Вступ

Актуальність теми. Україна має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Завдяки вигідному географічному розташуванню, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та з Заходу на Схід. Україна володіє значним туристично-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, індустрією подорожей та туризму, численними культурно-історичними пам'ятками, високим освітнім рівнем населення.

В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає в створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед найбільш привабливих туристично-рекреаційних зон, де туризм посідає одне з чільних місць в розвитку економіки; це Автономна республіка Крим, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, м. Київ.

Крим – унікальний куточок України, що приваблює своїми мальовничими ландшафтами. Кримська земля представляє нескінченну кількість нових можливостей та нових маршрутів людям, зайнятим у сфері туризму та рекреації. Без сумніву, розвиток туризму – це майбутнє півострову.

Розвиток туризму істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних напрямів економіки. У свою чергу важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал країни.

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію, що сприяє появленню нових видів туризму.

Завдяки ландшафтним та природним особливостям в Криму можна розвивати всі види відпочинку: кінний, пішохідний, велотуризм, діловий, сільський, еко-, етнотуризм та багато інших.

Тема: «Перспективи розвитку туризму АР Крим на основі дослідження туристичних ресурсів Криму».

Мета: розкрити перспективи розвитку туризму АР Крим на основі дослідження туристичних ресурсів Криму.

Завдання роботи:

— характеристика туристично-ресурсного потенціалу АР Крим;

— історико-культурні та природні заповідники Криму;

— музеї Криму;

— санаторно-лікувальні заклади Криму;

— екологічні проблеми Криму та пропозиції щодо їх вирішення;

— внесок Криму у розвиток вітчизняного міжнародного туризму .

Об`єктом дослідження є туризм в АР Крим.

Предметом дослідження є теоретичні основи вивчення розвитку туризму АР Крим.

Для розв’язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: системний, порівняльний, теоретичний.

Розділ 1. Сутність і особливості туристичних ресурсів Автономної Республіки Крим в загальній системі розвитку туризму в Україні

1.1. Загальна характеристика туристично-ресурсного потенціалу АР Крим

Автономна Республіка Крим розташована на півдні країни, в межах Кримського півострова, який глибоко вдається в Чорне море і зі сходу омивається Азовським морем. Він простягається з заходу на схід на 324 км (між мисами Кара-Мрун і Фонар), а з півночі на південь — на 207 км. (від Перекопського перешийка до мису Сарич). На західному узбережжі частина суші виступає далі в море, утворюючи Тарханкутський півострів, а на східному — Керченський. На півночі Крим з’єднаний Перекопським перешийком завширки 7 км із сусідньою Херсонською областю [15, с. 322].

Площа автономії — 26,2 тис. кв. км (4,3% території країни).

Кримський півострів лежить приблизно на однаковій відстані як від екватора, так і від Північного полюса — 5000 км. Довжина берегової лінії перевищує 1 тис. км. Вона розчленована затоками та бухтами, особливо численними на півночі і сході. Найбільші затоки: в Чорному морі -Каркінітська, Каламітська, Феодосійська; в Азовському — Сиваш, Казантіпська та Арабатська. Сиваш відокремлений від Азовського моря піщаною косою — Арабатською Стрілкою.

Крим приваблює відпочиваючих передусім субтропічним кліматом на Південному березі Крима, вузькій смузі землі шириною 2-8 км, що тягнеться від мису Айя до мису Іллі.

Гірський Крим, вкритий лісами, являє собою зовсім інший природний комплекс, відмінний від узбережжя як за своїми кліматичними умовами, так і за складом місцевої флори.

Кримські гори з найвищою точкою Роман-Кош (1545 м) мають переважно карстовий рельєф із великою кількістю печер (їх налічується 900), серед них найдавнішою є Червона (13,7 км), а найглибшою — Солдатська (508 м) [15, с. 323].

У Криму прокладено рекреаційні стежки, серед яких найвідомішими є Голіцинська (Новий світ), Боткінська, Тарахташська, Штангеєвська (Ялта), Карадагська (Щебетівка).

Клімат рівнинної частини Криму (близько 70% площі півострова) помірно континентальний, у горах перехідний від степового до субтропічного, що характерний для Південного берега Криму.

На території Кримського півострова налічується понад 1650 водотоків загальною довжиною 5996 км. Найбільша ріка – Салгір, довжиною 232 км. Уздовж узбережжя знаходяться більше 50 соляних озер, які використовуються для виробництва солі та лікувальних грязей.

Територію півострова перетинають 257 річок, здебільшого небагатоводних. У гірській місцевості водні потоки утворюють глибокі ущелини-каньйони, водоспади. Популярним екскурсійним об’єктом є Великий каньйон. Водоспад Учансу падає з південного схилу Ай-Петринської яйли майже прямовисно з висоти 98,5 м, нижче утворюючи ще три водоспади [15, с. 323].

В області понад 50 солоних озер, що належать до 5 груп — Тарханкутської, Євпаторійської, Перекопської, Чонгаро-Арабатської та Керченської. Вони мають значні запаси лікувальних грязей (бл. 24 млн. м2). Найбільші з кримських озер — Сасик, Сакське, Донузлав, Узунлар [15, с. 324].

Перший грязьовий курорт країни — Саки. Про лікувальні властивості Сакського озера писав ще давньоримський учений Пліній Старший.

Вода Мойнакського озера в Євпаторії дає лікувальний ефект при м’язових, кісткових, нервових захворюваннях.

У рівнинній частині півострова переважають різновиди південних і карбонатних чорноземів, рідко зустрічаються темно-каштанові і лучно-каштанові ґрунти сухих лісів і чагарників. У гірському Криму відзначаються бурі гірничо-лісові й гірничо-лугові ґрунти.

Схили Кримських гір зайняті дубовими, буковими, грабовими та сосновими лісами. На Південному березі зростають реліктові ялівцеві ліси, вічнозелені чагарники. Природна флора Криму дуже різноманітна. Серед рослин зустрічаються ендеміки, серед них чимало лікарських видів. Тваринний світ представлений зайцем — русаком, лисицею, кримським оленем, совою, диким голубом, водоплавними птахами та іншими. У Криму акліматизовані муфлон, кабан, фазан. Велика частка Кримських видів флори та фауни, занесена у Червону книгу України: рускус під'язиковий, сосна Станкевича, Цикламен Кузнєцова, пролісок складчастий та інші — із рослин; орлан — білохвіст, чорний гриф, середземноморський гекон, леопардовий полоз, кучерявий пелікан та інші серед тварин.

Особливу цінність представляє заповідний фонд Криму, що відіграє істотну роль в охороні природи і стабілізує екологічну ситуацію в регіоні. На територію об’єктів ПЗФ приходиться 4,6% площі півострова (без м. Севастополя) [15, с. 324].

Туристично-рекреаційні ресурси Криму — це надзвичайно сприятливі кліматичні умови (особливо на Південному березі), мальовничі ландшафти, тепле море з піщаними і гальковими пляжами (загальною довжиною 450 км, тривалий купальний сезон (понад 4 місяці), джерела мінеральних вод і лікувальні грязі солоних озер. Освоєння в курортно-рекреаційних цілях двох останніх розпочато з середини XIX ст. Сьогодні в Криму налічується понад 700 лікувально-оздоровчих закладів, у тому числі 128 санаторіїв. В Криму зосереджено 36% санаторно-курортного фонду, понад 30% будинків відпочинку, близько 20% туристських закладів України.

Кримський рекреаційний регіон включає Євпаторійський, Феодосійський, Ялтинський рекреаційні райони.

Рекреаційні ресурси регіону ефективні при лікуванні захворювань дихальних шляхів, легенів, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, функціональні порушення нервової системи.

У Криму 141 територія і об’єкт природно-заповідного фонду (загальна площа — 70 тис. га, що становить 4,1% території автономії), в тому числі Карадагський, Кримський, “Мис Мартьян”, Ялтинський гірсько-лісовий заповідники, 13 пам’яток природи (Бельбекський каньйон, Кішка, Демерджі, Карабі-яйлинська улоговина, Караул-Оба, Кизил-Коба, Мангуп-Кале та ін.), Нікітський ботанічний сад, 22 парки. В числі парків, що належать до пам’яток садово-паркового мистецтва — Алупкінський, Гурзуфський, Карасанський, Кучук-Ламбатський, Лівадійський, Массандровський, Меласький, Місхорський, Фороський, Харакський [15, с. 325].

Кримський заповідник створений у 1923 р. Більша його частина розташована на схилах головного пасма Кримських гір, на території Бахчисарайського району. В масиві Чатирдаг об’єктом масового відвідування туристами є печера “Мармурова”. Всього тут 135 підземних порожнин, серед яких — відомі пам’ятки природи: печери Бінбаш-Коба, Еміне-Баїр, Суук-Коба та ін. [15, с. 325]

Заповідник включає також частину акваторії Каркінітської затоки з Лебединими островами в Роздольненському районі. Лебедині острови — місце гніздування водоплавних птахів (понад 230 видів).

Заповідник “Мис Мартьян”, розташований на однойменному мисі неподалік від Нікітського ботанічного саду, створений у 1973 р. з метою збереження природи кримських субтропіків.

Ялтинський заповідник (1973 p.) розташований у західній частині Південного берега Криму і має своєю метою охорону характерних видів місцевої флори і приморських ландшафтів.

У південно-східній частині Кримського узбережжя знаходиться наймолодший на півострові Карадагський заповідник (заснований у 1979 p.). Пам’ятка природи Карадаг — гірський масив вулканічного походження, що обривається крутим уступом до Чорного моря — в своїй найвищій точці досягає висоти 577 м. Заповідник включає також прилеглу частину акваторії.

Тут виявлено поклади більше 100 видів мінералів, серед яких найбільш цінними є гірський кришталь, аметист, сердолік, агат, яшма, опал.

Пам’ятка природи “Плакуча скеля” знаходиться в Сімферопольському районі в мальовничій долині р. Булганак, на уривчастому березі якої крізь виходи кам’янистих порід просочуються грунтові води у вигляді невеликих струмочків і джерел.

Крим є провідним туристичним центром в Україні з розвиненою туристичною інфраструктурою. Тут діє 54 готелі, а також 113 підприємств харчування для обслуговування туристів (із 455 по Україні в цілому) [15, с. 326].

Сліди первісної людини, виявлені в печері Киїк-Коба у 25 км від Сімферополя, підтверджують її появу в цих краях близько 100 тис. років тому. На території півострова відомо більше двадцяти стоянок цого періоду, в т. ч. в урочищі Ак-Кая в Білогірському районі, в якому виявлено чисельні поселення, де простежується кілька потужних культурних шарів.

Численні пам’ятки історії, архітектури, своєрідна природа острова, м’який клімат сприяють розвитку пішохідного, автомобільного, велосипедного, водного, спелеологічно-го, гірського, лижного, зеленого та інших видів туризму.

Розділ 2. Аналіз туристичних ресурсів в історичних містах Криму

2.1. Історико-культурні та природні заповідники Криму

Вигідне географічне положення, м’який клімат, тепле море, субтропічна рослинність узбережжя півострова в усі віки сприяли його інтенсивному заселенню. Історико-культурні пам’ятки різних епох, що збереглися на його території, є результатом взаємодії різних етносів і цивілізацій, які на певних відрізках історії, існуючи паралельно на обмеженій території півострова, часом функціонували відособлено, не змішуючись і майже не проникаючи одна в одну.

У правління Гіреїв адміністративним і економічним центром Кримського ханства був Бахчисарай.

Головною містобудівною домінантою в старій частині Бахчисарая є ханський палацовий комплекс, розташований на лівому березі р. Сурук-Су (Чурук-Су) у скелястому каньйоні. Він включає власне палац, гарем, корпус для свити (графський), бібліотеку (XIX ст.), корпус для охорони (XVIII ст.), господарські будівлі, кухню, стайні, Соколину башту (XVIII ст.), Велику мечеть (XVIII ст.), дюрбе Діляри-Бікеч (XVIII ст.), Північне дюрбе (XVII ст.), Південне дюрбе (XVII ст.), надгробну ротонду (XVIII ст.). До комплексу входять також літня альтанка, південна в’їзна башта, набережна з трьома мостами, сади, паркові споруди, ханське кладовище, фонтани, мури [14, с. 26].

Будівництво палацу було розпочато в 1502 р. (за іншими даними — в 1532-1551 pp.) і розповсюджувалось кілька століть, розширюючись і доповнюючись іншими спорудами. В його зведенні брали участь іноземні зодчі — італієць Алівізе Нові (XVI ст.), іранець Омер (XVIII ст., автор відомого Фонтану сліз). Палацовий комплекс зруйнований у 1736-1737 pp., під час російсько-турецької війни, і більше не був відновлений у його початковому вигляді [14, с. 26].

Неподалік від палацового комплексу і ханського кладовища знаходяться лазні “Сари-Гюзель” (1533 p.), що функціонували за своїм прямим призначенням до 1924 р.

Поблизу Бахчисарая на гірському плато розташоване укріплене печерне місто Чуфут-Кале. Місто “поділяється на дві частини — старе і нове. На його території збереглась лише підземна частина оборонних, господарських, житлових і культових споруд, що й закріпило за пам’яткою назву печерного міста. Поселення засноване близько VIII-IX ст. (за іншими версіями — у V-VII чи X-XI ст.). У 1299 р. містом оволоділи ногайські татари, які назвали його Кирк-Ор (”сорок укріплень”) [14, с. 27].

Старе місто було резиденцією кримських ханів. На початок XVI ст. тут були мури з південною брамою, монетний двір, мечеть, дюрбе Джаніке-ханум.

Назва Чуфут-Кале перекладається як “єврейська фортеця” і поширилась на всі поселення від Нового міста, заснованого в XIV ст. тюркомовними караїмами, за вірою іудеями. Нове місто початково виникло як торговельно-ремісничий посад. Поступово тут були споруджені велика і мала кенаси, східний кріпосний мур із брамою, баштами. У XVIII ст. в місті з’явилася друкарня, перша на території Криму. Після включення Криму до складу Російської імперії (1783) жителі Чуфут-Кале поступово переселились у передмістя Бахчисарая, і в 1860-х роках місто обезлюднило. В числі останніх його мешканців був відомий історик і археолог, гебраїст, караїм за походженням А. Фіркович, садиба якого збереглася й донині [14, с. 27].

З 1960-х років ведуться роботи з консервації і реставрації комплексу, включеного в 1990 р. до складу Бахчисарайського історико-архітектурного заповідника.

У важкодоступних місцях внутрішньої гряди Кримських гір також розташовані печерні міста-фортеці Мангуп-Кале, Ескі-Кермен, Киз-Кермен.

На західному узбережжі півострова розташована Євпаторія — давнє місто-фортеця. Грецьке поселення на березі Каламітської затоки виникло в кінці VI — на початку V ст. до н.е. Залишки давньогрецької Керкінітіди збереглися в центральній частині міста.

Після захоплення в 1475 р. прибережної частини Криму турками на цьому місці була споруджена фортеця Гезлев. Свою сучасну назву місто отримало вже після приєднання Криму до Росії.

На набережній зводиться мечеть Джума-Джамі, збудована в середині XVI ст., в якій кримські хани одержували від Орди ярлики на правління. Текіє дервішів споруджено на рубежі XIV-XV ст. Серед пам’яток архітектури також турецька лазня (XVI ст.) і караїмські кенаси [14, с. 28].

Євпаторія користується великою популярністю як першокласний кліматичний і бальнеологічний курорт, дитяча здравниця. Тут діє близько 80 санаторно-курортних закладів, у т. ч. 27 санаторіїв (із них 20 — дитячі).

В південно-західній частині Кримського півострова, підпорядкованій Севастополю, збереглися чисельні давні пам’ятки: античні міста, середньовічні фортеці, храми.

На державному обліку перебуває 95 пам’яток архітектури і містобудування. В межах Севастополя знаходяться історичні міста Балаклава та Інкерман.

Територія, на якій заснували Севастополь, називалась Ахтіар. Місто виникло навколо військового поселення і порту, закладених у 1782 р. росіянами під керівництвом Д.М. Сенявіна. Для будівництва було використано каміння з руїн Херсонесу.

В 1978 р. засновано національний заповідник “Херсонес Таврійський” на місці давнього грецького міста, що виникло тут у V ст. до н.е. За 170 років археологічних пошуків розкопано більше третини території давнього міста. До наших днів збереглись античний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, колодязі. Унікальними знахідками є присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони, численні побутові предмети. Розкопки Херсонеса поповнили музейні колекції на 200 тис. експонатів [14, с. 29].

На території Херсонеса зберігся собор Св. Володимира, закладений у 1861 р. на фундаменті більш давнього храму, який пов’язують із хрещенням тут у 988 р. київського князя Володимира.

Філії заповідника — середньовічні фортеці “Каламіта” в Інкермані та “Чембало” в Балаклаві.

Балаклава розташована в невеликій затишній бухті між високими скелястими горами, непомітній ні з суші, ні з моря, з яким вона з’єднується вузькою протокою. Ця місцевість була заселена з давніх часів. У VII-VI ст. до н.е. тут, за припущенням істориків, були таврські поселення, пізніше — грецькі під назвою Сюмболон. Вважають, що саме в цих місцях, через які пролягав шлях Одісея, герой Гомера зустрівся з велетнями-людожерами.

В середині XIV ст. місто було завойване генуезцями і перейменоване на Чембало. В 1475 р. його захопили турки, давши поселенню назву Балик-Юве, яка пізніше трансформувалася в Балаклаву.

В Інкермані на вершині Монастирської скелі збереглись руїни фортеці. Перше укріплення виникло тут у VI ст. В 1475 р. Каламіта була взята турками і перейменована на Інкерман.

В нижній частині скелі розташований монастир, що виник у VIII-IX ст. і діяв до 1926 р.

В 1941-1942 pp. наземні будівлі монастиря були зруйновані. Постраждала і фортеця Каламіта. Нині функціонування монастиря відновлено, проводяться реставраційні роботи.

На Бастіонній горі в парковій зоні знаходиться панорама “Оборона Севастополя 1854-1855 pp.”. Це ротонда без вікон, що має внутрішній діаметр 38 м, затягнута уздовж стін живописним полотном, виконаним групою художників-баталістів. Відкрита в 1905 р., в 1960 р. панорама включена до складу музею героїчної оборони і визволення Севастополя. Складовими музейного комплексу є також оборонна вежа Малахового кургану, Володимирський собор і діорама “Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 р.” [14, с. 30]

Володимирський собор споруджений на честь оборони міста в 1854-1855 pp. У храмі знаходиться усипальниця російських адміралів М. Лазарева, В. Корнілова, П. Нахімова, В. Істоміна, останки яких були знищені в радянський період.

Неподалік від собору збереглась Вежа вітрів, що була частиною Морської бібліотеки. За архітектурним задумом вона відтворює давній “Храм вітрів” в Афінах (II ст. до н.е.).

Графська пристань — це парадний причал порту, споруджений у 1787 p., який набув свого сучасного вигляду в 1846 р.

На штучному острівці в 10 м від берега скульптором А. Адамсоном на честь 50-річчя оборони Севастополя споруджено пам’ятник кораблям, затопленим у 1854-1855 pp.

Від мису Айя починається курортна смуга Південного берега Криму з мальовничою Ласпинською бухтою. Флора цієї місцевості включає деякі реліктові види, серед яких -суничне дерево, яловець, 20 видів орхідей та ін.

Форос — курортне селище, що входить у межі Великої Ялти. Неподалік від сучасного селища виявлено середньовічний храм і залишки оборонної стіни. Тут існувала грецька колонія, а пізніше, в середні віки — генуезька фортеця Фора.

Фороський парк — один із найкрасивіших на південному узбережжі; складається з трьох частин: нижньої — приморської; середньої — “Райського куточка” з розташованими каскадом шістьма мініатюрними озерами, що утворюють водоспади; верхньої — лісопарку на гірському схилі.

На околиці Фороса знаходиться відома дача “Тесселі”. Поруч, на мисі Сарич — маяк у вигляді шахової тури. Цей мис є крайньою південною точкою Криму і України. В цьому місці Чорне море має найменшу ширину — 142 милі, що відділяють цю точку від мису Керемпе на Турецькому узбережжі [14, с. 32].

На старій Севастопольській дорозі поблизу Байдарського перевалу на гірській вершині висотою 400 м стоїть церква Воскресіння Христового.

На Байдарському перевалі в 1848 р. споруджені Бай-дарські ворота на ознаменування завершення будівництва дороги Севастополь — Ялта. Спорудження цієї дороги, що пролягає через перевал південного берега, розпочато в 1824 р. В 1826 р. вона з’єднала Сімферополь з Алуштою, в 1830-х роках досягла Ялти, а в 1843 р. вийшла до Байдарської долини. В цьому місці знаходиться ресторан “Шалаш”. Гірські райони з’єднує з південним узбережжям перевал, розташований на висоті 578 м, який називають Чортовими східцями (Шайтан-Мердвен). Він дійсно нагадує гігантські сходи, що круто піднімаються вгору, роблячи на своєму кілометровому шляху 40 поворотів. Ці сходи в різний час долали О. Пушкін, О. Грибоедов, В. Жуковський, О. Бунін, В. Брюсов, Леся Українка [14, с. 32].

На схід від Форосу на території колишньої садиби XIX ст. Мелас розташований санаторій. Садибний парк — один із найкращих у Криму. Зберігся також палац, у якому жив O.K. Толстой. У 1910 p. Ф. Шаляпін і М. Горький спільно працювали тут над книгою “Сторінки мого життя” — художньою біографією Шаляпіна [14, с. 33].

Символом курортного селища Кастрополь є скеля Іфігенії — пам’ятник природи. За припущенням, саме в околицях Кастрополя знаходився храм Артеміди.

Сімеїз — селище, оточене горами, серед яких домінує вершина Ат-баш (Кінська голова). На західній околиці Сімеїза піднімається гора Кішка, біля моря — скелі Лебедине крило, Панеда і Діва. Між мисом Ай-Панда і Дівою розташований один із найкращих пляжів на Південному березі Криму. Тут лікують хворих на туберкульоз.

У приморській смузі Алупки посеред великого парку стоїть Воронцовський палац (1830-1848 pp.), споруджений як літня резиденція генерал-губернатора Новоросійського краю М. С. Воронцова, який також мав маєтки в Масандрі, Ай-Данілі, Гурзуфі. Алупка приваблювала численними підземними джерелами.

Алупкинський палацово-парковий ансамбль включає “Азіатський павільйон” (зберігся в частково переробленому вигляді), чайний будиночок на березі моря. Готель і церква, стилізована під античний храм, не збереглися.

В 1848 р. було завершено будівництво палацу, архітектура якого являє собою еклектичне поєднання англійської готики з художньо-декоративними елементами індійської архітектури періоду Великих Моголів.

Алупкінський музей — єдина в Україні пам’ятка, що збереглась повністю, включаючи інтер’єри і навіть умеблювання.

Багатий і різноманітний видовий склад паркових насаджень, що оточують палац. Дерева і чагарники для парку завозилися з Нікітського ботанічного саду і дендропарку “Олександрія” в Білій Церкві.

З 1921 р. комплекс функціонував як музей. У 1945 р. напередодні Ялтинської конференції тут відбулась попередня нарада міністрів закордонних справ трьох держав. З цього часу палац використовувався як державна дача, потім -як санаторій. У 1956 р. відновлено його функціонування як музею. З 1990 р. садиба оголошена державним палацово-парковим музеєм-заповідником.

Курортне містечко Алупка, над яким підноситься вершина Ай-Петрі (1233 м)., простягнулось уздовж узбережжя на 4,5 км. Поселення зводилось без будь-якого плану забудови: вона диктувалась місцевим рельєфом, і будинки споруджувались уздовж гірських стежок, що є типовим для гірських селищ [10, с. 174].

Курортні селища Гаспра, Кореї, Місхор утворюють єдиний курортний район, що простягнувся уздовж узбережжя на 7 кілометрів. В Місхорі на початку XX ст. встановлено дві скульптурні групи роботи А. Адамсона, автора пам’ятника затопленим кораблям у Севастополі: “Русалка” і фонтан “Дівчина Арзи і розбійник Алі-баба” на сюжет відомої східної легенди.

В районі збереглись палаци і вілли першої половини XIX ст., стилізовані під середньовічні феодальні замки. Це “Софіївка” в Місхорі (нині головний корпус санаторію “Комунари”); “Александрія” в Гаспрі (санаторій “Ясна поляна”), де в 1901 р. перебував Л. Толстой [10, с. 174].

Дача “Ластівчине гніздо”, що увінчує стрімку Аврорину скелю на мисі Ай-Тодор, споруджена в 1912 р. за проектом А. Шервуда на місці дерев’яної будівлі. Замок майже не постраждав під час сильного землетрусу 1927 р. У радянський період дача використовувалась як туристична база, бібліотека санаторію. В кінці 1950-х років стан будівлі визнано аварійним, що виключало можливість її експлуатації. В 1968 р. основа споруди була укріплена з використанням сейсмостійких конструкцій і матеріалів, відновлені шпилі, пошкоджені землетрусом, після чого будівля була обладнана під кафе [10, с. 175].

Палац “Дюльбер” у мавританському стилі збудований у 1895-1897 pp. на приморській терасі і оточений парком.

Кореїз уперше згадується у VIII ст. В селищі зберігся палац у стилі модерн, споруджений у 1904 p., що має в плані форму підкови. В лютому 1945 р. тут була резиденція делегації, що представляла радянську сторону на Ялтинській конференції.

На місці нинішньої Лівадії в кінці X ст. тут було грецьке селище Ай-Ян. Наприкінці XVIII ст. місцеві греки були переселені в Приазов’я. Лівадія стала власністю Л. Потоцького. Графська садиба складалася з двоповерхового палацу, господарських споруд, оранжереї, навколо яких розкинувся парк.

Після смерті Л. Потоцького Лівадія була куплена Олександром II для своєї хворої на туберкульоз дружини. Будинок Потоцького перебудовано на Великий царський палац. Католицька каплиця в 1864 р. була перебудована на Воздвиженську палацову церкву.

На початку XX ст. імператор Микола II розпорядився розібрати Великий палац, на місці якого створено новий архітектурний ансамбль. Центром його став Білий палац. Зведено також великий корпус для світи. Комплекс витримав найсильніший в історії Криму землетрус 1927 p., що досягав 8 балів за шкалою Ріхтера.

Сьогодні Лівадійський палацово-парковий ансамбль включає 53 будівлі, розташовані на території парку. В 1843 р. .тут була прокладена Горизонтальна (Царська, Сонячна) стежка, що з’єднувала царську резиденцію з маєтками великих князів в Ореанді, Кореїзі і Ай-Тодорі [10, с. 177].

Дуже цінилися царські лівадійські вина, які закуповувала, зокрема, Києво-Печерська Лавра.

1925 р. маєток перетворено на селянський курорт. У 1945 р. палац був резиденцією американської делегації на Ялтинській конференції, яка відбувалася в Білому залі палацу. В 1974 р. в парадних приміщеннях палацу розміщено музейну експозицію.

На гірському уступі біля селища Масандра розташований палац Олександра III. Ця місцевість була заселена з давніх часів. Тут збереглися залишки давньогрецького храму, на фундаментах якого в 1828 р. збудовано церкву Іоанна Предтечі (зруйнована землетрусом 1927 р.). Верхньомас-сандрівський маєток був придбаний генерал-губернатором М. Воронцовим. Будинок графа сильно постраждав у 1878 р. від бурі, і на його місці було закладено новий палац.

Впорядкована частина прилеглого до будинку лісу дістала назву парку імператриці Марії, оскільки вона була тут частою гостею. До маєтку було прокладено нову під’їзну “государеву дорогу” з Ялти.

В 1889 р. Олександр III придбав цей маєток і добудував палац у 1892 р.

В радянський період тут містився дитячий санаторій, пізніше — державна дача. Нещодавно садибу оголошено музеєм, що став філіалом Алупкинського заповідника.

Масандра — відомий центр виноробства, продукція якого неодноразово удостоювалась високих нагород на міжнародних конкурсах і виставках.

У підземних галереях розташований унікальний музей виноробства, де зберігаються зразки колекційних вин різних марок і різних років виробництва, серед яких найстаріші виготовлені в 1775 і в 1894 pp. [10, с. 178]

Ялта — найвідоміший кримський курорт. Перша згадка про місто (під назвою Джаліта) відноситься до XII ст. і належить арабському географу Аль-Ідрісі. Річки Учан-Су і Дерекой пересікають місто в його центрі. Клімат прилеглої до Ялти частини узбережжя близький до Середземноморського. На цій території кількість сонячних годин досягає 2250 на рік.

З півночі Ялта захищена горами кілометрової висоти. На північному сході ялтинський амфітеатр обмежений Нікітською яйлою і мисом Март’ян, на заході — Могабі і мисом Ай-Тодор.

Схили Ай-Петрі придатні для гірськолижного спорту: сніг тут лежить до березня-квітня.

У 1783 р. Ялта була рибальським поселенням, де налічувалося 13 будинків. Перша кам’яна будівля Ялти — дзвіниця церкви Іоанна Златоуста на Полікуровському пагорбі. Перший фешенебельний готель — “Росія” (зараз — “Таврида”) — збудовано в 1875 р. Досі приймають туристів також колишні готелі “Метрополь” (тепер “Україна”), “Маріїно”, “Ореанда” [10, с. 178].

Навпроти “Ореанди” стоїть на якорі збудована в 1954 р. для кінозйомок шхуна “Еспаньйола”, де тепер міститься бар. Неподалік знаходиться Ялтинська кіностудія, де знімались числені фільми.

В селищі Никита знаходиться дослідний комплекс із проблем охорони геологічного середовища Криму, що вивчає підземні води півострова і оцінює їх запаси у зв’язку з господарською діяльністю людини.

Поруч розташована Никитська розколина, що є пам’яткою природи.

Нікітський ботанічний сад — один із найстаріших у країні. Він закладений у 1812 р. ботаніком X. Стевеном. Сьогодні його площа сягає 1000 га. Це унікальний ландшафтний комплекс, у якому зібрано багато видів рослин субтропічного поясу. Він поділяється на чотири частини: Верхній, Нижній (найдавніший), Приморський парки і парк Монтедор [10, с. 179].

У Приморському парку представлена флора Японії і Китаю, найвимогливіші до тепла і вологи середземноморські види.

Гурзуф став першим кримським курортом, де підприємцем П. Губіним було споруджено 8 комфортабельних готелів і 10 дач.

У 1903 р. неподалік від Гурзуфа почав діяти курорт Суук-Су (територія сучасного Артека). Міжнародний дитячий центр “Артек”, який простягнувся уздовж берега від західного підніжжя Аюдагу до Гурзуфа на 6 км, займає площу 320 гектарів і розташований на прибережному схилі гурзуфського амфітеатру. В урочищі Артек колись існувало грецьке поселення, залишки якого виявлені в 1968 р. В середні віки ця місцевість була густо заселена. Через перевал “Гурзуфське сідло” проходив торговельний шлях у Херсонес, Бахчисарай, Мангуп і далі в Європу [10, с. 179].

Західніше від Гурзуфа розташований молодіжний центр відпочинку “Супутник”.

Алупка, Гаспра, Голуба Затока, Гурзуф, Кореїз, Лівадія, Масандра, Місхор, Никита, Сімеїз і Форос входять до складу курортного району “Велика Ялта”, який тягнеться на 72 км від Фороса на заході до гори Аюдаг на сході. Велика Ялта має 170 санаторно-курортних закладів.

За Аюдагом розташоване селище Партеніт, від якого починається рекреаційний район “Велика Алушта”, що простягнувся від Аю-Дага до села Привітне.

Партеніт (в перекладі з грецької — “Дівоче”) мав вигідне розташування на березі зручної бухти в родючій долині, що знаходилась між двома візантійськими фортецями VI ст. — Алустоном і Горзувітами. Поруч із селищем — гора Аюдаг.

Джерела повідомляють про повстання готів проти хазар, очолене єпископом Іоанном, уроженцем Партеніта. В селищі був великий монастир.

Санаторії “Карасан” і “Утес” містяться в колишніх садибах вельмож і оточені парками.

В останньому, що мав назву Кучук-Ламбат, на мисі Плака були укріплення і маяк Ламбас. Неподалік від берега — група островів під назвою Пташині Скелі, що мають вулканічне походження. В Кучук-Ламбаті і Карасані побували О. Сумароков, О. Пушкін, О. Грибоедов, А. Міцкевич, В. Жуковський [10, с. 180].

Кліматичний курорт Алушта розташований у родючій долині Південного узбережжя, оточеній гірськими масивами Кастель, Чамни-Бурун, Бабуган, Чатирдаг, Демерджі.

Історія міста налічує 1,5 тис. років. Уперше фортеця Алустон згадується в VI ст.

Західна околиця Алушти має назву “Робочий куточок”, однойменну з будинком відпочинку, відкритим у 1923 р. біля підніжжя гори Кастель. Раніше ця місцевість називалася Професорським куточком, оскільки тут жили або відпочивали відомі діячі науки, зокрема, з числа професури Новоросійського університету. Серед них — фізіолог І. Сеченов, один із основоположників фізичної хімії Н. Бекетов, у будинку якого нині міститься музей [10, с. 181].

Кастель є пам’яткою природи. На горі збереглися залишки фортеці.

Над Алуштою здіймається гора Демерджі, також із залишками давньої фортеці XII-XIV ст. Фуни. Неподалік — руїни селища з однойменною назвою.

За висновками археологів, територія Судака була заселена, починаючи з кам’яного віку. В ранньому Середньовіччі ця територія потрапила у сферу впливу Візантії. Наприкінці VI ст. тут уже існувало так зване Приморське укріплення, споруджене візантійцями. Розташоване тут поселення внаслідок підняття рівня моря на 3-4 м опинилось під водою. В VII ст. Кримом заволоділи хозари. На руїнах давніх укріплень Судака ними споруджено нові укріплення.

В середині VIII ст. Крим інтенсивно заселявся греками. В місті і його околицях збереглись руїни багатьох візантійських храмів і монастирів.

У другій половині XII ст. тут стали з’являтись венеціанці і пізанці.

Відомі феодосійські мінеральні води і лікувальні грязі. На їх базі в місті діють 3 санаторії, більше 20 пансіонатів, будинків і баз відпочинку, 10 оздоровчих дитячих таборів.

Місто Керч, що є портом двох морів, засновано в VII ст. до н.е. на березі Боспору Кімерійського грецькими поселенцями. В цей період воно було відоме під назвою Пантікапей. Згодом місто стало центром, навколо якого об’єдналися всі грецькі колонії Керченського півострова. Протягом 900 років воно було столицею могутнього Боспорського царства, що охоплювало територію, яка у східному напрямку простягалась до сучасного Новоросійська, а північні його межі досягали гирла Дону. На початку II ст. до н.е. Боспорське царство стало занепадати і перейшло під владу могутнього правителя Понта Митридата IV Євпатора (132-63 pp.), об’єднавшись із Понтійською державою. В І ст. до н.е. Пантікапей потрапив у залежність від Риму. В IV ст. місто було зруйноване гунами. В VI ст. на його місці виникла Візантійська фортеця під назвою Боспор.

Серед давніх історичних пам’яток Керчі — кургани Мелек-Чесменський і Царський, що відноситься до другої половини IV ст. до н.е. Під час розкопок тут виявленні цінні археологічні знахідки, що поповнили музейні колекції [10, с. 182].

На горі Митридат виявлено залишки будівель Пантікапея. Вгору піднімаються сходи, яких налічується більше 400. Вони вели до храму Аполлона, спорудженого на вершині гори.

Унікальною пам’яткою І ст. є склеп Деметри, виявлений у дворі житлового будинку. Це підземна споруда, в якій збереглися фрагменти фресок на сюжети з грецької міфології. Пам’ятка потребує серйозної реставрації.

На березі Керченської протоки, в районі старого порту, стоїть церква Св. Іоанна Предтечі (XIII-XIV ст.), зведена на місці базиліки 757 р. Цей храм — єдиний в Україні зразок візантійської культової архітектури епохи Середньовіччя.

2.2. Музеї Криму

Кримський краєзнавчий музей створений у 1923 р. на базі музею старожитностей Таврійської вченої архівної комісії (1887 р.) і природничо-історичного музею (1889). В його фондах налічується 85 тис. експонатів [13, с. 255].

Основу експозиції Сімферопольського художнього музею склали приватні колекції, зібрані в маєтках російських вельмож на Південному березі Криму. Це зібрання було втрачене під час Великої Вітчизняної війни. Сучасний фонд включає близько 8 тис творів мистецтва, серед яких — роботи російських і українських художників першої половини XV — початку XX ст., Тут представлені полотна О. Кіпренського, І. Айвазовського, І. Рєпіна, Д. Левицького, В. Тропініна та ін.

З Ялтою пов’язані імена С. Цвейга, Марка Твена, Джанні Родарі, Л. Толстого, С. Рахманінова, Ф. Шаляпіна, А. Чехова, В. Гіляровського, І. Левітана, І. Буніна і багатьох інших видатних людей. Першим міським лікарем у Ялті був відомий український поет С. Руданський.

На околиці міста зберігся будинок, у якому А.П. Чехов провів останні роки життя. Сьогодні тут міститься музей А.П. Чехова. В місті діє театр ім. А.П. Чехова, споруджений у 1908 р. на місці старого дерев’яного театру [13, с. 256].

Ялтинський історико-літературний музей створений у 1892 р. як природно-історичний при Ялтинському відділенні Кримсько-Кавказького гірського клубу. Він має філію і п’ять відділів, у тому числі будинок-музей О.С. Пушкіна в Гурзуфі.

Музейне зібрання налічує понад 100 тис. одиниць експонатів, у тому числі античний посуд із зібрання великого князя О. Романова, нумізматичну колекцію, скульптурні фігурки, знайдені в ході розкопок біля перевалу “Гурзуфське сідло”, які датуються IV ст. до н.е. — IV ст.н.е. Тут представлені також твори прикладного мистецтва із слонової кістки (краща в Україні колекція), порцелянові і фаянсові вироби майстрів Європи і Далекого Сходу XVIII-XIX ст. та ін. [13, с. 256]

Гурзуф — невелике містечко, історія якого веде свій початок від VI ст., коли візантійський імператор Юстиніан спорудив тут фортецю Горзувіти. У XII ст. Гурзуф згадується арабським географом Ібн Ідрісі як квітуче приморське місто. В XIV-XV ст. ним володіли генуезці, які перебудували фортецю. Залишки її збереглися до наших днів [13, с. 257].

На початку XIX ст. тут стали з’являтись маєтки вельмож і дачі. В 1808 р. садибу в Гурзуфі придбав А. Рішельє. Сьогодні це — музей О.С. Пушкіна, який перебував тут у 1811 р.

Гурзуфу присвячений один із “Кримських сонетів” А. Міцкевича. Композитором М. Мусоргським під час перебування в Гурзуфі написана фортепіанна п’єса “Гурзуф біля Аюдагу”. На мисі біля підніжжя скелі Джененевез деякий час жив і працював А.П. Чехов. Скеля Шаляпіна названа так на честь перебування тут відомого співака [13, с. 257].

Найвідомішим із музеїв Феодосії є картинна галерея ім. І. Айвазовського. У місті діють також краєзнавчий музей — найдавніший серед музеїв України (1811 p.), музей О. Гріна, музей дельтапланеризму і планеризму.

В місті збереглись чисельні пам’ятки історії і культури -залишки генуезької фортеці, храми VII-XV ст., турецька мечеть, фонтани. Фонтан І. Айвазовського, споруджений за проектом і на кошти художника, має свою історію.

Пам’ятки історії і культури міста об’єднані у складі державного історико-культурного заповідника, який займає площу 800 га. Він включає також античні городища Німфей (с. Героївське), Мірмекій (поблизу с. Войково), Тірітака (с. Аршинцево) [13, с. 257].

У складі заповідника — один із найстаріших в Україні історико-археологічний музей, створений у 1826 р. як музей старожитностей. Його зібрання налічує близько 2 тис. експонатів, датованих у межах між III тис. до н.е. і XVIII ст.

Заповідник включає також турецьку фортецю Єні-Кале (1703) і меморіальний ансамбль Аджімушкайських каменоломень. Підземні лабіринти, утворені в результаті гірничих виробок, у роки Великої Вітчизняної війни стали базою партизанського руху.

Керч включена в міжнародну програму ЮНЕСКО “Шовковий шлях”.

У Старому Криму провів два останні роки життя О. Грін. Письменник похований на міському кладовищі. В місті діє Музей О.С. Гріна, що є філіалом феодосійського. Всього в Криму функціонує 18 музеїв із 23 філіалами і відділами, в фондах яких зберігається близько 800 тис. експонатів. На півострові 7 заповідників: національний заповідник “Херсонес Таврійський”, архітектурно-історичний заповідник “Судакська фортеця”, палацово-парковий музей-заповідник у м. Алупка, історико-культурний заповідник “Старий Крим”, історико-культурні заповідники в містах Бахчисарай і Керч, історико-археологічний заповідник “Калос Лімен” (смт. Чорноморське) [13, с. 258].

2.3. Санаторно-лікувальні заклади Криму

В умовах напруженої соціально-економічної та небезпечної екологічної ситуації, погіршення стану здоров’я населення особливого значення набуває організація ефективного оздоровлення та відпочинку.

Автономна Республіка Крим завдяки географічному розташуванню та забезпеченості кліматичними, курортними і лікувальними ресурсами є унікальною місцевістю щодо формування санаторно-курортної мережі.

Оздоровчий сезон 2007/08р. проходив під егідою Року туризму та курортів в Україні.

Впроваджені заходи забезпечили найбільший приплив організованих відпочиваючих на кримський півострів за останні сім років.

У період з жовтня 2007 р. по вересень 2008 р. в АР Крим налічувалося 553 санаторно-курортних (оздоровчих) заклади з загальним ліжковим фондом 121,1 тис. ліжок (місць) у місяць максимального розгортання [9, с. 33].

В умовах формування конкурентоспроможності санаторно-курортного і туристського комплексу республіки мережа санаторно-курортних (оздоров-чих) закладів та їх ліжковий фонд щорічно змінюються.

У порівнянні з попереднім роком кількість закладів, які призначені для санаторного лікування та відпочинку, зменшилась на 3 установи, а порівняно з 2000 р. збільшилась на 34 оздоровчих заклади [9, с. 33].

Ємність існуючої мережі санаторно-курортних закладів у місяць максимального розгортання проти 2006/07 р. та 2000 р. незначно зменшилась – відповідно на 0,8% та 0,4% [9, с. 34].

Разом з тим, кожний сьомий оздоровчий заклад, або 76 закладів рекреаційного призначення, не працювали протягом усього року.

Ліжковий фонд вказаних закладів становив 7,9 тис. ліжок (місць), що на 37,6% більше, ніж у попередньому році.

Переважна більшість санаторно-курортних закладів, які не працювали, – бази відпочинку.

Із загальної кількості непрацюючих закладів кожний четвертий не працював з причини відсутності коштів на експлуатацію закладу, кількість цих закладів у аналізуємому оздоровчому сезоні збільшилась у 1,5 раза проти 2006/07 р.

Спостерігається тенденція зростання кількості громадян, які віддають перевагу організованому оздоровленню та відпочинку.

Всього з жовтня 2007 р. по вересень 2008 р. санаторно-курортні заклади Автономної Республіки Крим з метою санаторного лікування та відпочинку відвідало 1081,2 тис. осіб [9, с. 34].

Чисельність рекреантів у 2007/08р. проти 2000р. збільшилась у 1,4 раза, у порівнянні з попереднім роком чисельність відвідувачів здравниць та закладів відпочинку збільшилась на 11,1 тис. осіб [9, с. 34].

Поряд з тим, загальна кількість ліжко-днів, проведених всіма оздоровленими у санаторно-курортних (оздоровчих) закладах, зменшилась проти попереднього року на 757,8 тис. ліжко-днів та у 2007/08 р. становила 14342,2 тис. ліжко-днів. Внаслідок цього, тривалість відпочинку у закладах АР Крим незначно зменшилась і в середньому становила 13 днів (у 2006/07 р. – 14 днів) [9, с. 35].

Впродовж 1–2 днів в санаторно-курортних (оздоровчих) закладах автономії у 2007/08р. відпочили 37,0 тис. осіб, або 3,4% загальної кількості оздоровлених. Порівняно з 2006/07р. чисельність осіб, які відпочивали 1-2 дня, збільшилась на 3,5%.

У порівнянні з 2000 р. чисельність рекреантів цієї категорії зросла майже втричі, а їх питома вага у загальній чисельності організованих рекреантів збільшилась з 1,6% до 3,4%. Це, головним чином, пов’язано з розвитком таких видів туризму як діловий, науковий та короткотерміновими святковими турами, проведення яких все більше розповсюджується на різні типи закладів оздоровлення та відпочинку [9, с. 36].Рис.2.1. Розподіл відпочиваючих протягом 1–2 днів по типах санаторно-курортних (оздоровчих) закладів

Традиційно, найбільшою привабливістю у рекреантів, відпочиваючих протягом 1–2 днів, користуються санаторії та оздоровчі заклади міст Ялта і Алушта.

Протягом тривалого часу у санаторно-курортних (оздоровчих) закладах перебувала переважна більшість оздоровлених (96,6%).

Чисельність оздоровлених, охоплених довгостроковим відпочинком, збільшилась проти 2000 р. також більш, ніж на третину (35,6%), а проти 2006/07 р. – на 9,8 тис. осіб [9, с. 36].

Значна частина гостей кримського півострову відвідує його з метою санаторного лікування, медичної реабілітації, відновлювання здоров’я та профілактики захворювань.

У 2007/08 р. мережа здравниць різної спеціалізації враховувала 149 закладів з цілорічним ліжковим фондом 37,8 тис. ліжок (місць), та 59,1 тис. ліжок (місць) у місяць максимального розгортання. Ємність цих закладів проти минулого року зменшилась на 3,1% та 0,5% відповідно [9, с. 36].

На розгорнутих ліжках у 2007/08 р. протягом тривалого часу було оздоровлено 684,7 тис. дорослих та дітей та відпочило протягом 1–2 днів 16,5 тис. осіб. У порівнянні з минулим роком чисельність вказаних категорій рекреантів, які пройшли курс лікування у цих оздоровницях, збільшилась відповідно на 6,0% та майже на одну п’яту. Поряд з тим, у санаторіях-профілакторіях та дитячих оздоровчо-санаторних позаміських закладах цілорічної дії зафіксовано зниження кількості оздоровлених осіб на 55% та 11% відповідно [9, с. 37].

Питома вага ліжкового фонду санаторіїв у АР Крим у загальної кількості санаторних закладів України складає 34%.

Перебування більшості гостей півострова протягом тривалого часу у здравницях пов'язане із проходженням курсу санаторного лікування.

За кількістю санаторіїв та чисельності оздоровлених у них АР Крим є лідером в Україні.

У 2007/08 р. пройшли курс санаторно-курортного лікування 571,5 тис. осіб, або 83,5% загальної чисельності довгостроково оздоровлених у здравницях республіки. Тривалість перебування у санаторіях становила в середньому 16 днів [9, с. 37].

Динаміка чисельності оздоровлених у санаторіях свідчить про постійний зріст оздоровлених цієї категорії і подальше зростання навантаження зазначених закладів. Так, чисельність рекреантів, які скористалися санаторним лікуванням, у розрахунку на один заклад зросла з 3098 осіб у 2000 р. до 4969 осіб у 2007/08 р. [9, с. 37].

Санаторно-курортне спрямування характерно для міст Ялти та Євпаторії, у санаторіях яких пройшли курс лікування та медичної реабілітації протягом тривалого часу відповідно 40,5% та 33,5% загальної чисельності оздоровлених у санаторіях. Якщо м.Ялта є незаперечним лідером (в АР Крим та в Україні) за кількістю фтизіатричних закладів та чисельністю осіб, які у них оздоровлені, то м.Євпаторія визначена як Всеукраїнська дитяча оздоровниця.

В умовах погіршення екологічної ситуації та стану здоров’я населення (у т.ч. на активний туберкульоз) в країні зростає потреба у санаторно-курортному лікуванні, відновлюванні здоров’я та профілактики захворювань.

З жовтня 2007 р. по вересень 2008 р. у санаторіях фтизіатричної спеціалізації пройшли курс санаторного лікування профілактики захворювань 48,2 тис. осіб, що на 2,2% більше, ніж у 2006/07р. та у 1,6 р. б. проти 2000 р. [9, с. 38]

З загальної кількості оздоровлених у санаторіях цієї спеціалізації 40% – діти та підлітки. Більш половини дітей та підлітків, хворих на туберкульоз, пройшли курс санаторного лікування у м. Євпаторія. Центром лікування дорослих хворих на туберкульоз є м. Ялта (70,0% загальної чисельності).

Слід відзначити, що у 2007/08 р. збільшилась на 36% чисельність оздоровлених громадян з числа постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у порівнянні з 2006/07р. та становила 55,8 тис. осіб.

Абсолютна більшість громадян (53,0 тис. осіб) вказаної категорії, як і у минулих роках, відновлювала здоров’я у санаторіях, з них більш 78% пройшли курс санаторного лікування у м. Євпаторія, кожний восьмий – у м.Ялта, кожний десятий – у м. Саки [8, с. 56]

Із загальної кількості оздоровлених громадян з числа постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС половину склали діти віком до 15 років та кожний шостий – підліток віком до 18 років.

Медичне обслуговування громадян, які пройшли курс лікування у оздоровницях автономії забезпечували більш 5 тис. лікарів та працівників середнього медперсоналу, що на 3,6% менше, ніж у минулому оздоровчому сезоні. Навантаження на одного медичного працівника зросло з 117 осіб у 2006/07р. до 130 оздоровлених у 2007/08 р. [8, с. 56].

Автономна Республіка Крим – одне з найпривабливіших місць відпочинку. Торік у закладах відпочинку республіки відпочило більш чверті загальної чисельності відпочиваючих в Україні.

Цілорічний ліжковий фонд закладів відпочинку у 2007/08р. становив більш 9 тис. ліжок (місць), у місяць максимального розгортання ємність закладів відпочинку становила 62,1 ліжок (місць), що менше проти показника попереднього сезону відповідно на 5,6,% та 1,2% [8, с. 57].

Разом з тим, з різних причин не розпочав роботу у 2007/08 р. 71 заклад відпочинку. Ємність непрацюючих закладів відпочинку збільшилась на 2,2 тис. ліжок (місць).

Дома, пансіонати та бази відпочинку з жовтня 2007 р. по вересень 2008 р. відвідало 379,9 тис. осіб, з них 20,4 тис. дорослих та дітей відпочивали протягом 1-2 днів.

У порівнянні з попереднім оздоровчим періодом чисельність, як довгостроково відпочиваючих, так і короткотерміново зменшилась на 7,5% та 6,1% відповідно, причому найбільше зменшення чисельності рекреантів відбувалося у пансіонатах відпочинку.

Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади АР Крим користуються значною популярністю у гостей нашої країни.

Торік, у здравницях та закладах відпочинку автономії перебувало більш чверті усіх іноземців, які відвідують санаторно-курортні (оздоровчі) заклади України.

Всього у 2007/08 р. санаторно-курортні (оздоровчі) заклади республіки відвідали 288,7 тис. іноземних громадян, або кожний четвертий з загальної кількості оздоровлених [8, с. 57].

Чисельність іноземців, які відвідували півострів у 2007/08 р. з метою санаторно-курортного лікування та відпочинку, збільшилась проти 2000 р. та 2006/07 р. у 1,3 рази та 3,5% відповідно [8, с. 57].

Таблиця 2.1.Основні показники діяльності санаторно-курортних (оздоровчих) закладів

	2000	2006/07	2007/08
Всього закладів	519	556	553
тривалого перебування	519	554	551
самостійні заклади 1-2 денного перебування	–	2	2
У них ліжок (місць)1	121576	122097	121116
Кількість осіб, що були оздоровлені	782274	1070058	1081163
з них дітей та підлітків	241443	274319	279868
Кількість фактично проведених ліжко-днів (людино-днів) усіма оздоровленими	…	15100056	14342255

Протягом тривалого часу в автономії оздоровлено 281,7 тис. іноземних громадян, відпочивало протягом 1-2 днів – 7 тис. осіб, порівняно з попереднім роком іх чисельність збільшилась відповідно на 2,4% та у 1,8 раза.

Значну зацікавленість у іноземних гостей півострова, традиційно, викликає м. Ялта. У санаторно-курортних (оздоровчих) закладах Ялти пройшли курс санаторно-курортного лікування та відпочили 75,3 тис. іноземців [8, с. 58].

Користуються популярністю у іноземців також міста Євпаторія та Алушта.

Як і у попередні роки переважна більшість гостей (97%) склали громадяни держав, що утворилися з колишнього СРСР. З загальної чисельності іноземних громадян цієї категорії більш 244 тис. осіб – громадяни Росії та більш 232 тис. осіб – громадяни Білорусі.

Крім того, 3,2 тис. громадян Польщі та 2,5 тис. громадян Німеччини обрали для відпочинку кримський півострів.

Розділ 3. Висвітлення основних проблем і перспектив розвитку туризму в Криму з використанням його туристичних ресурсів

3.1. Екологічні проблеми Криму та пропозиції щодо їх вирішення

Основними факторами негативного впливу на довкілля є забруднення атмосфери міст Криму, поверхневих та підземних вод, підтоплення земель і населених пунктів, накопичення промислових та побутових відходів, активізація небезпечних геологічних процесів (зсуви, абразія, ерозія ґрунтів).

У 2009 році в атмосферне повітря Автономної Республіки Крим стаціонарними джерелами забруднення було викинуто 31,662 тис. т. шкідливих речовин, у тому числі твердих — 5,135 тис. т., газоподібних та рідких — 26,526 тис. т. У порівнянні з 2008 р. загальний обсяг викидів зменшився на 7,77 тис. т. [8, с. 59].

Незважаючи на стабільне зниження в останні роки валових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від автотранспорту викиди від автотранспорту збільшилися по Красноперекопському району.

Спостерігається зменшення скиду речовин в поверхневі водні об’єкти з 99398 т в 2008 році до 97587 т. в 2009 році від загальної кількості забруднених скидів 95 % припадає на стічні води житлово-комунального господарства, що викликано вкрай незадовільним технічним станом очисних споруд і обладнання [8, с. 59].

Існуючі каналізаційні очисні споруди морально й технічно застаріли, працюють із великим перевантаженням, не забезпечують належного ступеню очищення стоків. Усе це приводить до погіршення стану довкілля.

На сьогодні у Криму в активному стані знаходиться близько 420 зсувів (32% від існуючих). Зниження активності зсувних процесів викликано, головним чином, природними умовами 2009 року, а не результатами протизсувних заходів, які практично не здійснювались. Проте, і при невеликих зміщеннях, зсуви деформують у багатьох місцях автотрасу Севастополь- Ялта –Алушта- Сімферополь, загрожують руйнацією житловим та промисловим обўєктам у містах та селищах Криму від Севастополя до Керчі.

Найбільш схильними до водної ерозії є землі Білогірського (39%), Ленінського, Бахчисарайського, Сімферопольського, Чорноморського (20-30%) районів. У Криму водній ерозії підлягає, в середньому, 11.2% земель [8, с. 60].

Продовжується абразія морського узбережжя, внаслідок чого понад 50% берегоукріплень і штучних пляжів Криму знаходяться в аварійному стані, проте ремонтні роботи гідротехнічних споруд практично не виконуються. В районі м. Євпаторія розмив узбережжя досягав 2-3 метрів на рік, продовжувався прогресуючий розмив Аршинцевої коси (р-н м. Керч).

В республіці майже 5132 га земель знаходиться у порушеному стані, 1588 га з них потребують рекультивації. У зв’язку зі спадом виробництва та слабким фінансовим станом господарств, заходи щодо відновлення зруйнованих земель практично не проводяться.

Проблема поводження з відходами має в автономії особливе значення.

На території Криму функціонує 28 офіційно зареєстрованих полігонів і звалищ. За час функціонування звалищ (полігонів) ТПВ на них уже накопичено 18,3 млн. т. побутових відходів. Щорічно в Криму утворюється біля 0,6 млн. т. ТПВ. Більша частина звалищ, полігонів ТПВ на 01.12.2009 р. вичерпала свої можливості. Особливо важке положення з утилізацією побутових відходів у мм. Сімферополі, Керчі, Ялті, Старому Криму, Судаку, смт. Коктебель, Октябрьське, Азовське, Багерово [8, с. 60].

На сьогодні особливо гостро стоїть питання, щодо виносу меж в натуру. На території АРК чисельність об’єктів ПЗФ складає 147 од., станом на 01.12.2009 року межі винесено у натуру тільки по 22 об’єктах.

За таких умов необхідне посилення екологічного контролю і, насамперед, із питань взаємодії та координації діяльності комітету з такими відомствами, як Рескомліс, Рескомзем, Рескомводгосп Криму, комунальні господарства, санітарні служби, природоохоронна прокуратура. Необхідно підвищення ефективності проведених заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів і, насамперед, у взаємодії з органами місцевого самоврядування та громадськістю.

Згідно з аналізом стану навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим сформовано перелік екологічних проблем та заходів щодо їх вирішення:

Для рішення проблем Криму в частині поводження з відходами необхідна реконструкція і обладнання діючих звалищ, полігонів ТПВ, розробка на кожне місце організованого складування відходів проектів по забезпеченню їхнього зберігання у відповідності з технічними, санітарними і екологічними нормами. Вирішення на державному рівні питання про розміщення полігону для утилізації і захоронення токсичних відходів, накопичених в Україні і не підлягаючих утилізації, розробка й впровадження технології утилізації токсичних промислових відходів Криму, в тому числі: відходів кислотонакопичувача ДАК «Титан», гальваношламів, ПТЭФ — тари, відпрацьованих нафтопродуктів. Знищення заборонених, невпізнаних і непридатних для використання пестицидів і агрохімікатів, накопичених у республіці. Проведення робіт із вибору земельних ділянок і проектування сільських звалищ, ліквідації несанкціонованих звалищ. Опрацювання варіантів будівництва в Криму комплексів із попереднім сортуванням відходів с метою використання їх як вторинної сировини [12, с. 143].

Охорона від забруднення атмосферного повітря – впровадження комплексу заходів, у тому числі регулювання двигунів, перехід на газоподібне паливо, введення використання нейтралізаторів токсичних вихлопів та інші. Перехід на екологічно чисті технології на усіх виробництвах, оснащення джерел викидів ефективним пилогазоочисним обладнанням. Підвищення рівню технічного стану та експлуатації дійового обладнання.

Охорона від забруднення, раціональне використання й відтворення природних водних ресурсів – завершення будівництва каналізаційних очисних споруд із високим ступенем будівельної готовності. Будівництво нових, розширення та реконструкція дійових систем господарсько-побутової каналізації у регіоні, у тому числі у містах компактного проживання депортованих народів. Створення водоохоронних зон річок та водойм. Розчищення малих річок та водойм республіки. Розроблення програм ліквідації та виносу за межі зон санітарної охорони джерел забруднення, а також каналізування населених пунктів, розміщених у межах водозбірних площ джерел питного водопостачання. Впровадження оборотного водопостачання на водоочисних спорудах, зупинивши таким чином надходження промивних вод у малі річки. Будівництво й реконструкція систем зливової каналізації з очищенням поверхневого стоку з території міст та виробничих промплощадок. Вживання заходів щодо противоповеневого захисту населених пунктів, запобігання підтопленню сільгоспугідь та життєво важливих народногосподарських об’єктів, ведення оперативного моніторингу водних об’єктів і меліорованих земель [12, с. 145].

Охорона і раціональне використання земель — рекультивація порушених та відпрацьованих земель, відновлення родючості ґрунтів. Впровадження у виробництво проектів контурної меліоративної системи землеробства з метою запобігання негативного впливу водної та вітрової ерозії на родючі ґрунти. Виведення з активної сівозміни деградованих земель з подальшою їх консервацією. Розробка та впровадження порядку економічного стимулювання субўєктів землекористування за діяльність з охорони земель. Впровадження заходів інженерного захисту обўєктів (протизсувні й берегоукріплювальні роботи).

Охорона надр і мінеральних сировинних ресурсів — рекультивація пошкоджених земель унаслідок видобування корисних копалин відкритим способом. Організація державної мережі бальнеогрязьового моніторингу. Виконання ревізійної оцінки запасів водних і грязьових ресурсів першочергово на обўєктах, віднесених до категорії лікувальних. Продовження робіт з удосконалення технології регулювання водносольового режиму й видобутку лікувальних грязей на їхніх родовищах. Здійснення заходів щодо запобігання забрудненню підземних вод.

Охорона і раціональне використання природних рослинних та тваринних ресурсів, природно-заповідного фонду – розробка регіонального кадастру природних ресурсів. Розширення та формування оптимальної мережі природно-заповідного фонду. Оцінка сучасного стану та організація систематичних спостережень за заповідними комплексами та об'єктами. Створення та ведення кадастру природно-заповідного фонду. Впровадження заходів щодо збереження природно-заповідного фонду.

Забезпечення екологічного контролю та управління природоохоронною діяльністю – організація екологічного моніторингу регіону. Створення відповідної матеріально-технічної бази екологічного контролю. Забезпечення роботи системи підвищення екологічної кваліфікації кадрів. Створення регіональних інформаційно-аналітичних систем у галузі довкілля, системи екологічного інформування та освіти населення. Розвиток міжнародного співробітництва з метою вирішення екологічних проблем Криму [12, с. 147].

Для забезпечення належного стану природного середовища необхідна координація дій з охорони природи всіх природоохоронних структур, органів влади, суб'єктів господарювання, громадськості .

3.2. Внесок Криму у розвиток вітчизняного міжнародного туризму

Лікувальний туризм один з важливіших напрямів розвитку курортно-рекреаційної галузі автономії.

В рамках цього виду туризму почав активно розвиватися SPA-туризм, який включає комплекс фізіотерапевтичних процедур з використанням води, лікувальних грязей та цілющих рослин.

Пріоритетним видом туризму для Криму залишається іноземний (в’їзний) туризм, як важливе джерело валютних надходжень.

— Крим носить в собі старовину історію та культуру, чим зацікавлює туристів. Земля Криму об’єднує традиції та історію багатьох поколінь різних національностей, що надає можливість якнайповніше розвивати галузь сільського туризму, який може допомогти вирішити проблему зайнятості на селі та поповнити місцеві бюджети.

Розгляду цього питання була присвячена VI міжнародна науково-практична конференція «Науковий та сільський туризм». Згідно з програмою конференції були проведені пленарні засідання та організована робота секцій за наступними темами: «Крим Православний», «Монастир Сурб-Хач», «Сільський туризм в Криму». Крім того, відбувся показ туристичних об’єктів, екскурсійна та культурна програми .

Для відпочинку Крим може запропонувати всі види як активного, так і пасивного відпочинку. Діловий туризм виступає одним з основних сегментів ринку, однією з ведучих та високорентабельних галузей економіки, що динамічно розвивається. До ділового туризму відносяться такі заходи, як виставки та ярмарки, конференції та семінари, тренінги та ділові зустрічі. З метою розвитку ділових контактів та презентації рекреаційного потенціалу автономії, а також просування кримського турпродукту на внутрішньому та зовнішньому ринках співробітники Міністерства курортів та туризму АР Крим разом із представниками виконавчої влади курортних регіонів та здравниць автономії у 2008 р. взяли участь у міжнародних туристичних виставкових заходах. У березні 2008 р. проведено рекламний тур для делегації ведучих туроператорів Японії. Головною метою візиту було знайомство із курортно-рекреаційним потенціалом автономії, розглянуто можливості подальшого співробітництва у сфері міжнародного туризму [8, c.61].

Крім того, у вересні 2008 р. в м. Ялта відбулось п’яте спільне засідання українсько-австрійської робочої групи по туризму, в ході якого було підписано Протокол про двостороннє торгівельно-економічне співробітництво між Австрією та Україною. Українська сторона познайомила австрійську делегацію з рекреаційним потенціалом, матеріальною базою та туристською інфраструктурою автономії, головними напрямками розвитку туризму в Криму та особливостями функціонування курортно-рекреаційного комплексу АР Крим.

Всі комплекси для відпочинку та проживання мають міжнародні стандарти.

В Криму активно проводяться дослідницькі роботи, що робить його одним із провідних наукових центрів в Україні.

З метою розвитку активного та екстремального туризму у травні 2008р. було організовано та проведено щорічний автопробіг по курортних містах Криму для журналістів російських ЗМІ.

У вересні 2008 р. у смт.Коктебель відбулась VIII міжнародна ярмарка «Гори. Ліс. Море. 2009» з презентацією нових турів та програм екстремального туризму в Криму (екстрім-ігри «Острів скарбів», активний відпочинок нового покоління «Лазерні бої на відкритій місцевості») [8, с. 61].

Також можна сказати, що Крим – це головний туристичний центр України влітку, взимку це місце посідають Карпати. В державну скарбницю ці два регіони приносять достатньо коштів. Але прикро спостерігати як рік у рік ці регіони стають дорожчими і вже проблематично тим самим українцям туди виїхати. Але є і плюс в Крим вкладають гроші іноземні інвестори, а це значить, що у розвитку туризму Україна подає надії в Європі.

Також слід зауважити, що важливий внесок Крим дав у розвиток науки, оскільки має відмінний від інших регіонів клімат, а також омивається морем. Це дало змогу вченим зробити дослідження в різних сферах науки та у вирішені деяких питань стати першими.

Висновки

В даний час туристсько-рекреаційний потенціал Кримського півострова можна оцінити таким чином:

— Історико-культурні ресурси:

На території Криму понад 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури та архітектури, що відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальні з них, наприклад, комплекс печерних міст і монастирів, генуезькі фортеці, святі місця різних конфесій та інші використовуються як туристичні об'єкти.

— Ландшафтні ресурси:

П'ять державних заповідників, 33 заказника, з них 16 загальнодержавного значення, 87 пам'яток природи, 13 з них загальнодержавного значення, 10 заповідних урочищ і т.п.

— Лікувально-мінеральні ресурси:

8 родовищ мінеральних вод, 15 родовищ лікувальних грязей.

— Територіальні ресурси:

Більш 90% рекреаційних об'єктів сконцентровано на вузькій 3-х кілометровій прибережній смузі моря. У глибинних територіях (гірничо-передгірних) розміщені лише невеликі (до 100 місць), малокомфортабельні об'єкти, хоча в цій "Кримській Швейцарії" є всі необхідні умови і ресурси для рекреаційного освоєння високого рівня.

Розвиток інфраструктури екологічного та соціального туризму в сільській місцевості; розвиток системи курортного сервісу в нових прибережних регіонах рекреаційного освоєння; розвиток системи сервісу для неорганізованих відпочиваючих; розвиток шоу-бізнесу та індустрії розваг; створення інфраструктури для елітних видів спорту, впровадження унікальних методів лікування.

Все це представляє безперечний інтерес для туристів багатьох країн світу.

Наявність туристських ресурсів, особливості вже існуючої інфраструктури дають можливість розвивати в Криму нетрадиційні форми туризму: спелеологічний, скелелазіння, кінний, велосипедний, дельтапланеризм, гірничо-пішохідний, винні та мисливські тури, вертолітні екскурсії, прогулянки на яхтах, підводні занурення з аквалангом, науковий і автотуризм.

Той факт, що національна структура Криму складається з понад 100 національностей і народностей, створює всі необхідні передумови для розвитку етнічного туризму. Для німецьких, болгарських, грецьких, кримськотатарських і чеських громадян, чиї предки колись жили в Криму, розроблені тури по їх історичній батьківщині з відвідуванням архітектурних і релігійних пам'ятників півострова.

Новим і перспективним напрямком у розвитку туристської індустрії Криму став зелений (сільський) туризм. Цей вид туризму є одним з видів малого бізнесу, піднімає роль краєзнавства, усереднює елементи активної діяльності і відпочинку, створює життєве середовище, наближене до природи. Для цього в Криму є всі умови: поєднання мальовничих гір і просторих рівнин, лісів, степів, морів, озер, унікальна флора і фауна, широка мережа природних, історичних і етнографічних пам'ятників.

В даний час розвиток санаторно-курортної галузі в Автономній Республіці Крим стає одним з пріоритетних напрямків. Воно базується на використанні мінеральних вод (з потенційним дебітом 14 тис.м3 на добу), лікувальних грязей (з балансовими запасами 22,4 млн.м3), пляжів (довжиною 517 км), кліматичних і ландшафтних ресурсів, морського і гірського повітря та пр .

Усього в Криму нараховується понад 600 санаторно-курортних і оздоровчих установ, які використовуються в основному, для сезонного лікування і відпочинку.

Санаторії та пансіонати з лікуванням складають 28% і розташовані переважно на Південному березі Криму, а також на курортах Євпаторія, Саки. При цьому ПБК спеціалізується на лікуванні дорослого населення, Євпаторія ж — дитячий курорт. Доля дитячих місць у санаторіях Євпаторії складає 73%, на ПБК — 12%.

Усі санаторії Криму мають спеціалізацію, що залежить від особливостей лікувальних факторів місцевості, де вони розташовані.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про туризм» //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 13, ст.180
2. Заставний Ф.Д. Географія України: Підручник. — Львів: Світ, 1994. – 472 с.
3. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України. – К.: „Вища школа”. — 1997. – 375с.
4. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2004. — 314, с.
5. Ковалевський В.В. Розміщення продуктивних сил. Підручник. — К.: Знання, 1998. – 395 с.
6. Любіцева О. О., Бабарицька В. К, Мельник О. П. Організація туризму в Україні. Конспект лекцій. — К.: КДТЕУ, 1995. – 228 с.
7. Масляк П.0., Хрестоматія з географії України: Підручник. — К.: Генеза, 1994. – 448 с.
8. Павленко И.Г. Современное состояние рекреационного комплекса АР Крым // Культура народов Причерноморья. — Симферополь: Межвуз. центр «Крым», 2009. — № 78. — С. 55-61
9. Павленко І.Г. Аналіз сучасного стану та визначення шляхів розвитку рекреаційного комплексу АР Крим //Экономика и управление. — Симферополь : РИО НАПКС, 2009. — № 3. — С. 33-38
10. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. — К.: Альтерпрес, 2003. — 352 с.
11. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В. Ковалевський. – К.: „Знання”, 2000. – 364с.
12. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. — Львів, Світ, 2005. — 243 с.
13. Устименко Л. М., Афанасьєв І.Ю. Історія туризму. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2005. – 320 с.
14. Цопа Н.В. Менеджмент міжнародного туризму (на прикладі Автономної Республіки Крим): Дис… канд. екон. наук: 08.06.02 / Кримська академія природоохоронного і курортного будівництва. — Сімферополь, 2002. – 244 с.
15. Шаблій 0. І., Соціально — економічна географія України: Підручник. — Львів: Світ, 1994. — 608с.