Вступ

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. В умовах глобалізації світових фінансових ринків та інтегрування у них України актуальним є розроблення ефективної валютної політики. Застосування форм та інструментів валютної політики набуває особливого значення в період загострення кризових явищ. У зв‘язку з цим є можливість ефективніше використати можливості країни для успішнішої інтеграції у світове співтовариство.

Доларизація економіки спричиняє підвищення ризиковості середовища та проявляється через втрату доходів від сеньйоражу й інфляційне фінансування дефіциту державного бюджету.

В останні роки все помітнішою стає необхідність створення умов, які сприятимуть стабілізації фінансової системи держави, досягненню прийнятних темпів економічного зростання, проведенню заходів щодо інтеграції національної економіки у світову господарську систему, подолання інфляційних процесів і залежності держави та національних економічних суб’єктів від зовнішніх джерел фінансування. Напряму чи опосередковано ці процеси можуть бути пов’язані з ефективною політикою по управлінню державним боргом України.

1. Поточний стан державного боргу України

Державний борг в цілому є достатньо складним механізмом, функціонування якого залежить від дій багатьох суб’єктів ринкових відносин. Тому управління державним боргом вимагає використання цілої системи методів по його регулюванню. Ці методи є актуальними за умови виявлення проблем, які існують в цій сфері. Тому спочатку необхідно проаналізувати загальний стан державного боргу України і визначитись, наскільки взагалі є ефективною поточна політика по його управлінню.

Слід відзначити загальну тенденцію, яка притаманна державному боргу України, – це постійне збільшення абсолютних показників по всіх його статтях. За період з 2007 по 2010 р. його загальна сума збільшилась майже у 4,5 раза, що призвело до ситуації, коли за рахунок золотовалютних резервів державний борг може бути покритий лише на 1/3. Середньорічні темпи зростання боргу становили 135 %, що значно вище, ніж зростання ВВП. Це призвело до ситуації, коли державний борг по відношенню до ВВП становив майже 60 % (2010 р.). Те ж саме можна стверджувати і про його відношення до експорту товарів та послуг. Якщо протягом 2005-2008 рр. загальні надходження від експорту були спроможні перекрити обсяг державного боргу, то вже з 2009 року борг перевищував експорт.

В даному випадку важливо відмітити, за рахунок яких статей відбулось таке зростання. Слід одразу відзначити, що більшість боргів мають довгостроковий характер, що дає певну відстрочку на період, коли в країні спостерігаються кризові явища. Це принаймні забезпечує можливість виконати зобов’язання, сподіваючись на відновлення економічного зростання, а також на підвищення ліквідності світових фінансових ринків, за рахунок яких можна буде провести реструктуризацію боргу.

Боргова криза в розвинутих країнах, підвищена волатильність фінансових і енергетичних ринків, майже тотальне зниження ділової активності, нестабільність банківської системи провокують наростання соціальних проблем в країнах Єврозони, що вказує на вичерпування можливостей інституційних ресурсів глобальної економічної системи, а також позначається на ефективності регуляторних інститутів на державному і наднаціональному рівнях.

Вищезазначене, а також невирішені питання щодо співробітництва України з МВФ, чинять негативний вплив на вартість фінансових активів України.

Порівняно високі темпи інфляції сьогодні набули характеру закономірної тенденції: 2012 рік є вже сьомим поспіль роком, коли інфляція в Україні перевищила допустимий рівень. При цьому інфляційний треш перебуває на підйомі, а інфляційні очікування і надалі зростають [10].

Водночас необхідно наголосити, що значні масштаби доларизації економіки України несуть у собі серйозні загрози для національної грошової системи не так через ризики, яких сьогодні зазнає обіг долара як провідної світової валюти, як через обмеження можливостей повноцінного монетарного регулювання економіки, що виникають за умов паралельного перебування в обігу на рівні з національною грошовою одиницею іноземної валюти [6]. Тому доларизація економіки України як результат фінансової глобалізації є явищем в більшій мірі негативним, хоч і цілком об’єктивним.

В умовах фінансової кризи в Україні здійснювались заходи в напрямку поступового надання більшої гнучкості гривні з метою зниження спекулятивного тиску на обмінний курс національної валюти, що посилювало необхідність виявлення наслідків подальшого зростання його волатильності для економічного розвитку країни. В сучасних умовах існування підвищеного рівня ризику через нестабільну динаміку валютного курсу на світовому ринку постає нагальна потреба у визначенні ефективних передумов формування заходів щодо переходу на гнучкий фіксований режим обмінного курсу.

2. Особливості валютної політики щодо зменшення державного боргу

В Україні зростання рівня інфляції призводить до зменшення попиту на гривню, тому зумовлює підвищення рівня доларизації економіки, що обмежує можливість повною мірою реалізовувати грошово-кредитну політику Національного банку, знижує ефект фіскальної політики, прискорює знецінення реального курсу національної валюти (рис.1) [2, с. 38–39].

Негативний вплив кризових явищ на валютну політику в Україні підсилюється політичною нестабільністю та незадовільними макроекономічними параметрами:

1) торговельна політика уряду. Негативне торговельне сальдо впродовж кількох років, відсутність державної підтримки експорту й активізація імпорту зі сторони уряду, у тому числі й у сільськогосподарській галузі, призвели до зростання тиску на гривню;

2) платіжна політика. У 2010 році країна отримала близько 12 мільярдів доларів іноземних інвестицій, депозитів, кредитів, а за перше півріччя 2011 року стався відтік інвестицій в розмірі 6 мільярдів доларів;

3) дефіцит державного бюджету. На сьогоднішній день ніхто з корпоративних клієнтів на ринку не купує цінні папери уряду, тому за рахунок емісійного ресурсу їх викуповує НБУ. На початку 2011 року цінних паперів уряду у Нацбанку було на 8,5 мільярди гривень, а на кінець року — 37,2 млрд. грн. Це ті кошти, які НБУ віддав уряду, щоб забезпечити соціальні виплати. Тобто кредитування дефіциту бюджету зросло більше, ніж у чотири рази, що впливає на ослаблення гривні і спричиняє цінову нестабільність.

На фоні зазначених тенденцій в українській економіці зростає недовіра до національної грошової одиниці й виникає бажання здійснювати заощадження та проводити більшість розрахунків в іноземній валюті. Однак, країни з високим рівнем доларизації економіки стають більш чутливими до зміни очікувань. Саме тому, в умовах вітчизняної економіки слід сприяти зниженню рівня доларизації, який в Україні залишається високим через очікування зростання рівня інфляції, політичну й фінансову невизначеність [6, с. 8-10].

Перелічені фактори посилюють ризик зниження темпів розвитку економіки країни через сповільнення приросту ВВП, знецінення валюти (оскільки підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників на світовому ринку супроводжується призупиненням удосконалення технологічних процесів та оновлення технічних засобів), зростанням відсоткових ставок, як механізму стримування інфляційних процесів. При низькому рівні розвитку виробництва країна буде залишатися орієнтованою на експорт сировини, що посилює залежність від кон’юнктури цін на світових ринках.

Необхідно усвідомлювати, що остаточно подолати таке явище, як доларизація в умовах наростаючого впливу глобалізаційних процесів на вітчизняну економіку, навряд чи можливо. Тому необхідно мінімізувати його роль, насамперед, у внутрішньому господарському житті країни та посилити заходи щодо стабілізації національної грошової системи.

Отже, забезпечити економічну стабільність та призупинити гальмування економічного розвитку держави при переході до нового режиму курсоутворення можна шляхом формування ефективних передумов: доцільно забезпечити низький та передбачуваний рівень інфляції протягом тривалого періоду з урахуванням потреб товаровиробників; сприяти нарощенню виробництва якісної та конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на світовому ринку; раціонально формувати структуру експорту та імпорту і вживати заходи щодо утворення позитивного сальдо поточного рахунку; розширювати міжнародні зв’язки і ринки збуту; підвищувати рівень продуктивності праці; укріплювати довіру до національної валюти; утримувати відносно низький рівень дефіциту бюджету; знижувати рівень безробіття; знижувати обсяг зовнішньої заборгованості; диверсифікувати джерела енергопостачання та запроваджувати енергозберігаючі й альтернативні технології; нарощувати інвестиції в основний капітал; забезпечувати зростання рівня доходів населення.

Реалізація визначених передумов сприятиме економічному розвитку країни, зміцненню національної валюти з урахуванням інтересів товаровиробників. Подальшим кроком має бути проведення ефективних економічних реформ, успішність котрих пов’язана з відповідністю темпів економічного розвитку та нововведень податково-бюджетної сфери змінам валютно-кредитної політики, результатами яких очікується становлення і розвиток конкурентоспроможних вітчизняних підприємств у різних галузях економіки, забезпечення покращення макроекономічних показників, сприяння мінімізації валютних ризиків.

Серед технічних передумов ефективної зміни режиму курсоутворення в Україні виділяють:

— проведення комунікаційної політики, яка полягає, зокрема, в інформуванні населення щодо напрямів і цілей монетарної політики. Такий підхід сприятиме підвищенню довіри населення до політики Національного банку, зниженню інфляційних очікувань і рівня доларизації;

— розвиток ринку хеджування валютних ризиків;

— зниження тиску короткострокового спекулятивного капіталу на обмінний курс гривні, проте зміну режиму курсоутворення варто здійснювати за наявності ревальваційної динаміки;

─ спрямування бюджетної політики, що проводиться урядом, з одного боку, на збільшення соціального забезпечення населення, а з іншого – на стимулювання виробництва. Проведення експансивної бюджетної політики через прийняття надто соціального, як для економічних реалій, бюджету має негативний вплив на макроекономічний розвиток країни, що варто враховувати, особливо в перехідний період;

─ стабільна політична ситуація;

─ зняття вимоги щодо необхідності здійснення відрахувань до пенсійного фонду з операцій купівлі-продажу валюти [1, с. 29].

На тлі зазначених проблем уряд України вживає заходи щодо стабілізації національної грошової одиниці. Зокрема, заходи грошово-кредитної політики у попередньому році спрямовувалася на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи.

Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити: активну політику інтервенцій; заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції; ускладнення процедури отримання іноземних кредитів; політику рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів; порядок рекапіталізації банків за участю держави. Покращення функціонування валютного ринку України відбуватиметься шляхом: удосконалення правил роботи на ньому всіх учасників ринку шляхом дотримання відповідних принципів і процедур; удосконалення механізмів хеджування валютних ризиків; проведення моніторингу валютних ризиків, удосконалення важелів контролю за валютними спекуляціями, оптимізації взаємозв’язку між попитом на національну та іноземну валюту, що повинно передбачати спрямування гривневих потоків у реальний сектор економіки.

Висновки

При визначенні перспектив розвитку системи валютного регулювання України обов`язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

Тому, можна сказати, що валютна політика України потребує розробки дієвої державної стратегії забезпечення валютної безпеки та стабільності і вимагає для цього проведення реформ Національним Банком України.

Ефективність як короткострокової, так і довгострокової валютної політики, багато в чому залежить від іміджу країни в світі. Його покращення потребує, крім стабільного економічного зростання, підвищення ролі України у міжнародних фінансових організаціях та посилення її позицій на світовій політичній арені.

Список використаної літератури

1. Вожжов А. Україна в новій архітектурі світової валютної системи / А. Вожжов, О. Білоусов // Вісник Національного банку України. – 2011. — №8. – С. 24-29.
2. Паливода К. В. Валютні резерви держави як інвестиційний ресурс / К. В. Паливода // Фінанси України. — 2009. — №10. — С. 36-42.
3. Аржевітін С. Відплив капіталу з України: причини та шляхи подолання / С. Аржевітін // Вісник Національного банку України. – 2010. – №1 – С. 3.
4. Барановський О. І. Актуальні проблеми функціонування валютних ринків / О. І. Барановський // Фінанси України. – 2010. — №4. — 13 с.
5. Дзюблюк О. Особливості реалізації валютної політики в Україні в умовах світової фінансової кризи/ О. Дзюблюк // Банківська справа. – 2010. — №5. – С. 55-64.
6. Голосенін І. Проблеми валютного кредитування та шляхи їх розв’язання / І. Голосенін // Фінансовий ринок України. — 2011. — №11. – С. 8-10.
7. Міокова Н. В. Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом / Н. В. Міокова // Статистика України. – 2011. — №1. – С. 86-92.
8. Волянська М. І. Передумови й наслідки зміни валютного курсу гривні і вплив на них проблем банківського сектору / М. І. Волянська // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — №3. — С. 209-215.
9. Козюк В. Валютні резерви в умовах глобальної фінансової кризи та у посткризовій перспективі / В. Козюк // Вісник Національного банку України. – 2010. — № 10. – С. 59-65.
10. Показники зовнішнього боргу України [сайт htpp: www. bank.gov.ua]