ВСТУП

Актуальність теми. Ще до початку XXI ст. інтелектуальна власність стала виконувати небувало важливу роль у створенні корпоративного багатства і стимулюванні конкуренції. Інформація про стан нематеріальних активів компаній стала визначальним фактором для фондового ринку. З’явилися цілі галузі промисловості, які цілком і повністю залежать від прав на інтелектуальну власність. Так, активи компаній, які розробляють програмне забезпечення, складаються в основному з патентних і авторських прав, а також прав на товарні знаки. Патентна охорона перетворилася на одну зі стратегічних цілей як окремих компаній, так і держави в цілому.

Об’єкти промислової власності в першу чергу представлені винаходами. Чинним законодавством винахід визначений, як технічне рішення в будь-якій області, що відноситься до продукту (зокрема, пристрої, речовини, штаму мікроорганізму, культурі кліток рослин або тварин) або способу (процесу здійснення дій над матеріальним об’єктом за допомогою матеріальних засобів). Основною умовою охорони  винаходу є новизна, відповідність винахідницькому рівню і його промисловій застосовності.

Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюванню відносин, що складаються у сфері створення і використання винаходів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій державі винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000 р. зі змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р. та ЦК України.

При цьому варто зробити таке застереження: закони України про промислову власність регулюють не творчу діяльність зі створення винаходів чи інших об’єктів промислової власності, а суспільні відносини, що складаються у процесі створення, виявлення, оформлення, використання та охорони результатів науково-технічної творчості. Слід пам’ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підлягає, але право може створювати сприятливі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати несприятливі умови, за яких винахідництво буде розвиватися повільно або зовсім не буде розвиватися.

Дослідження права промислової власності є досить актуальним в Україні й тому ми поставили перед собою мету – розглянути особливості правового регулювання відносин, що пов’язані з промисловою власністю.

Виходячи з мети дослідження, ми поставили перед собою наступні завдання:

— дати визначення промислової власності ;

— розглянути об’єкти, суб’єкти промислової власності;

— охарактеризувати набуття прав на охорону об’єктів промислової власності;

— дослідити термін охорони об’єктів промислової власності;

— проаналізувати припинення прав промислової власності.

1. Визначення промислової власності

Термін «промислова власність» – досить умовний і застосовується щодо винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, географічних зазначень походження товарів, раціоналізаторських пропозицій тощо, які, на відміну від результатів матеріального виробництва, втілено в описах, розрахунках, кресленнях, послугах тощо і може бути тиражовано та передано в промислове виробництво.

Промислова власність у сучасному розумінні для фахівців, обізнаних щодо сфери інтелектуальної власності, – це складова інтелектуальної власності, яка стосується творінь людського розуму. Цей самий термін «промислова власність» застосовується для позначення рухомої й нерухомої матеріальної власності, яка використовується в процесі промислового виробництва (будівель, споруд, обладнання тощо). За таких умов фахівці й науковці різних галузей, різних спеціальностей по-різному тлумачать поняття «промислова власність», що подеколи призводить до непорозуміння й плутанини.

Оскільки все, що належить промисловості, можна називати промисловою власністю або власністю промисловості, власність, продукована інтелектуальною діяльністю, що відтворюється в промисловому виробництві, мабуть, повинна була б мати більш коректну назву, бо існує і промислова не інтелектуальна власність, але термін «промислова власність», втім, як і термін «інтелектуальна власність», широко застосовується поза рамками закону не лише в побуті, а й у літературі. Вони лаконічні й зручні у застосуванні [2, c. 16].

Отже, поняття «промислова власність» у сучасному сенсі – це складова інтелектуальної власності, що стосується творінь людського розуму.

Є.А. Богатих і В.І. Левченко стверджують: «Наприкінці XVII століття в період виникнення патентного права панівними були теорія суспільного права і теорія промислової власності… Теорія промислової власності ототожнює право винахідника на продукт творіння його розуму з правом власності на матеріальні речі… Теорія промислової власності зіграла визначну роль у формуванні та розвитку патентного права… Ця теорія дала назву «промислова власність» праву на винаходи, товарні знаки, промислові зразки тощо».

Перелік ОПВ, зафіксований у Конвенції Всесвітньої організації інтелектуальної власності, неодноразово доповнювався, зокрема, Паризькою Конвенцією з охорони промислової власності, корисними моделями, фірмовими найменуваннями, зазначеннями походження чи найменуваннями місць походження [7, c. 18-19].

Перелік конкретних видів виняткових прав, що міститься в згаданій Конвенції, має приблизний характер і може бути доповненим. Так, у пункті 3 цієї Конвенції вказано, що промислова власність трактується у найширшому сенсі і поширюється не лише на промисловість і торгівлю, а й на галузі сільськогосподарського виробництва і видобувної промисловості, а також на всі продукти промислового чи природного походження, а саме: вино, зерно, тютюн, фрукти, худобу, мінеральні води, пиво, квіти, борошно тощо.

Ще в одному міжнародному акті – Правилах Ради ЄС 2100/94 від 27.07.1994 р, (Ст. 1. Права на сорт, що представляється співдружністю) зазначено, що система прав на сорт визначається як єдина і виключна форма прав на промислову власність для сортів рослин.

Поняття «інтелектуальна власність» містить у собі також права на ноу-хау (секрети виробництва), які можуть і не бути результатами творчості, але мають комерційну цінність.

Деякі автори до інтелектуальної власності зараховують результати науково-технічної діяльності як окремого об’єкта інтелектуальної власності.

Зазначений об’єкт, в конкретних випадках, стосується або поняття „науковий твір» як складової авторського права, або винаходів, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків тощо як складової права промислової власності і не повинен згадуватися як окремий об’єкт інтелектуальної власності.

На думку О. Підопригори, до об’єктів правової охорони інтелектуальної власності безпідставно не долучено відкриття [6, С. 8-9]. Більшість фахівців вважають, що відкриття не повинні згадуватися серед об’єктів інтелектуальної власності, оскільки жодне національне законодавство і жодний міжнародний договір не дають будь-якого права на власність стосовно наукових відкриттів, що збігається з нашою точкою зору.

2. Об’єкти, суб’єкти промислової власності

На рис. 1 наведена класифікація об’єктів інтелектуальної власності, що визначені такими у Цивільному кодексі України.

Для зручності всі об’єкти поділені на три групи: об’єкти промислової власності, нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності, об’єкти авторського права і суміжних прав.

Винахід (корисна модель (КМ)) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Промисловий зразок (ПЗ) – це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

 

Рисунок 1. Класифікація об’єктів права інтелектуальної власності

Під торговельною маркою (ТМ) – розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення – це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або їх поєднанням. Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об’єкта. Але, на відміну від попередніх об’єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього [7, c. 25].

Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності.

Сорт рослин – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.

Комерційна таємниця – це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціальне доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект.

Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

 

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

З урахуванням наведеного, структура інтелектуальної власності в Україні має такий вигляд щодо ноу-хау, то насправді воно має значно ширше застосування, ніж у промисловій власності та авторському й суміжних правах.

Наприклад, ноу-хау застосовується в методах управління організаціями, методах виконання розумових операцій, способах бухгалтерського обліку тощо. У міжнародній практиці ноу-хау трактується як конфіденційна науково-технічна, комерційна, ділова та інша ін-виробничі навички і досвід їх використання [4, c. 26-27].

3. Набуття прав на охорону об’єктів промислової власності

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом. Патент – це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти. Виключне право на використання топографії IMC засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії IMC. Свідоцтво діє десять років від дати подання заявки або від дати першого використання топографії IMC за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки пройшло не більше ніж два роки.

Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, що встановлені Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001р. N 22.

Якщо винахід (корисну модель) створено з використанням інформації, зареєстрованої у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю України, чи згідно із Законом України «Про державну таємницю», то заявка подається до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» через режимно-секретний орган заявника або через компетентний орган місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням юридичних осіб. Заявку на секретний винахід або секретну корисну модель подає безпосередньо заявник.

Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на промисловий зразок, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002р. N 110, а для секретних промислових зразків ще й Інструкції про особливості складання, подання та розгляду заявок на промислові зразки, що становлять державну таємницю, затвердженій наказом Держпатенту України від 30 травня 1996 року N 111.

Заявка на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми повинна відповідати вимогам Правил складання, подання та розгляду заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.04.2002 N 260. Ці Правила визначають вимоги до документів заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми, встановлюють порядок розгляду та проведення експертизи заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми.

Наступним етапом є проведення експертиз поданої заявки в тих випадках, коли вони передбачені. Останній етап – занесення до спеціального Державного реєстру об’єктів, які відповідають умовам патентоспроможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ – патент (топографії ІМС – свідоцтво).

У разі прохання видати патент на винахід, слід зазначити, який саме патент бажає одержати заявник – патент із строком дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, чи патент із строком дії 5 років (деклараційний патент), що видається під відповідальність заявника без проведення експертизи по суті.

По завершенні експертизи заявки по суті Держдепартамент має прийняти рішення про видачу охоронного документа (патента або свідоцтва). У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки. Це рішення може бути оскарження заявником в Апеляційній палаті, колегіальному органі Держдепартаменту для розгляду заперечень проти рішень Держдепартаменту щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, що діє згідно з Положенням про Апеляційну палату Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 28.01.2002 N 47. Це Положення визначає завдання, функції та склад Апеляційної палати, порядок організаційно-технічного забезпечення її діяльності [3, c. 42-43].

На підставі свого рішення про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок Держпатент України публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Держдепартамент публікує опис до патенту на винахід, корисну модель, що містить формулу, та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі. Проте, якщо об’єкт промислової власності створено з використанням відомостей, що становлять державну таємницю, відомості про нього не підлягають розголошенню відповідно до Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 19 січня 1995р.

У сфері космічної діяльності до відомостей, що становлять державну таємницю, відповідно до ст.8 Закону України «Про державну таємницю», можуть бути віднесені дані про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов’язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни; про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України [7, c. 81].

Одночасно з публікацією відомостей про видачу охоронного документа Держдепартамент здійснює державну реєстрацію відповідно до Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001р. N 291, Положення про Державний реєстр деклараційних патентів України на корисні моделі, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 20.06.2001 N 469, Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001р. N 290, Положення про Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 N 292 [6, c. 87].

4. Термін охорони об’єктів промислової власності

Патентна експертиза існує не тільки для критичного аналізу й оцінки винаходів та інших ОПВ. Вона виконує функції великої державної ваги в діяльності підприємств і організацій, сприяє створенню нових технічних рішень. Результати патентної експертизи разом з результатами інших техніко-економічних характеристик науково-технічних розробок являють собою на прикінцевій стадії прийняття розробок ті критерії, на підставі яких приймаються рішення про можливості промислового використання розробки, її відповідність чи невідповідність сучасним вимогам.

За строком дії в Україні існує шість різновидів патентів, які охороняють винаходи і корисні моделі і для яких запроваджено різні системи експертиз:

1) патент на винахід: термін дії – 20 років;

2) деклараційний патент на винахід: термін дії – 6 років;

3) деклараційний патент на корисну модель: термін дії – 10 років;

4) патент на секретний винахід – термін дії: 20 років;

5) деклараційний патент на секретний винахід: термін дії – 6 років;

6) деклараційний патент на секретну корисну модель: термін дії – 10 років [4, c. 104].

5. Припинення прав промислової власності

Припинення правової охорони об’єктів промислової власності має свої особливості. Передусім воно здійснюється офіційно, лише Установою або судом. Патентні закони України передбачають такі способи припинення правової охорони об’єктів промислової власності як припинення дії патенту та визнання його недійсним.

Перший спосіб припинення чинності патенту передусім може статися через закінчення строку правової охорони об’єкта промислової власності. Чинне законодавство України про промислову власність передбачає чіткі строки їх правової охорони. Тривалість правової охорони зазначених об’єктів визначає і тривалість чинності охоронного документа. У разі припинення чинності патенту припиняється правова охорона самого об’єкта. Закінчення строків правової охорони об’єктів промислової власності припиняє їх правову охорону. На нашу думку, припинення правової охорони у зв’язку із закінченням строку не припиняє права власності на зазначений об’єкт. Але чинне законодавство України про промислову власність такої норми не містить. Зазначені закони не проголошують припису, що в такому разі об’єкт промислової власності стає надбанням суспільства (держави). Відсутність такої норми не є вдалим вирішенням цієї проблеми. З формального боку за чинним патентним законодавством об’єкт промислової власності, правова охорона якого припинилася із закінченням строку, стає нічийним, у нього немає власника взагалі. Його може використати будь-яка особа без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за його використання. Будь-яка особа – означає, що це може бути як фізична, так і юридична особа, як вітчизняна, так і зарубіжна. Таке становище не відповідає інтересам ні патентовласника, ні самої держави. Тому було б краще, якби закон містив норму, за якою об’єкт промислової власності, строк правової охорони якого закінчився, визнавався власністю держави з усіма наслідками, що з цього випливають [7, c. 56].

На нашу думку, закінчення строку правової охорони не повинно припиняти право власності на об’єкт промислової власності. Може виникнути питання: яким чином захищати це право власності, якщо строк правової охорони закінчився. Право власності на зазначений об’єкт має захищатися нормами зобов’язального права. Заподіяння шкоди підлягає відшкодуванню.

Дострокове припинення чинності патенту або дострокове припинення правової охорони об’єкта промислової власності (що одне і те саме) може мати місце лише за волевиявленням власника патенту (ст. 466 ЦК України). Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Правова охорона об’єкта промислової власності припиняється від дати публікації відомостей про відмову від патенту в офіційному бюлетені Установи. Отже, власник патенту має право відмовитися від нього в будь-який час. Така свобода з відмовою від патенту завжди породжує певні юридичні наслідки, яких може бути кілька [1, c. 36-37].

Перший наслідок – хто стане власником об’єкта промислової власності у разі відмови від нього його власника. Адже це може бути досить цінний об’єкт, строк правової охорони якого залишається ще досить тривалим. Знову ж таки за загальним правилом такий об’єкт може використати будь-яка особа і без будь-якого дозволу. Цією особою можуть бути іноземці, як фізичні, так і юридичні особи. Адже держава також відмовляється від такого неохоронюваного об’єкта. Отже, такий об’єкт промислової власності стає безгосподарним з усіма наслідками, що з цього випливають. Знову слід констатувати, що така ситуація не забезпечує захисту інтересів держави. Питання про право власності на зазначені об’єкти після припинення їх правової охорони потребує свого розв’язання.

ВИСНОВКИ

Отже, право промислової власності – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості

Інтелектуальна власність — це сукупність особистих немайнових і майнових виключних прав на деяку інформацію, що може бути представлена на матеріальному носії, розповсюдженої в необмеженій  кількості копій (по усьому світі); при цьому не копія є інтелектуальною власністю, а інформація що на ній записана.

Об’єктами інтелектуальної власності є всілякі твори людського розуму, людського інтелекту. Інтелектуальна власність включає права, що відносяться до широкого спектра результатів  творчої  діяльності людини в різних областях: виробництва; науки; техніки; літератури; мистецтва; аудіовізуальної; виконавської й інших видів діяльності.

Об’єкти промислової власності й авторського права охороняються закон омами України.

До промислової власності, як до виду інтелектуальної власності, відносяться об’єкти, що є продуктом розумової діяльності й використовуються для утилітарних потреб у будь-яких галузях промисловості й торгівлі.

Об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, найменування місць походження товарів, селекційні досягнення, припинення несумлінної конкуренції.

Права на винаходи, промислові зразки, товарні знаки й інші види промислової власності вимагають необхідного захисту їх від зазіхань. Суспільство, виходячи з економічної необхідності, погодилося на це на певних умовах. У результаті цього чинні закони надають об’єктам промислової власності правову охорону, що підтверджується відповідними охоронними документами.

Основними особливостями правової охорони, надаваної тим об’єктам промислової власності, на які видаються охоронні документи, є наділення власника охоронного документа винятковою права на використання охоронюваного об’єкта й обмеження за часом і територією дії виключного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Інтелектуальна власність в Україні: Проблеми теорії і практики/ Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького, НАН України, Ужгородський державний ін-т інформатики, економіки і права; Ред.: Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицький. – К., 2002. – 422 с.
2. Інтелектуальна власність в Україні: Нормативна база/ Укл. О. М. Роїна. – 2-ге вид.. – К.: КНТ, 2005. – 396 с.
3. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підручник/ М. В. Вачевський, В. Г. Кремень, В. М. Мадзігон та ін.; Мін-во освіти і науки України, Дрогобицький державний педагог. ін-т ім. Івана Франка. – К.: Професіонал, 2006. – 447 с.
4. Захарченко В. І., Корсікова Н. М., Меркулов М. М. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.
5. Інтелектуальна власність : Словник-довідник : У 2 т./ Ред. О.Д. Святоцький; Державне патентне відомство України. – К.: Ін Юре. – 2000. – Т.2: Промислова власність. – 2007. – 354 с.
6. Підопригора О. Законодавство України про інтелектуальну власність: монографія/ Оксана Підопригора,. – Харків: Консум, 2007. – 190 с.
7. Святоцький О. Інтелектуальна економіка. Управління промисловою власністю / Святоцький О., Крайнев П., Прахов Б.. — К. : ІнЮре, 2004. — 348 с.