язані комплекси соціально-економічної і суспільно-політичної діяльності — об’єкти державного управління, не можна здійснювати лише на основі інтуїтивних уявлень органів влади про кінцевий результат. Практика сучасного державного управління показала, що й метод прямих аналогій також важко використовувати в реальних умовах.

Це свідчить про зростання ролі інформаційно-аналітичної діяльності в процесі прийняття ДУПР. Практично на всіх рівнях державного управління створюються відповідні інформаційно-аналітичні підрозділи, вдосконалюється їх організаційне та методичне забезпечення, поліпшується матеріально-технічна база.

Однак на практиці підготовлювані управлінські рішення не завжди мають достатнє аналітичне пророблення, економічне й правове обґрунтування. Наявний на сьогодні теоретичний і виробничий потенціал вітчизняної науки і промисловості використовується вкрай неефективно. Бажає кращого й рівень методичного та інформаційно-технологічного забезпечення аналітичної діяльності, процесів підготовки і прийняття рішень. Майже скрізь є недостатнім рівень системного проектування великих інформаційних комплексів.

Інформаційні інтереси осіб, що приймають рішення в державних органах управління, визначаються колом розв’язуваних ними питань, але практика показує, що для організації ефективного інформаційно-аналітичного забезпечення не можна обмежуватися запитами перших осіб на одержання інформації.

Необхідність інтеграції інформаційної, аналітичної, експертної, прогнозної складової роботи всіх служб і регіональних органів державної влади та координація їхньої діяльності очевидні з погляду керованості й ресурсної забезпеченості [2]. Настільки ж очевидні і логічно обґрунтованими є принципи побудови інформаційно-телекомунікаційної системи. Формування регіональної інформаційно-аналітичної системи, яка забезпечила б потреби центральних органів, — нагальна потреба сьогодення.

Створення такої системи — лише частина розв’язання проблем підвищення якості ДУПР. Безупинне вдосконалення, коригування, стимулювання розвитку системи та елементів, що її утворюють, постійний контроль стану, якості, актуальності інформації, відстеження, селекція інформаційних зв’язків, що виникають, ефективне застосування можливостей системи в практиці управління вимагають наявності структури для супроводу системи.

Також очевидною є необхідність у єдиній структурі для реалізації інформаційно-аналітичної взаємодії, координації регіональних органів влади, що організаційно утворюють інформаційно-аналітичну мережу в системі державного управління.

Мережа формується на базі двох основних сегментів — внутрішнього, що включає мережі чи комунікаційні вузли місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, і зовнішнього, що включає мережі і комунікаційні вузли інформаційних центрів різної підлеглості і різного профілю, наукових установ і навчальних закладів, господарюючих суб’єктів різних організацій-но-правових форм, банків, аудиторських і консалтингових фірм, інвестиційних компаній і фондів тощо.

Функціонування такої мережі може забезпечити з мінімальними витратами вирішення таких завдань:

1) здійснення постійного різнобічного моніторингу ситуації в країні, відстеження стану і виявлення нових проблем у всіх сферах життєдіяльності;

2) оперативне надання альтернативних варіантів вирішення завдань управління, підготовлених з використанням різних методик, технологій, опосередкованим залученням сторонніх незалежних експертів;

3) формування інформаційного фонду із широким спектром матеріалів з різних проблем і створення умов для оперативного мережного відкритого чи регламентованого доступу до цих матеріалів.

Абоненти мережі, крім права доступу до ресурсів мережі, повинні мати певні інформаційні обов’язки, дотримуватися правил і регламентів, відповідати технічним та організаційним вимогам. У цілому інформаційно-аналітична мережа повинна являти собою інформаційний образ країни, що адекватно відображає реальну і ретроспективну ситуацію, особливості й тенденції розвитку окремих регіонів.

Структурі, що покликана виражати інтереси, координувати діяльність та організовувати вирішення конкретних завдань для органів державного управління, при створенні й супроводі інформаційно-аналітичної системи природно поставити в обов’язки й такі функції:

1) формування і проведення в країні загальної політики інформатизації, що максимально враховує інтереси органів управління, і привабливої для всіх учасників різних регіональних програм і проектів як потенційних абонентів інформаційно-аналітичної мережі;

2) формулювання принципів і формування загального інформаційно-телекомунікаційного простору з тенденцією до уніфікації технологій і вимог при забезпеченні інтеграції державних та інших інформаційних ресурсів;

3) створення і забезпечення системи інформаційної безпеки, регламентації доступу до інформаційних ресурсів;

4) розроблення загальних критеріїв відповідності, регламентів представлення, форм, протоколів та інших формалізованих вимог до матеріалів, розташовуваних у просторі доступу інформаційно-аналітичної системи;

5) адміністрування, нормативне правове забезпечення діяльності інформаційно-аналітичної системи.

Система інформаційно-аналітичного забезпечення має будуватися на основі аналізу предметної сфери державного управління і виділення пріоритетних програмно-цільових настанов, що враховують інтереси держави та окремих регіонів. Нині для більшості регіонів це такий перелік питань:

1) створення оптимальних умов для ефективного функціонування суб’єктів господарювання в регіоні, поліпшення основних економічних показників, збільшення зайнятості населення;

2) залучення до регіону зовнішніх інвестицій, підтримка найбільш значущих інноваційних проектів;

3) планування і збільшення податкових надходжень, стабілізація фінансово-бюджетної сфери регіону, ефективне управління і контроль фінансових потоків;

4) розвиток інфраструктури й ефективне управління системами соціального забезпечення, охорони здоров’я, освіти, житлово-комунальним господарством, транспортом тощо;

5) створення і підтримка стабільності суспільно-політичної ситуації в регіоні;

6) охорона правопорядку й ефективна боротьба зі злочинністю;

7) ефективне використання природних ресурсів, розв’язання проблем екології.

Під вирішення цих постійних завдань необхідно будувати і систему інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та управління в регіонах. При цьому необхідно розглядати три можливі режими прийняття рішень [3]:

1) рішення управлінських завдань стратегічного характеру, пов’язаних, як правило, з перспективами розвитку регіону, стабільністю і наступністю влади;

2) рішення управлінських завдань оперативного, тактичного характеру, орієнтованих на поточне організаційне і фінансово-ресурсне забезпечення виконання планів і проектів;

3) рішення надзвичайних, екстремальних управлінських завдань, пов’язаних з необхідністю запобігання й усунення наслідків впливу руйнівних природних чи техногенних факторів, виникненням і неконтрольованим розвитком гострих соціально-політичних проблем і конфліктів.

Кожен із зазначених режимів прийняття рішень потребує інформаційно-аналітичної підтримки.

Стратегічний рівень припускає виявлення проблемних ділянок у різних сферах життєдіяльності регіону, аналіз і прогноз довгострокових тенденцій його соціально-економічного розвитку; аналіз і прогноз суспільно-політичних тенденцій і створення системи зрівноважування різних проявів політичної активності. На цьому рівні генеруються методи розв’язання проблем, розробляються концептуальні підходи, оптимізуються моделі і сценарії розвитку регіону.

На оперативному рівні здійснюється моніторинг і аналіз поточного стану елементів соціально-економічної і суспільно-політичної сфер регіону, формуються плани реалізації концепцій, моделей і сценаріїв розвитку регіону, проводиться оперативний контроль і коригування виконання планів та проектів.

Надзвичайне управління припускає одночасно прогнозування і запобігання екстремальним ситуаціям, створення сценаріїв їх виникнення і розвитку, постійний моніторинг характеристик і показників потенційно небезпечних природних, техногенних соціально-політичних факторів і забезпечення організаційно-технічних питань здійснення управління в екстремальних умовах.

Система інформаційно-аналітичного забезпечення управління повинна також враховувати специфіку певного регіону — галузеву структуру виробництва, пріоритетні напрями розвитку економіки, наявність ресурсів, інфраструктуру забезпечення економіки та управління, демографічні й міграційні особливості регіону.

На території регіону здійснюють свою діяльність центральні структури. Органи регіонального управління у взаємодії з центральними структурами координують інформаційно-аналітичну діяльність, створюють інформаційні ресурси загального користування, забезпечують інформаційну безпеку, здійснюють інформаційний обмін. Інформаційні потреби центрального і регіонального рівня, як правило, перебувають на різних площинах, тому важливим завданням регіонального управління є оптимізація інформаційних зв’язків, зусиль і витрат на забезпечення збирання, оброблення і представлення інформації на центральний рівень. Досвід роботи органів державного управління країн з розвиненою економікою свідчить про доцільність багаторівневих інформаційних зв’язків [4]. Тільки при їх наявності можна забезпечити прийняття якісних ДУПР.

Специфіка інформаційно-аналітичної діяльності в органах влади й управління полягає в тому, що вона є елементом системи і процесу управління. Тому така діяльність має переважно прикладний, а не теоретичний характер, у ній переважають внутрішні обмеження системи щодо часу підготовки матеріалів, їх повноти, вірогідності, обґрунтованості, відповідальності виконавців. Відповідно, основна увага приділяється не стільки глибині й оригінальності пророблення проблем, скільки їх оперативності й ефективності. По суті, це робота розподілених експертних колективів, таких, що постійно виникають і розпадаються, залежно від поточного завдання.

Розділ 3. Проблеми та перспективи інформаційного забезпечення органів державної влади України

Аналіз стану формування і використання інформаційних ресурсів України, що становлять стратегічний ресурс сучасності, свідчить про наявність низки невирішених важливих проблем, пов’язаних з непослідовністю та не-системністю впровадження заходів, спрямованих на удосконалення управління згаданими ресурсами на стратегічному рівні. Стратегічно важливою залишається проблема координації правотворчого процесу щодо формування правових засад побудови, забезпечення функціонування і розвитку системи управління інформаційними ресурсами України, а також розвитку інформаційної інфраструктури країни.

Розвиток інформаційної сфери відкриває нові можливості для України в галузі економіки, політики, міжнародних відносин. Цього вже давно досягли інші розвинуті країни, в різних обсягах і з різною інтенсивністю.

Найважливішою характеристикою будь-якої держави є рівень її інформаційного забезпечення, який суттєво впливає на всі процеси соціально-економічного розвитку суспільства.

У сучасних умовах світового соціально-економічного розвитку особливо важливою сферою стало інформаційне забезпечення процесу управління, яке полягає у збиранні й переробці інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Перед керуючим органом постають завдання отримання інформації, її переробки, а також генерування й передачі нової похідної інформації у вигляді керуючих впливів. Такі впливи здійснюються в оперативному й стратегічному аспектах і ґрунтуються на раніше отриманих даних, від правдивості й повноти яких багато в чому залежить успішне вирішення багатьох завдань управління.

Прийняття будь-якого рішення вимагає оперативної обробки значних масивів інформації. Нині компетентність керівника вже залежить не тільки від досвіду, отриманого в минулому, а й від володіння достатнім обсягом актуальної для певної ситуації інформації та вміння на підставі цього зробити корисні висновки.

Управління та інформація безперервно взаємодіють, вони перебувають у постійному русі та зміні.

Після отримання інформації, її аналізу та відповідної обробки виробляється рішення, яке приймає суб’єкт управління для подальшого впливу на систему. Під впливом управлінських рішень система знову змінюється, про що надходить відповідна інформація. Такий перебіг подій є об’єктивним, вони відбуваються безперервно. Інша справа — якою інформацією наділений суб’єкт управління. Якщо цієї інформації недостатньо, якщо вона необ’єктивна або поверхова, неглибоко відображає процеси, які відбуваються в суспільстві, то управлінське рішення може бути необґрунтованим, тобто не мати належної наукової основи.

Інформація як сукупність певних даних, чинників, характеристик про відповідні предмети, явища, процеси, відносини, події тощо, зібрані і систематизовані в придатну для використання форму, є основою державного управління.

Управлінські процеси — це пошук, фіксація, аналіз, оцінка, поширення соціальної інформації, тобто інформації, пов’язаної з відображенням, пізнанням і перетворенням різних форм життєдіяльності людей. Проте не варто сподіватися на автоматичну дію інформації. Інформація, не поєднана із знанням, досвідом та цілями людей, яка не враховує сутності суспільних процесів, не має, по суті, соціального значення, тобто не може впливати на мислення, поведінку і діяльність людей [11, c. 109-110].

Перша проблема інформаційного забезпечення державного управління — це професійний аналіз інформації щодо її актуальності, необхідності і корисності для державно-управлінських відносин і процесів. Іншими словами, для управління потрібна не загальна інформація, а переважно управлінська, тобто інформація, яка відображає і характеризує управлінські потреби, інтереси і цілі людей, їх сукупну владну волю, конкретні механізми та засоби управлінської організації і регулювання їх свідомості, поведінки та діяльності.

Відповідно управлінська інформація має відповідати таким параметрам: по-перше, місцю і ролі держави в системі приватної і суспільної життєдіяльності людей і компетенції конкретних державних органів (обсяг і зміст управлінської інформації необхідно узгоджувати з компетенцією державних органів); по-друге, характеру та ієрархії законів та інших нормативних правових актів, що підлягають обов’язковій реалізації в управлінських процесах; по-третє, властивостям, формам, закономірностям і стану керованих об’єктів, які диференціюють і конкретизують управлінські дії різних державних органів, а також формують специфічні види управлінських відносин; по-четверте, сприйняттю управлінських дій і відповідних змін під їх впливом, що свідчить про розвиток керованих об’єктів унаслідок державного впливу і виникнення в них нових потреб у нових управлінських діях.

Друга проблема інформаційного забезпечення державного управління визначається як науковий супровід управлінської інформації. Адже інформація переважно щось фіксує і про щось повідомляє. Але все, що в ній міститься, вимагає розуміння, аналізу, осмислення. А для цього потрібні ґрунтовні наукові знання і достатній життєвий досвід. Але в даний час у жодній сфері людської діяльності неможливо приймати правильні рішення, що базуються виключно на багаторічному досвіді та інтуїції керівників. Це пояснюється тим, що:

по-перше, суспільство в цілому стало дуже складним і будь-яка галузь, у якій безпосередньо працює та чи інша людина, має різноманітні зв’язки зі всіма галузями людської діяльності;
по-друге, темпи розвитку суспільства різко зросли, внаслідок чого виникла гостра необхідність завчасно передбачити шляхи і результати цього розвитку.

За таких умов великих успіхів можна досягти, якщо є можливість оперативно збирати, обробляти і аналізувати всю можливу інформацію як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Крім того, створюються комісії або творчі групи для вивчення питання, проведення анкетних опитувань, інтерв’ювання тощо.

Інформація поширюється через ієрархічні канали, за допомогою різних циркулярів, інструкцій, рішень, проведення конференцій, зборів, охоплює різноманітну і численну сукупність рішень [9, c. 50-51].

Таким чином, для прийняття управлінського рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова, наукова та інша інформація. Незалежно від виду вона має бути точною, повною, достовірною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки. Необхідне системне узагальнення інформації, результати якого могли б стати управлінською інформацією, а остання — бути введена в управлінські дії.

Необхідно зауважити, що поширеною в розпорядчій діяльності керівників помилкою є зневажливе ставлення до аналізу інформації, що надходить, та використання зворотного зв’язку з метою коригування відхилень, регулювання виробничих і управлінських процесів. Негативні моменти цього очевидні, оскільки сучасні обсяги інформації не дають змоги керівнику контролювати все особисто. А якщо це так, то без регулюючого впливу залишається багато, інколи найбільш істотні аспекти діяльності установи чи підприємства.

Елементами інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування повинні бути бази даних необхідної інформації, системи зв’язку та передачі даних, системи обробки даних, автоматизовані робочі місця державних службовців. Первинними елементами інформаційно-аналітичної системи є периферійні об’єктно-спеціалізовані автоматизовані інформаційні підсистеми, елементами кожної з яких є комплекси технічних засобів, до яких входить обчислювальна техніка, системне і спеціальне програмне забезпечення, колективи відповідних спеціалістів. Для розв’язання слабо структурованих завдань повинні бути розроблені окремі спеціалізовані експертні системи, які б сприяли пошуку, генерації та відбору найбільш вдалих управлінських рішень [10, c. 180].

Головною проблемою інформатизації влади в Україні залишається не стільки недостатнє фінансування впровадження ІКТ, як проблема їх ефективного використання. Проект електронного уряду в Україні вже має певне практичне втілення, разом з тим слід відзначити, що в більшості сайтів органів державної влади та органів місцевого самоврядування застосовані режими рівня інформування та односторонньої взаємодії, тоді як усе ще відсутні режими двосторонньої інтелектуальної взаємодії та проведення трансакцій. У цілому для сучасного стану інформаційно-аналітичної діяльності органів влади в Україні характерне відставання технологізації процесів управлінської діяльності від сучасних потреб державного управління й сучасного рівня розвитку інформаційних технологій, а також нерозвиненість «публічної влади», прямих та зворотних інформаційних зв’язків органів державної влади і органів місцевого самоврядування з громадськістю та різноманітними недержавними джерелами масової інформації.

У розвинених країнах світу стимулювання розвитку інформаційного суспільства відбувається в напрямах співпраці із зацікавленими сторонами, створення міжвідомчого органу з питань інформаційного суспільства, Державного департаменту електронного управління, а також Центрального інформаційного органу. В Україні на сьогодні відсутнє належне інституціональне забезпечення розвитку інформаційного суспільства. Розвиток інформаційно-аналітичного забезпечення органів влади, як один з важливих напрямів інформатизації суспільства, теж відбувається хаотично, без наявності чіткої виваженої державної стратегії в цій сфері. Діяльність Державного департаменту з питань зв’язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв’язку України й Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України спрямована на вирішення окремих технічних проблем інформаційної діяльності органів влади, тоді як жоден із центральних органів виконавчої влади не виконує функцій щодо підвищення якості існуючих інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також щодо їх інтеграції. Відповідальним за якість технічного та кадрового забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності є кожен окремий орган влади, що, безумовно, не сприяє інтеграції інформаційно-аналітичної системи. Законодавча база в цій сфері не опрацьована належним чином, зокрема Концепція формування та функціонування інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування перебуває лише в стадії розробки [5, c. 154-156].

На наш погляд, подальші дослідження зазначеної проблеми мають бути спрямовані на пошук адекватної для сучасних умов моделі взаємодії, яка забезпечить широкому колу фахівців безпосередню участь в інформаційній підтримці державного управління: визначення управлінської складової інформаційного потоку, його науковий супровід та забезпечення сталого та надійного зворотного зв’язку.

Висновки

Одним з пріоритетів побудови інформаційного суспільства є інформатизація органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка має сприяти прозорості та відкритості влади, підвищенню ефективності праці чиновників, якісному наданню населенню країни різноманітних інформаційних послуг органами влади, демократизації виборчого процесу, інтеграції зі світовим інформаційним простором тощо. На сучасному етапі розвитку України необхідна науково обґрунтована зміна парадигми інформаційного забезпечення всіх ешелонів державної влади, яка передбачає широке використання сучасних інформаційно-комунікаційних засобів, передусім Інтернету, на всіх рівнях державного управління, перехід усіх державних структур на електронний документообіг, доступ державних службовців до Інтернету, а також уможливлення інтерактивної участі громадян у процесі прийняття рішень.

Система інформаційного забезпечення ОДВ має відповідати таким основним вимогам:

зберігати інформацію в обсязі, потрібному та достатньому для вирішення завдань облдержадміністрації;
здійснювати копіювання і зберігання масивів інформації згідно із вимогами до зберігання інформації;
забезпечувати мінімальний обсяг ручного введення вхідних даних;
гарантувати можливість розширення інформаційних масивів із урахуванням перспектив розвитку системи.

Список використаної літератури

Гурковський В. Взаємовідносини органів держаної влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України: організаційно-правові питання//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2002. — № 3. — C. 27-32
Дегтяр А. Організаційне забезпечення інформаційно-аналітичного обслуговування органів державної влади в процесі прийняття і реалізації державно-управлінських рішень //Статистика України. — 2003. — № 2. — С.36-39
Коваль Р.А. Державне управління в інформаційному суспільстві: перспективи електронного урядування / Р.А. Коваль // Економіка та держава. – 2008. – № 4. – С. 81-84.
Коваль Р.А. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади / Р.А. Коваль // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – № 1 (113). – С. 223-226.
Кузнець Л. Ф. Алгоритм інформаційного забезпечення вищої ланки державного керівництва //Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 10. — C. 150 — 156.
Кумицький СП. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 224 с.
Лавріненко В. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2003. — № 3. — C. 502-514.
Присяжна Л. Функціональний аналіз моделей комунікації для інформаційного забезпечення органів державної влади //Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. — 2008. — Вип. 21. — C. 211-217.
Скребець Р. Інформаційне забезпечення органів державної влади України: проблеми та перспективи //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2007. — № 2. — C. 46-52.
Черепін Ю. Інформаційна модель регіону як основа побудови системи інформаційно-аналітичного забезпечення місцевих органів виконавчої влади //Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 12. — С.179-195.
Яременко О. Функції української держави в інформаційній сфері: поняття та класифікація // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 6. — С 109-112.

Додатки

Додаток 1. Структура державної інформаційної сфери економіки

Інформаційна сфера
Сектор інформаційно-комунікаційних технологій	Сектор інформаційно-аналітичної діяльності
Одержання інформації
Використання інформації
Поширення інформації
Зберігання інформації

Освіта та самоосвіта