Особливості зорових ілюзій
1. Особливості зорових ілюзій
Зорова система складається з периферичного відділу (око), який проводить шляху і центральної ланки.
Фізіологія даної системи багато в чому ще не вивчена, тому що крім передачі імпульсів здійснюється їх трансформація і корекція, зіставлення з образами, що зберігаються в пам’яті людини, аналіз і перетворення в образ. Така організація перцептивних процесів і певні риси сталості, які ми встановлюємо у світі протягом наше життя, забезпечують нам несуперечливе і пластичне сприйняття навколишнього. Однак існують випадки, коли викривлене сприйняття, — коли, наприклад, від самих предметів надходять суперечливі сигнали або коли ми неправильно сприймаємо/інтерпретуємо монокулярні сигнали, одержувані від предметів.
На зорове сприйняття великий вплив робить вибірковість.
Вибірковість сприйняття — здатність людини сприймати лише ті предмети, які становлять для нього найбільший інтерес. Вона залежить від інтересів, установок і потреб особистості.
Досвід спрямований на вивчення установки сприйняття.
Чи завжди сприйняття дає нам адекватне відображення предметів об’єктивного світу? Описано численні факти та умови помилок у сприйнятті, головним чином зорові ілюзії.
Ілюзія стріли. Вона заснована на принципі сходяться і розходяться ліній: стріла з розбіжними наконечниками здається довшою, хоча фактично обидві стріли однакової довжини.
Ілюзія залізничних шляхів Лінії, розташовані в більш вузькій частині простору, укладеного між двома сходяться прямими, здаються довшими, хоча насправді обидві шпали однакові.
Переоцінка вертикальних ліній Висота циліндра здається більше, ніж ширина полів, хоча вони рівні.
Ілюзія віяла. Паралельні лінії внаслідок впливу фону ближче до центру здаються опуклими, а далі від центру — увігнутими.
Ілюзія перетину. На одній прямій лінії лежать АХ, а не ВХ, як здається.
Ілюзія концентричних кіл. Представлені на малюнку концентричні кола сприймаються як спіраль через те, що короткі відрізки прямих (зображені білим) перетинають ці кола в місцях їх перетину з фоном.
Зорові ілюзії були виявлені і у тварин. На практичному використанні зорових ілюзій заснована маскування, яка для незліченної безлічі звірів, риб, птахів і комах є захисним пристосуванням. Один з ефективних способів маскування — мімікрія — злиття з фоном, інший спосіб маскування полягає у використанні деформуючого малюнка, в такому ступені порушує обриси тварини, що його не можна розрізнити й пізнати. Приклад деформуючого малюнка — яскраві смуги зебри, завдяки яким з певної відстані неможливо виділити контур тварини.
Всі ці явища переконують в тому, що існують якісь загальні фактори, які призводять до виникнення зорових ілюзій. Висувалися різні пояснення ряду спостережуваних зорових ілюзій. Так, ілюзія стріли пояснюється властивістю цілісності сприйняття: ми сприймаємо видимі нами фігури та їх частини не окремо, а в певному співвідношенні, і властивості всієї фігури помилково переносимо на її частини (якщо ціле більше, то більше і його частини). Аналогічно можна пояснити і ілюзію віяла. Переоцінка вертикальних ліній пояснюється тим, що рухи очей у вертикальній площині вимагають більшого м’язової напруги, ніж руху в горизонтальній площині. Оскільки інтенсивність м’язової напруги може служити мірою пройденого шляху, вертикальні відстані здаються нам більше горизонтальних. Однак далеко не для всіх видів зорових ілюзій знайдено переконливе тлумачення.
Отже, зорові сприйняття відіграють велику роль у будь-яких аспектах людської життєдіяльності. У всіх видах сприйняття існують ілюзії, засновані на певному механізмі мислення, пам’яті, логіки і т.д. та їх взаємозв’язку.
Кожна людина, як суб’єкт суспільства, інтуїтивно застосовує і використовує ці правила. Однак правила сприйняття, а також їх ілюзії, можуть мінятися залежно від накопиченого досвіду. Чим більше досвіду діяльності в одній або кількох областях, тим більше можливості людини відрізняти ілюзії від щирого сприйняття.
2. Інформаційна теорія мислення
Розглянемо найвідоміші теорії, які пояснюють процес мислення, їх можна поділити на дві великі групи:
- теорії, які виходять із гіпотези про наявність у людини природних інтелектуальних здібностей, які не змінюються під впливом життєвого досвіду;
- теорії, в основу яких покладено уявлення про те, що розумові здібності людини в основному формуються і розвиваються прижиттєво.
Концепції, за якими інтелектуальні здібності й сам інтелект визначають як сукупність внутрішніх структур, що забезпечують сприйняття і переробку інформації з метою здобування нового знання, становлять одну групу теорій мислення. Вважають, що відповідні інтелектуальні структури існують у людини від народження в потенційно готовому вигляді, поступово виявляючись (розвиваючись) у міру дорослішання організму.
Інші концепції інтелекту припускають визнання невродженості розумових здібностей, можливість і необхідність їхнього прижиттєвого розвитку. Вони пояснюють мислення, виходячи з впливу зовнішнього середовища, з ідеї внутрішнього розвитку чи суб´єкта взаємодії того й іншого.
Своєрідні концепції мислення подано в таких напрямах психологічних досліджень: в емпіричній суб´єктивній психології, асоціативної за характером й інтроспективної за основним методом; у гештальтпсихології, яка відрізнялася від попередньої тільки запереченням елементності психічних процесів і визнанням домінування їхньої цілісності над складом цих елементів, у тому числі й у мисленні; у біхевіоризмі, прихильники якого намагалися замінити процес мислення як суб´єктивний феномен на поведінку (відкрите чи приховане, розумове); у психоаналізі, який мислення, як і всі інші процеси, підпорядкував мотивації.
Інформаційна теорія мислення вказує, що за даними досліджень, творче мислення виявляє себе вже під час постановки завдання і має своєрідний перебіг (М. Вертхаймер, Р. Вудвортс, К. Дункер, О. Зельц, З. Калмикова, Г. Ліндсей, А. Лук, Я. Пономарьов). Як і процес мислення взагалі, воно проходить такі етапи: створення образу, який відповідає умовам завдання; операції аналізу, синтезу і передусім узагальнення; знаходження принципу розв´язування; одержання результату. Проте в цьому разі зміст кожного етапу відзначається особливою складністю. Крім того, цей вид мислення ґрунтується на високій інтелектуальній активності та ставленні до творчості як до цінності.
Порівняно з кібернетикою психологію цікавить специфіка людського мислення, його відмінність від інформаційних процесів, які реалізуються сучасними технічними пристроями. У цьому плані людське мислення розглядається як особлива діяльність реального індивідуального суб’єкта, а тому людське мислення не можна зводити до елементарних інформаційних процесів і вважати програму роботи електронно-обчислювальної машини теорією мислення і поведінки людини.
3. Заповніть таблицю основних видів відчуттів людини
| № | Вид відчуттів | Рецептор | Орган чуття | Адекватний подразник | Що людина відчуває | Особливості |
| 1. | Зорові | У ньому розрізняють частини — світлозаломлюючу (рогівка, зіниця, скловидне тіло) та світлочутливу. | Око | сітківка з її чутливими до денного кольорового світла колбочками і чутливими до темряви паличками | За звичайних умов людина здатна розрізняти до 150 кольорів за кольоровим тоном, 20 відтінків — за насиченістю, близько 200 — за світлістю. Під впливом вправ кольорова чутливість збільшується.
|
Чутливість ока до кольорів може послаблюватися в результаті травм, захворювань. У 5-7% чоловіків і 1-1,5% жінок спостерігають дальтонізм, тобто нездатність розрізняти кольори. |
| 2. | Слухові | Збудження передається слуховим нервом до слухової ділянки кори великих півкуль головного мозку (скронева доля). | Вухо | слуховий нерв | сприйняття слухових відчуттів | Функція органу слуху полягає в аналізі звуків з коливанням від 16 до 20000 Герц і диференціації їх на шуми та тони. Серед тонів виокремлюють музичні тони. У музиці вживають тони від 27,5 до 4224 коливань. |
| 3. | Температурні | На всіх ділянках шкіри людини | Шкіра | Підвищення або зниження температури | Температурні відчуття сигналізують про ступінь сприятливості довкілля для життєдіяльності, про стан здоров´я організму. | Температурне відчуття — це відчуття холоду, тепла, що його спричиняє контакт із предметами, які мають температуру, вищу чи нижчу, ніж температура тіла. Можна викликати парадоксальні відчуття тепла та холоду: дотик до холодного викликає відчуття тепла, а дотик до теплого — відчуття холоду. |
| 4. | Смакові | Розташовані у роті | Язик | Смаки можуть змішуватися, тому відчувається кисло-солодке та гіркувато-солодке. | Смакові відчуття своїм органом мають спеціальні чутливі до хімічних подразників колбочки, розташовані на язиці та піднебінні | Розрізняють чутливість до гіркого і — найменшу — до солодкого. |
| 5. | Нюхові | Розташовані у носоглотці | Ніс | Запахи | Нюхові відчуття сигналізують про стан придатності продуктів до вживання, про чисте або забруднене повітря. | Вони здійснюються спеціальними нюховими бульбочками, розташованими на внутрішній поверхні носа. |
| 6. | Статеві | всередині організму, на поверхні статевих органів і тіла | Забезпечують отримання задоволення внаслідок подразнення так званих ерогенних зон і сексу загалом | Статеві відчуття сигналізують про потребу організму в сексуальній розрядці | ||
| 7. | Кінестетичні | Спеціальні органи, розташовані у м´язах і сухожиллях | Тиск на ці органи під час рухів викликає відчуття положення органів тіла. | Кінестетичні відчуття відображають рухи та стани окремих частин тіла — рук, ніг, голови, корпусу. | Кінестетичні відчуття, даючи знання про силу, швидкість, міру рухів, сприяють регуляції низки дій, координації рухів. | |
| 8. | Статичні | Рецептори цих відчуттів містяться у вестибулярному апараті внутрішнього вуха (пристінки, півколові канали) | Вестибулярний апарат | Периферичним кінцем статичного аналізатора є отолітовий прилад і півколові канали, розміщені у внутрішньому вусі. | Сигнали, що йдуть з статичного рецептора до великих півкуль головного мозку, спричиняють реакції нервової системи, які забезпечують збереження рівноваги організму. | Відчуття відображають положення нашого тіла в просторі — лежання, стояння, сидіння, рівновагу, падіння. |
| 9. | Органічні | Їх аналізатори розташовані всередині організму | Всі внутрішні органи | Аналізатори реагують на міру достатності в організмі поживних речовин, кисню або на наявність в органах тіла, в нервовій системі продуктів розпаду, що відбувається під час праці, вживання недоброякісних продуктів, алкоголю тощо. | Органічні відчуття зумовлюють різні емоційні стани, які людина своїми діями намагається підтримувати або усувати. Доцільність цих дій (вживання їжі, напоїв, ліків, спочинок, праця) потребує обізнаності з характером органічних відчуттів, їх причинами та знання заходів для їх усунення або задоволення. | Органічні відчуття сигналізують про такі стани організму, як голод, спрага, самопочуття, втома, біль. |
Список використаної літератури
- Варій М. Загальна психологія: Підручник для студентів психологічних і педагогічних спеціальностей/ Мирон Варій,; М-во освіти і науки України, Львівський державний університет внутрішніх справ. — 2-е вид., випр. і доп.. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 967 с.
- Гуцало Е. Загальна психологія: Навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студентів за КМСОНП/ Емілія Гуцало,; кіровоградський держ. педагог. ун-т ім. В. Винниченка. Кафедра психології. — Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. — 426 с.
- Загальна психологія: Практикум/ В. В. Волошина, Л. В. Долинська, С. О. Ставицька, О. В. Темрук. — К.: Каравела, 2005. — 279 с.
- Загальна психологія: Навч. посібник/ Авт. кол.: О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін.. — К.: А.П.Н., 2002. — 461 с.