Вступ

Сучасний стан розвитку теорії інформаційних ресурсів не задовольняє практичних потреб управління ними і потребує розробки методів оцінки наявності та стану інформаційних ресурсів, визначення факторів, які впливають на їх ефективне використання, та механізмів забезпечення конкурентних переваг підприємств щодо застосування інформаційних ресурсів та систем. Досвід підприємств свідчить, що дотепер у практичній діяльності відсутній моніторинг формування та використання інформаційних ресурсів. Удосконалення системи інформаційного забезпечення виробничо-господарської діяльності, ускладнення її структури, що супроводжується зростанням витрат на розвиток інформаційних систем підприємств, зростаюча кількість чинників, які зумовлюють її ефективність, потребує подальшого розвитку теорії інформаційних ресурсів.

Основними інформаційними процесами є: пошук — збирання — зберігання — передавання — опрацювання — використання — захист інформації.

Приймаючи повідомлення, людина фіксує його в свідомості, не обов’язково заглиблюючись у його зміст, і таким чином не обов’язково одержуючи інформацію, яку несе повідомлення.

При цьому повідомлення поступають у вигляді деяких сигналів чи послідовностей сигналів, які сприймаються органами чуття людини (зір, слух, на дотик).

Сигнали — це умовні знаки, за допомогою яких звертають на щось увагу, повідомляють, передають розпорядження або проводять переговори, тобто передають повідомлення. Для подання сигналів (зокрема і на далекі відстані) використовують найрізноманітніші сигнальні засоби — світлові та звукові джерела (дорожні знаки, петарди, прожектори, радіомаяки, світлофори, димові шашки, прапорці, гудки, дзвінки, сирени, дзвони, ракети, сигнальні лампи, повідомлення голосом, по радіо, написи, тексти, плакати тощо).

Слід зауважити, що повідомлення не вважається прийнятим, якщо воно нанесене на деякий носій повідомлень, але відповідні сигнали не сприйняті органами чуття людини. Наприклад, якщо телеграфний апарат видрукував телеграму, але ніхто не звернув уваги на факт існування телеграми, то телеграму не можна вважати прийнятою.

Для передавання повідомлень люди здавна використовують різноманітні способи і засоби — сторожові вишки, сигнальні вогні, гінців, сплавляння носіїв повідомлень за течією рік.

1. Інформаційні процеси та їх сутність

Сьогодні повідомлення письмові, звукові, візуальні передають за допомогою сучасних засобів телекомунікацій (віддаленого зв’язку) — телеграфних апаратів, телефонного, радіо та супутникового зв’язку на будь-які віддалі.

Проблема інформації є однією з найбільш актуальних і фундаментальних в умовах сучасного розвитку науки і техніки. Проте єдиного загального визначення поняття інформації не існує. Це свідчення бурхливого і суперечливого розвитку поняття інформації в науці, який породив велику кількість точок зору на це питання.

Опрацювання повідомлень необхідне для виявлення інформації, яку вони несуть. При цьому повідомлення є інформаційними моделями процесів і явищ, описаних у повідомленнях. Слово «модель» означає образ, зразок, замінник, опис. Різні типи моделей часто використовують для опису та вивчення тих чи інших характеристик об’єктів навколишнього світу. Наприклад, глобус є моделлю земної кулі, географічна карта є моделлю деякої частини земної поверхні, відтворення в уяві перебігу подій, що вже відбулися — уявна модель перебігу подій, іграшковий автомобіль чи літачок — моделі справжніх автомобіля чи літака, опис якогось явища природи є описовою моделлю цього явища.

Вивчаючи різноманітні повідомлення, перевіряючи на їх основі можливі припущення, тобто здійснюючи аналіз повідомлень, з наявних повідомлень виводять різні твердження та їх обґрунтування, висновки, узагальнення, тобто здобувають інформацію, подаючи результати у вигляді нових повідомлень, нових правил, тверджень, виявлених закономірностей, здійснюючи таким чином синтез нових знань, нової інформації.

Для зберігання великих масивів повідомлень їх наносять на довго-існуючі носії (папір, дерев’яні, металеві і інші поверхні, кінострічки, магнітні стрічки і диски, лазерні диски). При цьому повідомлення відповідним чином впорядковують — за галузями знань (математика, історія, література, мистецтвознавство тощо), за мовами подання (англійська, іспанська, російська, українська), за алфавітом стосовно ключових слів (довідники, словники, енциклопедії), за типами повідомлень і носіїв (для книжок — бібліотеки, для документів — архіви, для кінострічок — фільмотеки, для картин — картинні галереї, для історичних пам’яток — музеї, для відеофільмів — відеотеки, для рідкісних чи особливо цінних документів і речей — спеціальні сховища).

Збирання повідомлень не є самоціллю. Щоб інформацію, яку несуть повідомлення, можна було використовувати, причому багатократно, їх необхідно зберігати.

Спосіб зберігання повідомлень залежить від їх носіїв. Сховища повідомлень можуть бути різноманітні:

• бібліотеки, відеотеки, фонотеки, архіви, патенти, бюро, музеї, картинні галереї;
• комп’ютерні сховища — бази і банки даних, інформаційно-пошукові системи, електронні енциклопедії, медіатеки.

Інформаційно-довідкова система — це сховище інформації, яке включає засоби введення, зберігання, захисту, пошуку і подання повідомлень.

Однією з найважливіших операцій з повідомленнями є пошук повідомлень серед наявних, що містять принаймні якусь інформацію про ті чи інші явища, об’єкти, процеси. Пошук необхідних повідомлень невіддільний від опрацювання наявних. Такий пошук здійснюється в довідниках, енциклопедіях, архівах, словниках, журналах, книжках та інших засобах зберігання повідомлень за деякими ключовими словами. Це може бути назва твору, прізвище автора, коротка анотація до твору чи деякі слова з анотації. Разом з тим, знайти потрібне повідомлення серед величезної маси різноманітних повідомлень буває досить нелегко і без спеціальних засобів пошуку часто неможливо.

Існують ручні та автоматизовані методи пошуку інформації в сховищах.

Для пошуку і збирання повідомлень, що несуть потрібну інформацію, використовують різноманітні засоби і методи:

• опитування;
• спостереження, досліди;
• експериментування (випробування);
• анкетування;
• консультації з фахівцями з питань, що вивчаються;
• читання відповідної літератури;
• перегляд відео, телепрограм;
• робота в бібліотеках, архівах;
• запити до інформаційно-довідкових систем.

Під час пошуку інформації основним є чітке усвідомлення, що потрібно шукати.

Наприклад, щоб встановити правильний діагноз захворювання, хворого опитують, оглядають, прослуховують, роблять різні аналізи і дослідження (вимірюють тиск, пульс, знімають кардіограму, томограму, зондують тощо).

Сучасний світ взаємозалежний, взаємозв’язаний. Неправильне чи зловмисне використання інформації в системах управління, зв’язку, виробничих та суспільних процесах може призвести до аварій, військових конфліктів, дезорганізації діяльності наукових центрів і лабораторій, краху банків і виробничих підприємств, соціальних криз тощо. Тому інформацію необхідно захищати від спотворювання, втрати, несанкціонованого доступу, зловмисного використання.

Розвиток промислового виробництва призвів до появи великої кількості нових знань. Разом з тим виникла необхідність частину таких знань приховувати від конкурентів, захищати їх. Інформація сьогодні стала продуктом і товаром, який можна купувати, продавати, обмінювати.

2. Особливості управління інформаційними процесами

Зараз важко собі уявити підприємство без обчислювальної техніки і, відповідно, без програмних продуктів. Інформаційні технології міцно входять до нашого життя. Сучасні технології обробки інформації застосовуються як при аналізі складних динамічних процесів в економіці, так и при проведені різних видів соціальних опитувань, побудові загальної картини колективних відносин і суспільства в цілому. Побудова ефективної структури управління, створення вертикалі прийняття рішень і системи контролю напряму залежить від стану інформаційних технологій, від їх ефективності, продуктивності, безпеки, надійності і інших не менш важливих показників.

Впровадження інформаційних технологій в економічній сфері підприємств має наступні позитивні аспекти: забезпечують оперативний і достовірний облік матеріальних, фінансових і людських ресурсів; дають можливість своєчасного формування різних видів звітності (бухгалтерських, управлінських і ін.) з метою прийняття грамотних рішень як короткострокових, так і довгострокових; полегшують процес планування на підприємстві.

Також, слід зазначити, що впровадження ІТ-технологій дозволяє істотно збільшити швидкодію взаємодії структурних підрозділів підприємства, скоротити час обробки поступаючої інформації і, як наслідок, час прийняття рішення. Всі ці чинники сприяють більшій гнучкості діяльності підприємства.

В той же час при впровадження ІТ-технологій підприємство стикається з рядом труднощів:

— висока вартість об’єктів впровадження: самі програмні продукти і обчислювальна техніка, необхідні для роботи, є достатньо дорогими. Наприклад, вартість програми автоматизованого ведення бухгалтерського обліку для індивідуального підприємця коливається від 200 доларів США і вище. Для підприємства ця ціна значно вище.

— достатньо висока вартість впроваджування системи: вартість години роботи фахівця з настройки і адаптації системи складає від 20 до 40 доларів США. В середньому, вартість впровадження автоматизованих систем і навчання персоналу роботі з ними складає 200-300% від вартості самого програмного продукту;

— часовий фактор (трудомісткість процесу переходу на нову систему): потрібен достатньо довгий час (залежно від вимог підприємства) для настройки, адаптації програм навчання персоналу.

Ефективне використання інформаційних ресурсів є індикатором адаптаційної здібності і дозволяє розробляти та реалізовувати гнучку стратегію розвитку підприємства. На сьогодні сучасні інформаційні системи здатні не тільки цілком задовольнити вимоги виробничих систем, але й виступають важливою передумовою їхнього розвитку. Світовий досвід розвитку сфери комп’ютерних технологій та інформаційних ресурсів за останні роки свідчить про істотне підвищення темпів їх розвитку порівняно з темпами розвитку виробничої сфери. Високі темпи впровадження інформаційних технологій сприяють росту кількості обчислювальної техніки, яка використовується у виробничо-господарчій діяльності підприємств усіх галузей.

Управління інформаційними ресурсами спрямоване на підвищення якості управління підприємством взагалі, тому показники ефективності їх формування та використання мають бути інтегрованими в систему управління підприємством на всіх рівнях прийняття рішень, що викликає необхідність розробки методики оцінки ефективності та обліку наявних та потенційно необхідних інформаційних ресурсів. Відсутність кількісної оцінки інформаційних ресурсів ускладнює створення системи управління. Розглянуто підходи до кількісної оцінки інформації та визначено критерії вибору одиниці інформації залежно від об’єкта управління, сфери застосування, особливостей використання визначеної одиниці інформації.

Дослідження існуючих підходів до організації систем управління інформаційними ресурсами підприємств доводить відсутність умов для забезпечення ефективності процесів їх створення та використання, що зумовлене відсутністю загальної концепції управління, відсутністю кількісних методів оцінки та показників, які можуть бути застосовані як індикатори управлінського впливу на систему інформаційного забезпечення.

Висновки

Інформаційні технології засновані на реалізації інформаційних процесів, різноманітність яких вимагає виділення базових. До них можна віднести одержання, транспортування, обробку,зберігання, представлення і використання інформації. На логічному рівні повинні бути побудовані математичні моделі, що забезпечують параметричну і критерійну сумісність інформаційних процесів в системі інформаційних технологій.

Ефективність формування та використання інформаційних ресурсів на підприємстві забезпечує дотримання таких принципів управління: безперервне поповнення і відновлення інформаційних ресурсів, оптимізація їх джерел, забезпечення економічної безпеки, формування раціональної структури, інтегроване і раціональне використання інформаційних ресурсів, визначення ризиків їх використання, зацікавленість першого керівника, участь усіх співробітників, активна роль інформаційних служб у процесі формування і використання інформаційних ресурсів, безперервний і комплексний розвиток системи забезпечення інформацією. Для забезпечення виконання визначених принципів створено організаційно-економічну модель планування розвитку системи управління інформаційними ресурсами, застосування якої сприяє реалізації системного підходу до стратегічного управління інформаційними ресурсами промислових підприємств.

Комп’ютеризація підвищує рівень задоволення інформаційних потреб користувачів, сприяє становленню інформації як ресурсу виробництва, змінює структуру і форми надання інформації фахівцям підприємства. Зростання рівня зрілості інформаційної системи приводить до позитивних психологічних змін у сприйнятті інформатизації, що веде до удосконалення процесів створення та прийняття рішень в усіх галузях управління підприємством. З розвитком системи інформаційного забезпечення усвідомлюється потреба в інформації, переоцінюється сприйняття процесу прийняття рішень, зростає потреба в подальшому удосконаленні системи формування та використання інформаційних ресурсів.

Список використаної літератури

1. Залізняк В. Систематизація інформаційного законодавства України: стан та перспективи // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 9. — С. 140-143
2. Знахур С. Інформаційний менеджмент та маркетинг: конспект лекцій / Знахур С. В.; Харк. нац. екон. ун-т. — Х. : Вид-во ХНЕУ, 2009. — 132 с.
3. Корнєв Ю. Інформаційне забезпечення розвитку підприємницької діяльності // Вісник Національної академії наук України. — 2008. — № 5. — С. 24-31
4. Матвієнко О. Інформаційний менеджмент: опорний конспект лекцій у схемах і таблицях:навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — К. : Слово, 2007. — 200с.
5. Обов`язки фахівців підприємства (Адміністратор системи інформаційних мереж) // Легка промисловість. — 2008. — № 3. — С. 23-24
6. Сорока П. Інформаційний менеджмент: навч. посібник для дистанц. навч. для студ. вищих навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К. : Університет «Україна», 2008. — 535с.