Вступ

Актуальність теми дослідження. Невід’ємною складовою сучасного світу стала глобалізація. Ця проблема привертає дедалі пильнішу увагу дослідників багатьох галузей знань, тобто власне стала домінуючою в сучасній епістемології. Особливо актуальною вона є для України, яка намагається вирішити стратегічну мету – увійти до кола цивілізованих націй сучасності. Прорив України у всіх сферах суспільного життя можливий лише за умови чіткого визначення перспективних імператив з урахуванням глобальних напрямків розвитку людства.

Процеси глобалізації та інформатизації суспільства безпосередньо пов’язані з питанням майбутнього світового устрою, системи міжнародних відносин, з місцем і роллю Сполучених Штатів Америки у вирішенні світових проблем. На сьогодні США — визнаний лідер у процесах глобалізації. Домінування у політичній, економічній, культурній сфері цієї країни  доповнюється монополізуванням світового інформаційного простору з метою остаточного оформлення однополюсного світу. В цьому полягає суть американського “інформаційного імперіалізму”, який став визначальним чинником новітнього світового інформаційного суспільства і отримав офіційне визнання та увійшов у світову практику як термін міжнародного права після використання його у резолюції 53/70 Генеральної Асамблеї ООН.

Мета дослідження полягає у визначенні місця і ролі Сполучених Штатів Америки в процесах глобалізації, нових тенденцій прояву цих процесів, позитивні та негативні сторони впливу США на суспільство.

Виходячи з мети дослідження, ми спробували розв’язати такі завдання:

— проаналізувати літературу та джерела з різних напрямків теми, розробити основні теоретико-методологічні та методичні принципи дослідження феномену американського інформаційного імперіалізму в епоху глобалізації;

— розглянути процеси входження США в систему глобальних міжнародних відносин та висвітлити механізм формування апарату американської пропаганди та змістовне наповнення його діяльності;

— визначити особливості поширення інформації у сучасних умовах та встановити роль засобів масової інформації у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики США, з’ясувати роль новинних передач у процесі поширення інформації і розглянути нові форми і методи їх подання;

— проаналізувати основні аспекти спрямування подачі інформації (вплив на свідомість, зміна ментальності, підпорядкування політичної еліти) і оцінити ступінь сприйняття цих елементів інформатизації суспільства суб’єктами міжнародних відносин;

— дослідити особливості американської культурної експансії на сучасному етапі, розглянути форми і методи її поширення, встановити рівень протидії цьому явищу у провідних європейських країнах;

— визначити принципи прогнозування можливих наслідків інформаційного домінування США в системі глобальних міжнародних відносин і його вплив на формування світового порядку ХХІ століття.

Об’єктом даного дослідження є процеси глобалізації, аналіз інформаційного сегменту цього явища, який є одним з визначальних у розвитку означених процесів і виступає в ролі базової ознаки.

Предметом дослідження стали різні аспекти прояву американської інформаційної експансії, метою якої є забезпечення ідеологічного панування в світі.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти інформаційної глобалізації

1.1. Концептуальні засади американського чинника інформаційної глобалізації

Поширення інформаційних воєн пояснюється неможливістю в сучасних умовах ведення фронтальних агресивних бойових дій, застосування зброї масового ураження. Тому інформаційні війни забезпечують досягнення політичних цілей завдяки проведенню глобальних (стратегічних) психологічних операцій з метою формування позитивного ставлення міжнародної спільноти до таких дій, завдяки здійсненню психологічної обробки регіону конфлікту, якій піддаються військовослужбовці і населення противника та суміжних держав. Психологічній обробці піддаються і власні війська з метою підняття бойового духу, а також формування у них образу визволителів, носіїв демократичних цінностей тощо. Інформаційні війни в повній мірі були використані США та НАТО під час військових операцій в Югославії та Іраку.

До позитивних належать такі фактори як розвиток економічного співробітництва, освіти, науки, поширення знань, обмін інформації, а до негативних – економічні ризики багатьох країн пов’язані з безробіттям, банкрутством підприємств. В культурній сфері – це космополітизація культури, домінування утилітарних цінностей. Домінування негативних сторін глобалізації викликає спротив її поширенню, породжує таке явище як антиглобалізм.

Поки що позитивними наслідками глобалізації користуються в основному розвинені країни і в першу чергу США, які в умовах однополюсного світу стали, за висловом З. Бжезинського, першою глобальною державою. Концепції американських політологів (З. Бжезинський, С. Хантінгтон, Е. Латтвак та ін.) свідчать про те, що США прагнуть зберегти і закріпити таке становище. Політична думка інших країн (КНР, Росія, Україна) прагне довести перспективність концепції багатополюсного світу, до якої схиляється Г.Кіссінджер.

Сполучені Штати стали однією з перших країн, яка здійснила перехід до інформаційного суспільства. У цій країні зрозуміли, що забезпечити провідне становище у світі можливо лише за умови оперативного, своєчасного і правильно організованого забезпечення інформацією. Інформаційна сфера у цій державі стала визначальним фактором у досягненні геополітичних переваг. Тому наприкінці ХХ ст. США своє світове лідерство у економічній, політичній, військовій сферах доповнили повномасштабним пануванням у галузі інформації.

Глобалізаційні тенденції надають досить потужний імпульс приєднанню цих країн до інтеграційних форм взаємодії розвинених держав. Йдеться насамперед про створення умов і появу можливостей для доволі вільного доступу до світових економічних, фінансових, інформаційних і культурних ринків з боку раніше ізольованих суспільств. Разом з тим, глобалізаційні тенденції загалом не забезпечують реалізацію сподівань щодо швидкого приєднання постсоціалістичних країн до світу сталих західних демократій із їхнім економічним рівнем і якістю життя. Навпаки, не в останню чергу, завдяки зазначеним тенденціям, постсоціалістичні країни все відчутніше зміщуються, а певною мірою витісняються, на світову напівпериферію, а в окремих випадках – у периферійні зони. Тому, якщо ми й потерпаємо від глобалізації, яка тісно пов’язана з постсоціалістичними перетвореннями, то не тому, що глобалізація є злом, а тому, що політичне керівництво не здатне в нових умовах проводити мудру й ефективну політику.

В умовах глобалізації стає безальтернативним визнання того, що політика солідарних зусиль для досягнення сталого розвитку повинна змінити силову конфронтацію як на міжнародній арені, так і в сфері внутрішнього соціального життя. Ось чому, більшість держав переходить до створення та правового функціонування соціальної держави, до проведення соціально орієнтованої політики. Саме елементи повсякденного життя людей набувають важливого значення і потребують реальної прозорої перспективи. Тепер у центрі нового світогляду в умовах глобалізації, покликаної забезпечити соціальне ефективне освоєння світу, є вже не просто людина з абстрактною гуманістичною системою цінностей, а все людство з конкретною системою нагальних матеріальних та духовних потреб [1, с. 55].

1.2. Витоки американізації світового інформаційного простору

У ХІХ ст. США майже не втручалися в європейську, прагнучи при цьому бути зразком демократії й прогресу, не нав’язуючи при цьому іншим своєї волі. У першій половині ХХ ст. в США точилася внутрішня боротьба між прихильниками політики ізоляціонізму й експансіонізму. В цей період Сполучені Штати впливали на закордонні країни майже винятково. Першою підтриманою урядом спробою створення органу, покликаного займатися поширенням американських ідей за кордоном, було утворення в період першої світової війни Комітету громадської інформації, завданням якого було доносити до кожного куточка цивілізованого світу “безкорисливу” мету Америки. Але подальшого розвитку цей орган не отримав.

Переломним моментом в цьому плані стала Друга світова війна, під час якої США відмовились як від політики нейтралітету, так і від політики ізоляціонізму. В інформаційній сфері це означало створення цілого ряду органів, в першу чергу Управління військової інформації, покликаних здійснювати зовнішньополітичну урядову пропаганду США. Після закінчення війни цей процес значно прискорився, його основною метою стає спроба створення Pax americana, тобто світу за американським зразком, де б американська зверхність була незаперечною.

“Холодна війна” в наступні сорок років стала визначальним чинником міжнародних відносин. За своєю сутністю “холодна війна” була в першу чергу пропагандистською або психологічною війною. Вона велася двома тогочасними світовими лідерами – США і СРСР. Що стосується США, то вони прагнули нав’язати західноєвропейським країнам свою ідеологію, свій спосіб життя і не допустити відповідних радянських впливів. Чи не найголовніша роль тут відводилась масовій культурі, науці й освіті. Домагання “свободи інформації” або “вільної комунікації” стало важливою складовою інформаційного процесу повоєнного періоду, а Закон Сміта-Мундта офіційно визначив політику США у сфері обміну інформацією й освітою. Дієвість такої політики засвідчило рішення ЮНЕСКО у квітні 1948 р. про “вільний потік інформації”. Матеріальною підтримкою такої політики став “план Маршалла”.

У 1953 р. створення Інформаційного агентства Сполучених Штатів (ЮСІА) започаткувало цілу епоху американської пропаганди. ЮСІА стало центральним відомством зовнішньополітичної пропаганди, що діяло на всі регіони світу, в самих же США поширення продукції ЮСІА було заборонено. Значна концентрація сил і засобів у рамках однієї зовнішньо-пропагандистської організації дозволили американському уряду ефективно використовувати цей апарат в справі обробки закордонної суспільної думки. “Голос Америки” стає головним пропагандистським органом ЮСІА.

Середина 50-х років позначилась “інформаційним вибухом”, коли вперше загальне число радіоприймачів перевищило загальний тираж щоденних газет. Але в сфері міжнародного інформаційного обміну склалася крайня нерівність, коли інформаційний простір контролювали декілька розвинених країн, а провідні позиції належали США. Це дало підстави до появи у середині 70-х років терміну “інформаційний імперіалізм”.

До середини 60-х років, політичний курс США визначався такими важливими принципами як обмеження зобов’язань певними країнами і певними цілями та їх колективним виконанням через ООН або спільно зі своїми союзниками. Так, США, маючи найбільшу у світі воєнну міць пішли на створення НАТО, як органу колективної оборони Європи і країн північноатлантичного регіону. Війна у В’єтнамі породила “азійську доктрину”, суть якої полягала у різкому відході від старого курсу і поклала початок політиці односторонніх дій, яка знайшла своє продовження й у 2003 році під час війни в Іраку.

Одночасно США розгорнули широкомасштабну психологічну війну, найважливішими факторами якої були глобальний характер (постійне розширення до масштабів діяльності, що охоплюють всю земну кулю), тотальність (максимальна активність), висока техніка (використання нових форм і методів пропаганди й удосконалювання її технічних засобів) і світогляд (агресивна пропаганда американської ідеології, спрямованої на ідеологічне розмивання, усунення й ослаблення протидіючих їй сил). Проте слід зазначити, що подібна психологічна війна проводилась і з боку колишнього Радянського Союзу.

Багато країн сучасного світу відчувають посилений вплив на свою культуру західного способу життя та масової культури, що спричиняє невдоволення і критику широких верств населення на адресу урядів своїх держав, які належним чином не здійснюють проти вестернізації. Під вестернізацією розуміють процес зростання впливу культури і політики західних країн на життя сучасного людства. Зважаючи на провідну позицію США в житті західної цивілізації та її політику щодо просування й захисту своїх інтересів у будь-якому куточку світу, вестернізацію, зазвичай, ототожнюють з «американізацією», яка руйнує усталені, традиційні форми організації життя, активно впливає на зміну ціннісної орієнтації молоді.

У повоєнний період принципи вестернізації почали активно реалізуватись у 70–80-ті роки ХХ ст. на основі відомої політики здоганяльної модернізації. Ідеться про політику спрямованого розвитку, яка базувалася на визнанні універсальності західного суспільства і його інституційних, економічних і духовних цінностей, перетворення цих цінностей на своєрідний еталон для всіх народів, що виявляли бажання прискорити власну еволюцію. Формування глобального простору здійснювалося на основі саме цієї політики. У своїй основі політика здоганяльної модернізації реалізується і на пострадянському просторі, серед них і в Україні. Наслідки її очевидні: це не лише економічні суперечності, а й глибокий світоглядний вакуум.

Як ми бачимо, вестернізація – суперечливий процес. Поширення раціонального господарювання, досвіду використання високих технологій, розвитку демократичних інститутів супроводжується також поширенням психології гедонізму і моралі «вседозволеності», масової культури, яка ґрунтується на інших цінностях, ніж цінності національних культур. Поєднання зазначених чинників з активною зовнішньою політикою щодо захисту США своїх економічних інтересів різними способами спричиняє проти країн «третього світу» (країн, що розвиваються), процесам модернізації суспільства за західним зразком.

Розділ 2. Соціально-політичні наслідки американської домінанти інформаційної глобалізації

2.1. Вплив інформаційного чинника  США на міжнародну спільноту

Сучасний вплив американської культури в світі дуже значний, але в інших країнах її сприймають не елітні, а середні верстви населення.

Інформаційні механізми соціального контролю набули статусу інформаційної влади, основу якої складає принципово новий тип світової еліти – “інформаційні номади”. Ця нова еліта є позанаціональною, вона породжена стандартизацією матеріальних та соціокультурних умов життя верхівки різних суспільств у процесі глобалізації. У сучасному світі відбувається поступовий процес злиття економічних та духовних механізмів соціального контролю. Сама економіка за таких умов стає все більш інформаційною та символічною. Вирішальну роль тут відіграють знову таки інформаційні технології, які тепер перенацілюються на суспільну й індивідуальну свідомість, тому що впливати на неї набагато ефективніше, ніж на якийсь фізичний матеріал.

Але найбільшу загрозу людству несе міжнародний тероризм, який змінив систему сучасних міжнародних відносин. Якраз використання сучасних телекомунікації продукує “терористичну свідомість”, дає можливість терористичним групам завдяки мас-медіа маніпулювати масовою свідомістю. Медіа-інформаційний тероризм став різновидом інформаційного тероризму, під яким розуміється зловживання інформаційними системами, мережами та їхніми компонентами. Так, в США руйнація інформаційної інфраструктури розглядається як рівнозначна завданню по країні ракетно-ядерного удару.

Масова культура в контексті інформаційної глобалізації аналізується зв’язок між розповсюдженням масової культури та зростанням значення американського чинника в інформаційному процесі. Американська культура, яка сформувалася як національна, з другої половини ХХ ст. за допомоги масової культури має тенденцію перетворитися в наднаціональну, підпорядковуючи духовне життя народів країн світу ідейному впливу США. Це стало наслідком того, що інформаційний і культурний ринок країн світу знаходиться під контролем і потужним впливом американських інформаційних агентств, що дозволяє використовувати проникнення американської культурної продукції в якості знаряддя ідеологічного панування.

Аналіз американського зразку «масової культури» та її впливу на світові соціокультурні трансформації, в цілому, і українську соціокультурну ситуацію, зокрема, дає підстави розглядати американізацію як процес, рушійною силою якого є індивідуалізація. Створення певної форми індивідуалізації зумовлює резонанс в суспільствах, які вільно приймають американську культуру. Американізація виступає як уособлення очікувань у вигляді вшанування американських символів, що пропагують самореалізацію для всіх, на відміну від вимог, що пред´являються традиційними культурами. Поширення глобалізаційних процесів в соціокультурній сфері, зумовлено безперервним індивідуалізмом, що спричинений розповсюдженням символів масової культури. Зокрема, одним із таких символів є американське «Шоу Опри», де символом захисту і самореалізації виступає ідеальний зразок поведінки ведучої телевізійного шоу — Опри, яку в усьому намагаються наслідувати глядачі. «Символ Опри» перетворюється у стереотип героя, з елементом ідеалізації, який уособлює надійність, довіру, сильну особистість, самовдосконалення і успіх. У цьому зв´язку, Умберто Еко аналізує таке явище масової культури, як «супермен». Він розглядає феномен «супермена», на основі роману флемінга (про Джеймса Бонда). У.Еко, помічає, що літературний герой тримає читача у постійній інтризі, де і сам автор роману не знає чим завершить свій твір. Він вбачає в американському герої велику долю непередбачуваності, у чому У.Еко бачить великий масив надлишкової інформації, що дозволяє утримувати інтерес читача7. Досліджуючи твори У.Еко. Г.Г.Почепцов, виділяє два американських героя — підприємець і організатор. Підприємець, на думку дослідника, є сильною особистістю, яка володіє індустрією Америки, залізничними шляхами, нафтовими компаніями. Він є ідеалом рівних можливостей, оскільки не мав спадку і грошей, а був звичайною людиною, яка досягла успіху самостійно. Організатор, як вважає Г.Почепцов, керує організацією, що створена підприємцем. Він ніколи не стає керівником свого бізнесу, оскільки він працює з чужим бізнесом підприємця. Тому герої мають можливість обирати певну манеру поведінки для підтвердження своєї «героїчності». Американські герої, постійно виникають на екранах українського телебачення і трансформують семантичний простір української культури.

Розвиток американської «масової культури» набуває інтернаціонального характеру, що сприяє розповсюдженню її цінностей у світу. Зокрема, під загрозою опинилася українська традиційна культура. Незважаючи на те, що американська культура і українська традиційна культура мають у своїй основі подібні семантико-фемінні конотації, які превалюють у масовій свідомості, існує чітка різниця в етнічній ментальності кожного етносу. Підтвердженням цьому є слова І.Дзюби, що «масова культура» західного зразка посіла в Європі місце народної культури. Проте, українська народна культура існує, і в неї є шанс для подальшого творчого розвитку.

Домінування американської масової культури вплинуло на розвиток загальнозрозумілих невербальних форм передачі інформації, розрахованих на зорове і слухове сприйняття. Зокрема, популярна музика отримала можливість непомітно проникати у свідомість слухача через повну відсутність необхідності розумової обробки її змісту. У зв´язку з цим, під впливом масової культури формується масова свідомість суспільства.

2.2. Позитивні тенденції американського впливу на культуру

7 з 10 найпопулярніших світових брендів знаходяться в США. Деякі з них будучи символами американської культури, часто стають символом американізації, як наприклад Кока-Кола. Також часто з американізацією пов’язують культуру фастфуду і, особливо, мережа закладів McDonald’s (за словами деяких журналістів — «Макдональдс є скрізь, куди б ви не пішли»), а також провідні компанії в галузі IT-технологій — Microsoft, Apple Inc. і IBM.

Об’єктом впливу культурного імперіалізму постає культурна ідентифікація, що є найскладнішою формою сомовизначення особистості. Культурне самовизначення як показник суб’єктивного віднесення себе до певного типу культури припускає не просто усвідомлення, а й високий рівень рефлексії культурних підвалин власного життя. Позитивним воно є тоді, коли люди усвідомлено обирають культурні взірці, які вони хочуть наслідувати у своєму повсякденному житті, усвідомлюють власні світоглядні та релігійні установки у їх зв’язку та відношенні до інших.Спробуємо простежити сучасні тенденції у соціокультурному розвитку людства у проблемному полі взаємовпливів на рівні культурної ідентифікації.ХХ століття не дарма отримало назву „століття Америки”, а професор Дін Ейчесон не безпідставно назвав Сполучені Штати локомотивом людства, що “йде в авангарді та тягне за собою увесь світ, який плететься позаду” [12, с.365]. Однозначно, сьогодні відбувається усе більш очевидне посилення ролі лідера – США, що очолює близько пов’язану групу країн океанічної цивілізації. Разом з країнами континентальної Західної Європи, які почали відігравати роль напівпериферії, Сполучені Штати уособлюють вдале втілення західноєвропейської моделі розвитку.

Голлівуд і американська кіно-і ТБ-індустрія — головні джерела, з яких люди живуть за межами США дізнаються про американську культуру та звичаї. Відповідно до дослідження в 2000-тих, що проводяться Radio Times — Simpsons, Відчайдушні домогосподарки і «Зниклі» є провідними за популярністю програмами, в більш ніж 20 країнах світу. Американські фільми також популярні в усьому світі, 20 всіх найкасовіших фільмів в історії зняті в США, в тому числі Аватар і Віднесені вітром.

На сьогодні масштаби і ступінь проникнення американської глобальної могутності є унікальними. За словами відомого американського геополітика Збігнєва Бжезінського, Америка стоїть на вершині у чотирьох вирішальних сферах глобальної влади. «У військовому плані вона спроможна досягти будь-якої точки земної кулі – і немає у цьому суперників; у плані економічному вона залишається головним локомотивом глобального розвитку; …у плані технологічному вона зберігає провідну роль у найновіших сферах; у плані культурному, незважаючи на деяку грубуватість, вона має незрівнянну привабливість для всього світу, а надто для молоді»[1, с.125]. Все це дає Сполученим Штатам політичну перевагу, на яку може розраховувати жодна інша держава, а поєднання цих чотирьох факторів робить Америку єдиною всеосяжною глобальною наддержавою.

Американська музика широко популярна за межами США. Такі виконавці як Елвіс Преслі та Майкл Джексон визнані у всьому світі, і твори їх творчості навіть після їхньої смерті продаються величезними тиражами. Альбом Майкла Джексона — Thriller проданий більш 100 мільйонів дисків і є найбільш продаваним альбомом в історії. Крім цього жанри американської музики взагалі, мають величезну популярність і навіть утворюють власні регіональні сцени (або фактично підштовхують до цього), як наприклад російський рок та японський рок.

Широко також вплив американських молодіжних традицій, в тому числі стилю одягу або молодіжних субкультур. Наприклад, в Японії захоплення хіп-хопом привело до появи субкультури гяру проводять багато часу в соляріях і фарбувальних волосся, щоб бути схожих на афроамериканців, а популярність у всьому світі глем-металу внесло великий внесок у формування visual kei.

Американська глобальна влада реалізується через систему виключно американського зразка, яка відзеркалює внутрішній досвід США. Ключовим елементом цього внутрішнього досвіду є плюралістичний характер як самого американського суспільства, так і його політичної системи. Одночасно, зміни у характері глобальної ситуації безперечно призвели до змін у способі здійснення влади. Так, пряме застосування сили нині має обмеженіший характер, ніж це було у минулому (ядерна зброя значно зменшила ефективність війни як знаряддя політики чи навіть як загрози); зростання економічної взаємозалежності між країнами робить політичну експлуатацію економічного шантажу менш дієвою.

Натомість, ключовими компонентами успішної реалізації американського геостратегічного лідерства стають маневрування, дипломатія, створення коаліцій, кооптація, глибоко продумане застосування політичних засобів та здійснення непрямого впливу на залежні іноземні еліти, надаючи Америці значні переваги від привабливості її демократичних принципів та інституцій. Змагання за глобальну першість у кінцевому рахунку може бути виграно й без застосування зброї. Вирішальну роль у цій боротьбі відіграють сьогодні політична життєздатність, ідеологічна гнучкість, економічний динамізм та культурна привабливість. Усе вищезазначене підсилюється потужним, але матеріально невідчутним впливом панування Америки у сфері глобальних комунікацій, популярних розваг і масової культури, а також потенційно дуже відчутної сили технологічної могутності Америки.

Сполучені Штати “ненав’язливо” пропонують неоліберальний проект глобального інформаційного простору, у якому знімаються будь-які обмеження для інформаційного обміну і світових стихійних потоків інформації. Проте, придивившись до цієї ідеологічної інформаційної стихії сучасного світу, помітно, що вона має свій рівень організації, свій вектор і заздалегідь заданий баланс сил і впливів. Демократизм, ідеї відкритого суспільства та загальнолюдських цінностей пропонуються Заходом всім іншим цивілізаціям сучасності, які виявляють бажання інтегруватися у світову цивілізаційну цілісність. Як зазначає Красін Ю.А., у формуванні загальносвітової цивілізаційної єдності сьогодні панує така позиція: “загальнолюдські цінності в економіці, політиці, науці, моралі є вагомішими, аніж антагоністичні (дезінтегративні) відносини” [5, с. 6].

Плюралістичні демократії Заходу, що так широко рекламуються ЗМІ, здається, ніби орієнтуються на космополітичні цінності і новий світовий порядок, — насправді є ідеологічними корпорацііями однієї нації, що мають свої інтереси, а також механізми і інститути їх виявлення та реалізації. Глобальний інформаційний обмін забезпечує прозорість всіх країн, що, у свою чергу, служить для реалізації глобальних конкурентних переваг; організаційні технології і технології формування масової свідомості, орієнтовані на уніфікацію культури на базі культурних цінностей країни-розробника, застосування яких не збільшує, а знижує конкурентний потенціал суспільств-користувачів, веде їх до деградації та занепаду.

Західна цивілізація, в авангарді розвитку якої сьогодні йдуть США, увійшла у стадію інформаційного суспільства, де за рахунок комп’ютеризації формується глобальне масове суспільство, зацікавлене у масовому інформаційному споживанні, які місцеві (периферійні щодо США та країн океанічної цивілізації) системи інформаційного виробництва не здатні задовільнити. “Ці сили зацікавлені в усуненні всіх традиційних бар’єрів, що стоять на шляху нового інформаційного гегемонізму… Головною перепоною на цьому шляху стає сама національна культурна ідентичність народів – образ “ми”, що володіє культурною пам’яттю, готовою зберігати свої цінності і на їх основі випрацьовувати власні проекти майбутнього” [7, с.15].

Розділ 3. Проблеми та перспективи подальшої вестернізації та наслідки цього впливу

3.1. Вестернізація та проблеми могутності США

Посилення могутності США проявляється в агресивному просуванні так званого західного способу життя, який передбачає запозичення західних цінностей та неоліберальної ідеології. Глобальний культурний проект має яскраво виражений характер американоцентричності, і, недарма, такий тип уніполярного розвитку отримав назву «вестернізації». Найбільш яскраво уніполярний лад світу за західним взірцем змодельовано доктором Айрой Л. Страус, впливовим експертом у структурах НАТО, яка вважає, що усезагальне визнання уніполярної моделі світу – «справа недалекого майбутнього»:

«Вестернізація – всесвітній феномен, навіть коли його спускають на гальмах, здійснюючи як «модернізацію»… Ідеологічна уніполярність є непобороною реальністю; лише різноманітні релігійні фундаменталізми наполягяють на своїх виступах проти неї…Уніполь є не лише фундаментом нового світового ладу, він був досі також ядром світового ладу, що розширюється. Цим компенсується його найбільша слабкість: його статус чисельної меншості у світі, де стрімко зростає чисельність багатьох країн» [9, с. 280].

Глобалізація неоднозначно сприймається вченими, політиками, культурними та релігійними діячами світу. Антиглобалістський рух, що спершу розглядався як певний прояв хуліганства асоціальної молоді, привернув увагу науковців, неурядових громадських організацій в різних країнах світу. Адже окрім заявлених позитивів глобалізації, таких, як спільне вирішення загальнопланетарних проблем, розвиток світової економіки, інтернаціональне справедливе законодавство тощо, є і негативи: посилення нерівномірності розвитку країн світу, нав’язування розвинутими країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, культурної, політичної та економічної залежності.

Очевидно, що якщо таку модель прийняти за основу світового ладу, то експорт західних цінностей – ідей індивідуалізму, свободи, демократії, прав людини, рівності, відділення церкви від держави, лібералізму – є справою благородно, та такою, що заслуговує на усіляку похвалу. Якщо усе буде у відповідності з моделлю, то настане «кінець історії»: світ перетвориться на такий, що керується, контролюється та прогнозується. Офіційно проголошуючи полікультурність та поліментальність глобальної культури, що постає, прихильники уніполярної моделі на основі ідеології американського виробництва апелюють до почуття толерантності, забуваючи про те, що ксенофобія та почуття національної переваги завжди були культурними константами та загроджували небезпеками для стабільного розвитку суспільства.

3.2. Оцінка наслідків американського впливу сучасними дослідниками

Культурне домінування – це недооціненний аспект глобальної влади Америки. Розмірковування Збігнєва Бжезінського з цього приводу не є голослівними, а підтверджуються реальним життям суспільств сучасних національних держав:

«Американська маскультура, хоч би що думали про її естетичну цінність, має магнетичну привабливість, особливо для молоді усього світу. Її привабливість, можливо, базується на гедоністичній якості способу життя, який вона пропагує, проте її глобальна популярність незаперечна. Американська поп-музика так само переважає, а американські хоббі, звички харчування і навіть манера вдягатися все більше наслідуються в усьому світі. Мовою Інтернету є англійська, і переважна частина глобальної комп’ютерної балачки теж надходить з Америки, впливаючи на зміст глобального спілкування. Нарешті, Сполучені Штати стали Меккою для тих, хто прагне одержати добру освіту; до США з’їжджаються приблизно півмільйона зарубіжних студентів, і багато з найобдарованіших так і не повертаються додому. Випускників американських університетів можна знайти майже у кожному уряді на кожному континенті…Стиль багатьох зарубіжних демократичних політиків усе більше змагається з американським… Привабливість та вплив американської політичної демократії також супроводжується дедалі більшою привабливістю підприємницької економічної моделі Америки, яка робить наголос на свободі світової торгівлі та на безперешкодній конкуренції» [1, с. 26].

Неоднозначно сприймається багатьма науковцями не стільки масова культурна продукція Америки і Заходу, як ті цінності, що вона несе. Різку характеристику цінностям американської масової культури дає М.Сенченко. Він стурбований тим, що під їхнім впливом сформувалася нова мораль, що виправдовує «життя для себе», так звана ситуативна етика під новий спосіб життя. «Пропонуючи секс, наркотики новоявлені (культурні) революціонери зустріли розуміння на телеекранах та в інших засобах масової інформації. Так, культурна революція виявилася справжньою революцією, яка відкинула християнську мораль і створила власну культуру – культуру смерті» [7; 42]. Варто зауважити, що науковець говорить про культуру смерті буквально, без будь-якої образності. Аналізуючи зростання практики абортів, відмову від шлюбів та небажання молодого покоління народжувати дітей, М.Сенченко доходить висновку, що західна культура з її цінностями є одним із кроків до загибелі. Про складність протистояння американській масовій культурі зазначає і З.Бжезинський. Він переконує, що опиратися масовій культурі можуть лише країни з глибоко традиційною культурою, більшість населення яких проживає в сільській місцевості [2; 232].

На більш глибшому аналітичному рівні, американська популярна культура описується як така, ідеологічні настанови якої інтернаціоналізується приховано або відкрито іншими споживачами усвідомлено чи неусвідомлено, надто в умовах ідеологічної деморалізації у суспільствах, в які імпортуються американські культурні цінності. На більш прихованому рівні, культура експліцитно кооптується для політичних та соціальних цілей за межами Сполучених Штатів.

“Мірою того,” – продовжує відомий американський геополітик, — “як наслідування американського способу життя завойовує світ, воно створює більш сприятливе середовище для здійснення непрямої та, на перший погляд, консенсусної гегемонії Америки. І, як у випадку з внутрішньою американською системою, ця гегемонія передбачає складну структуру із взаємопереплетених інституцій та процедур, покликаних створювати консенсус і згладжувати асиметрію у силі та впливі…. Америка перебуває у центрі взаємопереплетеного всесвіту, такого всесвіту, де влада реалізується через постійні переговори, діалог, розпорошування та пошукі формального консенсусу, хоча ця влада й походить у кінцевому рахунку з єдиного джерела, а саме, з Вашингтона.… Ось на цьому полі й граються силові ігри, причому граються за американськими внутрішніми зразками [1, с. 27].

Таким чином, як і в минулому, застосування „імперської” сили Сполучених Штатів значною мірою опирається на вищу організацію, на здатність швидко мобілізувати значні економічні та технологічні ресурси для воєнних та інших цілей, на непрямий, але значний культурний вплив американського способу життя, а також на голий динамізм та на конкурентну природу, внутрішньо притаманну соціальній та політичним елітам Америки. Як результат, провідна роль Америки спричинилася до виникнення міжнародного порядку, який не тільки відтворює, а й організаційно оформляє за кордоном багато характеристик самої американської системи.

В окремих випадках достатньо лише поверхового погляду на цінності, що імпортуються західною цивілізацією, щоб зрозуміти їх несумісність із глибинними принципами, на яких будуються інші культури. Взявши за приклад індивідуалізм, як одну з західних ціннісних установок, бачимо, що, на приклад, у країнах Сходу вона немає великого значення. На перше місце там виходить критерій колективізму, який набуває різні форми. У Росії, на приклад, колективізм означає важливу роль держави у житті суспільства і колективні зусилля народу повинні спрямовуватися на захист та збереження держави. У Японії та Південній Кореї стабільний розвиток суспільства забезпечується дружніми відносинами членів сімей. У Китаї також колективізм має яскраво виражений сімейний характер. В ісламських країнах ключове значення має колективізм у рамках племені або роду. Більше того, в ісламі існує примат колективної субстанції, на яку поширюється влада Божественного Закону. У цих країнах індивідуалізм ототожнюється з егоїзмом і не те, що не схвалюється, а, навпаки, підлягає жорстокому засудженню.

Розглядаючи демократію, якою так пишаються американці і яку так вперто намагаються насадити по всьому світі, не так важко зрозуміти, що у великих державах пряма демократія не може бути здійснена, хіба що на рівні місцевих громад. Вона замінюється представницькою демократією, а це передбачає особливий порядок формування еліти та забезпечення контролю над нею. Крім того, демократичний вибір представників еліти передбачає відповідальність виборця за свій вибір перед суспільством.

Очевидно, що демократії жебраків не буває, а справжня демократія передбачає відповідний рівень освіти, забезпеченості та почуття відповідальності. Для того, щоб вибір був відповідальним, індивід повинен бути самостійним, незалежним, достатньо заможним, здатним адекватно сприймати реальність та оцінювати кандидатів. Малозабезпечені маси з доходами нижче прожиткового мінімуму, не проінформовані належним чином та не навчені адекватно оцінювати ситуацію, сліпо кидаються з однієї крайнощі в іншу, керуються не логікою, а емоціями, в результаті чого ми отримуємо протестну демократію.

Крім того, варто пам’ятати, що для суспільств без демократичного досвіду, з менталітетом, що сформувався протягом історії під впливом постійного тоталітарного тиску, або релігійних догматів антидемократичного характеру засвоєння демократичних принципів є небезпечним. Теоретично у далекій перспективі таке переродження й можливе, але воно обов’язково буде проходити через болючий процес відчуження від власної культури, сповнений кризових ситуацій, агресіїї та насильства.

Те саме можна сказати й про таку цінність як свобода. У різних цивілізаціях вона також сприймається по-різному. Свобода може означати можливість творити себе самому. У Європі свобода – це більш об’ємне поняття, його витоки походять з лозунгу Французької революції – „свобода, рівність, братерство”. Це „усвідомлена необхідність”, яка тлумачиться досить широко, але прослідковується взаємозв’язок: чим більше свободи – тим більше відповідальність. У США під свободою розуміється можливість вільного вибору дозвілля та розваг, можливість уникнути ситуацій, коли втручаються у ваше особисте життя. У той самий час на фірмі чи в корпорації „свобода” чітко регламентована інструкціями.

А тепер поглянемо на східне тлумачення цього поняття. У Росії, на приклад, під свободою розуміється «вольница», можливість розгулятися. Можлива й інша інтерпретація, що ототожнюється із словом самодержавство. На Україні свобода – це воля як антитеза неволі. Ось чому, накладаючись на місцеве розуміння західне поняття свободи як цінності перетворюється на новий сурогат, що спотворює первісне знгачення своботи та має руйнівний вплив місцеву культуру: у переважній більшості у пострадянських країнах свобода тлумачиться як можливість уникнути відповідальності за свої вчинки, за свій вибір. Для максималізації особистої свободи використовується така форма прийняття рішень, як „колективна відповідальність”, яку правільніше було б назвати „колективною безвідповідальністю”.

Ні в чому так не проявляється американський ідеалізм, як у щирій вірі середньостатистичного громадянина США у перемогу принципів рівності та прав людини у його власній країні та необхідності прищепити ці цінності людям усіх інших країн. Але очевидно, що права людини та рівність – поняття навіть на Заході досить умовні. Суттєво різняться за своїми можливостями та правами діти, що народилися у родині міліардера та у жалюгідній родині якого-небудь гетто, хоча формально, за законом, вони рівні…

Фактично, західні країни, проповідуючи з одного боку права людини, з другого їх же й обмежують, вводячи іміграційні барьєри. Це відображає політику подвійних стандартів, що впроваджується країнами центру, які пропонують втілювати західні цінності, при цьому зберігаючи барьєри між своїм світом і світом нецивілізованим. Якщо ж підходити з критеріями прав людини до усіх у світі, то потрібно починати з поваги прав інших націй та народів жити так, як їм хочеться у рамках своїх культур, керуючись приказкою: „у чужий монастр із своїм уставом не ходять”…

Цього побіжного погляду на трансформацію американських цінностей на грунті інших цивілізацій та культур достатньо, щоб зрозуміти, що процес перебудови світу за чиїмись власними ідеологічними зразками є дуже складним і потенційно небезпечним. Західна цивілізація не враховує етичні та духовні цінності інших цивілізацій, а також такі ключові для незахідних народів поняття, як колективізм, сім’я, соціальна безпека, справедливість та співчуття. Крім того, необхідно пам’ятати, що найважливіше для усіх народів землі поняття „добробут” має у різних країнах безліч відтінків та аспектів.

Потрібно відмітити, що і на Заході не всі вчені поділяють ентузіазм, викликаний перспективою уніполярного світу, побудованого на “загальнолюдських” цінностях західного зразку. С.Хантінгтон у книзі „Захід: унікальний, а не універсальний” говорить про те, що потрібно розмежувати вестернізацію та модернізацію. І якщо останню потрібно використовувати в інших цивілізаціях, то вестернізація – це продукт саме західного суспільства. „Західна цивілізація цінна якраз не тим, що вона універсальна, а тим, що вона унікальна” [10, с.89]. Ця унікальність проявляється саме у балансі, що формувався століттями, між аскезою роботи та гедонізмом відпочинку. Експортуючи гедонізм відпочинку, західна цивілізація руйнує баланси інших цивілізацій, побудованих на інших цінностях, тим самим руйнуючи їх уклади, відкидаючи їх цінності та викликаючи роздратування, що з часом переходить у ненавість.

Суспільство дозвілля на американський кшталт, гігантський потенціал зростання якого у царині спорту, подорожей, культури так вихваляють останнім часом, аж ніяк не має культури спокою й затишку [11 с.10 ]. Оскільки всесвітнє суспільство конкуренції впливає на наш час і форсує невпинне змагання, традиційні вартості, на які спирається наше суспільство, повільно руйнуються.

В цьому аспекті симптоматичними є результати Всесвітнього опитування щодо цінностей та всесвітньої тенденції соціокультурних та політичних змін проведеного Міжнародним об’єднанням науковців у галузі соціальних наук. Дослідники провели опитування у більше ніж 65 суспільствах, що охопило приблизно 80 відсотків населення планети. Результати цього дослідження показали, що сприйняття західних цінностей як одна з умов глобалізації не обов’язково несе з собою щастя та почуття задоволеності життям. З другого боку люди з найбільш глобалізованих країн почуваються значно щасливішими аніж люди із країн, які не настількі тісно пов’язані з світом тому, що рівень їх фінансової безпеки тут значно вищий. За індексом глобалізації складеним американським часописом “Міжнародна політика” у 2001 році найбільш глобалізовані країни пишаються більшою рівністю у рівні доходів аніж їх менш глобалізовані партнери, а розрив у рівні доходів бідних країн, що розвиваються, стає усе більшим саме через глобалізаційні процеси [13, с. 39].

Не виключено, що гуманістична риторика американських ЗМІ посилюватиметься й далі, але її застосування матиме вкрай обмежений характр [11, с.63]. Якщо йти за логікою Горіна Н.І., то наслідками культурного імперіалізму може бути відносно швидка руйнація локальних цивілізацій, посилена зовнішньою агресією, або стагнація, поступова деградація і занепад внаслідок наростаючого відчуження культури. Теоретично можливий ще один варіант – генерація етнічної культури в гротекскній формі, у результаті чого відбувається надрив цивілізації внаслідок концентрації і розтрати всіх ресурсів для реалізації фундаментальних архітепічних змістів, що набувають форму національних комплексів.

Отже, зазначені вище процеси є досить реальною перспективою для культур, що лежать у полі впливу культури американської. Розвиток західної цивілізації значно випереджає інші, а тому унеможливлює рівність існуючого центру та периферії, адже конкурентноздатність останньої є значно нижчою. Тому периферійним культурам нічого не залишається крім, або сприймати культурний імпорт та вчитися миритися з семантично несумісними культурними елементами, або боротися за перевагу своїх соціокультурних орієнтирів. Але, без жодних сумнівів можна стверджувати, що внаслідок імпорту чужих, несумісних з власними цінностей порушується стан стабільності культурних констант, які забезпечують безпечний суспільний розвиток. У будь-якому разі, ідеологічні міграції, незалежно від причин, що їх викликали, рано чи пізно, породжують конфлікти.

Постає питання, чи існує у сучасному світі сила, здатна протиставити себе впливу американського культурного імперіалізму. Стверджуючи, що ера глобалізації скінчилась, після терористичних атак на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року, відомий прихильник антиглобалізму Джон Грей, професор лондонської Європейської школи економіки та політичних студій, провістив кінець американського ідеологічного тріумфалізму [13, с. 38].

З другого боку, політики схильні пояснювати “оголошення війни проти цивілізованого світу “ не “боротьбою культур”, а боротьбою “за культуру” (SIC!) в умовах щораз більш глобалізованого світу,” як заявив федеральний канцлер Гергард Шрьодер вже через декілька годин після теракту [2, с.3].

Однозначно, людина сьогодні є полікультурною істотою. Зважаючи на те, що виховується вона і отримує освіту у розрізі певного типу культури і свідомо поділяє її цінності та норми, вона відкрита не лише формам культури свого суспільства, але й людства в цілому. Як духовна істота вона вільна і має право вибирати зміст і спрямованість свого духовного життя з усього культурного надбання людства.

Сьогодні поступово розширились психологічні обрії. Нові засоби масової комунікації збільшили кількість інформації здалеку. Світ прагне до двох речей, які неможливо поєднати: з одного боку усім хотілося б максимальної єдності, з іншого — якомога менше егоїстичної розпаношеної Америки. “Проте річ у тому, що лише егоїстична та розпаношена Америка може допомогти у процесі світової інтеграції, адже рештою світу ця країна цікавиться лише настільки, наскільки її власне суспільство ідентифікує себе із світом.” [6, с.105].

Політикам, які перебудовують наше життя, слід розуміти, що модернізація країни у “західному” стилі означає й перетворення всіх її кризових моментів в наші проблеми. “Не варто думати, що вестернізація — це лише багатий сепермаркет. Це, насапреред, та культура, яка працює на масову аудиторію, задовільняючи не інтелектуальні потреби” [8, с.49]. Ось чому убивчу енергію сучасності годі пояснити якимись традиціями – вона повязана не з архаїчними залишками, а з абсолютно сучасними явищами, а саме – з реакцією на сучасний стан світового суспільства [4, с.13].

Висновки

Геополітичні, економічні, культурні аспекти впливу американського чинника в процесі інформаційної глобалізації знайшли певне висвітлення в дослідженнях українських та зарубіжних науковців. Це допомогло узагальнити матеріал та доказати, що у сучасному світі діє новий феномен – американський інформаційний імперіалізм.

На рубежі ХХ-ХХІ століть нового змістовного наповнення набуло поняття “імперіалізм”. Зберігаючи багато які свої базові ознаки, імперіалізм набув нових, серед яких найголовнішою є домагання контролю над інформаційною сферою з метою забезпечення ідеологічного панування.

Характерною прикметою часу є динамічний процес глобалізації — складного і суперечливого явища. Сьогодні відбувається перехід до аналізу позитивних процесів, що універсалізують життя людей, формують у них відчуття спільності світу, в якому вони живуть. Позитивне сприйняття глобалізації полягає в тім, щоб сприяти конституюванню всепланетної спільності і співробітництву людей заради загальної безпеки. На теоретичному рівні позитивні аспекти глобалізації ні в кого  не викликають заперечень. На практичному рівні діють ще застарілі стереотипи, які виражаються у нових формах панування. Так, США прагнуть зміцнити своє гегемоністське становище у світі, передусім, за допомогою інформаційної сфери.

Американські засоби масової інформації стали активними учасниками здійснення внутрішньої і зовнішньої політики країни, вони завжди виступають на захист американських інтересів як у політичній, так і в економічній сферах. Цей чинник значною мірою вплинув на зміну новинних передач, які стали не просто джерелом інформації, а ще й здійснюють ментальний контроль над аудиторією. Подача інформації в американському вимірі це не просто інформування суспільства хоч і однобоке, це і ментальний вплив на реципієнтів. Через привнесення розважальності та інших засобів в інформаційне поле у споживача інформації з’являється роздвоєність свідомості, в результаті чого він не може відрізнити вимисел від дійсності, зрозуміти логіку і значимість подій.

Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій призводить до всепроникаючого впливу інформації в усі сфери суспільного життя, що дає підстави характеризувати постіндустріальну стадію розвитку людства як інформаційну. Інформаційна сфера використовується США як важлива умова здійснення інформаційно-політичного впливу на інші країни, на ментальність інших народів, особливо їхніх політичних еліт. Інформатизація суспільства змінила сутність економіки, відбулася її віртуалізація, тобто одночасне співіснування в одному просторі паралельних економічних світів. Сьогодні вже не природні ресурси, а фінанси й інтелект стали провідними ресурсами економічного розвитку.

Підґрунтям американського культурного імперіалізму, з одного боку, виступає політична традиція США з її демократичними ідеалами, з іншого — інформаційна монополія цієї країни у міжнародному інформаційному просторі. В той же час США захищають власний інформаційний простір від будь-якого втручання ззовні.

Усвідомлення важливості та невідворотності існування світового інформаційного простору, де США займають чільне місце, спонукає провідні європейські країни продукувати власну інформаційну політику, згідно з національними інтересами та європейськими стандартами. Найбільших успіхів тут досягли Франція та Німеччина.

Усвідомлення того факту, що в сучасних умовах застосування ядерної зброї матиме згубні наслідки для всього людства, все частіше мова йде про невоєнні методи агресії, серед яких найчастіше вказуються “інформаційні”: інформаційна війна, інформаційне протиборство та інформаційна боротьба. Це стало одним із наслідків інформаційного домінування Сполучених Штатів Америки.

Список використаної літератури

1. Бжезінський З. Велика шахівниця // Всесвіт. – 1999. – № 2. – С. 116-138; Там само. – №1. – С. 111-130.
2. Вовкун В. Державна стратегія культурного поступу / В.Вовкун // Культура і життя. – №7-8. –2010. – С. 11-22.
3. Гінтередер П. Боротьба за свободу // Deutschland. – Франкфурт-на-Майні, 2001. – №5.– С. 3
4. Горин Н. Глобализация и локальные цивилизации // Власть. – 2000. – № 1. – С. 28-33.
5. Данилишина Е.А. Борьба с американским информационным империализмом в странах Западной Европы: опыт для Украины (II половина ХХ ст.) // Вісник ОНУ. Серія Політологія — Соціологія. — Вип. 12. — 2003 — Т.3. — С.756-764.
6. Данилишина Е.А. Процессы глобализации в культурном измерении // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. — Одеса: “Юридична література”. — 2002. — Вип. 13-14. — С.906-912.
7. Данилішина К.О. Американський культурно – інформаційний імперіалізм в Україні (на прикладі реклами ) // Матеріали регіональної науково-практичної конференції „Мовна екологія як чинник гармонійного розвитку суспільства”. – Одеса, 2003. – С 94-100.
8. Данилішина К.О. Впливи інформаційних світових потоків на пострадянське суспільство // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: „Юридична література”. – 2003. – Вип. 17. – С.257-263
9. Енценсбергер Г. Жертвоприношення повертається // Deutschland. – Франкфурт-на-Майні, 2001. – №5. – 13-15.
10. Зленко В. Глобалізація і процеси соціального розвитку // Віче. – 2002. – № 6.
11. Козлітін В.Д. Основні напрями світових глобалізаційних процесів кінця XX – початку XXI ст., дискусії між глобалістами та антиглобалістами про їх наслідки / В.Д. Козлітін //Зб. наук. праць. Серія «Історія та географія». – 2004. – Вип. 17. – С. 26-30.
12. Коллодко Г. В. Глобализация и перспективы развития постсоциалистических стран/ Пер. с польск. – Мн.: ЕГУ, 2002. – 200 с.
13. Конквест Р. Перспективи союзу англомовних країн. // Незалежний культурологічний журнал. – С. 123-132 http://www.ji.magazine.lviv.ua
14. Красин Ю. Взаимодействие общественных систем в целостном мире. // Вопросы философии. – 1990. – №8. – С.3-9.
15. Ожеван М. Східноазійський шлях до інформаційно-комунікативного суспільства. як альтернатива глобальній вестернізації // Стратегічні пріоритети. — 2011. — № 1. — С. 28-33
16. Паламарчук В. М., Литвиненко О. В. Глобалізація як ознака вичерпності сучасної моделі суспільного розвитку// Віче. – 2003. – № 2.
17. Панарин А. Глобальное информационное общество: Вызовы и ответы. // Власть. – 2001. – №1. – С. 14-19.
18. Петрик В. Сутнісна характеристика інформаційних воєн / Валентин Петрик // Соціальна психологія. – 2009. – № 4. – С. 132-140.
19. Піндер Л. Новий погляд на структуру: вивчення становиша шодо розвитку політики пропагування здоров’я в Канаді / Л. Піндер // Пропагування здоров’я [Текст]. — Оксфорд : Видавництво Оксфордського університету. 1988. — № 2. — С. 205—212.
20. Прокофьев В.Ф. Тайное оружие информационной войны: атака на подсознание [Изд. 2, расшир. и дораб.] / В.Ф. Прокофьев. – М.: СИНТЕГ, 2003. – 408 с.
21. Саух П. Україна на межі тисячеліть: Трансформація духу і випробування національним буттям. – Рівне: Волинські обереги, 2001. – 220 с.
22. Сенченко М.І. «Культурна революція» в Україні, або управління деградацією / М.І. Сенченко. – К.: МАУП, 2004. – 212 с.
23. Удовик С. Глобализация: Семиотические подходы. – М.: Рефл-бук, 2002. – 480 с.
24. Хантингтон С. Захід: Унікальність versus універсалізм // Філософська думка. – 1999. – № 1-2. – С.82-100.
25. Шайгородський Ю. Ціннісні орієнтації в психологічній структурі особистості / Юрій Шайгородський // Соціальна психологія. – 2009. – № 4. – С. 65-73.
26. Шейко В. Культура та цивілізація в історико-культурній думці України в добу глобалізації: монографія / Василь Шейко, Марина Александрова. – К.: Ін-т культурології АМУ, 2009. – 312 с.
27. Шюмер Д. Глобалізована людина // Deutschland. – Франкфурт-на-Майні, 2001. – №5. – С. 10.
28. Щербак В. Аналіз глобалізаційного циклу на засадах політекономічної практики // Економіка України. — 2009. — № 1. — С. 82-91