Вступ

Актуальність теми. Фондовий ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової системи ринкової економіки. Становлення ефективного та дійового фондового ринку є важливим етапом завершення трансформації вітчизняної економіки. В Україні фондовий ринок формально існує вже понад 15 років, з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» у 1991 р. Але процес його формування ще далеко не завершений.

Економісти та політики аналізують проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку, виявляють бар’єри, що перешкоджають цьому розвитку, шукають можливості, як переорієнтувати фондовий ринок на вирішення нових завдань у процесі економічного розвитку, розробляють заходи економічної політики, спрямовані на усунення перешкод формування високоефективного фондового ринку. Суттєвим гальмом розвитку фінансового ринку в Україні є ще недосконале законодавче регулювання його діяльності.

Біржова діяльність в Україні все ще перебуває на стадії становлення. Обсяги біржової діяльності порівняно з іншими країнами є незначними. Біржова діяльність є провідною ланкою ринкової економіки та виступає складним механізмом, який чутливо реагує на всі соціально-економічні, політичні й соціопсихологічні процеси, що відбуваються в країні. Вона є індикатором ціноутворення в суспільстві. Рівень ділової активності на біржі свідчить як про економічну стабільність країни, так і про наявність фінансової та економічної кризи у світі. З огляду на це, важливим і необхідним є вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання відносин, що виникають у сфері біржової торгівлі, яка потребує широкого спектра знань, розуміння глибоких економіко-правових закономірностей змісту біржової діяльності.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Законодавче регулювання діяльності фондових бірж в Україні здійснює достатньо велика кількість законодавчих та нормативних актів. Основним документом, що регламентував роботу фондової біржі, був згаданий вище закон. У 2006 році був прийнятий новий закон «Про цінні папери та фондовий ринок»[1]. Міністерством фінансів і Національним банком України були розроблені документи щодо реєстру випуску цінних паперів. Розроблені «Правила Української фондової біржи» [2] та безліч інших законодавчих та нормативних актів Розглядом питань, пов’язаних із дослідженням законодавчої бази регулювання фінансового ринку та біржового ринку як його складової, займалися такі вчені як М. О. Бурмака [3], А. М. Головко [4], Ю. Я. Кравченко [5], О. М. Сохацька [6], В. М. Шелудько [7] та ін. Але деякі питання законодавчої бази регулювання діяльності фондових бірж, залишаються досі неурегульованими.

Метою даної роботи  є дослідження особливостей функціонування та законодавчого регулювання діяльності фондових бірж в Україні.

1. Розвиток біржової діяльності в Україні та закони, які регулюють біржову діяльність в Україні

Біржа надає такі переваги: концентрація попиту й пропозиції в єдиному місці; формування ринкових цін на основі кон’юнктури ринку; регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів; зближення продавців і покупців у просторі та часі; мінімізація комерційного й фінансового ризиків; боротьба проти монополізму на товарному ринку; прискорення товарообігу з урахуванням світового поділу праці; кваліфіковане посередництво між покупцями та продавцями; інформаційне забезпечення учасників товарних ринків.

А. Щербина виділяє таких суб’єктів біржового ринку: держава, емітенти, біржові по-середники, фондові біржі. Науковець зазначає, що кожен із суб’єктів на біржовому ринку виконує специфічні функції, зокрема:

—         держава виступає як регулятор, що діє через використання інструментів моне-тарної, фіскальної, міжнародної та іншої політики, а також за допомогою елементів внутрішньої інфраструктури біржового ринку;

—         емітенти, які представлені фінансовими інститутами, підприємствами реального сектора та державою, випускають цінні папери, що перебувають в обігу на фондових біржах;

—         фондова біржа виступає організатором торгів та здійснює саморегулювання біржового процесу;

—         біржові посередники представлені торгівцями цінними паперами, які обслуговують потреби інвесторів;

—         внутрішня інфраструктура забезпечує сталість функціональних зв’язків усіх ланок біржового ринку та складається, крім регуляторних органів, з інвесторів, депозитарної інфраструктури та обслуговуючої інфраструктури [6, с. 7].

Основними законами, що регулюють біржову діяльність в Україні, є Закони України: “Про товарну біржу” і “Про цінні папери та фондову біржу”. У світовій практиці залежно від виду біржового товару прийнято виділяти товарні й товарно-сировинні, фондові, валютні біржі та біржі праці. Відповідно до Закону України “Про товарну біржу”, під товарною біржею розуміється організація, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій”.

Закон України “Про товарну біржу” визначає умови створення та діяльності товарних бірж на території України. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону, товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичні та фізичні особи, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо укладання біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов’язаних з ним торговельних операцій. Основна її мета — сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту та пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію.

Фондова біржа — це біржа, яка оперує цінними паперами, тобто грошовими доку-ментами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають зазвичай виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Державне регулювання біржової діяльності здійснюють державні органи, до компетенції яких входить виконання тих чи інших функцій регулювання. Варто наголосити, що здійснення регулювання біржового ринку зумовлено також соціально-економічними потребами суспільства та необхідністю мінімізації рівня ризику як для продавців, так і покупців.

До завдань державного регулювання бі-ржової діяльності належать:

—         реалізація державної політики розвитку біржового ринку;

—         гарантування рівних прав та безпеки для професійних учасників і клієнтів біржі;

—         створення інформаційної системи біржового ринку та здійснення контролю за обов’язковим розкриттям відповідної інформації учасниками ринку [2, с. 60]. Розглядають такі форми державного

управління біржовим ринком:

—         пряме (адміністративне), що здійснюється шляхом:

а) прийняття державою відповідних законодавчих та нормативно-правових актів;

б) реєстрації учасників ринку;

За інформацією Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі в 2014 р. збільшився на 35,82% і становив 629,43 млрд грн, тоді як у 2013 р. цей показник був 463,43 млрд грн. Водночас, обсяг біржових контрактів з цінними паперами на вторинному ринку становив 96,71% від загального обсягу, а в 2013 р. — 94,91%.

в) ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

г) забезпечення гласності та рівної поінформованості всіх учасників ринку;

ґ) підтримання правопорядку на ринку;

— непряме (економічне), що проводиться державою економічними важелями впливу через:

а) систему оподаткування (ставки податків, базу оподаткування, пільги;

б) державні фонди коштів (державний бюджет, державні цільові фонди (пенсійний, соціального страхування тощо);

в) державну власність і ресурси (державні підприємства, природні ресурси і землю) [1, с. 21].

Протягом 1992-2014 рр. кількість бірж зросла з 64 до 586. У структурному розрізі найбільше зросла кількість товарних та товарно-сировинних, а також універсальних бірж — з 28 до 415 та з 22 до 107 відповідно.

Станом на 1 січня 2015 р. діяльність на фондовому ринку України здійснювали 1123 професійних учасники, а саме: 462 торговці цінними паперами; 304 депозитарні установи; 345 компаній з управління активами інституційних інвесторів; 10 організаторів торгівлі на ринку цінних паперів; 1 депозитарій; 1 клірингова установа.

Кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 2053 інститути спільного інвестування, з них: 376 корпоративних інвестиційних фондів; 1677 пайових інвестиційних фондів.

У 2013 р. із загальних обсягів укладених угод найбільший обсяг припадає на торгівлю сільськогосподарською продукцією — 11631,6 млн грн та на паливо — 11 132,8 млн грн. Динаміка обсягу укладених угод з табл. 2 показує, що практично за більшістю товарів спостерігається їх зростання. Проте фахівці мають переконання, що щорічне зростання відбувається не стільки за рахунок розширення торгів, скільки завдяки стрімкому подорожчанню товарів. Максимальним був обсяг біржової торгівлі в 2011 р. (118 544,4 млн грн).

Негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема, транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів і запровадження строкових біржових угод.

2. Правове становище товарної біржі

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об’єднання заінтересованих юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством.

Так, засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок та принципи її створення, склад засновників, їх обов’язки, розмір і строки сплати пайових, вступних і періодичних внесків.

Кожний із засновників сплачує пайовий внесок, розмір якого визначається в укладеній між ними угоді.

Статут товарної біржі на етапі її створення приймається засновниками з дотриманням вимог Закону «Про товарну біржу» (ст. 6) щодо його змісту, зокрема необхідності визначення:

• найменування та місцезнаходження біржі;
• складу засновників;
• предмета і цілей діяльності біржі;
• видів фондів, що утворюються біржею, та їх розміри;
• органів управління біржею, порядку їх утворення, компетенції;
• організаційної структури біржі;
• порядку прийняття у члени біржі та припинення членства;
• прав та обов’язків членів біржі та біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами;
• порядку й умов застосування санкцій;
• майнової відповідальності членів біржі;
• порядку припинення біржі.

У статуті можуть передбачатися й інші положення, що стосуються створення та діяльності товарної біржі.

Державна реєстрація товарної біржі здійснюється в загальному порядку, встановленому для юридичних осіб. З моменту державної реєстрації товарна біржа набуває статусу юридичної особи і, відповідно, право здійснювати свою діяльність згідно зі спеціальною правосуб’єктністю.

Крім вищезгаданих функцій, товарна біржа також розробляє товарні стандарти, встановлює сорти товарів, реєструє марки фірм, допущених до біржової торгівлі; виконує арбітражні функції, тобто розглядає спори між членами біржі, а також між членами біржі та їх контрагентами. Рішення арбітражної комісії біржі є обов’язковими і мають силу виконавчого документа.

Відповідно до визначених функцій товарні біржі наділяються сукупністю прав і несуть встановлені законом обов’язки.

Товарна біржа має право:

• встановлювати відповідно до чинного законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов’язковими для всіх учасників торгів;
• створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;
• розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;
• зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;
• встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, що надаються біржею;
• встановлювати інші грошові збори;
• встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод та біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;
• засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах;
• укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі та біржах, розташованих за кордоном України;
• вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності;
• видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні та рекламні видання;
• здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.

Основні обов’язки товарної біржі полягають у забезпеченні створення необхідних умов для біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання ціп на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що обертаються на біржі. Біржа також зобов’язана надавати організаційні та інші послуги членам і відвідувачам біржі, здійснювати збирання, обробку і поширення інформації, пов’язаної з кон’юнктурою ринку.

Управління товарної біржею здійснюється за допомогою системи органів: загальні збори членів біржі як вищий її орган, що обирає інші органи — біржовий комітет (рада біржі), що діє у перерві між зборами, контрольну (ревізійну) комісію. Крім того, для управління біржею формується (в тому числі з числа найманих працівників) виконавча дирекція та спеціальні підрозділи (розрахункова палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія, інші допоміжні служби, що діють на підставі положень, затверджених загальними зборами чи уповноваженим ними органом).

Майно товарної біржі, що належить їй на праві власності, формується за рахунок:

• пайових, вступних і періодичних внесків;
• надходжень від біржових операцій та надання послуг підрозділами біржі;
• штрафів за порушення статуту товарної біржі та правил біржової торгівлі;
• інших грошових надходжень, що не суперечать чинному законодавству. Використання майна товарної біржі здійснюється відповідно до порядку визначеного загальними зборами її членів.

Члени товарної біржі мають особливий правовий статус, який може набуватися різними шляхами: через участь у заснуванні товарної біржі та сплати пайового внеску; шляхом вступу згідно з встановленим статутом порядком до складу членів біржі та сплати вступного внеску, що має дорівнювати вартості «біржового місця» (ця величина визначається виходячи з попиту і пропозиції на «біржове місце»). Членство товарної біржі забезпечує управлення власника щодо «біржового місця», які можуть реалізовуватися безпосередньо членом біржі чи продаватися ним за встановленими біржею правилами.

Член товарної біржі має право сам або через свого представника:

• здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду;
• брати участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати та бути обраним до її керівних органів;
• здійснювати всі управлення, що випливають із сплати пайового чи вступного внеску;
• користуватись усіма послугами біржі. Рівночасно член товарної біржі зобов’язаний:
• додержувати статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового комітету (ради біржі);
• провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, що можуть негативно вплинути на виконання його зобов’язань перед третіми особами та біржею;
• сплачувати членські внески;
• вести облік здійснюваних угод за формою, визначеною правилами біржової торгівлі;
• подавати необхідну інформацію контролюючим органам біржі;
• не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію товарної біржі.

Членство в товарній біржі може бути припинено на підставах і в порядку, визначених статутом біржі.

Однією з особливостей товарної біржі є порядок укладання та ній угод і вимоги до їх змісту та форми.

Біржовою визнається угода, що відповідає сукупності умов:

а) якщо за своїм змістом вона є угодою на реалізацію майна (купівлю-продаж,

поставку, обмін товарів), допущеного до обігу на товарній біржі. Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж;

б) якщо її учасниками є члени біржі та вона укладається членами біржі або за їх дорученням біржовими брокерами;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі і за умови такої реєстрації не підлягає нотаріальному посвідченню (щодо угод з нерухомістю). Викопуються біржові угоди поза біржею (товару як такого на біржі немає).

Особливості укладання біржових угод врегульовано ст. 15 «Біржові операції» та ст. 17 «Правила біржової торгівлі» Закону «Про товарну біржу». Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, що їх також затверджують біржові комітети.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм розрізняють біржові угоди:

з негайним виконанням («угоди на реальний товар» або «касові угоди»)- Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме «негайне» виконання угоди. За такою угодою товар має знаходитися на одному з указаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами біржової торгівлі;

термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами організація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у власність (господарське відання чи оперативне управління) організації-покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар на умовах (щодо строку платежу, ціпи), встановлених договором. По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє. Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою та строк, або форвардною угодою.

Форвардний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) товари (цінні папери або кошти) у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту (п. 1.5.1 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред’являтися виключно емітентові такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов’язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Найбільша тривалість цього строку також регулюється біржею в Правилах біржової торгівлі. До угод на строк належать також біржові угоди з товаром, який перебуває в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням. Характерною особливістю угоди на строк є те, що договори такого роду можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.

Одним з видів біржових угод на строк є ф’ючерсні угоди, предметом яких є стандартні біржові контракти та стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладення контракту.

Ф’ючерсний контракт визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 1.5.2 ст. 1) як стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) товари (цінні папери або кошти) у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Особливості ф’ючерсної угоди полягають у тому, що: ‘

• предметом ф’ючерсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не реального товару;
• предмет контракту і сам контракт мають бути стандартними (в тому числі щодо кількості та якості товару, способу встановлення ціни тощо), оскільки це необхідно для підтримки біржового обігу ф’ючерсів;
• біржовий контракт (предмет ф’ючерса) укладається за умови, що він має вказане біржею стандартне місце поставки, але може вільно продаватись і купуватись на біржі протягом усього строку своєї дії (до визначеного біржею «ліквідаційного строку»);

особливістю прав продавця ф’ючерса є можливість зворотного його викупу за біржовим курсом (ціною ф’ючерсного ринку) у будь-який момент до закінчення ліквідаційного строку. Зі свого боку, покупець має право вільного продажу ф’ючерса за таким же курсом і до того ж строку.

Таким чином, ф’ючерс, маючи стандартне місце поставки, є предметом біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф’ючерсів забезпечують біржові спекулянти ф’ючерсами. Як учасники біржових торгів вони привласнюють різницю між ціною кожного ф’ючерса (ціною ф’ючерсного ринку) і реальною ціною на товар та момент виконання ф’ючерса.

Комерційна ідея ф’ючерса полягає у своєрідному страхуванні (можливості попередження втрат) як продавця, так і покупця від несприятливого коливання цін наданий товар.

Продавець реального товару має змогу залежно від курсу цін реального і ф’ючерсного ринків викупити контракт і продати товар за ціною, більш вигідною, ніж ціна контракту.

Покупець, якщо він не заінтересований у ціні контракту на день його виконання, може продати його на біржі.

Купівля-продаж ф’ючерсів з метою згаданого неформального страхування від несприятливого коливання цін на біржовий товар протягом строку їх дії називається хеджуванням.

Наступним видом біржових угод є опціон, тобто стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні напери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або та час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) та умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов’язань опціонного контракту можуть пред’являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Укладення біржових угод відбувається згідно з Правилами біржової торгівлі, вимоги до змісту, порядку прийняття та особливості застосування яких за певних обставин регулює ст. 17 Закону «Про товарну біржу».

Правила біржової торгівлі, як внутрішній документ товарної біржі, регулюють порядок здійснення біржових операцій; порядок веденим біржової торгівлі; процедуру біржового арбітражу з цих питань, визначаючи при цьому:

• строк і місце проведення біржових операцій;
• склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;
• порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;
• порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;
• відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;
• інші положення, встановлені органами управління біржі.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів біржі або уповноваженим ними органом.

З метою забезпечення цивілізованих правил торгівлі й, відповідно, попередження зловживань її учасниками Закон «Про товарну біржу» (ч. 4 ст. 17) встановлює заборони щодо:

• купівлі та продажу товарів та контрактів з метою впливу на динаміку цін як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб;
• будь-яких погоджених дій учасників біржової торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін;
• поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон’юнктури.

Не підлягає розголошенню також зміст біржової угоди (за винятком назви товару, кількості, ціпи, місця і строку виконання). Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Процедура проведення біржових торгів. Правила біржової торгівлі (далі — Правила) регулюють процедуру проведення біржових торгів, яка складається з таких етапів:

• Проведення перед початком торгів реєстрації брокерів, які прибули на торги, після чого вони допускаються до торговельної зали біржі.
• Подання брокеру та реєстрація у встановлений Правилами строк особою, яка бажає купити або продати біржовий товар, заявки встановленої форми з повною інформацією щодо предмета.
• Отримання брокерами інформаційних листів, в яких зазначаються перелік виставлених на торги товарів на поточний біржовий день, їх кількість, ціна.
• Початок торгів за встановленим сигналом, після чого виставлені на торги товари оголошуються на інформаційному табло (на деяких біржах голосом).

5. Досягнення домовленості (у момент цього оголошення) брокером-продавцем і брокером-покупцем (голосом і спеціальними професійними жестами) щодо укладення майбутньої угоди.

Оформлення і реєстрація біржових угод реєстраційним бюро (палатою) біржі у встановлений Правилами час.

Закінчення біржових торгів (і, відповідно, припинення укладення угод) згідно із встановленим сигналом.

Відповідальність за порушення правил біржової торгівлі. За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (в самих же Правилах) санкції, які застосовуються біржею. Як правило, це штрафи у визначених розмірах, хоча може застосовуватися і така санкція, як позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах. Рішення про застосування санкцій за порушення Правил біржової торгівлі приймається від імені біржового комітету його відповідальним представником (наприклад, генеральним директором біржі) у формі розпорядження.

3. Проблеми законодавчого регулювання біржової діяльності в Україні

Зародження в Україні ринкових відносин розпочалося з відкриття товарних бірж. У 1989-1990 рр. спостерігався справжній біржовий бум. В Україні в 1991 р. діяло близько 60 товарних бірж. У лютому 1992 р. відбулися перші торги УФБ [6]. На перших етапах розвитку УФБ виконувала функції фондової, валютної і кредитної біржі, але поступово функції валютної і фондової біржі розмежовувалися, що сприяло зародженню інфраструктури ринку цінних паперів в Україні.

В Україні — вперше серед країн СНД — було створено законодавчу базу для цивілізованого процесу зародження ринкових відносин у сфері обігу цінних паперів : акцій, облігацій, казначейських зобов’язань, веселів, а також визначено статус фондової біржі як організаційно оформленого ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Основним документом, що регламентував роботу фондової біржі, був Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.1991 р. Згідно з цим законом Міністерством фінансів і Національним банком України були розроблені документи щодо реєстру випуску цінних паперів. З метою організації національного ринку цінних паперів на УФБ створено всі необхідні для її діяльності структурні підрозділи. Розроблені «Правила УФБ» — нормативний акт, що регламентує здійснення операцій з цінними паперами на біржі та її філіях. У 2006 році був прийнятий новий закон «Про цінні папери та фондовий ринок» [1], а в 2012 р. в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку зареєстрована нова редакція Правил УФБ [2] .

Але в законодавчій базі України існують певні протиріччя. Так, Цивільний кодекс України [8] використовує лише поняття «біржа» (Статті 650, 656). У той же час, параграф 4 глави 30 Господарського кодексу України [ГК] [9] встановлює вимоги до функціонування фондових бірж.

Статтею 20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [1] визначено діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку, яка передбачає здійснення діяльності із:

—         створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій;

—         проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами;

—         централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв’язання спорів між членами організатора торгівлі.

Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» також встановлено, що організаторами торгівлі є фондові біржі, що відповідають вимогам цього Закону. У той же час статтею 360 Господарського кодексу України [9] встановлено, що для забезпечення функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа. Порядок утворення та провадження діяльності фондової біржі визначається законом. Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їхніх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Доцільно зазначити, що статтею 8 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [10] передбачено, що кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюється виключно депозитаріями.

Порівняльний аналіз Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» і Господарського кодексу України свідчить про наявність значних протиріч у законодавстві, а саме:

—         виключність діяльності фондової біржі, зазначену в ГК, з організації укладання угод купівлі-продажу цінних паперів у Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» значно розширено;

—         функцію депозитарію із клірингу і розрахунків, яку за ГК не може виконувати фондова біржа, у Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» віднесено до діяльності фондової біржі.

Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [1] для торгівлі цінними паперами фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються ДКЦПФР.

У той же час Положенням про функціонування фондової біржі, затвердженим Рішенням ДКЦПФР 19.12.06 № 1542 [11], біржові торги визначені як організоване укладання на фондовій біржі угод щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів. Це визначення не враховує вимоги статті 24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо організації торгівлі шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозиції.

Положенням про регулювання діяльності торговельно- інформаційних систем [12] встановлено поняття «аукціон», яке означає конкурсний спосіб організації торгівлі, згідно з яким купівля-продаж цінних паперів здійснюється брокером /дилером у заздалегідь визначений час методом накопичення та одночасного виконання замовлень на купівлю-продаж цінних паперів (онкольний аукціон) або безперервного виконання замовлень, поданих в усній та/або письмовій формі за ціною, що змінюється протягом торгової сесії (безперервний аукціон). Але у той же час, як зазначалося вище, згідно п. 2 ст. 20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» «організаторами торгівлі є фондова біржа» [1].

Отже, законодавець чітко вказав на існування одного виду організатора і визначив законом вимоги до його створення та діяльності. Однак, існує суттєва проблема, яка полягає у тому, що відповідно статті 1 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [10] є і інший організатор торгівлі цінними паперами, а саме — торговельно-інформаційні системи.

Висновки

Таким чином, аналіз української нормативно- правової бази свідчить про її суттєву недосконалість, а іноді, навіть, невідповідність як міжнародній практиці, так і результатам досліджень вітчизняної економічної науки. Так, існує певне ігнорування законодавством України позабіржового ринку цінних паперів, однак законодавство також не регулює і деякі аспекти діяльності організованого ринку цінних паперів. Регулятивна функція законодавства обмежується встановленням та описом структури професійних учасників ринку цінних паперів і деяких специфічних функцій його учасників.

Тоді як дуже важливий аспект, такий як взаємодія та співвідношення неорганізованого та організованого сегментів ринку цінних паперів залишаються поза увагою.

Поза законодавчою увагою опинився і ланцюг «емітент-торгівець цінними паперами — фондова біржа», яка визначає взаємодію названих сегментів ринку цінних паперів. Наявність виявлених проблем законодавчого регулювання ринку цінних паперів України дає підставу констатувати необхідність подальшого удосконалення нормативно-правової бази та необхідність створення умов для адаптації до міжнародних норм і правил.

Незважаючи на зростання кількості бірж, на більшості з них торгівля не проводиться. Отже, основними причинами відсутності біржового ринку в Україні слід визнати: відсутність належного законодавства та його не-стабільність; проблеми в кліринговій системі, яка необхідна біржовому ринку для розвитку; високий рівень тіньової економіки, відсутність прозорості; відсутність якісної інформації про біржі країни та їх діяльність; необізнаність населення в суті системи біржової торгівлі; небажання кооперуватись малих фермерських господарств; хибне сприйняття суспільством теоретичних основ діяльності бірж.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., № 3480-І // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1201-12.
2. Правила Української фондової біржі (нова редакція), 2011 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrse.kiev.ua
3. Бурмака М. О., Бутенко Д. С., Головко А. Т. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Навч.-метод. посібн. // М. О. Бурмака, Д С. Бутенко, А. Т. Головко та ін. — вид. 3-е, переробл. та допов. — К.: Фенікс, 2007.
4. Головко А. М. Коментарі до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» / А. М. Г оловко // Ринок цінних паперів України — 2009. -№ 1/2. — С. 14
5. Кравченко Ю. Я. Ринок цінних паперів: Навч. посібн. / Ю. Я. Кравченко. — 2-ге вид., змін. та доп. — К.: Дакор, КНТ, 2009
6. Сохацька О. М. Біржова справа: Підручн. / О. М. Сохацька. — 2-ге вид. змін. й доп. — Тернопіль: Карт-Бланш; К.: Кондор, 2008. — 632с.
7. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібн. / В. М. Шелудько. — К.: Знання- Прес, 2008. 65.9(2)26 ББК
8. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // www.zakon.rada.gov.ua
9. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
10. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
11. Положення про функціонування фондової біржі. Затвердженим Рішення ДКЦПФР 19.12.06 № 1542 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // www.zakon.rada.gov.ua 12. Положення про регулювання діяльності торговельно-інформаційних систем, затверджене Наказом ДКЦПФР від 15.01.97 № 9 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0035-07
12. Берлач А. І. Біржове право України : навч. посіб. / А. І. Берлач. — Київ : Україна, 2007. — 316 с.
13. Биржевое дело : учебник / Г. Я. Резго, И. А. Кетова ; под ред. Г. Я. Резго. — Москва : Финансы и статистика, 2005. — 272 с.
14. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat. gov.ua/.
15. Сухітка А. М. Біржова торгівля в Україні: проблеми становлення та розвитку [Електронний ресурс] / А. М. Сухітра, І. М. Сегидін. — Режим доступу: http:// www.rusnauka.com/8_NND_2010/Economics/60579.doc.htm.
16. Щербина А. Г. Біржова торгівля фінансовими інструментами в Україні: тенденції розвитку : автореф. дис. … канд. екон. наук / А. Г. Щербина. — Київ, 2013. — 20 с.