Паливна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
1. Паливна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
До паливно-енергетичного комплексу належать паливна промисловість (видобування й переробка палива) та електроенергетика (виробництво і передача електроенергії). На них базується все національне господарство України, оскільки забезпечує енергією всі галузі виробничої й невиробничої сфер.
Вугільна промисловість
В Україні видобувається два види вугілля: кам’яне і буре. Вони мають різну теплотвірну здатність. Для бурого вугілля вона настільки низька, що не вигідно його перевозити. Затрати на його транспортування роблять одиницю отриманого тепла вдвічі дорожчою, ніж з такої ж кількості антрациту і в три рази, ніж з такої ж кількості нафти. Видобувають вугілля двома способами: відкритим (кар’єрним) і закритим (шахтним). Тому основними підприємствами галузі є шахти, кар’єри, а також збагачувальні та брикетні фабрики. На збагачувальних фабриках вугілля очищують від домішок, а на брикетних — вугільний порошок пресують у брикети.
Донецький басейн — головна вугільна база країни, в якому видобувається 90% вугілля. Складні умови видобутку (велика глибина — до 1400 м, тонкі пласти) зумовлюють досить високу собівартість видобутого вугілля. Через загазованість пластів зростає небезпека вибухів, шахти працюють на застарілому обладнанні, більшість з них невдовзі буде закрита. Однак запаси вуг% 6лля тут є ще дуже великі, підготовлено десятки ділянок, де можуть бути відкриті нові, високопродуктивні шахти. Завдяки реконструкції (заміні старого устаткування на нове, більш ефективне), розробці нових шахт, в тому числі в Західному Донбасі, вугільний басейн і надалі залишиться одним з найбільших у світі за видобутком антрацитів і коксівного вугілля. Тут є можливість збільшити видобуток вугілля до 240 млн. т за рік і забезпечити всі потреби України як в енергетичному (для ТЕС) та технологічному (для металургійних підприємств) паливі, так і в сировині для хімічної промисловості.
Нафтова промисловість
Нафтову промисловість можна поділити на нафтодобувну і нафтопереробну. Адже нафта, на відміну від вугілля, в натуральному вигляді не спалюється. Її переробляють на нафтоперегінних заводах на гас, бензин, солярове масло, паливо для двигунів, а також мастильні машинні масла, вазелін, гудрон, з якого виготовляють асфальт і т. ін. Відходи нафтопереробки використовуються як котельне палив (мазут), а також як сировина для хімічної промисловості.
Видобуток нафти потребує менших затрат ніж вугілля. Особливо це стосується фонтанного способу видобутку, який можливий тільки на нових родовищах. На давніших використовують насосний спосіб. Однак цими двома способами добувається лише третина нафти, що є в надрах землі. Зараз на деяких родовищах в Україні почали використовувати сайклінг-процес, що полягає у виштовхуванні нафти закачуваним під великим тиском газом. У світі цим способом добувають з родовища понад 80% нафти.
Свердловини в Україні забезпечують нафтою 8% її потреб. Найдавніші з них зосереджені на Передкарпатті. Тепер найбільше у цьому районі /волинське родовище. Основний район видобутку нафти в країні — Дніпровсько-Донецький. Нафта його родовищ характеризується високою якістю і значною кількістю попутного газу, що сприяє розвитку місцевих газопроводів для газифікації міст і сіл. Найбільший центр видобутку нафти тут, як і в країні взагалі — Анастасіївське родовище (Сумська область).
Основними завданнями нафтодобувної промисловості є модернізація процесів видобутку, щоб повніше добути нафту з родовищ, в тому числі з великих глибин (5-10 тис. м), де її запаси найбільші, а також почати розробки запасів нафти з шельфу Чорного моря.
Транспортувати нафту найдешевше суднами-танкерами, а також трубопроводами. До того ж це значно вигідніше, ніж перевозити продукти її переробки. Тому підприємства нафтопереробної промисловості розміщені в різних регіонах країни. Нафтопереробні заводи Борислава, Дрогобича, Надвірної розміщені в місцях видобутку сировини на Передкарпатті. Підприємства Одеси, Бердянська, Херсона орієнтовані на привезену морським шляхом нафту. До Херсона нафта надходить трубопроводом з Росії. На ній працюють нафтопереробні гіганти Кременчука і Лисичанська (найбільший у Європі, 16 млн. т нафти за рік). Отже, розміщення цих підприємств зумовлене наявністю транспортних шляхів та споживача. Уся нафтопереробна промисловість України може переробити за рік 62 млн. т нафти.
Газова промисловість
Особливістю газової промисловості є те, що видобуток палива тісно пов’язаний із його транспортуванням. Як тільки підведено трубопровід, можна починати експлуатацію родовища. Споживається газ, в основному, у житлово-комунальному господарстві та хімічній промисловості, для якої він є важливою сировиною. При спалюванні він повністю згоряє й не забруднює атмосферу. Оскільки влітку потреба в газі є дещо меншою, то в цей період його закачують у спеціальні газосховища.
Україна забезпечує власні потреби в газі на 22%, а решту газу імпортує з Росії, Туркменистану, Узбекистану. Основний район газовидобутку — Дніпровсько-Донецький, якому належить близько 80% усього газу, що видобувається в країні. Найбільші родовища: Шебелинське, Хрестищенське. Родовища Причорномор’я, які зосереджені в північній частині Криму (Глібівське, Джанкойське та ін.), забезпечують тільки потреби Кримської автономної республіки. У Передкарпатті газові родовища в основному вичерпані. Найбільші серед тих, що ще дають газ — Рудківське, Більче-Волицьке, Дашавське, Богородчанське використовують тепер як газосховища.
Основні проблеми галузі полягають у потребі модернізації процесу газовидобутку, освоєння нових родовищ, обмеження неефективного використання цього «голубого» палива. Забезпечення потреб України повинно здійснюватися за рахунок участі вітчизняних робітників і спеціалістів у розробці газових родовищ у Росії, Казахстані; обслуговування магістральних трубопроводів, що постачають газ у Європу з Росії.
Підводячи підсумки, можна зазначити, що із всіх галузей господарської діяльності людини енергетика робить найбільший вплив на наше життя. Прорахунки в цій області мають серйозні наслідки. Боротьба за володіння енергоресурсами, право їхнього транспортування, вплив на ринок енергоносіїв стали сьогодні найважливішими чинниками реалізації інтересів держав світу, їхньої політичної поведінки, базою для політичних та економічних союзів і навіть джерелом міжнародних конфліктів.
Тому від того, як функціонуватиме паливно-енергетичний комплекс залежать не лише економічні показники України, від цього залежить життя і здоров’я населення, а також можливості суспільства нормально жити та працювати [1, c. 65-67].
2. Характеристика економічного району Східний:
2.1. Територіально-адміністративний устрій
Район охоплює територію тільки двох областей: Донецької і Луганської. Площа його — 53,2 тис. км кв, а населення — 7,7 млн. осіб. Територія Східного району була заселена ще декілька тисячоліть до нашої ери. У першому тисячолітті нової ери через неї пролягав «коридор», через який проходили кочові народи. У ХІ-ХШ ст. у степах Донбасу виросли українські поселення. Однак після набігів татар ці землі перетворилися у Дике Поле і повторно почали освоюватися тільки у XVI ст. запорізькими козаками. Вони заклали перші укріплення, які згодом виросли у міста (Маріуполь, Луганськ, Слов’янськ). Донецьк, який тепер став консолідуючим ядром району, виник тільки в останній третині XIX ст. як один із центрів промислового освоєння Донеччини. Характерними рисами економіко-географічного положення Східного соціально-економічного району є значна віддаленість від центру, велика протяжність кордону з Росією, вихід до Азовського моря, близьке розміщення до металорудної бази країни — Придніпров’я, проходження через територію важливих транспортних шляхів загальнодержавного і міжнародного значення [3, c. 46].
2.2. Фізико-географічна характеристики регіону (рельєф, грунт, рослинність, природоохоронні території)
Район має проблеми з водозабезпеченням. Основними його джерелами є річки Сіверський Донець, Кальміус, Айдар, система водосховищ і каналів, а також підземні води.
Ліси зосереджені в основному в долині Сіверського Дінця, але вони не мають промислового значення.
Рельєф Східного району рівнинний з пересічними висотами 200-300 м. Значна кількість ярів, що сформувалися у межах Донецької та Придніпровської височин, дещо ускладнюють ведення сільського господарства та прокладання транспортних шляхів.
Для клімату району характерна добре виражена континентальність, що позначається на середній амплітуді температур (від — 8 у січні до + 23 у липні) та малій кількості опадів. Це зумовило формування на більшості території степових, а на півдні — сухостепових комплексів. Тільки у західній частині Донецького кряжу, де кількість опадів дещо більша (500 мм за рік), утворилася ділянка лісостепу. Переважаючий тип грунту — середньогумусний чорнозем. Значні території, які зайняті міськими населеними пунктами, гірничопромисловими об’єктами, териконами, знижують площу сільськогосподарських угідь. Однак частка їх значно перевищує норму, становлячи близько 85%.
До природних рекреаційних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні болота, а також пляжі Азовського моря [3, c. 47].
2.3. Корисні копалини
На території Східного соціально-економічного району знаходиться одна з найважливіших паливно-сировинних баз країни — Донбас. Основою її є великі поклади високоякісного, в тому числі коксівного вугілля. Крім того, між: вугільними пластами часто міститься природний газ, використання якого дасть не тільки додаткове паливо, а й зменшить небезпеку при розробці вугільних шахт. З рудних корисних копалин поки що найбільше значення має Микитівське родовище кіноварі, перспективними є виявлені поклади свинцево-цинкових, мідних, алюмінієвих та залізних руд.
Загальнодержавне значення мають Артемівське та Слов’янське родовища кам’яної солі. Перспективні поклади фосфоритів є поблизу Бахмача.
Великі запаси у Східному районі нерудної сировини, яка використовується для виробництва будівельних матеріалів (вогнетривких глин, каолінів, мергелів, вапняків), а також флюсових вапняків, азбесту, графіту [3, c. 47-48].
2.4. Населення і трудові ресурси, показники природності, чисельності регіону
Східний соціально-економічний район — це регіон України із значним від’ємним приростом населення, високою дитячою смертністю. Виділяється він серед інших районів найбільшою середньою густотою населення (144 особи на км кв), яка майже удвічі перевищує цей показник для України в цілому. Пов’язаний він з надзвичайно великою концентрацією міст (87 міст і 243 смт.) та часткою міських жителів (89%). До того ж у районі 13 великих міст, з яких 5 мають понад 300 тисяч жителів.
Антиукраїнська політика російського царизму та комуністичної влади СРСР призвела до значного зниження частки корінного українського населення на території Східного району. Вона становить зараз 52%. Серед національних меншин найбільше росіян (44,5%), а також греків, білорусів та ін. Переважно іммігрували вони сюди у період нищення українського козацтва та промислового освоєння Донбасу [1, c. 114-115].
Таблиця 1. Населення Донецького регіону [5]
(на 1 січня)
| Кількість наявного населення | Кількість постійного населення | |||||
| всього, тис. осіб | у тому числі | всього, тис. осіб | у тому числі | |||
| міське | сільське | чоловіки | жінки | |||
| 1995 | 5266,9 | 4761,8 | 505,1 | 5244,1 | 2427,1 | 2817,0 |
| 1996 | 5200,9 | 4697,7 | 503,2 | 5175,7 | 2391,7 | 2784,0 |
| 1997 | 5129,4 | 4631,0 | 498,4 | 5102,8 | 2353,8 | 2749,0 |
| 1998 | 5068,9 | 4573,2 | 495,7 | 5042,5 | 2323,2 | 2719,3 |
| 1999 | 5013,1 | 4521,9 | 491,2 | 4987,0 | 2295,9 | 2691,1 |
| 2000 | 4953,4 | 4466,2 | 487,2 | 4933,6 | 2268,2 | 2665,4 |
| 2001 | 4893,6 | 4411,2 | 482,4 | 4877,1 | 2238,0 | 2639,1 |
| 2002 | 4841,1 | 4363,6 | 477,5 | 4825,6 | 2210,4 | 2615,2 |
| 2003 | 4774,4 | 4304,8 | 469,6 | 4761,5 | 2177,5 | 2584,0 |
| 2004 | 4720,9 | 4258,5 | 462,4 | 4708,0 | 2150,6 | 2557,4 |
| 2005 | 4671,9 | 4217,1 | 454,8 | 4659,0 | 2124,9 | 2534,1 |
| 2006 | 4622,9 | 4176,1 | 446,8 | 4610,0 | 2099,2 | 2510,8 |
| 2007 | 4580,6 | 4140,6 | 440,0 | 4567,7 | 2077,7 | 2490,0 |
| 2008 | 4538,9 | 4104,4 | 434,5 | 4526,0 | 2056,0 | 2470,0 |
| 2009 | 4500,5 | 4072,1 | 428,4 | 4487,6 | 2036,2 | 2451,4 |
| 2010 | 4466,7 | 4042,8 | 423,9 | 4453,9 | 2020,3 | 2433,6 |
| Розподіл постійного населення за віком на початок року, тис. осіб | У тому числі у віці | ||||||||
| 0-14 років | 15-24 років | 25-44 років | 45-64 років | 65 і понад років | молодшому за працездатний | працездатному | старшому за працездатний | ||
| 1995 | 5244,1 | 1000,1 | 697,9 | 1540,5 | 1300,1 | 705,5 | 1072,2 | 2936,6 | 1235,3 |
| 1996 | 5175,7 | 959,3 | 699,6 | 1513,2 | 1283,1 | 720,5 | 1035,4 | 2898,7 | 1241,6 |
| 1997 | 5102,8 | 919,1 | 696,8 | 1485,6 | 1274,9 | 726,4 | 991,4 | 2862,6 | 1248,8 |
| 1998 | 5042,5 | 879,8 | 697,1 | 1461,4 | 1276,3 | 727,9 | 951,6 | 2838,0 | 1252,9 |
| 1999 | 4987,0 | 832,1 | 709,5 | 1437,9 | 1290,5 | 717,0 | 912,0 | 2827,2 | 1247,8 |
| 2000 | 4933,6 | 785,0 | 719,6 | 1414,6 | 1302,3 | 712,1 | 863,5 | 2828,8 | 1241,3 |
| 2001 | 4877,1 | 740,7 | 725,4 | 1399,2 | 1293,4 | 718,4 | 817,6 | 2829,0 | 1230,5 |
| 2002 | 4825,6 | 698,6 | 728,3 | 1378,7 | 1283,6 | 735,6 | 776,2 | 2817,3 | 1231,3 |
| 2003 | 4761,5 | 651,4 | 735,5 | 1354,9 | 1253,4 | 766,3 | 725,8 | 2823,2 | 1212,5 |
| 2004 | 4708,0 | 616,2 | 732,8 | 1333,5 | 1234,9 | 790,6 | 683,7 | 2830,8 | 1193,5 |
| 2005 | 4659,0 | 587,9 | 725,9 | 1314,2 | 1220,5 | 810,5 | 650,9 | 2821,9 | 1186,2 |
| 2006 | 4610,0 | 564,2 | 709,0 | 1297,7 | 1217,3 | 821,8 | 623,1 | 2808,0 | 1178,9 |
| 2007 | 4567,7 | 548,4 | 691,5 | 1283,4 | 1217,1 | 827,3 | 603,2 | 2785,5 | 1179,0 |
| 2008 | 4526,0 | 540,0 | 668,8 | 1273,9 | 1228,9 | 814,4 | 588,3 | 2759,3 | 1178,4 |
| 2009 | 4487,6 | 539,1 | 634,2 | 1275,6 | 1249,9 | 788,8 | 583,6 | 2725,9 | 1178,1 |
| 2010 | 4453,9 | 539,8 | 597,2 | 1283,4 | 1266,0 | 767,5 | 581,6 | 2684,8 | 1187,5 |
Незначний розвиток індустрії, а в останні роки від’ємний природній приріст населення, низька середня густота сільських жителів (менше 30 осіб на км кв) зумовили в районі постійну потребу у трудових ресурсах. Сучасна кризова ситуація в господарстві, необхідність закриття збиткових шахт загострюють проблему зайнятості наявних трудових ресурсів.
Найчисленнішими є українці: в Донецькій області на них припадає 50,7% усіх жителів, у Луганській — 51,9%. Росіяни за кількістю займають друге місце. У цьому районі частка міського населення є найвищою. Центральна частина Донецької та суміжна з нею західна територія Луганської області є одними з найбільш урбанізованих в Україні. В районі налічується 88 міст (у тому числі 12 з населенням понад 100 тис. чол.) і 243 селища міського типу. Однак у зв’язку зі зменшенням вуглевидобутку і загальним спадом виробництва населення більшості міст Донбасу, особливо великих, останнім часом скорочується [1, c. 115].
2.5. Посівні плоди сільського господарських угідь
Специфічною рисою агропромислового комплексу і, зокрема, сільського господарства є те, що вони мають яскраво виражену приміську спеціалізацію, зорієнтовану на забезпечення власних потреб населення, зайнятого у промисловому секторі економіки. Тільки північні й південні частини району з меншою концентрацією промислових центрів зайняті вирощуванням переважно озимої пшениці та соняшника, а також молочно-м’ясним скотарством і вівчарством [2, c. 354].
2.6. Екологічна ситуація в регіоні
Необхідність вирішення проблеми комплексного використання мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів, а також утілізація промислових відходів, пояснюється тим, що в Донбасі щорічно накопичується біля 300 млн. т відходів виробництва і в подальшому ця проблема буде загострюватись, що пов’язано з видобутком вугілля з більш глибоких та малопотужних пластів.
Необхідним є і комплексний підхід до охорони земельних ресурсів. У цій царині потрібно застосування заходів щодо збереження та підвищення природної родючості сільськогосподарських угідь, попередження закислення і засолення ґрунтів, відновлення еродованих і порушених ґрунтів як результат господарської діяльності людини [3, c. 255].
Таблиця 2
Витяг з реєстру 100 об’єктів, які є найбільшими забруднювачами навколишнього середовища України в Східному регіоні
| Об’єкт | Область | Город | |
| 1 | ОАО „ММК ім.Ілліча” | Донецька | Маріуполь |
| 2 | ОАО „МК „Азовсталь” | Донецька | Маріуполь |
| 3 | СО „Старобешевська ТЕС” ВАТ „Донбасенерго” | Донецька | смт. Новий Світ, Старобешевський р-н |
| 4 | Вуглегорська ТЕС НАК „Енергетична компанія України”, ВАТ „ДЕК„Центренерго” | Донецька | Світлодарськ |
| 5 | ВП „Шахта ім. О.Ф. Засядька” | Донецька | Донецьк |
| 6 | ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” | Луганська | Алчевськ |
| 7 | ВАТ “Алчевськкокс” | Луганська | Алчевськ |
| 8 | ТОВ “ Рубеженський Краситель” | Луганська | Рубіжне |
| 9 | ТОВ “Лисичанськнафтооргсинтез” | Луганська | Лисичанськ |
| 10 | ТОВ “Северодонецьке об’єднання “Азот” | Луганська | Северодонецьк |
| 11 | ВАТ “Лисичанська сода” | Луганська | Лисичанськ |
| 12 | СО Луганська ТЕС ТОВ “Східенерго” | Луганська | Счасття |
У зв’язку з цим, що цей регіон розташований у посушливій частині України та через високу щільність населення в містах, вельми важливою є проблема водозабезпечення та охорони водних ресурсів, особливо річки Сіверський Донець.
На тлі зниження рівня виробництва, що спостерігається протягом останніх років, паливно-енергетичної кризи, загострення демографічної ситуації у регіоні та зниження рівня життя багатьох прошарків населення, особливо актуальним стає запровадження заходів, що направлені на соціальний захист населення.
2.7. Розміщення регіону в системі економічного району
Природоресурсний потенціал району, а також політика метрополій зумовили перетворення його в індустріальний район з провідною роллю важкої промисловості. До неї належать переважно нижчі поверхи (видобуток і первинна обробка мінеральної сировини й палива). Так, 90% у загальному обсязі виробництва становить промислова продукція, 3/4 якої належить галузі важкої індустрії. Провідними міжгалузевими комплексами в районі є паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-індустріальний та будівельно-індустріальний. Важливе значення мають агропромисловий, легкої промисловості, транспортний та рекреаційний комплекси.
Паливно-енергетичний комплекс спеціалізується на видобутку кам’яного вугілля, виробництві електроенергії на теплових електростанціях, що працюють на вугіллі. Тут діє ціла група ДРЕС, найбільші з яких Вуглегірська, Слов’янська та ін.
Район займає друге місце в Україні за випуском чавуну, сталі й прокату. Основою для розвитку металургії на привізних рудах є потужне коксохімічне виробництво та інші обслуговуючі галузі. Найбільшими центрами чорної металургії тут є Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Алчевськ, а кольорової — Артемівськ, Костянтинівка, Микитівка. Продукція металургійного комплексу використовується машинобудівними підприємствами, які виготовляють устаткування для металургійної, гірничорудної, будівельної індустрії, транспортні засоби. Важке машинобудування зосереджене у Краматорську, Макіївці, Горлівці, Донецьку, транспортне — у Луганську, Маріуполі, Стаханові. Ряд заводів спеціалізується на сільськогосподарському, електротехнічному машинобудуванні [1, c. 120-121].
Комбінуючись з металургійним й паливно-енергетичним комплексами, а також використовуючи солі власних родовищу роботі, у районі сформувався потужний хіміко-індустріальний комплекс. До нього належить виробництво азотних добрив (Горлівка, Сєверодонецьк ), фосфорних (Костянтинівка), соди (Лисичанськ, Слов’янськ), а також продукції хімії органічного синтезу (Донецьк, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Стаханов, Рубіжне).
У будівельно-індустріальному комплексі міжрайонне значення мають цементна (Артемівськ, Краматорськ, Єнакієве, Макіївка) та скляна (Костянтинівка) галузі промисловості.
Харчова промисловість орієнтується переважно на споживача і містить підприємства борошномельно-круп’яної, хлібопекарської, кондитерської, пивоварної, м’ясної та молочної галузей. Загальнодержавне значення має солеварна індустрія (Слов’янськ, Артемівськ) та виробництво шампанських вин (Артемівськ).
Легка промисловість, використовуючи місцеву і привізну сировину та жіночі трудові ресурси, спеціалізується на випуску вовняних тканин, трикотажу, швейних виробів і взуття.
Транспортний комплекс Східного району виділяється в Україні найбільшим обсягом перевезень, особливо залізницями та автомобільними шляхами. Значного рівня розвитку набув тут морський, трубопровідний та повітряний транспорти.
Міжрайонне значення має рекреаційний комплекс СЕР, що базується на ресурсах Азовського моря, мінеральних водах і лікувальних болотах [2, c. 348-349].
2.8. Зовнішньоекономічні зв’язки регіону(експорт імпорт, статистичні дані)
Основу зовнішньої торгівлі Донецької області становить торгівля товарами. їх експорт у 2007р. збільшився в порівнянні з 2006р. на 6,1% і склав 2145,3 млн.дол., імпорт зріс у 1,5 раза і склав 1345,8 млн.дол. Позитивне сальдо дорівнювало 799,5 млн.дол.
Таблиця 3
Основні показники зовнішньої торгівлі товарами [5]
| 2007 | 2008 | 2009 | 2009 до 2008, % | |
| Експорт, млн.дол.США | 1604,0 | 2021,4 | 2145,3 | 106,1 |
| питома вага в обласному експорті, % | 19,5 | 23,0 | 20,1 | X |
| Імпорт, млн.дол.США | 806,0 | 920,8 | 1345,8 | 146,2 |
| питома вага в обласному імпорті, % | 31,2 | 32,1 | 31,7 | X |
| Сальдо, млн.дол.США | +798,0 | +1100,6 | +799,5 | 72,6 |
Найбільші обсяги експортних поставок у 2009 р. здійснювались до Італії (36,4% від загального обсягу експорту до країн ЄС), Польщі (11,4%), Болгарії (9,1%), Німеччини (7,7%), Іспанії (6%), Румунії (5,6%), Словаччини (4,7%), Сполученого Королівства (3%), Чеської Республіки (2,8%), Литви (2,3%).
Основу експорту складали недорогоцінні метали та вироби з них — 77,2% від загального обсягу (в тому числі чорні метали — 65,1%, мідь і вироби з неї — 6,4%, вироби з чорних металів — 4%). Експорт мінеральних продуктів становив 10,9% (в тому числі енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки — 5,7%, солі, сірки, штукатурних матеріалів, цементу — 4,9%), машин та механізмів — 5,3%, продукції хімічної промисловості — 2%.
В товарній структурі імпорту переважали машини та механізми — 35,9% від загального обсягу, полімерні матеріали, пластмаси та каучук — 13,9%, продукція хімічної промисловості -12,6% (в тому числі фармацевтична продукція — 5,8%). Імпорт мінеральних продуктів складав 7,5% (в тому числі енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки — 4,9%, солі, сірки, штукатурних матеріалів, цементу — 2,1%), недорогоцінних металів та виробів з них — 7,2% (в тому числі виробів з чорних металів — 2,7%), транспортних засобів та устаткування 6%, виробів з каменю, гіпсу, цементу, скла, азбесту, кераміки — 3,7%, паперу та картону — 3,6%.
Експорт послуг за 2009р. збільшився в порівнянні з 2008р. у 1,6 раза і склав 97,2 млн.дол., імпорт зріс в 2,2 раза і становив 213,6 млн.дол.
Таблиця 4. Основні показники зовнішньої торгівлі послугами
| 2007 | 2008 | 2009 | 2009 до 2008, % | |
| Експорт, млн.дол.США | 67,0 | 61,6 | 97,2 | 157,8 |
| питома вага в обласному експорті, % | 26,1 | 2,1 | 24,3 | X |
| Імпорт, млн.дол.США | 60,2 | 96,7 | 213,6 | 221,0 |
| питома вага в обласному імпорті, % | 44,4 | 44,2 | 56,8 | X |
| Сальдо, млн.дол.США | +6,8 | -35,1 | -116,4 | 331,8 |
Найбільшу частку в експорті складали транспортні послуги — 60,4% від загального обсягу (понад 60% з них — послуги морського транспорту). На послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку припадало 15,4% всього експорту послуг до країн ЄС, послуги з лізингу — 8,5%, ділові, професійні і технічні послуги — 5,3%, будівельні послуги — 3,8%, фінансові — 3,7%.В імпорті переважали фінансові послуги, які складали 35,3% від загального обсягу. Транспортні послуги становили 22,5%, послуги приватним особам та послуги в галузі культури і відпочинку — 20,1%, ділові, професійні і технічні — 15,4%. [5]
Список використаної літератури
- Гілецький Й. Географія. Економічна і соціальна географія України: підруч. — Т. : Підручники і посібники, 2009. — 272с.
- Кобернік С. Географія: довідник для абітурієнтів та школярів: повний курс підготовки до проходження зовнішнього незалежного оцінювання для вступу до вищих навч. закладів з тестовими завданнями: навч.-метод. посібник / Сергій Кобернік, Роман Коваленко; за ред. С. Г. Коберніка, 2009. — 587 с.
- Стадник О. Економічна й соціальна географії України. 9 клас [Текст] : Посібник для вчителя / Олександр Стадник, Анатолій Сиротенко, 2009. — 124 с.
- Стадник О. Економічні райони України. 9 клас [Текст] : матеріали до уроків / Олександр Стадник, 2010. — 111 с.
- Головне управління статистика донецької області — http://www.donetskstat.gov.ua/