Вступ

Актуальність теми. Міжнародний туризм належить до пріоритетних напрямків розвитку національних господарств. Підставою для цього є стійкий попит з боку американських і канадських споживачів і ресурсна забезпеченість: країни володіють достатніми для розвитку туристичної індустрії природними і суспільними туристичними ресурсами.

Серед природних ресурсів переважають біотичні і ландшафтні, які сконцентровані в національних парках та узбережжя теплих морів із пляжами і кораловими рифами. Культурно-історична складова ресурсів презентована неперевершеними пам’ятками цивілізації майя, музеями, непересічними зразками архітектури іспанської колоніальної доби.

До країн басейну Карибського моря входять Ангілья, Антильські Острови, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багами, Барбадос,  Бермуди, Віргінські Острови,  Гаїті, Гваделупа, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка,  Кайманові Острови, Куба, Мартініка, Монтсеррат, Сент-Люсія, Сент-Кітс і Невіс, Тринідад і Тобаго, Ямайка.

Сучасний туристичний потенціал Карибського басейну розвивається дуже швидко. Це відбувається через те, що все більш популярними стають перш за все екзотичні країни та ті екзотичні види туризму, які вони можуть запропонувати. В Карибському басейні знаходяться дві великі групи островів Великі й Малі Антильські острови.

Мета роботи – розглянути особливості туристично-рекреаційних ресурсів країн басейну Карибського моря.

Основні завдання роботи:

— дослідити особливості фізико-географічного розташування країн басейну Карибського моря;

— розглянути клімат країн басейну Карибського моря ;

— охарактеризувати історичні та культурні пам’ятки країн басейну Карибського моря;

— дослідити туристично-рекреаційні ресурси країн басейну Карибського моря;

— проаналізувати транспортну та сервісну інфраструктуру країн Карибського моря;

— дослідити рекреаційний потенціал розвитку туристичної галузі регіону;

— виявити перспективи розвитку туризму в країнах басейну карибського моря.

Об’єктом дослідження є туристичні ресурси країн басейну Карибського моря.

Предметом дослідження виступає аналіз перспектив розвитку світового туризму в країнах басейну Карибського моря.

Розділ 1. Характеристика країн басейну Карибського моря

1.1. Особливості фізико-географічного розташування країн басейну Карибського моря

Карибське море — частина Атлантичного океану, між Південною та Центральною Америкою і Антильськими островами. Воно море басейну Атлантичного океану, південніше Мексиканської затоки. Омиває на півдні Венесуелу, Колумбію, Панаму; на заході Коста-Ріку, Нікарагуа, Гватемалу, Беліз і Мексиканський півострів Юкатан; на півночі Великі Антильські острови (Куба, Гаїті, Ямайка, Пуерто-Ріко) і острів Мартиніка; на сході Малі Антильські острови (додаток1).

Острівна Республіка Куба — одна із небагатьох соціалістичних країн світу. Країна розташована на великих островах Куба і Хувентуд та ще 1 600 дрібних острівках і коралових рифах, що належать до групи Великих Антильських островів. Її площа складає майже 111 тис. км2, населення — 11,5 млн осіб, столиця — місто Гавана.

Море розташовується на Карибський плиті літосфери. Воно розділено на п’ять басейнів, відокремлених один від одного підводними хребтами і низками островів. Карибське море вважається не глибоким в порівнянні з іншими водоймищами, хоча його максимальна глибина — приблизно 7 686 метрів (у Каймановій западині між Кубою і Ямайкою) [1].

Серед найбільш значних острівних країн Карибського басейну, як з точки зору економічного розвитку, так і з точки зору наявності рекреаційного потенціалу необхідно виокремити наступні: Куба, Ямайка, Гаїті, Домініканська республіка, Тринідад і Тобаго.

Отже, Республіка Куба — держава у Вест-Індії на найбільшому одноіменному острові Куба в Карибському морі. Куба розташована в північній частині Карибського басейну на перехресті Карибського моря, Мексиканської затоки та Атлантичного океану. Куба знаходиться на південь від американського півострова Флоріда, на захід від Гаїті і на схід від Мексики. Куба — країна з найбільшою кількістю населення в Карибському басейні і має специфічну культуру, яка виникла в результаті злиття багатьох народів і цивілізацій. Республіка Куба — одна з небагатьох соціалістичних країн світу. Вона має однопартійну систему, де влада зосереджена в руках комуністичної партії на чолі з Фіделем Кастро.

Республіка Гаїті  — країна в Карибському морі, що займає західну частину острова Іспаньйола, на східній знаходиться Домініканська Республіка. Площа 27750 км2, столиця — Порт-о-Пренс. Рельєф переважно гористий, тропіки, багато лісів.

Республіка Гаїті розташована на західній частині острова Гаїті, другому за величиною серед Великих Антильських. Гаїті третя за величиною країна серед Карибських після Куби та Домініканської Республіки (остання має кордон протяжністю 360 км з Гаїті). В найближчій точці відстань від Гаїті до Куби складає 80 км. Також Гаїті має другу за довжиною (після Куби) берегову лінію (1771 км). Місцевість переважно складається з важкопрохідних гір, що перетинаються незначними прибережними та річковими долинами.

Північний регіон складається з Massif du Nord (Північний масив) та Plaine du Nord (Північна рівнина). Північний масив є продовженням Центральних Кордильєр в Домініканській республіці. Він починається біля північної межі Гаїті, в північній частині річки Гуаямоук і продовжується на північний захід через північний півострів. Низовини Північної рівнини лежать вздовж північної межі з Домініканською Республікою, між Північним масивом та північним Атлантичним океаном. Центральний регіон складається з двох рівнин та двома гірськими системами. Plateau Central (Центральне плато) проходить вздовж двох боків річки Гуаямоук, на півдні Північного масиву. Йде від південного сходу до північного заходу. На південному заході від Центрального плато знаходяться Чорні гори, крайня південно-західна частина яких поєднується з Північним масивом. Його найзахідніша точка відома як Cap Carcasse.

Ямайка — держава у Вест-Індії на о. Ямайка і прилеглих до нього дрібних о-вах у Карибському морі (додаток 2). Пл. 11,5 тис. км2. Нас. 2,576 млн чол. (2001; 2,1 млн чол., 1978). Столиця – Кінгстон. Офіц. мова – англійська. Грошова одиниця – ямайський долар. Входить до складу Британської Співдружності. У адміністративному відношенні поділяється на 3 графства (Корнуолл, Мідлсекс, Саррі), поділених на 14 районів. Час різниться з київським на 6 годин.

Острів лежить за 140 км на південь від Куби, омивається водами Карибського моря. Разом із Кубою, Гаїті та Пуерто-Рико Ямайка входить до складу архіпелагу Великих Антильських островів. Площа острова – 11,4 тис.кв.км. Країні належать дрібні острови на південний схід та на південь від основного острова — Педро та Морант.

Північне узбережжя острова скелясте, прямолінійне, південне — більш розчленоване, обмежене в багатьох місцях кораловими рифами. В центральній частині північного узбережжя — вузька піщана смуга пляжів (Ямайська рів’єра), складеними дрібнозернистим білим піском і захищеними від хвиль кораловими рифами; ці місця особливо привабливі для туристів. Більшу частину острова займає вапнякове плато висотою до 986 м (гора Денем) з характерними рисами карстового ландшафту (воронки, пілья тощо). В його західній частині знаходиться знаменита карстова улоговина Кокпіт-Кантрі площею бл. 1300 км², що являє собою комплекс пагорбів висотою 120-150 м, розділених вузькими долинами. Для цього району характерні карстові лійки і підземні водотоки. Місцями невеликі річки прорізають у вапняках живописні ущелини. В багатьох місцях плато обривається до океану скелями висотою до 300 м. На сході плато піднімається в два гірських хребти — Блакитні гори (Блу-Маунтінс) висотою до 2256 м та Гранд-Рідж. Уздовж південного та західного узбережжя поширені вузькі (до 8 км) алювіальні низовини.

В центрі острова та на північно-східних схилах гір збереглись густі сезонно вологі вічнозелені тропічні ліси з цінними породами дерев (сейба, каоба тощо). В західній частині і на рівнинах півдня переважають савани з ксерофільними чагарниками; багато кактусів. Тваринний світ бідний: птахи (серед яких багато ендеміків), дрібні гризуни, плазуни та кажани.

Домініканська Республіка — країна карибського басейну, що займає східні дві третини острова Еспаньола (о. Гаїті), на схід від держави Гаїті. Острів знаходиться на заході від Пуерто-Ріко і на схід від Куби і Ямайки. Країна має найбагатшу і найдовшу історичну спадщину Західної півкулі, яка нараховує більш як 500 років. Саме тут вперше оселилися європейські колонізатори, звдідси починалася колонізація Америки, тут був збудований перший в Західній півкулі університет, дорога і фортеця. Першим збудованим іспанцями містом в Америці став Санто-Домінго — сучасна столиця Домініканської республіки.

Домініканська Республіка разом з Гаїті розташовані на острові Іспаньола (о. Гаїті) між Карибським морем та Північним Атлантичним океаном, на сході від держави Гаїті. Географічні координати 19 00 N, 70 40 W. На півночі острів омивається Атлантичним океаном, на сході — протокою Мона, що відокремлює його від Пуерто-Ріко, на півдні — Карібським морем, а на заході Домініканська республіка має кордон з Гаїті. Домініканці здебільшого зберігають іспанські традиції і мають змішане африканське і європейське походження, в той час як гаїтійци зберігають французькі традиції і є переважно африканського походження. Домініканська Республіка займає площу в 48,4 тис. кв. км.

Республіка Тринідад і Тобаго — острівна держава у Вест-Індії поблизу венесуельського узбережжя Південної Америки, на островах Тринідад і Тобаго (додаток 3).

1.2 Клімат країн басейну Карибського моря

Геотуристичне положення Куби має як негативні, так і позитивні риси. До позитивних належать такі: 1) розташування у зоні дії комфортних погодно-кліматичних умов, які дозволяють цілорічно розвивати масовий пляжно-купальний відпочинок (це підтверджує кліматична діаграма Гавани і графік зміни щомісячної пересічної температури води на пляжах столиці, яка не опускається нижче +24оС; 2) тепле морське узбережжя з великою кількістю зручних пляжів; 3) давні традиції гостинності; 4) розташування у безпосередній близькості до ємного північноамериканського споживчого туристичного ринку; 5) багаті суспільні туристичні ресурси. Головною негативною рисою є напруженість стосунків із США, що заважає налагодити повноцінний туристичний потік. До революційних подій на «Острові Свободи» саме американці були головними споживачами кубинського туристичного продукту. Незважаючи на політичні колізії, до Куби щороку приїздить понад 2 млн туристів із різних країн світу.

Окрім моря, сонця і пляжів, Куба багата на інші природні туристичні ресурси: карстові печери, найцікавіші з яких розташовані в провінції Пінар-дель-Ріо поблизу міста Матансас, мінеральні джерела і лікувальні грязі (о. Сан-Дієго-де-Лос-Банос, курортні райони Ольгін та Ельгеа), озера (Лагуна-дель-Тесоро), коралові рифи, біотичні ресурси, найбільш цікаві з яких представлені на території численних національних парків і заповідників, наприклад, Сапата, Бахіа-де-Наранхо, Баконао, Сьєра-Маестра та інші.

Аруба — окрема адміністративна одиниця Нідерландів із внутрішнім самоуправлінням, один із найбільш престижних туристичних осередків світу, площею 180 км2 і населенням близько 103 тис. осіб, який розташований у центрі Карибського моря за 30 км від узбережжя Венесуели. Адміністративний центр — місто Ораньєстад.

Острів Аруба належить до групи Малих Антильських островів. Він має напрочуд красиву природу, дивне, як для тропіків, сухе повітря і практично ідеальну погоду продовж усього року. Пересічна денна температура повітря змінюється у межах +29-32оС, нічна — +24-27оС, а температура прибережних вод не опускається нижче +25оС. Ще однією природною «дивиною» Аруби є постійно прохолодний пісок на пляжах, який не припікає ніг навіть у найбільш спекотні години. На цьому дива, щоправда вже соціальні, не закінчуються: на острові практично відсутня злочинність і увесь він — суцільна безмитна зона торгівлі.

Бермудські острови — архіпелаг, який складається більше ніж із 300 островів, острівків і скель. Лише на 20 із них постійно живуть люди. Найбільшими островами є Бермуда, Сент-Джорджес, Сент-Дейвідс, Сомерсет, Боаз і Айрленд. Бермудські острови лежать у західній частині Атлантичного океану, неподалік від східного узбережжя США.

Загальна площа архіпелагу невелика — 53,3 км², але до неї варто ще додати майже 360 км² коралових рифів, які оточують Бермуди і створюють природну неповторність цього куточка Землі.

Архіпелаг — залишки давно згаслого вулкану, який підіймається над дном Атлантики більше ніж на 5 000 м. Поверхня Бермудських островів рівнинна, найвища «вершина» здіймається над океаном на висоту 90 м. Клімат субтропічний, м’який завдяки впливу Гольфстріму.

На Ямайці нараховується понад 100 річок та струмків, але судноплавна в пониззі тільки р.Блек-Рівер. Баржі і невеликі судна можуть підійматися по ній на відстань 48 км. Клімат тропічний, пасатний, вологий. Пересічні місячні температури 24-28 °C. Опадів на більшій частині острова 1800-2000 мм за рік, на півдні — близько 800 мм, на північних схилах Блакитних гір — до 5000 мм. Дощові сезони — у травні-червні та вересні-жовтні — супроводжуються повенями, найбільш сухий сезон — січень-квітень. Досить рідко бувають урагани, що спричиняють великі руйнування.

Домініканська республіка має тропічний клімат, існує дуже невелика різниця у температурі у різні сезони, суха зима і вологе літо. Опадки трапляються переважно в кінці літа, співпадаючи з сезоном ураганів. Середні місячні температури до висоти 1000 м над р.м. складають 24-29 °C, а середня річна кількість опадів 1000—1500 мм. Схили гір, відкриті пануючим північно-східним вітрам, отримують більше 2000 мм. опадів. Тут вологі тропічні ліси з червоного і кампешевого дерев з підвищенням ґрунту переходять в хвойні ліси. На сухіших південних схилах рослинність ближче по складу до змішаного листяного лісу. Долина Сибао отримує 1500 мм опадів в рік. Вважаються, що вологі савани і густі ліси по берегах річок є залишками корінної рослинності. Сухіший клімат на південному узбережжі: Санто-Домінго отримує 1450 мм опадів в рік — це досить лише для зростання чагарників. У западині Кюль-де-Сак кількість опадів в рік не перевищує 1300 мм. В умовах семіарідного клімату поширені чагарники колючих чагарників і гігантських кактусів.

Розділ 2. Характеристика культурно-рекреаційних ресурсів країн басейну Карибського моря

2.1. Історичні та культурні пам’ятки країн басейну Карибського моря

На основі використання багатих природних ресурсів на Кубі сформувалася мережа курортних зон і центрів світового значення. Найбільшими із них є Варадеро (вважається одним із найкращих курортів Західної півкулі), Кубанакан, Сороа, Санта-Марія, Бібіхагуа і багато інших.

Шанувальники культурно-історичних атракцій знайдуть у містах на Кубі велику кількість цікавих об’єктів. Насамперед, Гавана, яка знана серед туристів бульваром Прадо, набережною Малекон, фортецями, фортами, палацами, театрами, музеями (Антропологічний і Національний музеї, Музей Гавани, Музей старовинної зброї тощо), меморіалами «Гранма» і Хосе Марті, ботанічним садом, зоопарком, оглядовими майданчиками, сучасними хмародряпами і церквами. Незмінною увагою гостей столиці користується будинок-музей Ернеста Хемінгуея у садибі «Віхія».

Специфічною туристичною атракцією на Кубі стала американська військова база Гвантанамо. Спостерігати за життям на базі туристам пропонується з пагорба, на вершині якого знаходиться ресторан. Пригодою є власне поїздка: тисяча кілометрів із Гавани потягом або автобусом, а потім кількагодинне сходження ґрунтовою дорогою до ресторану. Разом зі стравами та напоями офіціанти пропонують бінокль: перед очима допитливих (і довірливих) туристів з’являються дахи казарм, огорожа з рядами колючого дроту, а далеко – берег, до якого колись давно пристали каравели Колумба під час його останнього плавання до Америки.

«Кубинською Венецією» називають місто Матансас. Окрім численних мостів через річки Юмурі і Сан-Хуан, місто відоме палацом-музеєм Хунко, замком Сан-Северино, численними  історичними будівлями. Місто Ольгін цікаве собором Сан-Ісідоро, Музеєм природничих наук, пагорбом Лома-де-ла-Крус, на який ведуть 458 сходинок. В околицях міста знаходяться унікальні археологічні зони Чорро-де-Маїта і Банес.

Основним видом рекреаційних ресурсів макрорегіону є природні умови: тропічний клімат, тепле море, коралові рифи, чудові пляжі. Рослинний світ вражає туристів своєю розмаїтістю. Екзотичні тропічні рослини тут ростуть поряд із рослинами помірних широт. Усього на островах налічується понад 8 тис. видів рослин, що втричі більше, ніж у Європі. Туристи з помірних широт ніби потрапляють до біблійного раю з буяючою рослинністю, королівськими і кокосовими пальмами, апельсиновими і грейпфрутовими деревами, ананасами, кедрами, корабельними соснами, цезальпиніями з пишним листям і яскраво-червоними квітками.

Тваринний світ островів також доволі різноманітний. Немає ані великих тварин, ані отруйних змій. Туристам особливо подобається спостерігати за різнобарвними папугами, зеленими ігуанами і американськими крокодилами в заповідниках і розплідниках. Морська фауна в районі представлена дельфінами, ламантинами, яких перші європейські мореплавці вважали русалками, горбатими китами. Тут немає таких агресивних акул, як біля берегів Австралії, але багато черепах, великих тропічних риб для захопливої рибалки, креветок, омарів, лангустів, крабів.

У Карибському басейні виділяється сухий сезон (наша зима) і сезон дощів (наше літо). Недоліком природних умов для відпочинку на Карибах є можливість потрапити у червні — жовтні в дощовий сезон руйнівних ураганів. Наприклад, у 2001 р. ураган «Мішель» на Кубі та Багамських островах завдав значних збитків рекреаційно-туристичному господарству.

Скрізь на островах і в країнах Карибського басейну розташовано безліч цікавих природних туристичних об’єктів, деякі з яких є унікальними. Наприклад, у Домініканській Республіці знаходиться найбільше у світі озеро із солоною водою, де водяться крокодили (Енрікіо). На Гренаді у кратерах згаслих вулканів можна побачити гарні озера. Тут величезна кількість черепах. їх делікатесне м’ясо пропонують туристам у численних кафе і ресторанах. Туристів приваблює неповторний аромат повітря Гренади, напоєний спеціями. Цей острів недаремно звуть «країною спецій», він посідає провідні місця у світі за виробництвом мускатного горіха, вирощування ванілі та гвоздичного дерева.

Країною-заповідником стала Коста-Рика, назва якої в перекладі з іспанської означає «Багатий Берег». Цю країну туристи іноді називають «тропічною Швейцарією». Понад 40 % території займають національні парки. Тут заборонено будувати вищі за пальми будинки і тому навіть найбільші міста утопають у зелені. В Коста-Риці зафіксовано понад 70 % усіх наявних на планеті видів рослин. До всього цього додаються 1000 км чудових піщаних пляжів, 120 вулканів, 70 з яких діючі, безліч яскравих птахів.

2.2. Туристично-рекреаційні ресурси країн басейну Карибського моря

Бермуди — визнаний центр сувенірної продукції. Вироби місцевих майстрів виділяються своєю неповторністю і унікальністю. Тематично вони пов’язані із океаном, місцевими легендами про кораблі-привиди, найбільш відомими морськими катастрофами.

Головним «китом», на якому тримається все господарство Бермудів, є туризм. Туристів приваблюють сюди чудові пляжі з унікальним рожевим кораловим піском і неймовірний підводний світ, знайомству з яким сприяє надзвичайна прозорість і чистота води. Вчені довели, що прозорість води біля берегів архіпелагу найвища в Західній Атлантиці. Перебуваючи під водою, можна бачити на віддаль 60-90 м.

Бермуди вважаються одним із найбільш безпечних і екологічно чистих місць на планеті.

Головний туристичний ресурс архіпелагу — його підводний світ. Вважається, що кращого місця для дайвінгу та рибалки, ніж Бермуди, не знайти. А ще туристам запропонують оглянути місця 18 історичних морських катастроф, кілька десятків штучних аварій та коралові рифи.

Увазі відвідувачів архіпелагу пропонуються унікальні експозиції Інституту підводних досліджень, Морського музею з вражаючим велетенським акваріумом, Музею природознавства. Щире захоплення викликають мешканці місцевого зоопарку.

Бермуди мають найвищу у світі щільність полів для гольфу — 10 на квадратний кілометр.

Головні визначні пам’ятки Гавани зосереджені в трьох районах:

Гавана Велья (La Habana Vieja — ісп. Стара Гавана)- історичне ядро міста. У цьому районі так багато красивих вулиць і найцікавіших будівель, що ви можете цілими днями блукати по ньому і увесь час знаходити справжні перлини, тут знаходиться колоніальний центр;

Сентро Гавана (Centro Habana — ісп. Центральна Гавана)-межа між старою Гаваною і центральною частиною (Сентро) розмита. Вона проходить по центральному парку і будівлі Капітолія. Атмосфера цього району координально відрізняється від атмосфери Гавана Велья. Цей район менш різноманітний, більш сучасний і рідше відвідується туристами.

Ведадо (Vedado) — це жвавий район з широкими проспектами, де можна побачити химерну суміш архітектурних стилів. Тут сусідять потворні творіння 1950-х рр. і суворі неокласичні стилі. Тут знаходяться безліч державних установ, а також університет. У цьому районі б’є ключем нічне життя. Головна вулиця Ведадо — Калье 23 (Calle 23), якого також називають Ла — Рампа (La Rampa). Це найвідоміша вулиця сучасної Гавани.

Розділ 3. Характеристика туристичної інфраструктури регіону

3.1 Транспортна та сервісна інфраструктура країн Карибського моря

Транспортна та сервісна інфраструктура є основою для створення сприятливих умов для розвитку туристичної індустрії регіону.

Основні транспортні системи Куби були побудовані до революції: центральна залізниця — на початку століття, центральна автомагістраль — в 1930-х роках, авіаційне сполучення почалося в 1940-х роках. Протягом 1960-1970-х років стан залізничної мережі погіршився, а протяжність шосейних і ґрунтових доріг зросла майже вдвічі. У кінці 1980-х років на Кубі було 13 116 км доріг з твердим покриттям. Одним з досягнень післяреволюційної Куби стало створення торгового флоту: якщо у 1959 в країні було лише 14 морських судів водотоннажністю 58 000 т, то до 1989 Куби володіла 117 судами. Однак в 1990-х роках робота кубинського торгового флоту була практично паралізована через відсутність палива в зв’язку з різким скороченням постачання російської нафти. Скороченню торгового обороту в кубинських портах сприяла також політика торгового ембарго, що проводиться США по відношенню до Куби, оскільки всім іноземним кораблям, що заходили в порти Куби, заборонявся після цього захід в американські порти протягом 6 місяців. Джерелом понад 60% енергії, що виробляється на Кубі є нафта, в т. ч. імпортна.

Протяжність автомобільних доріг Гаїті налічує 4 тис. км., але в сезон дощів більшість з них стають непридатними для пасажирського транспорту. Асфальтовані дороги, розраховані на будь-які погодні умови, були прокладені в кінці 1970-х років при фінансовій підтримці Франції і Усесвітнього банку: вони зв’язують міста Порт-о-Пренс, Жакмель і Кап-Аїтьен. Північноамериканська компанія «Хаїтіан-Амерікан шугар» час від часу використовує невелику залізницю для транспортування цукрового очерету. Експортні і імпортні перевезення повністю залежать від іноземних судновласників. Місцеві авіалінії зв’язують основні міста країни, міжнародні рейси здійснюються іноземними компаніями.

У 2005 році протяжність автомобільних доріг Ямайки складала 12,3 тис. км., з них половина мала тверде покриття. Практично всі внутрішні перевезення здійснюються автомобільним транспортом. Декілька залізниць країни загальною довжиною ок.1,2 тис. км. використовуються для перевезення цукру.

Діють міжнародні аеропорти в Пуерто-платі і Санто-Домінго, який є головним морським портом. Є 150 радіостанцій і 6 телевізійних станцій, контрольованих урядом. Протяжність автомобільних доріг 18,7 тис. км., з яких 13,1 тис. мають тверде покриття. З 272 км. залізниць 207 км. не використовуються, а 57 км. використовуються для перевезення бокситів. Основні порти — Кингстон, Аллігатор-Понд, Діськовері-бей, Монтего-Бей, Очо-Ріос, Порт-Антоніо, Роки-Пойнт Порт-Есківель. Торгівельний флот налічує 6 судів водотоннажністю св.1000 бр. рег. т. У країні 35 аеродромів, в т. ч.11 мають доріжки з твердим покриттям. Серед них — міжнародні аеропорти Кінгстон і Монтего-Бей.

Основний транспорт в Тринідад і Тобаго — автомобільний та морський. Основний порт: Порт-ов-Спейн, інші — Пуент-а-П’єр, Пойнт-Фортін, Пойнт-Лісас, Чагуарамас, Тембладора на Трінідаді і Скарборо на Тобаго. Є міжнародне авіасполучення до сусідніх острівних держав Вест-Індії. Розташований неподалеку від Порт-оф-Спейна аеропорт Пьярко пристосований для прийому реактивних міжконтинентальних авіалайнерів. Усього в країні функціонують 6 аеропортів. Райони нафтових промислів пов’язані нафтопроводом (протяжністю 1030 км) з центрами нафтопереробки і морськими портами. Через південні райони о. Трінідад прокладено газопровід (900 км), по якому газ подається до теплових електростанцій, в столицю і в інші промислові центри.

Довжина автомобільних доріг 8320 км, з них приблизно половина має тверде покриття. Розвинене каботажне судноплавство. Головний морський порт — Порт-Оф- Спейн, другорядні — Пуэнт-А- Пьер, Пойнт-Фортин, Пойнт-Лисас, Чагуарамас, Тембладора на Тринідаді й Скарборо на Тобаго. Розташований неподалік від Порт-Оф-Спейна аеропорт Пьярко пристосований для прийому реактивних міжконтинентальних авіалайнерів і обслуговує міжнародне сполучення сусідніх острівних держав Вест-Індії. Усього в країні функціонують 6 аеропортів. Райони нафтових промислів зв’язані нафтопроводом (довжиною 1030 км) із центрами нафтопереробки й морських портів. Через південні райони о.Тринідад простягнувся газопровід (900 км), по якому газ подається до теплових електростанцій, у столицю й в інші промислові центри.

Розвиток готельного та взагалі туристичного бізнесу призвів до швидкого припливу інвестицій. Причому, в основному на Кубу та у Домініканську Республіку. Інші країни регіону отримали значно менше інвестицій, що сказалося на рівні розвитку туристичної інфраструктури. Більшість готелів регіону сконцентровано на Кубі, а 10% всіх п’ятизіркових готелів взагалі розташовані в одному місті — Варадеро. Найбільш нерозвинута туристична інфраструктура і Тринідад і Тобаго, це пояснюється тим, що країни знаходиться дещо осторонь основних транспортних маршрутів.

3.2 Рекреаційний потенціал розвитку туристичної галузі регіону

Розвитку туристичної індустрії країн карибського басейну сприяє перш за все сприятливі кліматичні, географічні та культурні умови, завдяки розвитку цих країн, як колоній вони отримали багату історичну спадщину. Прикладом такого курорту, де поєднані історія і сучасність є Гавана. Гавана — дуже живописне місто, де древня архітектура є сусідами з сучасними будівлями. Головні пам’ятки Гавани зосереджені в трьох районах: Гавана Вьеха — Стара Гавана — історичне ядро міста. У цьому районі так багато красивих вулиць і цікавих будівель, що ви можете цілими днями бродити по ньому і весь час знаходити справжні перлини, тут знаходиться колоніальний центр; Сентро Гавана — Центральна Гавана — кордон між старою Гаваною і центральною частиною (Сентро) розмита. Вона проходіт по центральному парку і будівлі Капітолія. Атмосфера цього району коордінально відрізняється від атмосфери Гавана Вьеха. Цей район менш всілякий, сучасніший і рідше відвідується туристами. Ведадо — це жвавий район з широкими проспектами, де можна побачити химерну суміш архітектурних стилів. Тут є сусідами потворні творіння 1950-х рр. і строгі неокласичні стилі. Тут знаходиться безліч державних установ, а також університет. У цьому районі б’є ключем нічне життя. Головна вулиця Ведадо — Кальє 23, яку також називають Ла — Рампа. Це найвідоміша вулиця сучасної Гавани.

Основними пам’ятками Гавани вважаються:

Малекон — найпопулярніша, і відповідно сама заповнена вулиця Гавани. Ета набережна протяжністю 7 км., є ареною проведення традиційних лютневих карнавалів. У той час коли немає таких свят, по малекону можна спокійно гуляти, насолоджуючись навколишнім виглядом. Малекон — сполучає райони Ведадо і Мірамар із старою Гаваною. До цього дня це улюбленіше місце відпочинку вечорами не лише туристів, але і самих кубинців. Бульвар вважається одним з головних пам’ятників архітектури старої Гавани.

Рис. 2.1. Малекон (Гавана)

Кафедральна Площа. Основна пам’ятка площі — красивий фасад собору св. Христофора, символу старої Гавани. У 1592 р. на Кубі був побудований перший в Новому Світлі акведук. Він забезпечував водою місцевих жителів, а також кораблі, що стояли в порту. Собор і навколишні будівлі були побудовані в ХVIII ст..

Собор св. Христофора — це грандіозна споруда з двома величезними дзвоновими, великою кількістю ніш і колон. Будівництво собору почалося в 1748 р. при єзуїтах (коней будівництва 1777 р.) Свою назву він отримав в 1796 р., оскільки тут до 1898 р. знаходилися потужності Святого Христофора Колумба. Після розкішного фасаду побачимо неокласичний інтер’єр собору.

Будівля Капітолія, у всій Латинській Америці справляє найсильніше враження. Його можна побачити майже звідусіль. Приголомшує своєю пишністю не лише само будівлю, але і його прекрасні інтер’єри, які обов’язково варто поглянути. Ця будівля була зведена ще в 1929 г, по подібності американського Капітолія. Колись тут засідав парламент Куби. З 1960 року тут розміщується Міністерство науки, техніки і екології Куби, Національна науково-технічна бібліотека і Музей Історії. Тут так само знаходяться скарби типа статуї Республіки, яка була зроблена італійським художником Анджело Цанелі і вважається третьою по величині скульптурою в закритому приміщенні у всьому світі (після статуї Будди в Японії і Меморіалу Лінкольна у Вашингтоні).

Дом-музей Ернеста Хемінгуея в садибі «Віхия». Дуже багато речей збереглося в тому будинку, оскільки покидаючи острів, письменник не узяв з собою майже нічого. Можна також відвідати рибальське селище Кохимар, звідки Хемінгуей відпливав на лов риби.

Бодегита дель-Медіо — невеликий бар з рестораном — найзнаменитіше місце в Гавані. Тут любив бувати Ернест Хемінгуей. Назва бару означає «магазинчик в центрі». І дійсно, бар розташований в центрі кварталу. Спочатку тут був продуктовий магазин, але незабаром при нім відкрився бар, де стали збиратися інтелектуали і знаменитості тих днів. Стіни цього бару пам’ятають Хемінгуея, Ната «Кинга» Коула і Габрієля Гарсиа Маркеса. Це своєрідний «настінний музей», в якому зберігається безліч автографів знаменитих людей ХХ століття. Тут завжди людно, а туристи просто облягають це місце [4].

У містечку Маріна Хемінгуей, яке знаходиться в 30 хвилинах їзди від центру Гавани, щорік в травні проводяться змагання по лову риби-меч. На ці змагання з’їжджаються любителі і професіонали зі всього світу, а появі цього звичаю місто зобов’язане письменникові Ернесту Хемінгуею, який довгий час жив тут. Для відвідувачів на цьому місці знаходитися готель Маріна Хемінгуей.

Фортеця де-ла-Реаль-Фуєрса. Вузька протока в гавань з двох сторін охороняють старовинні фортеці Кастільо-Дель-Морро (1589-1630 рр.) і маяк, і форт Ла-кабаняча. А на західному березі находяться фортеці Кастільо-де-ла-Пунта і Кастільо-де-Ла-Реаль-Фуерса. Цей замок ХVI в. — найстаріша фортифікаційна споруда в Америці. Замок був, побудований для захисту міста від піратських нападів, оточений широким ровом. З потужних кріпосних стенів і башт відкривається чарівний вигляд. Усередині замку зараз розташовані Музей кубинської кераміки з 1940-х р. по наші дні, а також Музей старовинної зброї. Музей Зброї знаходитися у вищеописаній Фортеці де-ла-Реаль-Фуєрса. Представлені зброї в історії Куби.

Особливу увагу необхідно звернути на Гарматну церемонію. Дана церемонія щодня проводиться рівно в дев’ять годин вечора, у фортеці Ла-кабаняча. У давнину часи гарматний постріл був знаком до закриття міських воріт, так само протягували ланцюг між двома фортецями Ель-Морро і Ла-Пунта, яка, у свою чергу прикривала вхід в бухту кораблям. У нинішні дні, гарматний постріл ознаменує початок веселої ночі [3].

Ель-темплете — ця церква розташовується в невеликій неокласичній будівлі, побудована в 1828 р. Вона нагадує про день заснування міста. Колона позначає те місце, де в 1519 р. під деревом сейби була проведена перша меса. Ця подія наголошується щороку 19 листопада.

Поряд з Капітолієм розташований Музей Революції. До революції це був Президентський Палац. Сьогодні його 38 виставкових залів розподілено по етапах кубинської історії. Самими відвідуваними залами залишаються зали, що зібрали експонати останнього походу Че Гевари і його товаришів до Болівії. Тут знаходиться і одяг Че, в якому він був убитий, пряди його волос і бороди, збережені сестрою лікарні Великої Долини, документи і записи бібліографії легендарного партизана.

Неподалеку від Музею Революції знаходиться меморіал відомої яхти, під назвою «Гранма», на честь легендарної яхти, на якій кубинські революціонери на чолі з Кастро висадилися на острів в 1956 р. Тут також виставлені літаки і танки тих, що беруть участь в боях за революцію, в боях в Затоці Свиней, і в Карибській Кризі.

Площа Революції знаходитися в центрі міста, з меморіалом Хосе Марті, з баштою заввишки 109 метри, нагорі якої розташовується оглядовий майданчик. Ця величезна площа є символом революції, завдяки політичним дійствам, що відбуваються на ній регулярно з I960 р. Площа чимала: на ній під час демонстрації одночасно можуть розміститися до 1,5 млн. чоловік. Щорік 1 травня і 26 липня Фідель Кастро виголошує тут свої знамениті багатогодинні промови. Окрім Гавани на Кубі необхідно відзначити ще декілька місць тих, що мають туристичне значення.

Варадеро це найпопулярніший курорт на Кубі. Курорт розташований на північному побережжі (Атлантичного Океану) в 140 км. від Гавани. На Варадеро добре розвинена туристична інфраструктура. Щорік тут будуються нові готелі. Популярність курорту з кожним роком зростає. Так само тут розташований міжнародний аеропорт [6].

Санта Марія дель Мар розташований в 20 кілометрах на схід від міста Гавани на морському побережжі. Це місце славиться не лише відмінними пляжами, прекрасною природою, але і зручним місцерозташуванням. Завдяки тому, що курорт знаходиться недалеко від Гавани, столиці Куби, можна поєднувати свій пляжний відпочинок з відвідинами Гавани. На даному курорті зовсім трохи готелів, і всі вони розташовані поряд з центрами дайвінга. Тут же знаходитися і престижне передмістя Тарара (Tarara), де відбувається лікування і оздоровлення дітей з України і інших країн СНД.

Острів Кайо-Коко четвертий по величині острів Куби, його площа 364 квадратних кілометра. Розташований він напроти північного побережжя провінції Сьего де Авіла, в 830 км. на схід від Гавани, і сполучений з головним островом 20-кілометровою дорогою, що проходить по морю. На Кайо Коко багата і практично не зачеплена людиною природа. Тут можна помилуватися багаточисельною общиною нарядних фламінго, що постійно живуть на острові. Більше 26 км. пляжів тягнуться на північ. Серед них — захищені зігнутою лінією побережжя Ла Хаула, Лос Фламенкос і Лас Колорадас, які ідеально підходить для водного туризму. Острів Кайо-ларго інколи називають «єдиним карибським островом, що зберіг спокій і шарм дев’ятнадцятого століття». Кайо-ларго розташований на південь від Великого острова, майже в центрі Кубинського архіпелагу, і є витягнутою вузькою смугою площею в 38 квадратних кілометрів. Це ідеальне місце для дайвінгу.

Сантьяго де Куба друге за величиною місто після Гавани, розташоване в південно-східній частині Куби. Це місто було засноване в 1514 г, а головною пам’яткою цього міста є фортеця, оголошена Надбанням людства в 1997 році ЮНЕСКО, і що носить назву Сан-Педро-де-ла-Рока-дель-Морро. Характер жителів Сантьяго відмічений наявністю Карібського темпераменту, мулатки цього міста вважаються найкрасивішими на Кубі. В місті є безліч цікавих музеїв, таких як Музей колоніального мистецтва (будинок Дієго Веласькеса), Музей імені Еміліо Бакарді, Казарма Монкада. У передмістях Сантьяго знаходиться ландшафтний національний парк Баконао, в околицях якого знаходяться кам’яні зображення доісторичних тварин у натуральну величину. Местомом паломництва є собор «Святий Карідад дель Кобрі» — покровительки Куби. У Сантьяго проводяться такі великі народні свята, як карнавал і свято вогню [6].

Тринідад — типове колоніальне іспанське місто визнане ЮНЕСКО в 1988 році як «Надбання людства» і є величезним музеєм просто неба. Місто Тринідад було засноване в 1514 р. Це місто все такий же, яким був 2 століття назад з його церквами в стилі барроко, дахами з червоною черепицею. Католицькі церкви, палаци і булижник мостових створюють атмосферу типового іспанського міста. Туристи відвідають фабрику керамічних виробів, тютюнову фабрику і завод La Canchachara, де проводиться дегустація однойменного напою (мед, лимон і ром), який був дуже популярний в XIX столітті серед бійців — учасників визвольного руху проти іспанського колоніалізму. У цьому місті влітку проводяться веселі карнавали, цікаві спектаклі, так само проводиться День Традиційної Культури. У місті Тринідад досить бурхливе нічне життя.

Ямайка не дивлячись на свою багату історію не дуже багата на туристичні об’єкти, але серед тих що є необхідно виокремити перш за все Два морські парки, фаунний резерват Гелтшир-Пллз, заказники Бамбу-Ґроув, Ферн-Ґаллі. Чудові можливості для відпочинку на численних пляжах. Спелеологів приваблюють понад 300 карстових печер.

Кінгстон — столиця і головний порт Ямайки. Місто розташоване на південному березі острова Ямайка, в глибині Кінгстонської бухти. До кінця XVII століття на місці міста стояло невелике селище. Кінгстон — найбільше англомовне місто, яке розташоване на південь від Маямі. Місто лежить на великій рівнині на березі, сьомій за величиною природній гавані у світі. Воно було засноване після руйнівного землетрусу на місці старого Порта Роял, де в середні століття знайшли свій притулок пірати. Місто стало забудовуватися, проте сильна пожежа 1703 майже повністю його знищила. Згодом Кінгстон ще не раз страждав від пожеж, землетрусів і ураганів. Особливо сильним був землетрус 1907 року. Руйнування були величезні, але місто було побудоване заново. З 1962 р. Кінгстон — столиця незалежної Ямайки. У столиці знаходиться уряд, засідає парламент.

Зараз місто не дуже схоже на столицю держави, тут багато старих будівель колоніальних часів. Туристи найчастіше ненадовго затримуються в Кінгстоні, тому що їх більше привертають пляжі і курорти, розташовані неподалік.

У діловому центрі Кінгстона знаходяться сучасні будівлі банків, компаній, готелів. Сама фешенебельна вулиця міста — Королівська. На ній зосереджені найбільші магазини, ресторани, кінотеатри. Тут же знаходиться одна з основних визначних пам’яток міста — собор Сент-Томас, побудований в 1699 р. і заново відбудований після землетрусу 1907р.

Основними визначними пам’ятками ямайської столиці є Національна галерея в Рой-Вест-Білдінг, де представлені роботи місцевих художників; скульптури 19 століття і релігійні твори Малікі Рейнолд ; Королівський будинок, де зараз розташований музей, а також велика кількість музеїв: Музей збройних сил, Музей Національної історії, Музей Геології, Музей Археології, Музей Природознавства, Музей аравак, Зоологічний музей та музей Боба Марлі.

Взагалі, музей Боба Марлі — це найпопулярніше місце в Кінгстоні серед туристів. Він являє собою будинок-музей всесвітньо відомого виконавця реггі. Боб Марлі помер у віці 36 років, але був популярний ще задовго до своєї смерті. Тут можна подивитися на тексти його пісень і побачити фільм про життя цієї людини.

На вулиці Дьюк розташований Хедкквотерсхаус — резиденція уряду Ямайки. У східній частині міста знаходиться фортеця Рокфорт, побудована в кінці XVII ст.

У Спаніш-Тауні (колишній столиці) — руїни королівського будинку (у минулому — резиденція правителя острова), меморіальний комплекс на честь перемоги адмірала Родні над французькою ескадрою в 1782 p., собор Сент-Кетрин (1655 p) [8].

Що стосується Тринідаду і Тобаго, то найбільш цікавими та цінними з точки зору рекреаційного потенціалу є такі туристичні об’єкти:

Резерват Кароні-Свомп та морський заповідник Бакку-Риф-Бон-Аккор-Лагун [9].

У столиці — католицький собор (1816 р), англіканський собор (1818 р), «Червоний дім» (Верховний суд, початок XX ст), Національний музей, Художня галерея, ботанічний сад, парк Саванна.

Багато чудових пляжів і туристичних комплексів. Світове визнання своєю віртуозною грою здобули стілбенди — оркестри, які грають на сталевих барабанах, зроблених із металевих діжок з-під гасу.

Домініканська Республіка в сфері туризму більше відома як Домініканка. І славиться ця республіка перш за все своїми пляжами та водним туризмом. Однак є тут і безліч архітектурних та природних пам’яток. Наприклад, місто Санто-Домінго, яке засноване в кінці 15 століття Бартоломео Колумбом. Зараз це вируючий і такий, що переливається всіма барвами веселки мегаполіс, і, за сумісництвом, столиця Домінікани. Чого лише немає в Санто-Домінго: розкішні палаци — пам’ятники колоніальної архітектури; вузькі вулички, ніби спеціально створені для вечірніх романних прогулянок; багаточисельні католицькі собори і музеї. Будинок Колумба приголомшує розкішшю, як екстер’єру, так і внутрішнього убрання. Неподалік розташовується один з найвідоміших храмів в Домінікані — Собор Святої Марії, а в парку, що біля нього, встановлена статуя першовідкривачеві Америки — Христофору Колумбу.

Санто-Дієго славиться своїми парками, де висаджена прекрасна колекція тропічних рослин. Чудовий і Ботанічний Сад, багатий рідкими видами флори Карібського регіону. Проте туристам, швидше за все Санто-Дієго запам’ятається по величезній набережній — Малекону, оскільки саме тут зосереджена більшість культових розважальних закладів. Огляд Природних пам’яток є основною метою багатьох екскурсій. Наприклад, в затоці Саману, можна побачити неймовірно багато китів. Правда, сезон «перегляду» обмежений декількома місяцями — кити припливають в тиху гавань для розмноження і перебувають тут з січня по березень. Оскільки це час доводитися на пік туристичного паломництва, вірогідність побачити «нерест» китів досить велика. По сільській місцевості організовуються сафарі на джипах — відмінний варіант для любителів пригод [7].

Сантьяго, один з найзначиміших адміністративних центрів гідний пильної уваги — тут турист знайде все що потрібне: комфортабельні готелі, відмінні ресторани і бари, і, звичайно, масу пам’яток. Цікаві екскурсії в музей Томаса Морея, прогулянки по парку Дуарте огляд тютюнових фабрик. Принадна поїздка в містечко Мока, одна назва якого багато означає для кофеманів, адже саме тут знаходиться одна з найвідоміших кавових фабрик світу. Домінікана славитися красивими водопадами Ель-Сальто-Хименоа, Бальнеаріо-де-ла-Гуасарас і Ель-Сальте-де-Байягате. Помилуватися на них можна проїхавшись углиб країни в містечко Харабакоа. До речі, недалеко від населеного пункту знаходиться пік Дуарте, названий на честь революціонера і патріота Хуано Пабло Дуарте; також приваблива долина Сибао, криниця для натуралістів-любителів.

Домінікана багата курортами, ось найпопулярніші з них: Хуан-Доліо, Бока-Чика, Пуерта-плата, Ла-Романа, і звичайно, Пунта-Кана. Саме тут зосереджена заснована туристична інфраструктура. Відмінні готелі, доглянуті пляжі, спокійні прибережні води і чудовий тропічний клімат залучають щорік тисячі туристів на цей «острівець щастя». Основне проведення часу туристів — пляжний відпочинок і розваги пов’язані з ним.

Перейдемо до розгляду рекреаційного потенціалу Гаїті. Ця країна досить відома своїми природними парками та краєвидами. Національні парки Фори Де Пін на південному сході поряд з домініканським кордоном, Парк Ла Візит з вапняковими печерами і тропічними лісами в 40 км. на північний захід від Порт-о-Пренса, Парк Макайя на західному краю острова, історичний парк Ла Цитадель в центрі гірського масиву Дю Нір біля Кейп-Хаїтієн, пляжі і курортні райони на побережжі. Не дивлячись на неконтрольовану вирубку лісів, Гаїті може похвастати дивовижною біологічною варіативною своєї природи — на території острова налічується дев’ять відмінних біомов від морського побережжя до альпійських висотних лугів. Більше 5000 різновидів рослин, включаючи більш ніж 600 папоротей і 300 орхідей, декілька видів кактусів і 25 видів птиць, ендемічні і зустрічаються лише тут. Безліч видів птиць з північніших місць також зимують тут або зупиняються протягом міграцій між континентами. Порт-о-Пренс має багато загальних рис з іншими карибськими столицями. Головна пам’ятка міста — кафедральний собор Санта-Марія, в якому покоїться Христофор Колумб, що відкрив цей острів в 1492 році, його брат Бартоломео, син Дієго і внук Луіс. Гаїтянський Художній Музей коледжу Сен-Пьер має чудові збори картин, Національний Музей — великі збори національних сувенірів і традиційного народного мистецтва, у тому числі пістолет, яким був застрелений король Крістоф і іржавий якір з каравели Санта-Марії Колумба. Колоніальна архітектура Гаїті, всі вулиці і площі столиці, рясніють музикою Африки. Серце міста і найбільш жвавий його район — Марше де Фер (Залізний Ринок), де продається зброя і залізо XVII-XIX століть і багаточисельні вироби з олова в африканському стилі. Усередині ринку, на перший погляд, панує абсолютний хаос, що створюється багаточисельними кабінками, продавцями і купами фруктів, корзин, мила, релігійних тотемів і іграшок, але після короткого знайомства з особливостями місцевого «бізнесу» будь-який товар можна придбати досить просто і недорого. Найбільш хороші береги і пляжні райони Гаїті — на північ від Порт-о-Пренса і на північний захід від Кейп-Хаїтієн. Береги тут оточені кораловими рифами, на яких розбилися немало судів, що перевозили колоніальні вантажі до Голландії, Франції і Іспанії протягом XVII-XIX століть. У Амані, біля Cен-Марка, розташована відома підводна карстова освіта — печера «Отвір Зомбі» завглибшки більше 200 м. Тут же, в прибережних рифах мешкає, як вважають, найбільша в світі морська губка «Вухо Слона». Біля узбережжя Ла Гонаве — захоплююча скельна стіна, покрита суцільним килимом з унікального чорного корала. Місто Петіонвілль, лежаче на горбах на південний схід від Порт-о-Пренса, це світ, абсолютно відмінний від досить тьмяної столиці. Блискучі магазини, клуби і ресторани догоджають тут еліті Гаїті, що уникнула загальної для цієї країни бідності.

3.3. Перспективи розвитку туризму в країнах басейну карибського моря

Серед трьох макрорайонів Америки Карибські острови, які приймають понад 12 млн туристів за рік, поступаються лише Північноамериканському. Кариби складаються з трьох груп островів — Великих Антильських, Малих Антильських і Багамських. Цей регіон також називають Вест-Індією.

Практично будь-який острів Карибського моря має велику кількість природних туристичних об’єктів, але особливо їх багато на найбільшому з них — Кубі. Зокрема виділяється тут провінція Пінар-дель-Ріо, у якій є дві території, які ЮНЕСКО оголосила біосферними заповідниками. Національний парк «Долина Вільянес» оголошений ЮНЕСКО Культурним пейзажем людства. Тут багато печер, є цілющі джерела, величезна доісторична фреска тощо.

На островах Карибського моря є тисячі видів найгарніших у світі квітів орхідей, а також мальовничі водоспади, печери, дивовижні скелі. На багатьох островах природа витворила неповторні форми рельєфу, які місцеві жителі називають «Луг скульптур». Завдяки природним умовам островів Карибського моря тут можливі практично всі види відпочинку й активного туризму, пов’язані з використанням природних ресурсів.

Надзвичайно багаті та розмаїті культурно-історичні рекреаційні ресурси макрорегіону. Культура Карибського басейну сформувалася під впливом багатьох народів, їхніх звичаїв і мов. Свій відбиток тут залишили Іспанія, Велика Британія, Франція, Нідерланди, американські індіанці та чорношкірі-раби з Африки.

Невеликий острів і країна Барбадос, площею лише 431 км2, має навдивовижу багато об’єктів пізнавального туризму. В столиці країни Бриджтауні є чудовий Барбадоський музей. У ньому зберігаються визначні культурно-історичні цінності всієї Вест-Індії: книги, рукописи, архівні документи, старовинні карти. У місті, де живе лише 7 тис. жителів, налічується декілька художніх галерей.

На потужний туристичний центр перетворюється Домініканська Республіка. Столиця цієї невеликої країни Санто-Домінго за кількістю жителів уже перевищила Київ. Місто з чудовою колоніальною архітектурою стало зосередженням великих супермаркетів, барів, ресторанів, казино, інших центрів дозвілля і розваг.

Санто-Домінго притягує туристів як перше місто Америки, засноване ще у 1496 р. братом Христофора Колумба. Тому тут знаходяться найдавніші архітектурні пам’ятки колоніальної доби. У1990 р. ЮНЕСКО визнала історичну частина Санто-Домінго культурною спадщиною людства. У цьому місті завжди багато туристів.

Столиця Куби Гавана не набагато поступається чисельністю жителів Санто-Домінго. Тут живе понад 2,2 млн осіб. Ще у 1982 р. її історичний центр був оголошений ЮНЕСКО надбанням людства. Місто було засноване у 1519 р. Найбільша кількість туристів відвідує колишню Збройову площу (тепер Хосе Марті), де знаходиться єдина на Кубі Тріумфальна арка.

Також оголошені ЮНЕСКО надбанням людства декілька колоніальних міст, які немов застигли у часі серед пишної кубинської природи, гір і моря: Трінідад-де-Куба і Сантьяго-де-Куба з фортецею Сан-Педро-де-ла-Рока-дель-Морро.

Серед усіх країн і островів Карибського басейну вирізняється кубинське місто Банес, яке називають археологічною столицею регіону. В цьому місті в Індокубинському музеї зібрана найбагатша колекція індіанських виробів і творів мистецтва.

Надзвичайно висока рентабельність грального бізнесу приводить до бурхливого його розвитку на деяких островах регіону. Невеликий острів Аруба (193 км2) який знаходиться у Карибському морі неподалік від узбережжя Венесуели, належить Нідерландам. Тут є природні рекреаційні ресурси для розвитку пляжного і вітрильного туризму, але Арубу перетворили на «карибське Монте-Карло». Розкішні готелі і десятки казино розкидані по узбережжю. На Арубі знаходиться найбільше казино Карибського басейну — «Ла Кабана». Крім того, весь острів став одним великим магазином «Duty Free».

Крім грального бізнесу, в Карибському басейні розвивається дайвінг. Підводний світ місцевих коралових рифів дуже цікавий. Особливістю регіону є надзвичайно привабливі підводні печери і гроти, а також можливість занурення до багатьох затонулих тут кораблів. При цьому використовуються не лише вітрильники піратського минулого Карибського моря, а й затонулі під час штормів сучасні кораблі.

Узбережжя Карибського моря вважається однією з найкращих світових зон віндсерфінгу. Для досвідчених спортсменів з лютого по березень тут найкращі умови. У цей час спостерігаються найсильніші вітри. Щорічно в Домініканській Республіці проводиться Світовий кубок з віндсерфінгу.

Дуже великі перспективи розвитку в Карибському басейні має туристична і спортивна рибалка, вже влаштовуються міжнародні змагання. Природні види риб Карибів просто ідеальні для спортивної рибалки. Особливо цінними у цьому розумінні є баракуда, блакитний марлін, риба — вітрильник, тунець і королівська макрель.

Конкурентні позиції країн Карибського басейну у світовому туристичному бізнесі посилюються, але очевидним є наростання гострих проблем, які будуть обмежувати цей процес. Серед них найактуальнішими є зростаючий дефіцит чистої питної води, загроза перенаселення, особливо невеликих островів і атолів, а також стрімке накопичення відходів, які нікуди дівати.

Висновки

Рекреаційно-туристичні послуги в Карибському регіоні постійно диверсифікуються, але на сьогодні основними видами туризму тут є пляжний, активний, екскурсійний, оздоровчий, екологічний, діловий, а також морські круїзи і весільні подорожі.

Пляжний відпочинок на цих островах є основним. Важко ще десь у світі знайти настільки ідеальні умови для цього виду туризму. Але і тут є свої лідери. До них належать Багамські острови, Куба, Домініканська республіка, Гваделупа і Барбадос. Найпівнічніший острів Малого Антильського архіпелагу Сент-Мартен поділений навпіл між Францією і Нідерландами. Це найменша у світі територія, яка належить двом державам. Туристів вражає не лише первісна чистота пляжів острова, а й розкішні готелі та чудові ресторани. На маленькому острові розташовані нічні клуби, дискотеки і аж чотири казино. До пляжного відпочинку додається безліч активних розваг, від сафарі у джунглях до глибоководної рибалки.

Острови Карибського моря пропонують втомленим буденністю життя і монотонною роботою туристам безліч екскурсій. Відпочивши на пляжі день — другий, відвідавши бар чи казино, туристи хочуть нових вражень. Для задоволення їх цікавості в регіоні вже відпрацьовано цілий комплекс екскурсій, характер яких визначається наявними природними та історико-куль-турними рекреаційними ресурсами. Наприклад, однією з особливостей островів є організація екскурсій на плантації цукрової тростини, подорожі на джипах серед унікальних форм рельєфу, підводні прогулянки на субмаринах, велотури, відвідання національних парків для ознайомлення з тваринним світом, подорожі до водоспадів і, звичайно, екскурсії музеями, картинними галереями і до визначних історичних пам’ятників міст.

Нині відбувається швидка диверсифікація екскурсійно-туристичної діяльності в усіх можливих напрямах. Лідирує тут невеликий Барбадос. На острові здійснюють екскурсії морем на яхтах і підводних човнах, пропонуються екскурсійні польоти на вертольотах, відвідування гроту Харрісона з карстовими печерами, сталактитами та сталагмітами, екскурсії заводами з виготовлення рому з дегустацією, місцевим зоопарком, природним і квітковим заповідниками, фантастичними ботанічними садами Андромеди, театралізованим селом Тайрон Кіт, абатством Сент-Ніколас, збудованим у 1663р., тощо.

Список використаної літератури

1. Александрова А. Международный туризм: учебник / Анна Александрова, 2010. — 459 с.
2. Бочан І. Глобальна економіка: Підручник / Ігор Бочан, Іван Михасюк,, 2007. — 401 с.
3. География туризма : учебник / ред. А. Ю. Александрова, 2010. — 592 с.
4. Жукова М. Менеджмент в туристском бизнесе: учебное пособие / Марина Жукова, 2010. — 191с.
5. Кифяк В. Організація туризму : Навчальний посібник / Василь Кифяк,; Ред. О. В. Вілінська, 2008. — 343с.
6. Країни світу: Америка, Австралія, Океанія: / Авт.-укл. В. М. Скляренко, В. В. Мирошнікова, А. С. Шуклінова, 2006. — 316 с.
7. Кусков, А. Основы туризма: учебник / Алексей Кусков, Юлия Джаладян, 2010. — 387 с.
8. Мальська М. . Міжнародний туризм і сфера послуг [Текст] : підручник / Марта Мальська, Наталія Антонюк, Наталія Ганич, 2008. — 661 с.
9. Мальська М. Туристичне країнознавство: навчальний посібник / Марта Мальська, Михайло Гамкало, Ореста Бордун, 2010. — 221 с.
10. Мальська М. Туристичний бізнес: теорія та практика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Марта Мальська, Володимир Худо, 2007. — 422 с.
11. Петранівський В. Туристичне краєзнавство: навчальний посібник / Василь Петранівський; ред. Ф. Д. Заставний, 2008. — 575 с.
12. Смолій В. Енциклопедичний словник-довідник з туризму [Текст] : словник / Валерій Смолій, Володимир Федорченко, Валерій Цибух,; Ред. В. К. Федорченко, 2006. — 367 с.
13. Сокол Т. Основи туристичної діяльності: підручник / Тетяна Сокол ; за ред. В. Ф. Орлова, 2006. — 262 с.